СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ І ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕТАКОМУНІКАТИВНОГО БЛОКУ ПРОЩАННЯ (на матеріалі англомовного художнього дискурсу)

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК 811.111’37-11 (043.3)

КОСЕНКО Юлія Вікторівна

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ І ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕТАКОМУНІКАТИВНОГО БЛОКУ ПРОЩАННЯ
(на матеріалі англомовного художнього дискурсу)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

10.02.04 германські мови

Науковий керівник професор,
доктор філологічних наук
С.О.Швачко

СУМИ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................ 6
РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТАКОМУНІКАТИВНОГО БЛОКУ ПРОЩАННЯ............... 18
1.1.Дискурс як форма мовленнєвої взаємодії....................................... 18
1.2.Соціолінгвістичні аспекти діалогічної взаємодії в дискурсі прощання 29
1.2.1.Соціальні чинники як показники мовленнєвої поведінки комунікантів................................................................................................. 29
1.2.2. Гендерний аспект діалогічного дискурсу прощання............ 33
1.3.Метакомунікація як об’єкт лінгвістичного аналізу........................ 36
1.3.1.Історичні засади метакомунікації.......................................... 36
1.3.2.Сучасні напрями аналізу метакомунікації............................ 38
1.3.3.Дискурс прощання як прояв фатичної метакомунікації....... 46
1.3.3.1. Фази комунікативного акту...................................... 50
1.3.3.2. Композиційна структура метакомунікативного блоку прощання................................................................... 53
1.3.3.3. Статус контакторозмикаючих метакомунікативних одиниць.................................................................................... 56
1.3.3.4. Контакторозмикаючі метакомунікативні одиниці як носії контекстуалізуючої, соціально-дейктичної та інтерсуб’єктної інформації................................................................... 57
1.4.Принципи ввічливості й кооперації у МКБП................................. 61
1.4.1.Реалізація позитивної ввічливості при розмиканні мовленнєвого контакту.................................................................................. 65
1.4.2.Стратегії зближення в метакомунікативному блоці прощання 69
1.4.3.Реалізація негативної ввічливості в метакомунікативному блоці прощання ............................................................................... 76
Висновки до першого розділу....................................................................... 82
РОЗДІЛ2.СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДЗАВЕРШАЛЬНОГО ТА ПОСТЗАВЕРШАЛЬНОГО ЕТАПІВ МЕТАКОМУНІКАТИВНОГО БЛОКУ ПРОЩАННЯ............... 86
2.1.Передзавершальний та постзавершальний етапи розмикання мовленнєвого контакту.................................................................... 86
2.1.1.Передзавершальні / постзавершальні метакомунікативні висловлення-підбиття підсумків інтеракції....................... 92
2.1.2.Передзавершальні/постзавершальні метакомунікативні висловлення-сподівання на подальші комунікативні контакти............................................................................................... 95
2.1.3.Передзавершальні/постзавершальні метакомунікативні висловлення-компліменти................................................... 96
2.1.4.Передзавершальні/постзавершальні метакомунікативні висловлення-задоволення від зустрічі............................... 96
2.1.5.Передзавершальні/постзавершальні метакомунікативні висловлення-повідомлення про необхідність розставання 98
2.1.6.Передзавершальні/постзавершальні метакомунікативні висловлення-заяви про вичерпність теми комунікації.... 102
2.1.7.Передзавершальні/постзавершальні метакомунікативні висловлення-подяки / вдячності......................................... 104
2.1.8.Передзавершальні/постзавершальні метакомунікативні висловлення-запрошення.................................................... 112
2.1.9.Передзавершальні/постзавершальні метакомунікативні висловлення-побажання...................................................... 116
2.1.10.Передзавершальні/постзавершальні метакомунікативні висловлення-вибачення...................................................... 119
Висновки до другого розділу........................................................................ 126

РОЗДІЛ3.СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАВЕРШАЛЬНОГО ЕТАПУ МЕТАКОМУНІКАТИВНОГО БЛОКУ ПРОЩАННЯ................................................................................ 130
3.1.Омовлення завершального етапу діалогічної взаємодії лексемними та полілексемними одиницями............................................................... 130
3.2.Завершальні метакомунікативні одиниці на фінальному етапі діалогічної взаємодії............................................................................................. 134
