СМІЛЕВСЬКИЙ МАКСИМ ЛЕОНІДОВИЧ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

На правах рукопису

СМІЛЕВСЬКИЙ МАКСИМ ЛЕОНІДОВИЧ

УДК 342.951:34.03(477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ВІДНОСИН В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНИ

12.00.07 адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Люблін Віталій Давидович
кандидат юридичних наук, доцент

Львів-2014

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ .....

3

ВСТУП...

4

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ...

13

1.1 Адміністративно-правова характеристика інформації: поняття та функції.

13

1.2 Суспільний розвиток і зростання потреби адміністративно-правового регулювання відносин в інформаційній сфері........

19

1.3 Специфіка й особливості адміністративно-правового регулювання інформаційної діяльності в українському суспільстві...

31

Висновки до Розділу 1...

51

РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИ І СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

55

2.1 Визначення та класифікація об’єкта і суб’єкта адміністративно-правового регулювання в інформаційному середовищі. Характеристика повноважень органів державного управління в інформаційній сфері..

55

2.2 Адміністративно-правові основи регулювання діяльності суб’єктів інформаційних відносин. Суб’єктивне право на інформацію ..

85

2.3 Принципи адміністративно-правового забезпечення діяльності суб’єктів у сфері інформаційних відносин..

108

Висновки до Розділу 2.

128

РОЗДІЛ 3. ПРАКТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН....

132

3.1 Порядок адміністративно-правового регулювання надання інформаційних послуг для суб’єктів у сфері інформаційних відносин..

132

3.2 Кадрове та матеріально-технічне забезпечення діяльності суб’єктів у сфері інформаційних відносин....

155

Висновки до Розділу 3.....

172

РОЗДІЛ 4. СВІТОВИЙ ДОСВІД АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ....

175

4.1 Європейська модель регулювання правовідносин в інформаційній сфері...

175

4.2 Досвід США та Канади у створенні «інформаційної магістралі».

184

4.3Зарубіжний досвід та адміністративно-правове регулювання інформаційних правових відносин у міжнародних договорах України

191

Висновки до Розділу 4.....

199

ВИСНОВКИ....

201

ДОДАТКИ....

207

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....

213

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

КУпАП
КК України
КПК України
ЦК України
МОН
Національна рада

Держкомтелерадіо

ЗМІ
Концепція
СБУ
ЦОВВ
ІТТ
ІКТ
НІІ

Кодекс України про адміністративні правопорушення
Кримінальний кодекс України
Кримінальний процесуальний кодекс України
Цивільний кодекс України
Міністерство освіти і науки України
Національна рада України з питань телебачення і
радіомовлення
Державний комітет телебачення і радіомовлення
України
засоби масової інформації
Концепція адміністративної реформи в Україні
Служба безпеки України
центральний орган виконавчої влади
інформаційні і телекомунікаційні технології
інформаційно-комунікаційні технології
національна інформаційна інфраструктура

