ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕМАТИЧНО-ОПИСОВОГО ДИСКУРСУ “ПРИРОДА” У ТВОРАХ АНГЛІЙСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

На правах рукопису

Пасічник Галина Петрівна

УДК [811.111.’37’38]’’19’’

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕМАТИЧНО-ОПИСОВОГО ДИСКУРСУ
ПРИРОДА” У ТВОРАХ АНГЛІЙСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ
XVIII ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Кузнєцова
Лілія Андріївна,
канд. філол. наук., доцент

Львів - 2004

ЗМІСТ

ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1. ЛЕКСИЧНА СТРУКТУРА ПЕЙЗАЖІВ АНГЛОМОВНИХ ТВОРІВ
(У ПЛАНІ СИНХРОНІЇ ТА ДІАХРОНІЇ). 18

1.1 Теоретичні передумови вивчення лексичної структури художнього твору.. 18
1.2 Предметність лексики дискурсу опис природи” в романах англійських письменників XVIII століття (Д. Дефо, Дж. Свіфт, Г. Філдінґ, Т. Смоллетт, Л. Стерн, О. Ґолдсміт). 22
1.3 Предметність лексики дискурсу опис природи” в романах англійських письменників XIХ століття (Ч. Дікенс, У. Текерея, Т. Гарді, В. Скотт, Ем. Бронте, Дж. Еліот).. 34
1.4 Предметність лексики дискурсу опис природи” в англійських романах початку ХХ століття . 46
1.5 Формування концептуальних ознак на основі лексеми sea” в англійському романі XVIII століття . 52
1.6 Фреймовий підхід до аналізу лексики пейзажів англійського
роману 58
Висновки до розділу 1 ... 62

РОЗДІЛ 2. СИНТАКСИЧНА СТРУКТУРА ОПИСІВ ПРИРОДИ В
АНГЛІЙСЬКОМУ РОМАНІ ХVІІІ початку ХХ СТОЛІТТЯ .. 65
2.1 Характеристика когнітивної синтаксичної моделі опису природи
в англійському романі та загальні положення досліджуваної
проблематики 65
2.2 Особливості синтаксису дискурсів опис природи” в англійських романах письменників XVIII ст. (Д. Дефо, Дж. Свіфт, Г. Філдінґ, Т. Смоллетт, Л. Стерн, О. Ґолдсміт) . 71
2.3 Особливості синтаксису дискурсів опис природи” в англійських романах письменників ХІХ століття (Ч. Дікенс, У. Текерея, Т. Гарді, В. Скотт, Ем. Бронте, Дж. Еліот) 89
2.4 Особливості синтаксису дискурсів опис природи” в англійських
романах письменників початку ХХ століття 112
2.5 Алгоритм дискурсу опис природи” в англійському романі 125
Висновки до розділу 2 .. 130

РОЗДІЛ 3. ДИСКУРС ПРИРОДА” ЯК ФОРМА ЖАНРОВОЇ ЕВОЛЮЦІЇ ВТІЛЕННЯ АВТОРСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ .... 133
3.1 Концептуальний підхід до вивчення лінгвостилістичних особливостей дискурсу опис природи” . 136
3.2 Лексико-стилістичне функціонування описів природи в англомовних романах XVIII початку XX століття 136
3.3 Багатофункціональність концептів описових дискурсів
у досліджуваних романах .. 167
Висновки до розділу 3 ... 179

ВИСНОВКИ ..... 182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ . 187

ДОДАТОК А .. 207
ДОДАТОК Б .. 224

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

ДП - дискурс опис природи”
ЛО - лексичні одиниці
ЛТП - лексико-тематичне поле
ЛТГ - лексико-тематична група
НПМ - невласне-пряма мова
ОД - описовий дискурс
ОП - опис природи
СВ - слововживання
ССЦ - структурно-смислове ціле

