Попович Олександр Васильович. Процесуальне керівництво прокурора у кримінальному провадженні

brief description

Попович Олександр Васильович. Процесуальне керівництво прокурора у кримінальному провадженні.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.09, Ген. прокуратура України, Нац. акад. прокуратури України. - Київ, 2015.- 229 с.

Генеральна прокуратура України
Національна академія прокуратури України

На правах рукопису

ПОПОВИЧ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 343.11

ПРОЦЕСУАЛЬНЕ КЕРІВНИЦТВО ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Толочко Олександр Миколайович
кандидат юридичних наук, професор

Київ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КЕРІВНИЦТВА ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ..........................................................................................................11
1.1 Розвиток наукової думки та законодавства щодо інституту процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні.................11
1.2 Правова природа процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні.....................................................................................28
1.3 Місце процесуального керівництва в системі функцій прокурора у кримінальному провадженні.....................................................................................45

Висновки до Розділу 1..........................................................................................70

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КЕРІВНИЦТВА ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ………….............................................................72
2.1 Об’єкт процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні...................................................................................................................72
2.2 Зміст та форма процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні........................................................................................93
2.3. Етапи процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні.................................................................................................................117

Висновки до Розділу 2........................................................................................141

РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ КЕРІВНИЦТВО ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН..............................................................................................143
3.1 Процесуальне керівництво прокурора у кримінальному провадженні за законодавством Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччина.....................................................................................................................144
3.2 Процесуальне керівництво прокурора у кримінальному провадженні за законодавством Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії та Сполучених Штатів Америки................................................................................159
3.3 Процесуальне керівництво прокурора у кримінальному провадженні за законодавством пострадянських країн..................................................................170

Висновки до Розділу 3........................................................................................179

ВИСНОВКИ........................................................................................................182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................187