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах знання та ін­формація постають стратегічними ресурсами розвитку цивілізації. Надви­сокі темпи розвитку інформаційних технологій, активне використання за­собів обробки та передачі даних кардинально змінюють всі сторони життя людства. Більшість дослідників вважають ХХІ століття століттям форму­вання інформаційного суспільства, яке приходить на зміну індустрі­аль­ному. Усе це робить актуальним питання юридичного обґрунтування су­спільних відносин в інформаційній сфері. Провідну роль тут відіграє право, котре, з одного боку, диктує, регулює й одночасно випробовує всі аспекти нинішнього інформаційного середовища, а з іншого змінюючись виявляє нові об’єкти регулювання та трансформує методи своєї дії на відносини у суспільстві.
Актуальність дослідження основних закономірностей адміністра­тивно-правового регулювання відносин в інформаційному середовищі України зумовлена виникненням якісно нових соціальних явищ, що пов’язані з інформацією, і, відповідно, увагою законодавця до впоряд­ку­вання цієї галузі суспільних відносин. Як наслідок, законодавча влада має забезпечити ефективне юридичне впорядкування суспільних відносин в інформаційному середовищі. Вже в період незалежної України було ухва­лено значну кількість нормативно-правових актів, спрямованих на врегу­лювання відносин у сфері інформації, зокрема Закони України «Про дру­ковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про захист інфор­мації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про інформаційні агентства», «Про рекламу», «Про електронний цифровий підпис», «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 20072015роки», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації» та ін.
Аналіз судових рішень, наукових публікацій, результатів опитування посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування в ряді регіонів України (80осіб) та суб’єктів адміністративно-правової інформа­ційної політики (283особи), свідчить про те, що порядок адміністративно-правового регулювання відносин в інформаційному середовищі нашої держави не є досконалим та ефективним.
Окрім того, актуальність дослідження пов’язана також, по-перше, зі становленням і розвитком інформаційної сфери суспільства як середовища суспільних і правових відносин; по-друге, зі створенням та експлуатацією національного й інтернаціонального потенціалу інформаційних і комуніка­тивних технологій; по-третє, необхідністю регулювання інформаційних вза­ємин між людьми, соціальними групами й державою. Важливим є пошук ефективних способів, механізмів забезпечення інформаційних потреб гро­ма­дян у нових інформаційних умовах. Оскільки процеси державного управ­ління стають інформаційно щораз більш залежними, то раціональне й нау­ково-вивірене інформаційно-аналітичне забезпечення набуває значення ме­ха­нізму взаємодії громадян з органами державного управління.
Вирішення проблеми правового регулювання в інформаційній сфері дасть змогу створити єдине (уніфіковане) нормативно-правове регулю­ван­ня доступу громадян до інформації, а також продовжити процес рефор­мування в системі органів виконавчої влади та в системі державної служби, оскільки такі процеси безпосередньо впливають на забезпечення прав громадян в інформаційній сфері.
Вагоме значення має реалізація національних проектів в галузі освіти, охорони здоров’я, сільського господарства, у житловому секторі, які ґрунтуються на використанні новітніх інформаційних технологій. Очевид­но, що в цьому випадку вже замало керуватися тільки традиційним ад­міністративним досвідом, треба використовувати практичні знання, отримані в процесі реалізації правових норм, як інформацію, що відо­бражає сутність управлінських процесів в цій сфері.
Отже, комплексне дослідження адміністративно-правового регулю­вання відносин в інформаційному середовищі України, а також розробка про­позицій щодо їх вдосконалення, набувають дедалі більшої актуальності. За­уважимо, що за весь період незалежності України це питання так і не було достатньо досліджено в науці адміністративного та інформаційного права.
Науковою та теоретичною основою дослідження стали праці таких вітчизняних і зарубіжних дослідників як Ю.Битяк, В.Авер’янов, В.Колпаков, В.Ортинський, І.Коліушко, О.Остапенко, Д.Лук’янець, І.Бородін, В.Олуйко, В.Селіванов, О.Скакун, Ю. Бурило, Ю. Назар, Г.Берксдейл, П. Страссманн та ін. Серед джерел дослідження вагома роль належить нормативним актам на­ціонального законодавства: Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законам України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про Основні засади розвитку інфор­маційного суспільства в Україні на 20072015роки», Указам Президента України, підзаконним актам Кабінету Міністрів України та міжнародним угодам України. Застосовано також нормативні акти законодавства іно­зем­них держав.
Незважаючи на наявність значної кількості праць із вивчення пра­вових відносин в інформаційному середовищі України, дослідники відзна­чають її незавершеність, підкреслюють багатоплановість та складність.
Таким чином, розробка основних питань площини нашого дослід­ниць­кого інтересу забезпечує надійну теоретичну базу, створює перед­умо­ви для подальшого системного дослідження соціального значення інфор­мації та відносин, які виникають у зв’язку з нею. Проведене дослідження дає змогу визначити недоліки чинного законодавства та сприяє його удосконаленню.
Соціальне значення інформації та відносин, які виникають у зв’язку з нею, потреба в удосконаленні законодавства ці та інші чинники загалом визначають необхідність формування теоретичного уявлення про правові відносини в інформаційній сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди­сер­тація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 20112015 рр. (затверджених Постановою загальних зборів Націо­нальної академії правових наук України від 24.09.2010 р. №1410 із змі­нами, внесеними згідно з Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 05.03.2012 р. №412), Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Львівського університету біз­несу та права на 20122015 роки.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи на під­ставі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його застосування здійснити комплексний аналіз проблеми адміністративно-пра­вового регулювання відносин, що утворюються в інформаційному сере­довищі України.
Відповідно до поставленої мети сформульовано такі завдання:
дослідити стан національного законодавчого забезпечення право­вого регулювання відносин, які виникають у процесі здійснення органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування діяльності в ін­формаційному середовищі;
з’ясувати співвідношення інформаційної дії права та правового ре­гулювання відносин, що існують в інформаційному середовищі;
встановити сутність, характер й ознаки адміністративно-правових відносин та їхніх елементів в інформаційному середовищі;
визначити специфіку об’єкта і суб’єкта адміністративно-правових відносин в інформаційному середовищі;