3.3.Завершальні метакомунікативні фразеологічні одиниці та авторські коментарі на фінальному етапі діалогічної взаємодії...................... 140
3.4.Метакомунікативні одиниці адресації на фінальному етапі діалогічної взаємодії............................................................................................. 146
3.5.Невербальні засоби комунікації в метакомунікативному блоці прощання............................................................................................................ 159
Висновки до третього розділу....................................................................... 176

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ................................................................................ 180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................ 186

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ............................ 215

ДОДАТКИ....................................................................................................... 218

ВСТУП

Розвиток сучасної лінгвістичної науки характеризується зміщенням центру дослідницьких інтересів з аналізу внутрішньої структури мови на аналіз комунікативного аспекту мови, її функціонування в процесі мовленнєвої діяльності. Одним із видів людської діяльності є мовленнєве спілкування, тобто така діяльність людини, кінцевою метою якої є не безпосереднє досягнення конкретного практичного результату, а встановлення взаємодії з іншими членами соціальної групи [115, с.81]. Інтерес до організації вербальної комунікації зумовлений також провідною парадигмою сучасної лінгвістики, орієнтованої на антропоцентризм, експланаторність, експансіонізм, функціоналізм [101, с.206-227]. Вербальна комунікація передбачає досягнення запланованого суб’єктом мовлення кінцевого результату, який можна вважати прагматичним компонентом моделі комунікативного акту.
Розвиток нової інтегративної дослідницької парадигми, для якої характерним є синтезування методології та понятійного апарату різних дисциплін, зумовив розуміння сучасної комунікативної лінгвістики як комплексної наукової дисципліни, що використовує під час аналізу мовних та мовленнєвих явищ понятійний апарат теорії дискурсу [50; 94; 123; 249; 256; 259; 327], теорії мовленнєвих актів [19; 57; 155], когнітивної лінгвістики [125; 152; 169; 221; 222; 347], психолінгвістики [116; 199], соціолінгвістики [16; 128; 266; 276; 285] та ін.

Наразі зростає інтерес до аналізу мовленнєвої комунікації як складової людської діяльності та до системно-функціональної природи діалогічного мовлення, яке найбільш повно відображає двобічну, інтерактивну природу мовленнєвого спілкування та активний взаємовплив комунікантів. Наше дослідження базується на комунікативно-функціональному підході до вивчення мовних та мовленнєвих явищ, який передбачає дослідження мовних/мовленнєвих характеристик комунікації з урахуванням співвідношення компонентів комунікативного акту, запропонованого Р.Якобсоном [230, с.198].

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Останні десятиліття ХХ століття характеризувалися зміною наукової парадигми у мовознавстві: на першому плані опинилися когнітивні та комунікативні дослідження, які розкривають базові відносини між мовою та людиною. Однією з найважливіших проблем сучасної лінгвістики виступає дослідження комунікативної взаємодії індивідів, орієнтоване на їхнє діалогічне взаєморозуміння у співвідношенні з параметрами мови, середовища і культури. Різноманіття суб’єктів спілкування та складність взаємовідносин між ними, варіативність ситуації мовленнєвої взаємодії та специфіка етикетних норм, на яких ґрунтується мовленнєва комунікація, роблять її вивчення однією з найскладніших проблем. У зв’язку з цим дослідження МКБП, і безпосередньо вивчення мовленнєвого вираження розмикання контакту в англомовному художньому діалогічному дискурсі, набувають особливої актуальності. Це зумовлено цілісним антропоцентричним підходом до процесу комунікації, що характеризується підвищеною увагою до адресата як мовної особистості, її психологічних і соціальних характеристик, що виступають детермінантами мовленнєвого спілкування.
Робота базується на комунікативно-прагматичному принципі дослідження, відповідно до якого дискурс є інтегральним феноменом, мисленнєво-комунікативною діяльністю, що проходить у широкому соціокультурному контексті. Комунікативний підхід до мови передбачає аналіз лінгвістичних характеристик дискурсу з урахуванням співвідношення адресант дискурс адресат, дослідження умов існування мовної системи, її підсистем та одиниць у конкретних актах спілкування, вибір та використання їх учасниками комунікації. Прагматичний підхід характеризується вивченням об’єкту крізь призму його орієнтації на адресата, з урахуванням здатності останнього сприймати, інтерпретувати та певним чином реагувати на повідомлення.
