НАУКА У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ВИМІРІ Диссертация

brief description:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису
УДК [316.33+316.74]: 001

Кохан Володимир Васильович

НАУКА У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ВИМІРІ

Спеціальність 22.00.04 Спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник: Маковецький Адам Мефодійович
доктор соціологічних наук, професор

Харків
2009

НАУКА У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ВИМІРІ

ВСТУП ....................................................................................................... 3
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАУКИ 9
1.1. Парадигмальні моделі соціокультурного аналізу науки................. 9
1.2. Когнітивний підхід як основа теоретичного осмислення взаємин науки і суспільства .................................................................. 41
Висновки до розділу І . 60
РОЗДІЛ ІІ. НАУКА ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ: СУБ’ЄКТИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЦІННІСНО-НОРМАТИВНА СТРУКТУРА .... 62
2.1. Соціокультурні складові розвитку науки ...................................... 62
2.2. Соціальні характеристики професії науковця ........................... 75
2.3. Ціннісно-нормативна структура науки .......... 100
Висновки до розділу ІІ . 123
РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ В СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ВИМІРІ . 125
3.1. Вплив соціокультурних чинників на процес інтеграції України у світовий науково-технологічний простір... 125
3.2. Стратегії та основні заходи розвитку науково-технологічної сфери в Україні . 139
Висновки до розділу ІІІ 158
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .................................................................... 161
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ..................................................................... 167
ДОДАТОК А ......................................................................................... 183
ДОДАТОК Б . 187

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сьогодні в соціології науки значною мірою актуалізується аналіз людського потенціалу науки, формування нових ціннісних імперативів наукового пізнання та пошук шляхів вирішення її нагальних проблем, адже саме наука в сучасному суспільстві є основою технологічної могутності, економічного розвитку, духовного і матеріального добробуту. Результати таких досліджень дають змогу проаналізувати нагальні проблеми розвитку української науки, та допомогти у пошуках шляхів їх подолання та здобуття Україною світового рівня науково-технічного прогресу.
Дослідження науки у соціокультурному вимірі дозволяє виявити комплекс чинників, які впливають на наукову діяльність як позитивно, так і негативно, а також, аналізуючи отримані результати стосовно розвитку науково-технологічної сфери у світі, порівняти їх із здобутками вітчизняної науки та здійснити пошук шляхів ефективного залучення вітчизняної науки до суспільнотворчих процесів в Україні.
Актуальність дослідження науки як соціокультурного феномена також полягає в потребі створення структурно багатої і емпірично обґрунтованої її моделі, яка б могла стати надійною основою для прийняття ефективних рішень з її керівництва, оптимізації її розвитку відповідно до потреб і можливостей суспільства. Дане дисертаційне дослідження збагачує необхідним матеріалом соціологію науки як галузеву соціологічну теорію, що являє собою необхідну і найважливішу складову такого проекту, без реалізації якого складно говорити про науково-технічний прогрес та поступальний розвиток сучасного українського суспільства.
Наукова проблема дисертаційного дослідження полягає у тому, що існуючі соціологічні підходи до аналізу науки в процесі соціокультурних трансформацій дозволяють прослідкувати за впливом окремих соціальних, економічних, політичних чи культурних чинників на розвиток наукової діяльності, але не формують цілісної концепції науки як соціокультурного феномена.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота тісно пов’язана з науковими розробками, що здійснюються на кафедрі соціології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича й виконана в межах науково-дослідницької теми: „Трансформаційні процеси у сучасній Україні та проблеми розвитку її людського і дослідницького потенціалу” (державний реєстраційний номер 0106U003626).
Об’єктом дослідження є наука як соціокультурний феномен.
Предметом дослідження є соціальні, культурні та особистісні аспекти науки як соціокультурного феномену.
Мета дослідження полягає у концептуалізації феномена науки та розробці ефективного підходу до аналізу особливостей наукової діяльності в ході соціокультурних трансформацій.
