РОЗВИТОК ІДЕЇ ЦІЛІСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДИТИНИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕДОЛОГІЇ 20-30-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ Диссертация

brief description:
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ.Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Болотнікова Інга Вікторівна
УДК 159.9(091)

РОЗВИТОК ІДЕЇ ЦІЛІСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДИТИНИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕДОЛОГІЇ
20-30-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ.”

19.00.01 загальна психологія; історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
кандидат психологічних наук Пискун Володимир Максимович

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ І.СТАНОВЛЕННЯ ПЕДОЛОГІЇ ТА ЇЇ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ.. 8
1.1. Соціальні та наукові чинники педології. 8
1.2. Розвиток педології у радянський період. 31
1.3 Фактори кризи та знищення педології. 51
РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ЗДОБУТКИ УКРАЇНСЬКОЇ ПЕДОЛОГІЇ 82
2.1. Ідея соціально генетичного підходу до вивчення дитини в Харківській педологічній школі. 85
2.2. Особливості дослідження дитини в Київській школі педології. 111
2.3. Проблема цілісного підходу до особистості дитини в сучасній вітчизняній психології 138
ВИСНОВКИ.. 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 166

ВСТУП
Актуальність дослідження. Ідея цілісного дослідження психічного розвитку дитини має довгу й непросту історію і не втратила своєї актуальності в сучасній вітчизняній психології. Заповітну мрію” про цілісну унікальну людину справедливо називають дійсною цінністю психологічної науки. В зв’язку з потужним розвитком в українській психології лінії на психологічну практику, ідея цілісного дослідження людини перетворюється із мрії” на ключовий методологічний принцип, стрижневий як для загальної, так і для педагогічної психології. Спроби втілення зазначеної ідеї мали місце вже на початку становлення вітчизняної науки, а зокрема - в 20-30-х роках ХХ століття. Тож звернення до аналізу цього досвіду уявляється необхідним як з теоретико-історичного боку, так і практичного. Актуальність дослідження визначається тим, що в ньому представлено історико-психологічний аналіз досвіду втілення ідеї розвитку цілісного дослідження дитини в українській педології, що з часом завершилося утворенням нового самостійного напряму, який і досі багато в чому визначає зміст української педагогічної психології; важливістю розширення і поглиблення знань про історію виникнення, розвитку і припинення існування педології як унікального аспекту реалізації глобальних ідей в окремій науковій дисципліні, запровадження їх у практику за допомогою найпрогресивнішої на той час тестової методики і, головним чином, необхідністю в перетворенні результатів історичної рефлексії в інструмент вирішення теоретико-методологічних і практичних проблем сучасної психології.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи входить до комплексної теми лабораторії історії психології ім.В.А.Роменця Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України Українська й світова психологія у ХХ столітті: досягнення і перспективи розвитку” (№ 0196U006947)
Мета роботи полягає в тому, щоб з позицій сучасних уявлень про логіку розвитку наукової думки дати цілісну характеристику і проаналізувати історію становлення основних концептуальних та методичних підходів вітчизняної педології до реалізації ідеї цілісного дослідження особистості дитини та закономірностей її онтогенетичного розвитку.
У відповідності до поставленої мети в дослідженні виконувались наступні завдання:
- здійснити аналіз соціокультурних та внутрінаукових чинників виникнення, розвитку та припинення існування вітчизняної педології;
- визначити соціально-ідейні та теоретико-філософські детермінанти становлення ідеї цілісного дослідження особистості дитини у вітчизняній науці;
- дослідити історико-наукове підґрунтя реалізації ідеї цілісного дослідження дитини в українській педології;
- проаналізувати вихідні принципи та методи дослідження дитини у працях українських педологів 20-30-х років ХХ сторіччя;
- розкрити значення педологічних здобутків для сучасної психології.
Об’єкт дослідження - процес формування і розвитку у вітчизняній науці ідеї цілісного дослідження дитини.
Предмет дослідження полягає в аналізі і осмисленні історико-наукового коріння ідеї цілісного дослідження дитини, її реалізації та розвитку в українській педології в 20-30 роках ХХ сторіччя.
Методологічною основою дослідження є існуючі в працях вітчизняних філософів, наукознавців і істориків науки положення про сутність і генезис наукового пізнання, ролі і місця науки в розвитку суспільства. В даному дослідженні конкретизація зазначених положень здійснювалась з опорою на основні принципи історико-наукового дослідження - об’єктивності, історизму і системності.

Методи дослідження історико-психологічний аналіз наукових джерел та архівного матеріалу. Крім того, в даному дослідженні використовувався метод наукознавчого інтерв’ю.
В процесі роботи над дисертацією основним матеріалом досліджень були публікації періоду 1890-1940 років: М.Я.Басова, М.М.Бахтіна, П.П.Блонського, Л.С.Виготського, М.Я.Грота, О.Б.Залкінда, О.С.Залужного, Г.С.Костюка, О.Ф.Лазурського, О.О.Потебні, О.М.Раєвського, І.О.Сікорського, І.П.Соколянського, П.Р.Чамати, Г.О.Челпанова, матеріали з архіву Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Інституту педагогіки АПН України.
