ОСОБЛИВОСТІ ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ЗА П. 3 СТ. 40 КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

На правах рукопису

ПРОГОНЮК ЛЮДМИЛА ЮРІЇВНА

УДК 349.22

ОСОБЛИВОСТІ ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ
ЗА П. 3 СТ. 40 КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Процевський Олександр Іванович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП...............................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Загально-правова характеристика припинення трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
1.1. Правові можливості сторін трудового договору щодо його припинення........11
1.2. Класифікація підстав припинення трудового договору з ініціативи роботодавця : місце п. 3 ст. 40 КЗпП України у наведеній класифікації....................25
1.3. Сутність порушення трудової дисципліни як необхідної підстави для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України.......................................31
1.4. Порівняльно-правовий аналіз забезпечення регулювання дисципліни праці та підстави розірвання трудового договору у разі її порушення в зарубіжних країнах................................................................................................................................49
РОЗДІЛ 2. Умови розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
2.1. Характеристика систематичного невиконання працівником обов’язків як умови звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України................................................................62
2.2. Класифікація трудових обов’язків покладених на працівника за трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку....................................74
2.3. Особливості дисциплінарного та громадського стягнення як передумови звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України.........................................................................106
РОЗДІЛ 3. Гарантії захисту трудових прав осіб, з якими припинено трудові правовідносини за п. 3 ст. 40 КЗПп України.
3.1. Юридичні гарантії, що забезпечують процедуру звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України............................................................................................................................134
3.2. Судовий захист прав осіб, звільнених за систематичне порушення трудових обов’язків........................................................................................................................164
ВИСНОВКИ..................................................................................................................179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................189

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Тема дисертаційного дослідження в сучасних умовах є надзвичайно актуальною, тому що вона стосується такого важливого питання як забезпечення прав і свобод людини, яка своєю працею створює матеріальні і духовні цінності для всього суспільства. Так, характерною особливістю становища громадянина у суспільстві є всебічна забезпеченість реального здійснення широкого кола наданих йому демократичних прав і свобод, що закріплені у нормах чинного законодавства. Одним із гарантованих Основним законом є право людини на працю. Забезпечення та захист цього права є функцією трудового законодавства. Таким чином, можливість людини якнайповніше реалізувати своє конституційне право залежить від ефективності норм трудового права, їх здатності всебічно регулювати трудові правовідносини.
Право на працю реалізується в конкретних правовідносинах шляхом укладання трудового договору. Саме в рамках трудового договору вирішується питання про роботу з певної професії, спеціальності, кваліфікації чи посади. Трудовий договір як центральний інститут трудового права був і залишається предметом дослідження багатьох учених, однак питання забезпечення прав і свобод сторін трудових відносин при розірванні трудового договору недостатньо дослідженні. Зокрема, особливої уваги потребує проблема дотримання прав і свобод працівника при розірванні трудового договору, адже їх порушення фактично позбавляє людину можливості скористатися своїми здібностями до праці.
З активним формуванням в Україні ринкової економіки, становлення різних форм власності, з’явлення на їх основі численних організаційно-правових форм юридичних осіб призводить до появи різних підходів на проблему припинення трудових відносин за ініціативи роботодавця. Тому у нових економічно-соціальних умовах виникла необхідність в розробці цілісної, науково обґрунтованої концепції правового регулювання порядку та умов розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця, у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин трудових обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Теоретична розробка проблем, пов’язаних із розірванням трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України, має важливе практичне значення. Розв’язання цих завдань допоможе вдосконалити правові норми, що охороняють права громадян, сприятиме посиленню законності, покращенню діяльності органів й організацій (незалежно від форм власності), що застосовують ці норми.
Актуальність обраної теми дослідження також зумовлено підготовкою нового Трудового кодексу України, що повинен бути ухвалений найближчим часом і де мають знайти відображення досягнення світової цивілізації щодо умов та порядку розірвання трудового договору за означеною підставою.
Проблеми, що стали об’єктом дисертаційного дослідження розглядалися у працях відомих радянських вчених: М.Г. Александрова, О.А. Абрамова, Є.О. Голованова, І.Я. Кісельов, Р.З. Лівшиця, Н.Т. Михайленко, О.С. Пашкова, О.В. Смірнова, Л.О. Сироватської, А.І. Ставцевої, Г.М. Севастьянова. Не оминули згадану проблему своєю увагою і вітчизняні вчені: О. Т. Барабаш, О.Ф. Бочков, В.С. Венедиктов, Г.С. Гончарова, М.І. Данченко, В.В. Жернаков, Л.І. Лазор, А.Р. Мацюк, П.Д. Пилипенко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.О. Процевський, В.Г. Ротань, Б.С. Стичинський, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева та ін.
Накопичені юридичною наукою теоретичні розробки складають основу для аналізу і дослідженню нових підходів до проблемних питань розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України, а відсутність спеціальних монографічних та дисертаційних досліджень із цієї проблеми зумовило вибір теми, як актуальної для сьогодення вітчизняної юридичної науки та практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці трудового права згідно з положеннями Комплексної цільової програми «Гармонізація законодавства про працю за європейськими стандартами» (номер державної реєстрації 0IIIU006436). Робота виконана відповідно до комплексної цільової програми, розробленої на кафедрі цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, пов’язана з планами наукових досліджень Миколаївського національного аграрного університету.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у визначенні правової дефініції, розкритті юридичних підстав, сутності умов та особливості порядку розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України, формулюванні конкретних науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо вдосконалення положень проекту Трудового кодексу України, а також правозастосовної практики у цій сфері на основі комплексного аналізу досягнень науки трудового права, вітчизняного законодавства.
Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються такі основні задачі:
– виявити межі правових можливостей сторін трудового договору при його припиненні;
– визначити спільні й відмінні ознаки понять «припинення», «розірвання трудового договору» та «звільнення»;
– проаналізувати існуючі класифікації підстав розірвання трудового договору та розкрити найбільш істотні особливості кожної з них;
– установити місце п. 3 ст. 40 КЗпП України у запропонованій структурно-видовій класифікації підстав припинення трудового договору;
– окреслити правовий зміст поняття «порушення трудової дисципліни» та схарактеризувати систему необхідних ознак правопорушення;
– визначити об’єктивні умови, які обумовлюють право роботодавця щодо розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП;
– класифікувати та розмежувати трудові обов’язки працівника за трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку;
– охарактеризувати систематичність невиконання працівником без поважних причин трудових обов’язків при розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП;
– окреслити дисциплінарні та громадські стягнення, як необхідну передумову, за наявності якої звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України буде вважатися правомірним;
– визначити юридичні гарантії, що забезпечують процедуру звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України;
– здійснити аналіз регулювання дисципліни праці та підстав розірвання трудового договору у разі її порушення в зарубіжному законодавстві для врахування європейських стандартів та передового зарубіжного досвіду у трудовому законодавств, що регулює особливості припинення трудових правовідносин;
– унести конкретні пропозиції щодо вдосконалення трудового законодавства та практики його застосування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при розірванні трудового договору з ініціативи роботодавця за систематичне невиконання або неналежне виконання працівником без поважних причин трудових обов’язків.
Предметом дослідження є визначення правової підстави, специфіки умов та порядку розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Методи дисертаційного дослідження. Вибір методів дослідження обумовлений особливостями об’єкта і предмета, а також метою та завданнями. Під час дисертаційного дослідження застосувалися як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, так і спеціальні, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність отриманих результатів. Використано такі методи: логіко-юридичний та системного аналізу (при з’ясуванні правової сутності понять «розірвання трудового договору», «припинення трудового договору», «порушення трудової дисципліни», «систематичне невиконання працівником трудових обов’язків» та ін. (підрозділи 1.2., 1.3., 2.1.); синтезу (при формулюванні понять «трудове правопорушення», «трудова дисципліна», «дисциплінарний проступок», «систематичність», «неодноразовість», «повторність» (підрозділи 1.3., 2.1., 2.2.); системно-структурний (для визначення структурно-видової класифікації підстав припинення трудового договору за ініціативи власника (підрозділ 1.2.), для визначення умов та порядку звільнення працівників у разі систематичного невиконання трудових обов’язків (підрозділи 2.1., 2.2., 2.3., 3.1.), а також для визначення юридичних гарантій розірвання трудового договору за вказуванню підставою (підрозділ 3.1.); узагальнення (при вивченні нормативних актів і право застосовної практики (підрозділи 2.1., 2.3., 3.2.); формально-логічний (при формулюванні конкретних пропозицій щодо вдосконалення національного трудового законодавства у сфері припинення трудового договору). У дисертації також використано метод нормативно-порівняльного аналізу як внутрішнього трудового законодавства України, так і міжнародно-правових норм та законодавства деяких країн, що надало можливість всебічно та критично оцінити зарубіжне законодавство і обґрунтувати імплементації його норм у трудове законодавство України.
Емпіричну основу дослідження було сформовано українським та іноземним законодавством, міжнародно-правовими актами у сфері прав людини, конвенціями та рекомендаціями МОП, постановами Пленуму Верховного Суду України, опублікована судова практика з питань поновлення на роботі у випадку незаконного звільнення працівників. Ретельна робота з указаними матеріалами правозастосовної практики забезпечила обґрунтованість теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є одним із перших у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням механізму розірвання трудового договору в результаті систематичного невиконання або неналежного виконання працівником без поважних причин трудових обов’язків (п. 3 ст. 40 КЗпП України), завдяки чому побудовано цілісну концепцію правового регулювання розірвання трудового договору з працівниками, які не виконують або неналежно виконують свої трудові обов’язки, покладені на них трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до них застосовувалися заходи стягнення. У результаті проведеного дослідження розроблено і сформульовано нові наукові положення й висновки, які запропоновано дисертантом особисто:
вперше:
– здійснено розмежування трудових обов’язків працівника за трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку та надана їх класифікація;
– сформульовано критерії визначення систематичного невиконання трудових обов’язків за кількісною ознакою, проаналізовано оціночні поняття «неодноразовість», «повторність» у вітчизняній науці трудового права;
удосконалено:
– сутність дисциплінарного проступку працівника як різновиду трудового правопорушення та правової підстави розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця;
– сутність правових категорій «триваюче правопорушення» та «продовжуваний дисциплінарний проступок» щодо визначення систематичного невиконання трудових обов’язків працівником;
– критерії розмежування понять «припинення», «розірвання» трудового договору та «звільнення»;
– питання структуризації порядку застосування дисциплінарного звільнення та його процесуального забезпечення за систематичне невиконання трудових обов’язків: чітке визначення правової підстави звільнення (дисциплінарний проступок), встановлення і дотримання строків притягнення до відповідальності, належна процедура розгляду питання (відібрання пояснень, врахування тяжкості вчиненого проступку, заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника, перегляд попередніх дисциплінарних стягнень (наявність не менше трьох) за сплином строку давності), оголошення про накладення стягнення, що відображено у наказі, ознайомлення працівника у встановлений термін з таким наказом, можливість оскарження рішення;
– умови застосування п. 3 ст. 40 КЗпП України, до яких віднесено: а) невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків, визначених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; б) неповажність причин невиконання чи неналежного виконання трудових обов’язків, що свідчить про протиправну винну поведінку працівника у процесі праці; в) систематичність винного порушення працівником трудових обов’язків, про що свідчить застосування заходів дисциплінарного чи громадського стягнення, звичайно, з додержанням порядку їх застосування;
дістали подальшого розвитку:
– пояснення правових категорій «невиконання трудових обов’язків», «неналежне виконання трудових обов’язків» у трудовому праві;
– положення про підстави розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця, а саме, їх можна класифікувати за такими критеріями: об’єктно-вольовий, відповідно до якого диференціація підстав здійснюється за умови працевлаштування працівника; суб’єктно-вольовий, відповідно до якого диференціація підстав перебуває у безпосередній залежності від суб’єкта трудового правовідношення; функціональний;
– положення про принципи правового регулювання процедури припинення трудового договору за систематичне порушення трудових обов’язків, а саме: справедливість (враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяна шкода), обґрунтованість (встановлення факту порушення дисципліни праці, збір роботодавцем необхідних доказів, з’ясування обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника), законність (врахування попередніх стягнень, із якими пов’язане звільнення, порядок їх накладення);
– на підставі результатів дослідження, теоретичних і практичних висновків внесено пропозиції щодо удосконалення діючих нормативно-правових актів у сфері припинення трудових правовідносин і право застосовної практики.
