Податки в Україні та державах–членах Європейського Союзу: порівняльно-правовий аналіз

brief description

ЗМІСТ Стор.
ВСТУП ..............................................................................................................................................................................
РОЗДІЛ І. Загальна характеристика податкового права держав–членів Європейського Союзу та України .........................................................................................................................................................
1.1. Еволюція доктринальних підходів у питаннях оподаткування з кінця ХІІІ – початку ХХІ ст. ....................................................................................................................................................................
1.2. Поняття податку в правових доктринах України та держав–членів Європейського Союзу, його основні класифікації ...............................................................................................................
1.3. Правові основи оподаткування в Україні ........................................................................................
1.3.1. Поняття та принципи податкового права України ...........................................................
1.3.2. Джерела податкового права України .....................................................................................
1.4. Правові основи оподаткування в Європейському Союзі ..........................................................
1.4.1. Поняття податкового права Європейського Союзу .........................................................
1.4.2. Джерела податкового права Європейського Союзу .........................................................
1.4.3. Співвідношення наднаціонального та національного рівнів у податковому праві Європейського Союзу ..................................................................................................................
РОЗДІЛ ІІ. Порівняльно-правовий аналіз податків, що стягуються в Україні та державах–членах Європейського Союзу ........................................................................................................
2.1. Прямі податки .............................................................................................................................................
2.1.1. Податок з корпорацій (податок на прибуток підприємств) ..........................................
2.1.2. Прибутковий податок (податок на доходи фізичних осіб) ...........................................
2.1.3. Податки на капітал .........................................................................................................................
2.1.3.1. Податки на приріст капіталу, включаючи податки на дивіденди і проценти .............................................................................................................................................
2.1.3.2. Податки на спадщину та дарування .........................................................................
2.1.3.3. Інші податки на капітал ..................................................................................................
2.2. Непрямі податки ..........................................................................................................................................
2.2.1. Податок на додану вартість ..........................................................................................................
2.2.2. Акцизні збори ....................................................................................................................................
2.3. Соціальні відрахування .............................................................................................................................
РОЗДІЛ ІІІ. Теоретико-правові основи наближення законодавства України та держав–членів Європейського Союзу в сфері оподаткування .............................................................................
3.1. Термінологія, що вживається в законодавстві України та держав–членів Європейського Союзу для позначення процесів зближення законодавства ............................
3.2. Застосування теоретичних підходів гармонізації податкового законодавства в межах Європейського Союзу .....................................................................................................................................
3.2.1. Концепції та підходи ......................................................................................................................
3.2.2. Особливості податкової гармонізації непрямих податків в Європейському Союзі ...............................................................................................................................................................
3.2.3. Особливості податкової гармонізації прямих податків в Європейському Союзі ..
3.3. Правові основи адаптації податкового законодавства України з податковим законодавством держав–членів Європейського Союзу ....................................................................
ВИСНОВКИ ....................................................................................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................................................................... 3

10

10

24
34
34
37
40
40
54

59

63
63
63
76
90

91
97
100
102
102
128
134

143

143
149
149

159
167

169
177
185
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Україна на сучасному етапі розвитку прагне отримати статус країни з ринковою економікою і тому виявляє бажання взяти участь в інтеграційних процесах світового масштабу, особливо в тих, що відбуваються в Європі. Ця готовність повинна виявлятися не тільки у можливості механічного перенесення правових норм, наприклад із спільного правового надбання Європейського Союзу (acquis communautaire) в національне законодавство, а й у спроможності адаптувати їх до наших умов, виробивши обґрунтовану й узгоджену з погляду національних інтересів країни внутрішню та зовнішню політику.
Зокрема, для виконання взятих відповідно до ст. 51 Угоди про партнерство й співробітництво між Україною і Європейськими Спільнотами та їх державамичленами зобов’язань Україна повинна вжити «заходів для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведене у відповідність до законодавства Спільнот». У зв’язку з чим питання зближення законодавства у сфері податків та непрямого оподаткування відносяться сторонами до тих сфер, на яких Україна повинна зосередити увагу в першу чергу.
Отже, проведення порівняльно-правового аналізу основних видів податків, що стягуються в Україні та державахчленах Європейського Союзу, несе в собі спробу встановити відмінності у правовому регулюванні, віднайти недоліки у вітчизняному законодавстві та звернути увагу на можливості їх усунення, що в цілому є на сучасному етапі актуальним та відповідає політиці держави щодо поступового приведення податкового законодавства у відповідність із acquis communautaire в сфері оподаткування.
Під час проведення дослідження вивчались роботи вітчизняних і зарубіжних фахівців, в яких були висвітлені питання загальної теорії права та порівняльного правознавства  С.С. Алексєєва, Ю.О. Тихомирова та Л.С. Явіча; теорії європейського права  Г. Де Бурка, І.А. Грицяка, В. Денисова, Г. Друзенко, Л.М. Ентіна, Ю. Капіци, А.Я. Капустіна, В. Кернза, П. Крейга, П. Маланчука, В. Маромазова, В.І. Муравйова, А.В. Омельченка, В.Ф. Опришка, А. Татама, Б.М. Топорніна, А.С. Фастовця; теорії фінансового права  Л.К. Воронової, Н.К. Ісаєвої, Р. Масгрейва, О.П. Орлюк, Н.І.Хімічової; теорії податкового права та європейського податкового права, інших загальнотеоретичних питань з оподаткування – М. Боскіна, K. Боргшмідта, Ч. Бронхі, Т. Вовка, О. Водяннікова, П. Вотелла, О.М.Десятнюка, А.Б. Дриги, А.А. Ісаєва, І.Жоумард, А.Д. Каграмяна, В.А. Кашина, В.Г.Князєва, А.М. Козиріна, І. Коноваленка, А.І. Крисоватого, І.І. Кучерова, М.П.Кучерявенка, Р. Ла’єла, Я.В. Литвиненка, І.О.Лютого, Г. Маісто, Ч. Маклюра, О.В.Мещерякової, С.Г.Пепеляєва, М.О. Петренка, Г.В. Петрової, І.Г. Русакової, В.М.Сліпця, А.М. Соколовської, В.М. Суторміної, Б.Терри, Г.П. Толстопятенко, П.Фармера, Д.Г. Черніка, Р. Шью, І.І. Янжула та ін.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану роботи відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України за темою «Організація моніторингу ефективності чинного законодавства та прогнозування наслідків його застосування» (державний реєстраційний № РК 0104U006941).
