КОВАЛЬЧУК ОЛЬГА ІГОРІВНА . ПОЕТИКА КОЛОМИЙОК

brief description

КОВАЛЬЧУК ОЛЬГА ІГОРІВНА . Назва дисертаційної роботи: "ПОЕТИКА КОЛОМИЙОК"

Національна академія наук України
ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА
На правах рукопису
КОВАЛЬЧУК ОЛЬГА ІГОРІВНА
УДК 398.89 : 801.631.5
ПОЕТИКА КОЛОМИЙОК
10.01.07 – фольклористика
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник
Сокіл Василь Васильович,
доктор філологічних наук, професор
Львів – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. УКРАЇНСЬКЕ КОЛОМИЙКОЗНАВСТВО: ІСТОРИКОТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ.............................................................................13
1.1. Збирацька та едиційна практика……………………………………….....13
1.2. Історія дослідження.....................................................................................34
РОЗДІЛ 2. КОЛОМИЙКА В ЖАНРОВІЙ СИСТЕМІ ФОЛЬКЛОРУ...45
2.1. Жанрова своєрідність та функціональна природа коломийок................45
2.2. Взаємозв’язок коломийок з іншими фольклорними жанрами українців
і сусідніх слов’янських народів …………………………………..………....59
РОЗДІЛ 3. ХУДОЖНЬО-СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ КОЛОМИЙОК...85
3.1. Номінативна експресивність коломийок.................................................85
3.2. Роль тропів у художній мові коломийок…………………….................105
3.3. Стилістичні фігури (синтаксичний рівень художньої мови)................136
3.4. Версифікаційний лад коломийок………………………….....................159
ВИСНОВКИ....................................................................................................174
ДОДАТКИ……………………………………………………………………183
Додаток А…......................................................................................................183
Додаток Б….......................................................................................................191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ..................205
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Вивчення окремих жанрів фольклору –
одне з домінантних завдань сучасної гуманітарної науки, оскільки воно
дозволяє виявити межі існування певних явищ, окреслити діапазон тем, мотивів
та образів. Дослідження давніх і сучасних взірців засвідчує тяглість
етнокультурної традиції на змістовому та формальному рівнях. Коломийка –
колоритний жанр в українському фольклорі, який охоплює всі аспекти
людського буття. Тому важливо змоделювати поетичне тло цих текстів, які
короткі за формою, проте художньо наповнені.
Українське коломийкознавство має у своєму розпорядженні значний масив
опублікованих записів (З. Доленга-Ходаковський [204], Вацлав з Олеська [251],
О. Кольберг [249], Я. Головацький [144], В. Гнатюк [102; 103; 104],
І. Колесса [34], І. Ребошапка [142], Н. Шумада [97], О. Дей [106], В. Сокіл,
Г. Сокіл [208] та ін.). Чимало матеріалів зберігається у наукових архівних
фондах рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства,
фольклористики та етнології ім. М. Рильського Національної академії наук
України, у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки
України ім. В. Стефаника.
Коломийки виступали об'єктом студій семантико-типологічного [39; 244],
структурного [131; 45, с. 146–154], історико-генетичного [212; 124; 42],
компаративного [239; 160; 175; 121], лексико-стилістичного [122] та
культурологічного [38] характеру. У науковому просторі частково висвітлено
питання спільного та відмінного у формі польських краков’яків, російських
частівок і фрагментарно розглянуто поетику малих пісенних фольклорних
жанрів (Вацлав з Олеська [31, c. 84–85], М. Сумцов [195, c. 418], В. Гнатюк [39,
c. XIX–XX], О. Зачиняєв [64, c. 296], І. Франко [211, с. 284; 210, с. 148],
М. Жінкин [59, с. 219–239; 61, с. 200–220], Ф. Колесса [91, с. 146],
В. Гошовський [45, с. 144], Н. Шумада [241, с. 85–88]).
4
У фольклористиці існує тенденція наділяти коломийки художніми
засобами, притаманними всьому пісенному фольклору. Проте поетика
коломийок потребує глибшого осмислення, оскільки цей жанр витворив
специфічні прийоми, скажімо, у тропіці: епітети, порівняння, гіперболи,
метафори, символи тощо, які вивчені недостатньо. Певну увагу науковці
приділяли різновидам коломийкових паралелізмів (психологічному,
образному, формальному), але інші засоби стилістики, як-от антитези,
повтори, риторичні запитання, окреслено лише частково. Актуальною у
науковому просторі є проблема дослідження фоніки (асонанси, алітерації),
версифікаційного ладу та функціональності жанру коломийки. Тому,
порівнявши малі пісенні форми українського і сусідніх етносів, у
пропонованій роботі з’ясовуватимемо особливості коломийкової
функціональності, номінативної експресивності, тропіки, стилістики та
версифікації.
Досі немає дослідження, у якому було би зіставлено поетикальні виміри
коломийки Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини, Опілля, Надсяння та
Західного Поділля. Тож в українській фольклористиці назріла потреба вивчення
способів художнього подання образно-мотивного фонду, засобів створення
експресивності, інструментів композиції, стилістики, віршування коломийок у
порівняльному ключі. У дисертаційній роботі розкривається суть регіональних
відмінностей поетики жанру у просторовому зрізі та збереженість засобів
художньої мови у часі.
