ШПИГОЦЬКА НАТАЛІЯ ОЛЕГІВНА. КОНЦЕНТРАЦІЯ ФІНАНСОВОГО КАПІТАЛУ У РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

brief description

ШПИГОЦЬКА НАТАЛІЯ ОЛЕГІВНА. Назва дисертаційної роботи: "КОНЦЕНТРАЦІЯ ФІНАНСОВОГО КАПІТАЛУ У РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ШПИГОЦЬКА НАТАЛІЯ ОЛЕГІВНА
УДК 330.142.23:330.322]:336.71(477)
КОНЦЕНТРАЦІЯ ФІНАНСОВОГО КАПІТАЛУ У РЕАЛІЗАЦІЇ
ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ
УКРАЇНИ
Спеціальність 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Науковий керівник:
Доктор економічних наук, професор
Лютий Ігор Олексійович
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................. 3
РОЗДІЛ 1............................................................................................................ 12
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОНЦЕНТРАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КАПІТАЛУ 12
1.1. Еволюція концептуальних підходів до визначення економічної природи
фінансового капіталу ......................................................................................... 12
1.2. Інституційні форми концентрації фінансового капіталу........................ 30
1.3. Інвестиційна спрямованість фінансового потенціалу банківського
системи................................................................................................................ 45
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ........................................................................... 56
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕНТРАЦІЯ ФІНАНСОВОГО КАПІТАЛУ ЯК УМОВА
РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БАНКІВСЬКОГО
СЕКТОРУ УКРАЇНИ........................................................................................ 58
2.1. Ресурсна база банківської системи України як основа формування її
інвестиційного потенціалу ................................................................................ 58
2.2. Фінансування банківською системи України інвестицій в національну
економіку ............................................................................................................ 81
2.3. Реалізація інвестиційного потенціалу національної економіки через
концентрацію капіталу в банківській системі України.................................. 95
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ......................................................................... 112
РОЗДІЛ 3. СТАН ТА ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО
ПОТЕНЦІАЛУ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ........................... 116
3.1. Актуальні проблеми реалізації інвестиційного потенціалу банківської
системи України.............................................................................................. 116
3.2. Ефективність концентрації банківського капіталу в Україні............... 132
3.3. Шляхи активізації інвестиційного кредитування національної
економіки .......................................................................................................... 150
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ......................................................................... 176
ВИСНОВКИ..................................................................................................... 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................... 189
ДОДАТКИ........................................................................................................ 214
3
ВСТУП
Актуальність теми. В умовах фінансової нестабільності та
економічного спаду в Україні особливої актуальності набуває проблема
забезпечення фінансової стійкості банків, як ключової ланки фінансового
сектору України, та відновлення банківського кредитування вітчизняної
економіки. Інтенсифікація концентрації фінансових ресурсів в банківському
сектору, що супроводжується збільшенням обсягів банківських активів та
централізація капіталу у обмеженого числа банків, що реалізується шляхом
збільшення власного капіталу банків, консолідації банків, утворення
банківських груп, консорціумів та синдикатів, є важливим фактором
подолання кризових явищ у вітчизняній економіці.
Світова фінансова криза 2008-2009 рр. актуалізувала дослідження
концентрації капіталу в фінансовому секторі та концентрації капіталу банків
зокрема. Активізація реалізації інвестиційного потенціалу банківського
сектору України в умовах концентрації фінансового капіталу дозволить
вирішити завдання відновлення банківського кредитування з метою
подолання рецесії в економіці України та досягнення довгострокових цілей
економічного зростання.
В умовах поступової інтеграції фінансового сектору України в
Європейський економічний простір, консолідація банківського сектору є
важливою умовою забезпечення конкурентоздатності вітчизняних банків на
міжнародному ринку банківських послуг.
Теоретичні засади та практичні аспекти концентрації фінансового
капіталу та консолідації банківського сектору знайшли широке відображення
у міжнародних та вітчизняних наукових працях. Сучасні погляди на сутність
фінансового капіталу та проблематику його концентрації представлені в
роботах таких вітчизняних дослідників, як: О. Александров, Л. Алексеєнко,
4
В. Базилевич, З. Васильченко, О. Вовчак, А. Вожжов, В. Геєць, А. Даниленко,
О. Дзюблюк, М. Диба, Ж. Довгань, О. Калівошко, В. Коваленко, В. Козюк, В.