Практичне значення дисертаційного дослідження. Сформульовані положення та висновки можуть бути враховані і використані у науковій діяльності, а також у процесі правотворчої, правозастосовчої діяльності щодо вдосконалення правового механізму реалізації права на працю, у процесі реформування трудового законодавства, зокрема при розробці проекту Трудового кодексу України та відповідних нормативно-правових актів. Обґрунтовані в дисертації рекомендації сприятимуть більш ефективному застосуванню на практиці норм чинного законодавства, що регулює припинення трудових правовідносин у разі порушення трудової дисципліни.
Одержані результати можуть використовуватися у навчальному процесі в юридичних та інших навчальних закладах у процесі вивчення дисципліни «Трудове право України», зокрема під час проведення семінарських і практичних занять, під час лекційних занять, підготовці навчальної, довідкової та методичної літератури й у науково-дослідній роботі студентів, а також при розробці науково-практичних посібників, методичних рекомендацій, підготовці коментарів до законодавства України про працю.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження використовувалися автором на лекційних і семінарських заняттях під час викладання курсу «Трудове право» для студентів Миколаївського національного аграрного університету. Основні положення й висновки дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди; на II Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпечення» (Харків, 2010); на Міжнародній науково-практичній конференції «VII Прибузькі юридичні читання» (Миколаїв, 2011); на Міжнародній науково-практичній конференції «Напрями вдосконалення правового регулювання суспільних відносин» (Київ, 2011); на Міжнародній науково-практичній конференції «Права людини: проблеми забезпечення, реалізації та захисту» (Запоріжжя, 2012).
Публікації. Основні положення дисертації розкрито у 5 наукових статтях, опублікованих в фахових виданнях, та 4 тезах доповідей на наукових конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проблема правового регулювання підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця є однією з важливих та складних проблем у теорії та практиці трудового права. Конституційні гарантії захисту громадян від незаконного звільнення зобов’язують особливо відповідально підходити до застосування норм, що регулюють припинення трудового договору.
Однією із гарантій права на працю є те, що трудовий договір за ініціативи роботодавця може бути розірвано тільки в особливих випадках, визначених законодавством. Звільнення працівника допускається лише за наявності визначених нормами закону умов, із дотриманням встановлених обмежень на таке звільнення і порядку його проведення. Новий Трудовий кодекс України має стати основою для подальшого реформування і розвитку трудового законодавства, зокрема, і щодо правового регулювання розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Дослідження особливостей звільнення працівника за систематичне невиконання трудових обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього вже було застосовано заходи дисциплінарного стягнення дозволило проаналізувати чинне законодавство, узагальнити судову практику і внести низку пропозицій, спрямованих на вдосконалення його окремих норм.
Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Трудовий договір у сучасній системі трудового права посідає центральне місце і може розглядатись як угода про працю, юридичний факт та правовий інститут. Трудовий договір, як основний правовий інститут трудового права, здатний забезпечити оптимальне врахування волі сторін у нових соціально-економічних відносинах. Це є така правова форма погодження інтересів між працівником і роботодавцем, у якій юридично закріплюються їх права і обов’язки, регламентується поведінка сторін, яка є гарантією об’єктивного усунення розбіжностей у випадку їх виникнення.
2. Окреслено принципи правового регулювання процедури припинення трудових правовідносин, з-поміж яких: свобода та рівність сторін трудового договору; гармонізація інтересів сторін; дозвільний характер і демократизм правових норм при розірванні трудового договору за ініціативи працівника; визначеність і стійкість підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця;. На підставі цього схарактеризовано правові можливості сторін при припиненні трудового договору.
3. Визначено спільні і відмінні ознаки понять «припинення трудового договору», є найбільш широким за обсягом, родовим поняттям і охоплює всі випадки закінчення дії трудового договору (угода сторін, вибуття із складу підприємства, пов’язані зі смертю тощо) та «розірвання трудового договору» виступає як видове і стосується тих випадків, коли припиняються трудові правовідносини у випадку свідомого волевиявлення сторін. Поняттям «звільнення» визначено безпосередньо технічну процедуру припинення трудового договору.
4. Виділено об’єктно-вольовий (за ініціативи роботодавця з обов’язковим працевлаштуванням працівника), суб’єктно-вольовий (за винною протиправною поведінкою працівника) і функціональний (за змістом трудової функції) критерії, як оптимальні для створення практично зручної класифікації підстав припинення трудового договору. Зокрема, п. 3 ст. 40 КЗпП посідає місце серед підстав припинення трудового договору за ініціативи роботодавця, що пов’язані з винною протиправною поведінкою працівника.
5. Норми, що регулюють підстави й порядок звільнення працівників з ініціативи роботодавця, повинні відповідати ратифікованим Україною положенням конвенцій Міжнародної Організації Праці із зазначених питань, міжнародним договорам та угодам. На виконання Конвенції № 158 необхідно частину першу ст. 97 проекту Трудового кодексу України розширити переліком неприпустимих дій роботодавця, спрямованих на припинення трудових відносин за власною ініціативою працівника проти його волі: «переміщення працівника на іншу посаду (роботу) з метою приниження або нанесення йому іншої шкоди; недотримання роботодавцем правил безпеки та гігієни, що може становити загрозу життю чи здоров’ю працівника; аморальні дії, сексуальні домагання або інші дії, що принижують працівника».
5. Правовою підставою розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця, на думку дисертанта, є вчинення працівником дисциплінарного проступку за умови, якщо до працівника раніше було застосовано заходи дисциплінарного стягнення не менше трьох разів.
Частину 1 статті 404 проекту Трудового кодексу України доцільно викласти у такій редакції: «Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок.
Дисциплінарний проступок – це винне, протиправне, шкідливе діяння (бездіяльність), яке посягає на трудову дисципліну підприємства, установи, організації шляхом невиконання чи неналежного виконання працівником у робочий час трудових обов’язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, трудовим і колективним договорами, іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення».
7. Використання зарубіжного досвіду не повинно бути основним шляхом формування інституту припинення трудових відносин. Національні норми трудового права, які регламентують інститут дисципліни праці та розірвання трудових відносин у випадку її порушення з аналогічними нормами зарубіжних країн, не тільки не суперечать відповідним нормам міжнародного права, але й вказує, в окремих випадках, про вищий рівень захищеності наших громадян від незаконних звільнень. Українське законодавство не містить дисциплінарні санкції, які б погіршували правове становище працівника, принижували його честь, достоїнство та гідність, передбачали грошові виплати, на відміну від норм багатьох зарубіжних європейських держав. І тому, пропонуємо, з пункту першого статті 405 проекту Трудового договору України виключити дисциплінарне стягнення – зауваження, що суперечить ч. 3 ст. 22 Конституції України. Розглядати зауваження, як захід впливу, що може застосовуватися у формі усного порядку та не несе юридичних наслідків при звільненні працівника за систематичне невиконання трудових обов’язків.