Роль автора дисертації у виконанні науково-дослідної роботи полягала в тому, що ним було проведено комплексний порівняльний аналіз змісту основних елементів юридичного складу (правового механізму) найбільш поширених видів прямих та непрямих податків, що стягуються в Україні та державахчленах Європейського Союзу, та надано оцінку подальшим перспективам здійснення процесу адаптації податкового законодавства України до acquis communautaire в сфері оподаткування.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу змісту основних елементів юридичного складу (правового механізму) найбільш поширених видів прямих та непрямих податків, що стягуються в Україні та державахчленах Європейського Союзу, визначити рівень відповідності податкового законодавства України податковому законодавству таких європейських держав та acquis communautaire у сфері оподаткування, оцінити подальші перспективи щодо адаптації податкового законодавства, а також зосередити увагу на тих недоліках, які є в податковому законодавстві України, та на шляхах їх усунення.
Для досягнення означеної мети слід вирішити такі завдання:
- розглянути основні концептуальні підходи, покладені в основу сформованих в європейських країнах податкових систем;
- провести аналіз підходів до розуміння сутності податку як основного елементу будь-якої податкової системи та розглянути основні їх класифікації, що застосовуються в Україні та державахчленах Європейського Союзу;
- визначити поняття та принципи податкового права України як правової категорії, що відображає сутність податкових відносин у країні, а також форм об’єктивного його вираження через застосовувану в Україні систему традиційних джерел податкового права;
- розкрити зміст понять «європейське податкове право», «наднаціональне податкове право Європейських Спільнот» та «національне податкове право державчленів», дослідити їх джерела;
- розглянути питання співвідношення наднаціонального податкового права Європейських Спільнот та національного податкового права державчленів Європейських Спільнот за сферою регулювання;
- здійснити порівняльний аналіз податків, що стягуються в Україні та державахчленах Європейського Союзу, за основними елементами юридичного складу (правового механізму) та встановити їх характерні ознаки;
- оцінити стан відповідності податкового законодавства України в питаннях регулювання правовідносин зі стягнення основних видів податків підходам, застосовуваним у державахчленах Європейського Союзу;
- виявити недоліки, які є в чинному податковому законодавстві, та надати пропозиції щодо способів їх усунення;
- розглянути основні підходи й концепції до податкової гармонізації в Європейському Союзі та провести аналіз перспектив подальшого зближення податкового законодавства державчленів Європейського Союзу;
- оцінити перспективи продовження процесу адаптації податкового законодавства України до acquis communautaire у сфері оподаткування.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правове регулювання податкових відносин в Україні, Європейському Союзі та його державахчленах.
Предметом дисертаційного дослідження є найбільш поширені види прямих та непрямих податків, що стягуються в Україні та державахчленах Європейського Союзу.
Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукового діалектичного методу і окремих наукових методів – історичного, системного, логічного аналізу, індукції, дедукції та порівняльного аналізу. Податкове право та його норми розглядалися у їхньому розвитку і діалектичному взаємозв’язку. Шляхом застосування історичного методу було з’ясовано характер закономірностей і тенденцій розвитку податкового права в державахчленах Європейського Союзу; системний метод було використано при групуванні видів податків в державахчленах Європейського Союзу та Україні; методи логічного аналізу, індукції та дедукції дали змогу з’ясувати сутність норм податкового права України та державчленів Європейського Союзу, а також особливості основних елементів юридичного складу (правового механізму) різних видів податків; метод порівняльного аналізу був використаний при встановленні відмінностей змісту та структури податків, стягуваних у державахчленах Європейського Союзу та Україні.
Наукова новизна дослідження. Більшість фахівців, які займалися проблемами європейського податкового права, основну увагу зосереджували саме на дослідженні acquis communautaire у сфері оподаткування, не розглядаючи при цьому питання податкового законодавства державчленів Європейського Союзу. Крім того, в українській юридичній літературі відсутні узагальнюючі порівняльно-правові дослідження податків, стягуваних в Україні та державахчленах Європейського Союзу.
Наявність у дослідженні наукових положень, які є новими або такими, що містять елементи новизни, підтверджується наступним:
1. Дістали подальшого розвитку положення, що обґрунтовують та доводять застосування у законодавстві України та держав–членів Європейського Союзу подібних концептуальних підходів до розуміння сутності такої юридичної категорії як податок.
2. Продовжено дослідження термінології, якою позначається правовий масив у сфері оподаткування в Європейському Союзі, та доведено необхідність вживання термінології з таким змістом:
- «європейське податкове право» (або «європейське право у галузі оподаткування», або «податкове право Європейського Союзу») – узагальнююче поняття, під яким слід розуміти власне правову систему особливого роду (sui generis) у сфері оподаткування, тобто весь правовий масив, що охоплює систему юридичних норм, створюваних у зв’язку з регулюванням податкових відносин в Європейському Союзі, що підлягають обов’язковому застосуванню на території держав–членів («податкове право Європейських Спільнот у вузькому значенні» або «наднаціональне податкове право Європейських Спільнот») та системи норм національного права кожної держави–члена, які узгоджуються та не суперечать нормам наднаціонального податкового права Європейських Спільнот («національне податкове право держав–членів»);
- «податкове право Європейських Спільнот у вузькому значенні» (або «наднаціональне податкове право Європейських Спільнот») та «національне податкове право держав–членів» як складові узагальнюючого поняття.
3. Визначено характерні особливості та відмінності правового механізму основних видів податків, що стягуються в Україні та державахчленах Європейського Союзу. Дістали підтвердження положення про те, що на сучасному етапі розвитку в українському податковому законодавстві застосовуються подібні підходи до побудови правового механізму основних видів податків, зокрема, формування податкової бази, встановлення розміру ставок та порядку сплати тощо.
4. Виявлено недоліки, що є в чинному податковому законодавстві, та надано пропозиції стосовно способів їх усунення. Зокрема, дістали подальшого розвитку тези про необхідність розробки системного підходу до встановлення пільг, відсутність якого має місце практично щодо всіх податків, які були проаналізовані в дисертаційному дослідженні.
5. Обґрунтовано, що стан розробки податкового законодавства України не потребує механічного перенесення правових норм із податкового законодавства державчленів Європейського Союзу. Головним завданням є реалізація вже перенесених у національне податкове законодавство базових принципів не за допомогою їх загального декларування, а шляхом їх вираження в матеріальних нормах спеціальних податкових актів законодавства.
6. Дістали подальшого розвитку положення щодо необхідності продовження роботи, направленої на здійснення процесу адаптації податкового законодавства України до acquis communautaire в сфері оподаткування.