Корнєєв, А. Криклій, С. Лєонов, Б. Луців, І. Лютий, Т. Майорова, В.
Міщенко, С. Науменкова, М. Савлук, Р. Тиркало, Н. Шелудько, Н. Шульга та
ін. Актуальні проблеми концентрації фінансового капіталу розглядалися в
роботах багатьох зарубіжних вчених, таких як А. Бергер, Б. Бернанке, Є.
Брігхем, Дж. Вілкокс, А. Грязнова, Т. Коупленд, Ф. Мишкін, Ф. Моліне, М.
Поель, П. Роуз, Е. Семенкова, Д. Хенкок, Ф. Фіорделіс та ін.
На сьогодні вже здійснено значну кількість теоретичних та прикладних
досліджень щодо рівня концентрації банківського капіталу в економіці,
розглянуті ефекти даних процесів на макро- та мікрорівнях, визначені
критерії ефективності та доцільності концентрації тощо. Проте потребують
подальшого дослідження сучасні тенденції концентрації фінансового
капіталу та консолідації банківського сектору України; основні протиріччя у
реалізації інвестиційного потенціалу банків в Україні в даних умовах; а
також формування пропозицій щодо активізації інвестиційного кредитування
національної економіки з метою досягнення цілей економічного зростання в
Україні. Необхідність дослідження вищевказаних питань визначає
актуальність дисертаційної роботи, зумовлює вибір теми, мети та завдань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі фінансів економічного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках
комплексної науково-дослідної держбюджетної теми економічного
факультету «Модернізація економіки України на засадах сталого соціальноекономічного розвитку: закономірності, протиріччя, ризики» (номер
державної реєстрації №11БФ040-01) – підрозділ кафедри фінансів
«Фінансовий механізм державного регулювання економічного розвитку», у
межах якого автором досліджено механізми реалізації ефекту витіснення
5
інвестицій у вітчизняній економіці внаслідок концентрації інвестицій банків
в державні боргові цінні папери.
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є узагальнення
теоретичних засад аналізу концентрації фінансово капіталу та реалізації
інвестиційного потенціалу банківського сектору України, та розробка
практичних рекомендацій щодо активізації інвестиційно-кредитного
потенціалу банків з метою досягнення довгострокових цілей економічного
зростання.
Відповідно до поставленої мети, були поставлені наступні завдання:
- узагальнити еволюцію теоретичних підходів до визначення сутності
поняття «концентрація фінансовий капітал»;
- виокремити інституційні форми концентрації фінансового капіталу в
банківському секторі України;
- визначити теоретичні підходи до трактування поняття «інвестиційний
потенціал банківського сектору» та механізмів його реалізації;
- виявити тенденції у формуванні ресурсної бази банків в Україні в умовах
фінансової нестабільності;
- розкрити взаємозв’язок концентрації фінансового капіталу та реалізації
інвестиційного потенціалу банків в Україні;
- визначити сучасні тенденції та дисбаланси у фінансуванні інвестицій в
економіку України банківським сектором;
- встановити залежність кредитування вітчизняної економіки банками від
рівня концентрації їх капіталу та інтегрованості до фінансовопромислових груп;
- запропонувати та обґрунтувати напрями активізації інвестиційного
кредитування банками економіки України.
Об’єктом дослідження є функціонування ринку фінансового капіталу в
Україні.
