Теоретико-методичні засади формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів

brief description

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Петухова Любов Євгенівна
УДК 371.13:004

Теоретико-методичні засади формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
Биков Валерій Юхимович
член-кореспондент АПН України,
доктор технічних наук,
професор

Херсон — 2009

ЗМІСТ
Перелік умовних позначень 5
Вступ 7
Розділ І. Історико-методологічні та теоретичні передумови дослідження проблеми підготовки вчителя школи першого ступеня
1.1. Ретроспективний аналіз соціально-педагогічних досліджень професійної підготовки вчителів 30
1.2. Структурно-компонентна професійна характеристика вчителя початкових класів 58
1.3. Компетентнісний підхід до підготовки майбутніх учителів початкових класів 77
Висновки з першого розділу 100
Розділ ІІ. Контентний аналіз основних підходів до формування інформатично-професійної компетентності в освітньо-педагогічному середовищі вищої школи
2.1. Взаємозв’язок традиційних та інформаційних освітніх технологій................................................................................... 104
2.2. Аналіз існуючих підходів до підготовки вчителів засобами інформаційно-комунікаційних технологій 126
2.3. Історичний екскурс розвитку інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища 140
2.4. Організаційно-педагогічне та програмно-методичне забезпечення інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища сучасної вищої школи 157
Висновки з другого розділу 170
Розділ ІІІ. Специфіка формування інформатичних компетентностей у майбутніх учителів початкових класів
3.1. Сутність і структура інформатичних компетентностей учителя початкових класів 173
3.2. Особливості процесу формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів 190
3.3. Ставлення студентів до інформаційно-комунікаційних технологій навчання 203
3.4. Врахування індивідуальних і вікових психофізіологічних особливостей студентів у процесі використання інформаційно-комунікаційних технологій 219
Висновки з третього розділу 236
Розділ IV. Методологічні засади формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів
4.1. Вихідні концептуальні положення формування інформатичних компетентностей учителя 239
4.2. Дидактична модель формування інформатичних компетентностей у майбутніх учителів початкової освіти.. 247
4.3. Критеріальний підхід до формування інформатичних компетентностей учителя початкових класів..........................258
4.4. Характеристика реального стану сформованості інформатичних компетентностей у майбутніх учителів початкових класів .282
Висновки з четвертого розділу 292
Розділ V. Дослідно-експериментальна система підготовки компетентнісного вчителя початкових класів (на прикладі курсу «Історія педагогіки»)
5.1. Теоретичне обґрунтування побудови експериментального навчання .296
5.2. Реалізація експериментальної моделі навчання 324
5.3. Хід та інтерпретація результатів експериментального дослідження формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів 358
5.4. Провідні тенденції та перспективи використання інформаційно-комунікаційних технологій у підготовці майбутніх учителів початкових класів 377
Висновки з п’ятого розділу 387
Висновки 392
Список використаних джерел 402
Додатки 468

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВНЗ вищий навчальний заклад
ГІС геоінформаційні системи
ДН дистанційне навчання
ЕОМ електронно-обчислювальна машина
ЗУН знання, уміння, навички
ІАС інформаційно-аналітична система
ІК інформатичні компетентності
ІКПС інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище
ІКТ інформаційно-комунікаційні технології
ІОТ інформаційні освітні технології
ІТ інформаційні технології
ІТН інформаційні технології навчання
КТ комп’ютерні технології
МОН Міністерство освіти і науки
НІТ нові інформаційні технології
НДІ ІТ Науково-дослідний інститут інформаційних технологій
ОЕСД OECD – організація економічного співробітництва та розвитку
ОС операційна система
ПК персональний комп’ютер
ПМК Програмно-методичний комплекс
ППЗ педагогічні програмні засоби
ПЗ програмні засоби
ПРООН програма розвитку Організації об’єднаних націй
РАН Російська академія науки
ТЗН технічні засоби навчання
ХВУ Херсонський віртуальний університет
ХДУ Херсонський державний університет
ECDL The European Computer Driving Licence – Європейські комп'ютерні права
HTTP HyperText Transfer Protocol – протокол передачи гипертекста
HTML HyperText Markup Language – язык разметки гипертекста

ВСТУП

Актуальність дослідження. В умовах гуманізації та демократизації суспільства, швидкої його інформатизації та комп’ютеризації, стрімкого науково-технічного прогресу, різкої зміни суспільних відносин, соціальних орієнтирів та ідеалів, переоцінки цінностей, за яких здійснюється реформування системи освіти, актуалізується проблема модернізації процесу підготовки вчителя нової генерації. Особлива роль у цьому процесі відводиться вищій педагогічній школі, яка покликана підготувати майбутнього вчителя таким, що відповідає вимогам інформаційно-технологічного суспільства, здатного забезпечити за цих умов всебічний розвиток особистості, формування її розумових, фізичних і естетичних здібностей, високих моральних якостей, збагачення на цьому підґрунті інтелектуального, творчого та культурного потенціалів суспільства.
Відповідно до вимог сучасної освітньої парадигми вищої школи основними завданнями розвитку педагогічної освіти є: приведення змісту психолого-педагогічної, методичної, інформаційно-технологічної підготовки педагогічних працівників до вимог інформаційно-технологічного суспільства та змін, що відбуваються у соціально-економічній, духовній та гуманітарній сфері.
Про доцільність забезпечення необхідних умов для функціонування системи освіти, зокрема, у сфері підготовки вчителя початкової освіти у вищих навчальних закладах та його успішній подальшій діяльності у загальноосвітній школі наголошується в Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державній програмі «Вчитель», «Про позашкільну освіту» та інших нормативних актах. Це спонукає до ґрунтовного аналізу та переоцінки педагогічних здобутків, чинних інформаційних систем і проведення наукових досліджень, спрямованих на вдосконалення вищої школи, знаходження шляхів її подальшого ефективного розвитку.
Стратегічний напрям розвитку України протягом останніх років пов’язаний з її вступом у Європейську Унію. Одним з головних чинників реалізації цієї мети є приєднання української системи освіти до Болонського процесу. Цей вибір одночасно є рухом до стандартів демократії, інформаційного суспільства, орієнтованого ринкового господарства, що базується на засадах прав і свобод людини та громадянина. Відповідно до «Програми дій щодо реалізації положення Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки», затвердженої Міністерством освіти і науки України, реформою вищої освіти передбачається перехід до динамічної ступеневої підготовки фахівців, оволодіння ними сучасним інформаційно-комунікаційним інструментарієм.
Суспільство ставить перед вищою школою нові завдання, пов'язані з виробленням педагогічної стратегії в умовах масової комп'ютеризації та інформатизації усіх сфер життя. Зазначені чинники спонукають розвинені країни світу здійснювати активний пошук нової парадигми реформування освіти, моделей і освітніх технологій, орієнтованих на інтереси та розвиток особистості.
Йдеться про принципово нові виховні цілі, що передбачають досягнення сучасних рівнів освіченості окремої особистості та суспільства в цілому.
Реалізація сучасної освітньої парадигми значною мірою залежить від учителя початкової школи, якому мають бути притаманні духовність i висока мораль, інтелігентність, професійна компетентність, творче педагогічне мислення, гуманістична та гуманітаристична спрямованість педагогічної діяльності. Його підготовка має здійснюватися на засадах фундаментальності, варіативності й альтернативності, гуманізації навчально-виховного процесу та гуманітаризації його змісту.
Для сучасного періоду характерно зростання об’єму необхідної інформації, з одного боку, і скорочення кількості годин на аудиторне засвоєння дисциплін, винесення значної частини матеріалу на самостійне опрацювання, з іншого, а також стрімке зростання технічних можливостей людства та традиційної методичної моделі навчання гуманітарних дисциплін викликає явне протиріччя. Особливо актуальною ця проблема стає при підготовці майбутнього вчителя початкових класів в умовах входження України в Європейський освітній простір, з урахуванням змін пріоритетів у вітчизняній освітній політиці. Тим більше, що потенційні можливості виховних технологій і, зокрема, застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в реалізації нової освітньої парадигми, до цього часу ще глибоко не досліджені. Тому розробка теоретично-методичних засад раціонального поєднання традиційних та інноваційних технологій у процесі опанування дисциплін педагогічного циклу як фундаменту професійної підготовки майбутнього вчителя, на нашу думку, є актуальним і своєчасним.