8. У більшості країн світу роботодавець має право застосувати дисциплінарне звільнення за неналежне виконання трудових обов’язків лише у чітко визначених у законодавстві випадках. З метою удосконалення чинного законодавства, пропонуємо, пункт перший статті 147 КЗпП України викласти у такій редакції: «За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення (пункти 3, 4, 7, 8 статті 40, пункт 1 статті 41 КЗпП)».
9. Визначено сукупність обов’язкових об’єктивних умов, наявність яких уможливлює виявлення волі роботодавця щодо розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП. До них віднесено: а) невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків, визначених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; б) неповажність причин невиконання чи неналежного виконання трудових обов’язків, що свідчить про протиправну винну поведінку працівника у процесі праці; в) систематичність винного порушення працівником трудових обов’язків, про що свідчить застосування заходів дисциплінарного чи громадського стягнення, звичайно, з додержанням порядку їх застосування.
10. Розкрито критерії визначення систематичності невиконання або неналежного виконання трудових обов’язків працівником, як умови розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП. З урахуванням запропонованого автором у роботі загального визначення поняття «систематичності», що може бути використано у трудовому праві, систематичним невиконанням або неналежним виконанням трудових обов’язків за п. 3 ст. 40 КЗпП автор вважає є вчинення працівником протиправних, винних дій або бездіяльність (щонайменше тричі протягом року), за що були застосовані заходи дисциплінарного стягнення, і знову порушив трудову дисципліну, а раніше оголошені йому стягнення ще не втратили юридичної сили за давністю чи не зняті достроково.
11. Окреслено коло трудових обов’язків працівника за трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, як умови, за наявності яких працівник може бути звільнений у випадку їх невиконання або неналежного виконання. Трудові обов’язки є сукупністю визначених дій працівника, встановлених трудовим договором (тобто, особисте виконання конкретної роботи, напряму пов’язаної із трудовою функцією) та правовим (локальними) нормами, націлених на належне виконання роботи, наказів і розпоряджень керівника підприємства, установи, організації із додержанням визначених загальних правил поведінки (тобто, додержання загальних обов’язків дисциплін праці).
12. Частину другу статті 40 проекту ТК України необхідно доповнити обов’язковою умовою трудового договору: «7) види і умови соціального страхування, безпосередньо пов’язані із трудовою діяльністю. Виплати з фондів соціального страхування, що надаються із компенсаційною чи іншою метою особам у випадку настання для них страхового ризику».
13. Статтю 44 проекту ТК України необхідно доповнити частиною п’ятою такого змісту: «Розширення трудової функції працівника у формах, зазначених у пунктах 2-4 даної статті, передбачає письмове закріплення вичерпного переліку трудових обов’язків працівника у трудовому договорі щодо конкретної роботи».
14. Доцільно доповнити статтю 22 проекту ТК України таким основним обов’язком працівника: «11) утримуватися від дій, які заважають іншим працівникам виконувати їхні трудові обов’язки».
15. Необхідно внести доповнення до Правил внутрішнього трудового розпорядку у розділ «Відповідальність роботодавця і працівників» такого змісту: «Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку, який виражено:
1) у невиконанні або неналежному виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, посадовими або функціональними інструкціями;
2) у порушення трудової дисципліни, тобто порушення обов’язкових для всіх працівників правил поведінки, встановлених КЗпП України, колективним договором, угодами, трудовим договором, локальними нормативними актами, а також недодержання працівниками цих правил».
16. У локальних нормативних актах підприємства надати пояснення таким категоріям:
- під невиконанням трудових обов’язків слід розуміти повну бездіяльність працівника, якщо у силу трудового договору або інших, пов’язаних з ним актів, він повинен був вчинити певну дію, або, навпаки, утриматися від її вчинення;
- для розуміння неналежного виконання трудових обов’язків слід виходити із трудової функції працівника, встановивши критерії належного виконання обов’язків:
1) належний спосіб виконання трудових обов’язків. Це означає, що обов’язок або конкретна робота повинна бути виконана тим способом, який встановлено у трудовому договорі або інших документах, пов’язаних із трудовою функцією працівника;
2) належна форма виконання трудових обов’язків. Наприклад, працівник повинен виконати свої обов’язки у письмовій формі, а виконав в усній. Фактично обов’язок виконано, але у неналежній формі;
3) належний строк виконання роботи. Якщо обов’язок виконано із порушенням встановленого строку, наприклад, документи контрагенту підготовлено протягом п’яти днів, а не протягом трьох днів, як це встановлено Положенням про договірну роботу в юридичному відділі, то у такому випадку, можна вести мову про неналежне виконання трудових обов’язків;
4) неналежне місце виконання трудових обов’язків. Виконання обов’язків не у тому місці, в якому вони повинні бути виконані у силу трудового договору або посадових інструкцій, і це дає підставу говорити про те, що мало місце неналежне виконання трудових обов’язків;
5) неналежний обсяг роботи. Якщо працівник повинен виконати певний обсяг роботи, але виконав менше, то результат виконання ним своїх обов’язків можна назвати неналежним;
6) належний суб’єкт. У даному випадку мова йде про те, якщо обов’язок виконати роботу дорученій певній особі, а він у порушення трудового договору або посадової інструкції передоручив виконання роботи іншому працівнику, то його дії можна кваліфікувати, як неналежне виконання обов’язків.
17. Окреслено фактичні обставини розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП, тобто важливе значення має всебічне з’ясування обставин, за яких допущено порушення працівником трудової дисципліни, встановлення вини у його діях та причин, що послугували вчиненню проступку; ретельного оцінювання всіх обставин, пов’язаних із допущенням працівником порушення трудових обов’язків, з урахуванням не тільки виявлених об’єктивних обставин, але і суб’єктивних факторів, у першу чергу, всіх властивостей особи працівника, що притягується до відповідальності; перевірити наявність існування раніше застосовуваних до працівника заходів дисциплінарного чи громадського стягнення за проступки вчинені на роботі, виявити попередню роботу порушника, поведінку в колективі і т. п. Точно визначити коло трудових обов’язків правопорушника і вказати, які з них конкретно порушені, переглянути норми трудового законодавства, що належать до даної справи, ознайомитися із судовою практикою.