6
Предметом дослідження є теоретичні засади та практика концентрації
фінансового капіталу в банківському секторі та її вплив на активізацію
інвестиційного кредитування економіки України.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися
загальнотеоретичні та спеціальні методи. Зокрема, для вирішення
поставлених завдань використовувалися наступні методи: абстрагування,
узагальнення, історико-логічний та структурно-логічний методи – при
дослідженні еволюції теоретичних підходів до визначення економічної
природи фінансово капіталу (1.1); системний підхід та метод класифікації –
при виокремленні інституційних форм концентрації фінансового капіталу в
банківському секторі (1.2, 1.3). При дослідженні ресурсної бази банківського
сектору України та інвестиційного потенціалу банків використовувалися такі
методи, як історичний, структурно-аналітичний, графічно-аналітичний,
метод аналізу трендів, а також метод групування (2.1, 2.2, 2.3). До
спеціальних економічних методів дослідження, що використовувалися при
написанні роботи, належать математично-статистичні та економетричні
методи (кореляційно-регресійний метод та економічне моделювання), за
допомогою яких були встановлені структурні взаємозв’язки між
концентрацією фінансового капіталу та реалізацією інвестиційного
потенціалу банків в Україні (3.1, 3.2, 3.3). Серед інших методів, що
застосовувалися для досягнення поставленої мети, слід відзначити методи
аналізу та синтезу, апроксимації, порівняння та систематизації та ін.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові
акти України, що регулюють діяльність банків, програмні документи
державних органів України, статистичні та аналітичні матеріали
Міністерства фінансів України, Національного банку України, Державної
служби статистики України, а також аналітичні дані міжнародних
фінансових організацій щодо розвитку зарубіжних банківських систем. У
роботі використано наукові публікації вітчизняних та зарубіжних вчених,
7
офіційні періодичні видання, матеріали спеціалізованих міжнародних
організацій.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних
результатів полягає в узагальненні концептуальних підходів до визначення
економічної природи фінансового капіталу та форм його концентрації в
банківському секторі України, актуальних проблем реалізації інвестиційного
потенціалу банківської системи України та розробці практичних
рекомендацій щодо активізації інвестиційного кредитування національної
економіки.
Основні результати дослідження, які отримані здобувачем особисто,
характеризуються науковою новизною і виносяться на захист, полягають у
такому:
вперше:
- визначено тенденції концентрації фінансового капіталу в банківському
секторі України, такі як: консолідація та централізація фінансового капіталу
у формі реорганізації, злиття та поглинання банків, перехід від накопичення
іноземного капіталу до його відтоку та витіснення в умовах кризи,
концентрація фінансових інвестицій в портфелях державних банків у формі
інвестицій в державні цінні папери, домінування банків з вітчизняним
капіталом у кредитуванні реального сектору економіки; а також протиріччя
реалізації інвестиційного потенціалу банківського сектору, пов’язані з
інтегрованістю окремих вітчизняних банків у фінансово-промислові групи;
удосконалено:
- теоретичні підходи до трактування поняття «концентрація
фінансового капіталу», що полягає у збільшенні розміру капіталу фінансових
установ, та визначення інституційних форм його концентрації в банківському
секторі України, а саме: збільшення капіталу банку шляхом здійснення
внесків акціонерів до статутного капіталу, капіталізація нерозподіленого
8
прибутку, консолідація банків шляхом злиття та поглинання, залучення
субординованого капіталу;
- визначення економічного змісту поняття «інвестиційний потенціал
банку» в умовах фінансової нестабільності та економічного спаду як
спроможності банків здійснювати інвестиційно-кредитні операції в межах
наявних фінансових ресурсів та обмежень щодо здійснення активних
операцій з метою реалізації тактичних і стратегічних цілей економічного
зростання;
- методику оцінювання рівня концентрації активів фінансовопромислових груп, до яких входять вітчизняні комерційні банки, що
базується на визначені галузевої структури фінансових та промислових
активів таких фінансово-промислових груп, з метою попередження надмірної
концентрації галузевих ризиків;
набули подальшого розвитку:
- підходи до групування банків на основі критеріїв походження
капіталу та розміру активів банків, а саме виділення груп державних банків,
вітчизняних комерційних банків та комерційних банків з іноземним
капіталом, з метою визначення ролі окремих груп у корпоративному
кредитуванні, а також ризиків, пов’язаних з домінуванням окремих банків у
кредитуванні реального сектору економіки України;
- обґрунтування взаємозв’язку між обсягами кредитування вітчизняної
економіки та інтегрованістю банків у формалізовані або неформалізовані
фінансово-промислові групи на основі використання економікоматематичної моделі, що дозволило встановити високу залежність частки
корпоративних кредитів в структурі активів банків від фактору належності
або неналежності такого банку до фінансово-промислової груп та
запропонувати відповідні пріоритети активізації кредитування вітчизняної
економіки банками на ринкових засадах;
- напрями активізації інвестиційного кредитування національної
економіки в контексті реформування фінансового сектору України, зокрема:
9
підвищення рівня капіталізації банківської системи України за рахунок
додаткових внесків акціонерів до статутного капіталу банків; консолідації
банківських установ шляхом злиття та поглинання; вдосконалення системи
аналізу та контролю ризиків наданих кредитів, в тому числі аналізу та
контролю кредитування банками пов’язаних осіб; активізація присутності
банків на міжнародних ринках капіталів; підвищення рівня довіри населення
до банківської системи; розвиток фондового ринку в Україні з метою
мобілізації додаткових фінансових ресурсів банками; страхування кредитних
ризиків банку.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні
науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на формування та
ефективне використання інвестиційного потенціалу банківського сектору
України.