Збагачення духовної культури, відновлення зв'язків з національними джерелами та розвиток інтелектуального потенціалу особистості, врахування прогресивних тенденцій у соціально-економічному та культурологічному розвитку суспільства вимагає з перших років перебування дитини у школі застосування системи методів і новітніх педагогічних технологій, що забезпечують не тільки засвоєння учнями програмного матеріалу, але й сприяють мобілізації їхніх внутрішніх сил, духовної активності, здатності до самоосвіти та самовдосконалення. Відтак, одним із ключових завдань підготовки вчителя початкової школи є формування у нього науково-дослідницьких та інформатичних компетентностей як необхідної умови його професійної стабільності, орієнтації у широкому арсеналі інноваційного руху, наукових розробок і авторських шкіл, якісної організації навчально-виховного процесу.
Компетентнісний підхід у системі підготовки майбутніх учителів вимагає зміщення акцентів із засвоєння визначених державними стандартами знань, умінь і навичок на формування здатності практично діяти, приймати ефективні рішення, застосовувати сучасні педагогічні техніки і технології та активної життєвої позиції в усіх сферах суспільного життя, а також навичок безперервної самоосвіти та рефлексії.
Компетентність у сфері інформаційних та комунікаційних технологій включена у перелік ключових компетентностей, визначений науковцями міжнародної спільноти на Лісабонській конференції 2001 року, що співпадає з баченням українських науковців. Однією з п’яти ключових компетентностей прийнятих Радою Європи, що мають бути сформовані у молоді, є компетентності, пов’язані з поглибленням інформатизації суспільства. Опанування інформаційних технологій, уміння їх застосування, розуміння слабких і сильних сторін, способи критичних суджень у ставленні до інформації, що поширюється масмедійними засобами та рекламою, знаходиться у центрі уваги багатьох суспільних організацій, покликаних допомогти школам змінитися і почати застосовувати у своїй діяльності програми, що відповідають вимогам ХХІ століття. Йдеться насамперед про консорціум «Партнерство за оволодіння навичками ХХІ століття», до складу якого входять Microsoft, AOL Time Warner, Apple Computer, Cable in the Classroom, Cisco Systems, Dell Computer Corporation, Національна асоціація освіти (NEA) та ін. Особливої уваги заслуговують норми ЮНЕСКО щодо компетентності вчителів у використанні інформаційно-комунікаційних технологій, у яких запропоновано перелік програмних цілей і навичок учителя залежно від підходу до реформування системи освіти для кожного з шести таких компонентів системи освіти: політики та концепції, програм та оцінювання, педагогіки, інформаційно-комунікаційних технологій, організації й адміністрації, професійної підготовки вчителів.
Аналіз теорії та практики підготовки вчителя початкових класів показує, що ознаками сучасного періоду є прогрес педагогічної науки. Водночас з тим існуючою небезпекою є зниження рівня навчання та виховання підростаючого покоління, відчувається нагальна потреба в розробці нових методичних систем навчання дисциплін педагогічного циклу на основі інформаційно-комунікаційних технологій. Ця проблема стає особливо актуальною для підготовки майбутнього вчителя початкових класів в умовах застосування інформаційних технологій навчання i реалізації нової парадигми освіти й до цього часу глибоко ще не досліджена.
Проблема підготовки педагогічних кадрів знайшла достатнє висвітлення у теорії і практиці вищої школи. Загальним питанням відтворення кадрового педагогічного потенціалу присвячено роботи О.Абдулліної, Л.Авдєєва, Ю.Бабанського, Н. Бібік, І.Богданової, А.Богуш, В.Бондаря, Е.Карпової, А.Линенко, В.Майбороди, О.Мороза, М.Нікандрова, Н.Ничкало, В.Прокопчука, О. Савченко, Л.Хомич, О.Явоненко та ін.
Психолого-педагогічні аспекти проблеми, що розглядаються, знайшли відображення у публікаціях М.Дяченка, В.Зінченка, Л.Кандибовича, Л.Кондрашової, З.Курлянд, Ю.Мальованого, П.М'ясоїда, В.Семиченко, Р.Хмелюк, О.Цокур, Г.Яворської та ін.
Проблеми підготовки майбутніх педагогів досліджувались у різних напрямах: педагогічна творчість учителя (А.Алексюк, Л.Андрєєв, О.Бондаревська, В.Буряк, І.Зязюн, В.Кан-Калик, Н.Кічук, Я.Пономарьов, С.Сисоєва, Н.Тализіна, О.Хижна); організація навчально-виховного процесу (С.Архангельський, А.Алексюк, В.Беспалько, М.Нікандров та ін.); основи інтегративного підходу до навчального процесу у вищому навчальному закладі (В.Бондар, Л.Вовк, І.Зязюн, І.Підласий); загальнопедагогічна підготовка студентів (О.Абдулліна, Л.Коваль, Н.Ничкало); формування особистості у процесі навчання у вищому навчальному закладі (Г.Балл, В.Моляко, К.Платонов). Особливий напрям склали роботи, присвячені питанням розвитку майбутнього педагога (Ф.Гоноболін, В.Кан-Калик, В.Краєвський, Н.Кузьміна, О.Мороз, В.Сластьонін, Р.Хмелюк, Т.Яценко та ін.).
Проблема компетентнісного підходу до процесу підготовки вчителів початкових класів зумовлює чітке розуміння не тільки сутності, а й структури та особливостей професійних компетенцій у галузі освіти. Цьому питанню присвячені дослідження Н.Бібік, А.Маркової, І.Родигіної, Л.Хоружи, А.Хуторського та ін.
Інформаційна культура майбутніх учителів початкової школи вивчалася А.Коломієць, Л.Макаренко, О.Шиман, а інформатичні компетентності вчителів природничих дисциплін у галузі дистанційного навчання – Є.Смирновою-Трибульською.
Активно досліджуються в останні роки можливості використання інформаційних технологій у навчальному процесі (В.Андрущенко, Г.Балл, Н.Балик, В.Биков, І.Булах, Ю.Валькман, Р.Гуревич, А.Гуржій, А.Єршов, М.Жалдак, Ю.Жук, Ю.Машбиць, В.Монахов, Ю.Рамський, М.Смульсон, О.Співаковський, М.Угринович та ін.); особливості діяльності та спілкування у системі «педагог-учень» з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (А.Брушлинський, Т.Габай, О.Матюшкін, Ю.Машбиць та ін.); питання інформатизації загальноосвітньої та вищої школи (В.Биков, Б.Гершунський, С.Гончаренко, Р.Гуревич, М.Жалдак, Ю.Жук, В.Михалевич, Н.Морзе, Й.Ривкінд, П.Стефаненко, О.Співаковський та ін.).
Водночас здійснені дослідження не вичерпують усіх аспектів технологічної побудови навчально-виховного процесу щодо оновлення підготовки вчителя початкових класів за рахунок системного впровадження інформаційно-комунікаційних технологій. Традиційні підходи до вивчення дисциплін сьогодні вже недостатньо узгоджуються з новою парадигмою й доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті, зокрема не підвищують ефективність процесу навчання і творчого мислення студентів, не сприяють формуванню умінь працювати в умовах комп'ютерно-орієнтованого інформаційно-комунікаційного середовища.
На основі узагальнення результатів аналізу відповідних наукових джерел і вивчення практичного досвіду професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів виявлено низку суперечностей, які об’єктивно існують у механізмі формування інформатичних компетентностей. Це протиріччя між кількістю розтиражованих знань, напрацьованих людством, і можливостями доступу до них; інтенсивністю оновлення технологій і терміном життя людських генерацій; інертністю традиційної системи освіти та швидкістю оновлення дидактичних систем; фізіологічними можливостями людини та потоком інформаційних знань, що повинні бути засвоєні; необхідністю підвищення якості підготовки вчителів початкових класів і недостатньою розробленістю механізмів їх реалізації у теорії і практиці вищої педагогічної школи.
Актуальність проблеми, недостатня її наукова обґрунтованість, а також значні потенційні можливості інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні досліджуваного феномена зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Теоретико-методичні засади формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям входить до науково-дослідної теми Херсонського державного університету «Підготовка вчителя в системі неперервної педагогічної освіти» (реєстраційний номер 0106U000875). Робота виконувалась у Херсонському державному університеті згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи (НДР) АПН України і координаційним планом НДР Міністерства освіти України з проблем вищої школи, затверджена вченою радою Херсонського державного університету (протокол № 10 від 04.05.2007 р.) та узгоджена в координаційній раді АПН України (протокол № 8 від 30.10.2007 р.). Тему визначено з огляду на потребу проведення фундаментальних і прикладних досліджень, спрямованих на подальший розвиток концептуальних засад, технології та методики використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі вивчення дисциплін педагогічного циклу.
Мета дослідження – науково обґрунтувати теоретико-методичні та розробити концептуальні засади формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів; визначити інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище, трансформоване у сприйнятну дидактичну модель формування досліджуваного феномена.
Завдання дослідження:
1. Дослідити теоретико-методичні передумови розробки проблеми формування інформатичних компетентностей у теорії та практиці підготовки майбутніх учителів початкових класів.
