ПРАВО І ДЕРЖАВА В КОНЦЕПЦІЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ І.О. ІЛЬЇНА

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПЦІЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ І.О. ІЛЬЇНА……………….9
1.1. Формування і відображення концепції правосвідомості І.О. Ільїна………….9
1.2. Поняття, аксіоматичне коріння і криза правосвідомості…………………….19
1.3. „Здорова” правосвідомість як мета правового виховання…………………..32
1.4. Значення правосвідомості в затвердженні права і держави…………………41
РОЗДІЛ 2. ПРАВО В КОНЦЕПЦІЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ І.О. ІЛЬЇНА…..52
2.1. „Душевно-духовна” сутність права…………………………………………...52
2.2. Права, свободи і обов'язки людини і громадянина…………………………..61
2.3. Приватна власність як принцип права і правосвідомості……………………70
2.4. Опір злу: межа застосування сили в праві……………………………………78
РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВА В КОНЦЕПЦІЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ
І.О. ІЛЬЇНА…………………………………………………………....89
3.1. Поняття і призначення держави……………………………………………….89
3.2. Аксіоми державної влади і політики………………………………………….96
3.3. Ідея симфонії церкви і держави………………………………………………105
3.4. Форма держави: аспекти дослідження……………………………………….114
РОЗДІЛ 4. ПРАВОВА СПАДЩИНА І.О. ІЛЬЇНА І СУЧАСНІСТЬ............143
4.1. Збереження і використання правової спадщини І.О. Ільїна в сучасній
юриспруденції…………………………………………………………………143
4.2. Застосування концепції правосвідомості І.О. Ільїна для становлення
правозаконності……………………………………………………………….149
4.3. Концептуальні ідеї І.О. Ільїна про право і державу в контексті сучасної
України………………………………………………………………………...159
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………175

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний правовий і державний розвиток України характеризується визначенням пріоритетів для забезпечення економічного, соціального і культурного розвитку суспільства. Саме проголошення незалежності України стало першопричиною формування нової соціальної цілісності українського народу, у різноманітті його сподівань і інтересів. На цій основі зрозуміло звернення до тих фактів, імен і явищ, які з різних причин випадали з поля зору дослідників. У дусі змін, що відбуваються, вчасними виявились ідеї Івана Олександровича Ільїна з його енергоємною правовою спадщиною.
Можна стверджувати, що розробка права і держави в концепції правосвідомості І.О. Ільїна повинна бути введена в категоріальний апарат української юриспруденції, щоб подолати ті втрати, які викликані розривами в нашій правовій культурі. З урахуванням сьогоднішніх досягнень і проблем багато ідей І.О. Ільїна про право і державу не втратили своєї актуальності. Разом з тим, існуюча вітчизняна література по темі дисертації свідчить про те, що дана проблематика не була предметом спеціального дослідження, а окремі публікації, присвячені концепції його правосвідомості, не спроможні як забезпечити глибину освоєння проблематики права і держави в розробці І.О. Ільїна, так і не дозволяють вийти до використання його правової спадщини в справі вдосконалення державної діяльності і правової політики України.
Теоретичні основи дисертаційного дослідження закладені в працях фахівців з історії політичних і правових учень, філософії права, історії філософії: Н.М. Азаркіна, П.П. Баранова, Ю.Я. Баскіна, В.А. Бачиніна, В.С. Журавського, І.А. Ісаєва, Н.М. Золотухіної, М.О. Лоського, І.М. Нєвлєвої, В.С. Нерсесянца, П.І. Новгородцева, А.П. Окусова, М.І. Панова, В.С. Соловйова, В.А. Тонких, Ф.А. Хайєка, Ю.Л. Ярецького. Вагомий внесок в освоєння державних і правових поглядів І.О. Ільїна зробили такі дослідники, як: Ю.Т. Лисиця, А.М. Окара, М.П. Полторацький, С.А. Яблоков.
Розгляд концепції І.О. Ільїна забезпечений роботами вітчизняних і закордонних учених-юристів: С.С. Алексєєва, Т.Г. Андрусяка, А.І. Ковлера, П. Козловські, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, О.Л. Копиленка, Е.А. Лукашової, А.В. Малька, Л.С. Мамута, В.І. Матузова, Ю.М. Оборотова, Т. Оноре, П.М. Рабіновича, В.М. Селіванова, О.Ф. Скакун, В.С. Соловйова, П.А. Сорокіна, О.В. Сурілова, Л.А. Тихомирова, А.Ф. Черданцева, В.Є. Чиркіна.
Ґрунтовність освоєння теми обумовлена використанням праць сучасників І.О. Ільїна: Ю. Айхенвальда, М. Бердяєва, О. Білімовича, Н. Вакар, Л. Добронравова. Безперечна для здійснення дисертаційного дослідження значущість публікацій сучасних авторів: Е. Афанасьєва, А.Г. Гузнова, В.А. Гусєва, І.І. Євлампієва, Ю.С. Півоварова, Г.С. Працко, В. Свєшнікова та ін., роботи яких відображають філософський, а не юридичний підхід до досліджуваної проблеми.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість дисертаційного дослідження визначається програмою наукових досліджень Одеської національної юридичної академії, що відповідає фундаментальній темі „Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195), науковій програмі Міністерства освіти і науки України „Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України”, а також плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії на 2001-2005 роки.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення на основі узагальнення і критичного осмислення джерел і матеріалів творчої спадщини І.О. Ільїна з визначенням перспектив використання його ідей в українській юриспруденції.
Для досягнення мети дослідження передбачається вирішити такі основні задачі:
показати становлення концепції правосвідомості І.О. Ільїна і проаналізувати відображення її положень у роботах інших дослідників;
визначити поняття правосвідомості і її аксіом у змісті концепції;
представити визначну роль правосвідомості по відношенню до права і держави;
обґрунтувати сутність права, виходячи із концепції правосвідомості І.О. Ільїна;
розкрити правове бачення І.О. Ільїним специфіки, призначення і форми держави;
визначитися щодо використання правової спадщини І.О. Ільїна для розвитку концептуальних ідей про право і державу сучасної України.
Об'єктом дослідження є наукова діяльність І.О. Ільїна в сфері юриспруденції.