В дисертації проаналізовано теоретико-методологічні положення і погляди, що розвиваються в працях істориків психологічної науки: Б.Г.Ананьєва, Л.І.Анциферової, О.Н.Ждан, Т.Д.Марцинковської, П.М.Пелеха, А.В.Петровського, В.А.Роменця, О.О.Смирнова, Б.М.Теплова, О.М.Ткаченка, Ф.А.Фрадкіна, М.Г.Ярошевського та ін.
Наукова новизна. Отримані результати історико-психологічного аналізу дозволили вперше встановити дійсні підвалини і рушійні сили розвитку ідеї цілісного дослідження особистості дитини, які склалися в українській науці і філософії в кінці ХІХ на початку ХХ сторіччя.
Реалізований в дослідженні аналітичний підхід дозволив встановити, що вітчизняна педологія в 30-х роках мала чітко сформульоване уявлення про предмет дослідження, всупереч твердженням про його відсутність, які є загальноприйнятими в даний час в існуючій історико-науковій літературі. Заборона педології як наукового напрямку пояснюється, головним чином, зовнішньо-соціальними обставинами саме в той час, коли вітчизняна педологія майже набула методологічно завершеного вигляду.
Зміст наведених в даному дослідженні матеріалів розширює і поглиблює існуючі на сьогодні уявлення про шляхи розвитку психології в Україні на її початковому етапі. В роботі доведено, що психологія в Україні, розділивши в загальних своїх рисах долю становлення психологічної науки в СРСР в цілому, має власне підґрунтя і відмінності, що обумовлювалися як особливостями соціально-політичних умов в республіці, так і попередніми умовами її розвитку.
В роботі вперше узагальнено фактичний матеріал про процес реалізації ідеї цілісного дослідження дитини в українській педології, що дозволяє об’єктивно оцінити реальний масштаб внеску відомих вчених в психологічну науку, а також логіку формування ними ряду теоретичних положень, які створили, в дійсності, програму досліджень української педагогічної психології, очолюваної засновником першого в Україні науково-дослідного інституту психології Г.С.Костюком.
Практичне значення одержаних результатів. Проведений аналіз і узагальнення поглядів і теорій провідних українських вчених даного періоду, а також використовуваних ними методів дослідження можуть бути застосовані до вирішення ряду проблем сучасної психологічної науки в Україні. Результати дослідження дозволяють вдосконалювати технологію сучасного навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі та процесу підготовки студентів університетів по курсу Історія психології” і спеціального курсу Історія розвитку психологічного знання в Україні”.
Матеріали дисертації можуть бути використані для написання підручників та посібників.
Апробація результатів роботи. Основні теоретичні положення і результати дослідження були викладені та схвалені на Всеукраїнській науково-практичній конференції Професіоналізм педагогічних кадрів: сучасні підходи, концепції, досвід”(Ніжин, 19-20 вересня 2002р.); Міжнародній науково-практичній конференції Спадкоємність і інновації в українській психологічній науці”(Київ-Хмельницький Кам’янець-Подільський, 10-11 жовтня 2002р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога”(Київ, 17-19 жовтня 2002р.)

Публікації. Зміст та результати роботи відображені у 8 публікаціях, серед яких 7 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

bibliography:
ВИСНОВКИ

Розуміння сучасного стану психологічної науки, усвідомлення предмету і методології досліджень не може бути вичерпним без історичного аналізу. Особливо важливим і продуктивним є вивчення історії розвитку центральних наукових ідей, адже саме вони утворюють живу тканину науки, сполучаючи в собі соціально-історичний контекст виникнення і розвитку пізнавальних інтересів людей до окремих аспектів психіки; життя, діяльність, становлення найбільш яскравих особистостей, що породжували, виношували і реалізовували ці ідеї; практичні результати та, в цілому, прикладний аспект теоретико-методологічних положень. Таке складне і змістовне поєднання робить виправданим термін М.Г.Ярошевського психологія історії”, який відносно недавно почав широко вживатися поряд з традиційним історія психології”.
Науково-психологічний пошук в галузі історії засвідчує, що центральні концептуальні ідеї психології є невичерпними і безмежними в часі: вони народжуються як втілення від початкової потреби особистості до самопізнання. При цьому, конкретні (часові і просторові”) ситуації виникнення фундаментальних ідей можуть бути дуже розумними (від запиту практики) і навпаки, відстороненими і відірваними” від реалій поточного життя філософствуваннями. Ідеї можуть зустрічати опір як з боку наукових опонентів, так і з боку соціально-політичної системи держави, але якщо вони дійсно є центральними і визначальними вони ніколи не зникають, навіть за умов насильницького знищення їхніх авторів.
Історико-психологічний аналіз вказує, також, що дійсне розуміння сутнісних положень психологічної науки не можливе без осягнення основних особливостей життєвого шляху їхніх носіїв” науковців, філософів, практиків. Важливим виявляється не лише ретельний аналіз їх робіт, але й відстеження еволюції наукових поглядів, вивчення кола актуальної професійної і особистісної взаємодії, навіть, деяких особливостей приватного життя. Лише за умов врахування всього цього виявляється можливим не лише зрозуміти, але й оцінити, побачити ретро- і перспективу тієї чи іншої суттєвої наукової ідеї.
По відношенню до конкретного предмету нашого дослідження можуть бути сформульовані такі основні висновки і перспективи подальшої роботи.