ДОДАТКИ...........................................................................................................213

ВСТУП

Актуальність теми. Обраний Україною євроінтеграційний курс має на меті імплементацію у вітчизняну юриспруденцію найкращих інститутів кримінального провадження, що достатньо тривалий час успішно функціонують у зарубіжних країнах. Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року удосконалив майже всі стадії кримінального процесу, не оминувши й правового статусу всіх суб’єктів, які беруть участь у кримінальних процесуальних правовідносинах. Особливу роль серед учасників кримінального провадження завжди відігравав, відіграє та буде відігравати прокурор.
Новітні підходи до розуміння правового статусу і функціонального призначення прокурора у кримінальному провадженні жорстко підвищили вимоги до діяльності прокурора. Запровадження принципу незмінності прокурора посилило його загальну відповідальність як представника держави за остаточний результат кожного кримінального провадження.
Нормативне закріплення за прокурором функції процесуального керівництва у кримінальному провадженні є фактичною реалізацією положень Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи „Щодо ролі прокурорів в системі кримінального правосуддя”. Більше того, зарубіжний досвід правового закріплення процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні вже довів ефективність його існування.
Про осяг реалізації прокурором своїх владно-розпорядчих повноважень у формі надання керівних вказівок свідчать статистичні дані. Так, з 20 листопада по 31 грудня 2012 року серед 60 399 закінчених кримінальних проваджень (з повторно закінченими) прокурорами надано слідчим 20 821 письмову вказівку, у 2013 році серед 1 277 086 закінчених кримінальних проваджень (з повторно закінченими) надано 234 420 письмових вказівок, у 2014 році серед 930 059 закінчених кримінальних проваджень (з повторно закінченими) надано 196 509 письмових вказівок.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові праці таких дослідників, як: В.І. Басков, В.П. Божєв, І.В. Гловюк, В.Л. Головко, Ю.М. Грошевий, К.Ф. Гуценко, В.С. Зеленецький, К.Б. Калиновський, Н.С. Карпов, Є.Г. Коваленко, І.М. Козьяков, О.М. Ларін, П.А. Лупинська, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, М.В. Муравйов, В.А. Омельчук, І.Д. Перлов, В.П. Півненко, М.М. Розін, В.М. Савицький, Г.П. Середа, М.С. Строгович, О.Ю. Татаров, І.В. Тиричев, О.М. Толочко, Л.Д. Удалова, І.Я. Фойницький, Г.І. Чангулі, М.О. Чельцов-Бебутов, М.Л. Шифман та ін.
Починаючи з 2012 року, в Україні було захищено цілу низку дисертаційних досліджень за спеціальністю 12.00.09, які торкалися питань процесуального керівництва або кримінальної процесуальної діяльності прокурора у кримінальному провадженні, а саме: Р.Г. Ботвінов „Кримінальна процесуальна компетенція керівника органу досудового розслідування (за матеріалами діяльності слідчих підрозділів органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства)” (2014 р.); І.В. Єна „Кримінальна процесуальна компетенція прокурора у досудовому провадженні” (2014 р.); О.Р. Мала „Цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні” (2014 р.); С.М. Меркулов „Обвинувачення у кримінальному судочинстві України в контексті європейських стандартів” (2014 р.); Д.М. Мірковець „Керівництво досудовим слідством у кримінальному процесі України” (2012 р.); В.І. Мотиль „Прокурорський нагляд за екстрадицією особи” (2012 р.); Г.В. Остафійчук „Кримінальне переслідування на досудових стадіях кримінального процесу” (2013 р.); К.С. Тітков „Участь прокурора на стадії досудового розслідування злочинів” (2014 р.).
Однак, незважаючи на значний внесок вказаних науковців, окремі проблеми здійснення прокурором процесуального керівництва у кримінальному провадженні, особливо в аспекті впровадження положень нового Кримінального процесуального кодексу України, й досі залишаються невирішеними, що і зумовило актуальність дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи спрямована на виконання відповідних положень Плану заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, затвердженого Указом Президента України від 12 січня 2011 року № 24/2011. Робота виконана відповідно до плану наукової роботи Національної академії прокуратури України.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексній розробці сучасних підходів до вирішення існуючих проблем процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні та внесення науково обґрунтованих рекомендацій у контексті міжнародних стандартів щодо вдосконалення чинного законодавства і практики його застосування.
Для досягнення зазначеної мети ставилися такі задачі:
– здійснити історичний огляд наукової думки та законодавства щодо інституту процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні;
– з’ясувати правову природу процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні;
– висвітлити місце процесуального керівництва в системі функцій прокурора у кримінальному провадженні;
– розкрити об’єкт процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні;
– розглянути зміст та форму процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні;
– визначити етапи процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні;
– проаналізувати процесуальне керівництво прокурора у кримінальному провадженні за законодавством зарубіжних країн;
– виявити недоліки законодавства щодо процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні та запропонувати шляхи їх ліквідації.
Об’єктом дослідження є кримінальне процесуальне законодавство та практика його застосування у сфері процесуальної діяльності прокурора у кримінальному провадженні.
Предметом дослідження є процесуальне керівництво прокурора у кримінальному провадженні.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертації є комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Діалектичний метод, тобто загальнонауковий метод пізнання, застосовано як основний для дослідження динаміки розвитку явищ та інститутів у єдності і суперечності їх протилежностей. Історико-правовий метод використано при дослідженні закономірностей становлення та розвитку законодавства щодо процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні. Системно-структурний метод застосовано при визначенні оптимальних взаємозв’язків між процесами, що зумовлюють наближення кримінального провадження України до міжнародних стандартів. Компаративістський метод використано при порівнянні норм сучасного кримінального процесуального законодавства України з відповідними нормами зарубіжних країн, практикою Європейського суду з прав людини із урахуванням думок вчених. Формально-юридичний метод застосовано при з’ясуванні сутності норм КПК України. Метод правового моделювання використано при розробці власних моделей здійснення прокурором процесуального керівництва у кримінальному провадженні. Соціологічний метод застосовано для дослідження думок практичних працівників суду та прокуратури щодо основних положень дослідження.