18. Поважними причинами при звільненні працівника за п. 3 ст. 40 КзпП України визначають форс-мажорні та інші обставини побутового чи особистого характеру, що не залежать від волі працівника, тобто повністю виключають його вину.
19. Частина друга статті 140 КЗпП України потребує уточнення, а саме: «...заходи дисциплінарного і громадського впливу» замінити на «...заходи дисциплінарного і громадського стягнення».
20. При застосуванні п. 3 ст. 40 КЗпП України враховуються як дисциплінарні стягнення, накладені роботодавцем, так і заходи громадського стягнення, які можуть накладати товариські суди і трудові колективи, проте лише роботодавець, як сторона укладеного із працівником трудового договору повинен мати право застосувати заходи дисциплінарного стягнення у випадках, передбачених законодавством.
21. В умовах ринкової економіки відмова від одержання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) при розірванні трудового договору за ініціативи роботодавця є передчасною. Обов’язковість одержання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення працівника за ініціативи роботодавця впливає на виваженість прийняття такого рішення і певною мірою захищає працівників від незаконних звільнень.
Доцільно внести зміни до пункту 1 статті 121 проекту Трудового кодексу України та викласти його у такій редакції: «Розірвання трудового договору з підстав, ... допускається після обов’язкової попередньої згоди з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що діє на підприємстві, членом якої є працівник».
22. Основними юридичними гарантіями, які діють під час розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця є:
1) гарантія-заборона звільняти працівників на підставі, що не передбачено чинним трудовим законодавством;
2) обов’язок роботодавця отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівників за певними підставами;
3) заборона звільнення окремих категорій працівників;
4) заборона звільнення працівників у період їхньої відсутності, внаслідок тимчасової непрацездатності чи відпустки.
23. Пункт 1 ст. 407 проекту ТКУ необхідно викласти у такій редакції: «Дисциплінарні стягнення застосовуються органом (особою), якому надано право укладення трудового договору, або особою, що ним належно уповноважена. При накладенні дисциплінарного стягнення керівник підприємства не повинен принижувати особисту гідність працівника».
24. Доцільно внести доповнення до п. 3 ст. 406 проекту ТКУ, виклавши його у такій редакції: «До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від працівника, який порушив трудову дисципліну, надання письмових пояснень. Якщо протягом трьох робочих днів, із моменту фіксації факту вчинення проступку, працівником не буде надано пояснення, то складається відповідний акт».
26. Форма документу, що фіксує факт вчинення дисциплінарного проступку повинна бути відображена у локальних актах підприємства (Правилах внутрішнього трудового розпорядку, колективному договорі і т.п.).
27. Пункт 5 статті 406 проекту ТКУ викласти у такій редакції: «Стягнення оголошується роботодавцем у наказі (розпорядженні) та повідомляється працівникові під розпис не пізніше п’яти робочих днів із дня підписання наказу (розпорядження)...».
28. Доцільно внести уточнення до пункту 8 статті 406 проекту ТКУ та викласти у такій редакції: «Якщо у подальшому працівник не допускає порушень трудової дисципліни і сумлінно виконує свої трудові обов’язки, дисциплінарне стягнення може бути зняте до закінчення строку, зазначеного у частині сьомій цієї статті, за власною ініціативою роботодавця, за клопотанням безпосереднього керівника такого працівника...».
29. Пункт 1 статті 125 проекту ТКУ доповнити реченням такого змісту: «Якщо працівник в останній день роботи був відсутній на роботі або відмовився від одержання трудової книжки, роботодавець надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки або за письмовою згодою працівника, засвідченою у встановленому законом порядку, переслати трудову книжку поштою з доставкою на зазначену адресу (рекомендованим листом)».
30. Для посилення права на судових захист як юридичної гарантії під час звільненні працівника за систематичне невиконання трудових обов’язків пропонуємо збільшити строк звернення до суду до двох місяців. Початком обчислення строку звернення до суду вважати день коли працівнику було видано перший з документів (трудову книжку чи копію наказу про звільнення).
31. Частину 1 статті 442 проекту ТКУ необхідно доповнити такими реченням: «При розгляді трудового спору на роботодавця покладається обов’язок доведення обґрунтованості звільнення працівника чи переведенні його на іншу посаду».
У зв’язку із цим, доповнити Цивільно-процесуальний кодекс України статтею такого змісту:
«Стаття 661 Відповідальність за невиконання вимог суду подати письмові докази.
Сторони та інші особи, що беруть участь у справі, якщо не можуть подати письмових доказів, що їх вимагає суд або суддя, зобов’язані про це повідомити суд, зазначивши причину. У випадку ненадання необхідних документів у строк, встановлений судом, суддя має право накласти на винних осіб штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Невиконання таких дій не звільняє власника або уповноваженого ним органу від обов’язку надати такі докази».
Поряд з цим, зроблено інші висновки та пропозиції, що, на нашу думку, сприятимуть подоланню суперечностей і перешкод на шляху кодифікації національного законодавства про працю, а також правовому регулюванню підстав та порядку розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця у новому Трудовому кодексі України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року (із змінами, внесеними Законом України від 08 грудня 2004 року № 2222-IV) // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30.
2. Венедиктов В.С. Трудове право України на шляху ринкових перетворень / В.С. Венедиктов // Актуальні проблеми права: теорія і практика. — Луганськ: СНУ ім. В.Даля, 2002. — №3. — с.9-15
3. Лазор В.В. Теоретические и социальные аспекты сущности трудового договора и порядок разрешения споров при невыполнении его условий : Монография / В.В. Лазор. ― Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. ― 250 с.
4. Безина А.К. Вопросы теории трудового права и судебная практика / А. К. Безина. ― Казань : КГУ, 1976. ― 176 с.
5. Безина А.К. Теоретические вопросы установления условий труда по индивидуальным соглашениям / А.К.Безина. — Казань : Изд. КГУ, 1984. — 167с.
6. Безина А.К. Индивидуально-договорные регулирования труда рабочих и служащих / А.К.Безина. — Казань : Изд-во Казанского университета, 1984. — 136с.
7. Бару М.І. Виконання зобов’язань за трудовим договором / М.І. Бару // Право України. — 1995. — №8. — с.10-14.