Розроблено підхід до оцінювання концентрації активів бенефіціарів
банків в Україні, з урахуванням корпоративних прав таких бенефіціарів на
промислові та інші активи поза банківською системою України, з метою
оцінки їх схильності до окремих галузевих ризиків та попередження їх
концентрації, який було використано у практичній діяльності Ради
Національного банку України при розробці засад грошово-кредитної
політики на 2016 р. (довідка №10-00009/36665 від 28 травня 2015 р.).
Пропозиції та рекомендації автора щодо пріоритетів інвестиційного
кредитування в контексті стимулювання стратегічних галузей вітчизняної
економіки впроваджено Центром корпоративного бізнесу та інвестиційного
банкінгу ПАТ «УКРСОЦБАНК» при визначенні стратегічних напрямів
роботи з корпоративними клієнтами, пріоритетних напрямів фінансування та
прогнозування кредитного потенціалу Центру корпоративного бізнесу та
інвестиційного банкінгу на 2016-2017 рр. (довідка №06.401-186/7260 від 23
вересня 2015 р.).
Практичні підходи щодо аналізу корпоративного кредитування в
Україні в розрізі сегментів та основних груп банків отримали практичне
10
застосування в роботі Головного управління корпоративного бізнесу ПАТКБ
«ПРАВЕКС-БАНК» при розробці Стратегії розвитку корпоративного бізнесу
Банку на 2015 рік (довідка №555/340 від 15 червня 2015 р.).
Одержані теоретичні результати дисертаційної роботи впроваджено у
навчальному процесі і застосовано при підготовці та проведенні занять для
студентів економічного факультету Київського національного університету
імені Тараса Шевченка, що навчаються за спеціальністю «Фінанси» при
викладанні курсу «Банківська справа» (довідка №013/308 від 17.06.2015 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що містяться в
дисертації і виносяться на захист, отримані автором самостійно. З наукових
праць, у дисертаційному дослідженні використані лише ті ідеї та положення,
що є результатом роботи автора. У списку літератури наведено особистий
внесок здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методичні
результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювалися на 7
вітчизняних і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: IX
Міжнародна науково-практична конференція «Світові тенденції та
перспективи розвитку фінансової системи України» (м.Київ, 2012 р.); XI
Міжнародна науково-практична конференція «Шевченківська весна:
Економіка» (м.Київ, 2013 р.); X Міжнародна науково-практична конференція
«Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України»
(м.Київ, 2013 р.); Науково-практична конференція Фінансова безпека
України: проблеми та пріоритети забезпечення. ПВНЗ «Галицька академія»,
(м. Івано-Франківськ, 2013 p.); XІ Міжнародна науково-практична
конференція «Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи
України» (м.Київ, 2014 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція
«Фінансова безпека в системі забезпечення національних економічних
інтересів: проблеми та перспективи» (м.Полтава, 2015 р.); XІІ Міжнародна
науково-практична конференція «Світові тенденції та перспективи розвитку
фінансової системи України» (м.Київ, 2015 р.).
11
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли
своє відображення у 19 наукових працях загальним обсягом 9,02 д.а., з яких
особисто автору належать 7,19 д.а., у тому числі у 9 статтях у наукових
фахових виданнях (з них 3 у співавторстві, особисто автору належить 4,67
д.а.); 2 статтях обсягом 0,79 д.а. – в іноземних наукових виданнях; 7
публікаціях (1,25 д.а.) у збірниках матеріалів конференцій. Наукові статті
відображають основний зміст дослідження.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,
висновків, списку використаних джерел (204 найменувань на 35 сторінках) і
9 додатків (на 14 сторінках), містить 32 таблиць (на 12 сторінках), 41
рисунків (на 16 сторінках). Загальний обсяг роботи становить 223 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
Глобалізація фінансових ринків, інтернаціоналізація діяльності та
диверсифікація діяльності банків, входження України в європейський і
світовий економічні простори становлять нові виклики для розвитку
банківської системи в Україні та ставлять нові питання щодо доцільності та
ефективності концентрації банківського капіталу.