2. Розкрити сутність поняття «інформатичні компетентності майбутнього вчителя початкових класів», «трисуб’єктна дидактика»; уточнити поняття «компетенція», «компетентність», «професійні компетентності», «інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище».
3. Виявити оптимальні складові структури інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів та організаційно-педагогічні умови їх формування.
4. Розробити вихідні концептуальні положення та обґрунтувати інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище як ключову умову ефективного формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів.
5. Визначити критерії, показники та схарактеризувати рівні сформованості інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів.
6. Розробити й експериментально апробувати дидактичну модель формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів.
Об’єкт дослідження – професійно-педагогічна підготовка вчителів початкових класів.
Предмет дослідження – теоретико-методичні засади та організаційно-педагогічні умови формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів.
Гіпотеза дослідження. Загальною гіпотезою дослідження є припущення про те, що формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів буде ефективним, якщо реалізувати трисуб’єктну дидактичну модель, де інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище набуває статусу суб’єкта навчально-виховного процесу.
Загальна гіпотеза конкретизується у часткових гіпотезах. Рівень сформованості інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів суттєво підвищиться, якщо:
 інформатична компетентність учителя розглядається як іманентна складова його професійної підготовки й наповнюється знаннєвим, ціннісним і діяльнісним змістом;
 процес її формування здійснюється у спеціально створеному інформаційно-комунікаційному педагогічному середовищі, що включає науково обґрунтовану дидактичну модель, яка базується на засадах особистісно-орієнтованого навчання і забезпечує логіку поетапного оволодіння студентами інформатичним тезаурусом у ході опанування ними змісту навчальних дисциплін, використання потенційних можливостей інших видів навчально-виховної діяльності студентів на міжпредметній основі;
 ефективне функціонування моделі передбачає: забезпечення відповідності її структури та змістового наповнення вимогам інформаційного суспільства і стану розвитку педагогічної науки, раціонального поєднання інноваційних і традиційних методів навчання й активізації пізнавальної діяльності студентів; реалізацію принципу диверсифікації та індивідуалізації навчального процесу через посилення мотивації та інтересу до набуття знань, створення відповідного комп’ютерного середовища; педагогічно доцільне використання засобів гіпертекстових, мультимедійних і дистанційних технологій у процесі залучення студентів до продуктивної науково-дослідної роботи та проходження педагогічної практики; врахування особистісних запитів студентів, орієнтованих на побудову індивідуальної освітньої траєкторії;
 процес формування інформатичних компетентностей супроводжується систематичним педагогічним моніторингом за розробленим у дисертації механізмом діагностики з урахуванням впливу на перебіг означеного процесу комплексу зовнішніх і внутрішніх чинників.
Провідною ідеєю авторської концепції виступає положення про імплементацію трисуб’єктної дидактичної моделі підготовки сучасного педагога, де системний характер процесу формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів детермінується науково обґрунтованим інформаційно-комунікаційним педагогічним середовищем (відповідні програмні, організаційні, технічні, людські ресурси) як рівноправного, паритетного суб’єкта навчально-виховного процесу вищої школи.
Концепція дослідження. Побудова навчального процесу на базі інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища зумовлює відповідні зміни цілей, завдань, змісту, методів, засобів та організаційних форм навчання на комплексній інтегрованій основі, що вимагає органічного поєднання різних інформаційних технологій на базі особистісно-зорієнтованого підходу до організації навчально-виховного процесу.
Теоретична концепція професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів базується на таких положеннях:
– Сучасне суспільство розвивається в умовах швидкої інформатизації й комп’ютеризації усіх галузей виробництва, науки, економіки, техніки, культури та освіти. Тому реформування загальної середньої і вищої освіти, модернізація їх змісту, інтенсифікація навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності й результативності вимагає упровадження і систематичного педагогічно доцільного використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі школи і вищого навчального закладу.
– Навчання загальнопедагогічних дисциплін, зокрема історії педагогіки як фундаментальної навчальної дисципліни, з використанням інформаційних технологій буде здійснюватися на основі органічної інтеграції усього позитивного досвіду традиційних методичних моделей навчання та сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.
– Дидактична модель навчання ураховує вікові й індивідуальні особливості студентів, спирається на умотивованому професійному самовизначенні, з обов’язковим дотриманням дидактичних і психологічних принципів розвивального навчання, що забезпечує професійну спрямованість навчання, системний, діяльнісний і комплексний підходи, особистісно-зорієнтовану педагогічну підготовку спеціаліста на рівні сучасних вимог суспільства і потреб людини.
– Специфіка навчального курсу «Історія педагогіки» полягає у необхідності засвоєння значного за обсягом і своєрідного за дидактичними цілями матеріалу і вимагає для цього багато навчального часу. Тому постає проблема відбору навчальних модулів, визначення критеріїв відбору конкретної проблематики і персоналій, які мають бути включені до змісту курсу. Використання інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища забезпечує створення умов для розширення і поглиблення змісту навчального матеріалу, особливо системи вправ, зокрема міжпредметного змісту, що дозволяє вивільнити навчальний час і розумову енергію для розвитку творчих здібностей студентів, вибору і реалізації ними способів виконання завдань різного рівня складності; значно розширити можливості використання комп’ютерно орієнтованих інформаційно-комунікаційних технологій для індивідуалізації та диференціації навчання, здійснення систематичного об’єктивного контролю успішності студентів у процесі засвоєння нормативного навчального курсу.
– Мотивація навчання забезпечується через підвищення інтересу до навчання, використання сучасних засобів, технологій та інформаційних джерел, активізації зворотного зв’язку в підсистемі «студент-викладач», можливості здійснювати поточний контроль і самоконтроль набутих знань.
– В інформаційно-комунікаційному педагогічному середовищі реалізується підтримка персоніфікації, адміністрування, гарантування безпеки доступу до інформації та ефективної системи моніторингу навчальної діяльності.
– У програмних засобах навчального призначення передбачена можливість їх використання для підтримки технологій дистанційного навчання.
Ефективне формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів здійснюється тільки в науково обґрунтованому інформаційно-комунікаційному педагогічному середовищі, що відповідає вимогам сучасної освітньої парадигми в межах реалізації трисуб’єктної дидактичної моделі.
Сформульована теоретична концепція є основою створення експериментальної технології навчання історії педагогіки з використанням інформаційних технологій і може успішно використовуватись у процесі засвоєння усіх навчальних модулів загальнопедагогічних курсів вищого навчального закладу.
Методологічною основою дослідження є концептуальні положення філософії, соціології та психології про предметний характер людської діяльності; теорії особистості та її розвитку в процесі навчання і виховання; діяльнісний підхід до розвитку особистості, що характеризує і визначає умови формування якостей майбутнього вчителя початкових класів; системний підхід до організації навчально-виховного процесу; фундаментальні положення теорії та історії педагогіки, нова парадигма вищої освіти в умовах національного відродження держави, основні положення законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», «Про Національну програму інформатизації», Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття), Державної програми «Вчитель», Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті. При обґрунтуванні методологічних засад дослідження враховувалися також положення щодо особливостей професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів у сучасних умовах, взаємодії суб’єктів навчальної діяльності, а також готовності майбутніх учителів до використання інформаційно-комунікаційних технологій.
Теоретичну основу дослідження становлять вихідні положення філософії освіти (В.Андрущенко, І.Зязюн, В.Кремень та ін.); теорії поетапного формування розумових дій (П.Гальперін, Н.Тализіна та ін.); теоретичних основ неперервної професійної освіти (В.Ледньов, Н.Ничкало та ін.); педагогічної майстерності (Є.Барбіна, В.Семиченко та ін.); наукові праці з проблем професійної підготовки вчителя початкових класів (Н.Кузьміна, Н.Тализіна, Л.Хомич, Л.Хоружа та ін.); основ діяльності та розвитку особистості (Б.Ананьєв, І.Бех, М.Боришевський, Л.Виготський, Г.Костюк, О.Леонтьєв, С.Максименко, С.Рубінштейн та ін.); особистісно-орієнтованого навчання і підвищення його рівня (В.Беспалько, В.Сєріков, З.Слєпкань, О.Сухомлинська); загальнодидактичних основ навчального процесу (А.Алексюк, Ю.Бабанський, В.Бондар, В.Краєвський); педагогічних технологій (О.Пєхота, С.Сисоєва, О.Шпак та ін.); інформатизації освіти (В.Биков, Б.Гершунський, С.Гончаренко, Р.Гуревич, Ю.Дорошенко, А.Єршов, Ю.Жук, В.Касаткін, Ю.Комісарова, В.Михалевич, Н.Морзе, Й.Ривкінд, П.Стефаненко, О.Співаковський, С.Раков, Ю.Рамський та ін.); використання засобів нових інформаційних технологій у навчально-виховному процесі (В Беспалько, Р.Гуревич, Т.Ільїна, М.Кадемія, Ю.Машбиць, Е.Полат та ін.); формування основ інформаційної культури (М.Жалдак, В.Монахов, А.Коломієць та ін.); дослідження компетентнісного підходу в освіті (Н.Бібік, І.Єрмаков, О.Локшина, А.Маркова, О.Овчарук, О.Пометун, І.Родигіна, О.Савченко, А.Хуторський); питання підготовки вчителя початкової школи в умовах інформатизації освіти (С.Гунько, Ю.Дорошенко, І.Доніна, Ю.Жук, А.Коломієць, О.Кравчук, Н.Листопад, О.Майборода, Е.Разинкіна, О.Снігур, О.Суховірський, С.Тадіян, О.Трофімов, В.Шакотько) та ін.