Досягнення даної мети зумовило необхідність розв’язання наступних дослідницьких завдань:
§ систематизувати парадигмальні моделі соціологічного аналізу науки;
§ обґрунтувати ефективність застосування когнітивного та соціокультурного підходів в соціологічних дослідженнях науки;
§ сформулювати цілісну концепцію соціологічного аналізу науки через призму соціокультурного підходу;
§ на основі статистичних та бібліометричних даних прослідкувати за розвитком людського потенціалу науки;
§ визначити специфіку взаємодії моральних імперативів наукової спільноти та етичних норм сучасного суспільства та обґрунтувати значення ціннісних орієнтацій наукової спільноти як чинника їх соціальної активності;
§ охарактеризувати основні соціокультурні чинники, які гальмують інтеграцію української науки в світовий науково-технологічний простір;
§ визначити можливі стратегії розвитку української науки та шляхи вирішення її нагальних проблем.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань на різних етапах дослідження було використано методи аналізу (при розгляді окремих концепцій в соціології науки) і синтезу (при формуванні цілісної моделі науки як соціокультурного феномена). Метод бібліометрії застосований для кількісного аналізу наукових публікацій, що дають основу для їх якісної оцінки та позиціонування учених, дослідницьких центрів, університетів в локальних і світових наукових системах. Метод анкетування використаний для отримання первинної соціологічної інформації про особливості розвитку науково-технологічної сфери в Україні
Теоретико-методологічними засадами дослідження послугували наступні підходи до аналізу науки як соціокультурного феномена:
§ діяльнісний підхід до вивчення соціальних процесів та явищ, пов’язаних з наукою (Я. Митроф, Д. Крейн, Н.Малінз);
§ системний підхід до аналізу науки як елемента соціальної структури суспільства (Р.Мертон, Б.Барбер, Н.Сторер);
§ інституційний підхід, що забезпечує дослідження соціальних явищ з точки зору ціннісно-нормативних параметрів (Р.Мертон , Дж.Займен, Р. Богуслав,);
§ основні положення теорії наукової стратифікції та зміни наукових парадигм (Т. Кун, Дж.Холтон);
§ соціально-феноменологічний підхід, основою якого є поєднання процесу конструювання соціальної реальності з проблемою продукування наукових знань (П.Бергер, Т.Лукман).
Емпіричну базу дисертації склали результати авторського соціологічного дослідження «Проблеми розвитку науково-технологічної сфери в Україні», проведеного у вересні 2008 року на 10-ти факультетах Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (опитано 150 докторів та кандидатів наук), матеріали Державного комітету статистики України, соціологічного моніторингу Інституту соціології НАНУ та бібліометричні дані стосовно різних аспектів наукової діяльності
Наукова новизна отриманих результатів полягає у вирішенні важливого наукового завдання в галузі соціології науки концептуалізації феномену науки через призму соціокультурного підходу та дослідженні специфіки становлення науково-технологічної сфери в Україні, а саме:
уперше у вітчизняній соціології:
§ розроблено цілісну концепцію науки як соціокультурного феномена у тривимірному просторі (соціальному, особистісному та культурному);
§ виявлено систему чинників, що визначають процес продукування наукового знання, серед яких виокремлено вікові, гендерні, мотиваційні та стратифікаційні аспекти наукової діяльності, що дають можливість аналізувати наукову діяльність зсередини (наукова лабораторія, науково-дослідний інститут, викладацький колектив тощо);
набули подальшого розвитку:
· концепція інкубаційної моделі розвитку науки, в рамках якої обґрунтовано висновок, що в сучасних умовах саме дотримання вимог, передбачених названою моделлю, сприятиме швидкому розвитку науково-технологічної сфери в Україні;
§ концепція когнітивної соціології науки, згідно з якою образ наукового пізнання, не вписаного в соціальний контекст, вважається не універсальним, доповнена аналізом специфіки розвиту науки в процесі соціокультурних трансформацій;
§ вчення про моральні імперативи наукової діяльності доповнені поясненням впливу на їх формування як суб’єктивних факторів (психологічні особливості кожного члена наукової спільноти) так і об’єктивними факторами, серед яких найбільш суттєвими є взаємодія ціннісних орієнтацій науковців та моральних норм сучасного суспільства;
удосконалено:
§ методологію аналізу соціального інтелекту як сукупного творчого потенціалу суспільства, шляхом поєднання підходів когнітивної соціології та когнітивної психології у дослідженні названого феномена.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати дисертації можуть скласти теоретичну базу для подальшого осмислення науки як соціокультурного феномена та вивчення особливостей її розвитку на сучасному етапі.