Предметом дослідження виступає право і держава в концепції правосвідомості І.О. Ільїна.
Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні для досягнення поставленої мети використовувалися концептуальні ідеї, принципи і методи сучасної методології. Визначальною концептуальною ідеєю (парадигмою) є проведення розрізнення права і закону. Розмаїтість підходів при розгляді правосвідомості, права, держави і багатьох інших основних понять, які використовуються в юриспруденції, відбито за допомогою методологічного принципу плюралізму. Аналіз становлення і розвитку концепції правосвідомості І.О. Ільїна пов'язаний із використанням методологічного принципу історизму. Формально-логічний (догматичний) метод застосовувався при розгляді понять права і держави, їх форм, як у сучасній юриспруденції, так і в концепції правосвідомості, що розглядається. Порівняльно-правовий метод одержав своє втілення в затвердженні необхідності збереження і використання правової спадщини І.О. Ільїна в сучасних умовах. В процесі дисертаційного дослідження творчості видатного вченого були виявлені численні визначення права і держави, дані за різними підставами, але обумовлені, як правило, аксіоматичним корінням правосвідомості, що пов'язано з використанням методу системного аналізу. Для тлумачення тексту робіт застосований герменевтичний метод з тим, щоб показати, як учений трактував основні поняття в концепції правосвідомості або, імовірно, міг тлумачити саме таким чином у даному контексті. У зв'язку з визнанням у вченні І.О. Ільїна аксіом правосвідомості, аксіом державної влади і політики, які прийняті дисертантом і не піддаються сумніву, в наявності використання аксіоматичного методу.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше вивчалася концепція правосвідомості І.О. Ільїна в її правовому і державному виразі, а також у перспективі можливого використання сучасною юриспруденцією і втілення в праві і державі України. Новизна дослідження виражена у визначенні внеску вченого у розвиток теорії та історії держави і права, історії політичних і правових учень, окремих галузей права, а також в розробку юридичної термінології. У підсумковому виразі наукова новизна одержаних результатів міститься в таких положеннях:
уперше в Україні на основі концептуальних ідей І.О. Ільїна обґрунтована теза про фундаментальну роль правосвідомості в затвердженні права і держави, забезпеченні правозаконності;
з нових позицій розгляду концепції правосвідомості І.О. Ільїна представлений етико-нормативний підхід у праворозумінні і доводиться пріоритет природно-правового (аксіологічного) напрямку в сучасному праворозумінні порівняно з позитивістським;
уперше комплексно проаналізовані складові концепції правосвідомості І.О. Ільїна та її трактування у різних дослідників;
запропоновано аксіоми правосвідомості, які виділені І.О. Ільїним, включити в сучасну трактовку правосвідомості та визначати як: волю до права, волю до мети права і здатність „самозаконно” мотивувати свої вчинки свідомістю цієї мети;
запропоновано авторський висновок про душевно-духовну сутність права та про його абсолютну цінність, виходячи з концепції правосвідомості І.О. Ільїна;
з нових позицій розкрито специфіку, призначення і форму держави на підставі ідеї І.О. Ільїна про державу як живу індивідуальність із своїми особливими даними, із своєю неповторною історією, душею і природою;
уперше обґрунтовано необхідність використання правової спадщини І.О. Ільїна в контексті розвитку ідей про право і державу сучасної України.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність використання результатів проведеного дисертаційного дослідження випливає із завдань, які вирішуються сучасною вітчизняною юриспруденцією, пов'язаних з необхідністю не тільки глибокого вивчення і всебічного узагальнення історичного минулого, але і його використання в практиці правового регулювання і державної політики України. Сформульовані у дисертації пропозиції та висновки можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для заповнення існуючих прогалин щодо правової спадщини І.О. Ільїна, його концептуальних ідей пов'язаних із правосвідомістю, правом і державою та для використання зібраного і синтезованого матеріалу при обґрунтуванні перспектив розвитку сучасного українського права і держави.
– у навчальному процесі – при проведенні занять з навчальної дисципліни „Історія політичних і правових учень”, а також при включенні в зміст таких навчальних курсів як: „Теорія держави і права” і „Історія держави і права зарубіжних країн”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки роботи обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії. Окремі результати дослідження доповідалися і обговорювалися на різних конференціях: 4-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2001); І-й Всеукраїнській науковій конференції студентів і аспірантів „Актуальні проблеми теорії і історії прав людини, права, держави і політології”, присвяченій пам'яті докторів юридичних наук, професорів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копейчикова (Львів, 2002); 5-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2002); 6-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2003); Всеукраїнській науковій конференції „Юридичні читання молодих вчених” (Київ, 2004); 7-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2004), 8-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2005).
Результати дисертаційного дослідження використовувались автором у навчальному процесі, а саме, при проведенні лекцій і практичних занять з історії політичних і правових учень.
Публікації. Основні положення дисертації відображені в дванадцяти публікаціях, десять з яких – у спеціальних виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ

Сучасний світ характеризується зростаючою нестабільністю, збільшенням природних катаклізмів і суспільних потрясінь, ростом людських потреб і розвитком новітніх технологій. Ця мінлива дійсність позначається на розвитку правової сфери і державного життя. Швидкоплинність змін нового часу дуже нагадує початок ХХ століття, що відрізнявся крахом і зміною основних принципів у суспільному і політичному житті. Цей виток історії, дає підставу для звертання до тих ідей, що були породжені соціальним розвитком і були незаслужено відсунуті убік. У цьому плані звернення до правової спадщини Івана Олександровича Ільїна, до його концепції правосвідомості і поняттям права і держави є справою не тільки наукового, але і практичного значення, що відкриває шлях до тієї оновленої держави, яка ґрунтується на вітчизняній правовій, політичній і релігійній спадщині. Власне ці цілі переслідував при написанні своїх робіт І.О. Ільїн.
Для нашої держави, яка прагне проводити ефективну правову політику, ідеї мислителя важливі не стільки з погляду відновлення і дослідження правової спадщини, скільки для подальшого розвитку права і держави, використовуючи отримані в дисертаційному дослідженні висновки і пропозиції.
1. Становлення і формування концепції правосвідомості І.О. Ільїна обумовлено сукупністю факторів як незалежних від волі і свідомості мислителя у вигляді історичних подій початку ХХ століття, так і залежних від його розуміння, тобто оцінка цих історичних подій.