Відповідно до гіпотези, цілей, завдань і концепції використовувалися такі методи дослідження:
 теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, класифікація, моделювання з метою узагальнення теоретичних матеріалів, конкретизації базових понять, розробки програми дослідження, обґрунтування дидактичної моделі формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів;
 емпіричні: педагогічний експеримент як комплексний метод, що забезпечує перевірку теоретичних положень дослідження, анкетування, інтерв’ю, бесіда, педагогічне спостереження, тестування, моніторинг, рейтинг – для педагогічного моніторингу, збору необхідної інформації про рівні сформованості інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів, для своєчасної корекції та координації педагогічного впливу на підготовку студентів, а також констатувальний і формувальний етапи експерименту з метою перевірки ефективності моделі та науково-методичних засад формування особистісного утворення, що досліджується;
 методи математичної статистики: групування, ранжування, середнє арифметичне, мода, медіана, графічні методи використовувалися для кількісної обробки результатів дослідження та встановлення характеру впливу експериментальних технологій на процес, що досліджується.
Експериментальна база дослідження. Організація та проведення експерименту здійснювалися на базі факультету дошкільної та початкової освіти Херсонського державного університету та РВНЗ «Кримський гуманітарний університет». На різних етапах у дослідженні брали участь 1380 студентів та 27 викладачів. Зокрема, до педагогічного експерименту було залучено: в Херсонському державному університеті 225 студентів (116 – у контрольних і 109 – в експериментальних групах) та у РВНЗ «Кримський гуманітарний університет» – 96 студентів (44 – у контрольних та 52 – в експериментальних групах).
Етапи дослідження. Експериментальне дослідження здійснювалося протягом 1999-2008 рр. та охоплювало кілька взаємопов’язаних етапів.
На підготовчому етапі (1999-2001 рр.) вивчалися та узагальнювалися досягнення педагогічної, психологічної, філософської, історичної наук щодо проблем професійної освіти і використання нового інструментарію навчання; стан підготовки педагогічних кадрів, зокрема, вчителів початкової школи, до використання ІКТ у навчальній діяльності в Україні, Польщі, Німеччині; проводився аналіз ставлення майбутніх учителів початкової школи до використання інформаційних технологій у навчальному процесі. Одержані результати цього етапу дослідження дозволили зробити висновки щодо реального стану інформатичної підготовки майбутніх учителів початкових класів; розкрити причини відсутності однозначного трактування досліджуваних понять, що знайшли відображення у публікаціях автора та виступах на конференціях.
На етапі розробки інструментарію навчання (2001-2002 рр.) продовжувалося вивчення досвіду використання інформаційно-комунікаційних технологій у підготовці вчителів; уточнювався понятійно-термінологічний апарат. Результати наукового пошуку реалізувалися в розробці практикуму з історії педагогіки (кредитно-модульний аспект), який вміщує програму, плани семінарських і практичних занять, завдання для самостійної роботи; розробці творчих завдань (кросворди, відеосюжети з аналізом педагогічних ситуацій, ребуси тощо), тестових завдань з курсу «Історія педагогіки», тезаурусу історико-педагогічних термінів і персоналій та їх апробація в навчальному процесі; підборі матеріалів щодо створення галереї видатних діячів філософії та педагогічної культури; підборі відеофрагментів, де зображені різні історичні періоди, з системою креативних запитань для студентів; наукових статтях і доповідях на конференціях.
На етапі створення інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища (2003-2004 рр.) з метою апробації було розміщено на сайті робочу програму курсу «Історія педагогіки», плани семінарських і практичних занять з методичними рекомендаціями та матеріали до самостійної роботи, екзаменаційний матеріал, питання до підсумкової теки; створювалася архітектура навчального курсу, тобто дистанційна платформа педагогічної системи, яка інтегрує в собі робочу програму, навчально-тематичний план, змістові модулі: лекційні, семінарські блоки, блоки самостійної роботи; методичні рекомендації; підсумкову теку; творчі завдання: відеофрагменти, кросворди, презентації; мультимедіа галерею; тести; екзаменаційний мінімум; глосарій; журнал. Результати даного етапу дослідження були відображені в наукових публікаціях і виступах на конференціях.
На етапі впровадження експериментальної моделі навчання (2005-2008 рр.) проводилася апробація мультимедійного курсу з історії педагогіки в умовах інформаційно-комунікаційного середовища. Одержані результати знайшли відображення в 2 монографіях, навчально-методичних посібниках, наукових статтях і виступах на конференціях.
На етапі узагальнення ефективності дидактичної моделі (2006-2008 рр.) одержані результати математично оброблялися, інтерпретувалися та впроваджувалися в навчально-виховний процес інших педагогічних навчальних закладів, знайшли відображення в наукових статтях і доповідях на науково-практичних конференціях.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:
– вперше науково обґрунтовано теоретико-методичні та розроблено концептуальні засади формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів у вищому навчальному закладі; введено в науковий обіг поняття «трисуб’єктна дидактика» як сучасна модель навчання; визначено сутність і структуру феномена «інформатичні компетентності майбутнього вчителя початкових класів». Доведено, що формування інформатичних компетентностей майбутнього вчителя початкових класів відбувається ефективніше за умови створення інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища як рівноправного суб’єкта навчального процесу. Виявлено сутнісні характеристики інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища. Запропоновано дидактичну модель формування означеного феномена на матеріалі курсу «Історія педагогіки», що ґрунтується на інтеграції традиційних та інформаційно-комунікаційних форм і методів навчання. Визначено організаційно-педагогічні умови (адаптація змісту професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи відповідно до сучасних вимог; раціональне поєднання традиційних і

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено нове розв’язання проблеми формування інформатичних компетентностей, що виявляється у визначенні інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища та теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці дидактичної моделі формування означеного особистісного феномену майбутнього вчителя початкових класів на основі сучасної освітньої парадигми. Одержані результати дослідження підтвердили гіпотезу, засвідчили розв’язання висунутих завдань, дали підґрунтя для таких висновків:
1. Вивчення відповідних наукових літературних джерел та узагальнення практики роботи вищої школи переконує, що традиційна організація навчання не забезпечує ефективного формування інформатичних компетентностей майбутніх учителів, оскільки спрямована переважно на подолання певних труднощів: прогалини в раніше отриманих знаннях; недостатня інформаційна культура; невміння обрати правильний режим праці й відпочинку; відсутність навичок самостійно працювати над матеріалом; відсутність навичок контролювати свої знання і вміння; відсутність належного систематичного контролю за діяльністю; неадекватна самооцінка своїх можливостей; недостатня кількість консультацій, що відводяться на кожну з дисциплін педагогічного циклу; недостатній розвиток дослідницьких умінь; низький рівень розвитку абстрактного й аналітичного мислення та творчих здібностей студентів тощо.
2. Удосконалення процесу інформатичної підготовки у вищому навчальному закладі засобами інформаційно-комунікаційних технологій детермінується суперечністю між новою парадигмою освіти та недостатньою розробленістю необхідних теоретичних положень, наявною потребою практики вищої школи в науковому, навчальному і методичному забезпеченні комп’ютерної системи побудови індивідуальної траєкторії навчання. Своєчасність такого дослідження обумовлена, з одного боку, постійно зростаючим обсягом наукових знань, що генеруються людством, а, з іншого – неспроможністю традиційної педагогічної системи забезпечити їх адекватне представлення у відповідних навчальних курсах.