Науковці нерідко оминали у дослідженнях синкретизм жанру, зміну темпу,
ритму, мелодії у контексті різного призначення творів. Отож, розглядаємо
коломийки комплексно, беручи до уваги вербальні та невербальні компоненти,
які супроводжують пісню.
Не йшлося у працях і про зумовленість тематичного діапазону, підбору
засобів художньої мови, дотримання канонів будови коломийок
індивідуальністю носія фольклору. Тому текст розглядаємо як певне
5
відображення світогляду, адже зумовленість усної творчості соціоетнічними
чинниками незаперечна.
Недостатньо уваги досі приділяли спільності мотивів у різних пластах
фольклору. З огляду на це дисертант аналізує коломийки в зіставленні з іншими
жанрами української усної традиції та короткими пісенними творами сусідніх
слов’янських народів. Типологічне дослідження жанрових поетичних
особливостей коломийок актуальне з огляду на наявність у них засобів,
спільних з іншими видами пісенності. Крім того, вивчення художніх прийомів
оформлення образів у порівняльному ключі дасть змогу окреслити своєрідність
поетики коломийок. Отже, актуальність пропонованої дисертаційної роботи
зумовлена браком студій про коломийки, де вони стали б об’єктом
комплексного дослідження як синкретичний жанр, що характеризується
регіональною специфікою та особливостями побутування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
роботи затверджена вченою радою Інституту народознавства НАН України,
протокол засідання № 10 від 21 грудня 2010 р. Дисертація виконана в Інституті
народознавства НАН України в межах дослідження відділом фольклористики
теми «Український фольклор і сучасні глобалізаційні процеси: Поетика» (шифр
3.3.4.18, державний реєстраційний номер – 0108U006653–PK; затверджена
вченою радою Інституту народознавства НАН України, протокол засідання № 3
від 08 травня 2008 р.). У дисертації на рівні досліджуваного матеріалу з’ясовано
питання оригінальності коломийок; типологічно зіставлено їх з іншими
українськими малими пісенними жанрами і відповідними творами сусідніх
слов’янських народів на синхронному та діахронному рівнях, проаналізовано
поетику творів до танцю і співу. Працю узгоджено з планами відділу, вона
відповідає науковим засадам вивчення пісенних народнопоетичних творів,
зокрема коломийок.
Об’єктом та джерельною базою дослідження стали опубліковані тексти
коломийок у записах Г. Ількевича, Я. Головацького, І. Франка, В. Гнатюка і
6
його кореспондентів, І. Колесси, Ф. Колесси, І. Ребошапки, Н. Шумади,
Г. Дем’яна, І. Сенька, В. Сокола, Г. Сокіл, Г. Скрипничук, М. Савчука та ін.
Суттєво поповнили джерельну базу матеріали, які зберігаються у наукових
архівних фондах рукописів та фономатеріалів ІМФЕ ім. М. Рильського, відділі
рукописів ЛННБ ім. В. Стефаника. Дослідження збагатили власні польові
записи, зроблені впродовж 2011–2013 рр. в ареалах побутування коломийок:
Львівська область – Стрийський район (с. Нежухів), Сколівський район
(с. Тухля, с. Либохора. с. Нижня і Верхня Рожанка), Турківський район
(м. Турка, с. Присліп, с. Нижня Яблунька, с. Вовче, с. Міжгір’я, с. Лімне,
с. Лозинець, с. Либохора, с. Бітля), Старосамбірський район (с. Лопушанка),
Самбірський район (м. Самбір, с. Погірці); Івано-Франківська область –
Калуський район (м. Калуш), Надвірнянський район (с. Фитьків); Закарпатська
область – Міжгірський район (с. Торунь, с. Верхнє Студене). Загалом уведено в
науковий обіг 2246 текстів.
Предмет дослідження – поетика коломийок на рівні синхронії та
діахронії. До уваги беруться образно-мотивний фонд, засоби творення
художньої мови та інші компоненти коломийок: ритміка, композиція, фоніка,
римування, поетичний синтаксис, тропіка, номінативна і маркована лексика,
функціональність, етносередовище у часопросторі.
Мета і завдання дослідження – з'ясувати особливості відображення
дійсності в коломийках, окреслити специфіку їх образності та художньостилістичних засобів.
Для реалізації поставленої мети потрібно розв’язати низку завдань,
пріоритетними серед яких є:
1) систематизувати науковий доробок із досліджуваної проблеми;
2) окреслити термін «коломийка», визначити специфічність жанру;
3) виявити гео- та соціальну локалізацію жанру;
4) окреслити образно-мотивний фонд коломийок;
5) показати вплив і проникнення коломийкової структури в інші українські
7
жанри;
6) висвітлити жанрову своєрідність коломийок порівняно з короткими
приспівками з уснопоетичної традиції сусідніх народів;
7) охарактеризувати поетичні засоби коломийок у часовому зрізі: тропіку
(порівняння, епітети, гіперболи, метафори, символи тощо), стилістику
(паралелізми, ініціальні формули, різновиди та функції повторів (анафори,
епіфори) та ін.), фоніку (тяжіння до повноголосся вербальних текстів,
створення образів за допомогою асонансів, алітерацій і римування), засоби
номінативної експресивності (базова лексика й афіксація для формування
колоритних картин);
8) висвітлити локальну варіантність коломийок.
