Михалевич Ірина Юріївна Українська жіноча пісня: поетико- естетичний аспект

brief description

Михалевич Ірина Юріївна, аспірант кафедри української літератури Східноєвропейського національного університе­ту імені Лесі Українки: «Українська жіноча пісня: поетико- естетичний аспект» (10.01.07 - фольклористика). Спецрада Д 26.001.15 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ……………………………………………………………………….. ……..2
ВСТУП…………………………………………………………………………………...15
РОЗДІЛ 1. УКРАЇНСЬКА ЖІНОЧА ПІСНЯ В НАУКОВИХ
ДОСЛІДЖЕННЯХ……………………………………………………………..……....19
РОЗДІЛ 2. УКРАЇНСЬКА ЖІНОЧА ПІСНЯ В КОНТЕКСТІ ПІСЕННОГО
ФОЛЬКЛОРУ…………………………………………………………………………..46
2.1. Взаємодія образних систем балад та жіночої пісні……………………………..46
2.2. Ремінісценції весільної естетики у народній любовній ліриці………………….57
РОЗДІЛ 3. САМОБУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЖІНОЧОЇ ПІСНІ
(ПОРІВНЯЛЬНА ПОЕТИКА ЖІНОЧИХ ПІСЕНЬ УКРАЇНЦІВ, БІЛОРУСІВ
ТА РОСІЯН В ЕСТЕТИЧНОМУ АСПЕКТІ) …………...........................................66
3.1. Образи людей……………………………………………………………………….66
3.1.1. Жінка-молодиця…………………………………………………………………….67
3.1.2. Мати / батько……………………………………………………………………...86
3.1.3.Чоловік……………………………………………………………………..............93
3.1.4. Свекруха / свекор………………………………………………………………..112
3.2. Обʼєкти небесного світу в українських, російських та білоруських піснях:
порівняльний аспект……………………………………………………………………122
3.3. Орнітоморфні образи у фольклорі українців, росіян та
білорусів………………………………………………………………………………133
3.4. Довкілля в українських, білоруських та російських жіночих піснях: фітоморфні
образи……………………………………………………………....................................149
3.5. Зооморфні образи у жіночій ліриці українців, білорусів та
росіян…………………..………………………………………………………………166
3.6. Питомо українські образи-поняття…………………………………………….....180
3.6.1. Образ білої постелі………………………………………………………………180
3.6.2. Образ Долі………………………………………………………………………..182
3.6.3. Образ Дунаю…………………………………………………………………….185
3.6.4. Образ коноплі…………………………………………………………………….188
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
14
3.6.5. Образ лучини……………………………………………………………………..189
3.6.6. Образ нагайки……………………………………………………………………191
3.6.7. Образ «трьох бід»………………………………………………………………..193
3.6.8. Образ «чужої» і «рідної» сторони………………………………………………196
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………198
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...213
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
15
ВСТУП
Актуальність дослідження. Лірична пісня (пісня про любов, пісня про
кохання, родинно-побутова, пісня про сімейне життя) формує великий пласт
національної культури українців. Виникнення пісень тривало століттями, таким же
чином відбувався і зворотній процес: носії фольклору втрачали у пам’яті тексти. Із
часом пісенні зразки стає можливим відшукати лише у збірниках, та й то подекуди
фіксовані з неточностями записувачів. Починаючи від романтичної доби, лірична
поезія була об’єктом уваги не лише науковців, а й усіх зацікавлених та залюблених
у народну пісню. Пізніше науковий запал та любительські інтереси сприяли появі
численних досліджень, мало відомих, або ж таких, які закладали початки для нових
теорій і методів.
На жаль, народна пісенність у наші дні перебуває не в активному вжитку,
однак із нею пов’язано багато напрацювань, отже, вивчення необрядової лірики не
втратило своєї актуальності. У зв’язку з появою нових методів дослідження, а то й
цілих синкретичних наук, зʼявився попит на нове прочитання та аналіз
народнопісенних текстів. До прикладу, рубрикація лірики за допомогою
традиційного тематичного критерію не точна, а з розвитком етноестетики,
етнопсихології, педагогіки, етики, естетики, філософських учень, новітніх
гендерних напрацювань у сучасному суспільстві зовсім утратила актуальність.
Велика кількість термінів на позначення цього жанру свідчить про назрілу потребу
систематизації всього пласту необрядового фольклору.
Спроба вирізнення жанрових різновидів лірики (дівочі, парубочі, жіночі,
чоловічі пісні), в основу якого покладено рецептивний принцип, не надто поширена
в наукових колах. «Жіноча пісня» – термін швидше забутий, ніж новий. Однак, щоб
простежити історію його становлення, потрібно проаналізувати історію вивчення
необрядової пісенності загалом.
Першопрохідцями у збиранні та дослідженні українського фольклору, звісно,
є фольклористи, історики, етнографи доби романтизму, завдяки яким з’явилося
безліч збірників, колекцій, великий фактичний матеріал і наукові розвідки. Спроби
аналізу поетики, символіки, рубрикація, систематизація ліричних народнопісенних
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
16
зразків здійснені у працях М. Максимовича, М. Костомарова, О. Кольберга,
П. Чубинського, М. Сумцова, Ф. Колесси, П. Куліша, М. Гоголя, В. Антоновича,
М. Драгоманова, І. Франка та інших. Особливістю наукових розвідок цих діячів є те,
що практично всі вони, окрім авторів теоретичних опрацювань, були ще й
збирачами фольклору. Тому значну частку їхньої роботи займали записи, географія
поширення, класифікація матеріалу.
