Орнамент як джерело дослідження етнічної культури України (на матеріалах ХІХ – початку ХХ століття)

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВОМОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ”

На правах рукопису

НІКІШЕНКО ЮЛІЯ ІГОРІВНА

УДК 930.85:[39(=161.2)+7.045+7.048]:003.3

Орнамент як джерело дослідження етнічної культури України (на матеріалах ХІХ початку ХХ століття)

17.00.01 теорія та історія культури

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник:
кандидат історичних наук, доцент
Пустовалов С.Ж.

Київ — 2004

Зміст
Вступ._ _ _________ _______________________________________3
Розділ 1. Проблема орнаменту в дослідженнях етнічної культури _____________________________________________________11
1.1. Орнамент в науковій літературі ХІХХХ ст._____________ 11
1.2. Джерельна база дослідження __________________________ 23
Розділ 2. Методологічні основи роботи з орнаментом, як етнокультурною категорією.____________________________________31
2.1. Орнамент в гуманітарних напрямках . ____________ 31
2.2. Комплексний підхід в роботі з орнаментом (на прикладі орнаментів вишивки на сорочках ХІХ початку ХХ ст.) 43
Розділ 3. Орнамент в системі мов культури ______________ ­­ 52
3.І. Формування орнаменту як підсистеми етнічної культури
____________________________________________________ 52
3.2. Структура й властивості орнаменту як самостійного етнокультурного явища _______________________________________67
3.3. Функції орнаменту в етнічній культурі українців _______ 77
Розділ 4. Орнамент в етнічній культурі українців (на прикладі орнаментів вишивки на сорочках ХІХ початку ХХ ст.) 95
4.1. Традиції орнаментування одягу ______________________ _95
4.2. Функції орнаментів вишивки на сорочках ____________ 104
Розділ 5.Семантика орнаментальних мотивів та комплексів (на прикладі орнаментів вишивки на сорочках ХІХ початку ХХ ст.) 119
5.1. Орнамент як текст в традиційній культурі ___________ 119
5.2. Семантика окремих груп орнаментів та кольорів ___ 128
5.3. Семантика орнаментальних композицій та комплексів _ 154
Висновки._____________________________________________ 168
Список використаних джерел та літератури 172
Додаток: Фрагменти архіву Д,М.Щербаківського