Вербальна комунікація як здійснення інформаційного обміну обов’язково передбачає супутню їй метакомунікацію використання мовних засобів для регулювання мовленнєвого спілкування, зокрема фатичну метакомунікацію, в якій реалізується фатична функція мови призначення мовленнєвих засобів до встановлення, підтримання та розмикання мовленнєвого контакту.
Метакомунікація супроводжує основну комунікацію (приймання/передача фактуальної інформації) і забезпечує організацію та управління динамікою інтеракції за допомогою метакомунікативних одиниць значною мірою конвенціоналізованих реплік контактного характеру, основне призначення яких почати, продовжити або перервати комунікативну взаємодію. Залежно від етапу функціонування виокремлюються контактовстановлюючі, контактопідтримуючі та контакторозмикаючі метакомунікативні одиниці. Контакторозмикаючі метакомунікативні одиниці - це стереотипізовані мовленнєві одиниці, які призначені для розмикання мовленнєвого контакту. Вони можуть бути представлені формулами мовленнєвого етикету (стереотипними формулами прощання) та вільними передзавершальними / постзавершальними висловленнями, які разом утворюють МКБП. Контакторозмикаючі метакомунікативні одиниці функціонують в МКБП, який розуміємо як соціально марковану ситуацію, що характеризується канонізованою поведінкою учасників розмикання мовленнєвого контакту, а також має перебіг у часі і певні етапи розвитку. МКБП являє собою складне поліфункціональне, поліаспектне явище, з притаманною йому специфічною семантикою та прагматикою.
МКБП характеризується належним рівнем інформативності, передає інформацію соціально-дейктичного, контекстуалізуючого, інтерсуб’єктного характеру. Це експліцитна та імпліцитна інформація, яка завжди має інтенціональний характер та обов’язково декодується реципієнтом за допомогою комплексу семантико-прагматичних факторів спілкування та лінгвістичних засобів мікро- та макроконтексту, серед яких слід відзначити тип діалогічного дискурсу, комунікативні ролі, соціальні статуси, особистісні стосунки, національно-культурну та гендерну належність комунікантів, обрані ними стратегії та тактики спілкування, тему спілкування.
Прототипова ситуація МКБП охоплює три етапи: передзавершальний, завершальний та постзавершальний. Звідси контакторозмикаючі метакомунікативні висловлення поділяються на передзавершальні, завершальні та постзавершальні, номенклатура та функції яких різні. Передзавершальні та постзавершальні метакомунікативні одиниці ініціюють (психологічно готують) момент прощання (розставання) та здійснюють регулювання соціальних та індивідуально-особистих стосунків комунікантів. За їх допомогою підкреслюється інформативний компонент спілкування, оскільки експліцитно стверджується або уточнюється зміст досягнутих згод або імпліцитно закріплюється факт їх досягнення між партнерами по спілкуванню.
Передзавершальний та постзавершальний етапи розмикання мовленнєвого контакту представлені метакомунікативними висловленнями, які складаються з набору передзаверзавершальних та постзавершальних одиниць. У ролі передзавершальних чи постзавершальних метакомунікативних висловлень (залежно від їх місцеположення відносно завершальних формул прощання) функціонують такі мовленнєві одиниці, як побажання (19%), вдячність / подяка (17%), вибачення (7%), запрошення (8%), повідомлення про необхідність розставатися (7%), вираження задоволення від зустрічі (5%), висловлення, які підбивають підсумки інтеракції (4%), висловлення, які виражають надію на подальші комунікативні контакти (8%), компліменти (3%), заява про вичерпність теми комунікації (2%). У 10% випадків фаза розмикання мовленнєвого контакту була відсутня. Про відсутність даної фази свідчило те, що комунікація, незалежно від того, досягли співрозмовники своєї комунікативної мети чи ні, була перервана.