Плідним на вивчення родинно-побутової творчості виявився внесок
українських фольклористів, серед яких – О. Дей, Н. Шумада, С. Мишанич,
П. Будівський, І. Денисюк, Р. Кирчів, В. Давидюк, Л. Копаниця, Я. Гарасим та ін.
Коло зацікавлень цих дослідників різноманітне: жанри ліричних текстів, їх
систематизація, поетика, естетичні засади, морально-етичні критерії, символіка,
образо- та сюжетотворення народних пісень тощо.
Таким чином, до сьогодні сучасні фольклористи переважно використовують
предметно-тематичний принцип класифікації лірики, по суті, нехтуючи внутрішніми
почуттями особистості, про яку йдеться у тексті й автором якого вона є.
Використання ж названого принципу нівелює сам жанр лірики, зараховуючи,
наприклад, до пісень про кохання тексти про дівоче щастя, сумну жіночу долю, тему
батьківства, стосунки між кумами, закоханими, одруженими тощо. Переконливішим
є такий підхід, за яким варто аналізувати ліричний текст, врахувуючи образ власне
творця пісні, його внутрішній стан, переживання, характер.
Жіноча пісня як жанровий різновид ліричної пісні змальовує життя молодиці
після весілля, а це величезний відрізок часу в житті жінки, з його побутовими
проблемами, радощами та труднощами. Тому інтерпретація народнопісенних зразків
саме за такими сюжетними лініями дасть змогу по-новому проаналізувати,
зрозуміти образ жінки в українських родинно-побутових піснях.
Мета роботи – використовуючи фольклорні джерела, з’ясувати своєрідність
жанрового різновиду «жіночої пісні», його ремінісценції в інших жанрах; на основі
комплексного вивчення розкрити поетичні засоби, образо- та сюжетотворення,
дослідити символіку, етноестетичні уявлення українців, у результаті порівняльних
студій окреслити національну специфіку текстів українців, білорусів і росіян.
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
17
Для досягнення поставленої мети передбачено розв’язання таких завдань:
– висвітлити історію дослідження ліричної родинно-побутової пісні;
– обґрунтувати термін «жіноча пісня», з’ясувати становлення, характерні
ознаки цього жанрового різновиду;
– з’ясувати місце жіночої пісні в контексті інших жанрів фольклору;
– розкрити найпоширеніші сюжетотворчі мотиви жіночої лірики;
– виявити поетико-естетичну насиченість, художньо-виражальні засоби,
символіку найвиразніших образів;
– узагальнити характеристичні параметри жінки, морально-етичні, естетичні,
світоглядні, психоемоційні фактори та їх вплив на становлення
особистості;
– вирізнити питомо українські образи-символи, притаманні жіночій ліриці;
– показати самобутність української жіночої пісні на основі порівняльних
студій з білоруськими та російськими жіночими текстами.
Предметом дослідження є поетико-естетична система української жіночої
лірики.
Об’єкт пропонованої роботи – тексти українських жіночих пісень.
Джерельною базою дослідження стали регіональні та всеукраїнські жанровотематичні збірники пісень про кохання, родинне життя, збірки народних пісень у
записах Б. Грінченка, Д. Яворницького, Марка Вовчка, В. Гнатюка, З. ДоленгиХодаковського, О. Потебні, О. і Ф. Бодянських, розглянуто тексти, записані від
виконавців фольклору, – Я. Зуїхи, А. Голентюк та ін., а також архівні фонди
Полісько-Волинського народознавчого центру (від 2005 року – Інститут культурної
антропології ).
Теоретичною основою дисертації слугували праці українських та зарубіжних
учених, зокрема М. Максимовича, М. Костомарова, В. Антоновича, М. Драгоманова,
В. Проппа, В. Гусєва, С. Лазутіна, Ф. Колесси, І. Франка, А. Іваницького, Л.
Копаниці, В. Давидюка, Н. Пастух, Я. Гарасима й ін.
Наукова новизна роботи полягає у використанні для дослідження нової
системи жанрів лірики, що дає змогу точніше, комплексніше простежити поетику,
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
18
естетичні смаки, виявити національні риси ментальності, морально-етичний
компонент родинного фольклору, його символіку. Специфіка такої рубрикації
відкриває можливості по-новому сприймати художній текст, образи ліричних героїв
та мотивацію їхньої поведінки.
Методи дослідження – філологічний, етнопсихологічний, порівняльноісторичний, системного аналізу, рецептивної естетики, герменевтики.
Практичне значення роботи. Положення та висновки дисертації можуть
бути використані для подальшого дослідження теоретичних питань жанрології,
порівняльної фольклористики, для написання посібників, викладання навчальних
курсів з фольклористики, народознавства, етнології, етики та естетики, укладання
словників фольклору.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів,
висновків, списку використаної літератури та джерел. Обсяг дисертації – 228
сторінок, із яких 212 сторінок основного тексту

bibliography

ВИСНОВКИ
Жіноча пісня – не надто поширений термін в українській фольклористиці.
Радше забута, ніж нова, однак ця назва жанрового різновиду поряд з іншими
(чоловіча, дівоча, парубоча) повністю виправдовує себе, коли йдеться про
рубрикацію лірики, аналіз її поетики, естетичного наповнення, етичних,
психологічних, ментальних особливостей тощо.
До сьогодні праць, об’єктами дослідження яких була б жіноча пісня, немає,
тому простежити становлення цього жанрового різновиду можна лише у студіях,
присвячених ліриці загалом.