Вступ

Актуальність дослідження. Сучасні тенденції розвитку гуманітарної науки в незалежній Україні спонукають до дослідження тих складників етнічної культури українців, які зберігають багату інформацію про історію народу. До останніх належить орнамент, що створив складну та злагоджену систему, яка функціонує на всіх рівнях української культури. Відповідаючи за фіксацію та передачу інформації різного характеру, орнамент є одним із засобів комунікації, які забезпечують неперервність внутрішньокультурних зв’язків на синхронному та діахронному рівнях, що дає змогу віднести орнамент до мов культури.
Етнічна культура складний комплекс різнопланових явищ, які об’єднуються у систему інформативних зв’язків, синхронної та діахронної передачі інформації. Орнамент в її комплексі являє самостійне, своєрідне за функціями явище, яке переносить надбання духовної культури народу на предметну сферу, виступаючи об’єднуючим, синтезуючим началом, що дає змогу розглядати його як певну категорію, яка перебуває у взаємодії з іншими елементами етнічної культури та середовищем мешкання етносу. Орнамент належить до категорій культурно універсальних. Ці його властивості дають праві відносити орнамент до архетипів етнічної культури. орнамент безпосередньо пов’язаний із самими основами історичного та національного світобачення, оскільки він матеріалізує не потребуючі філософського обґрунтування, але глибоко вкоріненні в основах даної культури її найбільш загальні уявлення про сувору впорядкованість та невимушену свободу, про просте й складне, конечне та безкінечне [144, С.112].
Специфічні риси орнаменту, його функції в етнічній культурі можуть багато розповісти про історію даного етносу та його культурні традиції. Як і культура народу в цілому, орнамент розвивається не ізольовано. Він формується в процесі взаємодії різних етнокультурних явищ і є одним із цінних документів історії культури етносу. Іще в першій половині ХХ ст. Миколою Макаренком було сказано: Для історика культури орнаментальні форми й мотиви — найвдячніший матеріал для хронологічних студій: на підставі їх дуже точно можна встановити, коли саме ту чи іншу річ зроблено. Вони ж таки певною мірою допомагають визначити й те, звідки якийсь виріб узявся. Таким чином орнаментація характеризує і добу, і настрій людини-майстра. Орнаментація — це, так би мовити, метрика виробу, його пашпорт. Це — тому, що так певно й так правдиво відбиваються в орнаментації всі характерні особливості народу-творця у кожен окремий період його існування”[148, С. 5].
Аналіз орнаменту українців та співставлення його з орнаментами інших народів, історично з ним зв’язаних, дозволяє виявити характерні риси їхнього світогляду, суспільної та соціальної структури, тенденції та напрямки етнічних та культурних контактів із сусідніми народами. Як елемент культури народу, пов’язаний з його історичними долями, орнамент постає повноцінним джерелом, нарівні з іншими, для виявлення деяких питань етнічної та етнокультурної історії. Тому дослідження орнаменту є актуальним для дисциплін, що вивчають культуру та напрямки й способи її розвитку.
Починаючи з кінця ХІХ ст. з орнаментом працювали О.Пчілка, М.Біляшівський, Д.Щербаківський, Г.Павлуцький (мистецтвознавчо-історичний підхід), С.Іванов, Б.Рибаков (історичний підхід), Б.Фролов, М.Чмихов, С.Пустовалов (історико-культурологічний підхід), М.Селівачов (мистецтвознавчий підхід), А.Голан, М.Гімбутас (культурологічний підхід) та інші відомі дослідники. Зокрема, із вітчизняних дослідників уперше поставив питання про необхідність використання орнаменту у якості історико-культурного джерела у 1960-х рр. С.Іванов. Систематична робота з орнаментом розпочалася пізніше, ніж з іншими складниками етнічної культури, причому переважають мистецтвознавчі підходи: найкраще опрацьовано питання щодо образотворчої специфіки окремих орнаментальних мотивів та комплексів, їхні регіональні риси, особливості номінативістики тощо. Натомість етнокультурні функції орнаменту, зокрема комунікативні, його семіотичний статус, етноментальні та етносвідомісні властивості досліджені мало або взагалі не виділялися.
Таким чином, огляд наукової літератури свідчить про те, що проблема використання орнаменту у якості джерела для дослідження етнічної культури українців не розроблена належним чином.
Виходячи із стану розробок у цьому напрямку, необхідно на основі вже напрацьованого доробку запропонувати підхід, який дав би можливість працювати з орнаментом, як самостійним явищем етнічної культури, враховуючи всі аспекти його функціонування комплексно. Дисертаційне дослідження спрямоване саме у даному ракурсі і пропонує власну концепцію підходу до роботи з орнаментом. Його виокремлено у якості повноцінного джерела інформації про історію розвитку народу та його культури.
Сучасний науковий доробок не дозволяє скласти повноцінне уявлення про орнамент, як самостійне етнокультурне явище. Відсутність цілісного дослідницького освітлення цієї проблеми й обумовила вибір теми дисертаційного дослідження: Орнамент як джерело для дослідження етнічної культури України (на матеріалах ХІХ початку ХХ ст.)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертанткою напрям дослідження органічно поєднується з проблематикою наукових розробок та комплексною науковою темою кафедри культурології Національного університету Києво-Могилянська Академія”: Моделі світу в цивілізаційному розвитку людства”. Тема дисертації розглянута і затверджена на засіданні кафедри культурології НаУКМА 01.09.2002 р. (протокол № 1).
Мета дослідження полягає у виділенні функціональних особливостей орнаменту як окремого явища етнічної культури українців задля використання його як джерела для етнокультурних досліджень. Ця мета конкретизується в наступних завданнях:
· проаналізувати шлях складання та розвитку орнаменту в системі етнічної культури як самостійного явища; виділити статус і функції орнаменту в етнічній культурі та в традиційному суспільстві;
· дослідити орнамент як засіб комунікації та важливе джерело для аналізу синхронних і діахронних зв’язків у культурі й суспільстві, як етноментальну категорію та невербальну мову етнічної культури;
· проаналізувати орнамент як окрему знакову систему етнічної культури з виділенням відповідних рівнів знаковості та символічно-знакових комплексів;
· на прикладі орнаменту вишивки на сорочках як етнічного архетипу проаналізувати функції орнаменту в житті традиційного українського суспільства; охарактеризувати орнамент вишивки як чітку систему знаків та символів, які перетворюють зображення на конкретний текст;
· виокремити можливі рівні знаковості орнаменту та семантики окремих орнаментальних сполучень; дослідити, як вишивка на сорочках та її орнамент можуть виступати засобом етнічної самоідентифікації та виконувати етноментальні функції;
· подати орнаменти вишивки як джерело, за яким можна вивчати етнокультурні процеси, міжетнічні та міжкультурні контакти, тенденції розвитку народного мистецтва, процеси, що відбувалися в етнічній свідомості та в соціумі.
Об’єктом дослідження в даній роботі виступає етнічна культура.
Предметом дослідження є орнамент в системі етнічної культури України.
