Головінов Олег Миколайович. Людський капітал в умовах трансформації економіки України: інвестиційні проблеми

brief description

Головінов Олег Миколайович. Людський капітал в умовах трансформації економіки України: інвестиційні проблеми: дисертація канд. екон. наук: 08.01.01 / Донецький національний ун- т. - Донецьк, 2003

Головінов О. М. Людський капітал в умовах трансформації економіки України: інвестиційні проблеми. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук із спеціальності 08.01.01 Економічна теорія. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2003.
Дисертаційну роботу присвячено дослідженню відносно нової проблеми людського капіталу. Надано авторське визначення людського капіталу як сформований і накопичений у процесі економічних і інноваційних інвестицій у людину запас здібностей, здоров'я, знань, кваліфікації, навиків, вмінь, досвіду, мотивацій, мобільності, результатом продуктивного використання якого є зростання доходу його власника і власника речовинного капіталу, в рамках якого він реалізується. Обгрунтовуються і аналізуються такі питання, як взаємозалежності і взаємозв'язки людини і виробництва; мотивація економічної поведінки людини у ринковому середовищі; структура людського капіталу і ринкова трансформація її відтворення; функції людського капіталу, їх взаємозв'язок і ієрархія; співвідношення ринкових і державних важелів регулювання інвестицій в людину; процес формування нової моделі людського капіталу з позиції загальносвітових закономірностей і з позиції особливостей її формування в Україні. Обгрунтовуються висновки щодо таких головних положень: людина є головним економічним, соціальним і культурним ресурсом суспільства; у постіндустріальному суспільстві мотивації діяльності властиві сукупному працівникові; в умовах ринкової трансформації відтворення людського капіталу відбувається як персоніфіковані здібності (природні і здобуті), кваліфікаційні та професійні цінності, поєднання старої і нової мотивацій діяльності, професійна, територіальна та інформаційна мобільність; структура людського капіталу обумовлює його функції, з яких складається інтегральна функція, що виявилася спроможною для математичного встановлення ієрархії і пріоритетності функцій; формування нової моделі людського капіталу відбувається як загальносвітовий процес, а в Україні під його впливом нова модель формується з особливостями, що обумовлені трансформацією її економіки.