ВСТУП

Наприкінці ХХ початку ХХІ століття аналіз мовних явищ поступово набирає міждисциплінарного характеру під впливом особливого інтересу до дискурсивної практики аналізу, теорії мовної особистості, впливів на зміст та стратегії комунікації. Провідною методологічною основою активніше стає антропоцентризм. Людина є центром літературного твору як суб’єкт оповіді та об’єкт естетичного художнього пізнання. Це зумовлює помітні зміни меж лінгвістичного аналізу. Ідеї В. фон Гумбольдта (мова у дії) не лише доповнюють ідеї Ф. де Соссюра (мова в собі), але й стають своєрідною основою для розвитку нових напрямків у лінгвістичній науці [67, 3]. Е. Бенвеніст писав: властивості мови настільки своєрідні, що можна говорити про наявність у мові не однієї, а декількох структур, кожна з яких могла б слугувати основою для виникнення цілісної лінгвістики” [28, 45].
У відповідності до когнітивних стратегій сучасної лінгвістики Т. ван Дейк виділив два основні аспекти аналізу мовного матеріалу - фреймовий і дискурсний, тобто спосіб представлення знань і спосіб їхньої концептуальної організації [64, 12-41]. Багато праць присвячено різновидам дискурсу: політичному, науковому, рекламному, судовому, гендерному та іншим типам [17, 26, 36, 47, 68, 78, 84, 101, 105, 115, 139, 155, 172, 185 та ін.]. Поняття «дискурс» дозволяє розмаїття наукових інтерпретацій, причому, розширюючи поле свого функціонування, цей термін набуває нового осмислення. Одне з визначень дискурсу, запропоноване Д. Шифрін із позиції взаємодії форми й функції, є висловлювання”; Т. ван Дейк кваліфікує його як дію (я розумію дискурс як специфічну форму використання мови і як специфічну форму соціальної ситуації” [189, 13; 210, 31]). Таким чином, під дискурсом розуміється мовна ситуація, тобто текст, «занурений» у реальне спілкування. Ми враховуємо також поняття дискурсу як складової когнітивного процесу, пов’язаного з мовленням і його продуктом, який набуває завершеної фіксованої форми в тексті. Текст одночасно виступає складовою ієрархії дискурсу та вербальною репрезентацією його понятійного змісту.
Підвищення інтересу до пізнавальної діяльності людини, до засобів співвідношення об’єктивного світу і його мовних картин сприяло переходу сучасної наукової парадигми до антропологічної лінгвістики, які передбачають вивчення мови в тісному зв’язку з людиною, її свідомістю, мисленням, духовно-практичною діяльністю. У цьому аспекті актуальним стає дослідження категорій людина”, час” та простір” як необхідних атрибутів семантичного простору художнього тексту, які його організовують, здійснюючи координуючу, моделюючу, конкретизуючу, характерологічну функції [94, 42]. Ураховуючи значущість цих категорій у формуванні семантики художнього тексту, уважаємо необхідним виділити наступні важливі сфери семантичного простору, які потребують спеціального розгляду з урахуванням сукупності його властивостей в об’єктивній цілісності: денотативного, структурно-смислового, концептуального та емотивного просторів тексту.
У багатьох лінгвістичних працях спостерігається прагнення науковців знайти спільність у побудові художніх текстів, виявити правила текстотворення [2, 54, 96, 125, 129, 145, 150, 201, 228 та ін.]. Універсальною основою літературних творів великого обсягу (романів, повістей тощо) уважаються опис, діалог та міркування [29, 33, 53, 83, 107, 134 та ін.]. Проблема композиційно-мовленнєвої форми (КМФ) досліджувалась відомими науковцями на матеріалі як слов’янсь­ких, так і неслов’янських мов: М. Бахтін [25], В. Беньямінова [29], О. Кубрякова [97-101], В. Кухаренко [178, 179], Ю. Лотман [121], В. Тюпа [168] та ін., які розглядали її на мовностилістичному рівні з позицій традиційної лінгвостилістики. М. Брандес визначає композиційно-мовленнєві форми як мовленнєві утворення, які складаються з декількох речень, представляючи собою відрізки зв’язного тексту. У системі твору вони співпадають з одиницями композиції, тобто логічними одиницями змісту тексту [34: 59, 320]. Про сильні позиції тексту йде мова й у праці В. Лукіна [122, 62]. Зокрема Г. Москальчук уважає, що форма тексту як універсалія існує у вигляді мірок його ритмічної організації на основі теорії золотого перетину” [128, 39-54], що зумовлює зв’язність композиційних областей тексту з виділенням його сильних і слабких позицій. Вивчення описових контекстів не нова тема в історії розвитку лінгвістичної думки. Стан наукових розробок із цієї проблематики свідчить про відсутність комплексного аналізу окремої універсалії КМФ опис”; вона залишається недостатньо вивченою. Кваліфікація КМФ опис природи” (ОП) як дискурсу сприяє тому, що акценти репрезентації різних категорій зміщуються в напрямі актуалізації саме дискурсних ознак антропологічного змісту й семантики” [106, 30]. Однією з основних парадигм сучасної філології визначена когнітивно-дискурсна, тому наш аналіз пейзажу художнього твору зосереджено на висвітленні цього феномену з урахуванням його багатоаспектності. Це означає послідовність розгляду його конструктивних елементів: форми змісту функції.