Дисертація може стати однією з наукових праць, покликаних зробити комплексний порівняльний аналіз змісту основних елементів юридичного складу (правового механізму) найбільш поширених видів прямих та непрямих податків, що стягуються в Україні та державахчленах Європейського Союзу.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні і практичні висновки дослідження можуть бути використані в нормотворчій діяльності при проведенні роботи з підготовки законопроектів із внесення змін до чинних актів податкового законодавства України з метою приведення їх у відповідність з acquis communautaire у сфері оподаткування, а також у правозастосовній діяльності при розгляді справ, пов’язаних із застосуванням чинного законодавства в сфері оподаткування.
Висновки дисертаційної праці можуть бути застосовані для подальших узагальнюючих досліджень із фінансового та податкового права. Матеріали дослідження також можуть використовуватися у викладацькій роботі при читанні лекцій та проведенні семінарських занять із фінансового та податкового права, спеціальних курсів «Податкове право України».
Апробація та публікації за темою дослідження. Положення і висновки наукового дослідження відображені у публікаціях автора, обговорювалися на засіданні відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.
Результати досліджень були оприлюднені на науково–практичній конференції «Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції», організованій Національною академією державного управління України при Президентові України (м. Київ, травень 2003 р., тези опубліковані), та Всеукраїнській науковій конференції «Другі юридичні читання», організованій Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та НПУ ім. М.П. Драгоманова (м. Київ, травень 2005 року, тези опубліковані).
Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднено у шести публікаціях, серед яких три – у фахових наукових журналах і збірках.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел (160 позицій). Загальний обсяг роботи становить 197 сторінок, з яких 184 – основний текст.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведене в межах визначеної теми дисертаційне дослідження дає підстави зробити висновки, які умовно можна поділити на три групи:
І. Висновки щодо умов, в яких відбувається формування податкового права в Європейському Союзі та Україні.
1. Формування податкових систем європейських країн протягом останніх двохсот років здійснювалося поступово, еволюційним шляхом відповідно до зміни економічної ситуації та суспільних поглядів на призначення податків. Генератором такого розвитку виступали ідеї класиків політекономії А. Сміта, Д. Рікакрдо, їх послідовника Дж. Ст. Мілля, кейнсіанців – Дж. М. Кейнса та Е. Хансена, неокласиків – П. Самуельсона та Дж. Хікса, неоконсерватора – А. Леффера, монетариста – М.Фрідмена тощо.
2. Концепції та підходи, розроблені західними вченими, були реалізовані в податкових системах європейських держав через затвердження в законодавстві основних принципів щодо формування бази оподаткування, розміру податкових ставок (пропорційних та прогресивних), системи пільг тощо. Зокрема, податки, які стягуються у цих державах, у більшості випадків побудовані на принципах соціального захисту малозабезпечених (прибутковий податок із фізичних осіб), стимулювання оновлення виробництва та підвищення кваліфікації персоналу (податок із корпорацій), нейтральності (податок на додану вартість), підвищеного податкового навантаження на предмети розкоші (акцизні збори та у певних випадках податки на капітал – податки на спадщину та дарування) тощо.
3. Україна як постсоціалістична держава впровадила свою податкову систему через запозичення західних, і навіть російських (які також побудовані знову ж таки на західних підходах) податкових моделей, пристосованих саме до ринкових відносин, але при цьому не маючи можливості здійснити їх поступову адаптацію до українських реалій. Тому з огляду на це не викликає подиву та обставина, що ті податкові механізми, які ефективно працюють в Європі, показують низьку ефективність в Україні. Більше того, ряд основних принципів, які використовуються європейськими державами на практиці у сфері оподаткування, були лише задекларовані Україною в Законі України «Про систему оподаткування», але не реалізовані повною мірою у спеціальних законах. Тому виникла диспропорція між цими принципами та реальними правовідносинами у податковій сфері. На сьогодні це особливо відчутно щодо податку на прибуток підприємств та деякою мірою щодо податку на додану вартість.
4. У законодавстві України та держав–членів ЄС застосовуються такі ж концептуальні підходи до розуміння змісту та сутності терміна «податок», який характеризується такими властивостями, як односторонність встановлення, відсутність цільового призначення, безумовність, безвідплатність, безповоротність, обов’язковість, забезпечуваність примусом із боку держави, закон (або акт органу місцевого самоврядування) як підстава для встановлення тощо.
5. Система регулювання податкових відносин в Європейському Союзі, як і будь-яких інших відносин, що хоч часткового винесені на гармонізований рівень, є досить складною з огляду на правову природу Європейського Союзу та специфіку його побудови. На сучасному етапі розвитку немає достатніх підстав говорити про податкове право як про галузь європейського права, оскільки в Європейському Союзі здійснюється лише часткова гармонізація податкового законодавства, виходячи із основної мети Союзу, і в більшості випадків кожна держава–член ЄС має свої автономні традиційні національні правові норми у сфері оподаткування. Зважаючи на це в ЄС немає єдиної податкової системи, і таким чином, кожна держава–член ЄС має свою незалежну національну податкову систему, яка регулюється нормами національного законодавства, за винятком випадків, коли приймаються акти наднаціонального права ЄС щодо достатньо вузького кола питань.
6. Для означення правового масиву в сфері оподаткування доцільно використовувати наступну термінологію:
– «європейське податкове право» (або «європейське право у галузі оподаткування», або «податкове право Європейських Спільнот у широкому розумінні», або «податкове право Європейського Союзу» ) – узагальнююче поняття, під яким слід розуміти власне правову систему особливого роду (sui generis) в сфері оподаткування, тобто весь правовий масив, що охоплює систему юридичних норм, створюваних у зв’язку з регулюванням податкових відносин в Європейському Союзі, що підлягають обов’язковому застосуванню на території держав–членів (податкове право Європейських Спільнот у вузькому розумінні або наднаціональне податкове право Європейських Спільнот) та системи норм національного права кожної держави–члена, які узгоджуються та не суперечать нормам наднаціонального податкового права Європейських Спільнот (національне податкове право);
– «податкове право Європейських Спільнот у вузькому розумінні» (або «наднаціональне податкове право Європейських Спільнот») та «національне податкове право держав–членів». При такому підході «податкове право Європейських Спільнот у вузькому розумінні» або «наднаціональне (у деяких авторів інтеграційне) податкове право Європейських Спільнот» – це система юридичних норм у сфері оподаткування, встановлена установчими договорами ЄС, нормативно-правовими актами інституцій Європейських Спільнот та рішеннями Суду Європейських Спільнот відповідно до загальних принципів права, застосовуваних до податкових відносин, та які підлягають обов’язковому застосуванню на території держав–членів Європейських Спільнот. У свою чергу, під «національним податковим правом держав–членів Європейських Спільнот» розуміється система правових норм у сфері оподаткування, встановлена законодавчими нормативно-правовими актами кожної держави–члена, які не суперечать нормам наднаціонального податкового права Європейських Спільнот, а також загальні принципи права, застосовувані у цих державах до податкових відносин, а також рішення національних судів, застосовувані як прецеденти в питаннях оподаткування тощо.