Результати дослідження можуть бути використані фахівцями в галузі соціології науки при розробці тем спецкурсів «Соціологія науки» та «Соціологія знання» та керівниками навчальних та науково-дослідних установ при формуванні планів розвитку науки, з метою підвищення ефективності управління науковою діяльністю.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до аналізу науки як соціокультурного феномена. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором особисто і є його теоретичним і практичним внеском у розвиток соціологічної науки. У опублікованих у співавторстві наукових працях використані тільки власні ідеї та розробки.
Апробація результатів дослідження
Теоретичні положення та практичні результати дисертаційної роботи були представлені на наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції „Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві” (Чернівці, квітень 2005р.), науково-практичній конференції „Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості” (Чернівці, жовтень 2005р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Шевченківська весна” (Київ, березень 2006р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития” (Одесса, жовтень 2006р.), Міжнародній науковій конференції „Харківські соціологічні читання” (Харків, листопад 2006р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Современные направления теоретических и прикладных исследований” (Одеса, березень 2007р.), Міжнародній науковій конференції „Харківські соціологічні читання” (Харків, листопад 2007р.), Міжнародній науковій конференції „Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри” (Чернівці, жовтень 2007р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Современные направления теоретических и прикладных исследований„ (Одеса, березень 2008 р..).
Дисертація обговорювалася на науково-методичних семінарах, засіданнях кафедри соціології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Публікації.
За темою дисертації опубліковано 17 робіт, з яких 4 статті у фахових наукових виданнях України, 7 статей у не фахових виданнях, 6 текстів тез виступів на наукових конференціях
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Основна частина дисертації складається з 166 сторінок. Повний обсяг дисертації 190 сторінок. Список використаних джерел загальною кількістю 15 сторінок, включає 181 найменування, з яких 23 іноземними мовами. В основному тексті роботи міститься 5 таблиць і 3 рисунки, в додатках 11 рисунків.

bibliography:
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Досліджуючи науку як соціокультурний феномен, ми дійшли висновку, що процес наукового пізнання зумовлений не лише особливостями об’єкта, що досліджується, а й численними факторами соціокультурного характеру. Розвиток науки завжди відбувається в конкретних історичних умовах, які визначаються перш за все продуктивними силами суспільства, тому образ наукового пізнання, не вписаного в соціальний контекст, слід вважати не лише не універсальним, а й певною мірою дефектним, неповноцінним, винятковим.
Різноманітні явища соціального і культурного життя виявили особливу роль наукового знання і наукової діяльності в здійсненні соціальних змін. Можливість контролю над цими змінами визначається тим, наскільки повно вивчені різні форми знання, їх структура, зміст, процес і умови виникнення і трансформації, що є найбільш актуальним для багатьох наукових дисциплін, які вивчають соціокультурний спосіб існування знання, що визначає його основні особливості.
Завдання, які ставить суспільство перед наукою, ставлення до науки і створені для неї умови, можливості реалізації досягнень науки все це залежить від досягнутого етапу суспільного розвитку, характерних для нього засобів виробництва і виробничих відносин, а також рівня освіченості громадськості, обізнаності стосовно нових напрямків наукових досліджень.
Характеристика розвинутих форм наукового пізнання дозволила нам вибрати шлях, на якому слід шукати вирішення проблеми розвитку наукового знання як феномена культури. В процесі дослідження важливо було зрозуміти коріння, динаміку структури, що називається наукою, оскільки здійснюваний аналіз мав за мету, уточнюючи соціальні та гносеологічні особливості функціонування тієї чи іншої епохи, виявити її реальні можливості генерувати науку.
Різноманітність представлених в соціології науки парадигм не сприяє аналізу науки як соціокультурного феномена в його цілісності, а забезпечує якісну характеристику лише окремих форм наукового знання, сфер наукової діяльності, специфіки взаємовідносин всередині наукового колективу, комунікативних схем тощо.
Аналіз парадигмальних моделей соціологічного аналізу науки дав нам можливість стверджувати, що соціокультурний підхід у дослідженні природи, функцій і духовно-практичного потенціалу наукового знання, що знайшов багато прихильників серед соціологів, є досить ефективним, адже він зорієнтований на дослідження пізнавального процесу в широкому аспекті культурно-історичних взаємодій, у зв’язку з основними соціально-історичними та світоглядними засадами людської діяльності загалом.
Звернення до проблем вивчення процесів когнітивного конституювання соціальної реальності значно розширило сферу соціологічного аналізу наукової діяльності. Воно зумовлене тим, що когнітивні підстави дій суб’єкта (уявлення, цінності, ментальні передумови, соціальний досвід та ін.) в умовах стабільної соціокультурної ситуації найчастіше залишаються непоміченими, сприймаються як певний „фон”, як щось похідне від соціальної реальності.