Прощання як канонізована поведінка в англомовному художньому діалогічному дискурсі є ситуативно детермінованим та омовленим релевантними цьому етапу одиницями. На завершальному етапі формули прощання здійснюють регулятивні дії на рівні організації діалогічного дискурсу. З одного боку, вони інформують партнера по спілкуванню про завершення інтеракції, з іншого боку, за допомогою завершальних метакомунікативних одиниць вибудовується соціальна та емоційна платформа майбутніх інтеракцій. Найпоширенішими мовленнєвими формулами на завершальному етапу МКБП є форми звернення (у 75% випадків розмикання мовленнєвого контакту). У МКБП форми звернення є не тільки знаком привернення уваги, але й реалізують експресивно-емоційну функцію, яка опиняється на першому місці та служить для вираження відношення до адресата. При прощанні зі знайомим адресатом основною ФЗ є формула Mr / Mrs / Ms + прізвище / ім’я + прощання, яка використовується як в офіційній, так і нейтральній ситуації спілкування та сигналізує про дистантність стосунків. Достатньо вільне вживання імен та прізвиськ у ситуації прощання є конвенціональною стратегією ввічливості зближення. Терміни спорідненості у формах звернення при розмиканні мовленнєвого контакту вживаються тільки щодо родичів. З усіх скорочених форм особистих імен, як правило, використовується лише одна, яка стає традиційною загальновживаною формою звернення до конкретного адресата, яку вживають усі оточуючі. Вираження інтимності не характерно для англійського прощання. Особисті імена можуть замінюватися у деяких випадках такими словами, як mate, buddy і навіть ненормативною лексикою. Англійському прощанню притаманний особистісно-орієнтований стиль комунікації, для якого характерно неформальне спілкування, симетричні взаємовідносини між учасниками комунікації, акцент робиться на їх рівноправність.
Актуалізація регулятивного аспекту контакторозмикаючих метакомунікативних одиниць сприяє ефективній взаємодії учасників спілкування, оскільки забезпечує безперебійну течію інтеракції та, як правило, приводить до реалізації комунікативних інтенцій. Результати, отримані в ході проведення дослідження, розширюють уяву про роль контакторозмикаючих метакомунікативних одиниць в організації та регуляції англомовного діалогічного дискурсу.
Стратегії розмикання мовленнєвого контакту визначаються комунікативним принципом ввічливості. В МКБП зареєстровані стратегії як позитивної (40%), так і негативної (50%) ввічливості. Серед стратегій позитивної ввічливості в ситуації прощання найбільш вживаними є: увага до слухача, його інтересів, бажань, потреб; перебільшення; комунікативні подарунки; комунікативний оптимізм; гармонізація; солідаризація. Стратегії позитивної ввічливості слугують для встановлення спільності інтересів комунікантів, підкреслюють кооперативний характер, зміцнюють взаємодію та у цілому виступають як засіб свідомого стимулювання спілкування. Серед стратегій негативної ввічливості (конвенціональних стратегій попередження загрози особі) при розмиканні мовленнєвого контакту стабільно відзначаємо стратегії, які демонструють дистанціювання і шанобливість, повагу до свободи слухача та його незалежності. Стратегії дистанціювання складають основу мовленнєвого етикету, що робить їх особливо значущими у МКБП. У 10% проаналізованих прикладів розмикання мовленнєвого контакту було здійснено за допомогою експресивної та ненормативної лексики, зокрема негативно-оцінної, зниженого стилю. Соціальна дистанція, яка проявляється у зоні особистої автономії, не дозволяє комунікантам прямо впливати на адресата. Це правило поширюється навіть на ПМКВ, які припускають дію на користь адресата (запрошення, порада), а також дії, обов’язкові для здійснення (команда, вимога віддалитися).
У МКБП широко використовуються невербальні засоби комунікації, які супроводжують вербальні знаки (підсилювальні) або замінюють їх (заміщувальні). Метакомунікативні одиниці розмикання мовленнєвого контакту через високий ступінь їх стереотипності та конвенціональності є семантично вихолощеними, десемантизованими, тому легко замінюються невербальними засобами такого типу: помахати рукою, уклін голови, воздушний поцілунок, обійми, рукостискання тощо.