У дисертаційному дослідженні використано такі методи: аналітичний у вивченні філософської, історичної, етнографічної, археологічної, культурологічної та мистецтвознавчої літератури для формування методологічних засад дослідження орнаменту та виявлення можливостей, які надає комплексний підхід; історико-генетичний для реконструкції походження орнаменту як самостійної структури етнічної культури українців; функціональний для з’ясування функціональної специфіки та статусу орнаменту в культурі народу; компаративний у виявленні загальноукраїнських, іншоетнічних і локально-регіональних рис в орнаментах української вишивки; семіотичний для аналізу орнаменту, як знакової системи, засобу комунікації, культурного тексту; мистецтвознавчий та структурний для виокремлення специфічних рис орнаменту, які виступають маркерами часу, регіону походження речей; фольклористичний для з’ясування функцій та статусу орнаменту й вишитих речей через аналіз фольклорних текстів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертанткою вперше:
проаналізовано системно орнамент, як самостійне явище етнічної культури, що належить до її невербальних мов і є повноцінним учасником усіх етнічних та етнокультурних процесів;
доведено, що орнамент забезпечує передачу етнокультурної інформації на синхронному та діахронному рівнях, виступає етноментальною категорією і є частиною системи зв’язків в середині етнічної культури;
систематизовано та структуровано основні функції (етнознакову, інформативну, апотропеїчну, естетичну) орнаменту, як частини комунікативної сфери та знакової системи етнічної культури; з’ясовано, що орнамент є унікальним текстом, який складається з іконічних знаків і відтворює різну за характером етнокультурну інформацію;
обґрунтовано та доведено на теоретичному рівні можливість використання орнаменту в якості джерела для досліджень етнічної культури на побутовому та міфологічному рівнях її існування, зокрема, змін, що відбувалися в ідеології традиційного суспільства у різні історичні періоди;
сформовано оригінальний підхід до орнаменту, як до етнокультурного джерела, що полягає в поетапному залученні методів різних напрямків гуманітарних наук: від мистецтвознавчого на загальному рівні до функціонального, компаративного та семіотичного на рівні теоретичному;
виокремлено і системно проаналізовано знакові функції та статус орнаменту в етнічній культурі українців на прикладі орнаментів вишивки на одязі (сорочках) ХІХ початку ХХ ст., як стійкого етнічного архетипу;
запропоновано нову періодизацію складання функціонування на синхронному та діахронному рівнях етнічної культури українців системи орнаментів вишивки на одязі, як частини загальноетнічної знакової системи, а також конкретизовано датування виникнення традиції орнаментувати одяг (сорочку);
обґрунтовано перспективність активного використання орнаменту в якості вагомого джерела у дослідженнях етнічної культури українців, зокрема, при звертанні до ідеології, свідомості, ментальності та міжетнічних контактів;
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є внеском як до теоретичної розробки питання про статус та функції орнаменту в етнічній культурі, так і практичних проблем, пов’язаних з розкриттям змісту конкретних орнаментальних комплексів, використанням орнаменту в якості важливого історико-культурного джерела. Результати роботи можуть бути використані у дослідженнях з історії етнічної культури українців, етнології, археології та інших напрямків, які вивчають ідеологію традиційного суспільства, етнокультурну символіку та етнічну свідомість. Підходи, запропоновані в дослідженні, відкривають широкі можливості для залучення орнаменту в якості етнокультурного джерела. Дані розвідки можуть бути використані у підготовці навчальних курсів з етнології, археології, декоративно-ужиткового мистецтва, мистецтвознавства, у навчально-методичних посібниках та навчальних програмах. Дисертаційна робота може стати корисною для співробітників музеїв у залученні до наукового обігу матеріалів, які досі вважалися другорядними, а її теоретичні розділи у дослідженні тенденцій та напрямків розвитку орнаментики як символічно-знакової структури, а також у вивченні змін, що відбувалися як в українській культурі загалом, так і в окремих її рівнях.
Дисертаційний матеріал використано під час складання авторських програм з курсів Історія української культури” та Етнологія”, які викладаються здобувачем студентам факультету гуманітарних наук Національного університету Києво-Могилянська Академія”.
Особистий внесок автора. До наукового обігу введено неопубліковані джерела: етнографічну колекцію Національного музею історії України (збірка фрагментів вишивок на сорочках середини ХІХ початку ХХ ст.) та архів Д.М. Щербаківського (підготовчі матеріали, нотатки, малюнки та рукописи, присвячені орнаменту).
Апробація роботи. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у виступах на 17 міжнародних конгресах та міжнародних і всеукраїнських конференціях, зокрема: на ІІІ та ІV міжнародних археологічних конференціях студентів та молодих вчених (лютий 1995 р., м.Одеса; травень 1996 р., м.Київ); I, IІI, та VI Всеукраїнських етнологічних конференціях студентів та молодих вчених (лютий 1996 р., м.Одеса, квітень 1998 р., м.Одеса, квітень 2002 р., м.Одеса); ІІ, ІІІ та ІV щорічних наукових конференціях Україна: людина, суспільство, природа” (січень 1996 р., м.Київ, січень 1997 р., м.Київ, січень 1998 р., м.Київ); Міжнародній науковій конференції Волинь і Волинське зарубіжжя” (червень 1994 р., м. Луцьк); Міжнародній науково-практичній конференції з нагоди 25-річчя Музею народної архітектури та побуту України Діяльність музею просто неба у збереженні культурної спадщини та відродженні духовності народу” (вересень 1994р., м.Київ); VI регіональній науково-практичній конференції Нові краєзнавчі дослідження у контексті національного відродження України” (квітень 1995 р., м.Рівне); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-річчю ХІІІ Археологічного з’їзду Регіональне та загальне в історії” (листопад 1995 р., м.Дніпропетровськ); І Всеукраїнській сходознавчій науково-практичній конференції (квітень 1997 р., м.Київ); Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих науковців Національні та етносоціальні процеси в Україні” (травень 1997 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції Український килим: генеза, іконографія, стилістика” (квітень 1998 р., м. Київ); Ювілейній міжнародно-практичній конференції Музей на рубежі епох: минуле, сьогодення, перспективи”, присвяченій 100-річчю Національного музею історії України (жовтень 1999 р., м. Київ); IV Міжнародному конгресі україністів (серпень 1999 р., м. Одеса); II Міжнародній конференції Україна на межі тисячоліть: етнос, нація, культура” (травень 2000 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у 12 одноосібних статтях автора (з них 5 у фахових виданнях) та матеріалах 15 науково-практичних конференцій.
Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Робота (загальний обсяг 201 стор., з них 171 стор. становить основний текст) складається із вступу, п’яти розділів, 12 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (281 найменування, в тому числі 17 іноземною мовою), одного додатка.