Теоретико-методологічним підґрунтям дисертації слугували концепції
провідних українських дослідників коломийкового жанру: М. Сумцова,
І. Франка, В. Гнатюка, О. Зачиняєва, М. Грінченка, Ф. Колесси, М. Жінкина,
Н. Шумади, О. Дея, В. Гошовського, А. Іваницького, Р. Омеляшка, Г. Дем’яна,
О. Остап’юк. Дисертант залучила українські студії з фольклору: О. Потебні,
О. Дея, Б. Рубчака, І. Денисюка, Л. Мушкетик та ін. У роботі використано
здобутки зарубіжних дослідників пісенних мініатюр: С. Лазутіна,
Л. Астаф’євої-Скалсберг та ін. Автор скористалася ключовими іноземними
працями у галузі поетики: О. Веселовського, Б. Путилова та ін. Допоміжними
стали розробки з етнопсихології для виявлення впливу світоглядних основ
виконавців на їхній репертуар, зокрема праці М. Костомарова, Є. Онацького,
О. Кульчицького, Б. Цимбалістого, В. Яніва. З такою самою метою
простудійовано роботи з етнології (Е. Тайлора, Хв. Вовка, Г. Горинь,
Р. Чмелика та ін.). У дисертації використано напрацювання етномузикології для
з’ясування характерних рис коломийок [123; 130; 203].
Методологічні засади роботи підпорядковані завданням дисертації й
мають комплексний характер. Для дослідження поетики коломийок на
синхронному та діахронному рівнях застосовано такі методи:
8
– історико-типологічний – для встановлення типологічних паралелей явищ
у часопросторі: з’ясування зародження мотивів та образів, дослідження їх
варіантності, художнього оформлення, функцій на різних часових етапах.
Застосування означеного методу дає змогу виявити змінність коломийкової
традиції, відстежити своєрідність коломийок, обґрунтувати їх автономну появу.
Типологічний підхід також передбачає «здійснення класифікації за типами і
підтипами на певних синхронних зрізах, внаслідок чого з’являється наукова
діахронно вибудувана композиція культурних явищ» [162, с. 341];
– структурно-типологічний – для аналізу варіантних текстів,
композиційних закономірностей жанру, мотивів, образів, розкриття їх
внутрішньої форми, поетики в межах одного часового відтинку. Цей метод
уможливлює вивчення явищ проникненням у їхню синтагматику та
парадигматику. Науковець Н. Шумада у низці праць використовувала
структурно-типологічний метод, зіставляючи пісенні монострофи сусідніх
народів для виявлення внутрішніх жанрових закономірностей [175; 236].
Працюючи в такому самому ключі, дисертант розкриє коломийкову специфіку;
з’ясує функціональність епітетів у поетиці досліджуваних творів; вивчить роль
повторів у текстах тощо;
– порівняльно-історичний – для виявлення динаміки мотивно-образного
фонду, стилістики, тропіки, фоніки, засобів створення експресивності
художньої мови коломийок у культурно-історичному контексті. Прийом дає
змогу виявляти різночасові нашарування у творі, що долучились у різні епохи і
під час певних історичних подій. Аналіз скеровуватимемо на виявлення
типових локальних мотивів, образів, а також на тлумачення історичних
рудиментів і пізніших нашарувань у фольклорі;
– міждисциплінарний – для аналізу матеріалів з інших наукових
дисциплін, пов’язаних із вивченням етносу, – етнології, етнолінгвістики,
етнопсихології, етномузикології. Метод дає змогу розкрити глибинну
семантику окремих метафор, образів-символів, та ін. за допомогою здобутків
9
етнографії та етнопсихології, оскільки коломийка ввібрала елементи народних
вірувань, світогляду та самосвідомості етносу. Етнолінгвістичні й
етномузикологічні матеріали сприяють виявленню території поширення та
варіантності жанру;
– метод польових досліджень – для встановлення ареалу поширення
жанру, дослідження тематичного діапазону коломийок, простеження
трансформації варіантів, а також, щоб з’ясувати особливості сучасного
побутування традиційних коломийкових творів, їх невербального супроводу,
виявити появу нових мотивів у них та ін. [189, с. 3–21].