Перші розвідки родинно-побутової пісенності здійснили у своїх працях поетиромантики ХІХ століття, поряд із зібраними записами фольклору. У цих
фольклористів у спробах рубрикації фольклору не було одностайності через
використання географічного чи предметно-тематичного, або ж музичного, чи
етнографічного принципів класифікації. Тому в класичних дослідженнях лірики,
здійснених М. Максимовичем, П. Лукашевичем, А. Метлинським, П. Кулішем,
М. Костомаровим, Вацлавом з Олеська, В. Антоновичем і М. Драгомановим,
П. Чубинським, Я. Головацьким та ін., зафіксовані найменування «любовні пісні»,
«пісні про кохання», «пісні про жіночу долю». Причому вони змальовують період
дівоцтва і юнацтва, парубкування, заміжнього життя і вдовиної долі.
Українські дослідники радянської доби та періоду незалежної України
продовжили справу своїх попередників. Причому напрацювання ведуться в
контексті розвитку новочасних наук – естетики, етики, психології, етноестетики та
ін. Однак і до сьогодні в основі класифікаційного реєстру жанрів фольклору лежить
традиційний предметно-тематичний принцип, лише в розвідках окремих дослідників
– намагання започаткувати поділ лірики, в основі якого був би рецептивний метод.
Таким чином, на основі аналізу текстів родинно-побутової пісенності
приходимо до такої дефініції цього жанрового різновиду. Отож, жіноча пісня – це
жанровий різновид ліричної пісні, в основі якої лежать емоції головної героїні –
заміжньої жінки, її почуття, переживання, душевні прагнення, побутові чи сімейні
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
199
перипетії. Формально таким пісням властиві безсюжетність, монологізм, відсутність
довгих діалогів, драматизм, інтимність почувань ліричної героїні.
Вважаємо, що залежно від того, хто є первісним творцем пісні, хто є головним
носієм тих емоцій, і має визначатися цей жанровий різновид. Саме ці ознаки
народної пісні, на нашу думку, мусять бути основоположними для класифікації
жанрів пісенного фольклору. Це твердження є визначальним для поняття жанру.
В основу ліричних колізій тексту покладена драма родинного життя, чим
жіноча пісня близька до балад. Та на відміну від них жіноча пісня не сповнена
такого високого ступеню трагізму, який би призвів до вбивства чи самогубства, що
зазвичай властиво майже кожній баладі.
Баладній пісні притаманне етичне наповнення, тоді як жіноча у своїх
найкращих зразках сповнена естетичної довершеності.
В основі жіночої пісні потужна естетична функція. Пейзажні замальовки,
велика кількість метафор, неповторних художніх образів (людей та явищ природи),
відтворення глибоких душевних переживань – усе це характерно для
сюжетотворення народної пісні, автором якої є одружена жінка.
Зауважмо, що у ліричній пісні, переважно, знівельовано соціальний стасус,
який не визначає долю ліричного героя твору. Нещасними одаково бувають як бідні,
так і багаті, як селянки, так і панянки.
Образи природи вжіночій пісні символічні, наділені більшою «живучістю»,
колоритністю. Тут фіксуємо велику кількість метафор, епітетів, порівнянь тощо.
Причому у ліричних текстах, на відміну від баладних, трапляються й жартівливі
порівняльні звороти. Природа у жіночій пісенності – не лише елемент пейзажу (як
найчастіше у баладній пісні), а персоніфікована особа, співрозмовник для жінки.
Завдяки багатому арсеналухудожніх образів жіноча пісня змогла краще оформитися
серед інших жанрів через свій порівняно «молодий вік» та пізніше становлення на
фольклорному поприщі.
Аналіз обидвох жанрів на образному, сюжетному, символічному, поетикоестетичному рівнях свідчить про їх неодночасне становлення. Попри це все ж існує
ряд спільностей, які стверджують генетичну спорідненість і взаємодоповнення
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
200
окремих образів та мотивів досліджуваних жанрів. Серед спільних образів виявлено
найпоширеніші образ Дунаю, дочки-пташки, мотив повторного шлюбу,
метаморфози, переправи через річку тощо.
Близькі і тематично і настроєво до жіночих пісень весільні. Жіноча доля з
усіма нюансами ліричних почувань настільки органічно входить в родиннообрядовий текст, що відділити де весільна, а де жіноча пісня майже неможливо.
Тому єдиним показником тут може бути тільки присутність або ж відсутність
обрядового контексту. Яскравий приклад – мотив посилання невістки по воду. Це
відомий весільний ритуал, який має дуже давню історію. У весільних піснях він
сприймається як належне. Навіть як жарт. Натомість у жіночій пісні він може
набувати драматичного, навіть трагічного забарвлення. Такі ж емоції викликають в
ліричній пісні і звичні для обрядової практики вимоги до невістки – помити ноги,
заслати постіль, помазати стіни, попрати шмаття, замести хату тощо. Все це
свідчення того, що подібні настрої увійшли в пісенний текст тоді, коли такі
ініціаційні випробування невістки втратили свою силу і збереглися лише де-не-де
рудиментарно, а тому не сприймалися як норма, навіть як анахронізм.
І все ж величезна кількість образів природи, солярно-астральна символіка
(місяченько, сонейко, зіройки), природні стихії та явища (вихор, дощ, туман, чорна
хмара тощо), багатий рослинний світ (калинойка, рута-мʼята, барвінок, гіркий
полин, яра пшениченька, горох стручковатий), орнітоморфні образи (зозуля,
голубка, перепеличка, орел і багато інших) промовисто свідчать про спільну
генетику лірики та весільної пісенності.