Декодування інформації, яка зберігається в МКБП, здійснюється за допомогою невербальних засобів комунікації (70%) (кінетичні (65%), миремічні (0,3%), фонаційні (0,7%) та змішані (45%)), які доповнюють зміст контакторозмикаючого комунікативного ходу адресанта. Невербальним засобам комунікації притаманна поліфункціональність: актуалізація прагматичних інтенцій та реалізація етикету. Стандартність МКБП приводить до створення стійкої взаємодії стереотипних вербальних та невербальних засобів розмикання мовленнєвого контакту. Формули прощання у супроводі невербальних засобів накладають додаткове значення етикетного характеру: ввічливість, підкреслену вдячність, люб’язність, симпатію, жартівливе або іронічне ставлення до співрозмовника і т.ін.
Поширеними невербальними засобами розмикання контакту є кінетичні невербальні засоби та сукупність декількох каналів: голосового, мімічного, жестового. Регулятивна значущість невербальних засобів розмикання контакту, які на психофізичному рівні передають відчуття розлуки (розставання) при прощанні, може домінувати над регулятивною значущістю семантично вихолощених стандартних формул прощання. Цим пояснюється факт ‘витиснення’ мовленнєвих метакомунікативних одиниць невербальними. Однією з головних причин заміни формальних формул прощання дружнім рукостисканням, вдячним поглядом, посмішкою або кивком голови є прагнення бути ближче до співрозмовника, надання комунікативним відносинам відтінку інтимності. Найпоширенішими невербальними засобами в метакомунікативному блоці прощання є синонімічна парадигма: кивок, легкий / глибокий уклін, припіднімання головного убору, рукостискання, поплескування по плечах, обіймання, поцілунок і таке інше. Кожен жест відрізняється своєю семантикою і щоразу обирається найбільш доречний знак при розмиканні мовленнєвого контакту.
Знання даних комунікативних особливостей розмикання мовленнєвого контакту має важливе значення для успішної міжкультурної комунікації, тому що дозволяє адекватно розуміти поведінку співрозмовника та будувати особисті висловлення відповідно до комунікативних норм та традицій англійської культури.
Отримані результати свідчать про виконання всіх дослідницьких завдань, поставлених у роботі, і слугують відправним пунктом для подальшого вивчення інших фаз метакомунікації в германських та інших мовах, їхнього аналізу в міжкультурному аспекті з використанням прагмалінгвістичного, соціолінгвістичного, психолінгвістичного, когнітивного та інших підходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азнабаева Л.А. Коммуникативно-прагматические функции фатических высказываний // Филол. науки. 1992. №5-6. С.88-95.
2. Азнабаева Л.А. Семантика фатической речи // Общение: теоретические и прагматические проблемы. Москва. 1978. C.4-11.
3. Акишина А.А., Акишина Т.Е. Этикет русского телефонного разговора. М.: Русский язык, 1990. 116с.
4. Алексеенко Л.П. Речевые средства в завершающей фазе английского языка: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / КГУ. К., 1990. 14с.
5. Анохіна Т.О. Невербальні та вербальні засоби екстеріоризації силенціального ефекту в англомовному художньому дискурсі: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 /Запорізький національний ун-т. Запоріжжя, 2006. 18с.
6. Ардентов Б.П. Контактирующие слова // Уч. зап. Кишинёв. гос. ун-та. Кишенёв. 1955. Т.15. С.91-99.
7. Аринштейн В.М. Функции и жанровые формы фатической коммуникации (на материале англоязычной устной речи) // Герценовские чтения. Иностранные языки: Материалы конференции. СПб: РГПУ им. А.И.Герцена, 2002. С.63-64.
8. Аристотель. Сочинения: В 4-х т. / АН СССР. Ин-т философии. М.: Мысль, 1976. 550c.
9. Арутюнова Н.Д. Дискурс // ЛЭС. М., 1990. С.136-137.
10. Арутюнова Н.Д. Функции языка // Русский язык: Энциклопедия. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Дрофа, 1997. С.609-611.
11. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423с.
12. Безуглая Л.Р. К вопросу об исследовательском корпусе в прагмалингвистике //Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. 2004. №635. С.3-7.
13. Беляева Е.И. Грамматика и прагматика побуждения. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1992. 167с.
14. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Пер. с фр. М.: Прогресс, 1974. 447с.
15. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческой судьбы. Л.: Лениздат, 1992. 400с.
16. Бессонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивний і гендерний аспекти: Дис. ... доктора філол. наук: 10.02.04; Захищена 31.10.2003. Донецьк, 2003. 463с.: іл. Бібліогр.: с.399-453.
17. Биркенбил В. Язык интонации, мимики, жестов. СПб., 1997. 224с.
18. Богданов В.В. Функции вербальных и невербальных компонентов в речевом общении // Языковое общение: Единицы и регулятивы: Межвуз. сб. науч. тр. / Калининск. гос. ун-т. Калинин, 1987. C.18-25.
19. Богданов В.В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты. Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. 88с.
20. Борботько В.Г. Элементы теории дискурса. Грозный: Изд-во ГПИ, 1981. 113с.
21. Брайт У. Введение: параметры социолингвистики // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Изд-во иностр. лит., 1975. Вып.7: Социолингвистика. С.34-41.
22. Будагов Р.А. Писатели о языке и язык писателей. М.: Изд-во Москов. гос. ун-та, 1984. 280с.
23. Бырдина Г.В. Функционально-содержательные типы диалогов в русском языке // Актуальные проблемы филологии в вузе и школе. Тверь, 1992. С.93-95.
24. Вежбицка А. Метатекст в тексте // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып.8. С.402-421.
25. Вежбицка А. Речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып.16. С.251-275.
26. Вежбицка А. Личные имена и экспрессивное словообразование //Язык. Культура. Познание. М., 1997. С.89-150.
27. Вежбицка А. Понимание культур через посредство ключевых слов. М., 2001. 287с.
28. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т.В.Ковальова. Харків: Фоліо, 2005. 767с.
29. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения. М.: Наука, 1993. 172с.
30. Винокур Т.Г. Информативная и фатическая речь как обнаружение разных коммуникативных намерений говорящего и слушающего // Русский язык и его функционирование: Коммуникативно-прагматический аспект. М.: Наука, 1993. С.6-29.
31. Виссон Л. Русские проблемы в английской речи. Слова и фразы в контексте двух культур / Пер. с англ. М.: Р.Валент, 2003. 192с.
32. Войскунский А.Е. Коммуникативный контакт и средства его установления //Оптимизация речевого воздействия: Сб. науч. ст. М.: Наука, 1990. С.128-152.
33. Волкова Л.Г. Фатическая функция и синтаксические средства ее реализации: формальный, семантический, коммуникативно-прагматический аспекты: Дис. канд. филол. наук: 10.02.01; Защищена 19.05.1998. Томск, 1998. 177с.: ил. Библиогр.: с. 152-177.
34. Воробьёва Е.М. Функциональные характеристики метакоммуникативных речевых действий: Дис. канд. филол. наук: 10.02.19; Защищена 16.05.2006. Волгоград, 2006. 204с.: ил. Библиогр.: с. 152-178.
35. Гак В.Г. Прагматика, узус и грамматика речи // Иностранные языки в школе. 1982. №5. С.12-18.
36. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139с.
37. Гвенцадзе М.А. Коммуникативная лингвистика и типология текста. Тбилиси: Гантатлеба, 1986. 316с.
38. Гольдин В.Е. Этикет и речь. Саратов: Изд-во Саратовск. гос. ун-та, 1978. 112с.
39. Гольдин В.Е. Имена речевых событий, поступков и жанры русской речи //Жанры речи. Саратов: Колледж, 1997. С.23-34.
40. Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. М.: Наука, 1980. 104с.
41. Горошко Е.И. Эмоция ассоциация” и их связь со спецификой русского языкового сознания // Язык и образование. Курск: КГПИ, 1999. С.40-59.
42. Гумбольдт В.О. О различии строения человеческих языков и его влиянии на развитие человеческого рода / В.А.Звегинцев История языкознания XIX и XXвеков. М.: Гос. учебно-педагогическое изд-во МП РСФСР, 1960. Ч.1. С.68-86.
43. Гурочкина А.Г. Фатическая коммуникация // Текст как объект изучения и обучения: Межвуз. сб. науч. тр. Псков, 1999. С.83-90.