1.Наше звернення до проблем розвитку ідеї цілісного підходу до вивчення психіки дитини в українській педології 20-30х років вже з самого початку показало, що дійсну, глибинну наукову сутність цієї ідеї не можна осмислити, якщо обмежитися часовими і просторовими межами. Частковість і поверховість більшості суджень сучасних вчених про вітчизняну педологію пояснюються, головним чином, не політичними і кон’юктурними причинами, а тим, що нехтуються коріння ґрунтовних ідей педології та інтелектуальний (а зовсім не соціально-політичний!) контекст їхнього виникнення і існування. Саме цьому ми розширили межі дослідження. Зокрема, це дало змогу встановити цікаве явище: вітчизняна педологія виявилася набагато ближчою не до світової педології, а до вітчизняної філософії, психології, педагогіки. Можна стверджувати, що дійсні витоки цієї науки не в німецькій чи американській педології, а в вітчизняній науковій думці, в специфічному для початку ХХ сторіччя інтелектуальному контексті, що створився на території Російської імперії [14; 44; 75; 100; 102; 104; 178; 187; 199; 207; 208; 223; 229; 244; 245 ].
2.Аналіз численних літературних джерел засвідчує, що осягнення історії ідеї цілісного вивчення психіки дитини залежить від теоретико-методологічної і, навіть, особистісної позиції науковця, який здійснює дане історико-психологічне дослідження. Базова позиція, яку в свій час проголосив Г.С.Костюк (і яку плідно розвиває зараз С.Д.Максименко як генетичну психологію) про необхідність зрозуміти психіку як таку, що розвивається в складній і унікально-неповторній єдності кожної особистості, відкриває дійсні сутнісні аспекти науки педології: намагання окреслити реальну цілісність психіки дитини з внесенням аспектів соціальної ситуації розвитку та нейропсихічних механізмів, встановити дійсне значення найближчого соціального оточення дитини в процесі її становлення; проаналізувати складні механізми взаємовідносин між функціонуванням і розвитком; зосередити і вивчити особливості зв’язків між окремими властивостями дитини, між ростом і поведінкою; установка на розкриття і вивчення взаємозалежностей, зв’язків і відношень, які лежать в основі синтезу окремих сторін і процесів розвитку [ 16; 33; 119; 122; 168 ].
3.Аналіз засвідчує, що українська педологія не була однорідною, і не була нерухомою”, застиглою. Навпаки, завдяки тому, що в ній були задіяні” найбільш видатні інтелектуальні сили того часу, вона за дуже короткий час (як для науки) зробила фундаментальні кроки у своєму розвитку, і момент її насильницького припинення” співпав з найбільш ефективним існуванням, коли активно йшли вже інтегративно-узагальнюючі процеси (О.В.Запорожець, П.І.Зінченко, П.Я.Гальперін , Л.І.Божович, О.М.Леонтьєв, В.І.Аснін, Г.Д.Луков, Д.М.Арановська, Ф.В.Басін, О.В.Гордон, О.М.Концева, Л.І.Котлярова, Г.В.Мазуренко, В.В.Містюк, Т.І.Титаренко, О.О.Хоменко, Г.С.Костюк, П.Р.Чамата, І.Д.Видро та ін.).
4.Таким чином, ми вважаємо, що не було жодних внутрішньо-змістовних причин для зникнення педології. Навпаки, вона в той час була найбільш розвиненою психолого-педагогічною дисципліною. Результати нашого дослідження дозволяють зробити висновок про помилковість висновків окремих істориків науки, ніби в педології на момент 1936 року загострились внутрішні кризові явища, і це й спричинило крах науки. Насправді, предмет педології на той час було чітко визначено ( П.П.Блонський, Л.С.Виготський, О.С.Залужний, Г.С.Костюк), було розроблено методологію подальших досліджень, відбувалося ефективне й напрочуд швидке вдосконалення експериментальних робіт [ 116; 164; 165; 166; 169; 170; 171; 60; 63; 64; 65; 82; 126; 136; 147; 161; 200; 202; 211 ]. Отже, головними причинами заборони педології були соціально-політичні умови радянської держави.
5. Незважаючи на те, що дійсне розуміння основних ідей української педології можливе лише в загально-вітчизняному контексті, вона має й свої змістовні особливості. Так, специфіку педологічних досліджень, перш за все, відображено у застосуванні рефлексологічного експерименту до вивчення дитинства; по-друге, в центрі уваги було важке дитинство, особливо спеціально-важке (сліпоглухонімі); по-третє, розроблялась методика природного експерименту та інші методи дослідження особистості й поведінки дитини. Більш конкретні задачі полягали у встановленні зв’язку між інтелектуальною обдарованістю, конституцією і моторним розвитком дитини, у вивченні порушень мови в залежності від екзогенного та ендогенного впливу, у встановленні кореляцій між шкільними досягненнями і різними видами психічної обдарованості та ін. Зокрема, О.М.Леонтьєв та його колеги досліджували взаємозв’язок теоретичної і практичної діяльності, залежність генезису психічних процесів у дитини від характеру її діяльності, розробили метод перенесення, який є адекватним для дослідження практичної інтелектуальної діяльності, розробляли структуру діяльності, вивчали особливості естетичного сприйняття, мовні аномалії у дітей (недорікуватість, заїкання), психологічні профілі різних категорій школярів тощо [ 71 ].