Пейзаж уважається образом природи художнього твору, головним призначенням якого є його антропоцентрична спрямованість” [107, 138]. Отож, кожний художній текст є одночасно об’єктом реального світу й вмістом естетично засвоєного світу реальності. При цьому текст художнього твору розрахований впливати на читача, що поширюється й на описи та підтверджується думкою дослідників про те, що опис є третьою змістовною універсалією художнього тексту [33: 98; 107: 136; 133: 125]. Наявність ОП у художньому творі зумовлена тим, що без них вони не можуть бути правильно сприйнятими. М. Брандес відзначає розумову та комунікативну” природу цієї фундаментальної композиційно-мовленнєвої форми” [33, 98]. Пейзажі художніх творів як компонент форми це той самий ментальний простір письменника, який точно відображає світосприйняття, та є наріжним каменем його творчості. Про сучасне відродження інтересу до питань форми художнього твору, і, зокрема, до опису природи свідчать численні праці вчених як у плані мовностилістичного, так і літературознавчого аспектів [20, 69, 85, 117, 133, 179, 192]. З одного боку, існує традиція дослідження проблематики цього компоненту композиційно-мовленнєвої структури художнього твору, яке має досить значну історію, і розробки ведуться до тепер. Із другого, досліджувана проблема, маючи солідну теоретичну базу, є маловивченою з точки зору сучасних наукових парадигм.
Специфіка аналізу мовної реалізації цієї форми художнього простору, як різновиду дискурсу, когнітивно вможливлює врахування позавербальних параметрів (етнічних, соціальних, статевих, вікових та ін.). Картини природи як смислові моделі емпіричної дійсності являють собою концептуальні утворення авторів творів, одиницями яких виступають концепти. Концептуальна картина світу як базисний компонент світогляду письменника об’єднує в єдине ціле окремі шари його світогляду: реальну дійсність, пізнавальну діяльність, художньо-образну творчість, релігійну й громадянську свідомість та ін.
Виходячи з визначень, що концепт є «згустком» смислів [101, 93], конденсованим втіленням змісту тексту [83, 202-208], ми ототожнюємо поняття опис природи” із концептуальним терміном, уважаючи його текст матеріальною реалізацією дискурсу опис природи” (ДП) і елементом концепту пейзаж”. Тлумачні словники та інші спеціальні глосарії показують вихідний і наступні етапи семантичного руху в розвитку значення цього концепту. Художня авторська інтерпретація поняття пейзаж”, грунтуючись на словниковому визначенні, абстрагуючись, проявляється насамперед у доборі номінативної лексики, пропозицій та образних засобів.
Спираючись на вищевикладене, уважаємо дискурс ОП комунікативною ситуацією в сукупності її складових, а текст невід’ємним компонентом здійснення вербальної комунікації в межах художнього твору. Зауважимо, що літературний текст і літературний твір є різноплановими категоріями. Літературний твір це одиниця літератури зі своїм змістом і формою, які досліджуються літературознавцями. Значення літературного твору тісно пов’язане з текстом. Текст - це вже лінгвостилістична категорія, якій властиві мовно-мовленнєві та стилістичні ознаки [152, 80].
Розгляд дискурсу ОП як семантичної структури потребує його поділу на рівні, причому традиційне уявлення орієнтується на мовну стратифікацію з відповідним виділенням фонетичного, морфологічного, лексико-семантичного й синтаксичного рівнів. Якщо узагальнити різні підходи до виділення рівнів художнього тексту, то можна назвати три: структурно-мовний, структурно-семантичний та функціонально-комунікативний.
Дослідження виходить із того, що талант та індивідуальний авторський стиль породжує й мотивує розмаїття та оригінальність використання лексики та граматичних форм у творах письменників, навіть близьких за часом, жанром та різних літературно-художніх напрямів.
Спостереження за співіснуванням та розвитком дискурсу ОП в англійському романі ХVIII - початку ХХ століття здійснювалось шляхом суцільної вибірки на матеріалі творів відомих письменників прозаїків The Life and Strange Surprising Adventures of Robinson Crusoe, of York, Mariner” (1721), Roxana” (1724) Д. Дефо; Gulliver’s Travels” (1726) Дж. Свіфта; Joseph Andrews” (1742), The History of Тоm Jones, a Foundling” (1749) Г. Філдінґа; A Sentimental Journey through France and Italy by Mr.Yorick” (1765), The Life and Opinions of Тristram Shandy, Gentleman” (1760-67) Л. Стерна; The Vicar of Wakefield; ‘A Tale’” (1766) О. Ґолдсміта; The Adventures of Peregrine Pickle” (1751), The Expedition of Humphry Clinker” (1771) Т. Смол­летта; Oliver Twist” (1837-8), Dombey and Son” (1848), David Copperfield” (1850), Bleak House” (1852-3) Ч. Дікенса; A Shabby Genteel Story” (1840), Vanity Fair, A Novel Without A Hero” (1848), The Book of Snobs” (1846-7) У. Текерея; The Life and Death of the Mayor of Casterbridge” (1886), The Woodlanders” (1887), Tess of the d’Urbervilles” (1891) Т. Ґарді; Ivanhoe” (1820) В. Скотта; Wuthering Heights” (1847) Ем. Бронте; Adam Bede” (1859) Дж. Еліот; The Forsyte Saga” (1906 28) Дж. Ґолсуорсі. Таких вибірок було 1080, з них «чистих», не змішаних з іншими типами КМФ 288 з двадцяти дев’яти романів тринадцяти авторів: XVIII ст. 6 авторів (10 романів); ХІХ ст. 6 авторів (13 романів); початок ХХ ст. один автор (6 романів). Варто відзначити, що вивчення однотипного мовленнєвого явища (у даному випадку - ДП) на матеріалі декількох творів одного письменника сприяє глибшому проникненню в його сутність, вияву загальних та індивідуальних характеристик разом із чіткішим осмисленням його художньої своєрідності й значущості у творчій системі автора. Комплексний порівняльний аналіз ОД на матеріалі творів декількох авторів у межах однієї епохи сприяє усебічному вивченню його функціональних властивостей і ролі в смисловій організації тексту [56, 65, 84, 122, 162, 203]. Діахронічний аналіз дискурсів ОП виявляє історичну послідовність його розвитку [160: 105; 170: 222]. Тобто, зроблено спробу проаналізувати як статичний аспект існування (синхронія), так і еволюційний розвиток англійського дискурсу ОП.