Практичну цінність представляє становлення і формування концепції правосвідомості І.О. Ільїна, відображення положень даної концепції в роботах її дослідників, а також виконаний у дисертації аналіз концепції І.О. Ільїна для визначення напрямку змін права і держави, що забезпечують їхню ефективність.
2. Правосвідомість, за І.О. Ільїним, – це воля до права, воля до мети права і здатність „самозаконно” мотивувати свої вчинки свідомістю цієї мети. Для того, щоб подолати кризу правосвідомості, яку констатував ще І.О. Ільїн і яка продовжує існувати зараз, сучасній людині необхідно звернутися до самої себе, до своєї особистої правосвідомості, зрозуміти сутність її захворювання, і спробувати відродити у своїй душі джерела здорової правосвідомості. У його концепції правосвідомість виражена в покликанні людини до добровільного поставлення собі законів своєї держави, до вірного розуміння їх і покорі їм відповідно до відчуття вільно визнаного обов'язку.
3. Аксіоматичне коріння правосвідомості – це повага людини до самої себе, відчуття власної духовної гідності (закон духовної гідності), уміння керувати самою собою, установлюючи межі для себе самої без свавілля (закон автономії), а також взаємна повага і довіра сторін, що є підставою, як приватних, так і публічних правовідносин (закон взаємного визнання).
Шлях до дотримання аксіом правосвідомості І.О. Ільїн бачить у вихованні в народі „здорової правосвідомості”, що претендує на те, щоб бути визначальним у подальшому розвитку нашої держави. На практиці здорова правосвідомість досяжна за допомогою правового виховання, різновидом якого є правова освіта. Живий контакт між юридичною наукою і свідомістю мас є важлива умова здорової правосвідомості.
4. Для І.О. Ільїна правосвідомість це сукупність переконань щодо права, держави, всієї організації суспільного життя. Правосвідомість – головне джерело природного права, а також універсальний зв'язок між правом і мораллю, між природним і позитивним правом.
Цілий ряд складних проблем юриспруденції знаходить собі вирішення у І.О. Ільїна через учення про правосвідомість, через його систематичне поглиблення і зміцнення. При цьому правосвідомість – це об'єктивний критерій, що володіє не тільки строгим змістом і переконливістю, але і живою, творчою силою. Духовно здорова і вірна правосвідомість, якою володіє нова людина, ось те головне, чого потребують право і держава для свого процвітання.
5. Відповідність позитивного права природному, його властивостям, визначає здатність вдосконалення права при здійсненні вимог закону. Формула І.О. Ільїна по застосуванню права і забезпеченню віри в право виражає універсальність і значення для формування правової держави, відображає етико-нормативний підхід до праворозуміння.
Під природним правом розуміються правові норми, що виникають з духовно-моральної сутності людини і відповідні їй, у той час як позитивне право складають правові норми, встановлені державою і належні до застосування. Застава досягнення єдності цих двох сторін права у взаємодії, забезпеченій зрілою правосвідомістю.
І.О. Ільїн надавав поняттю права не тільки юридичний, але і соціально-філософський зміст, при цьому у ньому наявні важливі елементи духовних і соціальних ідей, убачаються процеси внутрішнього вдосконалення людської особистості. Відтінюючи „зовнішню” природу права, Ільїн затверджує її „внутрішню” душевно-духовну сутність. Весь сенс правової концепції Ільїна полягає в тому, що „воля до права” тотожна „волі до духу”, вона виводить право за умовні межі всякої історично-сформованої соціальної групи і змушує людину випробовувати й усвідомлювати загальнолюдський взаємний зв'язок природно-правового характеру. Тут право виступає як абсолютна цінність для всього різноманіття існуючих культур і цивілізацій.
6. Представлення І.О. Ільїна про опір злу силою полягає в тому, що чинити опір злу потрібно зі свідомістю того, що це єдине, що залишилося, не „виправданий” і не „освячений” засіб, а прийнятий в порядку духовного компромісу; і що він повинен бути з першою ж нагодою залишений і замінений іншими, духовними, засобами. Така межа застосування сили в боротьбі зі злом, із протиправними явищами.
Застосування сили в праві повинне бути обмежено необхідністю і засновано на здоровій правосвідомості і чіткому розмежуванні понять сили і насильства. Насильство – це те, проти чого можна і треба застосовувати силу. Застосування сили в боротьбі зі злом юридично недосконало, але практично виправдано – таке сучасне розуміння виходу з цієї трагічної антиномії співвідношення сили і права, межи застосування сили в праві.
7. Держава, за визначенням мислителя, є союзом людей, що організований на засадах права, об'єднаний пануванням над єдиною територією і підпорядкуванням єдиній владі. Крім того, держава є не що інше, як батьківщина, оформлена й об'єднана публічним правом, чи інакше: численність людей, пов'язаних спільністю духовної долі, і що зжилися в єдність на ґрунті духовної культури і правосвідомості. Тому держава майбутнього представляється, як форма порядку і життя не просто авторитетно запропонована, але прийнята живою правосвідомістю можливо більшого числа громадян. У такому розумінні специфіки держави закладена в підставу категорія правосвідомості, що підкреслює її визначальну роль не тільки у формуванні душевно-духовної сутності права, але і держави.
Визначення держави як організму у І.О. Ільїна з'являється під зовсім іншим кутом зору, відрізняючись від прийнятого в сучасній юриспруденції. Сутність держави в його теорії складається з органічного життя всіх її громадян, де держава не знаходиться поза кожним її громадянином, вона живе в кожному, тому метою держави виступає реалізація загальних інтересів і громадян держави, як дійсного, живого і етичного організму.
8. Серед аксіом державної влади в концепції правосвідомості І.О. Ільїна: державна влада не може належати нікому крім правового повноваження і носій правового повноваження (законодавець) повинен володіти духовною компетентністю; державна влада повинна бути єдиною; державна влада завжди повинна здійснюватися кращими людьми; політична програма може включати тільки такі заходи, які переслідують загальний інтерес і державна влада не повинна служити інтересам окремої особистості; програма влади може містити в собі тільки здійсненні міри і реформи; державна влада принципово зв'язана справедливістю, що розподіляє.