44. Гусева Л.П. Номинативно-прагматические свойства высказываний со значением самоутверждения в речи детей и подростков: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04; Защищена 26.03.1987. Пятигорск, 1987. 195с.: ил. Библиогр.: с. 175-190.
45. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. Современное написание: В 4 т. М.: ООО Изд-во Астрель”, 2003. Т.3: П. 921с.
46. Данилова Н.К. Знаки субъекта” в дискурсе. Самара: Изд-во Самарскогоун-та, 2001. 228с.
47. Девкин В.Д. Диалог: Немецкая разговорная речь в сопоставлении с русской. М.: Высшая школа, 1981. 160с.
48. Девкин В.Д. Типология метакоммуникативных высказываний разговорной речи //Коммуникативные единицы языка: Тез. докл. Всесоюз. науч. конф. Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза, 12-13 дек. 1984г. М., 1984. С.42-45.
49. Девкин В.Д. Метакоммуникация // Иностранные языки в школе. 1987. №5. С.32-36.
50. ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. 312с. Библиогр.: с.302-305.
51. Дементьев В.В. Стереотипы интерпретации фатического дискурса //Проблемы вербализации концептов в семантике языка и текста. Волгоград, 2003. 294с.
52. Дементьев В.В. Непрямая коммуникация. М.: Гнозис, 2006. 376с.
53. Демьянков В.З. Концепции, правила, стратегии общения (интерпретирующий подход к аргументации) //Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1982. Т.41, №4. С.327-337.
54. Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен: (Монографія) /Л.Р.Безугла, Є.В.Бондаренко, П.М.Донець, А.П.Мартинюк та ін. / За заг. ред. І.С.Шевченко. Харків: Константа, 2005. 356с.: ил., табл. Библиогр. с.: 319-356.
55. Дорофеева И.В. Английское обращение в системе языка и в дискурсе: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04; Защищена 04.11.2005. Тверь, 2005. 166с.: ил. Библиогр.: с. 154-166.
56. Драздаускене М.Л. Контактоустанавливающая функция речи: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1970. 10с.
57. Ейгер Г.В., Шевченко И.С. Мотивационный потенциал речевых актов //Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. 2000. №500. С.10-17.
58. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур. М.: Р.Валент, 2001. 200с.
59. Жумагулова Б.С. Категория контактности между партнерами коммуникации: Сб. науч. тр. / Моск. пед. ин-т ин. яз. им.М.Тореза. М., 1983. Вып.209. 23с.
60. Жура В.В. Эмоциональный дейксис в вербальном поведении английской языковой личности: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Волгоград, 2000. 16с.
61. Ємельянова О.В. Мовленнєве вираження статусу адресата в англомовному художньому дискурсі закоханих: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04; Захищена 7.06.2006. Суми, 2006. 221с.: іл. Бібліогр.: с.189-218.
62. Заикин Г.С. Семантика и прагматика диалогического единства общий вопрос ответ” в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 /Киев. гос. пед. ин-т иностр. языков. К., 1988. 18с.
63. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1976. 307с.
64. Земская Е.А., Китайгородская М.В., Розанова Н.Н. Особенности мужской и женской речи // Русский язык в его функционировании: Коммуникативно-прагматический аспект. М.: Наука, 1993. С.90-136.
65. Зернецкий П.В. Динамические аспекты семантики и прагматики дискурса //Личностные аспекты языкового общения. Калинин: Изд-во Калинин. ун-та, 1989. С.75-81.
66. Зернецкий П.В. Единицы речевой деятельности в диалогическом дискурсе //Языковое общение: Единицы и регулятивы. Калинин: КГУ, 1997. С.89-95.
67. Зильберт Б.А. Социопсихологическое исследование текстов радио, телевидения, газеты / Под ред. В.Г.Костомарова. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1986. 211с.
68. Ишмуратов А.Т. Логико-когнитивный анализ онтологии дискурса //Раціональність та семіотика дискурсу. К.: Наукова думка, 1994. С.171-182.
69. Карабан В.И. Сложные речевые единицы: прагматика английских асиндетических полипредикативных образований. К.: Вища шк., 1989. 132с.