Обрані методи дослідження використовувалися в дисертації в їх взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило переконливість, всебічність, повноту й об’єктивність дослідження, істинність отриманих наукових результатів.
Нормативною основою дисертаційного дослідження є міжнародно-правові норми, законодавство України й інших країн, практика Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Європейського суду з прав людини.
Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування 328 прокурорів і слідчих, матеріали 580 кримінальних проваджень та статистичні дані Верховного Суду України і Генеральної прокуратури України (2006–2013 роки).
Наукова новизна дисертаційної роботи визначається тим, що вона є першим комплексним дослідженням проблем процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні. Основними положеннями, які стали підсумком дослідження, обумовлюють наукову новизну та виносяться на захист, є такі:
вперше одержано:
– цілісний авторський підхід до розуміння правової природи процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні як специфічного багатоетапного напряму кримінально-процесуальної діяльності прокурора, спрямованого на ефективну організацію досудового розслідування із використанням комплексу владно-розпорядчих повноважень;
– комплексний підхід до розуміння об’єкта процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні через призму виконання завдань кримінального провадження, додержання засад кримінального провадження та дотримання процесуальної форми;
– авторське тлумачення змісту процесуального керівництва прокурора в кримінальному провадженні, що полягає у вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень (внутрішні елементи), та форми процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні (зовнішній прояв змісту) – у відповідних процесуальних актах прокурора;
– положення щодо семи можливих етапів процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні, з яких лише три є обов’язковими (призначення прокурора, встановлення особи (осіб), яка вчинила кримінальне правопорушення, припинення процесуального керівництва прокурора), а інші – факультативні й залежать від конкретних обставин кримінального провадження;
удосконалено:
– науково обґрунтовану позицію щодо паралельного здійснення прокурором функцій процесуального керівництва досудовим розслідуванням та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, реалізація яких забезпечується одними й тими ж повноваженнями прокурора, спрямованими на виконання завдань кримінального провадження;
– висновок щодо необхідності наділення прокурора повнотою владно-розпорядчих повноважень відповідно до аналогів європейської спільноти та з метою ефективного виконання покладених на нього обов’язків;
дістало подальший розвиток:
– аргументи щодо породження функцією процесуального керівництва досудовим розслідуванням функції підтримання державного обвинувачення у суді, виходячи з принципу незмінності прокурора у кримінальному провадженні;
– наукові підходи щодо удосконалення форми і змісту таких процесуальних актів, що складаються прокурором під час процесуального керівництва у кримінальному провадженні, як вказівки, доручення, повідомлення про підозру й обвинувальний акт, та підстав їх складання;
– положення, спрямовані на оптимізацію діяльності прокурора під час відкриття матеріалів іншій стороні, які стосуються питань протидії зволіканню при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, проведення додаткових процесуальних дій та оскаржень відповідних рішень слідчого судді.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення можуть бути використані у:
– правотворчості – для розвитку кримінального процесуального законодавства при внесенні змін до КПК України (лист про впровадження результатів дослідження в законодавчий процес від 2 листопада 2014 року № 04-20/12-2275);
– правозастосовчій сфері – для удосконалення діяльності процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні (лист про впровадження результатів дослідження у практичну діяльність органів прокуратури від 12 лютого 2015 року № 01/1-15 вих-15);
– навчальному процесі – при викладанні навчальної дисципліни «Кримінальний процес України», підготовці підручників, навчальних посібників і лекцій (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Національної академії прокуратури України від 25 вересня 2014 року);
– науково-дослідній сфері – для подальших наукових досліджень діяльності прокурора у кримінальному процесі України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у наукову діяльність Національної академії прокуратури України від 9 жовтня 2014 року).
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки, пропозиції, що містяться у дисертації, доповідалися автором і були обговорені на міжнародних науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства й удосконалення діяльності судових і правоохоронних органів України” (м. Луганськ, 20 квітня 2012 року); „Актуальні проблеми юридичної науки” (м. Хмельницький, 23–24 листопада 2012 року); „Діяльність підрозділів кримінальної міліції: сучасний стан та перспективи вдосконалення” (м. Львів, 12 квітня 2013 року); „Актуальні питання публічного та приватного права у контексті сучасних процесів реформування законодавства” (м. Херсон, 26–27 квітня 2013 року); „Правове життя сучасної України” (м. Одеса, 16–17 травня 2013 року); „Юридичні наукові дискусії як фактор сталого розвитку правової доктрини та законодавства” (м. Київ, 16–17 травня 2014 року), „«Сучасний вимір держави та права” (м. Львів, 30–31 травня 2014 року).
Публікації. Основні теоретичні висновки і практичні пропозиції, що містяться у дисертації, сформульовані в семи наукових статтях, які опубліковані у наукових фахових виданнях, із яких одна – в зарубіжному виданні та одна в електронному фаховому виданні, а також у семи тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою, предметом і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 229 сторінок, із яких: основний текст – 186 сторінок, список використаних джерел (248 найменувань) – 26 сторінок, 6 додатків – 17 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження проблем процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні розроблено комплексний підхід не тільки до їх вирішення, а й удосконалення чинного законодавства. Основними висновками у роботі є наведені нижче.
1. Досліджуючи становлення інституту процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні, встановлено, що прообраз подальшого процесуального керівництва прокурором розслідуванням у кримінальному судочинстві України вперше було закріплено в „Законі про судопровадження у справах про злочини та проступки взагалі” 1857 року, відповідно до якого прокурор мав право давати вказівки про дослідження тих обставин, які, на його думку, не встановлено. Водночас найбільша цінність закріплення процесуального керівництва прокурора кримінальним провадженням виявилася у положеннях Статуту кримінального судочинства 1864 року і полягала в тому, що обов’язковість прокурорських пропозицій слідчими суддями не могла ставитися під сумнів, а тому вони не мали права ухилятися від виконання вимог прокурора, навіть у випадках, якщо результатом виконання таких вказівок прокурора могло стати здобуття доказів, які не є вагомими для встановлення винуватості особи. Саме така конструкція законодавства дала змогу І.Я. Фойницькому виділити процесуальне керівництво як окрему функцію прокурора у кримінальному процесі.