Зважаючи на цей факт, актуалізується також використання соціокультурного підходу (в рамках когнітивної соціології науки) щодо аналізу суспільної думки, вивчення ціннісної свідомості та соціальних ідентифікацій, суспільної пам’яті та соціального інтелекту. В рамках даного підходу важливого значення набувають дослідження соціально зумовлених особливостей мислення індивідів і груп, аналіз соціальної природи класифікацій, дослідження соціальної пам’яті про важливі події, явища і процеси, вивченні соціального часу. Особливого статусу набувають також проблеми зберігання і розподілу знання в соціальних системах та соціальні аспекти прийняття важливих рішень.
Виходячи з особливостей використання соціокультурного підходу до аналізу наукової діяльності, ми проаналізували науку у трьохвимірному просторі, що включає в себе специфіку взаємодії науки і суспільства, людський потенціал науково-технологічної сфери та вплив культури на процес здійснення наукових відкриттів.
Колективність процесу пізнання виражається не в тому, що кожен конкретний крок у пізнанні дійсності є результатом діяльності сукупності індивідів, які одноголосно висловлюють нову ідею і продукують її на своєрідному конвеєрі, а в тому, що кожен внесок в пізнання є лише моментом колективного процесу пізнання, здійснюється науковим співтовариством.
В той же час індивідуальний результат наукової діяльності стає власне знанням лише тоді, коли сприймається іншими учасниками науково-пізнавального процесу. Вікові, гендерні, мотиваційні та стратифікаційні аспекти наукової діяльності формують цілісну картину процесу продукування наукового знання зсередини (наукова лабораторія, науково-дослідний інститут, викладацький колектив тощо).
Дослідження особистісних характеристик науковця, взаємодій всередині наукової спільноти, комунікацій дозволяють аналізувати людський потенціал наукової діяльності як один із вимірів дослідження науки як соціокультурного феномена.
Проведений аналіз показав, що, говорячи про необхідність зміни ідеалів наукової раціональності, слід вести мову не лише про науку і наукову діяльність, а, в першу чергу, про людську діяльність взагалі. Змін, які відбуваються всередині науки, недостатньо для вирішення кризи сучасної цивілізації, само суспільство повинно змінити пріоритети своєї соціальної та технологічної діяльності. Інша справа, що провідну роль у вирішенні цих проблем має відігравати наука.
Динамізм сучасного життя, глобальні проблеми сучасності, глибокі зміни в міжнародних відносинах все це активізує увагу до соціальних цінностей, які також підлягають змінам. Закономірним наслідком таких кардинальних змін у відносинах між суспільством і природою, індивідом і соціумом стає перехід до іншої системи цінностей в науковому пізнанні, суттєвою ознакою якого є переоцінка ролі науки в сучасному світі, відмова від наукоцентризму та пошук нових орієнтирів для формування нового світогляду.
Науково-технічний потенціал сучасної цивілізації передбачає не менш високий рівень моральної свідомості як серед науковців, так і серед пересічних людей, які не є безпосередньо пов’язаними з продукуванням нового знання. В умовах, коли актуалізація цього потужного потенціалу загрожує підірвати самі передумови існування людства, моральні цінності можуть стати єдиною силою, здатною спрямувати цей процес у більш безпечне русло. Саме наука має реалізувати внутрішньо притаманну їй етичну потенцію, що уможливить уникнення багатьох небезпек у майбутньому.
Науковець повинен чітко усвідомлювати, що будь-яке наукове досягнення містить у собі можливості не тільки позитивні, тому його моральний обов’язок попереджати про можливі негативні наслідки тих чи інших наукових відкриттів або експериментів. Творці науки повинні мобілізовувати всі свої здібності для попередження або хоча би утримання тих чи інших небезпечних наукових дослідів.
Дослідження культурного виміру наукової діяльності дозволило стверджувати, що сучасна людина значною мірою потребує адаптації культури до специфіки інноваційних науково-технологічних відкриттів і, тією ж мірою, співвіднесення процесу наукової діяльності з культурою сучасного суспільства.
У ракурсі всіх висвітлених в дисертації соціокультурних аспектів науки і наукової діяльності особливе місце відводиться проблемам сучасної української науки. На основі статистичних та бібліометричних даних ми визначили місце вітчизняної науки у світі та охарактеризували основні економічні, політичні та соціальні проблеми розвитку науки в Україні й здійснили пошук їх вирішення.