1. В умовах зростаючої ролі фінансового сектору в структурі світового
та національного ВВП, роль фінансового капіталу у забезпеченні
розширеного відтворення в національній економіці невпинно зростає.
В умовах відсутності єдиного підходу до визначення сутності
фінансово капіталу як економічної категорії, нами було запропоноване
визначення фінансового капіталу як одного з видів капіталу у розумінні
вартості, що у ході свого обігу створює додаткову вартість, та має переважно
грошову форму прояву. Серед форм прояву фінансового капіталу ми
зазначили такі форми, як власний капітал, залучений капітал та запозичений
капітал. Нами було доведено, що хоча фінансовий капітал має перш за все
грошовий характер – грошові кошти та цінні папери є формою існування
фінансового капіталу. Проте грошові кошти перетворюються на капітал
тільки тоді, коли вони сконцентровані у відповідні фонди фінансових
ресурсів, що мають визначені джерела формування та напрями використання,
і можуть бути задіяні економічними суб’єктами у здійсненні ними
економічної діяльності. Таким чином, тимчасово вільні залишки готівки
окремих економічних суб’єктів не є капіталом як таким. Проте будучи
мобілізовані банківськими установами на депозитних рахунках, що
формують ресурсну базу банківської системи, дані фінансові ресурси можуть
бути інвестовані банком у різні види господарської діяльності у вигляді
наданого кредиту або придбаного боргового цінного паперу з метою
отримання додатної вартості, і, таким чином, перетворюються на фінансовий
181
капітал, що одночасно може виступати залученими коштами для фінансових
посередників і запозиченим капіталом – для позичальників.
2. Проаналізувавши усю сукупність інституційних форм концентрації
фінансового капіталу, нами було запропоновано їх умовно класифікувати на
дві основні категорії – методи органічної концентрації фінансового капіталу
та неорганічні методи концентрації фінансового капіталу. Органічна
концентрація фінансового капіталу в рамках окремої банківської установи
або банківського сектору в цілому відбувається за рахунок капіталізації
прибутку банку минулих періодів (що, як наслідок, призводить до
збільшення власного капіталу банку) та наступного розширення банком
активних та пасивних операцій. Наступне нарощення залучених ресурсів
(н.п., депозитів) є органічним наслідком зростання валюти балансу банку та
зростання його ролі в банківському секторі.
3. На наш погляд, сутність інвестиційного потенціалу банківського
сектору України слід розглядати у контексті її фінансового потенціалу в
цілом. Як було нами визначено, фінансовий потенціал банку відображає
наявні фінансові ресурси банку та можливості їх подальшого формування та
забезпечення ефективного руху банківських ресурсів у перспективі. При
цьому обсяг власного капіталу банку (або регулятивного капіталу з точки
зору регулювання банківської діяльності) визначає максимальне теоретичне
значення потенціалу нарощення банком залучених та запозичених
фінансових ресурсів (за умови їх активного використання у здійсненні
активних операцій банку), а відношення фактичного обсягу акумульованих
ресурсів банку відображає ступінь реалізації такого фінансового потенціалу в
за даних умов економічного розвитку в державі.
В свою чергу, інвестиційний потенціал банківської системи слід
визначати як її сукупну здатність здійснювати інвестиційну діяльність в
межах вимог та обмежень до здійснення банками активних операцій з метою
реалізації стратегічних та тактичних цілей стимулювання економічного
зростання в національній економіці. Причому ступінь інвестиційної
182
активності та ефективність інвестування визначаються ступенем
використання цього потенціалу.
4. Необхідними умовами ефективного функціонування банківської
системи є забезпечення стабільності її ресурсної бази як основи здійснення
активних операцій, стабільності та ліквідності при перерозподілі тимчасово
вільних коштів між клієнтами банку та забезпечення своєчасного виконання
платежів. У складі ресурсної бази окреслюють сукупність грошових коштів,
що є в розпорядженні банку та використовуються ним для здійснення
активних операцій.