2. На підставі аналізу думок вчених різних епох і сучасних вимог КПК України визначено підхід до розуміння правової природи процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні, яку слід розуміти як специфічний багатоетапний напрям кримінально-процесуальної діяльності прокурора, спрямований на ефективну організацію досудового розслідування із використанням комплексу владно-розпорядчих повноважень, якими він наділений. При цьому владно-розпорядчі повноваження є основою ефективного процесуального керівництва прокурора при виконанні завдань, покладених на нього як на представника держави. Водночас ефективність виконання таких повноважень, на думку автора, цілком залежить від їх повноти. У зв’язку з цим зроблено висновок стосовно негайного наділення процесуального прокурора повноваженнями щодо відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та права ініціювати перед керівником прокуратури питання про відсторонення керівника органу досудового розслідування від організації досудового розслідування.
3. При висвітленні місця процесуального керівництва в системі функцій прокурора у кримінальному провадженні висловлено думку щодо основоположності функції кримінального переслідування прокурора у кримінальному провадженні. Причому процесуальне керівництво досудовим розслідуванням і нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування – паралельні функції прокурора у кримінальному провадженні, реалізація яких забезпечується одними й тими ж повноваженнями прокурора, спрямованими на виконання завдань кримінального провадження. Сучасне формування системи досудового слідства і введення у дію законів, що регулюють її функціонування, яке відбувається в умовах сучасного реформування органів прокуратури в процесі європейської інтеграції, що спричинить позбавлення органів прокуратури функції проведення досудового розслідування, є лише питанням часу. Однак повноваження прокурора – процесуального керівника щодо особистого проведення слідчих (розшукових) і процесуальних дій у порядку, визначеному КПК України, а також участі у їх проведенні вбачаються надзвичайно вдалими та такими, що відповідають євроінтеграційним інтересам України. Виконання прокурором функції процесуального керівництва досудовим розслідуванням породжує функцію підтримання державного обвинувачення у суді.
4. Враховуючи наведені думки дослідників і тлумачення категорій, зазначимо, що в широкому сенсі об’єктом процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні є те, на що воно спрямоване. Питання об’єкта процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні надзвичайно широке та складне, а тому потребує більш детального і розгорнутого розуміння, враховуючи завдання та загальне призначення прокурора у кримінальному провадженні й особливості його діяльності зі здійснення процесуального керівництва. У зв’язку з цим основою до визначення об’єкта процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні можуть бути лише положення чинного КПК України, міжнародних нормативно-правових актів (включаючи відповідну практику Європейського суду з прав людини) та теоретичні досягнення правничої науки, основою яких є не обвинувальна (інквізиційна), а змагальна модель кримінального провадження. Саме тому необхідне застосування комплексного підходу до розуміння об’єкта процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні через призму виконання завдань кримінального провадження, додержання засад кримінального провадження та дотримання процесуальної форми, причому остання є консолідуючою основою.
5. Зміст процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні полягає у реалізації ним своїх повноважень через вчинення процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень у межах, визначених КПК України. Саме наведене формулювання виражатиме внутрішні елементи такої кримінально-процесуальної діяльності прокурора. В свою чергу, форма процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні виражатиме зовнішню оболонку змісту, а саме: форму вчинених ним процесуальних дій і прийнятих ним процесуальних рішень під час виконання покладених на нього завдань, яка знаходить своє відображення у відповідних процесуальних актах прокурора.
6. Питання визначення етапів процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні безпосередньо залежить від руху кримінального провадження. Проведене дослідження дало змогу виділити сім можливих етапів процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні, з яких лише три є обов’язковими (призначення прокурора, встановлення особи (осіб), яка вчинила кримінальне правопорушення, припинення процесуального керівництва прокурора), а інші – факультативні, адже залежать від конкретних обставин кримінального провадження.
7. У кримінальному процесі Франції існують два головні суб’єкти розслідування, а саме: прокурор і слідчий суддя, під керівництвом яких перебуває судова поліція. Тобто розвиток кримінальної процесуальної діяльності у цій країні відбувся шляхом відмови від запровадження єдиного керуючого суб’єкта попереднім слідством. Адже, як свідчить проведене дослідження, між прокурором і слідчим суддею існує складний механізм співпраці, в якому право одного давати вказівки протиставляється праву другого не виконувати їх. Кожен вправі вчиняти так, як вважає за потрібне. Водночас у деяких випадках невиконання дій за вказівками можна оскаржити. Процесуальне керівництво під час усього процесу розслідування справ у Німеччині передано прокурору, про керівну роль якого наочно свідчить те, що розслідування він може проводити як особисто, так і за допомогою органів влади чи поліції, шляхом надання їм відповідних вказівок, що є для них обов’язковими до виконання. Тому, незважаючи на те, що розслідування мають право проводити декілька суб’єктів розслідування, повноправним керівником дізнання в Німеччині як стадії попереднього слідства в нашому розумінні є лише прокурор. Тобто, як бачимо, незважаючи на ідею керівної ролі прокурора під час дізнання, фактично в Німеччині воно може перебувати в руках органів поліції, яка і керує власним розслідуванням.
