Єремеєва Віра Модестівна. Педагогічна технологія підготовки майбутніх учителів до індивідуалізації навчання учнів

brief description

Єремеєва Віра Модестівна. Педагогічна технологія підготовки майбутніх учителів до індивідуалізації навчання учнів: Дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Житомирський держ. педагогічний ун-т ім. Івана Франка. - Житомир, 2002. - 246арк. - Бібліогр.: арк. 182-202

Єремеєва В.М.Педагогічна технологія підготовки майбутніх учителів до індивідуалізації навчання учнів. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 теорія і методика професійної освіти. Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2002.
Дисертацію присвячено проблемі підготовки майбутніх вчителів до індивідуалізації навчання учнів у процесі вивчення предметів педагогічного циклу.
Подана узагальнююча історико-педагогічна та теоретична характеристика становлення, розвитку проблеми індивідуалізації навчання, проаналізовано базові поняття дослідження. На основі аналізу стану професійної підготовки майбутніх учителів до індивідуалізації навчання у педагогічній і психологічній літературі та практичній діяльності середньої й вищої школи виявлено передумови підвищення її продуктивності у процесі вивчення дисциплін педагогічного циклу. Розроблена і теоретично обґрунтована технологія підготовки майбутніх учителів до індивідуалізації навчання учнів, розглянуто специфіку та експериментально перевірено її ефективність.

Дослідження історичного аспекту проблеми індивідуалізації та технологізації процесу навчання виявило, що ця проблема певним чином розглядалася у працях багатьох видатних педагогів минулого (Я.А.Коменський, А.В.Дістервег, А.С.Макаренко, Л.В.Занков та ін.), та набуває особливої актуальності в умовах сучасної освітньої парадигми (Є.С.Барбіна, І.М.Богданова, О.М.Пєхота, С.Г.Сєлєвко, С.О.Сисоєва та ін.).

Виділення двох найбільш загальних напрямів розгляду проблеми індивідуалізації в історії розвитку педагогічної думки (гуманістично-орієнтованого та науково-дидактичного) дало змогу виявити особливості, шляхи і засоби її реалізації та охарактеризувати конкретні історико-педагогічні періоди.
Пошук нових концептуальних підходів до організації процесу навчання зумовлює появу та поширення індивідуалізованих освітніх технологій у загальноосвітній та вищій школі. Аналіз позитивних зрушень у вирішенні означеної проблеми окреслює питання, що потребують подальшого дослідження.

Контент-аналіз базових понять індивідуальний підхід”, індивідуальна робота”, індивідуалізація” та логіко-семантичний аналіз поняття технологія” дав змогу виявити розбіжності у розумінні та тлумаченні їх сутності.

На основі виділення категорійних ознак уточнено зміст та визначення досліджуваних понять, що стало підставою для висновку щодо перспективності їх поєднання у технології індивідуалізованого навчання, яку розглядаємо як особливу організацію процесу, що має ознаки технологізованості, а індивідуальний підхід, індивідуальні та індивідуалізовані форми є пріоритетними. Такий підхід до вивчення проблеми дозволив виділити та проаналізувати структурні компоненти зазначеної технології та накреслити шляхи її використання у професійній підготовці майбутніх учителів.

Аналіз стану підготовки вчителів загальноосвітньої школи та студентів вищих закладів освіти засвідчив, що організація вивчення педагогічних дисциплін у межах навчального процесу не створює належних умов для реалізації та самореалізації потенційних можливостей студентів, що відбивається на ефективності майбутньої професійної діяльності. У професійно-педагогічній підготовці вчителя недостатньо враховується проблема індивідуалізації навчання учнів, що зумовлює необхідність розробки нових технологій навчального процесу з використанням передових концепцій, спрямованих на творчий розвиток особистості студента, яка спроможна у майбутньому створити індивідуалізовані технології.

Проведені констатуючий та діагностичний експерименти підтвердили актуальність проблеми дисертаційного дослідження та необхідність її науково-теоретичного обґрунтування, що сприяло розробці моделі підготовки майбутнього вчителя до індивідуалізації навчання учнів.

Теоретичний аналіз технологічного аспекту зазначеної проблеми у історичній та педагогічній літературі довів доцільність розгляду підготовки майбутніх учителів до індивідуалізації навчання учнів як педагогічної технології, за допомогою якої створюються умови щодо максимального наближення змісту навчання у вищій школі сучасним вимогам професійної педагогічної діяльності.
Вивчення та врахування вітчизняного і зарубіжного досвіду дозволило побудувати педагогічну технологію, в якій нами виділені основні структурні компоненти: цільові орієнтири, система принципів; особливості змісту; технологічна карта-схема курсу та конкретного заняття; визначені позиції викладача та студента.
Технологічні аспекти у межах запропонованої технології конкретизовано та представлено на рівні підготовки майбутніх учителів до індивідуалізації навчання учнів (педагогічна технологія); вивчення системи педагогічних дисциплін (навчальна технологія); вдосконалення традиційних та розробки нетрадиційних форм і методів (локальна технологія). Такий підхід дав можливість дотримуватися єдиної логіки побудови технології: від постановки навчальних цілей і конструювання змісту та способів роботи до перевірки ефективності всієї системи, що забезпечує контрольованість, прогнозованість, керованість процесу навчання та сприяє професійному становленню творчої особистості вчителя.

Результати формуючого експерименту дозволили зробити висновок щодо ефективності запропонованої технології та доцільності її використання у практичній підготовці вчителя, а також переконатися, що успішне вирішення завдань індивідуалізації навчання учнів безпосередньо пов’язане з проблемою вдосконалення підготовки вчителів, зокрема її індивідуалізації та технологізації у вищому педагогічному закладі.
Розроблені на основі представленої технології методичні рекомендації для викладачів і студентів вищих навчальних закладів Технологія вивчення основ дидактики” створюють умови для самореалізації і саморозвитку майбутніх педагогів, дозволяють здійснювати систематичну і цілеспрямовану навчально-пізнавальну і практичну діяльність щодо підвищення власного рівня готовності до впровадження індивідуалізації у практику роботи школи. Все це позитивно вплинуло і на динаміку загального професійного зростання майбутнього вчителя, що було підтверджено у ході проведення формуючого експерименту.

Таким чином, результати дослідження дають підстави вважати, що гіпотеза і вихідна методологія є правильними, визначені завдання реалізовані, мети досягнуто, сукупність одержаних наукових результатів має важливе значення для підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх учителів до індивідуалізації навчання учнів.
Виконане дослідження дало змогу сформулювати рекомендації Міністерству освіти і науки України щодо удосконалення програм з педагогічних дисциплін з урахуванням індивідуалізації навчання студентів, створення підручників та посібників нового типу.
Подальшого вивчення потребує ряд питань, пов’язаних з упорядкуванням поняттєвого апарату, пошуку та апробації форм і методів індивідуалізації.