Такий підхід до розуміння розмежування права у сфері оподаткування в європейських державах дає змогу створити єдину узгоджену систему правових норм під назвою європейське податкове право та дозволить в подальшому уникнути плутанини при використанні різних термінів у даній сфері правового регулювання.
7. На відміну від держав–членів ЄС умови для формування правового поля в сфері оподаткування в Україні з огляду на ту обставину, що Україна є унітарною державою й не входить у міждержавні об’єднання, умовою вступу до яких є передача таким об’єднанням частини державного суверенітету, зокрема й у сфері оподаткування, є значно простішими. Таким чином, в Україні функціонує незалежна податкова система, а податкове право є інститутом фінансового права, що характеризується своїм предметом, методом та єдністю змісту і структури.
ІІ. Висновки за наслідками здійсненого порівняльно-правового аналізу податків (за їх основними видами) щодо того, якою мірою податки, що стягуються в Україні, є такими ж або навпаки відрізняються за основними елементами їх юридичного складу (елементами правового механізму податку) від тих, що функціонують у державах–членах Європейського Союзу.
1. Податок на прибуток підприємств, який стягується в Україні, за структурою, розміром податкової ставки, підходами до формування податкової бази, порядком сплати тощо узгоджується з тими підходами у сфері корпоративного оподаткування, що застосовуються у державах–членах ЄС. При цьому невідповідність цього податку проявляється, у першу чергу, в непродуманій системі пільг. У зв’язку з чим зазначений податок в Україні несе нерівномірне податкове навантаження на платників податку та не стимулює платників податку до здійснення відновлення основних виробничих засобів (фондів), що має негативний ефект в цілому для розвитку економіки.
2. Податок на доходи фізичних осіб, що стягується в Україні, за підходами до формування податкової бази, порядком сплати тощо узгоджується з тими підходами в сфері прибуткового оподаткування, що застосовуються в державах–членах ЄС.
3. Позитивним фактором, що зменшує податкове навантаження на платників податку на доходи фізичних осіб в Україні, є застосування єдиної пропорційної податкової ставки (13,0 відсотків), нижчої від середньої мінімальної ставки по державах–членах ЄС (17,0 відсотків), в яких у переважній більшості застосовуються прогресивні ставки (крім Естонії та Латвії). Хоча при цьому слід зазначити, що основною метою застосування пропорційної ставки була детінізація доходів фізичних осіб, у першу чергу, отриманих від найманої праці. Проте бажаних результатів застосування такого підходу Україні не принесло, тому що, окрім прибуткового податку, залишилося значне податкове навантаження на фонд заробітної плати через наявність соціальних відрахувань.
4. У регулюванні цього податку в України слід відмітити й певні недоліки. По-перше, відсутня чітка структурованість доходів, які є об’єктом оподаткування, що призводить у кінцевому результаті до незручності при визначенні порядку оподаткування певних видів доходів фізичних осіб. По-друге, фізичні та юридичні особи, які отримують дивіденди, знаходяться в нерівних умовах, оскільки економічно дивіденди, що сплачуються на користь фізичних осіб оподатковуються двічі. По-третє, не зважаючи на той факт, що, порівняно з податком на прибуток податок на доходи фізичних осіб має більш продуману систему пільг, яка певною мірою узгоджується з європейськими підходами, але при цьому взагалі не використовуються такі широко застосовувані в державах–членах ЄС соціально обґрунтовані види пільг, як встановлення знижених розмірів податкової ставки для платників податку, які перебувають у шлюбі, надання сімейних податкових кредитів або вирахувань для погашення платниками податку відсотків за кредитами при придбанні майна (нових автомобілів тощо).
5. У законодавстві України податки на капітал (податки на приріст капіталу, спадщину та дарування, багатство, майно та певні операції з капіталом) не виділяються в окремі податки. Доходи, які в європейських державах оподатковуються окремими податками на капітал в Україні, за винятком плати за землю та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, залежно від суб’єкта, який отримує такі доходи, є об’єктом оподаткування або податком на прибуток підприємств, або податком на доходи фізичних осіб. Такий підхід з огляду на його простоту має переваги перед складною системою податків на капітал, що традиційно застосовуються в державах–членах ЄС.
6. У податковій системі України на сучасному етапі найбільш адаптованим до європейських підходів та вимог за всіма елементами юридичного складу (правового механізму) є податок на додану вартість.
7. Серед суттєвих недоліків українського законодавства із регулювання ПДВ, які необхідно найближчим часом усувати насамперед є некоректно сформульовані правила щодо застосування нульової ставки, недотримання принципу нейтральності ПДВ при формуванні бази оподаткування при поставках товарів та наявність низки дискримінаційних норм. Наприклад, норм, що обмежують права на відшкодування ПДВ тих платників податку, які зареєстровані у якості платників цього податку менш ніж 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування тощо.
8. Не структуровані належним чином і не виглядають економічно і соціаль¬но обґрунтованими пільги з ПДВ. При цьому в законодавстві України фактично не використовуються знижені ставки з ПДВ, які є достатньо ефективним стимулятором для виробників продукції повсякденного вжитку щодо розширення виробництва, а також дають змогу зменшити податкове навантаження на споживачів при придбанні ними товарів широкого вжитку та продукції першої необхідності.
З огляду на таку ситуацію, виглядає достатньо дивним поспішне, без проведення належної систематизації та оцінки ефективності існуючих пільг за останні роки, рішення уряду України, яке було підтримано Верховної Радою України, щодо встановлення на 5 років мораторію на надання нових та розширення існуючих пільг із ПДВ .
9. Акцизні збори недостатньо гармонізовані навіть у середині Європейського Союзу. Тому не є несподіваним висновок, що за основними елементами акцизів, що стягуються у державах–членах ЄС та Україні, є суттєві відмінності, над усуненням яких українським фахівцям потрібно буде працювати найближчим часом.
10. З огляду на той факт, що об’єктивно на території держав–членів ЄС не існує єдиної системи соціальних фондів та не існує єдиних підходів при вирішенні питань стягнення загальнообов’язкових відрахувань, тому достатньо складно здійснити порівняння з системою, що функціонує в Україні, та виявити при цьому переваги чи недоліки.