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження виконано на підставах аналізу чинного українського законодавства та практики його застосування, теоретичного вивчення чис­ленних наукових праць різних галузей юриспруденції. Відтак вирішено важливе науково-практичне завдання охарактеризовано сутність адміні­стративно-правового регулювання відносин, що формуються в інформа­ційному середовищі України, проаналізовано їхні істотні ознаки та елемен­ти, запропоновано їх класифікацію. За допомогою соціологічного опиту­вання посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування в різних регіонах України (80осіб), а також суб’єктів адміністративно-пра­вового регулювання (283особи) доведено, що порядок адміністративного регулювання правовідносин в інформаційному середовищі України сьогодні не є ефективним, а норми інформаційного законодавства потре­бують істотного удосконалення та кодифікації. Наведене дозволило сфор­мулювати такі висновки:
1. Соціальне значення інформації та потреба у правовому регу­лю­ванні відносин, які виникають у зв’язку з інформацією, проблема вільного обігу та поширення інформації, потреба у вдосконаленні законодавства ці та інші чинники сукупно зумовили виникнення наукового інтересу до проблеми адміністративного регулювання цього виду правовідносин. Для того, щоб розв’язати проблему управління правовідносинами в інформа­ційному середовищі, потрібно оцінити ефективність наявних у влади юри­дичних інструментів, тобто, правових норм, які вона використовує для регулювання інформаційної сфери.
2. З’ясовано співвідношення інформаційної дії права та правового регулювання соціальних відносин в інформаційному середовищі. Доведено, що тепер в інформаційній сфері об’єктивно існують правові відносини, ос­кільки вони містять елементи, властиві правовідносинам (суб’єкти, об’єкт, компетенція, відповідальність), і виникають як результат правового регу­лювання відповідних суспільних відносин, не будучи результатом лише інформаційної дії права. Зазначені елементи розкривають особливості пра­вовідносин у сфері інформації та дають змогу виокремити саме ці право­відносини серед багатьох інших, які виникають у процесі здійснення суб’­єк­тами інформаційних правовідносин своєї діяльності.
3. Встановлено сутність, характер й ознаки адміні­стративно-правових відносин та їхніх елементів в інформаційному сере­довищі. З’ясовано, що: 1)рамки поведінки суб’єктів таких відносин окрес­люються адміністративно-правовими нормами; 2)адміністративні право­від­носини, які формуються в ході здійснення суб’єктами своєї діяльності, є зовнішніми і внутрішніми, з перевагою останніх; 3)суб’єктний склад таких відносин особливий одна сторона завжди володіє владними повнова­женнями щодо іншої, відповідно, більшість учасників таких правовідносин є юридично нерівною; 4)в адміністративно-правових відносинах через пра­вові норми виражається державний (владний) примус; 5)адміністративно-правове регулювання інформаційних правовідносин пов’язане безпосеред­ньо з реалізацією органами влади держави своїх завдань та функцій сто­совно суб’єктів діяльності у сфері інформації; 6)об’єкт регулювання адміністративних правовідносин в інформаційній сфері має матеріальний та нематеріальний характер; 7)імперативний метод адміністративно-право­вих відносин в інформаційній сфері є основним, що зумовлено реалізацією владних повноважень органами державної виконавчої влади та управління, місцевого самоврядування; 8)правовий зв’язок між учасниками зазначених правовідносин виникає з моменту ухвалення управлінського рішення, що може мати нормативну або індивідуальну дію, бути правовим чи непра­вовим, усним чи письмовим тощо; 9)права і обов’язки суб’єктів адміні­стративно-правових відносин в інформаційному середовищі України врегу­льовані та захищені нормами адміністративного права (рідше цивільного, кримінального тощо); 10)згода чи бажання одного з учасників право­від­носин не є необхідною передумовою формування адміністративно-право­вих відносин з приводу вчинення певних дій з інформацією.
4. Визначено специфіку об’єкта і суб’єкта адміністративно-правових відносин в інформаційному середовищі. Основним критерієм ви­окремлення зазначених відносин названо їхній об’єкт, яким може бути та чи інша інформація або пов’язаний з інформацією результат поведінки учасника правовідносин (надання, одержання, нерозголошення інформації тощо). Виявлено, що залежно від галузі застосування правовідносини в ін­фор­маційній сфері є публічними і приватними, адміністративними і цивіль­ними; ступеня регулювання статичними і динамічними, абсолютними і відносними. Встановлено, що розглядати об’єкт правових від­носин в інформаційній сфері треба з урахуванням його правової харак­те­ристики (правового режиму). Для конструювання правових режимів інфор­мації варто враховувати її юридично значущі ознаки: нематеріальність, змогу одночасно бути біля необмеженого кола осіб, відсутність не­розривного зв’язку з її матеріальним носієм, неспоживчий характер при її використанні тощо. З’ясовано, що інформація як явище в її науковому ро­зумінні нетотожна об’єктові правових відносин в інформаційній сфері, ос­кільки інформація може лише позначати об’єкти, які з правого погляду не є інформацією (безготівкові гроші, бездокументарні цінні папери, оферту й акцепт, об’єкти авторських прав тощо). Об’єктом правових відносин в ін­фор­маційній сфері можуть бути лише ті види інформації, які є інфор­мацією, що має нормативно-правове регулювання: різні таємниці, масова інформація (враховуючи рекламу) тощо.