8. Зміст інституту процесуального керівництва під час досудового розслідування в Англії простежується не тільки в діяльності того органу розслідування, в провадженні якого перебуває справа, а й у компетенції місцевих помічників директора „Дирекції публічних обвинувачень”, які можуть надавати вказівки (рекомендації, поради) всім іншим суб’єктам провадження досудового розслідування. Водночас про такий висновок як остаточне твердження не можна зазначати з упевненістю. У цьому випадку можливо лише констатувати факт наявності в досудовому розслідуванні Англії хоча і слабких та чітко не відображених, проте характерних ознак вказаного інституту в компетенції місцевих помічників директора „Дирекції публічних обвинувачень”. Наявність процесуального керівництва під час досудового розслідування органами поліції США простежується як у компетенції поліції, яка займається цим, так і атторнея, який отримує справу після закінченого поліцією розслідування. Інститут процесуального керівництва наявний у повноваженнях тієї посадової особи, в провадженні якої перебуває справа. У зв’язку з цим можна також зробити висновок про те, що коли справу тільки починають розслідувати керівником такої діяльності є сам поліцейський детектив. Однак із передачею поліцейським детективом справи своєму начальнику керівником такого досудового провадження, на думку автора, стає вже цей керівник, оскільки рішення про подальший рух справи приймає саме він. Водночас із направленням справи вже атторнею керівництво досудовим розслідуванням переходить до нього. Тобто все це дає підстави стверджувати про наявність ознак процесуального керівництва розслідуванням злочинів у повноваженнях місцевого прокурора США – атторнея, стосовно всіх інших суб’єктів розслідуванням, адже прокуратура є єдиним суб’єктом кримінального переслідування в суді.
9. Аналіз інституту процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні за законодавством пострадянських країни вказує на різні підходи правової регламентації. Водночас пряме визначення процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні існує лише у КПК Вірменії та в КПК Казахстану, причому останній, у свою чергу, є удосконаленою моделлю КПК України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Азаров Ю.І. Кримінально-процесуальне право України: навч. посіб. / [Ю.І. Азаров, С.О. Заїка, В.Г. Фатхудінов]. – К.: Видавництво „КУТЕП”, – 2008. – 430 с.
2. Актуальні питання кримінального процесу України: навч. посіб. / [Є.М. Блажівський, I.M. Козьяков, О.М. Толочко, С.С. Мірошниченко, Г.П. Власова та ін.]; за заг. ред. Є.М. Блажівського. – К.: Національна академія прокуратури України; Центр учбової літератури, 2013. – 304 с.
3. Александров О. Аторнейська служба США / О. Александров // Вісник прокуратури. – 2000. – № 4. – С. 68–72.
4. Алексеев Н.С. Очерк развития науки советского уголовного процесса / Н.С. Алексеев, В.Г. Даев, Л.Д. Кокорев. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1980. – 252 с.
5. Андрєєв Р. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення / Р. Андрєєв // Вісник прокуратури. – 2013. – № 4. – С. 52–66.
6. Апарова Т.В. Суды и судебный процесс Великобретании, Англии, Уэльса, Шотландии / Апарова Т. В. – М. : Институт международного права и экономики. – Издательство „Триада, Лтд”, 1996. – 157 с.
7. Арчер Питер. Английская судебная система / пер. с англ. Л.А. Ветвинского; под ред. и с предисл. Б.С. Никифорова. – М.: Издательство иностранной литературы, 1959. – 268 с.
8. Баев О.Я. Прокурор как субъект уголовного преследования: науч.-практ. пособ. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 144 с.
9. Бакаев Д.М. Вопросы взаимодействия общего надзора и надзора за исполнением законов органами дознания и предварительного следствия в деятельности районной (городской) прокуратуры: учеб. пособ. / Д.М. Бакаев. – Х.: Фил. Ин-та прокуратуры, 1988. – 44 с.
10. Бакаев Д.М. Сущность, задачи, формы и методы прокурорского надзора за соблюдением законов органами дознания и досудебного следствия: учеб. пособ. / Д.М. Бакаев, И.Ф. Цымбалистенко. – Х.: ИПК Генеральной прокуратуры Украины, 1997. – 43 с.
11. Басков В.И. Прокурорский надзор за исполнением законов при рассмотрении уголовных дел в судах. – [2-е изд.] / В.И. Басков. – М.: Юрид. лит., 1986. – 288 с.
12. Бахін В.П. Поліцейський допит у США: (Поради допитуючому): навч. посіб. / Бахін В.П., Весельський В.К., Маліков Т.С. – К.: НВТ „Правник”, 1997. – 32 с.
13. Беляев И. Д. Лекцiи по исторiи русскаго законодательства / Беляев И.Д. – М.: Типо-Лит. С.А. Петровского и Н.П. Панина, 1879. – 728 с.
14. Березин Ю.А. Еще раз о соотношении прокурорского надзора и руководства следствием / Березин Ю.А. // Предварительное следствие и прокурорский надзор: сб. науч. трудов. – М., 1990. – 109 с. – С. 80–83.
15. Биркович О.І. Судова система української держави (Гетьманщини) 1648–1657 рр.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень” / О.І. Биркович. – К., 2004. – 15 с.
16. Богуцький П. Прокуратура в системі кримінальної юстиції: інституційні та функціональні ознаки процесуального керівництва / П. Богуцький // Вісник прокуратури. – 2013. – № 11. – С. 29–33.
17. Божьев В.П. Избранные труды / В.П. Божьев. – М.: Юрайт, 2010. – 715 с.
18. Божьев В.П. Уголовно-процессуальные правоотношения / В.П. Божьев. – М.: Юрид. лит., 1975. – 176 с.
19. Бондаренко І. Реформування органів прокуратури – нагальна вимога сьогодення / І. Бондаренко // Вісник прокуратури. – 2002. – № 5. – С. 11–13.
20. Бостан Л.М. Історія держави і права зарубіжних країн: навч. посіб. / Л.М. Бостан, С.К. Бостан. – [2-е вид. перероб. й доп.]. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 730 с.
21. Ботвінов Р.Г. Кримінальна процесуальна компетенція керівника органу досудового розслідування (за матеріалами діяльності слідчих підрозділів органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ботвінов Ростислав Геннадійович. – Донецьк, 2014. – 201.
22. Василенко О. Питання взаємодії оперативного підрозділу, слідчого та координуюча роль прокурора як процесуального керівника у кримінальному провадженні / О. Василенко // Вісник прокуратури. – 2013. – № 2. – С. 24–28.
23. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – К.: Лито-типография Товарищества И.Н. Кушнерев и Ко, 1907. – 694 с.
24. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – М.: Издательский дом „Территория будущего”, 2005 – 800 с.
25. Волколуп О.В. Система уголовного судопроизводства и проблемы её совершенствования / О.В. Волколуп. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 267 с.
26. Воротинцев Є. Інформативність письмового повідомлення про підозру в системі змагального кримінального судочинства України / Є. Воротинцев // Вісник прокуратури. – 2014. – № 1. – С. 90–96.
27. Временное положение о народных судах и революционных трибуналах от 20 февраля 1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 15. – Ст. 161.
28. Выдря М.М. Участники судебного разбирательства и гарантии их прав / М.М. Выдря. – Краснодар: Кубанский государственный університет, 1979. – 102с.
29. Гартунг Н. История уголовного судопроизводства и судоустройства Франции, Англии, Германии и России, принаровленная к университетскому курсу / Гартунг Н. – СПб.: Тип. Э. Арнгольда, 1868. – 206 с.
30. Генеральна прокуратура України. Матеріали з питань статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua/statistics.html.