При виборі стратегії розвитку вітчизняної науково-технологічної сфери у майбутньому досить перспективним, на думку дисертанта, є перехід до інкубаційної стратегії розвитку науки, яка передбачає фактор підготовки молодих талантів відносно фіксованих напрямів сучасного наукового знання, які визнані експертами в якості стратегічних наукових пріоритетів країни; планування «відтоку умів», що передбачає систему ціленаправленого виїзду молодих учених у провідні наукові заклади Заходу для отримання необхідного рівня наукової підготовки, з подальшим поверненням до України та формування в країні наукових інституцій, розрахованих на повернення науковців закордону і їх активної участі в процесі трансформації імітаційної науки в інноваційну.
Розглянута модель є досить складною в структурному відношенні і розрахованою на тривалий період, але саме в її складності і довготривалості і містяться основні переваги названого проекту. Сучасні сцієнтистські реалії не дозволяють говорити про термінове вкладення грошей в науку, а також про можливість фінансування науки у недалекому майбутньому.
Названа модель розвитку може виступити в ролі транзитивного етапу у процесі переходу української науки від інкубаційної моделі, яка стосується її радянського минулого та сучасного стану до інноваційної, що вимагає значної уваги до наукової сфери, вагомих капіталовкладень в цю сферу та переходу виробничої сфери на впровадження інноваційних технологій.
Оскільки українська економіка на даному етапі не здатна повноцінно підтримати такий стрибкоподібний перехід від інноваційної науки, то інкубаційна модель протягом тривалого часу може підтримувати українську науку в «режимі очікування» та підготувати науково-технологічну сферу до кардинальних змін у фінансуванні, управлінні, саморегуляції, яких вимагає перехід до інноваційного розвитку. Для успішної реалізації такого плану необхідно перш за все реформувати систему управління та фінансового забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності, враховуючи цілий комплекс факторів у рамках системи «наука-особистість-суспільство-культура ».

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Меркулов И.П. Когнитивная эволюция / Игорь Петрович Меркулов. М.: РОССПЭН, 1999. 309 с.
2. Merton, Robert K. Science, Technology, and Society in Seventeenth Century England. New York: Fertig, 1970. 344 р.
3. М. Вебер Объективность социально-научного и социально-политического познания // Макс Вебер. Избранные произведения. М.: Прогресс, 1990. С. 345-416.
4. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура / Роберт Мертон. М.: Хранитель, 2006. 873 с.
5. Merton, R.K. The Sociology of Science: Theoretical and Empirical Investigations. Chicago, IL: University of Chicago Press, 1973. 644 p.
6. Hagstrom W. O. The Scientific community. N.Y. L.: Basic Books, 1965. 304 p.
7. Barber В. Science and the social order. Glencoe, Illinois: The Free Press Publ., 1952. 288 p.
8. Американская социология. М.: Прогресс, 1972. 392 с.
9. Mitroff, Ian I. The Subjective side of science; a philosophical inquiry into the psychology of the Apollo moon scientists. Amsterdam, Elsevier Scientific Pub. Co., 1974. 329 p.
10. Boguslaw R. Values in the research society // The Research Society / Ed. By E. Glatt et al. NY: Gordon and Breach, 1968.
11. Холтон Дж. Тематический анализ науки / Джеральд Холтон М.: Прогресс, 1981. 384 c.
12. Малкей М. Наука и социология знания / Майкл Малкей М.: Прогрес 1983. 283с.
13. Ziman J. Prometheus Bound. Science in a Dynamic Steady State. Cambridge: Cambr. Univ. Press, 1994. 299 p.
14. Келле В.Ж. Наука как компонент социальной системы / Владислав Жанович Келле М.: Наука, 1988. 198 с.
15. Киященко Л.П., Мирская Е.З. Этос науки / Киященко Л.П., Мирская Е.З. М.: Academia, 2008. 535 с.
16. Барбер Б. Социология науки / Бернард Барбер // Социология сегодня. Проблемы и перспективы / Отв. Ред. Г.В. Осипов. М.: Прогресс, 1965. 683 с.