Вибір жанру роману для дослідження зумовлено наступними факторами: функціонуванням описових контекстів, які є суттєвою частиною структурно-композиційної будови твору; ймовірністю знаходження пейзажних замальовок; можливістю виявити інваріантні особливості на синхронічних зрізах при вивченні розмаїтих та стилістично багатогранних творів різних письменників однакового жанру.
Дискурс «опис природи» є складним багатоаспектним явищем, яке вимагає поліпарaдигматичного аналізу, який дозволить зробити достовірні висновки.
Актуальність дослідження зумовлена інтегративним та когнітивно-дискурсним підходом до аналізу описів природи в художніх творах; антропоцентричною парадигмою дослідження, недостатнім вивченням еволюції ОП як внутрішньо цілісної естетично мотивованої системи мовних засобів у романному жанрі; а також вивченням пейзажу художнього твору як концептуальної картини світогляду автора, мовної картини світу.
Об’єктом дослідження є дискурс опис природи”, результатом і проявом якого у композиційно-мовленнєвій структурі художнього твору виступає описовий контекст природа”, синонімічними варіантом якого в праці використовуються поняття пейзажний опис”, пейзажна замальовка”, натуральне оточення”, ландшафт”, пейзаж”, краєвид”, опис природи”, відповідно - дискурс природи”, описовий дискурс” (ОД), дискурс ‘опис природи’”.
Предметом дослідження виступає дискурсивна організація та презентація художнього змісту (лексичні, структурно-синтаксичні, мовностилістичні особливості) з визначенням відповідних концептів на різних етапах дослідження шляхом моделюванням алгоритму ДП та фреймових структур на лексичному й синтаксичному рівнях під впливом категорій позалінгвального змісту.
Мета дисертаційної роботи полягає у вивченні лексичних, структурних та мовностилістичних особливостей дискурсів опис природи” у романах англійських письменників XVIII - початку XX століття. Дослідження окреслює комплексну інтегративну методику аналізу композиційно-мовленнєвої форми (КМФ) опис природи”.
Мета дослідження передбачає вирішення таких завдань:
1) Визначення поняття ОП” та аналіз його предметно-логічної основи на базі лексико-тематичних угрупувань у названих романах із залученням словникових дефініцій та аналізу фактури літературних творів.
2) Аналіз спільних та відмінних рис в проявах мовної реалізації ДП різних письменників.
3) Дослідження процесів концептуалізації лексем тематичного поля пейзаж”.
4) Виокремлення фреймової лексичної групи пейзаж” за результатами суцільної вибірки та побудова моделі концепту пейзаж”.
5) Конструкція синтактико-семантичної мережі/фрейму дискурсу ОП, визначення його структурно-семантичних особливостей.
6) Визначення когнітивної моделі алгоритму дискурсу ОП в англомовному романі.
7) Здійснення мовностилістичного аналізу складових компонентів концепту пейзаж” в художньому творі.
8) Вивчення функціонального навантаження концептів дискурсу ОП в англійському романі.
9) Моделювання семантичного простору художнього дискурсу опис природи”.
Методи дослідження. Дискурс «опис природи» є складним багатоаспектним явищем, яке вимагає комплексного вивчення, що впливає на достовірність висновків. Мета, завдання та об’єкт дослідження визначили вибір методів аналізу, а саме: описово-аналітичний та індуктивний метод використано для накопичення, систематизації та виявлення закономірностей функціонування мовних одиниць у дискурсі ОП у художньому творі; семантико-стилістичний - для встановлення функціонального навантаження лексико-синтаксичних одиниць; гіпотетико-дедуктивний для верифікації фактичного мовного матеріалу; квантативний аналіз для виявлення кількості та пріоритету використання певної мовної одиниці; герменевтичний метод для послідовного здійснення інтерпретації тексту; метод моделювання та фреймова презентація конструктивного когнітивно-дискурсного аналізу у вивченні й тлумаченні категорій значення і форми.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняній лінгвістиці здійснено комплексне дослідження дискурсу ОП в англійському реалістичному романі XVIII - початку XX ст. у синхронії та діахронії з точки зору когнітивно-дискурсного та антропоцентричного підходів; уперше сформульовано визначення ОД і здійснено спробу моделювання його інформаційно-семантичної мережі/фрейму. Наукова новизна також - у створенні мережі як однієї із засад методики аналізу художнього дискурсу.
Наукову новизну узагальнено в наступних положеннях, винесених на захист:
1. Опис природи” як мовностилістична категорія є можливою й достатньою одиницею художнього твору з точки зору композиційно-мовленнєвої організації.
2. Системність лексичного складу описів природи англійських романів дає можливість об’єднати слова в тематичне поле пейзаж”, що складається із трьох лексико-тематичних груп: повітря”, земля”, вода”, які відрізняються за кількісним та якісним складом, а також частотністю функціонування їхніх елементів. Лексико-тематичні угрупування слугують засобом створення відповідного образу природи, поєднуючи мовні та позамовні характеристики-ознаки.
3. Лексика дискурсів опис природи” в романах XVIII ст. здебільшого є предметно-номінативною, у ХІХ початку ХХ ст. спостерігається посилення функціонального навантаження пейзажів, активізація художнього осмислення концептуального простору ОД за рахунок збільшення вживання різного роду мовностилістичних фігур (метафори, метонімії, епітетів,