Для сучасної державної науки аксіоми влади, сформульовані І.О. Ільїним, мають практичне значення. Засвоєння їх, по суті – просування до загальноцивілізаційних цінностей у владних відносинах. Особливо виділимо аксіому, яка свідчить, що правити повинні кращі. Вона націлює на необхідність: по-перше, визнання того, що люди не рівні за своєю природою, за своїм природним рангом, не говорячи вже про соціальний ранг, який ще більше посилює нерівність людей; по-друге, прагнення до того, щоб природний і соціальний ранг збігалися; по-третє, розуміння й усвідомлення значення політики, здійснюваної кращими людьми. Поліпшення якісних характеристик не тільки правлячої еліти, але і різних категорій населення благотворно відобразиться на суспільстві в цілому. Духовність, моральність, здорова правосвідомість будуть сприяти рішенню задач, пов'язаних з формуванням правової держави в Україні.
9. Співвідношення церкви і держави в концепції правосвідомості І.О. Ільїна – яскравий приклад необхідності симфонії між ними, взаємодії в сфері духовно-моральній. Не тільки поділ у церковно-державних відносинах, але і їхня гармонізація. Тільки вона приведе до більш повного й ефективного здійснення в Україні прав і свобод людини, оптимізації державно-правових відносин, взаємовигідним і рівноправним відносинам держави і релігійних організацій.
10. У проблемі визначення і вибору державної форми, І.О. Ільїн бачив устрій життя і живу організацію народу, де кожен народ і кожна країна виступає як індивідуальність, зі своєю неповторною історією, душею і природою. Кожному народу відповідає своя, індивідуальна державна форма і конституція. Як немає однакових народів, так не повинно бути однакових державних форм і конституцій.
Такої форми держави, що була б найбільш доцільною для всіх часів і народів, у природі не існує. Що ж стосується найбільш довершеної форми, то вона найбільше відповідає основним аксіомам правосвідомості.
11. Для сучасної юриспруденції важливо використовувати концепцію правосвідомості, за допомогою якої затверджуються: етико-нормативний підхід у праворозумінні; межа застосування сили в праві, аксіоми державної влади і політики; ідея симфонії церкви і держави; оптимальна форма держави; шляхи досягнення правозаконності.
Ідеї І.О. Ільїна про закон, справедливість і їх забезпечення – це складові філософії правозаконності. Для становлення правозаконності, формування правової держави і забезпечення верховенства права необхідно керуватися принципами справедливості, але справедливість повинна бути такою, що не зрівнює, а що усуває несправедливі нерівності й встановлює справедливі і корисні привілеї, відповідно до правил природної, здорової і творчої правосвідомості.
Концептуальні ідеї І.О. Ільїна про право і державу цілком прийнятні для використання при формуванні державної і правової політики України. Його знахідки в області правосвідомості, держави, права, політики забезпечують збереження і розвиток вітчизняної правової спадщини, вибіркове відношення до використання досягнень інших правових культур в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Ильин И.А. Сущность и разнообразие русской культуры. Три размышления // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 6. Кн. ІІ. – М.: Русская книга, 1996. – С. 373-513.
2. Ильин И.А. Свобода собраний и народное представительство // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 9-10. – М.: Русская книга, 1999. – С. 41-59.
3. Евлампиев И.И. Иван Ильин и его книга о Гегеле // Ильин И.А. Философия Гегеля как учение о конкретности Бога и человека. В 2 т. – СПб.: Наука, 1994. – С. 5-12.
4. Лосский Н.О. История русской философии. – М.: Высш. шк., 1991. – 559 с.
5. Ильин И.А. Куда идет революционная демократия? // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 9-10. – М.: Русская книга, 1999. – С. 175-178.
6. Ильин И.А. Чего ждать? // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 9-10. – М.: Русская книга, 1999. – С. 183-187.
7. Історія філософії: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2003. – 768 с.
8. Ильин И.А. Философия Гегеля как учение о конкретности Бога и человека. В 2 т. – СПб.: Наука, 1994. – 544 с.
9. Ильин И.А. Коммунизм и мировой порядок // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 7. – М.: Русская книга, 1998. – С. 188-220.
10. Сообщение, посвященное памяти профессора Ивана Александровича Ильина, сделанное 1-го мая 1955 г. на собрании чинов Русского Обще-Воинского Союза в г. Казабланка Романом Мартыновичем Зиле: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 2. – М.: Русская книга, 1993. – С. 413-439.
11. Ильин И.А. Что нам делать? Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 2. – М.: Русская книга, 1993. – С. 361-367.
12. Отзывы прессы об И.А. Ильине: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 2. – М.: Русская книга, 1993. – С. 371-409.
13. Окара А.Н. Учение И.А. Ильина о праве и государстве: Автореф.дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ин-т гос. и пр. РАН. – М., 1999. – 23 с.
14. Айхенвальд Ю. „Злое добро”. О сопротивлении злу силой: pro et contra. Полемика вокруг идей И.А. Ильина // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 5. – М.: Русская книга, 1996. – С. 395-397.
15. Мельничук О.С. Опір злу: про межі застосування сили в праві у І.О. Ільїна // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – № 22. – С. 83-89.
16. Цицерон М.Т. Диалоги. О государстве. О законах. – М.: Наука, 1994. – 224 с.
17. Фарбер И.Е. Правосознание как форма общественного сознания. – М.: Юрид. лит., 1963. – 206 с.
18. Назаренко Е.В. Социалистическое правосознание и советское правотворчество. – К.: Издательство Киевского государственного университета им. Т.Г. Шевченко, 1968. – 190 с.
19. Чефранов В.А. Правовое сознание как разновидность социального отражения. – К.: Вища школа, 1976. – 210 с.
20. Могилевский А.Л. Правосознание и религия. – Ашхабад: Ылым, 1977. – 268 с.
21. Бура Н.А. Правосознание общества развитого социализма. – К.: о-во „Знание” Украинской ССР, 1981. – 48 с.
22. Бельский К.Т. Формирование и развитие социалистического правосознания. – М.: Высш. шк., 1982. – 183 с.
23. Сергієнко П.П. Деякі тенденції розвитку масової свідомості суспільства // Вісник Київського університету. Сер. Суспільно-політичні науки. – 1991. – Вип. 2. – С. 10-14.
24. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права. – Львів: Фонд „Право для людини”, 1997. – 364 с.
25. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько.– М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
26. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
27. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 790 с.
28. Ильин И.А. О сущности правосознания. – М.: Рарогъ, 1993. – 235 с.
29. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. – М., 1997. – 526 с.
30. Ильин И.А. Путь духовного обновления // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 1. – М.: Русская книга, 1996. – С. 37-282.
31. Новгородцев П.И. Кризис современного правосознания. – М.: типо-литография т-ва И.Н. Кушнерев и Ко, 1909. – 393 с.
32. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Норма, 2001. – 832 с.
33. Лутовинов В.И. Духовно-религиозная концепция патриотизма Ивана Ильина и современность // Национальная безопасность и геополитика России. – 2003. – № 5-6. – С. 114-126.
34. Ильин И.А. О свободной лояльности: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1. – М.: Русская книга, 1993. – С. 227-231.
35. Ильин И.А. Путь к очевидности // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 3. – М.: Русская книга, 1994. – С. 381-560.
36. Ильин И.А. Кризис безбожия // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 1. – М.: Русская книга, 1996. – С. 331-358.
37. Скакун О.Ф. Теорія держави та права: Підручник – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
38. Лисица Ю.Т. Философия Ивана Ильина и проблема правосознания граждан в России // Наши задачи Ивана Ильина и… наши задачи. Материалы конференции. – М.: Рарогъ. – 1995. – С. 35-43.
39. Ожегов С.И. Словарь русского языка. 70 000 слов – М.: Рус. язык, 1991. – 915 с.
40. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. – М.: Юрид. лит., 1973. – 344 с.
41. Мельничук О.С. І.О. Ільїн про аксіоми правосвідомості // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса: Астропринт, 2001. – № 1. – С. 44-47.
42. Ильин И.А. Родина и мы. Статьи – Смоленск: Посох, 1995. – 512 с.
43. Ильин И.А. О революции // Собрание сочинений: Кто мы? О революции. О религиозном кризисе наших дней. – М.: Русская книга, 2001. – С. 93-147.
44. Ильин И.А. Творческая идея нашего будущего // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 7. – М.: Русская книга, 1998. – С. 453-488.
45. Русский узел евразийства. Восток в русской мысли. Сборник трудов евразийцев. – М.: Беловодье, 1997. – 525 с.
46. Новикова Л.И. Педагогические идеи И.А. Ильина (опыт современного прочтения) // Педагогика. – 2001. – № 10 . – С. 62-68.
47. Ильин И.А. О воспитании в грядущей России ІІ: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 2. – М.: Русская книга, 1993. – С. 182-188.
48. Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: Норма-инфра, 1998. – 559 с.
49. Ильин И.А. Большевизм и кризис современного правосознания // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 7. – М.: Русская книга, 1998. – С. 7-26.
50. Працко Г.С. Проблема властного порядка в философии права И.А. Ильина // Философия права. – 2003. – № 1 (7). – С. 14-21.
51. Васькович Й. Проблеми правового виховання молоді // Право України. – 1997. – № 2. – С. 49-51.
52. Короткова Л., Віхров О. Правознавство для неповнолітніх – дисципліна обов'язкова // Право України. – 1995. – № 11. – С. 66-68.
53. Ильин И.А. О сопротивлении злу силою // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 5. – М.: Русская книга, 1996. – С. 31-220.
54. Васькович Й. Правосвідомість та її вплив на менталітет українського народу // Право України. – 1998. – № 6. – С. 108-111.
55. Про Програму правової освіти населення України: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 р., № 366 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 198.
56. Сиземская И.Н. Мировоззрение как ценность образования: С.И. Гессен, В.В. Зеньковский, И.А. Ильин // Педагогика. – 2001. – №1. – С. 63-67.
57. Ильин И.А. Основные задачи правоведения в России // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 9-10. – М.: Русская книга, 1999. – С. 201-230.
58. Мурашин Г., Нагребельний В. Проблеми вдосконалення організації правового виховання в Україні // Право та культура; теорія і практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: МП „Леся”, 1997. – С. 197-201.
59. Ильин И.А. О русской национальной идее // Собрание сочинений: Мир перед пропастью. Часть ІІІ. Аналитические записки и публицистика (1928-1941). – М.: Русская книга, 2001. – С. 386-392.
60. Кизименко С.Г. Учение о правосознании И.А. Ильина // Проблеми розвитку держави і права України в сучасних умовах: Тези доповідей учасників Всеукраїнської студентської наукової конференції 30-31 березня. – Одеса: Астропринт, 2000. – С. 19-20.
61. Окара А.Н. Правосознание – центральная категория философии права И.А. Ильина // Государство и право. – 1999. – № 6 . – С. 84-93.
62. Марченко М.Н. „Общее учение о праве и государстве” И.А. Ильина и современность // Вестник Московского университета. – Сер. 11. Право. – 2003. – № 5. – С. 3-16.
63. Ильин И.А. Религиозный смысл философии. Три речи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 3. – М.: Русская книга, 1994. – С. 15-88.
64. Козюбра Н.И. Социалистическое право и общественное сознание. – К.: Наукова думка, 1979. – 207 с.
65. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
66. Ильин И.А. Мировые причины русской революции // Собрание сочинений: Кто мы? О революции. О религиозном кризисе наших дней. – М.: Русская книга, 2001. – С. 176-240.
67. Ильин И.А. О Русской идее ІІІ: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1. – М.: Русская книга, 1993. – С. 427-431.
68. Ильин И.А. Корень зла // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 9-10. – М.: Русская книга, 1999. – С. 197-201.
69. Ильин И.А. Государственный смысл Белой армии // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 9-10. – М.: Русская книга, 1999. – С. 281-300.
70. Комаров С.А. Общая теория государства и права. – М.: Юрайт, 1998. – 411 с.
71. Ильин И.А. Основы борьбы за национальную Россию // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 9-10. – М.: Русская книга, 1999. – С. 317-396.
72. Ильин И.А. Взгляд в даль. Книга размышлений и упований // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 8. – М.: Русская книга, 1998. – С. 343-564.
73. Ильин И.А. О главном: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1. – М.: Русская книга, 1993. – С. 159-163.