17. Storer N. The Social System of Science. New York: Holt, Rinehart and Winston., 1966. 180p.
18. Hagstrom W. The Scientific Community. New-York, London, 1965. 304 p.
19. Crane D. Invisible College. Diffusion of knowledge in scientific communities. Chicago, 1972.
20. Крейн Д. Социальная структура группы ученых: проверка гипотезы о „невидимых колледжах” / Крейн Д. // Коммуникация в современной науке. М.: Наука, 1976. С.183-219.
21. МаллинзН. Анализ содержания неформальной коммуникации между биологами / МаллинзН. // Коммуникация и современной науке. М.: Наука, 1976. С. 239-264.
22. Кун Т. Структура научных революций / Томас Кун М.: Прогресс, 1977. 298 с.
23. Laudan L. Progress and its problems: towards a theory of scientific growth L. 1977.
24. Newton-Smith W. The Rationality of Science. Oxford: Routledge & Kegan, 1981. 294 p.
25. Порус В.Н. Рациональность. Наука. Культура / Владимир Натанович Порус М.: Ун-т Рос. Акад. Образования, 2002. 351 с.
26. Нугаев Р.М. Современная социология знания: некоторые итоги и перспективы / Р.М. Нугаев // Социология: 4М. 1997. №8. С. 5-16.
27. Король І. Когнітивна специфіка істини в соціології / І. Король // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: Збірник наукових праць. К.: Фенікс. Вип. 7. С. 17-25.
28. Knorr-Cetina K. The manufacture of knowledge: An essay on the constructivist and contextual nature of science. Oxford: Pergamon Press, 1981.
29. Latour B., Woolgar S. Laboratory life: The social construction of scientific facts. L.А., 1979. 291 p.
30. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания: [Перевод] / Бергер П., Лукман Т. М.: Медиум”, 1995. 323 с.
31. Bloor D. Knowledge and Social Imagery. L., 1976. 211p.
32. Мамчур Е.А. Проблемы социокультурной детерминации научного познания / Елена Анатолиевна Мамчур. М.: Наука, 1987. 125 с.
33. Столярова О.Е. Социальный конструктивизм: онтологический поворот / О.Е. Столярова // Вестник Московского университета. Сер. 7, Философия. 2003. № 3. С. 39-51.
34. Познание в социальном контексте / Отв. Ред. В. А. Лекторский, И. Т. Касавин. М.: ИФРАН, 1994. 171 с.
35. Познание в мире традиций / И. Т. Касавин; Отв. ред. В. А. Лекторский; АН СССР, Ин-т философии. М. : Наука, 1990. 202 с.
36. Мамчур Е.А. Объективность науки и релятивизм: (К дискуссиям в современной эпистемологии) / Елена Анатолиевна Мамчур. М.: ИФРАН, 2004. 239 с.
37. Огурцов А. П. Дисциплинарная структура науки: ее генезис и обоснование / Александр Павлович Огурцов М.: Наука, 1988. 255 с.
38. Ценности познания и гуманизация науки / В. М. Найдыш, В. И. Григорьев, А. В. Кезин и др. М.: Изд-во Рос. Ун-та дружбы народов, 1992. 238 с.
39. Конец науки: Взгляд на ограниченность знания на закате Века Науки / Джон Хорган; [Пер. с англ. М. В. Жуковой]. - СПб. : Амфора : Эврика, 2001. - 478, [1].
40. Балацкий Е.В. Конец науки по Дж. Хоргану / Е.В. Балацкий // Науковедение. №3 (15). 2002. С. 186-199.
41. Рубанець О.М. Засади когнітивного підходу в методології реконструкції еволюції науки / О.М. Рубанець // Мультиверсум. Філософський альманах. К.: Центр духовної культури. 2007. № 63. С. 126-138.
42. Рубанець О.М. Методологічні аспекти проявів когнітивного в сучасній науці / О.М. Рубанець // Мультиверсум. Філософський альманах. К.: Центр духовної культури. 2007. № 64. С. 147-156.
43. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения / Елена Самойловна Кубрякова М.: РАН, 1997. 331 с.
44. Чуйко В.Л. Когнітивний підхід і когітологія / Вадим Чуйко // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 346-347. Філософія. Чернівці: Рута, 2007. С. 18-23.
45. Баксанский О.Е. Современный когнитивизм: философия, когнитивная наука, когнитивные дисциплины / О.Е. Баксанский // Вопросы философии. 2006. №1. С.175-181.
46. Чуйко В.Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки / Вадим Леонідович Чуйко К.: Центр практичної філософії, 2000. 250 с.