bibliography

Висновки.

Гуманітарним знанням було накопичено великий матеріал щодо побутування орнаменту в етнічній культурі, щодо специфіки його функціонування, структури та існування у якості самостійної системи.
Як складова культури, орнамент акумулює велику кількість інформації, що перетворює його на універсальній засіб спілкування, відмінний від вербальної мови та письма, пристосованого до відтворення фонетичної специфіки мови. Через систему знаків-образів орнамент накопичує та передає не тексти, а комплекси своєрідних формул”. Виступаючи вмістилищем колективної пам’яті та результатом колективного творення, орнамент відображає всі нюанси розвитку етнічної культури та свідомості. За своїми властивостями орнамент належить до архетипів етнічної культури. Тому саме комплексні дослідження орнаменту є найбільш актуальними.
Але комплексного аналізу цього явища, як джерела для дослідження розвитку етнічної свідомості, культури етносу та засобів комунікації, поки що не проводилось. Підходи, запропоновані у даній роботі, дають можливість аналізувати орнамент комплексно і використовувати його як важливе джерело для дослідження етнічної культури українців. Теоретичний доробок дисертації було застосовано до орнаментів вишивки на сорочках, як складової частини етнічної культури українців. Його вперше віднесено до повноцінних комплексних джерел для етнокультурних досліджень. Застосування комплексного підходу дало можливість повніше розкрити властивості орнаментів вишивки на сорочках як конкретної етнокультурної категорії та розглянути їх як можливе джерело для дослідження в галузі традиційно-побутової культури українців, розкрити досі ще не вивчені аспекти проявів етнічної свідомості.
Орнамент вишивки постав, таким чином, як частина етнічного коду, що в комплексі з вишивкою та одягом є одним із чинників етнічної самоідентифікації. Через статус вишитого орнаменту, через характер малюнку та спосіб його виконання в роботі було виділено окремі рівні побутування орнаментів вишивок на сорочках, що співпадають із соціально-побутовим та світоглядним рівнями етнічної культури. Перший пов’язаний з процесом виготовлення одягу та його функціонуванням в соціальній сфері, другий стосується тієї ролі, яку вишивання та вишивка отримували в обрядах, а також знаковості самих орнаментів.
Отже, орнамент вишивки на сорочках охоплює різні сфери етнічної культури а також є засобом демонстрації етнічної та національної свідомості українців. Стійкість традиції вишивання, домінування геометричних орнаментів та геометризація багатьох інших мотивів, тридольна орнаментальна композиція вишивки ХІХ початку ХХ ст. свідчать, що дане явище українська культура успадкувала від далекого минулого. Це характеризує орнаментальну традицію українців, зафіксовану у вишивці, як найдавніше явище етнічної культури, що почало складатися іще в добу первісності, а середньовіччя та ХVІІ ХVІІІ ст. лише надали їй звичного нам вигляду.
Таким чином, в процесі роботи було проаналізовано орнамент, як важливе джерело для дослідження етнічної культури, і зроблені наступні висновки:
Проаналізовано орнамент як унікальну знакову систему, що склалася в межах етнічної культури і відображає всі аспекти її існування.
Встановлено, що орнамент є однією з невербальних мов етнічної культури, функціонуючи в загальнокультурній системі інформативних зв’язків на рівні тексту, складеного з іконічних знаків.
Сформульовано принцип комплексного дослідження орнаменту на основі залучення методів різних гуманітарних дисциплін, що дало можливість виокремити його в якості повноцінного джерела для дослідження історії та шляхів формування етнічної культури, зокрема, української.
Розкрито та систематизовано специфічні функції орнаменту в традиційному суспільстві, які визначають його етнокультурний статус і забезпечують здатність орнаменту відтворювати всі специфічні риси даної культури та суспільної організації шляхом фіксації їх на конкретній площині. Виокремлено властивості орнаменту, що перетворюють його на засіб збереження інформації та надання конкретному об’єктові семіотичного статусу в конкретній культурній традиції. Орнамент визначено як засіб членування простору і невід’ємну частину семіотичного статусу цього простору.
Доведено, що орнамент є засобом комунікації та частиною загальнокультурної системи синхронних та діахронних зв’язків, відповідаючи за передачу інформації на всіх рівнях культури, що перетворює його на етноментальну категорію.
Сформульований в теоретичній частині роботи комплексний підхід було застосовано до аналізу орнаментів вишивки на сорочках ХІХ-початку ХХ ст., як стійкого етнічного архетипу. Підтверджено, що орнамент вишивки є специфічним засобом організації семіотичного простору одягу. Також розкрито властивості орнаменту, як етносвідомісної та етноментальної категорії.
Доведено доцільність залучення комплексного підходу до орнаменту, як самостійного явища етнічної культури, оскільки він акумулює в собі надбання різних напрямків етнокультурної традиції і виступає важливим джерелом дослідження етнічної історії та культури України.
Розкрито специфіку знаків/символів, що перетворюють вишивку на сорочках на інформативний комплекс. Вона полягає в характерних комбінаціях орнаментів у топографічних комплексах, загальній структурі орнаментальної композиції, використанні сполучення конкретних кольорів з конкретними групами орнаментів та чіткій регламентації розміщення цих поєднань у топографічному комплексі, загальній структурі композиції. Як символічно-знакова структура, орнамент вишивки є складовою орнаментальної системи, яка склалася в етнічній культурі українців.
Доведено, що орнамент у комплексі з вишивкою створюють широку джерельну базу для досліджень історії та культури етносу, виступаючи в якості чинників регіональних, етнічних, свідомісних, соціальних. Всі зміни, що відбуваються в етнічній культурі та в суспільстві, відображаються на знакових функціях та статусі орнаментів, зокрема, орнаментів вишивки на сорочках.

Список використаних джерел
та літератури.