31. Герцензон А.А. Проблема законности и правосудия во французских политических учениях XVIII века / отв. ред. А.А. Пионтковский. – М.: АН СССР, 1962. – 320 с.
32. Гловюк І. Процесуальне керівництво прокурора досудовим розслідуванням: функціональна ідентифікація / І. Гловюк // Вісник прокуратури. – 2013. – № 12. – С. 79–89.
33. Говоруха М. Суть наглядової діяльності прокурора та процесуального керівництва / М. Говоруха // Вісник прокуратури. – 2013. – № 11. – С. 24–28.
34. Головко Л.В. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции / Л.В. Головко – М.: СПАРК, 1995. – 130 с.
35. Гольдштейн М.Л. Движение уголовного процесса. Практические примеры / Гольдштейн М.Л. – С.-Пб.: Тип. С.-Пб. Т-ва „Труд” Фонтанка, 86, 1907. – 373 c.
36. Грицаєнко Л. Правова природа діяльності прокурора на досудовому слідстві / Л. Грицаєнко // Вісник прокуратури. – 2008. – № 11. – С. 68–76.
37. Грицаєнко Л. Правовий процес утвердження інституту прокуратури в Німеччині / Л. Грицаєнко // Вісник прокуратури. – 2007. – № 6. – С. 121–126.
38. Грицаєнко Л. Інститут підтримання обвинувачення в Україні та в зарубіжних країнах / Л. Грицаєнко // Вісник прокуратури. – 2009. – № 8. – С. 111–121.
39. Грицаєнко Л.Р. Прокуратура в країнах Європи [текст]: навч. посіб. / Грицаєнко Л.Р. – К.: БІНОВАТОР, 2006. – 400 с.
40. Грицаєнко Л. Роль і місце прокуратури Франції в системі органів державної влади / Л. Грицаєнко // Вісник прокуратури. – 2006. – № 5. – С. 119–125.
41. Гуценко К.Ф. Уголовный процесс западных государств / К.Ф. Гуценко, Л.В. Головко, Б.А. Филимонов. – М.: ИКД „Зерцало-М”, 2001. – 480 с.
42. Гуценко К.Ф. Уголовная юстиция США / Гуценко К.Ф. – М.: Юрид. лит., 1979. – 208 с.
43. Давыденко Л.М. Органы прокуратуры Украины, Российской Федерации и США (сравнительный анализ законодательства): учеб. пособ. / Давыденко Л.М., Каркач П.М., Мычко Н.И., Руденко Н.В.; под. ред. Л.М. Давиденко. – Х.: Медиа-группа, 1999. – 76 с.
44. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / В.И. Даль. – СПб.; М.: Изд. Товарищество М.О. Вольфа, 1905. – Т. 2. – 1907. – 1017 с.
45. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / В.И. Даль. – СПб.; М.: Изд. Товарищество М. О. Вольфа, 1903–1909 – Т. 3. – 1907.– 893 с.
46. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / В. И. Даль. – СПб.; М.: Изд. Товарищество М. О. Вольфа, 1903–1909 – Т. 4. – 1909.– 853 с.
47. Дворник А. Повноваження прокурора у досудовому кримінальному провадженні / А. Дворник // Вісник прокуратури. – 2013. – № 8. – С. 122–128.
48. Дворник А. Функції прокурора у кримінальному провадженні за новим КПК України / А. Дворник // Вісник прокуратури. – 2013. – № 3. – С. 104–112.
49. Декрет Совета народных комиссаров Украины „О суде” от 14 февраля 1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 11. – Ст. 141.
50. Дмитриев Ф.М. История судебных инстанций и гражданского апелляционного судопроизводства от судебника до учреждения о губерниях / Дмитриев Ф.М. – М.: Типография А.И. Мамонтова и К, 1899. – 588 с.
51. Додонов В.Н. Прокуратура в России и за рубежом. Сравнительное исследование / В.Н. Додонов, В.Е. Крутских; под. ред. канд. юрид. наук С.И. Герасимова. – М.: НОРМА, 2001. – 192 с.
52. Духовской М.В. Русский уголовный процесс / Духовской М.В. – М.: Склад издания в книжном магазине М.В. Клюкина, 1905. – 472 с.
53. Дьомін Ю.М. Особливості підтримання державного обвинувачення за новим кримінальним процесуальним законодавством України / Ю.М. Дьомін // Вісник прокуратури. – 2012. – № 11. – С. 7–13.
54. Ердаґоз проти Туреччини: Рішення Європейського суду з прав людини (Заява № 127/1996/945/746) від 22 жовтня 1997 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/Pages/search.aspx#{%22languageisocode%22:[%22ENG%22],%22appno%22:[%2221890/93%22],%22documentcollectionid2%22:[%22CHAMBER%22],%22itemid%22:[%22001-58108%22]}.
55. Єна І.В. Кримінальна процесуальна компетенція прокурора у досудовому провадженні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Єна Ірина Вікторівна. – К., 2014. – 233 с.
56. Жогин Н.В. Прокурорский надзор за предварительным расследованием уголовных дел / В.Н. Жогин. – М.: Юридическая литература. – 1968. – 264 с.
57. Закон України „Про прокуратуру”. Науково-практичний коментар: у 3 кн. / Кн. 1. Науково-практичний коментар. – К.: Алерта, 2013. – 336 с.
58. Закон України про прокуратуру. Науково-практичний коментар / [Д.М. Бакаєв, Ю.М. Грошевий, В.В. Долежан та ін.] / – Х.: Приватна фірма „Рита”, 1993. – 175 с.
59. Зеленецкий В.С. Прокурорский надзор за исполнением закона о всестороннем, полном и объективном исследовании обстоятельств уголовного дела в стадии предварительного расследования. – Х.: Институт повышения квалификации районных и городских прокуроров при Прокуратуре Союза ССР, 1990. – 92 с.
60. Иностранное конституционное право / под ред. проф. В.В. Маклакова. – М.: Юристъ, 1996. – 512 с.
61. История советской прокуратуры в важнейших документах. – М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1947. – 543 с.
62. Калиновский К.Б. Уголовный процесс современных зарубежных государств: учеб. пособ. / К.Б. Калиновский. – Петрозаводск: ПетрГУ, 2000. – 55 с.
63. Каркач П. Деякі питання взаємодії органів досудового розслідування і оперативних підрозділів / П. Каркач // Вісник прокуратури. – 2013. – № 8. – С. 135–142.
64. Каркач П. Деякі питання сутності державного обвинувачення за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / П. Каркач, Я. Ковальова // Вісник прокуратури. – 2012. – № 11. – С. 26–32.
65. Касько В. Організація діяльності прокуратури Німеччини / В. Касько // Вісник прокуратури. – 2009. – № 7. – С. 113–118.
66. Керівні принципи, що стосуються ролі осіб, які здійснюють судове переслідування, прийняті Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками від 7 вересня 1990 року: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_859.
67. Ківалов С. Сильна прокуратура по-європейськи – вимога часу / С. Ківалов // Вісник прокуратури. – 2012. – № 7. – С. 16–23.
68. Ковальова С.Г. Еволюція судової системи і судочинства на українських землях Великого князівства Литовського: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / С. Г. Ковальова. – Одеса, 2004. – 21 с.
69. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/322-08.
70. Козьяков І. Криміналістичні основи процесуального керівництва прокурором досудовим розслідуванням / І. Козьяков // Вісник прокуратури. – 2014. – № 9. – С. 14–25.
71. Конституція України від 28 червня 1996 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
72. Корж В. Концептуальні засади реформування функцій прокуратури України / В. Корж // Вісник прокуратури. – 2007. – № 8. – С. 74–82.
73. Корж В. Новий Кримінальний процесуальний кодекс України: проблеми впровадження в практичну діяльність / В. Корж // Вісник прокуратури. – 2012. – № 10. – С. 79–87.
74. Корж В. Новий підхід до визначення основних функцій органів прокуратури та пріоритетних напрямів її діяльності / В. Корж // Вісник прокуратури. – 2011. – № 1. – С. 68–75.