З початку свого функціонування банківська система України пройшла
декілька етапів розвитку, протягом яких спостерігалися стрімке зростання та
скорочення кількості фінансових установ в Україні, нарощення їх активів та
ресурсної бази. Так, у порівнянні з 2005 роком на початок 2015 року активи
банківської системи зросли більш ніж у 6 разів (рис. 2.6). В той же час,
кількість банківських установ в країні скоротилася з 186 на кінець 2005 року
до 163 на кінець 2014 року та 145 банків на кінець травня 2015 року.
Аналогічні тенденції спостерігалися і щодо динаміки власного капіталу
банків – його вартість зросла з 25.4 млрд. грн.. на кінець 2005 року до 147.7
млрд. грн.. на кінець 2014 року. Враховуючи скорочення кількості
банківських установ за даний проміжок часу – середня вартість активів та
власного капіталу банків на кінець 2014 року у порівнянні з 2005 роком
зросла у 7 разів та 6.6 разів відповідно. Це свідчить про фактичну
концентрації фінансового капіталу в банківській системі України, так і в
рамках окремих фінансових установ. При цьому зростання середньої вартості
сукупних активів на одну фінансову установу, що випереджає зростання
середньої вартості власного капіталу, свідчить про підвищення ефективності
використання банками ресурсної бази.
Якщо ж дослідити динаміку середньої вартості депозитів клієнтів
банків та їх частку в сукупних пасивах банку – їх середня вартість за
аналогічний період зросла лише у 5.7 разів, що свідчить про суттєве
183
зменшення їх частки у формуванні ресурсної бази комерційних банків в
Україні – з 64% на кінець 2005 року до 52% на кінець 2014 року. Суттєве
скорочення частки депозитів спостерігалося у 2008-2009 роках, що було
пов’язане з суттєвим відтоком депозитів з банківської системи України,
спричинене світовою фінансовою кризою.
Аналогічні тенденції спостерігаються в банківській системі України і
сьогодні. При цьому частка відтоку депозитів клієнтів заміщується
кредитами рефінансування НБУ. Таким чином, еволюція та формування
ресурсної бази в банківській системі України відбувалася під впливом
циклічності економічного зростання в національній економіці, світових та
національних фінансового-економічних потрясінь та приходом іноземного
капіталу в банківську системи України.
5. При цьому особливості формування ресурсної бази банківського
сектору України визначали участь банківського сектору у кредитуванні
національної економіки. Відповідно до даних офіційної статистика, частка
зобов’язань (загалом поточних та довгострокових) у структурі капіталу
вітчизняних підприємств поступово зростала на протязі вісім років - з 50% на
кінець 2004 року до 62% на кінець 2012 року. Одним з основних елементів
поточних зобов’язань вітчизняних підприємств також є короткострокові
кредити банків, що використовуються для фінансування їх поточної
операційної діяльності та поповнення обігових коштів. За даними
Національного банку України, на кінець 2012 року обсяг короткострокових
кредитів виданих не фінансовим корпораціям склав 296.5 млрд. грн., при
цьому на кінець 2012 року частка короткострокових кредитів банків у
сукупних активах вітчизняних підприємства становила лише 5.8%. Частка ж
довгострокових банківських кредитів у структурі довгострокових
зобов’язань підприємств суттєво зменшилася на кінець 2012 року до 34% у
порівнянні з середнім показником за 2005-11 роки (43%), або 5.7% від
загального обсягу капіталу вітчизняних підприємств. Таким чином, сукупний
вклад банківської системи у фінансуванні функціонування національної
184
економіки на кінець 2012 року становив 11.5%, більш ніж вдвічі більше ніж
на кінець 2004 року, проте на 22% менше ніж на кінець 2008 року, що
пояснюється наслідками світової фінансової кризи.
Іншим критерієм оцінки участі банківської системи у кредитування
національної економіки є аналіз джерел фінансування капітальних інвестицій
в національній економіці. За 2012 рік основним джерелом капітальних
інвестицій в національну економіку стали власні ресурси підприємств та
організацій (59% від загального обсягу капітальних інвестицій, або 156,1
млрд. грн. Наступною за обсягом джерелом фінансування були кредити
банків та інші позики, обсяг яких у 2012 році склав 42.5 млрд. грн., або 16.1%
від загального обсягу капітальних інвестицій.