Темпоральний пріоритет весільних пісень в порівнянні з жіночими ліричними
оприявлюють мотиви з міфологічним наповнення текстів, відсутність емоційного
протесту жінки проти принизливих дій з боку родини молодого, які детермінуються
ритуальними нормами. Родинно-побутова ж пісенність – як повноцінна наступниця
– успадкувала здебільшого ряд найяскравіших компонентів шлюбного обряду
лише через їх естетичну, а надто емоційно-психологічну насиченість.
Естетика ліричної пісні бідніша від весільної, щоправда і не в кількості епітетів
чи порівнянь, не в бідності образної системи чи відсутності оригінальних сюжетних
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
201
ситуацій. Той чи інший образ або мотив, простежений в цих двох різновидах
народної поезії, змальовано з різною емоційною насиченістю. Сумні події ліричної
поезії зображені не так яскраво, як у весільній пісні.
Національну специфіку української пісні детермінує низка незалежних
чинників, серед яких – географічно-кліматичні характеристики регіону, історія
народу, його ментальність, світоглядні фактори.
Як засвідчують порівняльні студії, в українській жіночій ліриці молодиця – у
переважній більшості текстів – гідна, порядна, сильна духом жінка, яка вміє
постояти за себе перед недобрим чоловіком чи злою свекрухою. Вона покірна, але
не дозволяє бути приниженою. Чиста серцем, вона щиро кохає чоловіка, прощаючи
йому зради або намагаючись напоумити і відговорити від осуду односельців.
Важливе місце у ліриці займає тема співжиття із нелюбом або ж із п’яницею. Жінка
відмовляється жити із немилим, вважаючи краще померти, аніж йти проти совісті та
серця. Дбайливу матір, невістку, дружину-господиню здебільшого хвалять її рідні,
хоча не рідкісним винятком є велика кількість жіночих пісень з мотивами
нещасливого життя з чоловіком, а надто – зі злою свекрухою. Портретна
характеристика жіночих образів (порівняно з сусідами) – найяскравіша саме в
українському фольклорі, адже в народнопісенних текстах перед нами постає
вродлива жінка. Тоді як у білоруських піснях зовнішність зображена не так виразно,
а в російських жіночих піснях портретування молодиці практично відсутнє.
Жіночі образи у білоруських текстах здебільшого також забарвлені позитивно,
хоча дещо відрізняються від українських. Пісні часто носять сумний характер саме
через тугу за домівкою, через нарікання на батьків та долю, відчутно, що
пошлюблення було примусовим частіше, ніж в українців. Молодиця у білоруській
ліриці нарікає на нелюбого чоловіка, бажаючи позбавити себе життя. Почасти це
виглядає як погрози через слабкодухість і розгубленість. Частими мотивами тут –
побиття дружиною свого чоловіка, однак такі тексти перейняті швидше
жартівливим настроєм зображення, аніж реальним змалюванням бійки. Численні
приклади пісень білорусів свідчать про не надто працьовиту вдачу жінок, натомість
рясніють мотивами убивства жінками своїх чоловіків.
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
202
Лірична пісенність росіян представлена яскравими прикладами жіночих
образів, які у порівнянні з білоруськими і надто українськими мають протилежне
забарвлення. Аналіз засвідчує збірний образ ледачої молодиці, яка, очевидно,
взагалі позбавлена роботи. Вона мріє позбутися домашнього господарства, а замість
того наказує придбати коштовностей чи хутра. Проте це, виявляється, не
найбільший її «гріх». Із численних текстів бачимо, що шлюби у росіян дуже часто
укладалися шляхом примусу, а то й через обман. Через те зрозумілим стає
принизливий стан жінки, причини чоловікових побоїв чи проблема жіночого
алкоголізму, що найчастіше змальовано у російській жіночій ліриці. Перед нами –
духовно слабка особистість, психологічну поведінку якої іноді годі зрозуміти. Один
з показових мотивів – молодиця у розпачі звертається до диких звірів роздерти її
через життєві розчарування. До того ж підсилюють враження і негативні стосунки з
батьками, адже найчастіше донька обманює їх. Ще одним проявом характеру
жіноцтва у російських текстах є жорстокість. Ця тема репрезентована численними
сюжетами, які змальовують жіночі бійки, цілі розбійницькі напади за участю жінок,
глузливе, вороже ставлення до старшого за віком чоловіка, убивства через сімейні
незгоди, ненависть чи зраду. У таких піснях, виявляється, фізична сила, міць та
вправність жінки є перевагою. Негативний фольклорний образ коханця також
найчастіше виявлено в ліриці росіян. Серед найпоказовіших мотивів – розмова з
чорною хмарою з проханням вбити чоловіка, а залишити коханця; бажання смерті
коханця, аби не дістався жодній з інших жінок; розлучниця намовляє чужого
чоловіка до вбивства всієї його сімʼї тощо.
Унаслідок проведеного аналізу стає зрозуміло, що побудова родинних
відносин, характер особистості, зокрема жінки, її поведінка у складних життєвих
ситуаціях, побут, бачення ліричним героєм ціннісних категорій щастя, кохання,
ідеалу зразкової сімʼї, дружини, чоловіка у народнопісенних жіночих текстах
українського, російського та білоруського народів мають різну інтерпретацію та
видають протилежні способи мислення.