8. Пашков А.С. Проект нового трудового кодекса / А.С. Пашков //Государство и право. — 1995. — №3 — с.25-29
9. Прудивус О.В. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за підставами організаційно-правового характеру : Дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „ Трудове право, та право соціального забезпечення” / О.В. Прудивус.— Х., 2003.— 225с.
10. Глазько С.М. Правове регулювання припинення трудового договору: теоретичний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „ Трудове право, право соціального забезпечення” / С.М. Глазько. ― Х., 2005. ― 20 с.
11. Іоннікова І.А. Правове регулювання розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „ Трудове право, право соціального забезпечення” / І.А. Іоннікова. — Х., 2004. — 20 с.
12. Процевский А.И. Заработная плата и эффективность общественного производства / А.И. Процевский ― Х. : Издательское объединение «Вища школа», 1975. ― 168 с.
13. Чумак О.О. Розірвання трудового договору на вимогу органів та осіб, які не є його сторонами / О.О. Чумак // Збірник наукових праць. ― Х., 2009. ― Випуск 11. ― С. 41–47.
14. Хуторян Н.М. Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Н.М. Хуторян. ― К. : Ін Юре, 1999. ― 180 с.
15. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права України / В. Жеранков // Право України. ― 1999. ― №3. ― с. 34–36
16. Процевский А.И. Гуманизм норм советского трудового права / А. И. Процевский. ― Х. : Вища школа, 1982. ― 152 с.
17. Венедиктов В.С. Трудовой договор (контракт) по законодательству Украины (КЗоТ, комментарий, образцы документов) / В. С. Венедиктов. ― Х. : НПКФ «Консум», 1996. ― 128 с.
18. Григор’єва Л. Зміни в організації виробництва і праці як підстава для звільнення працівника з ініціативи роботодавця / Л. Григор’єва // Праця і зарплата. 2000.— № 18.— С. 12–15.
19. Жигалкін П.І. Судова практика та її значення для регулювання відносин у сфері праці : Монографія. / П.І. Жигалкін, С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. ― Харків : Вид-во ПП „ФІНН”, 2008. ― 544 с.
20. Трудовое право: Учебник / [под ред. О.В. Смирнова]. ― М. : Проспект, 1997. ― 448с.
21. Кисилев И.Я. Трудовое право России и зарубежных стран. Международные нормы труда : [Учебник] / И.Я. Кисилев. ― Изд. 2-е, испр. и доп. М. : Эксмо, 2006. ― 608 с.
22. Бару М.О субсидиарном применении норм гражданского права к трудовым отношениям / М.О. Бару // Сов. юстиция.— 1963.— №14.— С. 15-19.
23. Бондаренко А. Подбор кадров во Франции / А. Бондаренко // Человек и труд. — 1993.— № 4.— C. 101-106.
24. Гудимов В.Н. Увольнение руководителя предприятия за невыполнение условий контракта / В.Н. Гудимов // Государство и право.— 1995.— №6.— C. 26-28.
25. Гусов К.Н. Основания прекращения трудового договора : учебное пособие / К.Н. Гусов. ― Москва : Всесоюзный юридический заочный институт, 1985. ― 79 с.
26. Лапай А.П. Законодательство о труде. Вопросы и ответы / А. П. Лапай. — Киев, Донецк: Вища школа. Головное изд-во, 1982. — 248 с.
27. Аврух С.Е. Расторжение трудового договора по советскому трудовому праву : Дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „ Трудове право, та право соціального забезпечення” / С. Е. Аврух.— Ташкент, 1953.— 245 с.
28. Голованова Е.А. Прекращение трудового договора / Е. А. Голованова. — М. : «Юрид. литература», 1966.— 200 с.
29. Ставцева А.И. Трудовой договор / А.И .Ставцева, О.С. Хохрякова — М. : Юрид. лит., 1983. — 176 с.
30. Процевский А.И. Советское трудовое право : учеб. [для студ. высш. учеб. завед.] / А.И. Процевский. — К. : Вища школа, 1981. — 360 с.
31. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее / Р. З. Лившиц. ― М. : Наука, 1989. ― 192 с.
32. Зайкин А.Д. Советское трудовое право : учеб. [для студ. высш. учеб. завед.] / А.Д. Зайкин. — М.: Юрид. лит., 1979. — 276 с.
33. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право / И. Я. Кисилев : Учебник для вузов. — М. : Дело, 1999. — 728 с.
34. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник / Н.Б. Болотіна. ― 5-те вид., перероб. і доп. ― К. : Знання, 2008. ― 860 с.
35. Попова В.И. Советское административное право / В.И. Попова, М. С. Студиникина. — М. : Юрид. лит-ра, 1988. — 88 с.
36. Денисов Ю.А. Методологические предпосылки исследования правонарушения / Ю.А. Денисов // Правоведение. — 1976. — № 6. — С. 31–36.
37. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Н.С. Малеин. — М. : Юридическая литература, 1985. — 192 с.
38. Котляревский Г.С. Проблемы общей теории права. Учебное пособие по спецкурсу. Вып. 1 / Г.С. Коляревский, Б.Л. Назаров. — М. : Всесоюзный юридический заочный институт «Полиграфист», 1973. — 79 с.
39. Великий енциклопедичний юридичний словник / / [редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. ]. — К. : „Юридична думка”, 2007. — 992 с.
40. Самощенко И.С. Понятие правонарушения по советскому законодательству / И.С. Самощенко. — М. : „Юридическая литература”, 1963. — 286 с.
41. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права: навч. посібник. / С.Л. Лисенков. — К. : „Юрисконсульт”, 2006. — 355 с.
42. Хавронюк М.І. Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність: навчальний посібник / М.І. Хавронюк. — К. : Атака, 2003. — 240 с.
43. Штанько А.О. Правопорушення: теорія і законодавча практика / А. О. Штанько // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. — 2007. — Випуск 38. — С. 129-137.
44. Загальна теорія держави і права / [за ред. В.В. Копєйчикова]. — К. : Атіка, 1998. — 304 с.
45. Сыроватская Л.А. Ответственность по советскому трудовому праву / Л. А. Сыроватская. — М. : «Юрид. литература», 1974. — 181 с.
46. Кельман М.С. Теорія держави : навчальний посібник / М. С. Кельман. — Тернопіль : Львівський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, 1997. — 330 с.