6. Проте аби оцінити ефект концентрації фінансового капіталу в
банківському секторі України нами було перевірено наступні гіпотези:
- більш капіталізовані банки будуть відзначаються порівняно
меншою часткою власного капіталу у сукупних пасивах банку;
- більш капіталізовані банки будуть відзначаються порівняно
більшою часткою міжбанківських кредитів та кредитів НБУ у структурі
пасивів.
На основі розрахунку частки власного капіталу банків у відношенні до
сукупних пасивів банків у розрізі 1-4 груп банків у банківському секторі
України станом на 01.01.2014 року, наше припущення в цілому
підтверджується – серед банків 1ї групи середня частка власного капіталу в
загальній структурі фінансування складає 14% у порівнянні з 15% в
середньому по системі. Це свідчить про те, що великі банки мають значно
більше можливості залучати фінансові ресурси на локальних та міжнародних
фінансових ринках і власний капітал не є ключовою складовою ресурсної
бази банків.
Аналогічно до попередніх висновків, великі банки мали значно більше
можливостей до залучення коштів інших банків та кредитів рефінансування
НБУ, частка яких у структурі пасивів становила 17% у порівнянні з середнім
185
значенням по системі у 16%. Тобто, здатність великих банків в банківському
секторі України до реалізації свого ресурсного потенціалу є значно більшою
у порівнянні до малих банків.
Таким чином, нами було доведено, що частка реальних та фінансових
інвестицій в структурі активів великих банків суттєво перевищує аналогічні
показники для середніх та малих банків, що доводить набагато більш
ефективну реалізацію ресурсного та інвестиційного потенціалу банкам в
умовах концентрації фінансового капіталу, як в межах окремих банків, так і в
банківському секторі в цілому.
7. Одним із найпотужніших та найважливіших важелів впливу на
національну економіку являється банківська система, аналіз стану якої
дозволяє не тільки визначити ступінь розвитку фінансового ринку та
грошово-кредитної сфери взагалі, а й окреслити основні напрямки та
можливості банківських операцій, спрямованих на найбільш повне
використання внутрішнього ринкового потенціалу та подолання кризових
явищ. Диспропорції, що склалися у процесі руху грошових потоків, не тільки
призвели до складнощів у функціонуванні самої банківської системи
України, але й безпосередньо стосуються розвитку всієї національної
економіки, причому як поточного її розвитку, так і стратегічного. У ході
дослідження нами були проаналізовані ключові диспропорції у формуванні
ресурсної бази банківської системи України та, відповідно, проаналізовано
залежність темпів кредитування національної економіки від даних
диспропорцій.
Так, нами було запропоноване рівняння регресії залежності обсяг
кредитів, наданих не фінансовим корпораціям зі стром погашення понад 1 рік
від обсяг регулятивного капіталу в банківській системі України (коефіцієнт
детермінації R
2
= 0.96, коефіцієнт детермінації є значущим відповідно до
значення критерію Фішера, досліджувана незалежна змінна є значущою
відповідно до статистики Стьюдента, проте константа є незначущою
відповідно до статистики Стьюдента при рівня значущості 0.05), що свідчить
186
про наявність тісного взаємозв’язку між аналізованими показниками, тобто
близько 96% коливань у обсягах кредитування не фінансових корпорацій
строком понад 1 рік в Україні поясняється динамікою обсягів регулятивного
капіталу, основні елементи якого (статутний капітал, нерозподілений
прибуток, субординований борг) за своїми якостями відповідають вимогам
фінансування інвестиційних кредитів.
Таким чином, регулятивний капітал банківських установ відіграє
важливу роль не лише у діяльності самого банку, а й сприяє досягненню
цілей реалізації інвестиційного потенціалу національної економіки.
Підтримуючи на відповідному рівні розмір регулятивного капіталу,
банківські установи мають змогу контролювати та запобігати ризикам, які
виникають у процесі проведення активних і пасивних операцій.
З метою оцінки ефективності реалізації інвестиційного потенціалу
банківського сектору України найбільш раціональним підходом нами було
запропоновано оцінити наскільки повно використовується потенціал
банківської системи України за даного обсягу загальних пасивів. Одним з
підходів до оцінки ефективності використання ресурсної бази банківської
системи України та капіталу банків як однієї з важливих її складових є аналіз
показника мультиплікатора капіталу.