bibliography

ВИСНОВКИ

Теоретичною передумовою для здійснення мовно-когнітивного аналізу дослідження стали розробки поняття дискурсу, концепту, простору, фрейму в працях як зарубіжних, так і вітчизняних лінгвістів (Т. ван Дейка, О. Кубрякової, К. Кусько, М. Мінського, М. Полюжина, Ч. Філмора, Р. Шенка та ін.). Польовий підхід до дослідження лексичних параметрів романів забезпечив об’єктивність, системність обробки та інтерпретації описів природи. Мовно-структурні параметри, комунікативний характер та антропоцентризм текстів пейзажів англомовних творів XVIII початку XX століття дав змогу кваліфікувати їх різновидом описового дискурсу з можливостями подальшої дискурсної диференціації.
Дискурс опис природи” поєднує мовні й позамовні параметри. Для виявлення специфічних і об’єктивних закономірностей розвитку дискурсу природи в художніх творах проведено його фрагментарні текстові зрізи в романах англійських письменників як у плані синхронії, так і діахронії.
Системність обробки та інтерпретації лексики сприяла виділенню лексико-тематичного поля пейзаж”, у межах якого визначені лексико-тематичні групи. У прямому називному значенні лексичні одиниці із цих угрупувань передають основну змістово-фактуальну інформацію романів та сприяють їхньому реалістичному сприйняттю. Окремі складові ЛТП пейзаж” виступають основою створення художньо-образної системи ОД, реалізуючи їхню змістово-концептуальну інформацію, розуміння сутності якої потребує проникнення в авторський замисел. Лексико-тематичні угрупування існують не ізольовано, а стикаються й перетинаються між собою, утворюючи суперлінеарні зв’язки в макродискурсі романів. Природа дискурсу вможливлює розгляд ОД як концепту із притаманними мікроконцептами та образами, які проявляються на різних рівнях у процесі концептуалізації. Лексичні одиниці тематичного поля пейзаж” уособлюють концептуальний каркас зображення, поєднуючи лінгвістичні та екстралінгвістичні характеристики. Лексиці дискурсів ОП властиві лінгвокраїнознавчі елементи, які відображають як типові риси ландшафту, людей, так й історичний аспект розвитку мови й стилю художнього твору.
Опис природи в англійських романах виражає глибинні зв’язки між основними космічними категоріями (вода”, повітря”, земля”) та авторським я”, яке веде уявний діалог із читачем. Сконструйований фрейм концептуальних залежностей ‘пейзаж’ є надійним узагальненням для його вивчення. Багатство й оригінальність художніх трансформацій предметно-понятійних компонентів описів природи в ході еволюції жанру зумовлено тематикою романів, індивідуальним стилем та авторською прагматикою.
Дискурс опис природи” є комунікативним процесом, а текст його письмово зафіксованою одиницею. Лінгвісти завжди розглядали зв’язність як важливу текстову категорію. Як текстово-дискурсна категорія вона кваліфікується ознакою/властивістю, яка забезпечує інформаційний обмін на основі взаємодії всіх модулів системи дискурсу (теми, інтеграції, когезії). Це означає, що механізми інтеграції закладені як у лінгвальному, так і позалінгвальному процесі. Тобто, зв’язність в інформаційному просторі дискурсу ОП зумовлює його інформаційний баланс. Текстові зв’язки породжуються лінгвокогнітивною впорядкованістю та виражаються наступними видами інтеграції: граматичною (узгодженням часу, синтаксичними конструкціями та ін.), семантичною (топік), смисловою (композиційна будова), образною (асоціації, крелюючі з відчуттями). Усі перераховані види інтеграції підпорядковуються глобальній зв’язності тексту роману для здійснення гармонізації процесу комунікації.
Зазвичай, ритм художньої прози виявляє в синтактико-просодичному плані неорганізовану послідовність сильних і слабких звуків. Дискурс ОП найчастіше характеризується ознаками ритмічної організації, подібними до вірша в прозі, тому його розглянуто як різновид ритмічної прози, основу якої формують розмаїті паралелізми й повтори (синтаксичні, лексичні, фонетичні, семантичні). Важливе значення при цьому набувають лексико-, синтактико-семантичні характеристики тексту, наявність у ньому емоційності, образності (ДП ХІХ початку ХХ ст.). Створена семантико-синтаксична мережа узагальнює семантичні ознаки описового дискурсу та виявляє механізми означування і кореляції компонентів поверхневої структури з підтекстом.