3. Інформатичну компетентність розуміємо як здатність до реалізації системного обсягу знань, умінь і навичок набуття та трансформації інформації у різних галузях людської діяльності для якісного виконання професійних функцій та усвідомленого передбачення наслідків своєї діяльності. Доведено, що інформатична компетентність є відкритою системою, на розвиток і функціонування якої впливає комплекс зовнішніх і внутрішніх чинників. Інформатична компетентність фахівця є динамічною системою, що самоорганізується. Для її розвитку, згідно із законами синергетики, дію позитивних чинників необхідно підсилювати і залучати всі ресурси особистої самоорганізації (ціннісні настановки, загальнокультурний і фаховий рівень підготовки, його особистісні потреби, інтереси, якості і т. ін.) особистості. Інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище – це сукупність знанієвих, технологічних і ментальних сутностей, які в синхронній інтеграції забезпечують якісне оволодіння системою відповідних знань. Інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище виступає третім повноправним суб’єктом сучасної дидактичної моделі навчання, що дозволяє ввести термін «трисуб’єктна дидактика». Трисуб’єктна дидактика – це один із напрямів педагогічної науки про найбільш загальні закономірності, принципи та засоби організації навчання, який забезпечує свідоме та міцне засвоєння системи знань, умінь і навичок у межах рівноправних взаємин учня (студента), вчителя (викладача) та інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища. Інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище розуміється як здатна до саморозвитку системно організована сукупність засобів передачі даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно-програмного та організаційно-методичного забезпечення, орієнтована на задоволення освітніх потреб користувачів, що містить дидактичні, методичні матеріали, творчі завдання для студентів, елементи автоматизації управління навчальним процесом і обов’язкового надання можливості роботи з ресурсами глобальної мережі Інтернет.
4. У дисертації обґрунтовано структуру інформатичних компетентностей, у якій принциповим є виділення фундаментальних сутностей, що формуються переважно під впливом зовнішніх факторів (знання, навички, вміння, цінності, мотивація) і сутностей, які базуються на здібностях і задатках особистості та формуються переважно під впливом внутрішніх факторів (мотивація, комунікабельність, здатність до синергетичних проявів, адаптації, масштабування та інтерпретації, саморозвитку, інтеграції, перенесення знань із однієї галузі в іншу).
Основними складниками розробленої структури інформатичних компетентностей майбутнього вчителя початкових класів є досвід, якості, спрямованість, рефлексія. Блок досвіду містить знання, уміння і навички і поділяється на загальні (необхідні для будь-яких користувачів ПК), спеціальні (необхідні для вчителів будь-якої спеціальності), специфічні (необхідні саме для вчителів початкових класів з різними спеціалізаціями). Важливим складником структури інформатичних компетентностей є якості вчителя, а саме спрямованість на сприйняття інформації, комунікабельність, наполегливість, уважність та ін. Наступна складова структури полягає в спрямованості на освоєння технологій та їх застосування у професійній діяльності. Однією з передумов успішної діяльності людини є рефлексія, тобто здібність до адекватної самооцінки, осмислення своїх дій, самоаналіз, співставлення особистісних обґрунтувань.
5. Критеріями оцінювання інформатичних компетентностей виступили: оволодіння знаннями в галузі інформаційно-комунікаційних технологій, сформованість умінь роботи з найпоширенішими офісними додатками та комп’ютерною мережею, здатність використовувати інформаційно-комунікаційні технології у професійній діяльності, сформованість мотивації до використання інформаційно-комунікаційних технологій для подальшої самоосвіти та у професійній діяльності, зокрема в навчальному процесі, розвиток рефлексії. Структура інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів включає мотиваційний компонент (наявність сформованості духовних, морально-етичних, матеріальних, пізнавальних потреб та інтересів, а також вольових якостей і спрямованості на творчість), змістовий (наявність знань і вмінь в галузі ІКТ, що розглядаються через призму сприйняття, пам'яті, мислення, світосприймання оточуючого, уміння користуватись інформаційними джерелами), процесуально-діяльнісний (передбачає використання таких критеріїв, як ініціативність, організованість, самодисципліна, самоконтроль, самостійність, активність, продуктивність), рефлексивний компонент є вираженням здатності студента до самоспостереження, самооцінювання своєї діяльності як головна передумова реалізації зворотного зв'язку (володіння методикою самоаналізу, адекватна "Я"-концепція, критичність мислення та ін.).
Обґрунтовані у дослідженні рівні сформованості інформатичних компетентностей для студентів (спеціалістів) гуманітарних спеціальностей включають:
Ознайомлювальний рівень (студент має певні уявлення про інформаційні процеси, що відбуваються у суспільстві, може розкрити загальні закономірності інформаційних процесів у природі, суспільстві, технічних системах, розуміє основні поняття і принципи у сфері інформаційно-комунікаційних технологій такі, як модель, алгоритм, комп’ютер, апаратне та програмне забезпечення, операційна система, прикладні програми (може навести приклади), комп’ютерна мережа, електронна пошта і т. ін.).
Базовий рівень (характеризується наявністю систематизованих знань та елементарних навичок роботи на комп’ютері, володінням основними прийомами виконання необхідних операцій хоча б в одному програмному продукті; студент може самостійно або з незначною сторонньою допомогою знайти необхідну інформацію в Інтернеті, надрукувати і відформатувати текст, створити презентацію, відправити електронного листа тощо).
Репродуктивно-пошуковий рівень (самостійне виконання завдання щодо використання ІКТ у подальшій професійній діяльності (Intel Навчання для майбутнього) за зразком, навички застосування інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному і науковому процесах, навички самостійного методичного опрацювання професійно-орієнтованого матеріалу (трансформація, структуризація і психологічно грамотне перетворення наукового знання в навчальний матеріал і його моделювання) та ін).
Продуктивний (творчий) рівень (самостійне використання інформаційних технологій у професійній діяльності; випускник може оцінити вихідну ситуацію (версію операційної системи, версії прикладних програм, наявність або відсутність таких факторів, як комп’ютерна мережа, Інтернет, відеопроектора) спланувати можливі варіанти використання ІКТ у навчальному процесі, розробити проект, розробити всі необхідні складові, викласти необхідну інформацію на шкільний сайт, створити презентацію, розробити дидактичні й методичні матеріали, визначити та створювати програмно-педагогічні засоби, які можна педагогічно доцільно використовувати у процесі вивчення визначеної теми, та використання знанієвого тезаурусу в інших галузях).
Стандартизований рівень (володіння студентом знаннями та вміннями використовувати інформаційно-комунікаційні технології, що відповідають міжнародним стандартам, незалежним системам сертифікації – стандарт ECDL, система сертифікації Microsoft).
Визначення рівнів сформованості інформатичних компетентностей майбутніх учителів початкових класів здійснювалося за допомогою методів комплексного контролю, опитування, тестування, оцінювання рефератів та курсових робіт, дискусії, педагогічного спостереження, виконання практичних, творчих, самостійних робіт, аналізу результатів діяльності студентів, методу реєстрування, анкетування, бесіди, методу колізій тощо.
Результати констатувального експерименту за розробленою методикою засвідчили, що як у експериментальних, так і у контрольних групах превалює низький рівень сформованості інформатичних компетентностей за всіма критеріями-показниками. Так, за усередненими показниками продуктивний рівень сформованості інформатичних компетентностей, показали лише 0,2 % студентів експериментальних груп і 0,2 % контрольних; репродуктивно-пошуковий – 2,3 % і 2,5 %; базовий – 3,3 % і 3,6 %; ознайомлювальний – 94,2 % та 93,7 % відповідно.
Виявлено, що основними причинами недостатнього рівня інформатичних компетентностей випускників вищої школи є нечітка інформаційна спрямованість змісту навчальних курсів; відсутність у студентів інтересу до оволодіння курсами інформатики; невміння використовувати міжпредметні зв’язки інформаційного характеру; недостатня підготовка викладачів вищого навчального закладу з цієї проблеми тощо.
6. У дисертації розроблено дидактичну модель, яка включає цілепокладання, змістово-процесуальний блок, інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище, фактори, а також механізми зворотного зв’язку. Змістово-процесуальний блок моделі передбачає три етапи реалізації (підготовчий, діяльнісно-розвивальний, рефлексивно-оцінювальний). Перший етап спрямований на вирішення завдань діагностики рівня сформованості знань, умінь і навичок у галузі інформаційно-комунікаційних технологій. Метою другого є, власне, організація самого процесу опанування необхідним об'єктом змістового матеріалу, формування здатності до адекватного сприймання, розуміння і оцінки педагогічних програмних засобів, уміння співвідносити можливості програмного засобу з можливими ситуаціями його доцільного використання, знаходити зв’язки між можливостями інформаційно-комунікаційних технологій і матеріалом з різних дисциплін, сформувати потребу в удосконаленні навичок пошукової роботи та використання мережних технологій. Третій, рефлексивно-оцінювальний, етап спрямований на опанування системи знань, умінь і навичок з інформаційно-комунікаційних технологій, розвиток здатності до визначення доцільності використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі, формування потреби у освоєнні засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Блок зворотного зв’язку виконує функції діагностування, прогнозування, проектування, організації відстеження і корекції результатів перебігу навчально-виховного процесу.