5. Шляхом аналізу стану наявної системи повноважень органів ви­конавчої влади в інформаційній сфері, встановлено, що дублювання повноважень органів державної виконавчої влади, органів дер­жав­ного контролю у галузі інформації, розширене тлумачення у відомчих нормативних актах переліку повноважень, наданих цим органам законо­давством, призводять до проблем у правовому регулюванні вказаної сфери. Через невизначеність положень українського законодавства виникають відмінності у тлумаченні його норм. Зазначено, що реформування інформаційного законодавства, повинно пройти певні етапи у першу чергу необхідним є внесення низки змін до законодавства у цій сфері; відтак кодифікація законодавства про інформацію. Йдеться про ухва­лен­ня Кодексу законів України про інформацію, у якому б систематизувались усі правові інститути цієї галузі, а саме: інститут права на свободу ви­раження думки та слова, на вільне поширення інформації; інститут об’єк­тивності, вірогідності, повноти та точності інформації; інститут ЗМІ та телекомунікацій; інститут власності на інформацію; інститут правового режиму інформації; інститут захисту інформації. Наведене у подальшому сприятиме удосконаленню інформаційного законодавства та полегшить йо­го адміністративно-правове регулювання.
6. Окреслено низку принципів адміністративно-правового регулювання діяльності суб’єктів у сфері інформаційних відно­син. Такі принципи випливають з Конституції України і закріплені в Зако­ні «Про інформацію». Крім загальних принципів інформаційних правовід­носин, виокремлено принципи діяльності держави у сфері інформації як спеціальні принципи здійснення інформаційної діяльності органами державної влади і управління у процесі ухвалення управлінського рішення. До таких принципів зараховано принципи: своєчасності; науковості; адаптованості; змістової узгодженості; достатності; формалізації; документарності тощо. Названі принципи інформаційних правовідносин мають бути забезпечені відповідно організованою системою управління. З’ясовано та доведено, що фундаментальним принципом адміністративно-правового гарантування діяль­ності суб’єктів інформаційних правовідносин є принцип правомірності одер­жання, поширення, використання, зберігання, охорони та захисту інформа­ції, який передбачає й уособлює неухильне виконання, дотримання пра­во­вих норм (матеріальних і процесуальних) цими суб’єктами у ході здійс­нення інформаційної діяльності.
7. Визначено специфіку адміністративно-правового регулювання з надання інформаційних послуг у національному інформаційному середо­ви­щі. Обґрунтовано, що запропонований у правовому полі термін «інформа­цій­ні послуги» спрямований на виникнення якісно нового виду адміні­стра­тив­но-правових відносин органів державної влади між собою та у їхніх вза­ємовідносинах з фізичними, юридичними особами. Відповідно, потребують законодавчого визначення принципи і процедура послуг, пов’язаних з наданням інформації. Автором доведено, що систему надання інформа­ційних послуг потрібно запроваджувати паралельно з іншими напрямами проведення адміністративної реформи, а саме, структурними, кадровими та функціональними змінами у системі державно-владних органів. Ефек­тив­ним кроком для створення якісного механізму надання інформаційних по­слуг було б запровадження в системі органів влади відповідних посад або підрозділів, функціональним обов’язком яких були б лише послуги з на­дання інформації.

8. На підставі проведеного ана­лізу та узагальнення міжнародного досвіду адміністративного регулювання правовідносин у інформаційній сфері з’ясовано, що: 1)ефективна діяль­ність органів державної влади в інформаційній сфері залежить від ступеня їхнього інформаційно-аналітичного забезпечення комплексу правових та організаційних засобів та заходів, якими через оптимальну організацію інформаційних масивів у процесі функціонування системи забезпечено зв’язок її елементів; 2)впровадження світових стандартів регулювання ін­фор­маційної сфери в національне законодавство не повинно мати формаль­ний характер; 3)потребує систематизації та уніфікації національне законо­давство, яким врегульовано відносини у сфері інформації. Наголошено, що в межах міжнародної співпраці потрібно визнати й почати застосовувати основи міжнародно-правової регламентації інформаційної сфери та запро­вадити єдині міжнародні правила, які б забезпечували сумісність і мож­ливість спільного застосування інформаційних систем, які діють у різних державах.