47. Явич Л.С. Сущность права / Л.С. Явич. — Л. : ЛГУ, 1985. — 207 с.
48. Коробов А.Е. Правонарушение как основание юридической ответственности / А.Е. Коробов, Е.Б. Хохлов // Известие высших учебных заведений. Правоведение. — 2009. — № 3. — С. 62–75.
49. Севрюгин В.Е. Административный проступок. Понятие, признаки, ответственность / В.Е. Севрюгин. — М. : Академія МВД СССР, 1989, — 164 с.
50. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. — М. : Госюриздат, 1963. — 324 с.
51. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Н.Г. Александров. — М. : Госюриздат, 1955. — 176 с.
52. Процевский А.И. Предмет советского трудового права / А. И. Процевский. — М. : Юрид. лит., 1979. — 224 с.
53. Пятаков А.В. Укрепление трудовой дисциплины (правовые вопросы) / А.В. Пятаков. — М. : Наука, 1979. — 213 с.
54. Сыроватская Л.А. Ответственность за нарушение трудового законодательства / Л.А. Сыроватская. — М. : Юрид. лит., 1990. — 176 с.
55. Стависский П.Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве / П.Р. Стависский. — Киев-Одесса : Вища школа, 1982. — 183 с.
56. Смирнов В.Н. Понятие правонарушения в сфере трудових отношений и его виды / В.Н. Смирнов // Известие высших учебных заведений Правоведение. — 1968 — № 2. — С. 68-77.
57. Трудове право України. Підручник: / [за ред. Н.Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої]. — К. : „Знання”, 2000. — 564 с.
58. Щербина В. Підстави виникнення охоронних правовідносин у трудовому праві / В. Щербина // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 5. — С. 8–13.
59. Менів Л.Д. Адміністративний проступок: поняття, ознаки та особливості прояву в законодавстві про захист прав споживачів. / Л.Д. Менів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. — 2009. — Випуск 46. — С. 299–305.
60. Колпаков В. Стан дослідження проступку в українському адміністративному праві / В. Колпаков // Право України. — 2005. — № 6. — С 25–28.
61. Самощенко И.С. Ответственность по советскому законодательству / И.С. Самощенко, М.Х. Фарукшин. — М. : Юрид. лит, 1971. — 240 с.
62. Хуторян Н.Н. Предупреждение нарушений трудовой дисциплины / Н. Н. Хуторян. — К. : Наукова думка, 1992. — 112 с.
63. Основы трудового законодательства СССР / [под общей редакцией В. А. Глозмана, С.С. Каринского]. — Минск : «Вышейшая школа», 1973. — 236 с.
64. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений / А.И. Процевский. ― М. : Юридическая литература, 1972. ― 287 с.
65. Данченко М. За високу дисципліну праці / М. Данченко. — К. : Видавництво політичної літератури України, 1974. — 208 с.
66. Монастирський Є. Дисциплінарна відповідальність / Є. Монастирський. — К. : Видавництво політичної літератури України, 1976. — С. 51.
67. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник / В.І. Прокопенко. — Х. : Консум, 2000. — 480 с.
68. Андрушко А.В. Основні проблеми загальної дисциплінарної відповідальності у трудовому праві / А.В. Андрушко // Держава і право: Зб. Наукових праць. Випуск 37. — К. — 2007. — С. 371 - 377.
69. Угрюмова Г. Загальна характеристика дисциплінарної відповідальності і дисциплінарного проступку за українським трудовим правом / Г. Угрюмова // Право України. ― 2005. ― № 5. ― С. 78 – 81.
70. Кримінальний Кодекс України : Науково-практичний коментар / [за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація]. — Вид. третє, переробл. та доповн. — Х. : „Одіссея”, 2007. — 1184 с.
71. Цивільний кодекс України / [за ред. розробників А.С. Довговерта, Н. С. Кузнєцової, О. А. Підопригори та ін.], — К. : Істина, 2003. — 368 с.
72. Керимов Д.А. Проблемы общей теории государства и права / Д. А. Керимов. — М. : Юрид. лит., 2000. — 345 с.
73. Ігонін Р.В. До питання теоретичного дослідження складу адміністративного проступку, передбаченого ст. 11813 Кодексу України про адміністративні правопорушення / Р.В. Ігонін // Держава і право: Зб. Наук. праць. К., 2008. — Випуск 41. — С. 321-327.
74. Хуторян Н.М. Проблеми правового регулювання дисциплінарної відповідальності працівника у новому Трудовому кодексі України / Н. М. Хуторян // Держава і право: Зб. Наук. праць. К. — 2002. — Випуск 21. — С. 405-409.
75. Федин К.А. Правонарушение в сфере труда как основание привлечения к дисциплинарной ответственности по нормам трудового права : автореф. дисс. на получение степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „ Трудовое право, право социального обеспечения” / К.А. Федин — М., 2007. — 19 с.
76. Хуторян Н.Н. Организационно-правовые и общественные меры предупреждения нарушений трудовой дисциплины : автореф. дисс. на получение степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „ Трудовое право, право социального обеспечения” / Н.Н. Хуторян — Х., 1986. — 16 с.
77. Лапай А.П. Правовые формы и средства укрепления трудовой дисциплины и сокращение текучести кадров в народном хозяйстве / А. П. Лапай. — Д. : «Наука», 1986. — 176 с.
78. Андрушко А.В. Дисциплінарний проступок як підстава дисциплінарної відповідальності / А.В. Андрушко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. — 2008. — Випуск 41. — С. 380—385.
79. Бойко М.Д. Порівняльне трудове право : Навчальний посібник / М.Д. Бойко. — К. : Атака, 2007. — 384 с.
80. Порівняльне трудове право : навчальний посібник / Б.С. Беззуб, Л.В. Голяк, О.М. Кісілевич та ін. ; [за заг. ред. А.С. Мацка]. — К. : МАУП, 2005. — 176 с.
81. Шерегов С.А. Производственная дисциплина и трудовой распорядок в странах с развитой рыночной экономикой / С.А. Шерегов // Труд за рубежом. — 2001. — № 2. — С. 139-154.
82. Трудовое право Франции : Сборник нормативных актов / [сост. отв. ред. Н.А. Муцинова]. — М. : Изд-во УДН, 1985. — 120 с.
83. Берхнем В. Вступ до права та правової системи США / В. Берхнем. — К. : Україна, 1999. — 554 с.