Територія дослідження охоплює низку етнографічних та історикогеографічних регіонів, зокрема: Бойківщину, Гуцульщину, Лемківщину,
Опілля, Надсяння та Західне Поділля [57, с. 132–148; 198, с. 62–71]. Побут,
світоглядні основи місцевого населення, його активна громадська діяльність та
історичні реалії відображені у коломийках та способі відтворення дійсності в
них.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що дисертант:
1) робить спробу окремого дослідження, присвяченого поетиці коломийок;
2) аналізує наповненість тематичних груп коломийок мотивами, визначено
найоб’ємніші групи;
3) розкриває регіональні особливості українських коломийок на
змістовому та формальному рівнях;
4) з’ясовує засоби створення образної системи коломийок, що засвідчує
спорідненість з іншими українськими уснопоетичними жанрами;
5) висвітлює характерні риси поетики коломийок порівняно з короткими
пісенними жанрами інших слов’янських народів;
6) уводить в науковий обіг нові записи коломийок 2011–2013 рр., що дає
змогу простежити тяглість та варіантність етнокультурної традиції на
формально-змістовому рівні.
10
Теоретичне значення одержаних результатів. Опрацьована та
проаналізована джерельна база й отримані результати дослідження
підтверджують можливості подальшого вивчення поетики коломийкових
текстів. У роботі висвітлено специфіку художньо-стилістичних засобів
пропонованого блоку уснопоетичної творчості, що сприяє розробленню
цілісної концепції функціонування коломийок як регіонального жанру
української народної пісенності.
Практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки
дисертації можуть бути використані у дослідженні теорії фольклорних жанрів,
зокрема пісенної традиції, а також у лекційних курсах із фольклористики та
народознавства у вищих навчальних закладах. Праця може стати основою для
підготовки монографії.
Особистий внесок здобувача. Вперше комплексно досліджено поетику
коломийок і її регіональні відмінності. Дисертант доводить зв’язок жанру з
іншими блоками українського фольклору на змістовому та формальному
рівнях, встановлює відмінність від пісенних мініатюр сусідніх слов’янських
народів. Окреслено тематичний діапазон новотворів. Уведено в науковий обіг
нові варіанти коломийок, які записала дисертант під час польових експедицій
на Бойківщину, Гуцульщину та в Опілля.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного
дослідження обговорено на засіданнях відділу фольклористики Інституту
народознавства НАН України, апробовано на конференціях різних рівнів:
1) П’ятих Всеукраїнських наукових фольклористичних читаннях,
присвячених професору Л. Дунаєвській, що відбулися 12–14.05.2011 р. у
м. Київ, КНУ ім. Т. Шевченка, доповідь «Історіографічний аспект збирання
коломийок і дослідження їх тематики»;
2) ХХV щорічній науковій франківській конференції «Іван Франко та
Львівський університет» в Інституті франкознавства філологічного факультету
Львівського національного університету ім. І. Франка, що відбулася
11
27.10.2011 р., доповідь «Віддзеркалення рідного краю у художніх образах
коломийок (на матеріалі записів І. Франка)»;
3) Всеукраїнській науковій конференції молодих учених-філологів «Vivat
Academia» (19–20. 04. 2012 р.), доповідь «Стилістичні фігури коломийок»;
4) Шостих Всеукраїнських наукових фольклористичних читаннях,
присвячених професору Л. Дунаєвській, що відбулися 12. 05. 2012 р. у м. Київ,
КНУ ім. Т. Шевченка, доповідь «Лексико-фразеологічна сфера художньої мови
коломийок: тропи»;
5) Міжнародній науковій конференції «Міжкультурний діалог
слов’янських спільнот Центральної і Східної Європи» 24–25. 05. 2012 р. у
м. Київ, доповідь «Коломийки та частівки: порівняльний аспект»;
6) Міжнародній науковій конференції «Українська професійна та
етнокультура: нові ракурси дослідження, інтеграція в світовий цивілізаційний
процес», яка відбулася в ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України
22. 10. 2012 р., доповідь «Жанрова своєрідність та функціональна природа
коломийок»;
7) ХІ Всеукраїнській науковій конференції молодих філологів «Vivat
Academia»: українська філологія – історія, теорія, методологія» (18–
19. 04. 2013 р.), доповідь «Мотиви й образи коломийок»;
8) ХІІ Всеукраїнській науковій конференції молодих філологів «Vivat
Academia»: українська філологія – історія, теорія, методологія» (7–
8. 05. 2014 р.), доповідь «Коломийки, частівки та краков’яки: порівняльний
аспект».
Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях:
1. Ковальчук О. Версифікаційний лад і звукова організація
коломийок / Ольга Ковальчук // Народознавчі зошити : двомісячник / Інститут
народознавства НАН України. – Львів, 2012. – № 2. – С. 268–269.
2. Ковальчук О. Віддзеркалення рідного краю у художніх образах
коломийок (на матеріалі записів Івана Франка) / Ольга Ковальчук // Вісник
12
Львівського університету. – Львів : ЛНУ, 2011. – Вип. 55. – С. 151–160. –
(Серія : Філологічна).
3. Ковальчук О. Жанрова своєрідність та функціональна природа
коломийок / Ольга Ковальчук // Слов’янський світ : щорічник / Інститут
мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського ;
Український комітет Міжнародної асоціації вивчення слов’янських культур ;
Український комітет славістів. – К., 2014. – Вип. 12. – С. 67–82.