В українській в ліричній жіночій пісні головна героїня найчастіше апелює до
матері. Тексти, сюжетом яких є стосунки між донькою та батьком чи матірʼю,
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
203
акумулюють найтепліші почуття любові, поваги до старших. Мати співчуває,
підтримує, навчає, радить коритися чоловікові, проявляти терпіння тощо.
Відповідна й символічна означуваність цього образу – рожа, біла тополя, голубка,
зозулька і под.
Білоруські жіночі пісні, на перший погляд, видаються схожими до
українських, проте в них більша пошана батька. У плані настанови на спільне
сімейне життя передусім важать батьківська порада, підтримка, а іноді і фізична
підмога.
Аналіз російського фольклору наштовхує на думку про знецінення моральних
та етичних критеріїв традиційної поведінки у сімʼї та родині. Стосунки у таких
піснях набувають іншого характеру, адже жінка не виявляє тугу за батьками, за
ріднею. Образи батька та матері практично відсутні в описі родинно-побутової
сфери.
Найвиразніше описаним, після жіночого, є образ чоловіка. Українська лірика
змальовує найрізноманітніші ситуації сімейного життя за участю цього персонажа.
Зазвичай молодиці щастить у шлюбі, коханий допомагає у побуті, захищає перед
свекрами, найбільше – свекрухою, дбайливо веде господарство. Таких прикладів
спостерігаємо справді багато у текстах жіночих пісень. Дещо неоднозначно
національні традиції українців представляють нерівний шлюб – зі «стариганиськом»
або ж із «недоростком». Найчастіше таке одруження відбувається із примусу, бо ні
до старого, ні до юного молодиця не проявляє світлих почуттів, постійно
висміюючи їх та нарікаючи на долю. Зразок родинної ідилії – одруження із рівнею,
однак, зауважмо, що і серед «нерівних» шлюбів у фольклорі існують такі, де
дружина цінує свою пару, а він уміє мудро «напоумити» молодицю-гульвісу чи
неробу. Нерідко після смерті старшого чи молодшого за себе дружина шкодує за
втраченим сімейним затишком, зовсім не радіючи новому, рівному за віком, проте
нелюбому чоловікові.
Пісенні тексти розвивають безліч тем, лейтмотивом яких є поганий, невірний,
злий, ненависний, ревнивий чоловік, пʼяниця, забіяка чи зрадник. Сюжетна гама
таких пісень різноманітна. Яскраво український колорит таких народнопісенних
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
204
зразків забезпечує почуття свободи, глибока емоційність жіноцтва, оптимізм, гарне
почуття гумору, глибокий вираз почуттів, толерантне ставлення.
Білоруські пісні схожі тематикою, однак трохи інакший прояв емоцій дещо
різнить ці тексти з українськими. Чоловік в аналізованих зразках лірики,
здебільшого, – позитивно зображений: він помічник та захисник дружини. Серед
негативних його якостей, які змальовано досить часто, – бунтарство, гнів, п’янство,
зрадництво, злодійство. Окремі мотиви своїм виявом загострення емоцій роблять
цей фольклор ближчим до російського. Негативно змальований у білоруських
піснях (що різнить з українськими і наближає до російських) образ зятя, його
неприязне ставлення до тещі, постійні кпини та словесні перепалки.
Російський фольклор багатий на описи зовнішності чоловічих персонажів,
причому найколоритніше вдається змалювати чоловіка у піснях саме дружині.
Навіть цією характеристикою вдається вкрай негативно зобразити,
охарактеризувати його психологічний портрет. Лінивець, ревнивець, брехун,
зрадник, п’яниця, бандит – ось неповний список найменувань чоловіка з погляду
його вчинків. До речі, образ ревнивого чоловіка (на відміну від українського та
білоруського фольклору) – жорстокий, практично ніколи у російській ліриці тема
ревнощів не набуває жартівливого змісту. Велика кількість мотивів у російській
ліриці промовисто вказує на вкрай нелегке сімейне життя саме через нестерпне
становище жінки, її приниження.
У всіх трьох аналізованих текстових масивах образ свекрухи найколоритніший
в українських піснях. Яскрава поетика (влучні порівняння, метафори, епітети) у
таких текстах ілюструє ментальність українців, передаючи особливе ставлення з
іронією, підтримкою або ж негативом до стосунків між невісткою та свекрухою. У
жіночій ліриці змальовані різноманітні ситуації сімейного життя, в тому числі
типові конфлікти і перипетії двох родів, які в весільних піснях закріплені на
ритуальному рівні. Настроєве забарвлення таких текстів має широку амплітуду
почувань – від драматичного до жартівливого. Чимало українських зразків подає
приязні стосунки між свекрухою й невісткою.
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
205
Велика кількість білоруської лірики – це переклади українських оригіналів, а
тому піддавати серйозним порівняльним дослідженням такі тексти інколи здається
марною справою. Серед тієї частини текстів, які все ж претендують на
оригінальність, відчувається більша патріархальність білоруської сім’ї –
пошанування батька і, зокрема, свекра. Причому цей образ представлений як у
позитивному (опіка невістки, поміч, допомога з дитиною тощо), так і в негативному
забарвленні (по суті, традиційні «функції» свекрухи в них виконує свекор).
Найменше інформації про чоловікову рідню знаходимо у російських жіночих
піснях. Молодиця виражає зневагу до вороже налаштованих до неї свекрів. Якщо в
українських та білоруських текстах діапазон ставлення до синової дружини – від
негативного до нейтрального чи родинного, то пісенність росіян якнайпоказовіше
демонструє приклад ненависних родичів чоловіка, акумулюючи трагізм ситуації у
змальованих жіночих долях.