Хоча необхідно зауважити, що як у державах–членах ЄС, так і в Україні платниками зазначених нарахувань виступають, як правило, особа, яка безпосередньо отримує дохід, так і особа, яка його виплачує. При цьому за загальним правилом об’єктом для оподаткування виступає дохід, а для роботодавця – фонд заробітної плати.
11. Таким чином, є всі підстави визнати, що в цілому політика переймання іноземного досвіду в податковій сфері, враховуючи достатньо короткі терміни, принесла свої позитивні результати. Так, в українському законодавстві чітко прослідковуються ідентичність у підходах до побудови структури основних видів податків, формування податкової бази, розміру ставок та порядку сплати тощо. Проте при цьому необхідно зазначити, що, перейнявши основні західні концептуальні підходи у податковій сфері, їх необхідно максимально адаптувати до українських умов, і тому на сьогодні основне завдання України полягає саме у здійсненні аналізу тих причин, які призводять до отримання у сфері оподаткування меншого ефекту, ніж планувався. При чому однією із таких причин, на яку необхідно звернути увагу, є непродуманість системи пільг, що має місце практично щодо всіх податків, які були нами проаналізовані.
ІІІ. Висновки щодо перспектив подальшої гармонізації національних законодавств за видами податків у середині Європейського Союзу та адаптації українського податкового законодавства до acquis communautaire у сфері оподаткування.
1. Не зважаючи на ту обставину, що в ЄС досягнуто певних успіхів щодо гармонізації деяких видів податків, особливо ПДВ та акцизних зборів, податкові системи держав–членів ЄС є достатньо різноманітними з нерівномірним податковим навантаженням.
2. Процес гармонізації непрямих податків (ПДВ та акцизні збори) в ЄС у достатній мірі ще не завершений, і тому здійснюватиметься надалі.
3. Гармонізація прямих податків в ЄС знаходиться лише на етапі зародження, і з огляду на той факт, що держави–члени ЄС не бажають поступатися Спільноті своїм суверенітетом у цій сфері, перспективи подальшої суттєвої гармонізації прямих податків у ЄС виглядають достатньо сумнівними.
4. З урахуванням результатів дослідження, про які зазначалося вище, на сучасному етапі в Україні в цілому можна відзначити достатньо високий рівень відповідності податкового законодавства підходам та концепціям, застосовуваним у державах–членах ЄС. Тому на сьогодні Україні вже не потрібно механічно дублювати матеріальні норми із законодавства держав–членів ЄС. Головне завдання полягає в реалізації, перенесених в українське податкове законодавство базових принципів, на яких побудовані податкові системи європейських країн, не лише через їх загальне декларування, а через їх вираження у матеріальних нормах спеціальних податкових актів законодавства.
5. Щодо подальшої адаптації українського податкового законодавства із acquis communautaire ЄС у сфері оподаткування, то з огляду на достатньо вузьке коло питань, що охоплюються acquis communautaire у цій сфері, та на достатньо високий рівень відповідності, зокрема щодо ПДВ, Україна повинна дуже обережно продовжувати цю роботу, системно аналізуючи наслідки гармонізації в середині ЄС, враховувати сучасний стан та специфіку національної економіки, рівень матеріального достатку населення, юридично-психологічні аспекти тощо. Доцільно при цьому зважати на рекомендації, визначені в Білій Книзі «Підготовка асоційованих країн Центральної та Східної Європи до інтеграції у внутрішній ринок Євросоюзу». Зокрема, щодо приділення особливої увагу питанням розвитку різних податкових базисів та врахування необхідності тимчасових податкових стимулів для виправлення успадкованих викривлень розподілу ресурсів [130, с. 27] тощо. Тому такий підхід у податкові сфері для України є оптимальним з огляду на її бажання до подальшої інтеграції з розширеною Європою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Слепец В.Н. Налоги и мировой рынок. – О.: Астро-Принт, 1999. – 239 с.
2. Сутормина В.Н. Налоги капиталистических государств (лекция). – К., 1968. – 53 с.
3. Сміт А. Добробут націй: Дослідження про природу та причини добробуту націй. – К.: Port-Royal, 2001. – 592 с.
4. Петти В. Трактат о налогах и сборах // Антология экономической классики. – М.: Эконов-Ключ, 1993. – 474 с.
5. Сутырин С.Ф., Погорлецкий А.И. Налоги и налоговое планирование в мировой экономике. – СПб, 1998. – 577 с.
6. Милль Дж. С. Основы политической экономии. Пер с англ. /Общ. ред. А.Г.Милейковского. – М.: Прогресс, 1981. – Т.3. – 446 с.
7. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег // Антология экономической классики. – М.: Эконов-Ключ, 1993. – 434 с.
8. Хансен Э. Экономические циклы и национальный доход // Классики кейнсианства. – М.: Экономика, 1997. – Т.2. – 430 с.
9. Самуельсон П.Э., Нордхаус В.Д. Экономика. – М., 2000. – 680 с.
10. Нонко А.В. Теорії та доктринальні підходи з питань оподаткування: еволюція та стан справ на сучасному етапі // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 3. – С.220 - 226.
11. Суторміна В.М. Держава – податки – бізнес: Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки. – К.: Либідь, 1992. – 322 с.
12. Воронова Л.К. Принципи податкової системи України та їх впровадження в податковій практиці // Проблеми гармонізації законодавства України та країн Європи /Під заг. ред. Є.Б. Кубко, В.В. Цветкова. – К.:Юрінком Інтер, 2003. - 528 с.
13. Ісаєв А.А. Очерк теории и политики налогов // Финансы и налоги: очерки теории и политики /Под ред. А.Н. Козырина. – М.: Статут, 2004. – Т.4. - 618 с.
14. Янжул І.І. Основные начала финансовой науки: Учение о государственных доходах /Под ред. С.Г. Пепеляева. – М.: Статут, 2002. – 553 с.
15. Пепеляев С.Г. Основы налогового права: Учебно-метод. Пособие. – М.: Инвест.Фонд: Контакт, 1995. – 493 с.
16. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331 с.
17. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник.– Харьков: Легас, 2001. – 584 с.
18. Paul Farmer, Richard Lyal. EC Tax Law. – Oxford, 1994. – 360 р.
19. Бернар И., Колли Ж. Толковый экономический и финансовый словарь. Французская, русская, английская, немецкая, испанская терминология: В 2 т. / Пер с фр. – М., 1994. – Т.ІІ. – 719 с.
20. Кучеров И.И. Налоговое право зарубежных стран. Курс лекций. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. – 374 с.
21. Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII із змінами і доповненнями// ВВР. – 1991. – № 39. – Ст.510; ВВР. – 1997. – № 16. – Ст.119; ВВР. – 2003. – № 10-11. – Ст.87.