Об’єктом дослідження О.С.Залужного був дитячий колектив. Вчений створив класифікацію колективів, дав їм характеристику, розробив методи їх дослідження (колективний експеримент, схеми вивчення поведінки колективу); вивчав індивідуальні відмінності між дітьми в колективі, особливості порушень колективних норм, розробляв питання об’єктивного вимірювання шкільних досягнень [ 63 - 65 ].
Г.С.Костюк вбачав цілісність, як специфічну якість дитини, у розвитку її як активної соціальної істоти, в зміні з віком спрямування, змісту й форм цієї активності, в зростанні розумових сил дитини, у розвитку її ігрової, навчальної, трудової діяльності [ 168 ].
Необхідно також зазначити, що наша робота дозволяє зробити однозначний висновок: завдяки науковій діяльності Г.С.Костюка, його мудрості і соціальній зрілості та гнучкості, українська психологія найдовше і найзмістовніше зберегла основні фундаментальні позитивні ідеї педології.
6.Факти, отримані в дослідженні, засвідчують, що ідея цілісного вивчення психіки дитини продовжувала існувати і розвиватися у вітчизняній психології і після знищення педології. Вона реалізовувалася в різних формах, як з боку власне наукових досліджень, так і прикладних (особливо, в останні роки, що пов’язано з бурхливим розвитком практичної психології).
В сучасній українській психології ідея цілісного вивчення психіки дитини найбільш ефективно розвивається в галузі генетичної психології (С.Д.Максименко)
Слід зазначити, що трагічна доля педології, безумовно, перервала дуже плідний рух ідей і обумовила відставання вітчизняної психології від світової на багато десятиріч. Досягнення основних напрямів світової психології пов’язані з тим, що в її розвитку не було такого довготривалого розриву, адже всі основні ідеї сучасної психологічної науки (а особливо її прикладних аспектів) укорінені в педології початку ХХ сторіччя.
Разом з тим, мова не повинна йти про повернення до педології” в буквальному тлумаченні цього слова. Сучасний етап розвитку психології це вищий етап, отже, теза про "повернення до педології" має розумітися не як відтворення минулого, а як рефлексивне переосмислення досвіду ідей та концептуальних напрямів наших попередників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А.Деятельность и психология личности. М., Наука, 1980. - 334 с.
2. Адлер А. Теория и практика индивидуальной психологии. М., 1920. 165 с.
3. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л., Ленинградский университет, 1968. 339 с.
4. Анциферова Л.И. Психологическое содержание феномена "субъект" и границы субъективно-деятельностного подхода // Проблемы субъекта в психологической науке. Отв. ред. А.В.Брушлинский, И.М.Воловикова, В.Н.Дружинин. М.: Изд-во "Академический проект", 2000. С. 27 42.
5. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М., Педагогика, 1984. 104 с.
6. Балл Г.А. Теория учебных задач. Психолого-педагогический аспект. М., Педагогика, 1990. 184 с.
7. Баранов В.Ф. Педологическая служба в советской школе 20-30 гг. // Вопросы психологии, 1991. - №4. С. 100 112.
8. Басов М.Я. Избранные психологические произведения / Под ред. В.Н.Мясищева и В.С.Мерлина. М.: Педагогика, 1975. 432 с.
9. Басов М.Я. О некоторых задачах предстоящей перестройки педологии // Педология, 1931. 35-6 (17-18). С. 3-28.
10. Басов М.Я. Общие основы педологии. М., 1928. 433 с.
11. Белоконь С.И., Губко А.Т. Сикорский Иван Алексеевич // Украинская советская энциклопедия. Т.10. Киев: Главная редакция Украинской советской энциклопедии, 1984. С.54.
12. Бернштейн М. Наша современность и дети. Педологическое исследование о социальных представлениях современных школьников. М.: ГИЗ, 1929. 176 с.
13. Бех И.Д. Холл Гренвилл Стэнли /Укр. сов. энцикл. Т.12. Киев: Политиздат, 1984. С.93.
14. Бехтерев В.М. Объективная психология. М., Наука, 1991. 480 с.
15. Блонский П.П. Педология в массовой школе первой ступени. М., 1925. 136 с.
16. Блонский П.П. Возрастная педология. М.-Л., 1930. 357 с.
17. Блонский П.П. Ионова. Методика педологического исследования детей школьного возраста. Москва Ленинград, 1927. С.13-25.
18. Блонский П.П. Мои воспоминания. М.: Педагогика, 1971. 176 с.
19. Блонский П.П. Педология. М., 1935. 531 с.
20. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения. В 2-х томах. / Под ред. А.В.Петровского. М.: Педагогика, 1979. Т.1. 304 с., Т.2. 399 с.
21. Богданчиков С.А. Научно-организационная деятельность Г.И.Челпанова // Вопросы психологии, 1998. - №2 (март апрель). С.126 135.
22. Богомолец А.А. Эндокриния и конституция. Мед.-биол. журнал, 1925, Вип. 1-2. С. 18 57.
23. Богомолец А.А. Продление жизни. Киев, 1938. 117 с.
24. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема психологии творчества, Ростов-на-Дону, РГУ, 1983. 173 с.
25. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М., Просвещение, 1968. 464 с.
26. Бреусенко А.А. Субстанциональность души в воззрениях Г.И.Челпанова: синтез эмпирической и метафизической психологии // Г.И.Челпанов и современность: проблемы развития современной психологической науки. Сб. научных трудов. Москва-Киев, 2000. С. 5 13.