1. Архів Д.Щербаківського // Архів Інституту археології Національної Академії наук України, фонд Ф-9:
1.1.Ф-9, справа № 75: Матеріали екскурсії 1906 р. на Київщину та Полтавщину: Альбоми замальовок олівцем з нотатками ( три шт.);
1.2. Ф-9, справа № 76: Екскурсія у Вінницьку обл.: Матеріали по етнографії та архітектурі. 104 арк.
1.3. Ф-9, справа № 77: екскурсія 1910 р. на Волинь: Матеріали по етнографії та архітектурі.
1.4. Ф-9, справа № 77: екскурсія в Баришпіль 1924 р.
1.5. Ф-9, справа № 80: екскурсія 1926 р. на Волинь
1.6. Ф-9, справа № 81: екскурсія 1926 р. на Волинь та Поділля
1.7. Ф-9, справа № 87: Етнографія. Знаряддя праці. Малюнки олівцем, 1910 р. 8 арк.
1.8. Ф-9, справа № 88: Етнографія. Кераміка. Малюнки олівцем, 1908, 1910 рр. 7 арк.
1.9. Ф-9, справа № 90: Етнографія. Одяг (кожухи), рушники. Малюнки. 13 арк.
1.10. Ф-9, справа № 91: Зразки та елементи геометричного орнаменту (переважно із вишивок): Малюнки аквареллю, олівцем. 1910-і рр. 64 арк.
1.11. Ф-9, справа № 92: етнографія. Писанки. Малюнки аквареллю та олівцем.
1.12. Ф-9, справа № 95: Хати. Розпис стін. 31 арк.
1.13. Ф-9, справа № 163: Килими. Виставка українських килимів. Київ. 1924 р.” 8 стор.
1.14. Ф-9, справа № 164: Килими: матеріали до вивчення килимарства (чернетки, нотатки, фрагменти статті).
1.15. Ф-9, справа № 179: Украинское народное искусство”: замітки, уривки статей.
1.16. Ф-9, справа № 180: Відділ народного мистецтва в Всеукраїнському історичному музеї ім. Т.Г.Шевченка у Києві”. Записки етнографічного товариства. 1925 р. (брошура, 25 стор.)
1.17. Ф-9, справа № 186: Лекції з історії українського мистецтва. 42 аркуші.
1.18. Ф-9, справа № 193: Мистецтво. Символіка в українському мистецтві”. К., 1921. 21 арк.
1.19. Ф-9, справа № 235: Бібліографічні картки, нотатки, виписки з літератури, чорнові малюнки:
а) орнамент” 61 картка, 21 мал.
б) геометричний орнамент” 17 мал.
в) животный орнамент” 291 картка.

1. Архів кафедри культурології НаУКМА.
Ф.1996:
2.1. Справа № 1. Звіт про етнографічну дослідницьку практику студентки ІІІ курсу ФГН Городньої Світлани. 17 арк..
2.2. Справа № 2. Звіт про етнографічну дослідницьку практику студентки ІІІ курсу ФГН Іллюшиної Ірини. 11 стор.
2.3. Справа № 4. Звіт про етнографічну дослідницьку практику студентки ІІІ курсу ФГН Колотило Галини. 45 стор.
2.4. Справа № 5. Звіт про етнографічну дослідницьку практику студентки ІІІ курсу ФГН Приходько Наталі. 33 стор.

Ф.2000:
2.5. Справа № 9. Звіт про етнографічну дослідницьку практику студентки ІІІ курсу ФГН Тарчевської Катерини. 15 арк.

3. Архів Національного музею історії України.
3.1. Ф.р1260. Справа № 1227: Іванова Ю.І. Розділ: Етнографія”// Звіт про результати комплексної експедиції Історія Східної Галичини першої половини ХХ ст. 21.103.11.1991 р. 10 с.
3.2. Ф.р1260. Справа № 1253: Іванова Ю.І. Аналітична довідка про стан збірки фрагментів української вишивки із фондів НМІУ (колекція Д.Щербаківського). 1994 р. 12 с.

4. Альбоми та каталоги:
4.1. Шероцкий К. Мотивы украинского орнамента. — К., б/г
4.2. Каталог вишитих виробів. Альбом. К.: Укрхудожпромсоюз, 1958.
4.3. Українські народні вишивки: Альбом. К.: Державне видавництво образотворчого мистецтва і літератури УРСР 1957.
4.4.Українські народні вишивки: Альбом. К.: Державне видавництво
образотворчого мистецтва і літератури УРСР. 1959.
4.5. Українське народне мистецтво. Тканини та вишивка: Альбом. К.: Мистецтво, 1960.
4.6.Новицька М.О. Орнамент української вибійки: Альбом. К.: Мистецтво, 1950.
4.7. Атакишиева М.Азербайджанские вышивки: Альбом. Москва: Искусство, 1971. 40 с.
4.8. Беларускі народны орнамент. Альбом. — Мінск, 1953.
4.9. Венгерское народное декоративное искусство: Альбом. Будапешт, 1954.
4.10. Историко-этнографический атлас Прибалтики (одежда). Рига: Знание, 1975. 240 с.
4.11. Кривенюк О. Українські народні узори з Київщини, Полтавщини і Катеринославщини: Вип.І. Вирізування і настилування. — К., 1928. — 15 с.