22. Козырин А.Н. Правовое регулирование налогообложения в зарубежных странах // Финансы. – 1994. – № 5. – С. 24 -29.
23. Inventory of taxes – Levied in the Member States of the European Union // European Commission. – Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 17th edition, 2000. – 478 p.
24. Нонко А.В. Податок в правових доктринах України та країн Євросоюзу // Актуальні проблеми держави і права. – 2005. – № 24. – С. 144 – 152.
25. Terra B.J.M., Kains J. Introduction to Value Added Tax in the EC. – Paris: OECD, 1995.
26. Structures of the taxation systems in the European Union //European Commission. – Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2004. – 361 p.
27. Толстопятенко Г.П. Европейское налоговое право: сравнительно-правовое исследование. – М.: Норма, 2001. – 328 с.
28. Masgrave R., Masgrave P. Public finance in theory and practice. – Mc Graw – Hill Book Company, 1984.
29. The Tax System of the UK. – L.: Foreign & Commonwealth Office, 2000.– 20 p.
30. Статистичний щорічник за 2003 рік // Державний комітет статистики України /За ред. О.Г. Осауленко. – К.: Консультант, 2004.
31. Статистичний бюлетень за 2004 рік // Державний комітет статистики України, 2005.
32. Химичева Н.И. Финансовое право. Учебник. – М.: БЕК, 1995. – 525 с.
33. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
34. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство») від 9 липня 1998 р. № 17/81-97.
35. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III із змінами та доповненнями //ВВР. – 2001. – № 10. – Ст.44; ВВР. – 2003. – № 24. – Ст.154.
36. Европейское право. Учебник для вузов /Под ред. проф. Энтина Л.М. – М.: Норма, 2000. – 699 с.
37. Водянніков О. Наднаціональність в праві Європейського Союзу: Goetterdammerung Європи чи переосмислення права? // http://www.eclc.gov.ua/ new/html/ukr/6/article_ecj_vodyannikov.html.
38. Топорнин Б.Н. Европейское право: Учебник. – М.: Юристъ, 2001.– 456 с.
39. Грицяк І.А. Право та інституції Європейського Союзу: Навчальний посібник. – К.: К.І.С, 2004. – 260 с.
40. Craig P., De Burca G. EU Law: Text, Cases and Materials, Third Edition, Oxford, 2003. – 1243 р.
41. Капустин А.Я. Европейский Союз: интеграция и право. – М., 2000. – 434 с.
42. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом. – Х., Вид-во: Консум, 2000. – 591 с.
43. Податкова політика в Європейському Союзі. – К., 2001. – 42 с.
44. Грицяк І.А. Гармонізація чи наближення національного законодавства у сфері державного управління з acquis communautaire? // Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми): Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. /Відп. ред. В.Ф. Опришко. – К.: КНЕУ, 2004. – 455 с.
45. Kirsten Borgsmidt. European tax policy and characteristics of EU secondary tax law // European business law review. – Kluwer Law International, 2003. – V. 14. – № 2. – Р. 161 – 181.
46. Ben Terra, Peter Wattel. European Tax Law. – L., 1997. – 380 p.
47. Слепець В.М. Європейське право в галузі оподаткування (загальнотеоретичні та історико-правові аспекти). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Х., 2002. – 18 с.
48. Нонко А.В. Податкове регулювання в Європейському Союзі: співвідношення наднаціонального та національного рівнів // Право України. – 2005. – № 4. – С. 110 -115.
49. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.С. Право Європейського Союзу: загальна частина. Підручник для вищих навчальних закладів. – К.: КНЕУ, 2002. – 460 с.
50. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посіб: Пер. з англ. – К.: Знання, КОО, 2002. – 381 с.
51. Вовк Т., Водянніков О., Коноваленко І. Податкові аспекти права СОТ та acquis ЄС. Орієнтири податкової реформи в Україні. – Х.: Консум, 2004. – 960 с.
52. Непряме оподаткування // Українсько-Європейський консультативний центр з питань законодавства, www.ueplac.kiev.ua/pca/monographs/tax/indir_tax_ ukr.pdf. – 22 с.
53. Налогообложение некоммерческих организаций: Сборник материалов /Сост. Ньюмен К. – К.: МП Леся, 2001. – 328 с.
54. The International Handbook of Corporate and Personal Taxes /Ed. By John Graham. – London: Chapman and Hall, Second edition, 1994. – 674 p.
55. Piekkola Hannu Capital income taxation and tax criteria in international capital markets: Academic diss./ University of Helsinki. Helsinki, 1995. – 142 р.
56. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР у редакції Закону України № 283/97-ВР від 22 травня 1997 р., і з змінами і доповненнями // ВВР. – 1997. – № 27. – Ст.181; ВВР. – 1998. – № 10. – Ст.35; ВВР. – 1998. – № 18. – Ст. 94; ВВР. – 1999. – № 15. – Ст.83; ВВР. – 1999. – №18. – Ст.140; ВВР. – 2000. – № 22. – Ст.172; ВВР. – 2003. – № 12. – Ст.88; ВВР. – 2004. – № 6. – Ст.38; ВВР. – 2004. – № 26. – Ст.360; ВВР. – 2004. – № 52. – Ст.563.
57. Stepanyan V. Reforming tax system: experience of the Baltic’s, Russia and other countries of the former Soviet Union // IMF Working Paper, 2003, http://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/2003/wp03173.pdf. – 31 p.
58. Janne Juusela Finish tax reform 2005 // EC tax review, The Netherlands, Kluwer Law International. – 2004. – V. 13. – № 3. – Р. 155 – 157.
59. Christa Randzio-Plath. Tax coordination in the enlarged European Union // EC tax review, The Netherlands, Kluwer Law International. – 2004. – V. 13. – № 4. – Р. 162 – 163.
60. Черник Д.Г., Починок А.П., Морозов В.П. Основы налоговой системы: [Учеб. пособие для вузов по экон. специальностям] / Под ред. Д. Г. Черника. – М.: Финансы, 1998. – 422 с.
61. Налоги в развитых странах / [Русакова И. Г., Кашин В. А., Кравченко И. А. и др.]; Под ред. И. Г. Русаковой. – М. : Финансы и статистика, 1991. – 286 с.
62. Lenain P., Bartoszuk L. The Polish tax reform // www.oecd.org/ dataoecd/14/10/1884560.pdf. – 54 p.
63. Isabelle Joumard and Aristomene Varoudakis Options for reforming the Spanish tax system. Economics department working papers № 249 // www.oecd.org/dataoecd/15/8/1885275.pdf. – 63 p.