Доведено, що дієвість дидактичної моделі забезпечується наявністю науково-обґрунтованих вихідних концептуальних положень (особистісно-орієнтований підхід до навчання, принцип науковості, активності, діяльності, інтеграції, комплексності, синергетичності і системності тощо) та технічних, програмних, організаційних, людських умов. Установлено, що дієвість інформатичної підготовки студентів забезпечується доцільним поєднанням традиційних та інноваційних засобів навчально-виховного процесу.
7. Стрижнем запровадженої в експериментальних групах дидактичної моделі навчання був розроблений інструментарій – комп’ютерна програма «Web-мультимедіа енциклопедія «Історія педагогіки» (авторське свідоцтво № 26160 від 21.10.08 р., доступ до ресурсу: http://webhp.ksu.ks.ua/joomla/index.php). Механізм її функціонування включав: виконання державного освітнього стандарту навчання; поглиблення і розширення теоретичної бази курсу; урахування теорії, технології, техніки; використання систем віддаленого доступу до структурованої навчальної інформації для студентів і викладачів як у синхронному, так і в асинхронному режимах; можливість виділення навчальних одиниць; використання комп’ютерно-орієнтованих програм навчального і професійного призначення під час вивчення курсів педагогічного циклу; підвищення практичної значущості результатів навчання; створення умов для максимально повного розкриття здібностей студентів, формування необхідного рівня мотивації навчальної діяльності.
8. Організаційно-педагогічними умовами, які відповідають вимогам сучасної освітньої парадигми в межах реалізації трисуб’єктної дидактичної моделі і ґрунтуються на принципах особистісно орієнтованого навчання, виступили: адаптація змісту професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи відповідно до сучасних вимог; раціональне поєднання традиційних і комп’ютерних технологій навчання та активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів; посилення мотивації та інтересу студентів до набуття знань; формування професійних умінь та навичок і розвитку творчого педагогічного мислення студентів; залучення їх до продуктивної науково-дослідної роботи; використання засобів гіпертекстових, мультимедійних і дистанційних технологій як платформи побудови сучасної комп’ютерно-орієнтованої педагогічної системи навчання; врахування особливостей і прагнень студентів, орієнтованих на індивідуальні освітні програми; систематичний і оперативний контроль і корекція результатів навчальної діяльності студентів; запровадження навчального курсу «Історія педагогіки»; виконання таких груп вимог: загальних, специфічних, контролю якості та спеціальних (предметних).
9. Формування інформатичних компетентностей базується на врахуванні вікових та індивідуальних особливостей студентів, спирається на мотивацію щодо вибору професії вчителя, забезпечує професійну спрямованість навчання, дотримання дидактичних і психологічних принципів розвивального навчання, реалізацію системно-комплексного, діяльнісного, компетентнісного підходів, особистісно-орієнтовану фахову підготовку спеціаліста на рівні сучасних вимог суспільства.
Стійка навчальна мотивація студентів забезпечується максимальним використанням мультимедійних технологій під час презентації матеріалу, впровадженням активних форм навчання, забезпеченням чіткого зворотного зв’язку або інтерактивного діалогу між суб’єктами навчання, орієнтацією на конкретну навчальну мету і визначенням конкретних дій по її досягненню, використанням творчо-пошукових методів навчання.
Ефективність перебігу і кінцевого результату навчання детермінується активами його суб’єктів: психологічними (пам’ять, розвиненість мислення, концентрація уваги, швидкодія психічних процесів, стереотипи); організаційними (готовність до навчання); рівнем фахової підготовки, готовністю до сприймання нового, належною інформаційною культурою та ін..
10. За результатами формувального етапу експерименту продуктивний рівень сформованості інформатичних компетентностей засвідчили 21,9 % студентів експериментальних і лише 8,2 % - контрольних груп; репродуктивно-пошуковий – 48,3 % експериментальних і 40,8 % – контрольних; базовий – 27,7 % і 43,6 % відповідно; 2,1 % та 7,4 % залишилися на ознайомлювальному рівні.
Як бачимо, стан сформованості інформатичних компетентностей випускника ВНЗ за усередненим показником на продуктивному та репродуктивно-пошуковому рівнях у експериментальних групах значно вище ніж у контрольних. Таким чином, дані формувального експерименту засвідчують, як в розрізі критеріїв, так і в цілому, що сформованість інформатичної компетентності майбутніх вчителів у експериментальних групах значно вищі порівняно з цими ж показниками у контрольних.
Усе це свідчить про ефективність запровадженої експериментальної моделі навчання у порівнянні з існуючими розробками вищої школи.
11. Провідними перспективами використання інформаційно-комунікаційних технологій у підготовці майбутніх учителів початкових класів є: вивчення інформаційних технологій повинно бути представлено на всіх курсах навчання студентів; використання інформаційних технологій у кожній дисципліні професійного спрямування стане нормою; дистанційний доступ до знань буде невід'ємною частиною розвитку студента як у навчальний, так і позааудиторний час; навчальний курс «Вступ до інформатики» має бути пропедевтичним щодо підтримки предметного використання інформаційно-комунікаційних технологій; акцент у діяльності викладача повинен зміщуватися в бік конструювання індивідуальних траєкторій навчання студентів; кожен викладач вищого навчального закладу зобов'язаний мати необхідні компетенції в галузі предметного використання інформаційних технологій; система освіти повинна забезпечити безперервне відновлення компетенцій учителів в інформаційній сфері як мінімум один раз на два роки; система освіти зобов'язана мати власні освітні ресурси, представлені дистанційним чином, для підтримки освітньої діяльності вузу; система освіти повинна створити концепцію створення інтелектуальних фільтрів як із точки зовнішнього подання інформації, так і з огляду формування інтелектуальних інфраструктур студентів; держава зобов'язана забезпечити повномасштабну реалізацію нової парадигми, розробивши відповідну національну програму інформатизації.
Результати дослідження є певним внеском у розвиток теорії навчання дисциплін педагогічного циклу, відкривають нові перспективи в наукових розвідках означеного спрямування. Подальшого вивчення потребують проблеми забезпечення персоніфікованого доступу до освітніх ресурсів студентів і практикуючих учителів; розробки гнучкої системи індивідуальних траєкторій організації пізнавальної діяльності студентів з ефективною системою зворотних зв’язків; обґрунтування умов інтеграції у загальні оболонки дистанційних форм навчання різнорівневих навчальних модулів за рахунок відкритості комп’ютерних середовищ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования /Абдуллина О.А. – М.: Просвещение, 1990. – 141 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности /Абульханова-Славская К.А. – М.: Наука, 1980. – 350 с.
3. Авдеева Л.Ф. Психолого-педагогические факторы успешности научно-исследовательской работы студентов: автореф. дис. на cоискание учен. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» /Авдеева Л.Ф. – Л., 1984. – 16 с.
4. Адам С. Использование результатов обучения (Using Learning Outcomes UK Bologna Seminar) /Адам С. //Болонский процес: середина пути /[Под ред. В.И. Байденко]. – М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов. Российский Новый Университет, 2005. – С. 110-151.
5. Акимова А.П. О характере профессиональных учений в деятельности педагогов-мастеров. /Акимова А.П. //Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. – Ленинград, 1973. – 187 с.
6. Активний словник базових психолого-педагогічних термінів майбутнього вчителя початкових класів /Петухова Л.Є., Андрієвський Б.М., Гриценко І.В. та ін. – Херсон: Айлант, 2007. – 176 с.
7. Александров В.В. Методы построения информационно-логистических систем /Александров В.В., Андреева Н.А., Кулешов С.В. – Санкт-Петербург, 2005. – 108 с.
8. Алексеев М.Н. Логика и педагогіка /Алексеев М.Н. – М.: Знание, 1965. – С. 4-10.
9. Алексюк А.М. Метода навчання і метода учіння /Алексюк А.М. – К.: Знання, 1980. – 47 с.
10. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи України. Історія. Теорія /Алексюк А.М. – К.: Либідь, 1993. – 497 с.
11. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества /Амонашвили Ш.А. – К.: Освіта, 1991. – 110 с.
12. Ананьев Б.Г. О человеке как субъекте и объекте воспитания: избр. психолог. труды в 2 т. /[под ред. А.А.Бодалева и др.]. – М.: Педагогика, 1980. – Т. 2. – С . 128-162.
13. Андреев А.Л. Компетентносная парадигма в образовании: опыт философско-методологического анализа /Андреев А.Л. //Педагогика. – 2005. – № 4. – С. 45-47.
14. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. Основы педагогики творчества /Андреев В.И. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1988. – 236 с.