Функціональна спрямованість пейзажів визначається їхнім змістом. Саме він зумовлює мовностилістичні особливості й пов’язану з ними ритмізацію описів природи. Описовий дискурс вирізняється складною будовою синтаксису: одна така ускладнена синтаксична конструкція утворює інтонаційно-синтаксичне ціле. Засоби ритмізації дискурсів опис природи” по різному використовуються англійськими письменниками залежно від особливостей творчої манери.
Виявлено лексико-структурну та мовностилістичну поліфонію дискурсу ОП і визначено його змістово-функціональну та змістово-концептуальну інформацію, яка вводиться трьома ключовими лексемами air, water, earth. З одного боку, вони є природними реаліями, з іншого невід’ємною частиною словника, сталими поняттями в описових дискурсах, які стають стилістично маркованими завдяки їхньому чітко вираженому конотативному значенню. Уце проілюстровано на стилістичному функціонуванні мікроконцептів weather, sun, sea, tree та їх конституентів в описових дискурсах.
Змістово-функціональна й концептуальна інформація розвивається від стислих, фонових дискурсів природа” у романах письменників раннього Просвітництва до розгорнутих, багатозначних із психологічним навантаженням - у творах ХІХ ХХ ст. Синкретизм художніх засобів веде до художньої синестезії, так що поєднання образного й художнього ламає звичайні уявні стереотипи та збагачує концепти дискурсу ОП новими смислами, коли в рамках описового дискурсу лексичні одиниці, втрачаючи свої первинні значення, трансформуються в засоби художньо-естетичного зображення.
Загальна функціональна спрямованість описів природи англійського роману досліджуваного періоду є когнітивною, концептуальною, антропоцентричною, естетичною, морально-філософською, що вводить додаткову просторово-часову характеристику. Залежно від умотивованості, змісту й функцій розрізняємо декілька їхніх типів: статичний/динамічний, суб’єктивний/об’єктивний; співзвучний/контрастний; провісник/учасник; а також, згідно до традиційних визначень образних засобів (у порядку зростання складності психологічного аналізу), пейзаж-епітет, пейзаж-порівняння, пейзаж-метафора. Згідно зі смисло­вим навантаженням диференціюємо пейзажі: враження, уявлення й спогади. Крім цього, можна класифікувати описові дискурси як фонового (Д. Дефо, Дж. Свіфт), декоративного (Г. Філдінґ, У. Текерей) і натюрмортного характеру (У. Текерей). Такий поділ не позбавлено елемента умовності, але він виключає термінологічну невпорядкованість, а також дає можливість виокремити домінанту основу у стосунках людини й природи. Опис природи не лише органічно вплетений у загальну композицію аналізованих романів, але дієво й самобутньо входить до комплексної структури художньо-стилістичних засобів пейзажного дискурсу.
Описові дискурси твору Ivanhoe” майстра історичного жанру В. Скотта та романного циклу The Forsyte Saga” Дж. Ґолсуорсі своїм художнім впливом втілюють уявлення письменників про вищу красу та доцільність людського життя в певний період часу та вирізняються не лише вмінням віднайти психологічний образ окремого персонажа, а й спробою створити домінантну характеристику англійського народу.
При різному смислі й умотивованості описові дискурси мають спільну функціонально-прагматичну спрямованість, оскільки забезпечують основну змістово-фактуальну інформацію романів (де, коли й за яких умов відбувались описувані події, тобто сприяють їхньому реалістичному зображенню), виконують інформативно-інтелектуальну функцію (етнографічні, лінгвокраїно­знавчі та загальноприродничі відомості), виступаючи основою для створення художньої образності.
Організація всіх рівнів англомовного дискурсу ОП залежить від суспільно-ідеологічних, морально-естетичних факторів, історико-національних особли­востей та інших позалінгвальних чинників, які потребують додаткового вивчення під кутом зору цих невербальних кодів.
Сконструйований алгоритм описового дискурсу, здійснено на основі відповідної дефініції, об’єднує основні компоненти, структурує факти стереотипної ситуації, забезпечує завданнями для інтерпретації. Змодельована фреймова лексична група, структурно-синтаксичний і концептуальні фрейми об’єднано в єдину інформаційно-семантичну мережу дискурсної типології природа”, що є перспективним вектором дослідження мовленнєвих явищ (див. рис. Б.1), оскільки сприяє цілісному розумінню всього комунікативного процесу із пропозиціями й завданнями для подальшої розробки проблеми.
Запропоновану методику аналізу можна екстраполювати на дослідження подібних дискурсів ОП інших мов із метою встановлення універсальних та специфічних рис.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Окремі видання