27. Брушлинский А.В. С.Л.Рубинштейн основоположник деятельностного подхода в психологической науке // Сергей Леонидович Рубинштейн. Очерки. Воспоминания. Материалы. М.: Наука, 1989. С. 61 102.
28. Вильсон Л. Обучение слепоглухонемых в Совесткой России // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии / Под ред. И.И.Ильясова, В.Я. Ляудиса. М., МГУ, 1980. С. 65 66.
29. Волошин Л.В. 60 лет Харьковскому научно-исследовательскому институту неврологии и психиатрии им. С.С.Корсакова. Т.83. Вип. 5. М., 1983.
30. Вопросы теории и психологии творчества. Харьков, 1907, 1913. С.21-28.
31. Вопросы нормальной и патологической педологии. Харьков, 1928. 231 с.
32. Воскресенкая Н.М., Джуринский А.Н., Чавчанидзе Д.Л. Разработка теоретических основ экспериментальной педологии в конце ХІХ начале ХХ в. // Сов. педагогика, 1981. - №10. С. 118 122.
33. Выготский Л.С. К вопросу о педологии и смежных с нею науках. Педология, 1931. - №3. С. 52 58.
34. Выготский Л.С. Педология и психология // Педология, 1931. № 7-8. С.12-22.
35. Выготский Л.С. По поводу статьи К.Коффки Самонаблюдение и метод психологии” (вместо предисловия) // Собрание сочинений в 6-ти томах. Т.1. М.: Педагогика, 1982. С. 99 102. 484 с.
36. Выготский Л.С. Проблема развития в структурной психологии (критическое исследование) // Собрание сочинений в 6-ти томах. Т.1. С. 238 290.
37. Выготский Л.С. Педология подростка // Собрание сочинений в 6-ти томах. Т.4. М.: Педагогика, 1984. Т.4. С.5-242.
38. Выготский Л.С. Диагностика развития и педологическая клиника трудного детства // Собрание сочинений в 6-ти томах. Т.5. М.: Педагогика, 1983. С. 257-321.
39. Гальперин П.Я. Функциональное различие между орудием и средством // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии / Под ред. И.И.Ильясова, В.Я.Ляудим. М.: Изд-во МГУ, 1980. С. 195 203.
40. Георгию Ивановичу Челпанову от участников его семинаров в Киеве и Москве 18911916 // Статьи по философии и психологии. М., Тип. А.И.Мамонтова, 1916. 112 с.
41. Гільбух Ю.З. Друге народження педології? // Радянська школа, 1989. - №11. С. 29 37.
42. Горский Д.Л. Проблемы общей методологии науки и диалектической логики. М.: Наука, 1969. 352 с.
43. Грибоедов А.С. Владимир Михайлович Бехтерев // Научный работник: Ежемесячный журнал, 1928. - №2. С.103 111.
44. Грот Н.Я. Рецензия на книгу: Г.И.Челпанов "Проблема восприятия пространства в связи с учением об априорности и врожденности. Ч.1. Представление пространства с точки зрения психологии. Киев, 1896. // Вопр. философии и психологии, 1896. - Кн. 35. С. 651-656.
45. Губерман И. Бехтерев: страница жизни. М.: Наука, 1977. 188 с.
46. Губко А.Т. Костюк Григорий Силович // Украинская Советская Энциклопедия. Т.12. Киев, 1984. С. 54.
47. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М.: Интер, 1996. 540 с.
48. Данильченко М.Т. Видатний радянський психолог і педагог П.П.Блонський. Харків, 1971. 145 с.
49. Дернова-Ярмоленко А.А. Рефлексологические основы педологии и педагогики. М.: Гос. мед. изд., 1929. 292 с.
50. Джонсон М.С. Игры и забавы в воспитании. / Перев. с английского с введением проф. С.Холла. М., 1922. 93 с.
51. Джонсон М.С. Субкультура радянської молоді і виникнення сталінської педагогіки в 30-х роках // Шлях освіти, 1998. № 3. С. 49-53.
52. Джуринский А.Н. Фальсификация истории советской школы и педагогики // Сов. педагогика, 1987. №6. С. 128 133.
53. Дитячий колектив: Організованість соціальна спрямованість // Збірка за ред. О.Залужного. Харків: Рад. школа, 1931. 188 с.
54. Днепров Э.Д. Народное образование как предмет историко-педагогического исследования (по материалам дореволюционной России) // Сов. педагогика, 1986. №1. С. 107-114.
55. Дом ученых 1922 1997. М.Л. АН СССР, 1948. 189 с.
56. Елькін Д.Г. Вплив колективу на процес сприймання // Український вісник експериментальної педагогіки та рефлексології. К., 1928. Вип.4. С.55-62.
57. Ельконін Д.Т. Психологія і педагогіка пам’яті. К.: Рад. школа, 1948. 64 с.
58. Жарський Е. Експериментальна педагогіка: Історія виховання. Мандрівець, 1994. №2. С. 28-30.
59. Ждан А.Н. Опыт применения психологической теории о типах учения к построению учебного предмета (морфология русского языка): Дисс. канд. психол. наук. М., 1968. 178 с.
60. Залкинд А.Б. Основные исследовательские педологические учреждения в СССР и направления в их работе // Педагогическая энциклопедия. В 3-х томах. Т.3. М.: Работник просвещения, 1929. С. 323 332.