64. Мещерякова О.В. Налоговые системы развитых стран мира (справочник). – М.: Правовая культура, 1995. – 240 с.
65. Bronchi C., Burns A. The tax system in the Czech Republic // www.oecd.org/dataoecd/13/61/1884904.pdf. – 62 p.
66. Нонко А.В. Деякі аспекти оподаткування підприємств громадських організацій інвалідів // Соціальне партнерство. – 2005. – № 6 (7). – С.16-19.
67. Кашин В.А. Международные налоговые отношения. – М.: Междунар. отнош., 1983. – 182 с.
68. Литвиненко Я.В., Якушик І.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. Посіб. – К.: МАУП, 2004. – 208 с.
69. Крисоватий А.І. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – Т. : Економічна думка, 2001. – 258 с.
70. Inventory of taxes in the EU: Italy // European Commission, http://europa.eu.int/comm/taxation_customs/resources/documents/tax_inventory_18_it.pdf. – 69 p.
71. Inventory of taxes in the EU: United Kingdom // European Commission, http: // europa.eu.int/comm/taxation_customs/resources/documents/tax_inventory_18_uk.pdf. – 45 p.
72. Chiara Bronchi, Jose C. Gomes-Santos Reforming the tax system in Portugal. Economics department working papers № 302 //www.oecd.org/dataoecd/29/40 /2399276.pdf. – 56 p.
73. Литвиненко Я. В. Податкові пільги: їх вплив, значення і зарубіжний досвід застосування // Економіка, фінанси, право. – 2002. – № 6. – С. 21 – 25.
74. Inventory of taxes in the EU: Germany // European Commission, http: // europa.eu.int/comm/taxation_customs/resources/documents/tax_inventory_18_de.pdf. – 42 p.
75. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. № 889-ІV // ВВР. – 2003. – № 37. – Ст.308; ВВР. – 2004. – № 52. – Ст.564.
76. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. – К.: Знання-Прес, 2004. – 454 с.
77. Inventory of taxes in the EU: The Netherlands // European Commission, http://europa.eu.int/comm/taxation_customs/resources/documents/tax_inventory_18_nl.pdf. – 51 p.
78. Michael J. Boskin New directions in tax policy// World tax reform: Case studies of developed and developing countries /Michael J. Boskin, Charles E. McLure. S.F. California: International center for economic growth, 1990. – 332 р.
79. Inventory of taxes in the EU: Sweden // European Commission, http: // europa.eu.int/comm/taxation_customs/resources/documents/tax_inventory_18_sw.pdf. – 43 p.
80. Налоговая система во Франции // Изд-во Французской организации технического сотрудничества при Посольстве Франции в Москве. – М., 1992. – 40 с.
81. Paolo Gariboldi, Mario Starita Participation exemption in the Italian tax reform // Intertax: International tax review, Kluwer Law International, London. – 2004. – № 12. – Р. 607-613.
82. Нонко А.В. Деякі аспекти правового регулювання оподаткування спадщини та дарунків в країнах Євросоюзу та Україні // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005 р. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – С. 661-664.
83. Arnold C. Harberger Principles of taxation applied to developing countries: What have we learned? // World tax reform: Case studies of developed and developing countries /Michael J. Boskin, Charles E. McLure. S.F.California: International center for economic growth, 1990. – 332 р.
84. Йоффе М.Я., Князев В.Г., Пансков В.Г., Черник Д.Г., Попов Б.В. Налоговые системы зарубежных стран: Учебник для студ. вузов/ В.Г.Князев (ред.), Д.Г. Черник (ред.). – 2. изд., перераб. и дополн. – М.: Закон и право, 1997. – 191 с.
85. Case 89/81, Staatssecretaris van Financien v Hong Kong Trade [1982] E.C.R. 1277, paragraph. 6.
86. Шоста Директива Ради від 17.05.1977 р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту – спільна система податку на додану вартість: єдина база оподаткування (77/388/ЄЕС) (OB L 145, 13.06.1977, C. 1).
87. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 р. № 168/97 із змінами та доповненнями // ВВР. – 1997. – № 21. – Ст.156.
88. Chiara Bronchi Options for reforming the tax system in Greece. Economics department working papers № 291 // www.oecd.org/dataoecd/32/2/1891982.pdf. – 73 p.
89. Case С-317/94, Elida Gibbs Ltd v Commissioners of Customs and Excise [1996] E.C.R. I-5339.
90. Deborah Butler The usefulness of the “direct link” test in determining consideration for VAT purposes // EC tax review, The Netherlands, Kluwer Law International. – 2004. – V. 13. – № 3. – Р. 92 – 102.
91. VAT rates applied in the Member States of the European Community // European Commission, Brussels – Belgium, http://europa.eu.int/comm /taxation_custom/ resources/documents.– 35 p.
92. Isabelle Joumard Tax systems in European Union countries economics, Department working papers, №. 301. //www.oecd.org/dataoecd/4/7/1897173.pdf . – 56 с.
93. Балакін Р., Колосовський О. Непряме оподаткування // Український правничий часопис. – 2003. – № 5 (10). – С. 58 – 65.
94. Дмитренко Г. Особливості гармонізації податкового законодавства в контексті вимог Європейського Союзу // Вісник Національної академії державного управління. – 2003. – № 4. – С. 238 – 251.
95. Волков Д.О. Сплата непрямих податків у країнах із ринковою економікою // Фінанси України. – 2004. – № 2. – С. 118 – 121.
96. Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 р. № 18-92// ВВР. – 1993. – № 10. – Ст.82.
97. Директива Ради 92/12/ЄЕС від 25.02.1992 р. щодо загального режиму для підакцизних товарів та щодо зберігання, переміщення та моніторингу за такими товарами (OB L 76, 23.03.1992, C.1).
98. Лютий І.О., Дрига А.Б., Петренко М.О. Податки на споживання в економіці України. – К.: Знання, 2005. – 335 с.
99. Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 567.
100. Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15 вересня 1995 р. № 329/95-ВР, //ВВР. – 1995. – № 40. – Ст.297.
101. Чумак Т. Адаптація нормативно-правових актів України до законодавства Європейського Союзу //Вісник податкової служби України, 2003, № 1(235).– С.7 - 11.
102. Inventory of taxes in the EU: France // European Commission, http://europa.eu. int/comm/taxation_customs/resources/documents/tax_inventory_18_fr.pdf. – 87 p.
103. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 р. № 1058-IV //ВВР. – 2003. – №№ 49-51. – Ст.376.
104. Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР зі змінами і доповненнями //ВВР. – 1997. – №37. – Ст.237.
105. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 09 березня 2000 р. № 1533-III //ВВР. – 2000. – № 22. – Ст.171.
106. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-III //ВВР. – 2001. – № 14. – Ст.71.
107. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV //ВВР. – 1999. – № 46-47. – Ст.403.
108. Черник Д.Г. Налоги Швеции // Финансы. – 2001. – № 3. – С. 24 -25.
109. Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р. № 2213-III зі змінами і доповненнями //ВВР. – 2001. – № 11. – Ст.47.
110. Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 р № 2272-III зі змінами і доповненнями //ВВР. – 2001. – № 17. – Ст.80.
111. Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 р. № 1423.
112. Черник И.Д. Регулирование и порядок взимания единого социального налога // Финансы. – 2005. – № 2. – С. 23-29.
113. Криксунова Н.В. Единый соцыальный налог в вопросах и ответах /Н.В. Криксунова, Л.В. Комарова – М.: [Междунар. фин. еженедельник «Фин. газ.»], 2003. – 47 с.
114. Капіца Ю. Наближення законодавства України до законодавства ЄС відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та Україною // Український правовий часопис.– 1999. – Вип. 5. – С. 18-25.
115. Тихомиров Ю.А. Курс порівняльного правознавства. – М: Норма, 1996. – 432 с.
116. Бачило І.Л. Проблеми гармонізації в законодавстві // Журнал російського права. – 2000. – № 8.
117. Гернфельд Г.-Г. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: дороговказ для України? // Український правовий часопис. – 2003. – Вип. 2 (7). – С. 24 -27.
118. Луць Л. Основні заходи та способи європейської правової інтеграції // Право України. – 2002. – № 5. – С. 146 - 148.
119. Большой юридический словарь /Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькиева, В.Е. Крутских. – М.:ИНФРА-М, 1997. – VІ. - 790 с.
120. Указ Президента України від 11 червня 1998 р № 615/98 «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу».
121. Задорожний А.В. О Государственной политике в сфере гармонизации законодательства Украины и стран Европы // Проблеми гармонізації законодавства України та країн Європи /За заг. ред. Є.Б. Кубко, В.В. Цветкова. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
122. Закон України «Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 21 листопада 2002 р. № 228-IV // ВВР. – 2003. – № 3. – Ст.12.
123. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» 18 березня 2004 р. № 1629-IV // ВВР. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
124. Каграмян А.Д. Процесс гармонизации налогообложения в странах ЕС на современном этапе // Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук, Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова. – М., 2000.– 158 с.
125. Кушель Г.-Д. Гармонізація законодавства: досвід держав-членів ЄС і країн Східної та Центральної Європи // Український правовий часопис. – 2003. – Вип. 2 (7). – С. 32 - 34.
126. Муравйов В.І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами. – К.: Академ-Прес, 2002. – 426 с.
127. Муравйов В.І. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтеграції // Український правовий часопис. – 2003. – Вип. 2 (7). – С. 3 - 23.
128. Reinhard Shue. Harmonization of direct taxation in EEC. Lancaster, 1992.
129. Муравйов В.І. Правові засади гармонізації законодавства в Європейському Союзі // Право України. – 2002. – № 7. – С. 114 - 118.
130. Barry Bracewell-Milnes The cost of Harmony // Intertax: International tax review, Kluwer Law International, London. – 2004. – V. 32. – № 10. – Р. 458 - 459.
131. William F. Fox Destination based indirect taxation: the case of Bosnia and Herzegovina // European Journal of Law and Economics, The Netherlands, Kluwer Law International. – 2003. – V. 16. – № 1. – Р. 5 - 21.
132. Біла Книга «Підготовка асоційованих країн Центральної та Східної Європи до інтеграції до Внутрішнього ринку Європейського Союзу» від 10 травня 1995 р. СОМ(95) 163 final/2.
133. Восьма Директива Ради від 06.12.1979 р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту – Правила відшкодування податку на додану вартість платникам податку, які не мають постійного місця здійснення підприємницької діяльності на території країни (77/1072/ЄЕС) (OB L 331, 27.12.1979, C.11).
134. Тринадцята Директива Ради від 17.11.1986 р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту – Правила відшкодування податку на додану вартість платникам податку, які не мають постійного місця здійснення підприємницької діяльності на території Співтовариства (86/560/ЄЕС) (OB L 326, 21.11.1986, C.40).
135. Otmar Thoemmes European Commission tables results of survey concerning cost of compliance re profit determination rules // Intertax: International tax review, Kluwer Law International, London, 2004. – V. 32. – № 12. – Р. 629 - 630.
136. Taxation Papers: European tax survey, working paper № 3 October 2004 // European Commission, Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2004. – 159 p.
137. European Commission (2000 e), “Growth dividend: tax cuts versus deficit reductions”, EcFin 125-00-EN.
138. European Commission (2000 d), ”Third Article 14 report on the application of Council regulation (EEC) № 218/92 of 27 January on Administrative co-operation in the field of indirect taxation”, Report from the Commission to the Council and the European Parliament, COM(2000)28 final.
139. European Commission (2000 c), “A strategy to improve the operation of the VAT system within the context of the international market”, Communication from the Commission to the Council and the European Parliament, COM(2000)348 final.
140. Басалаева Е.В. О координации и гармонизации налоговых отношений // Финансы. – 2004. – № 2. – С. 27 – 29.
141. Директива Ради 92/79/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо зближення податків на сигари (OB L 316, 31.10.1992, C. 8).
142. Директива Ради 92/80/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо зближення податків на тютюнові вироби, інші, ніж сигарети (OB L 316, 31.10.1992, C. 10).
143. Директива Ради 92/81/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо гармонізації структур акцизних зборів з нафтопродуктів (OB L 316, 31.10.1992, C. 12).
144. Директива Ради 92/82/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо зближення ставок акцизних зборів з нафтопродуктів (OB L 316, 31.10.1992, C. 19).
145. Директива Ради 92/81/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо гармонізації структур акцизних зборів на спирт та алкогольні напої (OB L 316, 31.10.1992, C.21).
146. Директива Ради 92/84/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо зближення ставок акцизних зборів на спирт та алкогольні напої (92/84/ЄЕС).
147. Директива Ради 69/335/ЄЕС від 17 липня 1969 р. щодо непрямих податків з приросту капіталу (69/335/ЄЕС) (OB L 249, 03.10.1969, C. 25).
148. Директива Ради 90/435/ЄЕС від 23 липня 1990 р. щодо загальної системи оподаткування, яка застосовується до материнських та дочірніх компаній, які знаходяться в межах юрисдикції різних держав–членів (90/435/ЄЕ