5. Фонди Національного музею історії України. Відділ етнографії. Група збереження — Т (тканини).
5.1. Вишивки Волині (колишня Волинська губернія): Т 4146 (полик тканий); Т 4147 (полик тканий); Т 4148 (полик тканий); Т 4149 (полик тканий); Т 4150 (чохла ткана); Т 4107 (полик вишитий); Т 4108 (полик вишитий); Т 4110 (полик вишитий); Т 4102 (полик вишитий); Т 4103 (полик тканий); Т 4104 (полик тканий); Т 4105 (полик тканий); Т 4106 (полик тканий); Т 4096 (полик вишитий); Т 4097 (полик вишитий); Т 4098 (полик вишитий); Т 4099 (фрагмент рукава вишитий); Т 4100 (фрагмент рукава вишитий); Т 4101 (фрагмент рукава вишитий); Т 4090 (полик тканий); Т 4091 (фрагмент розшивки рукава); Т 4092 (полик тканий); Т 4092 (полик тканий з вишивкою); Т 4093 (полик тканий з вишивкою); Т 4094 (полик вишитий); Т 4095 (полик вишитий); Т 4193 (полик вишитий); Т 4194 (полик вишитий); Т 4195 (полик вишитий); Т 4196 (полик вишитий); Т 4197 (полик вишитий); Т 4198 (полик вишитий); Т 4199 (полик вишитий); Т 4200 (фрагмент тканого подолу сорочки); Т 4201 (фрагмент тканого подолу сорочки); Т 2765 (фрагмент рукава вишитий); Т 2766 (полик вишитий); Т 2769 (полик вишитий); Т 2770 (полик вишитий); Т 2771 (полик вишитий); Т 2813 (рукав жіночої сорочки вишитий); Т 2814 (рукав жіночої сорочки вишитий); Т 2831 (рукав жіночої сорочки вишитий); Т 2834 (рукав жіночої сорочки вишитий); Т 2835 (рукав жіночої сорочки вишитий); Т 2836 (рукав жіночої сорочки вишитий)
5.2. Вишивки Київщини (колишня Київська губернія): Т 4249 (полик вишитий); Т 4239 (полик вишитий); Т 4240 (полик вишитий); Т 4241 (полик вишитий); Т 4242 (полик вишитий); Т 4243 (полик вишитий); Т 4244 (полик вишитий); Т 4245 (полик вишитий); Т 4246 (полик вишитий); Т 4247 (полик вишитий); Т 4293 (полик вишитий); Т 4294 (полик вишитий); Т 4295 (полик вишитий); Т 4296 (полик вишитий); Т 4227 (полик вишитий).
5.3. Вишивки Поділля (колишня Подільська губернія): Т 4228 (полик вишитий); Т 4229 (полик вишитий); Т 4230 (полик вишитий); Т 4231 (полик вишитий); Т 4232 (полик вишитий); Т 4233 (полик вишитий); Т 4234 (полик вишитий); Т 4235 (полик вишитий); Т 4236 (полик вишитий); Т 4237 (полик вишитий); Т 4238(полик вишитий); Т 4129 (полик вишитий); Т 4130 (полик вишитий); Т 4131 (полик вишитий); Т 4132 (полик вишитий); Т 4133 (полик вишитий); Т 4134 (полик вишитий); Т 4135 (полик вишитий); Т 4136 (полик вишитий); Т 4171 (полик вишитий); Т 4172 (полик вишитий); Т 4173 (полик вишитий); Т 4174 (полик вишитий); Т 4175 (полик вишитий); Т 4176 (полик вишитий); Т 4167 (полик вишитий); Т 4168 (полик вишитий); Т 4169 (полик вишитий); Т 4170 (полик вишитий); Т 4160 (полик вишитий); Т 4161 (полик вишитий); Т 4162 (полик вишитий); Т 4163 (полик вишитий); Т 4164 (полик вишитий); Т 4165 (полик вишитий); Т 4166 (полик вишитий); Т 4154 (полик вишитий); Т 4155 (полик вишитий); Т 4156 (полик вишитий); Т 4157 (полик вишитий); Т 4158 (полик вишитий); Т 4159 (полик вишитий); Т 4132 (полик вишитий); Т 4124 (полик вишитий); Т 4125 (полик вишитий); Т 4126 (полик вишитий); Т 4127 (полик вишитий); Т 4128 (полик вишитий); Т 4164 (полик вишитий); Т 4165 (полик вишитий); Т 4166 (полик вишитий); Т 4167 (полик вишитий); Т 4168 (полик вишитий); Т 4169 (полик вишитий); Т 4170 (полик вишитий); Т 4054 (полик вишитий); Т 4055 (полик вишитий); Т 4056 (полик вишитий); Т 4057 (полик вишитий); Т 4058 (полик вишитий); Т 4059 (полик вишитий); Т 4060 (полик вишитий); Т 4061 (полик вишитий); Т 4062 (полик вишитий); Т 4111 (полик вишитий); Т 4112 (полик вишитий); Т 4113 (полик вишитий); Т 4114 (полик вишитий); Т 4115 (полик вишитий); Т 4116 (полик вишитий); Т 4117 (полик вишитий); Т 4118 (полик вишитий); Т 4119 (полик вишитий); Т 4120 (полик вишитий); Т 4121 (полик вишитий); Т 4122 (полик вишитий); Т 4202 (полик вишитий); Т 4203 (полик вишитий); Т 4204 (полик вишитий); Т 4205 (полик вишитий); Т 4206 (полик вишитий); Т 4207 (полик вишитий); Т 4208 (полик вишитий); Т 4209 (полик вишитий); Т 4210 (полик вишитий); Т 4211 (полик вишитий); Т 4212 (полик вишитий); Т 4213 (полик вишитий).
5. 4.Альбом фрагментів українських вишивок (сорочка) із зібрання П.Г.Левицької: Т 3825 — Т 3893
5.5. Альбом фрагментів українських вишивок (сорочка) із зібрання Н.Ф. Єнівіцької (Ушицький повіт Подільської губернії): Т 3894 — Т 3959