1. Агамджанова В.И. Контекстуальная избыточность лексического значения слова. Рига: «Зинатне», 1977. 123 с.
2. Адмони В.Г. Развитие структуры предложения в период формирования немецкого национального языка. Л.: Наука, 1966. 214 с.
3. Акимова Г.Н. и др. Динамика структуры современного русского языка. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1982. 136 с.
4. Акимова Г.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка. М.: Высшая шк., 1990. 166 с.
5. Акимова Г.Н. Новые явления в синтаксическом строе современного русского языка. Л.: Изд-во ЛГУ, 1982. 130 с.
6. Александров В.В., Горский Н.Д. Алгоритмы и программы структурного метода обработки данных. Л.: Наука, 1983. 208 с.
7. Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса: [на материале английского языка]. - М.: Высш.шк., 1984. 211 с.
8. Аникин Г.В., Михальская Н.П. История английской литературы. М.: Высш. шк., 1985. 431 с.
9. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. - 367 с.
10. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. -2-е изд.. М.: Высшая шк., 1973. 303 с.
11. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (стилистика декодирования): Учеб.пособие. Изд. 2-е, перераб. Л.: Просвещение, 1981. 295 с.
12. Арнольд И.В. Проблемы варьирования языковых единиц. К., 1990. 198 с.
13. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике. М.: Высшая школа, 1991. 139 с.
14. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. - М.: Наука, 1976. 383 с.
15. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 338 с.
16. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // НЗЛ. М.: Прогресс, 1985. Вып.16. С.3 42.
17. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс// Теория метафоры: Сб./общ.ред. Н.Д.Арутюновой и М.А.Журинской. М.: Прогресс, 1990. - С.1-32.
18. Арутюнова Н.Д Логический анализ языка: Культурные концепты: [Сб. статей]/АН СССР, Ин-т языкозн. М.: Наука, 1991. 203 с.
19. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
20. Афанасьєва Е. Поэтика пейзажа в русской молитвенной лирике. - 1999.- www: rsl.ru.
21.Ахманов А.С. Курс практической стилистики современного английского
языка. М.: Изд-во МГУ, 1978. 157 с.
22.Ахманова О.С., Глушко М.М. Основы компонентного анализа. М.: Изд-во
Моск.ун-та, 1969. 98 с.
23.Балли Ш. Французкая стилистика: Пер. с франц. К.А.Долинина. М: Изд.
иностр. лит., 1961. 394 с.
24.Банкевич В.В. К вопросу о соотношении лексико-семантических и
тематических групп// Семантика слова и предложения. Сб. науч. трудов. Л.: Изд. Ленинград ун-та имени А.И.Герцена, 1985. С.30-35.
25.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. 2-е изд. - М.: Искусство,
1986. 444 с.
26. Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики. Львів: Видавн. Центр ЛНУ імені І.Франка, 2003. 280 с.
27. Белошапкова В.А. Синтаксис простого и сложного предложения. Лекции. Под ред. проф.В.А.Белошапковой. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1973. 52 с.
28. Бенвенист Э. Общая лингвистика: [Пер. с франц.]. - М.: Прогресс, 1974. 447 с.
29. Беньяминова В. Н. Жанры английской научной речи: Композ. речевые формы/ АН УССР. Киев: Наук. думка, 1988. 120 с.
30. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно-гендерні аспекти. Донецьк: Дон.НУ, 2002. - 362с.
31. Богданович Г.Ю. Русский язык в аспекте проблем лингвокультурологии. Симферополь: Доля, 2002. 392 с.
32. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука. Ленинград. Отд-ние, 1978. 175 с.
33. Брандес М.П. Стилистический анализ. М.: Высшая шк., 1971. 190 с.
34. Брандес М.П. Cтилистика немецкого языка. М.: Высш.шк., 1990. 320 с.
35. Быстрова Л.В., Капатрук Н.Д., Левицкий В.В. К вопросу о принципах и методах выделения лексико-семантичесих групп слов// Филологические науки. 1980. - № 6. С.21-27.
36. Варпахович Л.В. Лингвистика в таблицах и схемах. Минск: ООО «Новое знание», 2003. 128 с.
37. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М.: Радуга, 1999. 780 с.
38. Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов / Пер. с англ. А.Д.Шмелева. М.: Языки славянской культуры, 2001. 288 с. (Язык. Семиотика. Культура. Малая серия).
39. Великий тлумачний словник. Київ: Ірпінь, 2002. 1440 с.
40. Вентури Л Художники нового времени. Пер. с итал. Л.Бродской. М.: Изд. ин. лит., 1956. 112 с.
41. Виноградов В.В. О языке художественной прозы: Избр. тр. М.: Наука, 1980. 360 с.
42. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во Акад.наук СССР, 1963. - 255 с.
43. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 220 с.
44. Вихованець І.Р Надфразова єдність// Українська мова. Енциклопедія. К.: Українська енциклопедія, 2000. С. 359.
45. Винокур Г.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Знание, 1980. 273 с.
46. Вольф Е.М. Грамматика и семантика прилагательного: На материале иберо-романского языка. - М.: Наука, 1978. 200 с.
47. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки / Отв.редактор Г.В.Степанов. М.: Наука, 1985. 228 с.
48. Воронина О.А. Теоретико-методологические основы гендерных исследований// Теория и методология гендерных исследований: Курс лекций/ Под общ. ред. О.А.Ворониной. М.:МЦГИ-МВШСЭН-МФФ, 2001. С. 13-106.
49. Гадамер Г.Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1988. 699 с.
50. Гадамер Г.Г. Істина і метод. Доповнення, покажчики. Том 2. Герменевтика ІІ: Пер. з нім. К: Юніверс, 2000. 480 с.