Аналіз народної спадщини засвідчує особливе ставлення у ній людства до
природніх сил, птахів, стихій, таємничого неосяжного Космосу. Символіка
солярної образності найбільше асоційована з ліричними героями пісні, з
вираженням їх почувань та настроїв. Нерідко ці образи персоніфікують такі
абстрактні поняття як Щастя, Долю, Любов тощо.
В російській жіночій ліриці, в порівнянні з українською, образи небесних світил
трапляються вкрай рідко. В білорусів їх більше, але і кількісно й емоційно вони все
ж поступаються українським.
За допомогою образів, що позначають атмосферні явища природи, у фольклорі
найчастіше змальовано емоційно-психологічний стан людини. Образи хмари,
туману, дощу, грому зазвичай викликають сильні емоції, оскільки ілюструють
радше негативні, ніж нейтрально забарвлені, почуття морочіння, обману,
незадоволення, суму, ревнощів, злості й под. У російських піснях деякі образи
(наприклад, хмари) виступають символами ненависті та смерті, тому негативні
асоціації у таких текстах загострюються. Також особливістю цих пісень є певною
мірою перебільшений страх, під впливом якого персонаж не шанує чи обожествляє
ту чи іншу природню силу, а навпаки – боїться її і зневажає, хоч і просить помочі.
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
206
Деякі образи служать для підсилення змалювання певних жартівливих, іронічних
картин у жіночій пісні, хоча це знаходимо переважно у народній пісні українців.
Українській, білоруській ліриці найчастіше притаманні образи дощу, вітру,
блискавки, туману, тоді як у російських піснях знаходимо образи морозу, снігу,
хуртовини тощо. Очевидно, такі відмінності зумовлені кліматичними показниками.
Таку ж природно-кліматичну детермінованість проявляють у жіночих піснях і
орнітоморфні образи. В українських текстах найчастіше це – орел; соловейко
рябенький; голубчик; сивая голубка; сокіл; синиці; галка; дівчина-орлечина,
перепеличенька; соловейко; журавка-муравка; зозулейка; пава; сіра утка; любилися,
як у лісі голубоньків пара; соловей, золоте перо; горобчик; чорний ворон; сиві гуси
та ін.), у білоруських піснях – белы гускі; шэрае уця; ластаўкі; журавка;
салавеюшка; шэрая зязюля та ін.., а у російському фольклорі –лебедушка; гуси
серые; утушка луговая та ін.
У фольклорній спадщині усіх трьох народів найчастіше образи птахів
використовуються для створення пейзажної атрибутики, хоча можуть уособлювати
саму жінку чи чоловіка, а також їхніх співбесідників.
З давніх давен людина тісно співіснує з природою, рослинним світом, світом
дерев та квітучих рослин, оспівуючи, змальовуючи їх у численних зразках народної
лірики. Попри те кожен народ по-різному ідентифікує, зображає, оцінює себе та
навколишній світ.
Перша відмінність, яка привертає увагу – це більша кількість рослин культурного
походження в українському фольклорі, порівняно з російським.
Зазвичай фітоніми (рослини, ягоди, квіти) наділені позитивним значенням (укр.
зелена муравонька, пшениченька, зелений овес; білор. каліна чырвоная, у тры рады
саджоная), хоча нерідко за їх допомогою відображено негативні сторони життя
героїв пісні (укр. як одна коноплиночка в полі; полин; білор. зарасла ж ужо
дарожка калінай). Образи рослин поліфункціональні, несуть безліч символічних
значень, збагачені найрізноманітнішими семантичними відтінками.
Жіноча пісня українців (на відміну від російського та почасти білоруського
фольклору) – яскравий зразок вияву народного гумору; жартівливі ситуації
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
207
змальовані у багатьох мотивах, де часто центральними є саме рослини (укр.
кропива, біб, горох та ін.) як повноцінні персонажі твору. Серед прикладів жіночої
лірики росіян практично неможливо виокремити сюжети, в основі яких – хоча б
натяк на потішне, жартівливе змалювання будь-якої сфери людських стосунків.
Характерне для жіночих пісень і використання образів дерев, більшість
символічних значень яких – позитивно забарвлені. В українській ліриці
переважають фруктові груша, вишня, яблуня , в той час як у російському та
білоруському фольклорі елементами пейзажу є неплодова деревина (рос. еллинка,
березонька, кудрявая орешина; білор. кляновая лісціначка; арэшу мой, арэшу;
дробный ельнічок, бярэзнычок).
Цікавою особливістю російських жіночих пісень є використання в їхніх текстах
образів дерев переважно жіночої статі. Тоді як українська та білоруська лірика
мають у своєму вжитку й велику кількість «чоловічих» дендронімів.
Образи квітів (цвіт, плоди) найчастіше знаходимо в українських фольклорних
текстах. У складі метафори, розгорнених образних порівнянь, синтаксичного чи
психологічного паралелізму вони творять гармонійні пейзажі, надають їм
живучості, наділяючи певне людське почуття чи природнє явище естетичного
смислу. Емоційно забарвлена рослинна лексика в жіночій пісенності (укр. матюнкавишенька, ой піду я лужком-бережком, як маковий цвіт; білор. рабіна, рабіначка,
рабіна мая та ін.) служить для зображення глибокого виразу почуттів, розкриття
душі ліричного героя.