В процесі дослідження було вирішено важливу теоретичну, практичну, наукову задачу подальшої розробки концептуальних основ категорії "людський капітал" в умовах трансформації суспільства і доцільності інвестування в нього. Результати дослідження можна представити таким висновками.
1.На основі аналізу різних підходів до взаємозалежності і взаємозв'язку людини і виробництва було виявлено етапи змін життєдіяльності людини, визначена структура інформаційного суспільства, роль і місце в ній людського капіталу: людська особистість є головним ресурсом суспільства в економічній, соціальній, культурній його сферах, оскільки саме людина винаходить нові технології і керує їх впровадженням; інформація стає важливим ресурсом виробництва товарів та послуг, джерелом доданої вартості, регулятором зайнятості; інформація все більш стає джерелом знань, кваліфікації та професіоналізму працівників; інформація є джерелом формування нових форм і цінностей духовного розвитку людини.
2. Аналіз еволюції мотивації економічної поведінки людини виявив особливості її у ринковій системі господарювання та надав можливостей обгрунтувати мотивації вільного працівника постіндустріального суспільства як власника і співвласника через поєднання мотиву забезпечення умов життя з усвідомленим відношенням до трудової діяльності.
3.Подальше дослідження привело до аналізу трансформації поглядів на поняття "людський капітал" з метою визначення цієї категорії, у ході якого найбільш реальним виявився погляд, що виходить із такої позиції: історичний підхід; аналогія із змінним капіталом; прогноз відносно місця і ролі людини у системі продуктивних сил суспільства, сукупного працівника та його всебічного розвитку. На основі різних підходів, подано авторське визначення: людський капітал це сформований і накопичений у процесі економічних і інноваційних інвестицій у людину запас здібностей, здоров'я, знань, кваліфікації, навиків, вмінь, досвіду, мотивацій, мобільності, результатом продуктивного використання якого є зростання доходу його власника і власника речовинного капіталу, в рамках якого він реалізується.
4. У процесі аналізу ЛК виявилися особливості його відтворення в умовах ринкової трансформації, визначилася авторська позиція, яка виходить з такої аргументації: активи ЛК характеризують вже сформовані і впроваджені у виробництво здібності людини, персоніфіковані в залежності від способу їх придбання і від функцій діяльності; здібності людини розглянуті як індивідуальні особливості особи, що включають як природні, так і здобуті фактори і обумовлені тими функціями, які людина виконує; природні здібності визначаються головним чином станом фізичного і психічного здоров'я людини перші залежать від способу життя самої людини, а здобуті частіше за все залежать від зовнішніх факторів; кваліфікацію визначено як здібності людини виконувати сучасні виробничі функції, що поєднані із знаннями, освітою, досвідом, навиками; об'єктивними вимогами до ЛК є постійне підвищення кваліфікації і професіоналізму, спеціальна підготовка як цінність на макрорівні; мотивація трудової діяльності виступає посередницькою ланкою між кваліфікацією і результатом діяльності на основі причинних зв'язків; професійна, інформаційна і територіальна мобільність визначаються як особистими мотивами людини, так і загальними соціально-економічними умовами її діяльності. Таким чином, встановлено складність структури ЛК та її тенденцію до змін під час переходу до інформаційного суспільства.
5.Визначення структури ЛК надало можливостей виявити його інтегральну функцію, яка складається із перетворювальної, відтворювальної і соціальної функцій та функції впливу на економічне зростання. Органічний взаємозв'язок функцій дозволив використати математичні методи аналізу, який виявив їх ієрархію і пріоритетність через формалізацію взаємовідносин складових, дозволив вивести квазіієрархічну модель управління функціями ЛК у відповідності до загальної мети і задач програмування, обмеження залежностей, визначення лінеарізованої функції, що враховує рівні пріоритетів, вирішення задачі нелінійного математичного програмування (оскільки функції ефективності не лінійні) і побудову структурної таблиці пріоритетів.
6. Досліджено співвідношення ринкових і державних важелів регулювання інвестицій в людину на основі теорій ЛК, структури інвестування в нього, класифікації головних інвестицій в людину і аналізу структури перепідготовки працівників за формами власності. Зроблено висновок про необхідність реалізації складної моделі інвестування, яка повинна враховувати змішаний характер трансформаційної економіки зокрема необхідність державних капіталовкладень у людину через створення і функціонування сталої соціальної системи: освіта, наука, охорона здоров'я, культура і відпочинок на макрорівні та витрат на ці цілі самого господарюючого суб'єкту на мікрорівні.
7. Особливу увагу в дисертації приділено дослідженню процесу формування нової моделі ЛК, тим особливостям і суперечностям, які характерні для сучасного етапу розвитку України. В основу дослідження покладено такі методологічні принципи: характеристики постіндустріалізму в світі теорій інституціоналізму; зміни в економічній структурі країни обумовлено швидкими змінами в ТСВ; формування нової моделі ЛК означає становлення сукупного працівника як всебічно розвинутої особи; формування нової моделі ЛК в Україні має особливості і відхилення від закономірностей загальносвітового процесу; всі проблеми даного порядку досліджено в ракурсі дії закону єдності і боротьби протилежностей. Така методологія надала можливостей обгрунтувати нові підходи до аналізу двох процесів: виявлення загальносвітових закономірностей формування нової моделі ЛК і особливостей цього формування в Україні.
Таким чином, дисертація, по-перше, надала теоретико-методологічні розробки, що поширюють можливості подальших досліджень у цьому напрямку, по-друге, обгрунтувала низку положень з приводу місця і ролі ЛК у перехідній економіці України і конкретних заходів щодо активізації його ефективного використання, по-третє, виявила основні напрями інвестування у ЛК на даному етапі трансформації, по-четверте, обгрунтувала відносно новий підхід до формування моделі ЛК у процесі переходу до інформаційного суспільства.