61. Залкинд А.Б. Основные вопросы педологии. М.: Работник просвещения, 1930. 263 с.
62. Залкинд А.Б. Московская школа антропологов в развитии отечественной науки о человеке. М.: Наука, 1974. 151 с.
63. Залужний О. Методи вивчення дитячого колективу. Харків, 1926. 114 с.
64. Залужний О.С. Спроби об’єктивної характеристики дитячого колективу // Шлях освіти. 1926. №12. С.18-23.
65. Залужний О.С. Учення про колектив. Харків, 1929. 53 с.
66. Залужный А.С. Педология. М., 1933. 357 с.
67. Запорожец А.В., Эльконин Д.Б. Вклад ранних исследований А.Н.Леонтьева в развитии теории деятельности // Вестник МГУ, сер. 14. Психология, 1979. - №4. С. 14 24.
68. Збірник праць кафедри педології. Т.1. К., 1930. 245 с.
69. Зинченко В.П. Образование, культура, сознание // Философия образования для ХХІ века. М.: Логос, 1992. С. 87-103.
70. Зинченко П.И. Избранные психологические произведения. М.: Педагогика, 1983. 231 с.
71. Іванова О.Ф. Історія психології ХІХ ХХ століття (на матеріалі розвитку психології на Слобожанщині): Навчальний посібник. Харків, 1995. 120 с.
72. Ильенков Э.В. Диалектическая логика. М.: Наука, 1992. 216 с.
73. Исследования мышления в советской психологии. М.: Наука, 1986. 476 с.
74. История ментальностей, историческая антропология. / Ред.-сост. М.Мизина. М.: ИВИ РАН, 1996. 255 с.
75. Каптерев П.Ф. История русской педагогики // Педагогика. 1997. № 2. С.95-98.
76. Каптерев П. Критика и библиография / Педагогическая мысль. Петроградъ, 1918. № 1-2. С.126-128.
77. Кащенко В.П. Социальный профиль // Проблемы научного воспитания ребенка. М., 1926. С.47-58.
78. Клапаред Э. Психология ребенка и экспериментальная педагогика. М., 1919 187 с.
79. Климов Е.А., Носкова О.Г. История психологии труда в России. Учебное пособие. М.: Из-во МГУ, 1992. 220 с.
80. Коменский Я.А. Материнская школа / Пер. с нем. Избр. педагог. сочинения в 2-х томах. Т.1. М.: Педагогика, 1982. 237 с.
81. Кондильяк Э.-Б. Трактат об ощущениях. Ред. и вступ. статья Е.Ситковского. М.: Соцэкгуд, 1935. 288 с.
82. Корнилов К.Н. То, чему школьный работник должен учиться у дошкольного и внешкольного работника // Социальное воспитание, 1921. № 1-2. С.11-15.
83. Корнилов К.Н. Психология и марксизм // Практикум по экспериментальной психологии / Под. ред. В.А. Артемова и др. М.-Л., 1927. С.32-39.
84. Короткі нариси з історії Харківського Державного університету ім.М.Горького. Х.: ХДУ, 1940. 132 с.
85. Коссов Б.Б. Личность: актуальные проблемы системного подхода. // Вопросы психологии, 1997. №6. С. 58 68.
86. Костюк Г.С. Психологічні погляди В.Г.Белінського. К.: Рад. школа, 1949. 71 с.
87. Костюк Г.С. Педология, 1933. 357 с.
88. Костюк Г.С. Основні напрямки розвитку досліджень в радянській педагогічній психології за 40 років // Наукові записки. Т. XXVIII. К.: КДПУ ім. Горького, 1958. С.53-73.
89. Костюк Г.С. Навчання і психічний розвиток учнів // Психологічна наука, вчитель, учень / За ред. В.І.Войтенка. К.: Радянська школа, 1979. С. 1932.
90. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М.Проколієнко. К.: Рад. школа, 1983. 608 с.
91. Костюк Г.С. Избранные психологические труды /Под ред. Л.Н.Проколиенко. М., Педагогика, 1988. 301 с.
92. Кузнецов Б. О новом этапе в развитии науки. М.: Соцэкгиз, 1939. 144 с.
93. Кузнецов Б.Т. Очерки истории русской науки. М.-Л.: Изд-во Акад. Наук, 1940. 172 с.
94. Куразов И.Ф. Введение в историческую психологию. Опыт построения марксистской методологии психологии. М.-Л. Соцэкгиз, 1931. 184 с.
95. Курек Н.С. Педология и психотехника о нравственном, интеллектуальном и физическом уровнях развития населения СССР в двадцатые годы // Психологический журнал., 1997 Т.18. №3. С. 149-159.
96. Курек Н.С. Социально-политические факторы и последствия запрета педологии и психотехники // Психологический журнал, 1998 Т.19. №1. С. 155-164.
97. Курек Н.С. О социальной истории культурно-исторической психологии: ответ Б.Г.Мещерякову и В.П.Зинченко // Вопросы психологии, 2000. №6. С. 6772.
98. Куценко Г.В. Психологічна оцінка когнітивного стилю особистості // Психологічні чинники розвиваючого навчання в різних освітніх системах. Посібник для шкільних психологів / За ред. С.Д.Максименка. К., 2000. С.139-198.