Немало фітоморфних образів є і в білоруському фольклорі, проте
найдовершеніші у плані естетики художні образи та мотиви – перекладені з
українського, інколи – з російського фольклору. Це засвідчує неточності у
римуванні, наголосах та певних змістових невідповідностях.
Тексти російських жіночих пісень свідчать про скупість сюжетів, провідна роль
творення яких належить будь-яким образам рослинного світу. При чому варто
сказати, що дівочі (необрядові), весільні (обрядові) російські пісні наділені значно
більшою кількістю художніх яскравих образів-символів, ніж жіноча поезія. У
результаті проведеного дослідження виявилося, що у текстах вони здебільшого є
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
208
звичайними елементами пейзажу, можуть мати (як в українській та білоруській
ліриці) позитивне і негативне забарвлення. Традиційна фольклорна символіка
росіян у своєму арсеналі містить переважно ті рослинні образи, які найточніше
відображають їх географію, клімат, природнє середовище: береза, ельничек, сосна,
рябинушка, цветок і под.
Таким чином, стає мотивованою пряма залежність великої / малої кількості
фітонімів у фольклорних текстах до того народу, який проживає територіально саме
в цьому багатому/ скупому природньому середовищі.
Проте зауважмо, що таке взаємодоповнення не є єдиним та визначальним у
характеристиці образно-символічної чи естетичної системи того чи того народу.
Естетичне наповнення жіночих текстів, вміння спостерегти прекрасне навколо
залежить не лише від зовнішніх чинників (географії, клімату тощо), а й від
внутрішнього стану ліричного героя, тобто ментальності авторки пісні, від її
морально-етичних цінностей, якостей, рис харатеру, ставлення до природи, одним
словом, від внутрішнього простору людини, на що звертали увагу представники
культурно-історичної школи.
У фольклорних зразках різних народів сприйняття того чи іншого образу
неоднакове, інколи нейтральне, інколи ж навіть протилежне. В одній пісні об’єкт
зображення має полісимволічне значення, тоді як інший текст не надає йому ні
поетичного, ні символічного змісту, ні естетичного навантаження. Це сприйняття
навколишнього світу залежить насамперед від внутрішнього світу ліричного героя.
Мала кількість художніх образів, їх символічних змістів, міфологічних значень і
т.д. у фольклорі характеризує не лише бідне навколишнє середовище чи неувагу
творця народної спадщини до свого оточення. Таке явище може спричинитися
відстутністю міфопоетичної свідомості та знань, які мали б єднати ліричного героя
(творця пісні) зі своїми витоками, відбиваючи цей зв’язок у фольклорі.
Порівняльні студії фольклорних зразків різних національностей дозволяють
вивчити не лише об’єкти чи способи творення прекрасного, а й виокремити
ментальні особливості його творців. В нашому випадку – в постаті жінки.
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
209
Велику кількість образних і символічних значень у жіночій ліриці мають образи
тварин. Однак в тому чи іншому фольклоріїх частотність різна. В українській
жіночій ліриці вони – найбільш кількісні у відтворенні різноманітних смислових
навантажень у пісенних текстах. Найпоширеніші мотиви з образами-символами
тварин: суперечки між членами родини через домашню господарку; домашня
худоба як показник заможності молодиці чи її нової родини; праця білягосподарки
як одне з перших випробувань для невістки (доглянути і не проспати); кінь чи
корова – живий товар для закладання у шинку на випадок безгрошів’я; наявність
коня у молодої пари – найчастіше свідчення хорошого, працьовитого чоловіка;
ставлення до невістки детермінує аналогічне ставлення до її речей, в т.ч.
«приведеної худоби»; образи тварин у пісні як засіб для відтворення жартівливих,
драматичних, емоційно наснажених життєвих замальовок та ін.
Символічних забарвлень в українських текстах набувають такі образи, як:
корова, в т. ч. доїння (достаток, спокій у родині), воли (промайнулі літа дівоцтва та
юності), овечка (дурень), свиня (ненажера, замазура) і под. Досить частим явищем в
українських ліричних текстах є зображення жартівливо-комічних сцен із життя
молодиці та її оточення. Використання тваринної символіки у таких сюжетах
створює яскраво український колорит народного гумору.
Образи тварин у білоруському фольклорі – не дуже частотні у жіночій
пісенності. Якщо ж не братии до уваги очевидні варіації-переклади українських, то
вони становлять найменшу кількість серед усіх аналізованих.
Найпоширенішими і найколоритнішими з погляду поетики у білоруських
піснях є ті ж мотиви та образи, які найчастіше представлені саме в українських
текстах. Про це свідчить порівняльний аналіз сюжетики текстів: сварки між
невісткою та свекрами через недогляд худоби; упереджене ставлення до тварини
через негативне сприйняття її власниці (свекрухи, невістки тощо); пошана до
тварин; допомога молодиці своєму чоловікові у полі «воли поганяти» та ін.
Метафорично змальований образ вола, який символізує тугу за безтурботним
життям до заміжжя.
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
210
Таким чином, яскраві приклади поетичної образності представлені саме у
перекладних текстах, а суто білоруський фольклор з явними ознаками білоруської
мови досить бідний.