47. Солсо Р.Л. Когнитивная психология [Пер. с англ.] / Роберт Солсо М.: Тривола, 1996. 598 с.
48. Рубанець О.М. Еволюція поняття когнітивного у філософських дослідженнях науки / О.М. Рубанець // Мультиверсум. Філософський альманах. К.: Центр духовної культури. 2006. №58. С. 165-178.
49. Бублик П.І. Когнітивний плюралізм у соціальному пізнанні: окреслення феномену / П.І. Бублик // Мультверсум. Філософський альманах. К.: Центр духовної культури. 2005. №48. С. 173-188.
50. Филатов В.П. Роль когнитивизма в методологи социальных наук / Филатов В.П.// Сборник материалов конференции „Гуманитарные чтения РГГУ” (26 марта - 5 апреля 2008). М. 2008. С. 112-114.
51. Cicourel A. Cognitive sociology. L.: Pinguin Education, 1973.
52. Якимова Е. В. Теория социальных представлений в социальной психологии. Дискуссии 80-90-х годов / Якимова Е. В. М.: ИНИОН, 1996. 115 с.
53. Падьоло Ж. Социальный порядок: принципы социологического анализа / Падьоло Ж. // Современная западная социология: классические традиции и поиск новой парадигмы. М.: ИНИОН, 1990. С. 93-110.
54. Zerubavel E. Social mindscape. An invitation to cognitive sociology. L.: Harvard Univ. Press, 1997.
55. DiMaggio P.Culture and cognition // Annual Review of Sociology. Vol. 23 (1997). P. 263-287
56. Меркулов И.П. Формирование когнитивных представлений в эпистемологии / Меркулов И.П. // Эволюция. Мышление. Сознание (Когнитивный подход и эпистемология) М.: Канон +, 2004. 351 с.
57. Лебедев С.А., Миронов А.В. Когнитивная социология: от критики особого гносеологического статуса науки к проблеме научного консенсуса / Лебедев С.А., Миронов А.В. // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. №4. 1998. С. 99-108.
58. Татаринов Ю.Б. Социальные и когнитивные факторы в ценностном анализе научного знания / Татаринов Ю.Б. // Ценностные аспекты развития науки. М.: Наука, 1990.
59. Каныгин Ю.М. Введение в социальную когнитологию / Каныгин Ю.М., Яковенко Ю.И. К.: Наукова думка, 1992. 108 с.
60. Моисеев Н.Н. Универсум. Информация. Общество / Никита Николаевич Моисеев М.: Устойчивый мир, 2001. 200 с.
61. Урсул А.Д. Путь в ноосферу: Концепция выживания и устойчивого развития человечества / Аркадий Дмитриевич Урсул М.: Луч, 1993. 275 с.
62. Тарасенко В. Науковий інтелект соціології / Валентин Тарасенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2008. №1. С. 33-49.
63. Вовканыч С.И., Парфенцева Н.А. Социальный интеллект”: метафора или научное понятие? / С.И. Вовканыч, Н.А.Парфенцева // Социологические исследования. 1993. № 8. С. 151-154.
64. Ford M. E., Tisak M. S. A further search for social intelligence // Journal of Educational Psychology. 1983. №75. p.196 206.
65. СоколовМ. Субкультурное измерение социальных движений: когнитивный подход / М. Соколов // Молодежные движения и субкультуры Санкт-Петербурга. СПб.: Норма, 1999. С.9-23.
66. РубанецьО.М. Інформаційне суспільство: когнітивний креатив постнекласичних досліджень / РубанецьОлександра Михайлівна К.: ПАРАПАН, 2006. 420 с.
67. Рубанець О.М. Культурні інтенції постнекласичної науки / О.М.Рубанець // Мультиверсум. Філософський альманах. К.: Центр духовної культури. 2006. №54. С. 98-110.
68. Зборовский Г.Е. Социология образования и социология знания: поиск взаимодействия / Г.Е. Зборовский // Социологические исследования. 1997. №2. С. 3-17.
69. Марчук М.Г. Соціокультурні параметри і методологічні засади гуманітарного знання / Михайло Марчук // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 350-351. Філософія. Чернівці: Рута, 2007. С. 3-7.
70. Плотинский Ю.М. Теоретические и эмпирические модели социальных процессов / Юрий Менделеевич Плотинский М.: Логос, 1998. 280 с.