4. Ковальчук О. Засоби стилістики у коломийках : паралелізм /
Ольга Ковальчук // Spheres of Culture / edit. I. Nabytovych. – Lublin : Ingvarr,
2014. – Vol. 7. – P. 133–143.
5. Ковальчук О. Історіографічний аспект збирання коломийок та
дослідження їх поетики / Ольга Ковальчук // Література. Фольклор. Проблеми
поетики : зб. наук. пр. / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. –
К., 2012. – Вип. 36 : Присвячений дослідженню творчої спадщини
Л. Ф. Дунаєвської. – С. 418–427.
6. Ковальчук О. Лексико-фразеологічна сфера художньої мови
коломийок : тропи / Ольга Ковальчук // Література. Фольклор. Проблеми
поетики : зб. наук. пр. / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. –
К., 2012. – Вип. 37; ч. 1 : Присвячений дослідженню творчої спадщини
Л. Ф. Дунаєвської. – С. 145–153.
7. Ковальчук О. Номінативна експресивність у коломийках / Ольга
Ковальчук // Література. Фольклор. Проблеми поетики : зб. наук. пр. /
Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2013. – Вип. 38 :
Присвячений дослідженню творчої спадщини Л. Ф. Дунаєвської. – C. 386–395.
8. Ковальчук О. Різновиди та функції повторів у поетичній тканині
коломийок / Ольга Ковальчук // Народознавчі зошити : двомісячник / Інститут
народознавства НАН України. – Львів, 2014. – № 4. – С. 760–764.

bibliography

ВИСНОВКИ
До актуальних проблем сучасної фольклористики належить вивчення
регіональних жанрів уснопоетичного пласту народної творчості. Безсумнівно,
без аналітичного опрацювання специфіки поетики жанру неможливо скласти
повне уявлення про нього. Пропонована дисертаційна робота – це синтетична
праця про особливості мотивно-образного фонду, художньо-стилістичних
засобів, ситуативної функціональності коломийок, спроба осмислити
досліджувані твори як формально-змістову єдність.
Історіографічний огляд джерельної бази засвідчив активне побутування
коломийок на Бойківщині та Гуцульщині, дещо менше – в Опіллі, Надсянні,
Лемківщині та Західному Поділлі на різних часових рівнях, а також дав змогу
простежити динаміку його поетики. У роботі з’ясовано, що спорадичні записи
коломийок почали з’являтися у ХVІІ ст., а ґрунтовне зацікавлення жанром
активізувалося у другій третині XΙX ст., коли свою збирацьку діяльність
розгорнули польські фольклористи: Вацлав з Олеська, Ж. Паулі, О. Кольберг.
Наслідком їх наукової польової роботи стали комплексні збірники пісень, що
відображали традицію західних теренів України. Чималий пісенний матеріал
нагромадив Я. Головацький. Фольклористичні роботи на ниві фіксації
коломийок продовжили українські збирачі у другій половині ХІХ ст. – на
початку XX ст. У цей період документуванням пісень Бойківщини,
Гуцульщини, Покуття, Буковини, Опілля займались І. Франко, В. Гнатюк;
Бойківщини – Б. Заклинський, А. Слюзар; Гуцульщини – В. Шухевич;
Надсяння, Опілля – О. Роздольський, В. Щурат та інші. Друга хвиля
зацікавлення коломийками постала у другій половині ХХ ст. Тоді їх фіксували
І. Сенько, Ю. Бойко, Г. Дем’ян, В. Сокіл, М. Мишанич. Щодо теоретичного
осмислення жанру, то дослідники звернули увагу на його тематику (В. Гнатюк,
Н. Шумада, О. Дей та ін.), версифікаційний лад і ритмомелодику (Ф. Колесса,
175
В. Гошовський), систему художньо-стилістичних засобів (О. Потебня,
Н. Шумада, М. Грінченко).
У дисертації висвітлено жанрову специфіку коломийок. Зокрема уточнено
визначення терміна «коломийка», під яким розуміємо короткі пісні, іноді
співані до танцю, із завершеною думкою виконавця у двох або трьох переважно
14-складових рядках із прикінцевою, рідше внутрішньою, жіночою римою,
ритмікою (4+4+6)2, цезурою після восьмого складу, хореїчним віршем та
ритмом 2/4 (дванадцять вісімок та дві четвертні тривалості). Серед основних
критеріїв їх диференціації названо структуру та завершеність висловлювання в
одній строфі, інформативність і висловлення вражень, емоцій та думок
переважно від першої особи. Вказано на зумовленість тематичного діапазону,
підбору засобів художньої мови коломийок індивідуальністю носія фольклору,
тому тексти аналізовано як певне відображення світогляду інформантів. Із
позиції цільового призначення коломийки розділено на: 1) твори для вираження
емоційного стану; 2) приспівки, що супроводжують певну господарську
діяльність людини; 3) колискові; 4) застільно-бесідні; 5) які коментують
весільний обряд; 6) до танцю. Багатофункціональність вирізняє пісенну
мініатюру від балади, домінуючі функції якої – естетична та дидактична, від
пісні-хроніки – з превалюванням інформативної та дидактичної, козачка – з
переважанням розважальної та інших жанрів. Функціональне розмаїття
зумовило численні назви текстів («співанка», «коломийка», «думка»,
«гуцулка», «коло» тощо). У науковій літературі використовують універсальний
для всіх різновидів жанру термін «коломийка». Його походження – дискусійне
питання: адже й географічна варіантність коломийок певною мірою
відображена у «маркуванні» типів гуцульських коломийок («сороківська»,
«жаб’ївська» та ін.). З огляду на те, що в околицях міста Коломия цей жанр
називають переважно «співанками», дисертант вважає найімовірнішою ґенезу
номінації від слова «коло», позаяк їх часто танцюють у ньому.
