Розвиток конкурентних відносин в трансформаційній економіці України

brief description

ВступРозділ 1. Теоретичні засади конкурентних відносин1.1. Суть та об’єктивні основи відносин конкуренції1.2. Фактори впливу та функції конкурентних відносинВисновки до розділу 1Розділ 2. Аналіз формування конкурентних відносин в трансформаційній економіці України2.1. Необхідність впровадження конкуренції в економічній системі2.2. Діалектика взаємодії конкурентних відносин і конкурентного середовищаВисновки до розділу 2Розділ 3. Особливості конкурентних відносин в сфері природних монополій3.1. Об’єктивні обмеження впровадження конкурентних засад3.2. Напрями вдосконалення конкуренції в сучасних умовахВисновки до розділу 3ВисновкиСписок використаних джерелДодатки

bibliography

ВИСНОВКИУ дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо розроблення концептуальних основ механізму регулювання конкуренції між суб’єктами, що діють на ринках з елементами природних монополій. На основі комплексного аналізу сутності, об’єктивних основ, елементів конкурентних відносин автор сформулював ряд висновків теоретичного та практичного значення щодо вдосконалення їх розвитку в трансформаційній економіці України, а саме:1. Найбільш цілісною та адекватною в трактуванні сучасної природи відносин економічного суперництва, які є визначальними у формуванні та здійсненні конкурентної політики будь-якої держави, є концепція, що враховує їх ієрархічний склад в суб’єктному та об’єктному аспектах в національному та глобальному масштабах. Виокремлення стимулюючої, інтеграційної, алокаційної функцій конкуренції як первинних і найбільш значущих на сучасному етапі розвитку економічної глобалізації економічного простору дозволяє здійснювати системний вплив на трансформації народного господарства з урахуванням їх взаємозв’язку з національними економічними інтересами.2. Визначальним чинником формування конкурентних переваг країн з динамічним розвитком науки і технологій, ефективним механізмом комерціалізації їх результатів, забезпечення високої якості життя населення є побудова системи пріоритетів національної конкурентної політики з акцентуванням на інформаційних, техніко-технологічних, суспільно-політичних факторах в якості домінуючих.3. Спираючись на парадигмальні засади різних напрямів і шкіл економічної теорії, можна стверджувати, що найбільш точно і цілісно сутність прагнення людини до задоволення потреб як рушійної сили конкуренції відображають неокласична та неоліберальна доктрини. Загострення конкуренції та у зв’язку з цим модифікація механізму економічного суперництва істотно змінює його роль у забезпеченні конкурентних переваг країни та вимагає нового розв’язання протиріччя між захистом національних інтересів та стимулюючим впливом конкуренції, що найбільш адекватно відображається у формуванні необіхевіористського підходу в антимонопольній політиці держави.4. Існуючі аналітичні підходи є недостатніми для діагностики стану ринків з елементами природних монополій в результаті їх реформування. Цю проблему усуває застосування комплексного підходу до аналізу ринків товарів з нееластичним попитом, який базується на узагальнюючій класифікації моделей організації ринків і враховує динаміку у напрямах зміни форм власності, доступу до ринків, ступеня ринкової концентрації, функціонального поділу. Швидка, докорінна та ефективна лібералізація можлива лише за умови поєднання з дерегулюванням та узгодженням інтересів учасників ринку.5. Економетричний аналіз дає підстави стверджувати: макроекономічні характеристики національної господарської системи суттєво залежать від ступеня інтенсивності функціонування конкурентного середовища; зменшення економічної свободи справляє негативний вплив на конкурентний статус національної економіки; ефективно діюче конкурентне середовище слугує перманентним стимулом до вдосконалення усіх сфер виробничих відносин у їх безпосередньому взаємозв’язку з розвитком продуктивних сил; свобода економічного суб’єкта визначає його соціально-економічний статус, добробут нації, ступінь задоволення і рівень потреб, а також перспективи формування якісно нового людського капіталу як визначальної продуктивної сили суспільства.6. Реалізація основних напрямів формування ефективного конкурентного середовища в галузі електроенергетики України на потенційно конкурентних сегментах при вступі та при виході з ринку, в сфері виробництва і постачання, в суміжних ринках повинна підвищити не лише конкурентний статус суб’єктів, але й створити передумови для нарощення економічного потенціалу виробників, постачальників, споживачів та сприяти зміцненню позицій нашої держави у регіональній системі транспортних коридорів.7. Сучасний етап розвитку конкурентної політики в Україні об’єктивно вимагає зміни її орієнтації, насамперед, в напрямах: формування «правила раціональності» в антимонопольному регулюванні, яке передбачає перехід від боротьби з монополізмом до захисту економічної конкуренції із запровадженням системи превентивних заходів проконкурентної спрямованості, надання пріоритету заходам зі зменшення вхідних бар’єрів, сприяння входженню нових фірм; розширення сфери застосування повноважень Антимонопольного комітету України на нові товарні ринки; розмежування компетенції конкурентного відомства та інших державних органів.