71. Наука: возможности и границы / Отв. ред. Е.А. Мамчур. М.: Наука, 2003. 293 с.
72. Кримський С. Наука як феномен цивілізації / С. Кримський // Вісник НАН України. 2003. №3. С. 7-20.
73. Fukuyama F. Our Posthuman Future: Consequences of the Biotechnology Revolution Farrar, Straus and Giroux. N.Y., 2002. 256p.
74. Задубрівська О.М., Сидоренко М.М. Антропогенні фактори зміни оточуючого середовища та проблеми виживання людства / Орися Задубрівська, Микола Сидоренко // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 35. Філософія. Чернівці: ЧДУ, 1998. - С. 143 147.
75. Меренков А.В. Проблемы и перспективы человека в ХХІ веке / А.В. Меренков // Известия Уральского государственного университета. 2001. №19. С. 26-32.
76. Дилигенский Г.Г. „Конец истории”, или смена цивилизаций? Г.Г.Дилигенский // Вопросы философии. М., 1991. - №3. С.29-43.
77. Вернадский В.И. Избранные труды по истории науки / Владимир Вернадский М., Наука, 1981. 359 с.
78. Назаретян А.П. От будущего к прошлому / А.П. Назаретян // Общественные науки и современность. 2000. № 3. С. 142 150.
79. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации. Путь разума / Никита Николаевич Моисеев М., Изд-во МНЭПУ, 1998. 228 с.
80. Жуковский В.М. Научно-технический прогресс и проблемы цивилизации (радиоактивность) / В.М. Жуковский // Известия Уральского государственного университета. 2002. - №23. С. 22-32.
81. Киселев Л.Л. От редукционизма к интегратизму / Киселев Л.Л. // Человек. 2003. №4. С. 5-12.
82. Крисаченко В.С. Людина і біосфера. Основи екологічної антропології / Валентин Семенович Крисаченко К: Заповіт, 1998. 687с.
83. Степаненко В Суспільна трансформація у соціокультурній моделі інтерпретації / Віктор Степаненко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2003. №4. С. 89-109.
84. Тулмин С. Человеческое понимание / Стефан Тулмин М.: Прогресс, 1984. 326 с.
85. Інтелектуальний капітал найважливіший ресурс нації // Вісник НАН України. 2003. №4. С. 6-12.
86. Ориоль Л. Доктора наук: рынок труда и международная мобильность / Л. Ориоль // ФОРСАЙТ. 2007. №3. С. 34-52.
87. Наука у вищих навчальних закладах ІІІІV рівнів акредитації Міністерства освіти і науки України. Інформаційні матеріали до Міжгалузевої наради з питань розвитку науки у вищих навчальних закладах України. Київ, 21 грудня 2006 року: за редакцією міністра освіти і науки України проф. С.М. Ніколаєнка.
88. Про діяльність Міжнародної асоціації академій наук // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2003. №3. С. 207-212.
89. Терехов А.И. Научные кадры РАН: структура и динамика / Терехов А.И. // Науковедение, 2003. №2. С. 24-37.
90. Lehman N.C. The creative production rates of present versus past generations of scientists // Middle age and aging Reader in Social Psychology. / Ed. by B.L. Neugarten. Chicago, 1968.
91. Несветайлов Г.А. Научные кадры: возраст и творчество / Г.А. Несветайлов // Социологические исследования. 1998. - №9. С. 115-119.
92. Оноприенко В. И., Савельев А.А. Кадровые изменения в институтах национальной академии наук Украины / В.И. Оноприенко, А.А.Савельев // Социологические исследования. 1998. №5. С. 64-71.
93. У центрі уваги наукова молодь // Вісник НАН України. 2007. №7. С.3.
94. Надірашвілі О., Онопрієнко В. Академія наук як об’єкт дослідження / О. Надірашвілі, В. Онопрієнко // Вісник НАН України. 1994. №11-12. С. 89-98.
95. Саралиева З.Х.-М., Балабанов С.С. Воспроизводство научно-педагогических кадров / З.Х.-М. Саралиева, С.С. Балабанов // Социологические исследования. 2002. №11. С. 110-112.
96. Link A., Link J. Women in science: An exploratory analysis of trends in the United States // Science a. publ. policy. Guilford. 1999. Vol. 26, № 6. P. 437-442.
97. Гендерные отношения и гендерная политика в вузе: сб. статей / Под. ред. Е.Г. Турбиной, М.А. Лито