176
Ґрунтуючись на вже існуючому тематичному рубрикуванні матеріалу,
дисертант доповнила наукову систематизацію жанру. Адже історичні колізії,
що мають потужний резонанс, політичні та суспільні реалії є тими чинниками,
які поетапно вносять корективи у тематику коломийок, тому в них згадано
мовну проблематику, сучасні економічні обставини тощо. Дисертант виявила
нові родинно-побутові мотиви групи коломийок про кохання («парубок
розважається на гроші дівчини-емігрантки»); соціально-побутові – про
збереження довкілля («хлопці ідуть рятувати ліс від вирубування»); надмірні
розкоші («депутати відпочивають у Карпатах», «народ іронізує над
будівництвом дорогих стадіонів»); на політичну тему («виконавець засуджує дії
Президента») та ін. Матеріал класифіковано за головними мотивами, які
об’єднано довкола тематичних гнізд. Спочатку твори поділено на дві групи з
виділенням дрібніших рубрик. До родинно-побутових належать коломийки
про: 1) рідний край; 2) дозвілля молоді; 3) щасливе кохання; 4) незгоди в
коханні; 5) одруження; 6) сімейне життя. У родинно-побутових коломийках, які
становлять більшість усього репертуару, прославляють співи, танці, природу,
кохання, вроду дівчат і хлопців, засуджують безгосподарність, негативні риси
людської вдачі, в гумористичному ключі розкрито стосунки населення. Серед
соціально-побутових виокремлюємо коломийки про: 1) панщину;
2) опришківство; 3) рекрутчину; 4) наймитування; 5) соціальну нерівність;
6) утиски окупантів; 7) боротьбу за незалежну державу у ХХ ст.; 8) патріотичні
настрої; 9) еміграцію; 10) політичну й економічну ситуацію за часів СРСР;
11) стан справ у незалежній Україні; 12) екологію. Дисертант показала, що в
пісенних монострофах відтворено узагальнені образи героїв, умови життя й
побуту, спільні для всього регіону побутування жанру; довела зв’язок мотиву в
коломийках з образом героя, наприклад, портретні характеристики персонажів,
залежні від ідейного спрямування твору. Вперше розкрито регіональні
особливості українських коломийок на змістовому рівні. Більшість
177
відмінностей стосується відображення ландшафту, господарських інтересів та
одягу у творах.
Автор виявила спільноетнічні теми, мотиви, образи та їх підґрунтя у
коломийках. Встановлено, що змістове ядро пропонованого жанру і
лемківських приспівок майже збігається, а календарно-обрядові твори
весняного циклу містять спільні з ним семантичні елементи у любовних та
патріотично-визвольних веснянках. Стрілецькі, повстанські пісні та коломийки
мають спільні мотиви-величання воїнів-провідників, про страждання
українського народу під гнітом чужоземців, боротьбу за незалежність,
самопожертву українців, вшанування героїв і місць баталій. Виявлені змістовоформальні зв’язки коломийок із творами весільного циклу (зокрема серед
мотивів-побажань), жартівливими і танковими піснями (як-от, козачки про
недоладних героїв), дитячими забавлянками й дражнилками (спільні персонажі
переживають ті самі колізії, що в коломийках), замовляннями (заклики до
природи), приказками тощо. Віднайдені явища слугують доказом міжжанрових
дифузійних процесів і органічної ґенетичної єдності компонентів української
народної словесності. Означено жанрову специфіку коломийок серед
слов’янського уснопоетичного дискурсу. Спільні елементи мотивно-образного
фонду окреслено у краков’яках (тяжіють до жартівливих коломийок) і хоро
(попри докладний розлогий опис зображуваного близькі до групи творів про
кохання). Об’єктом зображення частівок є відчуття героїв, побутові та
суспільно-політичні події, проте їх відтворено переважно у саркастичному
ключі. Натомість сарказм не є домінуючим у поетиці коломийок.