74. Лихачев Д.С. О национальном характере русских // Вопросы философии. – 1990. – № 4. – С. 3-6.
75. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум, 2000. – 703 с.
76. Теория права: новые идеи. – Вып.1. – М.: ИГПАН, 1991. – 62 с.
77. Алексеев С.С. Самое святое, что есть у Бога на земле. Иммануил Кант и проблемы права в современную эпоху. – М.: Норма, 1998. – 409 с.
78. Тихонравов Ю.В. Основы философии права. Учебное пособие. – М.: Вестник, 1997. – 608 с.
79. Право: Учебник для вузов / Под ред. Н.А. Тепловой, М.В. Малинкович. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997. – 287 с.
80. Основы законоведения. Общее учение о праве и государстве и основные понятия русского государственного, гражданского и уголовного права. – М.: Думнов, 1915. – 416 с.
81. Мельничук О.С. І.О. Ільїн про душевно-духовну сутність права / Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – С. 91-95.
82. Костюченко И.Г., Скорик А.П. Право и процесс (опыт теоретического эссе) // Философия права. – 2001. – № 1 (3). – С. 20-23.
83. Полторацкий Н.П. Иван Александрович Ильин. Жизнь, труды, мировоззрение // Собрание сочинений: Кто мы? О революции. О религиозном кризисе наших дней. – М.: Русская книга, 2001. – С. 244-311.
84. Філософія права: Навч. посіб. / О.О. Бандура, С.А. Бублик, М.Л. Заінчковський та ін. / За ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
85. Яблоков С.А. И.А. Ильин в общественной и научной жизни Московского университета (1905-1915) // Вестник Московского университета. – Сер. 11. Право. – 2002. – № 4. – С. 98-108.
86. Соловьев В.С. Значение государства / Сочинения в двух томах. Т. 2. – М.: Правда, 1989. – 735 с.
87. Оноре Т. Про право. – К.: Сфера, 1997. – 124 с.
88. Азаркин Н.М. История юридической мысли России: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1999. – 528 с.
89. Евлампиев И.И. Философские и правовые взгляды И.А. Ильина // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1992. – № 3 – С. 81-93.
90. Права человека: время трудных решений: Сб. ст. – М.: Институт государства и права АН СССР, 1991. – 175 с.
91. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: Норма, 2001. – 752 с.
92. Оборотов Ю.М. Сучасна держава: основи теорії: Навчальний курс. – Одеса: Астропринт, 1998. – 132 с.
93. Брюггер В. Образ людини у концепції прав людини // Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. – С. 136-146.
94. Ильин И.А. О правах и обязанностях российских граждан: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 2. – М.: Русская книга, 1993. – С. 84-92
95. Добрянський С. Права людини: деякі проблеми загальної теорії // Юридична Україна. – 2003. – № 4 – С. 35-41.
96. Рабінович П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення (основи загальної теорії права і держави): Навч. посібник. – К.: ЛДУ, 1992. – 99 с.
97. Рабінович П. Права людини як цінність соціальної культури людства // Право та культура; теорія і практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: МП „Леся”, 1997. – С. 92-95.
98. Серкова В.В. К вопросу о двойственном характере прав человека // Власть силы, сила власти: Сб. науч. трудов МГЮА. – М.: Юрист, 1996. – С. 61-71.
99. Виг Й. Соотношение прав и обязанностей человека и проблемы преступности // Государство и право. – 1995. – № 7. – С. 44-49.
100. Бачинин В.А., Сальников Е.П. Философия права. Краткий словарь. – СПб.: Лань, 2000. – 400 с.
101. Некрасов А.И. Права и обязанности в концепции прав человека // Актуальные проблемы политики и права: Сб. науч. трудов. – Одесса: Юрид. л-ра, 1998. – № 3-4. – С. 145-149.
102. Политические проблемы теории государства. – М.: Наука, 1993. – 96 с.
103. Ильин И.А. Без свободы // Собрание сочинений: Кто мы? О революции. О религиозном кризисе наших дней. – М.: Русская книга, 2001. – С. 83-85.
104. Гребенник Г.П. Влада і свобода в Україні // Інтелігенція і влада: Зб. наук. праць. – Одеса: Астропринт, 2002. – № 1 (2). – Ч. І. – С. 140-144.
105. Рабінович П.М. Імплементація міжнародно-правових норм щодо свобод і прав людини у державно-юридичну практику України. Загальнотеоретичні аспекти // Европейская конвенция прав человека и судебная реформа в Украине. – Донецк: Лебедь, 1998. – С. 43-45.
106. Хайек Ф.А. Дорога к рабству // Вопросы философии. – 1990. – № 11. – С. 123-165.
107. Конституция Украины. Принята на пятой сессии Верховной Рады Украины 28 июня 1996 г. // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1996. – № 30. – Ст. 41.
108. Цивільний кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ „Одісей”, 2003. – 856 с.
109. Нежельская М.А. Правовой нигилизм и правовой идеализм // Право и образование. – 2002 – № 2. – С. 75-82.
110. Мельничук О.С. Взаємозв'язок приватної власності і правосвідомості у І.О. Ільїна // Юридичний вісник. – 2003. – № 3. – С. 135-138.
111. Ильин И.А. Русский крестьянин и собственность: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1. – М.: Русская книга, 1993. – С. 278-283.
112. Тимощук А.В. Исторические традиции прав человека в национальном правосознании украинского народа // Весы Фемиды. – 1998 – № 1. – С. 53-55.
113. Исупов К., Савкин И. Русская философия собственности. (XVII-XX в.в.) – С-Пб.: СП „Ганза”. – 1993. – 330 с.
114. Мадіссон В. Право і влада: людина в правовому полі (до методологічних проблем філософії приватного права) // Право України. – 1999. – № 11. – С. 11-16.
115. Червоный Ю.С. К вопросу о понятии и содержании права частной собственности граждан Украины // Актуальные проблемы государства и права: Сб. науч. трудов юридического института Одесского государственного университета им. И.И. Мечникова.– Одесса: Астропринт, 1994. – № 1. – С. 84-91.
116. Стасюк Р. Цивільно-правові засади захисту права власності // Юридична Україна. – 2003. – № 9. – С. 67-74.