70. Карасик В.И. Язык социального статуса. М.: ИТДГК Гнозис”, 2002. 333с.
71. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 262с.
72. Клюев Е.В. Фатика как предмет дискуссии // Поэтика. Стилистика. Язык и культура. М.: Наука, 1996. С.212-220.
73. Колегаева И.М. Текст как единица научной и художественной коммуникации. Одесса: РИО обл. дир. по печати, 1991. 121с.
74. Колегаева А.В. Специфика интерактивного единства комплимент-реакция” в английском языке // АКД: Иркутск, 2004. 16с.
75. Колшанский Г.В. Паралингвистика. М.: Наука, 1974. 81с.
76. Комар Р. Авторська ремарка як засіб психологізації зображення в художньому дискурсі // Дискурс іноземномовної комунікації (колективна монографія). Львів: Вид-во Львівськ. нац. ун-ту ім. І.Франка, 2001. С.252-261.
77. Комина Н.А. Прагматическая структура сложной реплики //Прагматика и семантика синтаксических единиц. Калинин: Изд-во Калин. гос. ун-та, 1984. С.103-110.
78. Косенко Ю.В. Paralinguistic elements of the farewell discourse //Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація. Харків: Вид-во Харків. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна, 2005. С.94-96.
79. Косенко Ю.В. Роль невербальних засобів комунікації в дискурсі прощання // Вісник СумДУ. Серія Філологічні науки. Суми: Вид-во СумДУ. 2005. №6(78). С.23-31.
80. Косенко Ю.В. Прагмалингвистика текстов прощания в современном английском языке // Текст текстолінгвістика, дискурс дискурсознавство у світі когнітології: Зб. наук. праць. Львів: ПП Арал”, 2005. С.145-150.
81. Косенко Ю.В. Статус побажання в дискурсі прощання // Сучасна англістика: Стереотипність і творчість: Всеукраїнський науковий форум. Харків: Торсінг Плюс, 2006. С.78-80.
82. Косенко Ю.В. Функціонування мовленнєвого етикету прощання” в королівській спадщині (XV XIX ст.) // Актуальні проблеми перекладознавства та навчання перекладу в мовному вузі. К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. С.104-106.
83. Косенко Ю.В. Статус подяки / вдячності у дискурсі прощання //Культура народов Причерноморья. Ялта, 2006. С.211-214.
84. Косенко Ю.В. Реалізація мовленнєвого етикету в англомовному художньому діалогічному дискурсі прощання // Лінгвістичні та методологічні проблеми навчання мови як іноземної. Полтава: АСМІ, 2006. С.65-68.
85. Косенко Ю.В. Феномен запрошення як передзавершальна метакомунікативна одиниця діалогічного дискурсу прощання // Вісник СумДУ. Серія Філологічні науки. Суми: Вид-во СумДУ. 2006. №3(87). С.180-183.
86. Косенко Ю.В. Передзавершальний етап розмикання комунікативного контакту (на матеріалі сучасної англійської мови) // Вісник СумДУ. Серія Філологічні науки. Суми: Вид-во СумДУ. 2006. Том 1, №11(95). С.47-52.
87. Косенко Ю.В. Передзавершальний метакомунікативний блок запрошення” на фінальному етапі англомовної діалогічної взаємодії //Культура народов Причерноморья. Ялта, 2007. С.272-275.
88. Косенко Ю.В. Когнітивно-лінгвістичні особливості прощання на матеріалі англомовного художнього діалогічного дискурсу // Вісник Запорізького національного університету. Серія Філологічні науки. 2007. №2. С.115-121.
89. Косенко Ю.В. Передзавершальний метакомунікативний блок вибачення” на фінальному етапі мовленнєвої взаємодії в англомовному художньому діалогічному дискурсі прощання // Studia Germanica et Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. Донецьк: ДонНУ. 2007. Т.4, №3(12). С.38-46.
90. Кох В.А. Предварительный набросок дискурсивного анализа семантического типа // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. 8. С.149-172.
91. Красавский Н.А. Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах: (Монография). Волгоград: Перемена, 2001. 493с.
92. Красина Е.А. Семантика и прагматика русских перформативных высказываний: Автореф. дис. доктора филол. наук: 10.02.01. М., 1999. 32с.
93.