15. Андреев В.И. Педагогика творческого саморазвития: в 2 кн. /Андреев В.И – Казань, 1996. – Кн. 1. – 208 с.
16. Андрієвський Б.М. До проблеми методологічного обґрунтування педагогічного дослідження /Б.М. Андрієвський //Педагогічні науки: [зб. наук. праць] /Відп. ред. Барбіна Є.С. – Херсон: Айлант, 2000. – Випуск VІІ. – С. 73-76.
17. Андрієвський Б.М. Професійно-наукова підготовка майбутнього вчителя початкових класів: монографія /Б.М. Андрієвський, Л.Є.Петухова. – Херсон: Айлант, 2006. – 176 с.
18. Андрущенко В.П. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу /В.П. Андрущенко //Вища освіта України. – 2007. – № 1. – С. 5-9.
19. Антология педагогической мысли Украинской ССР /[сост. И.П. Калениченко]. – М.: Педагогика, 1988. – 640 с.
20. Антология педагогической мысли: в 3 т.: Прогрессивная зарубежная педагогическая мысль о трудовом воспитании и профессиональной подготовке /[сост. Салимова К.И., Корнетов Г.Б.]. – М.: Высшая школа, 1988. – Т. 1. – 447 с.
21. Антонюк Т. Пошуки шляхів розвитку освіти в Україні у 20-х роках ХХ століття /Т.Антонюк //Рідна школа – 2004. – № 4. – С. 45-47.
22. Арановская И. Подготовка специалиста как социокультурная проблема /Арановская И. //Высшее образование в России. – 2002. – № 4. – С. 115-119.
23. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы /Архангельский С.И. – М.: Педагогика, 1980. – 384 с.
24. Архипова О.А. Опыт обучения преподавателей-гуманитариев созданию мультимедийных электронных изданий и использования их в учебном процессе [Электронный ресурс] /О.А. Архипова. – Режим доступу: http://www.ito.su/2003/I/3/I-3-2142.html.
25. Ахаян А. Проект Fort Ross - глобальная деревня [Электронный ресурс] /А.Ахаян //Письма в emissia.offline, ART 613, СПбАИО, январь 1999. – Режим доступа: http://www.emissia.spb.su/offline/a613.htm
26. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды /Бабанский Ю.К. – М: Педагогика, 1989. – 558 с.
27. Бабанский Ю.К. Педагогическая наука и творчество учителя /Бабанский Ю.К. //Советская педагогика. – 1987. – № 2. – С. 12.
28. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований /Бабанский Ю.К. – М.: Педагогика, 1982. – 196 с.
29. Багаева И.Д. Учителю о профессионализме педагогической деятельности и путях его формирования /Багаева И.Д. – Усть-Каменогорск: Гос. пед. ин-т, 1988. – 97 с.
30. Балик Н.Р. Методика вивчення експертних систем у курсі інформатики та обчислювальної техніки: дис... кандидата пед. наук: 13.00.02 /Балик Надія Романівна. – К., 1995. – 191 с.
31. Балл Г.О. Гуманізація загальної та професійної освіти: суспільна актуальність і психолого-педагогічні орієнтири /Балл Г.О. //Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. – К.: Вид-во “ВІПОЛ”, 2000. – С. 134-157.
32. Баловсяк Н.В. Формування інформаційної компетентності майбутніх економістів у процесі професійної підготовки: дис... кандидата пед. наук: 13.00.04. /Баловсяк Н.В. – К., 2006.
33. Барабанщиков А.В. Проблемы педагогической культуры перподавателей вузов и задачи секции педагогики высшей школы педагогического общества РСФСР /Барабанщиков А.В. //Материалы семинара [«Профессиональное мастерство преподавателя высшей школы»] (г. Орджоникидзе, 27-28 ноября 1979). – М., 1980. – С. 4-23.
34. Барбина Е.С. Теоретико-методологические основы профессиональной подготовки будущих учителей: науч.-метод. пособие /Барбина Е.С. – Херсон: Айлант, 2001. – 70 с.
35. Барна М. Оцінювання навченості учня: термінологія та методологія /Барна М., Гірний О. //Рідна школа. – 1999. – № 12. – С. 34-39.
36. Батищев Г.М. Педагогическое экспериментирование /Батищев Г.М. //Советская педагогика. – 1990. – № 1. – С. 19.
37. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества /Бахтин М.М. – М.: Искусство, 1986. – 306 с.
38. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание /Бернс Р. – М.: Прогресс, 1988. – 399 с.
39. Беспалов П.В. Компьютерная компетентность в контексте личностно-ориентированного обучения /Беспалов П.В. //Педагогика. – 2003. – № 4. – С. 45-50.
40. Беспалько В.П. Образование и обучение с участием компьютеров (педагогика третьего тысячелетия) /Беспалько В.П. – М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2002. – 352 с.
41. Беспалько В.П. Системно-методическое обеспечение учебно-воспитательного процесса специалистов /Беспалько В.П., Татур Ю.Г. – М.: Высшая школа, 1989. – 144 с.
42. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии /Беспалько В.П. – М.: Педагогика, 1989. – 195 с.
43. Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності /Бех І.Д. – К. : Либідь, 2006. – 272 с.
44. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник /Бех І.Д. /Інститут змісту і методів навчання. – К., 1998. – 204с.
45. Бех І. Спадкові передумови розвитку особистості /Бех І. //Рідна школа. – 1996. – № 7. – С. 12-15.
46. Биков В.Ю. Інформатизація освіти і розвиток понятійно-термінологічного апарату системи навчання і освіти/ Биков В.Ю.// Професіоналізм викладача вищої школи: освітні технології: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Миколаїв: ІЛІОН, 2004. – С. 15-23.
47. Биков В.Ю. Наукове забезпечення дистанційної професійної освіти: проблеми і напрями досліджень /Биков В.Ю. //Професійна освіта: педагогіка і психологія. – К., Ченстохове, 2000. – Ч. ІІ. – С. 93-114.
48. Биков В.Ю. Системи управління інформаційними базами даних в освіті: навч. посібник [для студ. вищ. навч. закладів] /Биков В.Ю., Руденко В.Д. – К., 1998. – 287 с.
49. Бим-Бад Б.М. Человек и новые информационные технологии: завтра начинается сегодня /Бим-Бад Б.М., Ван Поведская Е., Досиль Масейра А. – М.: Изд-во «Речь», 2007. – 320 с.
50. Бичкова І. І. Організаційно-педагогічні засади навчання слухачів факультету довузівської підготовки (на матеріалі дисциплін природничого циклу): дис... кандидата пед. наук: 13.00.01 /Бичкова І. І. — Херсон, 1998. — 231 с.
51. Бібік Н.М. Компетентісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи /Бібік Н.М., Ващенко Л.С. та ін. /Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.
52. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування /Бібік Н.М. //Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики /Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – С. 47-52.
53. Білий Д. Херсонські українці в 1917 році. Українські педагогічні курси – перші і єдині курси для вчителів /Білий Д. // Новий день. – 1997. – 23 серпня.
54. Богданова І.М. Модульний підхід до професійно-педагогічної підготовки вчителя /Богданова І.М. – Одеса: Маяк, 1998. – 284 с.
55. Богданова І.М. Професійно-педагогічна підготовка вчителя (теоретичне обґрунтування) /Богданова І.М. //Рідна школа. – 1998. – № 1. – С. 23-25.
56. Богданова І.М. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх вчителів на основі інноваційних технологій: дис. ... д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 „Теорія та методика професійної освіти” /Богданова І.М. – К., 1998. – 440 с.
57. Бодалев А.А. Личность и общение: избр. психол. труды /Бодалев А.А. – М.: Международная педагогическая академия, 1995. – 328 с.
58. Бодалев А.А. О предмете акмеологии /Бодалев А.А. //Психологический журнал. – 1993. – Т. 14, № 5. – С. 73-79.
59. Бойко А.М. 22 видатних українських педагоги /Бойко А.М., Бірдінова В.Д. та ін. – К.: Професіонал, 2004. – 575 с.
60. Бойко А.М. Єдність теорії і практики у формуванні особистості вчителя: цілісний підхід /Бойко А.М., Пащенко В.О. //Вища і середня педагогічна освіта: [наук.-метод. зб.]. – 1993. – Вип. 16. – С. 4-12.
61. Болдирев М.І. Класний керівник /Болдирев М.І. – К.: Рад. школа, 1982. – 252 с.
62. Болотов В. А., Сериков В. В. Компетентностная модель: от идеи к образовательной программе //Педагогика. – 2003. – № 10. – С. 8-14.
63. Большая советская энциклопедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://bse.sci-lib.com.
64. Бондар В.І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів /Бондар В.І. – К.: Вересень, 1999. – 129 с.