Дисертант дослідила, що номінативну експресивність у коломийках
творять підтекст, асоціативні зв’язки, стилістично марковані й на перший
погляд нейтральні слова, демінутивні й згрубілі морфеми, підсилювальні частки
та ін. Поетизація тексту відбувається за допомогою акцентування на важливих
для ситуації деталях (розташування поселення стає його перевагою чи
недоліком; колір чи нахил рослин окреслюють емоційний стан героя;
178
привабливості парубкові додає гарний одяг, ходіння по кладці із золотим
поруччям тощо.). Основу мовної тканини коломийок становить побутова
лексика, тому у них поширені художні прокльони, які призначені для живих чи
неживих суб’єктів і сприяють викриттю людських вад. Відкрито їх поєднання із
пестливою і навіть сакральною лексикою. Натуралізм зображуваного в певних
варіантах вимагає прикриття брутальних слів і виразів, тому іноді їх замінюють
на евфемізми (на означення певних частин тіла, непристойних дій чи
біологічних процесів, номінаціями розпусниць та розпусників або ж у творах з
образами «нечисті», біди, злиднів тощо). Для створення колоритних образів,
каламбурів та рим використовуєть омонімію. Зрідка архаїзми, історизми,
неологізми, слова на позначення новітніх реалій художньо забарвлюють
текстову тканину коломийок. Для актуалізації текстів у типових творах
замінюються застарілі факти, власні назви, чини, посади тощо на нові.
Коломийки послуговуються незначним обсягом запозичень переважно з
польської, румунської, угорської, німецької мов, які додають колориту творам та
зберігають уламки історії західних теренів України. Виявлено істотне
побутування лексем на означення сакральних істот, понять, предметів та явищ.
Проте українці «приземлюють» образи святих, приписуючи їм активну участь у
господарських справах тощо.
Семантично змістовними є пестливі, лайливі, навіть нейтральні афікси,
вивільняючи експресивну енергію. Особливо багаті на суфікси антропоніми й
ороніми. Відкрито, що зрідка формуванню емоційних протиріч сприяють
долучення до негативного образу чи дії пестливого суфікса: «гадинонька»,
«обмовлятоньки». Автор довела стабільність принципів коломийкової афіксації
упродовж століть.
Опрацьований матеріал дає дійти висновку, що серед коломийкових тропів
порівняння відіграють важливу роль: виконують оцінну функцію, посилюють
емоційну характеристику героїв та об’єктів пісень, уточнюючи портретистику,
конкретизуючи психологічний стан персонажа, колоритно відтворюючи реалії
179
побутування народу. Розміщені вони переважно в межах одного вірша.
З’ясовано, що у жанрі часто використовують епітети, варіантність яких
реалізується залежно від тематики і проблематики твору. Виявлено, що хоча
тавтологічні підкреслюють очевидні обов’язкові ознаки об’єктів (колір, вік,
емоційно-психологічний стан, фізичні характеристики та ін.), їх може бути
актуалізовано за допомогою інверсії (якою розставляються потрібні смислові
акценти). Оригінальних епітетів у жанрі чи не найбільше, як і в інших
слов’янських монострофах, що творяться спонтанно. До коломийок також
залучено метафоричні («золоті руки»), гіперболічні («безмежнеє горе») й
метонімічні («молоді кучері» (юні хлопці) художні означення. Експресію у
досліджуваному жанрі посилюють синкретичні образи, створені епітетами, на
позначення смаку («солонийкий вітер»), слуху («не чини так гучно»), дотику й
зору («колючий погляд») тощо.
З’ясовано, що традиційні й оригінальні, зображальні (описові) та
виражальні (емоційно-оцінні) метафори найширше залучено до родиннопобутових творів. Вони дають змогу непрямим значенням загострити увагу на
потрібних деталях, інколи виявити залишки пантеїстичного світогляду давніх
українців. Встановлено, що ознаки у метафорах переносяться за принципом
уподібнення, досить часто – за дією. Наприклад, мотив «молодикові приходить
наказ кохати заміжніх жінок» означає, що парубка беруть до війська (адже
обіцяти спільне життя дівчатам тепер негоже). Метонімією, що передбачає
заміну слів за суміжністю, частини замість цілого описано темп танцю («Кости
би ся розсипали, якби не сорочка»), почуття парубка («Лишаю ти свою руку на
ніч») та ін. Близькі до метафори символи. У праці розкрито закодовану
семантику дій, рослин, тварин, рельєфів, речовин, астральну та ін. Досліджено,
що символіка коломийок відзначається меншою оригінальністю, ніж інші тропи
в загальноукраїнському і навіть слов’янському контекстах, адже є породженням
і рудиментом багатовікової слов’янської культури.
180
Виявлено, що гіпербола в коломийках посилює образ, увиразнює почуття
перебільшенням емоцій, довжини, відстаней, кількості, тривалості дії,
можливих наслідків дій чи бездіяльності. Зазвичай, художньо-поетичне
перебільшення зображуваного не сприймається слухачами буквально.
Найінтенсивніше побутування іронії виявлено у родинно-побутових,
менше – у соціально-побутових коломийках, з метою викриття негативних
явищ. Її використання передбачає слова на означення позитивних якостей
(«гарна», «файна», «добра», «гонорна», «багата» тощо), які вжито у прямо
протилежному до буквального значення. Приховану семантику розкривають
несподівані закінчення творів, що заперечують чесноти. Через цензуру
колективу до злого сарказму в коломийках справа рідко доходить (зазначений
троп спостерігаємо у весільних застільних переспівах).