84. Осипцова Ж.П. Трудовой договор в ФРГ / Ж.П. Осипцова // Государство и право, 1996. — № 2. — С. 119-128.
85. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: учебник для вузов / И. Я. Киселев. — М. : Норма, 2000. — 263 с.
86. Шумилов В.М. Правовая система США : Учебное пособие / В.М. Шумилов, 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Международные отношения, 2006. — 408 с.
87. Трудовое право и социальное право зарубежных стран: основные институты. Сравнительно-правовое исследование / [под ред. Э.Б. Френкель]. — М. : Юристъ, 2002. — 687 с.
88. Киселев И.Я. Трудовой договор при капитализме: проблемы найма и увольнения / И.Я.Кисилев. — М. : Наука, 1989. — 191 с.
89. Трудовий Кодекс Республіки Узбекистан. – http: //w.w.w. rada.gov. ua/ laws / uzbek / kzotuz. htm.
90. Трудовий Кодекс Киргизької Республіки. – http: // lex. gtz.de / lexinfosys / Lexіnfosys / kas / 04/kas – 4 – rus. htm
91. Трудовий кодекс Російської Федерації. — http://www.trkodeks.ru/stat/tk-glava-30/statia-192/.
92. Томашевский К.Л. Кодификация законодательства об изменении трудового договора в Беларуси, Кыргызстане и России / К.Л. Томашевский // Человек и труд. — 2000. — № 4. — С. 70–73.
93. Прокопенко В.І. Трудове право України: підручник / В. І. Прокопенко. — Х. : Консум, 1998. — 480 с.
94. Кодекс законов о труде Украинской ССР: с изм. и доп. на 1 нояб. 1986 г. с прил. постатейно-систематизир. материалов. — К. : Политиздат Украины, 1987. — 718 с.
95. Пилипенко П.Д. Трудове право України: курс лекцій / П. Д. Пилипенко. — Львів : “Вільна Україна”, 1996. — 159с.
96. Лившиц Р.З. Трудовой договор / Р.З. Лившиц, Б.М. Чубайс. — М. : Наука, 1986. — 172с.
97. Севостьянов Г.М. Дисциплина труда и материальная ответственность рабочих и служащих за ущерб, причиненный предприиятию. / Г.М. Севастьянов. — М. : Профиздат, 1991. — 64 с.
98. Абжанов К. Трудововй договоро по советскому трудовому праву / К. Абжанов. ― М. : Госюриздат, 1964. ― 192 с.
99. Бочков А.Ф. Расторжение трудового договора / А.Ф .Бочков. — Минск : «Наука и техника», 1971. — 213 с.
100. Малков В.П. Повторность преступлений / В.П. Малков. — Казань : издат. Казан. ун-та, 1979. — 174 с.
101. Зелинский А.Ф. Квалификация повторних пре ступлений. Учебное пособие / А.Ф. Зелинский. — Волгоград : Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел Высшей следственной школы, 1976. — 55 с.
102. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів / М.Й. Коржанський. — К. : Юрінком Інтер, 1998. — 415 с.
103. Васильев А.С. Административное право Украины / А.С. Васильев. — Харьков : Одіссей, 2001. — 423 с.
104. Пепеляев С.Г. Общие положения об ответственности налоговых правонарушений / С.Г. Пепеляев // Налоговый вестник. — 2000. — № 3. — С. 11–14.
105. Гуржій Т. Неодноразовість діяння як конструктивного ознака складу адміністративного проступку / Т. Гуржій // Право України. — 2005. — № 9. — С. 86-88.
106. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. Учебное пособие / Д.Н. Бахрах. — Свердловск : Издательство Уральского университета. — 1989. — 201 с.
107. Караев Т.Э. Повторность преступлений и их квалификация по советскому уголовному праву : автореф. дис. на соискание ученой степени кандидата юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право» / Т.Э. Караев. — М., 1980. — 28 с.
108. Кужугет С.С. Обстоятельства, отягчающие административную ответственность и их значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел / С.С. Кужугет. — Хабаровск : Юрид. литература, 1987. — 245 с.
109. Скворцова О.В. Юридичне значення „повторності” незаконної порубки лісу як кримінального караного діяння / О.В. Скворцова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. — 2008. — Випуск 40. — С. 432 – 438.
110. Хвостов А.М. Вина в советском трудовом праве / А.М. Хвостов. — Минск : «Беларусь», 1970. — 120 с.
111. Адуев А.Н. Дисциплина труда / А.Н. Адуев. — Москва : „Знание”, 1975. — 61 с.
112. Фатуев А.А. Трудовое право в жизни человека / А.А. Фатуев. — М. : Юрид. лит., 1991. — 256 с.
113. Проект Трудового кодексу України від 04.12.2007 р. — www.rada.gov.ua
114. Кузьменко О.В. Адміністративні правопорушення в системі права. Навчально-методичний посібник / О.В. Кузьменко, С.С. Гнатюк, В. В. Новіков, Л.Г. Чистоклєтов. — Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. — 152 с.
115. Пакутин В. Ответственность за незаконную порубку леса / В. Пакутин // Социалистическая законность. — 1978. — № 11. — С. 41-43.
116. Трудовое право России : учебник / [под. ред. С.П. Маврина, Е. Б. Хохлова]. — М. : Юристъ, 2002. — 560 с.
117. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение / Н.Г. Александров. ― М. : Госюриздат, 1948. ― 336 с.
118. Скобелкин В.Н. Трудовые правоотношения / В.Н. Скобелкин. — М. : Вердикт, 1999. — 372 с.
119. Трудовое право России : учебник для вузов / А. А. Абрамова, И. К. Дмитриева, А.Д. Зайкин, А.М. Куренной, В.А. Чибисов / [под ред. А. Д. Зайкина]. — М. : ИНФРА-М-Норма, 1997. — 415с.
120. Лебедев В.М. Договоры в трудовом праве России // Российское трудовое право на рубеже тысячелетия. Материалы Всероссийской научной конференции 26-27 октября 2000 г., часть 1, СПб., 2001. — С. 160-170.
121. Колбасин Д.А. Содержание трудового договора на современном этапе / Д.А. Колбасин. ― Минск : «Наука и техника», 1990. ― 175 с.
122. Шахов В.Д. Соотношение понятий «трудовой договор» и «трудовое правоотношение» / В.Д. Шахов // Советское государство и право. ― 1980. ― № 6. ― С. 133–136.
123. Бойко М.Д. Трудовий договір: теор