117. Конституции государств Европейского Союза / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: Норма-Инфра, 1999. – 816 с.
118. Ильин И.А. Поющее сердце. Книга тихих созерцаний // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 3. – М.: Русская книга, 1994. – С. 227-380.
119. История политических и правовых учений / Под ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Норма, 2000. – 727 с.
120. Ильин И.А. Отчуждение собственности в России и его мировое значение // Собрание сочинений: Статьи. Лекции. Выступления. Рецензии (1906-1954). – М.: Русская книга, 2001. – С. 334-350.
121. Селіванов В. Приватно-правові засади концепції державної політики захисту прав і свобод людини в Україні // Право України. – 1997. – № 11. – С. 32-44.
122. Ильин И.А. Смотреть вперед и созидать новое! // Собрание сочинений: Кто мы? О революции. О религиозном кризисе наших дней. – М.: Русская книга, 2001. – С. 16-23.
123. Алексеев С.С. Философия права. – М.: Норма, 1999. – 336 с.
124. Ильин И.А. Понятия права и силы (Опыт методологического анализа) // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 4. – М.: Русская книга, 1994. – С. 5-44.
125. Полторацкий Н. И.А. Ильин и полемика вокруг его идей о сопротивлении злу силой // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 5. – М.: Русская книга, 1996. – С. 479-528.
126. Ильин И.А. Основное нравственное противоречие войны // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 5. – М.: Русская книга, 1996. – С. 5-30.
127. Добронравов Л. Единый путь. Оправдание меча и убийства // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 5. – М.: Русская книга, 1996. – С. 324-332.
128. Гаврюшин Н.К. Антитезы „православного меча” // Вопросы философии. – 1992. – № 4. – С. 79-83.
129. Смирнов И. Духовный подвиг Ивана Ильина (К 110-летию со дня рождения) // Журнал Московской патриархии. – 1993. – № 3. – С. 18-26.
130. Бердяев Н. Кошмар злого добра. (О книге И. Ильина „О сопротивлении злу силою”) // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 5. – М.: Русская книга, 1996. – С. 378-392.
131. Редлих Р. Солидарность и свобода. – Frankfurt a. M.: Посев, 1984. – 339 с.
132. Ильин И.А. Отрицателям меча // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 5. – М.: Русская книга, 1996. – С. 228-234.
133. Линник Ю.В. Иван Александрович Ильин // Север. – 1990. – № 4. – С. 140-143.
134. Мельничук О.С. Проект державного відродження І.О. Ільїна // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – № 16. – С. 103-106.
135. Оніщенко Н.М. Деякі аспекти проблеми співвідношення права і держави // Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. – С. 61-63.
136. Сурілов О.В. Теорія держави і права: Учбовий посібник. – Одеса: Астропринт, 1998. – 224 с.
137. Оборотов Ю.Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права). – Одесса: Юрид. л-ра, 2002. – 280 с.
138. Ильин И.А. Нас учит жизнь. Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1. – М.: Русская книга, 1993. – С. 67-69.
139. Ильин И.А. Основы государственного устройства. Проект Основного Закона Российской империи. – М.: Рарогъ, 1996 – 160 с.
140. Чиркин В.Е. Три ипостаси государства // Государство и право. – 1993. – № 8. – С. 107-115.
141. Ильин И.А. Об органическом понимании государства и демократии: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1. – М.: Русская книга, 1993. – С. 379-383.
142. Мамут Л.С. Государство в ценностном измерении. – М.: Норма, 1998. – 46 с.
143. Афанасьев Э. Этика хозяйственной деятельности и задачи возрождения России в свете трудов И.А. Ильина // Наши задачи Ивана Ильина и… наши задачи. Материалы конференции. – М.: Рарогъ, 1995. – С. 123-127.
144. Ильин И.А. О государстве // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 1. – М.: Русская книга, 1993. – С. 234-254.
145. Козловски П. Прощание с марксизмом-ленинизмом: О логике перехода от развитого социализма к этическому и демократическому капитализму: Очерки персоналистической философии. СПб.: Экономическая школа, 1997. – 216 с.
146. Иванчишин П.А. Общество. Государство. Власть. – М.: Граница, 1994. – 383 с.
147. Шилобод М.И., Петрухин А.С., Кривошеев В.Ф. Политика и право. – М.: Дрофа, 1995. – 416 с.
148. Павліченко П.П. Політологія. Курс лекцій. – Кр.: Кременчук, 1998. – 252 с.
149. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В. Бабніної, В.П. Горбатенка. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2000. – 368 с.
150. Мельничук О.С. І.О. Ільїн про аксіоми влади // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – № 11. – С. 69-72.
151. Шпак В.Ю., Макеев В.В., Паршина А.А. Анализ аксиом политики, власти и правосознания (на основе работ И.А. Ильина) // Философия права. – 2000. – № 2. – С. 28-32.
152. Белов Г.А. Политология. Учебное пособие. – М.: ЧеРо. – 1996. – 304 с.
153. Солов'євич І. Сутність державної влади в Україні (конституційно-правовий аспект) // Право України. – 1997. – № 11. – С. 15-17.
154. Ильин И.А. Наши задачи: Статьи 1948-1954 гг.: В 2 тт. Т. 1. – М.: Рарог, 1992. – 272 с.
155. Ильин И.А. Основная задача грядущей России ІІ: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1. – М.: Русская книга, 1993. – С. 272-278.
156. Обухов Г. Понятие власти // Власть. – 1999. – № 11. – С. 66-69.
157. Речицкий В.В. Эссе о политике // Харьковская правозащитная группа. – Харьков: Фолио. – 1998. – 112 с.
158. Ильин И.А. Править должны лучшие: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1. – М.: Русская книга, 1993. – С. 155-159.
159. Ильин И.А. Что есть право голоса? Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 2. – М.: Русская книга, 1993. – С. 10-14.
160. Мирончук В.Д., Храмов В.О. Основы политологии: курс лекций. – К.: МАУП, 2000. – 296 с.
161. Ильин И.А. О сопротивлении злу силой // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 5. – М.: Русская книга, 1996. – С. 266-286.
162. Ильин И.А. Идея ранга І: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1. – М.: Русская книга, 1993. – С. 352-355.
163. Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. Філософія права: Підручник для юрид. спец-тей вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 472 с.