65. Бондар В.І. Дидактичне забезпечення управління процесом навчання /Бондар В.І. //Освіта і управління. – 1997. – № 2. – С. 85-108.
66. Бондар В.І. Теорія і практика модульного навчання у вищих закладах освіти (на матеріалах дидактики) /Бондар В.І. //Освіта і управління. – 1999. – № 1. – С. 19-40.
67. Бондаревская Е.В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и системах воспитания: учеб. пособие [для студ. сред. и высш. пед. учеб. заведений, слушателей ИПК и ФПК] /Бондаревская Е.В., Кульневич С.В. – Москва-Ростов-н/Д: Творческий центр "Учитель", 1999. – 560 с.
68. Бондаревская Е.В. Ценностные основания личностно-ориентированного воспитания /Бондаревская Е.В. //Педагогіка. – 1995. – № 4. – С. 29-36.
69. Бондаренко Е.А. Состояние медиаобразования в мире /Бондаренко Е.А., Журин А.А. //Педагогика. – 2002. – № 3. – С. 51-60.
70. Бордовский Г.А. Проблемы педагогики информационного общества и основы педагогической информатики /Бордовский Г.А., Извозчиков В.А., Румянцев И.А., Слуцкий А.И. //Дидактические основы компьютерного обучения: [межвуз. сб. науч. трудов. – Л.: ЛГПИ, 1989. – С. 3-33.
71. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение: избранные психологические труды /Брушлинский А.В. – М.: Институт практической психологии, 1996. – 392 с.
72. Брыксина О.Ф. Интернет и профессиональная компетентность педагога [Электронный ресурс] /Брыксина О.Ф. – Режим доступа: http://www.center.fio.ru/vio/vio_10/resource/Print/art_1_21.htm.
73. Булах І.Є. Комп’ютерна діагностика навчальної успішності /Булах І.Є. – К.: ЦМК МОЗ України, УМДУ, 1995. – 221 с.
74. Булах І.Є. Теорія і методика комп’ютерного тестування успішності навчання (на матеріалах медичних навчальних закладів): дис... доктора пед. наук: 13.00.01 /Булах Ірина Євгенівна. – К., 1995. – 430 с.
75. Бургин М.С. Понятия и функции методологии педагогики /Бургин М.С. //Советская педагогика. – 1990. – № 10 – С. 74-77.
76. Буряк В.К. Самостійна робота з книгою /Буряк В.К. – К.: Т-во „Знання” УРСР, 1990. – 48 с. – (Серія 7. Педагогічна, № 9).
77. Валькман Ю.Р. Моделирование НЕ-факторов – основа интеллектуализации компьютерных технолгий /Ю.Р. Валькман, В.С. Быков, А.Ю. Рыхальский //Системні дослідження та інфомаційні технології. – 2007. – № 1. – С. 39-61.
78. Введение в научное исследование по педагогике /Под ред. В.И.Журавлева. – М.: Просвещение, 1988. – 237 с.
79. Введение в психологию: учеб. пособие [для студ. высших пед. заведений] /[Брушлинский А. В., Зинченко В. П., Зинченко Т. П., Кондратьев М. Ю., Котова И. Б.] /Под ред. А.В. Петровского. – М.: Academia, 1995. – 496 с.
80. Введенский В.Н. Моделирование профессиональной компетентности педагога /Введенский В.Н. //Педагогика. – 2003. – № 10. – С. 51-55.
81. Ведерникова Л.В. Формирование ценностных установок студента на творческую самореализацию /Ведерникова Л.В. //Педагогіка. – 2003. – № 8. – С. 47-53.
82. Великий тлумачний словник сучасної української мови онлайн [Електронний ресурс] /Голов. ред. В.Т.Бусел. – Режим доступу: http://www.slovnyk.net.
83. Венгер Л.А. Психология: Учебное пособие [для учащихся пед. училищ по спец. „Дошк. воспитание”] /Венгер Л.А., Мухина В.С. – М.: Просвещение, 1988. – 336 с.
84. Вербитский А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный поход /Вербитский А.А. – М.: Высшая школа, 1991. – 207 с.
85. Верещака М.П. Особливості організації особистісно-орієнтованих систем навчання /Верещака М.П., Апшай В.В. //Печатне слово. Інформаційно-методичний журнал видавництва ХДУ. – 2004. – № 4. – С. 32-35.
86. Веряев А.А. Об использовании Internet-класса в качестве средства обучения /Веряев А.А. //Информ. технологии в процессе подготовки современного специалиста: [межвуз. сб.]. – Липецк: ЛГПИ, 1998. – Вып. 1. – С. 42-46.
87. Веселков Ф.С. Методическое особие по написанию и защите дипломных работ /Веселков Ф.С., Нунциев К.Х. – СПБ, 1996. – 55с.
88. Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: пособие по кадровой работе /Веснин В.Р. – М.: Юрист, 1998.
89. Википедия, свободная энциклопедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/?oldid=13327170
90. Витухновская А.А. Информационная культура выпускника школы: итоги одного исследования [Электронный ресурс] /Витухновская А.А. – Режим доступа: //http://www.gpntb.ru/win/ntb/ntb96/7/file4.html
91. Вища освіта в Україні: Навчальний посібник /В.Г. Кремень, С.М. Ніколаєнко, М.Ф. Степко; За ред. В.Г. Кременя, С.М. Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – 327 с.
92. Вишинська Г.В. Міжпредметна взаємодія як дидактична умова формування інформаційної культури особистості /Вишинська Г.В. //Наукові записки: [зб. наук. статей Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова] /Укл. П.В. Дмитренко, Л.Л. Макаренко. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. – Випуск LХІ (61). – С. 30-38.
93. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник /За ред. В.Г. Кременя. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.
94. Вільна енциклопедія „Вікіпедія” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ua.wikipedia.org
95. Вовк Л. Генезис пріоритетних тенденцій освіти дорослих в Україні ІІ пол. ХІХ – 20-ті роки ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: спец. 13.00.01 „Теорія та історія педагогіки” /Вовк Л. – К., 1996. – 49 с.
96. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник /Волкова Н.П. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 576 с.
97. Воробйова С. Структура, критерії, рівні готовності студентів до творчого рішення дидактичних задач /Воробйова С. //Рідна школа. – 2002. – № 4. – С. 42-45.
98. Воробьёв Г.В. Совершенствование процесса и структуры научного исследования в педагогике /Воробьёв Г.В. //Методологические проблемы развития педагогической науки /Под ред. П.Г.Агутова, Н.М.Скаткина, Я.С.Турбовского. – М.: Педагогика, 1985. – С. 56-109.
99. Воробьев Г.Г. Молодежь в информационном обществе /Воробьев Г.Г. – М.: Мол. гвардия, 1990. – 255 с.
100. Воробьев Г.Г. Твоя информационная культура /Воробьев Г.Г. – М.: Мол. гвардия, 1990. – 303 с.
101. Воронова Н.А. Проблеми соціалізації молоді в Європейському контексті /Воронова Н.А., Петухова Л.Є. //Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. [„Проблеми соціалізації молодших школярів”] (Херсон, 24-25 грудня 2003 р.) та матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. [”Формування ціннісних орієнтацій молодших школярів у Європейському контексті”] (Херсон, 19-20 квітня 2004 р.) /М-во освіти і науки України, Херсон. держ. ун-т. – Херсон: Айлант, 2004. – С. 3-6.
102. Выготский Л.С. Вопросы теории и истории психологии: собр. соч. в 6 т. /Выготский Л.С. – М., 1982. – Т. 1.
103. Выготский Л.С. Педагогическая психология /Выготский Л.С. – М.: Педагогика, 1991. – 480 с.
104. Габай Т.В. Педагогическая психология: Учебное пособие /Габай Т.В. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995. – 160 с.
105. Галузевий стандарт вищої освіти за напрямом 0101 «Педагогічна освіта» зі спеціальності 6.010102 «Початкове навчання»: у 2 кн. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. – 165 с.
106. Галузинський В.М. Місце науково-дослідної роботи студентів у концепції вдосконалення підготовки сучасного вчителя /Галузинський В.М., Євтух М.Б., Спіцин Є.С., Шалік З.М. //Нові технології навчання: [наук.-метод. зб.] /Ред. кол.: Б.І.Холод (головний редактор), О.Я.Савченко, О.І.Ященко, А.М.Федяєва та ін. – К.: НМЦВО, 2000. – Вип. 27 – С. 94-104.
107. Гальперин П.Я. Введение в психологию /Гальперин П.Я. – М.: Изд–во МГУ, 1976. – 150 с.
108. Гендина Н.И. Информационная культура личности: диагностика, технология формирования: учебно-методическое пособие /Гендина Н.И., Колкова Н.И., С