Нами було доведено, що провідну роль у кредитуванні реального
сектору економіки України відіграють саме банки з приватним українським
капіталом. Це проявляється не лише через абсолютні обсяги корпоративного
кредитування, а й через обсяги наданих корпоративних кредитів на одиницю
власного капіталу. При найвищій концентрації активів з найвищим рівнем
ризику в структурі сукупних активів, такі банки станом на 01.01.2014
виконували вимоги НБУ щодо достатності та адекватності капіталу, що
свідчить про найвищий рівень ефективності реалізації свого потенціалу
такими банками щодо кредитування реального сектору економіки. При
цьому також було доведено, що концентрація фінансового капіталу є
ключовою умовою розширеного інвестиційного кредитування національної
187
економіки. При цьому ключову роль відіграє не лише концентрація
банківського капіталу в межах однієї фінансової установи, проте і інтеграція
капіталу фінансового сектору та реального сектору економіки та його
концентрації в рамках фінансово-промислових груп.
Серед причин обмеженої участі вітчизняних банків у реалізації
інвестиційного кредитування національної економіки слід виділити два
ключові виміри проблеми – обмеженість довгострокових фінансових
ресурсів банків та значний рівень ризику, що пов'язаний з кредитуванням
реального сектору економіки.
Джерела накопичення ресурсного потенціалу банківської системи на
умовах, що відповідають цілям інвестиційного кредитування (строковість,
вартість). Серед напрямів накопичення такого ресурсного потенціалу слід
виділити наступні:
7.1. Підвищення рівня капіталізації банківської системи України.
Рівень власного капіталу банківської системи є ключовим індикатором її
здатності до розвитку та підвищення ефективності реалізації інвестиційного
потенціалу банківського сектору України.
7.2. Підвищення рівня довіри населення до банківської системи, що
забезпечить стабільне зростання обсягів депозитів населення в банківській
системі та стимулюватиме вкладників укладати депозитні договори строком
понад 1 рік.
7.3. Вихід банків на міжнародні ринки капіталів, що дозволить
залучати значні обсяги коштів на строки понад 5 років за привабливою
відсотковою ставкою. Серед потенційних перспектив виходу банків на
міжнародні ринки капіталів слід виділити такі дві основні форми залучення
капіталу, як боргове фінансування, в першу чергу – єврооблігації, та
залучення акціонерного капіталу через первинне або вторинне розміщення
акцій банків на міжнародних фондових ринках (IPO/SPO).
7.4. Аналіз та нагляд за ризиками банків. Протягом фінансової кризи
2008-2009 років значна кількість вітчизняних банків зіткнулася із проблемою
188
неповернення виданих кредитів. Безумовно на результати функціонування
суб’єктів підприємницької діяльності вплинула світова фінансова криза.
Проте за метою недопущення одномоментного погіршення якості кредитного
портфеля необхідно не допускати значної концентрації ризиків кредитного
портфеля банків. Для оперативного реагування на такі ситуації банкам
необхідно проводити досить ефективне управління ризиками не тільки за
конкретними позичальниками, але і на рівні портфелів.
7.5. Близьким за змістом до попереднього пункту заходом є подолання
проблеми кредитування банками пов’язаних осіб. Хоча на сьогодні
практично всі банки звітують про виконання нормативів НБУ з кредитування
пов’язаних осіб – фактично обсяги кредитування афілійованих структур
можуть сягати до 60% кредитних портфелів окремих банків.
7.6. Серед інших альтернатив контролю ризику інвестиційного
кредитування та управління якістю портфелю комерційних банків в Україні
можуть бути такі інструменти як кредитування кредитного ризику банку. Так
як кредитування є ризиковим видом діяльності, кредитний ризик, що виникає
у результаті цієї діяльності та методи його мінімізації є об'єктом управління
банку.
Таким чином можемо підсумувати, що проблема розширення
інвестиційного кредитування банківською системою України реального
сектору економіки та підвищення їх взаємодії потребують комплексного
вирішення як макроекономічних проблем в національній економіці, так і
проблем функціонування банківської системи України.