75. Косюта М. Актуальні проблеми реалізації повноважень прокурора у кримінальному провадженні / М. Косюта // Вісник прокуратури. – 2013. – № 12. – С. 41–49.
76. Краткая справка об основных новеллах проекта Уголовно-процессуального кодекса Республики Казахстан [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://prokuror.gov.kz/rus/dokumenty/obshchestvennoe-obsuzhdenie-proektov-normativnyh-pravovyh-aktov/kratkaya-spravka-ob
77. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
78. Кримінальний процес України: підруч. / М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. – К.: Либідь, 1992. – 431 с.
79. Кримінальний процес : підруч. / за заг. ред. В.В. Коваленка, Л.Д. Удалової, Д.П. Письменного. – К.: Центр учбової літератури, 2013. – 544 с.
80. Кримінальний процес: підруч. / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
81. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
82. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 1 / О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація. – Х.: Право, 2012. – 768 с.
83. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 2 / Є.М. Блажівський, Ю.М. Грошевий, Ю.М. Дьомін та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація. – Х.: Право, 2012. –664 с.
84. Кримінальний процесуальний кодекс України: структурно-логічні схеми і таблиці, типові бланки та зразки процесуальних документів: наук.-практ. посіб. / [авт. кол.: Андрєєв Р.Г., Блажівський Є.М., Гошовський М.І. та ін.]. – К.: Алерта, 2012. – 736 с.
85. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р.: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05.
86. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: Юрисконсульт; КНТ, 2008. – 896 с.
87. Кримінально-процесуальний кодекс УСРР. Затверджений постановою Центрального Виконавчого Комітету УСРР від 20 липня 1927 р.: [Офіц. текст зі змінами і доповненнями станом на 1 листопада 1949 р., з постатейними матеріалами і додатками]. – К.: Держполітвидав, 1950. – 148 с.
88. Кримінально-процесуальний кодекс Федеративної Республіки Німеччина від 1 лютого 1877 року [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.gesetze-im-internet.de/englisch_stpo/index.html.
89. Кримінально-процесуальний кодекс Франції від 2 березня 1959 року [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.legifrance.gouv.fr/affichCode.do?cidTexte=LEGITEXT000006071154
90. Кудин Ф.М. Достаточность доказательств в уголовном процессе. моногр. / Ф.М. Кудин, Р.В. Костенко. – Краснодар: КГАУ, 2000. – 160 с.
91. Курило М. П. Участь прокурора в слідчих діях : навч. посіб. / М.П. Курило, В. П. Півненко. – Суми: Видавництво „Слобожанщина”, 1998. – 24 с.
92. Куценко О. Докази і доказування у кримінальних процесах ФРН, Франції, Англії, США / О. Куценко // Вісник прокуратури. – 2006. – № 6. – С. 114–118.
93. Ланге Н. Древнее русское уголовное судопроизводство (XIV, XV, XVI и половины XVII веков): сочинение Николая Ланге / Ланге Н. – СПб.: Тип. и хромолит. А. Траншеля, 1884. – 249 с.
94. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / А.М. Ларин. – М.: Юрид. лит., 1986. – 160 с.
95. Лець Н. Роль процесуального керівника у виконанні завдань кримінального судочинства / Н. Лець // Вісник прокуратури. – 2013. – № 11. – С. 82–86.
96. Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: навч. посіб. / Лобойко Л.М. – К.: Центр учбової літератури, 2005. – 176 с.
97. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве. Их виды, содержание и формы / П.А. Лупинская. – М.: Юрид. лит., – 1976. – 168 с.
98. Луцик В.В. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням як функція прокуратури у кримінальному процесі Німеччини / В.В. Луцик // Порівняльно-аналітичне право. – 2013. – № 3-1. – С. 359–361.
99. Мала О.Р. Цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Мала Ольга Романівна. – Запоріжжя, 2014. – 225 с.
100. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: підруч. / В.Т. Маляренко, Є.Г. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.
101. Маляренко В. Кримінально-процесуальне законодавство України: питання становлення і розвитку / В. Маляренко // Право України. – 2003. – № 9. – С. 3–14.
102. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: моногр. / Маляренко В.Т. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
103. Маляренко В.Т. Слово судді про прокурора і прокуратуру / В.Т. Маляренко // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2008. – № 2. – С. 7–15.
104. Маляренко В. Сьогодні для суду важливо знати людину, яка була б незалежною та високоморальною / В. Маляренко // Вісник Державної судової адміністрації України. – 2008. – № 2 (7). – С. 20–22.
105. Маляренко В. Щодо ролі прокуратури / В. Маляренко // Голос України: газета Верховної Ради України. – 2010. – № 235 (4985). – С. 6–7.
106. Махов В.Н. Уголовный процесс США (досудебные стадии): учеб. пособ. / Махов В.Н., Пешков М.А. – М.: ЗАО „Бизнес-школа ”Интел-Синтез”, 1998. – 208 с.
107. Меркулов С.М. Обвинувачення у кримінальному судочинстві України в контексті європейських стандартів: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Меркулов Сергій Миколайович. – Донецьк, 2014. – 199 c.
108. Миттермайер К. Ю. А. Законодательство и юридическая практика, въ новейшемъ ихъ развитіи, въ отношеніи къ уголовному судопроизводству / Миттермайер К. Ю. А. – С.-Петербургъ: Въ Типографія Правительствуещаго Сената, 1864. – 584 с.
109. Миттермайер К. Ю. А. Уголовное судопроизводство въ Англіи, Шотландіи, Северной Америке / Миттермайер К. Ю. А. – М.: Въ Типографіи Грачева и Комп., 1864. – 446 с.
110. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практическое издание. – К.: Юринком Интер, 1999. – 448 с.
111. Михайленко О. Проблеми функцій у системі органів прокуратури України / О. Михайленко // Вісник Академії прокуратури України. – 2006. – № 1. – С. 33–37.
112. Михайленко О. Державна (королівська) служба кримінального переслідування у Великобританії / О. Михайленко, О. Уманський // Право України. – 1999. – № 4. – С. 121–122.
113. Михайленко О.Р. Проблеми здійснення прокуратурою своїх функцій на досудовому слідстві / О.Р. Михайленко // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи : матеріали наук.-практ. конф. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – 288 с. – С. 60–63.
114. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах / О.Р. Михайленко. – К.: Юрінком Інтер, 1996. – 256 с.
115. Михайлов А.И. Прокурорский надзор на стадии предварительного расследования преступлений // Вопросы совершенствования предварительного следствия: сборник научных трудов – М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1983. – 136 с. – С. 104–119.
116. Мичко М. Конституційні засади діяльності прокуратур в країнах Європейського Союзу / М. Мичко // Вісник прокуратури. – 2008. – № 8. – С. 16–25.
117. Мичко М. Прокуратура в країнах американського континенту / М. Мичко // Вісник прокуратури. – 2009. – № 5. – С. 113–120.
118. Мірковець Д.М. Керівництво досудовим слідством у кримінальному процесі України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Мірковець Дмитро Михайлович. – Дніпропетровськ, 2012. – 262 c.