99. Ладыкова О.В. Г.И.Челпанов и практическая психология современного образования // Вопросы психологии, 2001. - №3. С. 127 129.
100. Лазурский А.Ф. О взаимной связи душевных свойств и способах ее изучения // Вопросы философии и психологии, 1900. Кн. 53. С.17-29.
101. Лазурский А.Ф. Об естественном эксперименте // Труды Первого всероссийского съезда по экспериментальной педагогике. СПб, 1911. С.131-142.
102. Лазурский А.Ф. Школьные характеристики. 2-е изд., исправленное и дополненное. СПб, 1913. 191 с.
103. Лазурский А.Ф. Классификация личностей. М.: Нг. Госиздат, 1925. 397 с.
104. Лазурский А.Ф. Психология общая и экспериментальная. Л.: Госиздат, 1925. 357 с.
105. Лазурский А.Ф. Избранные труды по психологии. М.: Наука, 1997. 446 с.
106. Лев Семенович Выготский и его школа // Материалы 1-й Международной конференции. М., 1994. С.21-32.
107. Левенгуев П. Политические извращения в педологии (О некоторых педологических исследованиях) // Педология, 1931. №3. С. 63 66.
108. Леонтьев А.Н. Советская психология после Постановления ЦК ВКП(б) "О педологических извращениях в системе наркомпросов" от 4 июля 1936 г. // Сов. педагогика, 1946. №7. С. 2131.
109. Леонтьев А.Н. Учение о среде в педологических работах Л.С.Выготского (критическое исследование) // Вопросы психологии, 1998. №1. С. 108124.
110. Леонтьев А.Н. Об опыте обучения слепоглухонемых // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. М.: МГУ, 1984. С.251-254.
111. Леонтьев А.А. Л.С.Выготский. М.: Просвещение, 1990. 143 с.
112. Леонтьев А.А., Леонтьев Д.А. Комментарии к рукописи А.Н.Леонтьева // Вопросы психологии, 1998. №1. С. 124 122.
113. Лисенко В.П., Рождественський Ю.Т. Теорія і практика психологічних досліджень в Україні (20-40 роки) // Психологія, 1993. Вип.40. С.31-38.
114. Лурия А.Р. Современная психология и ее основные направления. Москва, 1927. 53 с.
115. Лурия А.Р. Научное значение опыта И.А.Соколянского // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии / Под ред. И.И.Ильясова, В.Л.Ляудис. М.: МГУ, 1980. С. 248 249.
116. Лурия А.Р. Этапы пройденного пути. Научная автобиография /Под ред. Е.Д.Хомской. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 184 с.
117. Лысенко В.П. Развитие Г.С.Костюком основ педагогической психологии (на материале работ 20-40 годов) // Автореферат дисс.. канд. психол. наук. К., 1991. 20с.
118. Ляудис В.Я. Новая парадигма педагогической психологии и практика инновационного образования // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология, 1998. №2. С. 8897.
119. Максименко С.Д. Основи генетичної психлогії. К., 1998. 217 с.
120. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці. К.: Наукова думка, 1999. 215 с.
121. Максименко С.Д. Індивідуальний підхід до учнів у процесі навчання // Психологічна наука, вчитель, учень / За ред. В.І.Войтка. К.: Рад. школа, 1979. С. 4464.
122. Максименко С.Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблемы развития в психологии. М.: "Рефл-бук", К.: "Ваклер", 2000. 319 с.
123. Макульский К.С. К вопросу об изучении и организации сложных форм поведения // На путях к новому человеку. Киев, 1926. №1. С.27-41.
124. Маноха И.П. Кризис психологической науки и пути его преодоления: современность и своевременность воззрений Г.И.Челпанова // Г.И.Челпанов и современность: проблемы развития современной психологической науки. Сб. науч. трудов. М.-К., 2000. С.5-13.
125. Марисова Л.Й. Г.І.Россолімо як психолог // Нариси з історії вітчизняної психології кінця ХІХ і початку ХХ ст. / За ред. Г.С.Костюка. Київ: Рад. школа, 1959. С.189-204.
126. Маркарьян Т.К. Школа, ребенок, учитель. Краснодар, 1924. 57 с.
127. Марцинковская Т.В. История детской психологии. М.: Педагогика, 1998. 211 с.
128. Марцинковская Т.Д., Ярошевский М.Г. Неизвестные страницы творчества Г.И.Челпанова. // Вопросы психологии, 1999. №2. С.57-68.
129. Материалы конференции, посвященной 100-летию со дня рождения проф. Н.Н.Ланге (1858 1958). Одесса, Украинское отделение общества психологов, 1958. 25 с.
130. Менчинская Н.А. 50 лет советской психологии обучения. // Советская педагогика, 1967. №10. С. 126-142.
131. Меньшов В. Приговор себе. / Народное образование, 1991. №8. С.89-95.
132. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. М.: Педагогика, 1986. 253 с.
133. Мещеряков Б.Г., Зинченко В.П. Л.С.Выготский и современная культурно-историческая психология // Впор. психол, 2000. - №2. С. 102 116.
134. Мещеряков Б.Г. Психологические проблемы антропологизации образования // Вопросы психологии, 1998. № 1. С.20-31.
135. Михайлова М.В. Экспериментальная педагогика в России // Советская педагогика, 1985. - №1. С. 101 107.