Дисертант дослідила стилістику коломийок і довела добре збереження
паралелізмів у часі та їх домінування у творах про кохання. Проте змінилася
частотність вживання деяких з них. Зокрема, у записах початку ХІХ ст. таких
засобів художньої мови значно більше, ніж у сьогоднішніх фіксаціях.
Трансформувалося і їх змістове наповнення: дедалі менше в них символіки,
спостерігається тяжіння до підбору образів, зважаючи на риму, нівелюючи
значення. Серед них виділено психологічний паралелізм, в якому перший вірш
базується на символічному образі природи, другий – на зіставленні його з
явищем життя індивідуума (опущені низько хмари асоціюються із незгодами,
суть яких викладена у другій частині коломийки: «В полонинці, в полонинці
хмари си знизили, Там молоді вівчарики вівці погубили»). Виокремлено у жанрі
образний паралелізм, у якому описано реальні чи можливі стани й дії без
залучення символів («Україна ще не вмерла, Україна жиє, Ще дівчина козакові
сорочечку вшиє»). Встановлено існування формального паралелізму, який
зумовлений занепадом логічних зв’язків між рядками коломийки, відтак зміст
акумулюється у другому вірші («Ой упала звізда з неба та й розсипалася, Ни в
щасливу годиночку війна зачалася»). Деякі з них базуються на антитезах, що
181
вимальовують картину твору з контрасту: «Я співаю, не гадаю, ніби веселюси, В
мене туга на серденьку, я не признаюси». Функціонально вони допомагають
увиразнити гострі проблеми, хоча іноді від протиставлення утворюється
комічний ефект. За будовою паралелізм і антитеза бувають у межах одного,
двох рядків, або розширеними у кількох строфах. Аналіз поетики коломийок та
інших творів показує, що в межах окремих жанрів паралелізми різняться
(наприклад, у замовляннях ґрунтуються на діях за аналогією).
Урізноманітнюють художню мову в усіх групах коломийок риторичні
запитання. Вони стверджують, узагальнюють певну думку, емоційно
забарвлюють твори, посилюють увагу слухача зверненням. Форма викладу
пропонованих фігур буває поступальною, проте досить поширені та добре
збережені риторичні запитання у формі паралелізмів. Певні варіанти доповнено
відповіддю.
Важливе місце у коломийковій стилістиці відведено повторам, до яких
часто залучено дієслова для позначення руху, що забезпечує мобільну картину
зображуваного. Виявлено активне вживання анафор, епіфор та інших видів
дублювання матеріалу. Відкрито їх поліфункціональність і важливість у:
1) організації структури (наприклад, поєднання рядків); 2) емоційноекспресивній ролі (скажімо, виконують анафори); 3) стилістичній цілі як
структурно-смисловій фігурі (троп) (у зміщенні смислових акцентів);
4) семантичній меті – посилення; 5) граматичній (вияв кількості та
інтенсивності дії).
У дисертації встановлено, що коломийки мають форму силабо-тонічного
хореїчного 14-складового регіонально закріпленого, переважно однострофного,
дво- або тривірша. Виявлено, що відхилення у будові залежать від географічних
та індивідуальних чинників. Наприклад, на межі Бойківщини та Лемківщини
виявлено дифузійні ритми коломийок: (5+6)2(4+4+6), (6+6)2, (4+3+6)(4+4+6) і
доведено, що чимало у збереженні структури вірша залежить від мнемонічних
та творчих здібностей носія фольклору (за надлишку складів співаки упускають
182
голосні, вдаються до еліптичного мовлення, а для подовження – додають
зменшувальних повноголосних суфіксів, несамостійних частин мови,
залучають повтори слів або частин рядків, для створення потрібного ритму –
залучають інверсію). Іноді у коломийках відсутній сенс, що спричинює
імпровізація. Стосовно акцентуації коломийок, то наголоси слів у них залежать
від ритму. У жанрі обов’язкові жіночі рими, серед яких домінують багаті за
звуковим наповненням та оригінальні. Коломийкове римування переважно
суміжне. За його відсутності суголосність наявна між цезурами. Народні поети
підбирають одно- й різногрупні рими, співзвучності з кількох слів, іншомовні
запозичення, неологізми, щоб утворилася подібність слів. Допомагають
фіксувати традиційну форму стабільні зачини, поширеною структурою яких є
модель: підсилювальна частка + власна назва у кличному відмінку + повтор
попереднього іменника з додаванням афіксів.
Загалом дисертант дослідила, що зміни поетики коломийок в історичному
контексті мало стосуються формального рівня. Тут ідеться про зменшення
символіки, психологічних паралелізмів і домінування формальних зачинів у
новотворах. Трансформації більше стосуються змістового наповнення таких
засобів. Спостерігаємо тут введення до тематичного діапазону жанру
актуальних мотивів про стосунки молоді, збереження мови, непотрібні
новобудови, вирубування лісу, відпочинок депутатів у Карпатах тощо. Щодо
тропів, то серед порівнянь є чимало зіставлень із сучасними реаліями. Це
доводить тяглість традиції у вживанні художньо-стилістичних засобів
коломийок та постійне оновлення тематики жанру.