51. Гак В.Г. и др. Метафора в языке и тексте/ [В.Г.Гак, В.Н.Телия, Е.М.Вольф и др.]; Отв.редактор В.Н.Телия. М.: Наука, 1988. 174 с.
52. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. М.:Изд-во лит-ры на ин.языках, 1958. - 459 с.
53. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. Учеб.пособие для вузов. М.: Высшая шк., 1974. - 175 с.
54. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического иссследования. М.: Наука, 1981. 198 с.
55. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць. К.: ВЦ КДЛУ, 2000. 256 с.
56. Гируцкий А.А. Введение в языкознание. Минск: «ТетраСистемс», 2003. 288 с.
57. Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Этнические установки и этнические стереотипы. Днепропетровск: ДГУ, 1995. 200 с.
58. Голянич М. Внутрішня форма слова і художній текст. Ів.Франківськ: Плай, 1997. 178 с.
59. Горелов И.Н. Проблемы функционального базиса речи в онтогенезе. Учеб. пособие. - Челябинск: [Челяб. пед. ин-т], 1974. 116 с.
60. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць.- К.: Наук.думка, 1991. 192 с.
61. Гриценко П.Ю Ареальне варіювання лексики/ АН УРСР, Ін-т мовознавства ім.О.О.Потебні. К.: Наук.думка, 1990. 268 с.
62. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. - М.: Прогресс, 1984. 397 с.
63. Гумерова Н.Ж. Функционально-когнитивный подход как основа для исследования лексического уровня языка. - http:// www.nature.ru/db/msg.html.
64. Дейк ван Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. М.:Прогресс, 1989. 312 с.
65. Диахроническая контрастивность германских языков. Сб. научн. трудов. Тверь: ТГУ, 1991. 127 с.
66. Диева К.И. Стилистические функции бессоюзных предложений в авторском монологе прозаических произведений А.Н.Толстого. Автореферат на соискание уч. степени канд. филол. наук. Москва: Госун-т им. М. Ломоносова, 1966. 23 с.
67. Дикарева С.С., Ронгинская Н..В. Языковое общение диалог дексис. Симферополь: СГУ, 1991. 50 с.
68. Дискурс іноземномовної комунікації (колективна монографія). Львів: НУ імені І.Франка, 2001. 495 с.
69. Дишлюк І. Лексико-семантичне вираження концепту «природа» у поетичній мові Ліни Костенко. Автореферат на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. Харків: Нац. ун-т імені В. Каразіна, 2002. 18 с.
70. Дридзе Т.М. Язык и социальная психология: [Учеб. пособие для вузов]. М.: Высш. шк., 1980. 224 с.
71. Дунаевская И.К. Этико-эстетическая концепция человека и природы в творчестве А.С.Грина. Рига: Зинатне, 1988. 168 с.
72. Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови. К.: Наук думка, 1983. 155 с.
73. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. - М.: Наука, 1982. 157 с.
74. Жирмунский В.М. О ритмической прозе/ Русская литература” № 4, 1966. C.103 107.
75. Жирмунский В.М. Теория стиха. Л.: Сов. писатель, Лен. отделение, 1975. 664 с.
76. Жолниренко Т.С. Первые шаги учителя в школе. М.: Просвещение, 1984. 160 с.
77. Журавлев А.П. Звук и смысл. М.: Просвещение, 1981. 160 с.
78. Засєкіна Л.В., Засєкіна С.В. Вступ до психолінгвістики: Навчальний посібник. Острог: Видавництво НУ «Острозька академія», 2002. 168 с.
79. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Высш. шк., 1976. 298 с.
80. Золотова Г.Р. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 350 с.
81. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. Львів: вид-во «Вища школа», 1983. 175 с.
82. Ибрагимова В.Л. К вопросу о строении лексико-семантических групп// Исследования по семантике. Семантика языковых единиц разных уровней. Уфа: БГУ, 1988. с.63-67.
83. Иванова Т.П., Брандес О.П Стилистическая интерпретация текста. - М.: Высшая школа, 1991. 144 с.
84. Иванова И. Содержание и принципы филологического изучения пейзажа. - 1994. www.rsl.ru.
85. Іващенко В.Л. Організація ментальності концепту// Семантика мови і тексту: Зб. ст. VIII міжнародної наук. конференції. Івано-Франківськ: Плай, 2003. С.202-208.
86. Ивин А.А., Горский Д.П., Никифиров А.Л. Краткий словарь по логике/ Под ред. Д.П.Горского. М.: Просвещение, 1991. 207 с.
87. Кант И. Критика чистого розума/ Пер. з нім. І.Бурковського. К.: Юніверс, 2000. 504 с.
88. Караулов Ю.Н. Национальная специфика и ее отражение в нормативном словаре: Сб. ст. АН СССР. М.: Наука, 1988. 171 с.
89. Каримадзе И.А. Методика количественной оценки семантической связности лексических единиц// Вопросы лексикологии и стилистики. Казань: Казан.госуд.педагог.ин-т., 1976. с.78-82.
90. Касевич В.Б. Ударение и тон в языке и речевой деятельности/ В.Б.Касевич, Е.М.Шабельникова, В.В.Рыбин; ЛГУ. Л.: Изд. ЛГУ, 1990. 244 с.
91. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. 2е изд М.: УРСС, 2002. 216 с.
92. Кияк Т.Р. Мотивированность лексических единиц: (Количественные и качественные характеристики). Львов: Вища шк., 1988. 160 с.
93. Ковалев В.П. Языковые выразительные средства русской художественной прозы. К.: Вища школа, 1981. 184с.
94. Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка. М.: Наука, 1984. 174 с.
95. Колшанский Г.В. Контекстная семантика. М.: Наука, 1980. 152 с.
96. Комова Т.А. Модальный глагол в языке и речи: (На материале глаголовshall и will в истории английского языка). М.: Изд. МГУ, 1990. 140 с.
97. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
98. Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности/ Отв. Редактор Б.А.Серебреников. М.: Наука, 1986. 156 с.
99. Кубрякова Е.С., Шахнарович А.М., Л.В.Сахарный. Человеческий фактор в языке: Язык и порождение речи. М.: Наука, 1991. 240 с.