6. Алексеев С. Архитектурный орнамент. — Москва: Гос. Издво литературы по строит. и арх., 1954. — 135 с.
7. Абрамова З.А. Изображение человека в палеолитическом искусстве Евразии. — Москва — Ленинград: Наука, 1966. — 223 с.
8. Абрамова З.А. Палеолитическое искусство Сибири. — Новосибирск, 1960. — 40 с.
9. Абрамова З.А. Древнейшие формы изобразительного творчества (Археологический анализ палеолитического искусства) // Ранние формы искусства: Сб. науч. тр. — Москва: Искусство, 1972. — С. 929.
10.Амброз А.К. О символике русской крестьянской вышивки архаического типа // Советская археология. 1966. №1. С.61-76.
11.Амброз А.К. Раннеземледельческий культовый символ (ромб с крюками”) // Советская археология. 1965. №3 С.14-27.
12. Антонова Е.В. Очерки культуры древних земледельцев Передней и Средней Азии: Опыт реконструкции. — Москва: Наука, 1984. — 262 с.
13. Антонова Е.В. Антропоморфная скульптура древних земледельцев Передней и Средней Азии. — Москва: Наука, 1977. — 150 с.
14. Антонова Е.В. Обряды и верования первобытных земледельцев Востока. — Москва: Наука, 1990. — 286 с.
15. Антонович Д. Український орнамент // Лекції з історії української культури (Під ред. Д.Антоновича) — К.: Либідь, 1993. — С. 385-403.
16. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. — Л.: Світ, 1993. — 271 с.
17. Артановский С.Н. О сравнительно-историческом и структурном методах в этнографии // Методологические вопросы общественных наук: Сб. науч. тр. — Ленинград, 1968. Вып.1. — С. 28-35.
18. Артюх Л.Ф., Косміна Т.М., Пономарьов А.П. Етнічні символи у традиційній народній культурі українців // Мистецтво, фольклор та етнографія слов’янських народів: Зб.наук.пр. — К.: Наук. думка, 1993. — С. 154-165.
19. Арутюнов С.А. Народы и культуры: развитие и взаимодействие. — Москва: Наука, 1989. — 247 с.
20. Арутюнов С.А. Инновации в культуре этноса и их социально-экономическая обусловленность // Этнографические исследования развития культуры: Сб. науч. тр. — Москва: Наука, 1985. — С. 31-49.
21. Байбурин А. Семиотические аспекты функционирования вещей // Этнографическое изучение знаковых систем культуры: Сб. науч. тр. — Ленинград: Наука, 1989. С. 63-88.
22. Байбурин А. Семиотический статус вещей и мифология // Материальная культура и мифология: Сб. науч. тр. — Ленинград: Наука, 1981. — С. 215-226.
23. Байбурин А.К. Ритуал в системе знаковых средств // Этнознаковые функции культуры. Сб. науч. тр. — Москва: Наука, 1991. — С. 23-42.
24. Белицер В.Н. Терминология мордовской вышивки и ее характерные особенности // Вопросы финно-угроведения: Вып.4. — Саранск, 1975. — С. 8-21.
25. Беляшевский Н. Несколько параллелей из области народного искусства. — К., 1910. — 15 с.
26. Береснева В.Я. Теория симметрических орнаментальных структур. — М: Искусство, 1978. — 189 с.
27. Береснева В.Я., Яглом И.М. Симметрия и искусство орнамента // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Сб. науч. тр. — Ленинград: Наука, 1974. — С. 274-289.
28. Бернштам А.Н. Киргизский народный повествовательный узор // Рындин В.М. Киргизский национальный узор. — Ленинград — Фрунзе, 1948. — С. 1-10.
29. Бернштейн В.М. Традиция и канон: два парадокса // Критерии и суждения в искусствознании. Сб. науч. тр. — Москва: Советский художник, 1986. — С. 176-214.
30. Білозерова Л., Каришин І. Серце подільської вишивки // Народне мистецтво. — 2002. — № 3 4. — С.18 20
31.Бибикова В.И. О происхождении мезинского палеолитического орнамента // Советская археология. — 1965. — №1. — С. 3-8.
32.Біляшівський М.Т. Про український орнамент // Записки українського народного товариства в Києві: Т.3. — К., 1908. — С.28 3
33.Богатырев П.Г. Функции национального костюма в Моравской Словакии // Богатырев П.Г. Вопросы теории народного искусства. — Москва: Искусство, 1971. — С. 297-366.
34. Богуславская И.Я. О трансформации орнаментальных мотивов, связанных с древней мифологией в русской народной вышивке. — Москва: Наука, 1964. — 11 с.
35. Богуславская И.Я. Русская народная вышивка. — Москва: Искусство, 1972. — 151 с.
36. Богуславская И.Я. О трансформации орнаментальных мотивов, связанных с древней мифологией // Труды VII Международного Конгресса антропологических и этнографических наук. — Москва, 1970. — С. 74-83.
37.Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. — Москва: Наука, 1983. — 412 с.
38. Бромлей Ю.В. Современные проблемы этнографии. — Москва: Наука, 1981. — 390 с.
39. Бромлей Ю.В. Этнос и этнография. — Москва: Наука, 1971. — 281 с.
40. Булгакова Л. До питання про класифікацію і типологію української народної вишивки Поділля // Народознавчі зошити, 1995. — №3. — С. 159-166.
41.БутникСіверський Б.С. Українське радянське народне мистецтво. — К.: АН УРСР, ІМФЕ ім.. М.Т.Рильського, 1966. — 221 с.
42.Вагнер Г.К. Декоративное искусство в архитектуре Руси Х — ХІІІ вв. — Москва: Наука,1964. — 32 с.
43. Вардиман Е. Женщина в древнем мире. — Москва: Наука, 1990. — 335 с.
44. Василенко В.М. Народное искусство. Избранные труды о народном творчестве Х — ХХ вв. — Москва: Советский художник, 1974. — 294 с.
45.Відейко.М.Ю. Духовна культура та мистецтво. Зооморфізм та антропоморфізм первісного мистецтва // Історія української культури. Т.1. — К.: Наукова думка, 2001. — С. 168-171.