164. Ильин И.А. Идея ранга ІІ: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1. – М.: Русская книга, 1993. – С. 355-359.
165. Мельничук О.С. І.О. Ільїн про характер державної влади: Зб. наук. праць студентів і аспірантів „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології”. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – С. 123-127.
166. Гусев В.А. Политическая теория И.А. Ильина // Политическая наука. – 2001. – № 1. – С. 92-106.
167. Ильин И.А. О сильной власти: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1 – М.: Русская книга, 1993. – С. 404-419.
168. Черданцев А.Ф. Государственная власть и ее обоснование // Правоведение. – 1992. – № 2. – С. 3-12.
169. Релігієзнавство: Навч. посібник / За ред. С.А. Бублика. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 496 с.
170. Міма І.В. До проблеми співвідношення церкви і держави // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – С. 98-102.
171. Николин А. Церковь и государство (история правовых отношений). – М.: Издание Сретенского монастыря, 1997. – 189 с.
172. Ильин И.А. О православии и католичестве ІІ: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1 – М.: Русская книга, 1993. – С. 386-388.
173. Ильин И.А. Опасности и задания русского национализма ІІ: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1 – М.: Русская книга, 1993. – С. 369-374.
174. Ильин И.А. Основы христианской культуры // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 1. – М.: Русская книга, 1996. – С. 283-330.
175. Морозова Л.А. Государство и церковь: особенности взаимоотношений // Государство и право. – 1995. – № 3. – С. 86-95.
176. Кальниш Ю. Державно-церковні відносини: світова практика і досвід України // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. – № 1. – С. 171-179.
177. Тихомиров Л.А. Монархическая государственность. – М.: ГУП „Облиздат”, ТОО „Алир”, 1998. – 671 с.
178. Середа В. У пошуках злагоди. Релігійна ситуація в Україні та деякі аспекти державно-церковних стосунків // Політика і час. – 1995. – № 6. – С. 26-29.
179. Єленський В. „Те, що релігія коронувала…” Про зміни у відносинах релігії і політики // Людина і світ. – 2000. – № 10 (481). – С. 14-19.
180. Ильин И.А. Политическое наследие революции І: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 2. – М.: Русская книга, 1993. – С. 240-245.
181. Ильин И.А. Церковь и жизнь: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 2. – М.: Русская книга, 1993. – С. 63-70.
182. Потапенков А.В. Религия, государство, право // Актуальные проблемы государства и права: Сб. науч. трудов юридического института ОГУ им. И.И. Мечникова. – Одесса: Астропринт, 1994. – № 1 – С. 26-31.
183. Ильин И.А. Кошмар Н.А. Бердяева. Необходимая оборона // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 5. – М.: Русская книга, 1996. – С. 236-243.
184. Ильин И.А. О сопротивлении злу. Открытое письмо В.Х. Даватцу // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 5. – М.: Русская книга, 1996. – С. 243-261.
185. Вакар Н. По поводу „меча” // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 5. – М.: Русская книга, 1996. – С. 319-323.
186. Ильин И.А. О сущности правосознания // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 4. – М.: Русская книга, 1994. – С. 149-414.
187. Ильин И.А. О России. Три речи. 1926-1933 // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 6. Кн. II – М.: Русская книга, 1996. – С. 7-36.
188. Ильин И.А. Проект Основного Закона Российской Империи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 7. – М.: Русская книга, 1998. – С. 509-572.
189. Шевченко О. Правові засади оптимізації сучасних державно-церковних відносин в Україні // Юридична Україна. – 2003. – № 3. – С. 34-37.
190. Гурова О.М. Вітчизняна думка про проблему духовного розвитку особистості // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. – № 3. – С. 85-94.
191. Малахов В.П. Правовая мысль. Антология. – Екатеринбург: Деловая книга, 2003. – 1016 с.
192. Хачатурян Л.В. Канонические тексты и правило авторитета в оценке религиозной философии: А. Хомяков – В. Соловьев – И. Ильин // Общественные науки и современность. – 2002. – № 4. – С. 150-157.
193. Тонких В.А., Ярецкий Ю.Л. История политической и правовой мысли России. – М.: Влада. – 1999. – 384 с.
194. Данилко В., Данилко С. Релігійність в Україні: проблеми статистики // Статистика України. – 2000. – № 1. – С. 36-38.
195. Осіпов О.М. Проблеми становлення духовності в Україні періоду демократичного транзиту // Інтелігенція і влада. Зб. наук. праць. – Одеса: Астропринт, 2002. – № 1 (2). – С. 91-97.
196. Оборотов Ю.М. Теорія держави і права (прагматичний курс): Екзаменаційний довідник. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – 148 с.
197. Ильин И.А. Творческая идея России // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 6. Кн. ІІ. – М.: Русская книга, 1996. – С. 590-620.
198. Ильин И.А. Основы государственного устройства // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 7. – М.: Русская книга, 1998. – С. 488-509.
199. Чиркин В.Е. Государствоведение. – М.: Юристъ. – 1999. – 398 с.
200. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. – М.: Политиздат. – 1992. – 542 с.
201. Теория государства и права: Часть І. Теория государства. Под общей ред. А.Б. Венгерова. – М.: Юристъ. – 1995. – 255 с.
202. Ильин И.А. Трагедия династий без трона: Наши задачи // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 2. Кн. 1. – М.: Русская книга, 1993. – С. 89-94.
203. Ильин И.А. О монархии и республике // Собрание сочинений: В 10 т. Т. 4. – М.: Русская книга, 1994. – С. 415-544.
204. Финько М.В. О путях национального и государственного возрождения России // Известия высших учебных заведений, Северо-Кавказский регион. – 2001. – № 2. – С. 3-9.
205. Пивоваров Ю.С. Может ли спасти Россию самодержавная монархия? (О чем думается после прочтения книги Ив. Ильина „О монархии и республике”) // Вопросы философии. – 1991. – № 6. – С. 76-84.
206. Ильин И.А. Теория права и государства / Под ред. В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2003. – 400 с.
207. Гузнов А.Г. Из научного наследия: И.А. Ильин – о государстве и демократии // Советское государство и право. – 1991. – № 11. – С. 131-134.
208. Бачинин В.А., Чефранов В.А. История философии права: Курс лекций. – Харь