Мінімум символічного забарвлення несуть образи тварин у жіночих піснях
росіян. По-перше, порівняно з українськими текстами вони представлені у меншій
кількості, проте численніші, ніж у білоруському фольклорі. Другою знаковою
особливістю практично усіх тваринних образів у ліриці росіян є їхнє вкрай
негативне забарвлення.Образ свійської худоби у пісні про хорошу господиню
найчастіше є визначальним для того, аби молодиця підтвердила цей статус. У
російських піснях жінка практично завжди виявляє незадоволення і нелюбов до
праці, вимагаючи натомість від чоловіка безтурботного життя.
Ще однією ознакою російської лірики, зовсім не притаманною пісенності
українців та білорусів, є наявність у ній образів диких звірів. Вони використані у
сюжетах для порівняння з чоловіковими батьками або ж навпаки – так нова родина
характеризує свою невістку.
Загалом же, як бачимо, у фольклорі білорусів, українців і росіян тваринні
образивиконують у тексті декілька функцій, передають певні символічні значення
чи смислові позитивні або негативні забарвлення. Своєю частотністю та яскравою
колоритністю все ж доводять власну значимість для поетики та естетичної
довершеності жіночої пісні загалом. Втім, у фольклорі кожного народу по-різному.
Під час аналізуукраїнської жіночої пісенності було виокремлено ряд питомо
національних образів-понять. Деякі з них властиві саме фольклору українців, інші
(наприклад, образ Дунаю) розповсюджені в багатьох інших словʼянських народів.
Проте одні та другі у сукупності з іншими образами і поетичними засобами творять
національну формулу естетичного мислення, ментальних особливостей українців,
формують власні етичні та психологічні критерії мислення етносу.
Образ білої постелі в українській жіночій ліриці символізує покору молодиці
перед новою родиною. У відносинах жінки та чоловіка цей образ наділений
глибшим змістом, оскільки, окрім покірності у шлюбі, біла, чиста, вчасно застелена
постіль уособлює щасливе заміжжя та жіночу долю, мирне сімейне життя. Якщо ж
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
211
цей обʼєкт домашнього побуту у пісні потрапляє до рук ненависного, нелюбого
чоловіка, то у такий спосіб через символічну картину розкидання застеленої ковдри
ілюструє руйнування щасливих стосунків.
Образ Долі, один із самобутніх ідентифікаторів української жіночої пісні, може
містити у собі декілька значеннєвих відтінків. Дуже часто це поняття уособлює
нелегке життя молодиці, інколи – її чоловіка-пʼяницю чи гультяя. Також воно може
позначати своєрідну персоніфіковану вищу силу, або ж присуд чи вирок. Вірячи у
це, людина чи то намагається випросити кращої долі у міфічного божества, чи
приймає важкі обставини як прижиттєвий Божий суд.
Незважаючи на універсальність, поняття-гідронімДунай в українських жіночих
піснях втілюється у кількох мотивах і має свої характерні особливості. Зокрема, він
присутній у мотиві трагічної картини утоплення молодиці, адже смерть відбувається
саме біля цієї річки. Образ Дунаю містить символічне значення межі між добром і
злом, своєю і чужою стороною, куди батьки віддали заміж. Біля Дунаю
відбуваються найтрагічніші моменти у житті молодиці, зрештою, туди вона
збирається після своєї смерті.
Широке коло фітонімів в національній системі образів представлено небідно.
Серед найколоритніших – образ коноплі. Виступаючи прототипом молодиці, він
набуває додаткових відтінків значення. Цей фітонім втілює приниження жінки, яку,
як коноплю, «у болото втоптали».
Лучина – в українській жіночій пісні втілення світла і тепла. Аналіз цього
образу дає бідстави виокремити декілька його функцій. Загалом, залити лучину
означає погасити все світле й тепле, що є в жінці. Щодо персонажів жіночої
пісенності, яких може уособлювати образ лучини (ліщини), то насамперед це
молодиця, вогонь якої «залили водою».
Нагайка-дротянка – символ нелегкого життя, втілення жіночої неволі й недолі
у чоловіковому домі через ревнощі та гнівливий характер чоловіка. Одначе в деяких
випадках вона зображена іронічно: нагаєчка, із трьох дротів звита; нагаєчкадротяночка і под. Видно жінка усвідомлює, що заслуговує на покарання та все ж
сподівається його уникнути.
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
212
Узагальнене абстрактне поняття на позначення біди, жіночого нещастя
відіграє одну з провідних ролей у становленні поетики української лірики. Ці образи
реалізовані у декількох асоціативних варіантах (три біди, три журби, п’ять досад,
три колоси в стозі і под.).
Антиномічний образ «своєї» і «чужої» сторони, поширений у казковій прозі,
присутній також і в жіночій пісенності українців. Характерним є використання
цього образу для зображення географічно окреслених меж від місця дитинства,
юності, люблячих батьків – до чужого краю, невідомої місцевості та немилих
свекрів чи ненависного чоловіка. У переносному сенсі – цезображення стану душі
молодиці, яка часто ідеалізує своє втрачене, нарікаючи на нові обставини свого
сімейного життя.
Таким чином, проведений нами аналіз українських пісенних текстів у
порівнянні з аналогічними білоруськими та російськими відповідниками переконує
в тому, що теза про спільне походження українського, російського та білоруського
фольклору тривалий час виконувала ідеологічну функцію, яка не підтверджена
конкретними фактами, сприймалась як аксіома.
Ті збіги, які існують, швидше за все спричинені близьким географічним
розташуванням та запозиченнями.
Також надважливим підтвердженням надуманої спорідненості є кардинальні
відмінності в основоположних чинниках таких як ментальність, національний
світогляд, морально-етичні, естетичні критерії, народнопоетична культура тощо.