136. Моложавый С.С. Педология на І-м съезде по изучению поведения человека. // Педология, 1930. №3. С. 329-331.
137. Моляко В.А. Психология решения школьниками творческих задач. К.: Рад. школа, 1983. 95 с.
138. Морозова Н.Г. Из давних лет // Семья и школа, 1989. №1. С. 101-107.
139. Нариси з історії вітчизняної психології (кінця ХІХ - початку ХХ ст.) /За ред. Г.С.Костюка. К.: Рад. школа, 1959. 91 с.
140. Нариси історії українського шкільництва, 1905 1933: Навч. посібник /За ред. О.В.Сухомлинської. К.: Заповіт, 1996. 304 с.
141. Наука на Украине // Орган научн. ком. Укрглавпрофорг. Х., 1922. Вып. 1-4.
142. Наукова конференція, присвячена розвиткові науки і культури на Україні: Матеріали доповідей. Вип. І. Київ: КДУ ім.Т.Г.Шевченка, 1945. 78 с.
143. Наукові записки Харківського державного педагогічного інституту. Харків, 1939. Т.1. С.43-49.
144. Научное творчество Л.С.Выготского и совеременная психология. М.: Наука, 1981. 357 с.
145. Научный работник // Ежемесячный журнал. Орган центр. сов. секции научн. работников Союза работников просвещения, 1925. № 1.
146. Научное обозрение, 1899. №2; 1900. №3. С.11-12.
147. Невский А.А. Очередные вопросы практической педологии // Педология, 1931. - №4 (16). С. 19-25.
148. Непомнящая Н.И. Психодиагностика личности. М.: ВЛАДОС, 2001. 189 с.
149. Нечаев А.П. Современная экспериментальная психология в ее отношении к вопросу школьного обучения. М., 1901. 337 с.
150. Ніколенко Д.Ф., Шкіль Н.І. Становлення учителя. К.: Знание. Сер. 7, Педагогическая. - №15. С. 3 15.
151. Николенко Д., Губко А., Игнатенко П. Злоключения науки педологии: Пора вернуть имя // Народное образование, 1990. - №10. С. 117-124.
152. Ніколенко Д.Ф. Формування психологічної готовності до педагогічної праці в учнів і способи виявлення її в абітурієнтів педінститутів // Звітна наукова конференція кафедр Київського державного педагогічного інституту / Тези доповідей. К., 1964. С.83-84.
153. Образование: Педагогический научно-популярный журнал. СПб., 1892-1903. С.12-17.
154. Огієнко І.І. Творімо українську культуру всіма силами нації // Наша культура. Варшава, 1935. Кн. 6. С. 339-342.
155. Одесский университет за 75 лет (1865 1940). Одесса, 1940. 197 с.
156. Опозоренная и позабытая: (Из истории педологии) // Семья и школа, 1989. - №1. С.18 21.
157. Папуча М.В., Кричковська Т.Д. Особистість: розвиток, соціалізація виховання. Ніжин, 2001. 147 с.
158. Педагогический листок, 1900; Психологическое обозрение. М., 1917. Т.1. С.12-22.
159. Педагогический вестник Московского учебного округа (средняя, низшая школа), 1916. №5-6. С.31-39.
160. Педологический анализ педагогического процесса в школе /Под ред. С.Моложавого. М.: Работник просвещения, 1930. 160 с.
161. Педологические и педагогические основы связи детского сада со школой и яслями /Под ред. Залкинд А.Б., Суровцевой А.В., Дурсова А.С. Москва-Ленинград, 1928. 184 с.
162. Педологія: Підручник для педінститутів / За ред. О.С.Залужного. Харків, 1933. 331 с.
163. Педология: Журнал. Орган Центральной междуведомств. педологической комиссии, 1931. - №7-8. С. 131-144.
164. Педология / Под. ред. А.Б.Залкинда. Вып.5-6. М., 1931. 713 с.
165. Педология и детская психология / Под ред. А.Б.Залкинда. М., 1930. 177 с.
166. Педология / Под ред. Р.Г.Вименкиной, 1932. №3(23); 1932. №4(24). С.48-56.
167. Педологія.: Підручник для педагогічних технікумів / За ред. Г.С.Костюка. Харків-Київ: Радянська школа, 1933. 294 с.
168. Педология в школе / Под ред. Болтунова. М.-Л.: Работник просвещения, 1930. 290 с.
169. Педология и школа / Под ред. П.П.Блонского. Госиздат, 1929. Вып. 2. 167 с.
170. Педология юности: Сб. статей / Под ред. М.Л.Арямова. М.Л.: Учпедгиз, 1931. 190 с.
171. Пелех П.М. Питання психології особистості // Наукові записки науково-дослідного інституту психології. Т.VIII. (Радянська психологічна наука за 40 років). К.: Радянська школа, 1958. С.341-360.
172. Пелех П.М. Проблемно-тематичні плани науково-дослідної роботи науково-дослідних установ і кафедр державних університетів УРСР на 1936 р. К.: Рад. школа, 1936. 155 с.
173. Петровский А. "Лженаука №1" в ретроспективе (о педологии) // Наука и жизнь, 1999. - №4. С. 48-53.
174. Петровский А.В. Непрочитанные страницы истории психологии тридцатые годы // Психологический журнал, 1988. Т.9. - №4. С. 125-138.
175. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История психологии. М.: Наука, 1997. 371 с.