46. Виноградов А.А. Социальная норма и ее отражение в материальной культуре // Типы в культуре. — Ленинград: Издательство ЛГУ, 1979. — С. 88-98 .
47. Волков Ф.К. Отличительные черты южнорусской народной орнаментики // Труды ІІІ Археологического Съезда в Киеве. Т. 2. — К., 1878. — С. 317-326.
48. Воронов В.С. Крестьянское бытовое искусство // Научно-исследовательский институт художественных промыслов. Сборник трудов: Вып.4. — Москва: Легкая индустрия, 1967. — С. 288-299.
49. Воропай О. Звичаї нашого народу: У 2 т.— К.: Довіра, 1991. — Т.2. — 447 с.
50. Выготский Л.С. Психология искусства. Анализ эстетической реакции. — Москва: Лабиринт, 1997. — 416 с.
51. Гаген-Торн Н.И. К методике изучения одежды в этнографии СССР. // Советская этнография. — 1933. — № 3-4. — С. 119-135.
52. Гасюк О.О., Степан М.Г. Художнє вишивання. Альбом. — К.: Вища школа”, 1982. — 87 с.
53. Гачев.Г Гуманитарный комментарий к естествознанию // Вопросы литературы. — 1976. — №11. — С. 73-75.
54. Герій О. Аналіз орнаменту Софії Київської. Ще один матеріал до вивчення процесу християнізації України // Народознавчі зошити. — 2003. — №1 2. — С.228 229.
55. Герчук Ю. Что такое орнамент? Структура и смысл орнаментального образа. — Москва: Языки русской культуры”, 1998. — 289 с.
56. Герчук Ю.С. Что такое орнамент? // Декоративное искусство СССР, 1978, № 1. — С. 35.
57. Герчук Ю. Структура и смысл орнамента // Декоративное искусство СССР, 1979, №1. — С. 2124.
58. Гнатюк В. Похоронні звичаї й обряди // Етнографічний збірник. Т.31/32. — Львів, 1912. — С. 203424.
59. Головацкий Я.Ф. О костюмах или народном убранстве русинов или русских в Галичине и Северо-Восточно Венгрии. — СПб., 1868. — 30 с.
60. Голан А. Миф и символ. — Москва: РУССЛИТ, 1992. — 375 с.
61. Гонтмахер П.Я., МизинцевВ.П., Мисиков Б.Р. Народный орнамент и возможность его моделирования /к постановке проблемы/ // Материалы по истории Дальнего Востока. — Владивосток: Наука, 1974. — С. 223240.
62. Грибова Л.С. Пермский звериный стиль. Проблемы семантики. — Москва: Наука, 1975. — 148 с.
63. Грибова Л.С. Пермский звериный стиль как часть тотемической социально-идеологической системы. Его стадиальный характер. — Сыктывкар: АН СССР, Коми-филиал. — 1980. — 27 с.
64. Грибова Л.С. Декоративно-прикладное искусство народов Коми. — Москва: Наука, 1980. — 239 с.
65. Громов Г.Г., Деопик Д.В., Плющев В.Н. Применение метода количественного анализа орнаментальных образов русской народной вышивки // Вестник МГУ. — 1971. —№4. — С.6997
66. Гуменна Д. Благослови, мати! — К.: Вид. дім KM Academia”, 1995. — 251 с.
67. Гуревич П.С. Культурология. Учебное пособие. — Москва: Знание, 1996. — 288 с.
68. Даниленко В.Н. Энеолит Украины. — К.: Наукова думка, 1974. — 176 с.
69. Даркевич В.П. Символы небесных светил в орнаменте Древней Руси // Советская археология. — 1960. — № 4. — С. 14 22.
70.Денисова И.М. Отражение фито-антропоморфной модели мира в русском народном творчестве // Этнографическое обозрение, 2003, №5. — С.68 86.
71. Денисова И.М. Прялки зоо-орнитоморфного типа в контексте этнической истории русского Севера // Этнографическое обозрение, 2001, № 2. — С. 68 90.
72. Динцес Л.А. Древние черты в русском народном искусстве // История культуры Древней Руси: В 2 т. — Москва Ленинград: Наука, 1954. Т.2. — С. 465-491.
73. Динцес В.Л. Изображение змееборца в русском народном шитье // Советская этнография, 1948. — № 4. — С. 3653 .
74. Драчук В. Дорогами тысячелетий. — Москва: Молодая гвардия, 1978. — 275 с.
75. Драчук В. Система знаков Северного Причерноморья. — Тамгообразные знаки Северопонтийской периферии античного мира первых веков нашей эры. — К.: Наукова думка, 1975. — 176 с.
76. Драчук В.С. Нові пам’ятки з символічним орнаментом з Дніпропетровського музею // Археологія. — К., 1975, № 18. — С.45-51.
77. Драчук В.С. Етнографічні знаки володарів Північного Надчорномор’я // Народна творчість та етнографія. — 1970. — №3. — С.70-79.
78. Древнейшая одежда народов Восточной Европы: Материалы к историко-этнографическому атласу. — Москва: Наука, 1986.
79. Дурасов Г.П. Об одной группе архаических узоров в русской народной вышивке и их истоках // Советская этнография. — 1991. — №4. — С. 65-78.
80. Дюмезиль Ж. Верховные боги индоевропейцев. — Москва: Наука, 1982. — 375 с.
81. Жолтовский П.Н. Древние мотивы в гуцульской орнаментике.: VІІ Международный конгресс антропологических и этнографических наук. — Москва: Наука,1964. — 8 с.
82. Жуковская Н.Л. Категории и символика традиционной культуры монголов. Москва: Наука, 1988. — 238 с.
83. Жуковская Н.Л. Пространство и время в мировоззрении монголов //Мифы, культы, обряды народов Зарубежной Азии. — Москва: Наука,1986. — С. 118-134.
84. Жуковская Н.Л. Кочевники Монголии. Культура, традиции, символика. — Москва: Издательская фирма Восточная литература, 2002. — 247 с.
85. Заан Д. Белый, красный и черный: цветовой символизм в черной Африке // Психология цвета: Сб. тр. — Москва: Рефл-бук; К.:Ваклер, — 1996. — С. 47-78.
86. Запаско Я.П. Орнаментальне оформлення української рукописної книги. — К.: Вид-во АН УРСР, 1960. — 183 с.
87. Запаско Я.П. Українське народне килимарство. — К.: Мистецтво, 1973. — 111 с.
88. Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка: Західні області УР