119. Мовчан Г. Правозахисна функція / Г. Мовчан // Вісник прокуратури. – 2009. – № 4. – С. 34–37.
120. Молдован А.В. Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2005. – 352 с.
121. Мотиль В.І. Прокурорський нагляд за екстрадицією особи: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Мотиль Віктор Іванович. – Ірпінь, 2012. – 182 c.
122. Мрихін О. Оптимізація структури слідчо-наглядових підрозділів – крок до євроінтеграції / О. Мрихін // Вісник прокуратури. – 2013. – № 11. – С. 20–23.
123. Муравьев Н.В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности: пособ. для прокурорской службы. Прокуратура на Западе и в России / Муравьев Н.В. – М.: Унив. тип., 1889. – 566 с.
124. Науково-практичний коментар Закону України „Про прокуратуру”. – К.: Видавничій дім „Професіонал”, 2011. – 392 с.
125. О введении народного суда: Постановление Народного Секретариата Украинской Республики от 4 января 1918 г. // Вестник Украинской Народной Республики (орган ВУЦИК). – 1918. – № 5.
126. О прокуратуре СССР: Закон Союза Советских Социалистических Республик. – М.: Типография Прокуратуры СССР, 1987. – 31 с.
127. Ожегов С.И. Словарь русского языка: ок. 57000 слов / под ред. чл.-корр. АН СССР Н.Ю. Шведовой. – [18-е изд., стереотип.]. – М.: Рус. яз., 1986. – 797 с.
128. Остафійчук Г.В. Кримінальне переслідування на досудових стадіях кримінального процесу: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Остафійчук Григорій Володимирович. – К., 2013. – 225.
129. Памятники русского права: Памятники права Киевского государства Х-ХІІ вв. Вып. 1 / под ред. С.В. Юшкова. – М.: Госюриздат, 1952 – 287 с.
130. Памятники русского права: Соборное уложение царя Алексея Михайловича 1649 г. Вып. 6 / под ред. К.А. Сафроненко. – Госюриздат, М. 1957 – 513 с.
131. Памятники русского права: Памятники права периода создания абсолютной монархии: вторая половина XVII в. Вып. 7 / под ред. Л.В. Черепнина. М.: Госюриздат, 1963. – 510 с.
132. Памятники русского права: Законодательные акты Петра I: первая четверть XVIII в. Вып. 8 / под ред. К.А. Сафроненко. – М.: Госюриздат, 1961. – 667 с.
133. Пашинін О. Порушення державного обвинувачення у системі досудового провадження / О. Пашинін // Вісник прокуратури. – 2008. – № 9. – С. 52–59.
134. Перлов И.Д. Как устроены суд, прокуратура и адвокатура в СССР / Перлов И.Д. – М.: Знание, 1964. – 96 c.
135. Пєтков О. Вказівки начальника слідчого відділу як форма реалізації організаційно-розпорядчих повноважень / О. Пєтков // Вісник прокуратури. – 2008. – № 5. – С. 117–121.
136. Півненко В. Проект нового Кримінально-процесуального кодексу України / В. Півненко // Вісник прокуратури. – 2010. – № 11. – С. 34–40.
137. Пілат І. Додержання судами розумних строків розгляду кримінальних справ / І. Пілат // Вісник прокуратури. – 2012. – № 7. – С. 53–56.
138. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.
139. Поіменне голосування про проект Закону про Державне бюро розслідувань (№ 3042) – за основу від 3 червня 2014 року [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=5297.
140. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том I. 1649–1675 гг. / под ред. М.М. Сперанского. – СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – 1072 с.
141. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том III. 1689–1699 гг. – СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – 694 с.
142. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том IV. 1700–1712 гг. – СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – 890 с.
143. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том V. 1713–1719 гг. – СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – 782 с.
144. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том VI. 1720–1722 гг. – СПб.: Издательство Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – 817 с.
145. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том VII. 1723–1727 гг. – СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – 933 с.
146. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том VIII. 1728–1732 гг. – СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – 1004 с.
147. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том ХІІ. 1744–1748 гг. СПб.: Издательство Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830 – 961 с.
148. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том XIV. 1754–1757 гг. – СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – 995 с.
149. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том XVI. 28 июня 1762–1765 гг. – СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – 1120 с.
150. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649–1825 гг.: в 45 т. – СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – Т. ХХ. – 1830. – 1041 с.
151. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том XXI. 1781–1783 гг. – СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – 1070 с.
152. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Второе. Том XXXV. Отделение 1. 1860 г. – СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1862. – 962 с.
153. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Второе. Том XXXVII. Отделение 2. 1862 г. – СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1865. – 837 с.
154. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Второе. Том XXXIX. Отделение 2. 1864 г. – СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1867. – 822 c.
155. Положение о прокурорском надзоре // Собрание узаконений Украинской ССР. – 1922. – № 28. – Ст. 440.
156. Положение о прокурорском надзоре в СССР. – М.: Типография Прокуратуры СССР, 1955. – 16 с.
157. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань: наказ Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 р. № 69 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua/file_downloader.html?_m=fslib&_t=fsfile&_c=download&file_id=178961.
158. Полянский Н.Н. Уголовное право и уголовный суд Англии / Полянский Н.Н. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М.: Юрид. лит., 1969. – 399 c.
159. Попович О.В. Деякі аспекти процесуального керівництва під час досудового розслідування в кримінальному процесі Англії / О.В. Попович // Університетські наукові записки. – 2013. – № 3. – С. 508–512.
160. Попович О.В. Забезпечення виконання завдань кримінального провадження як об’єкт процесуального керівництва прокурора в сучасному кримінальному процесі / О.В. Попович // Право і суспільство. – 2014. – № 5–2. – С. 337–341.
161. Попович О.В. Зміст та форма процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні / О.В. Попович // Юридичний науковий електронний журнал. – 2014. – № 3. – С. 141–143.
162. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3477-15.
163. Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. № 5 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-90.
164. Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. № 11 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-95