Тиліпська Ольга Юріївна Правовий механізм забезпечення реалізації та захисту права на мирні зібрання в Україні: адміністративно-правовий аспект

brief description

Тиліпська Ольга Юріївна, тимчасово не працює. Назва дисертації: «Правовий механізм забезпечення реалізації та захисту права на мирні зібрання в Україні: адміністративно-правовий аспект». Шифр та назва спеціальності 12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Спецрада Д26.001.04 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університетімені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки україни
Київський національний університетімені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки україни
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ТИЛІПСЬКА ОЛЬГА ЮРІЇВНА
Прим. № ____
УДК 342.729+321.7(477)(043.3/.5)
ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ
ПРАВА НА МИРНІ ЗІБРАННЯ В УКРАЇНІ: АДМІНІСТРАТИВНОПРАВОВИЙ АСПЕКТ
12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних
досліджень. Використання ідей, результатів
і текстів інших авторів мають посилання на
відповідне джерело
_____________________О. Ю. Тиліпська
Науковий керівник –
БЕРЛАЧ Анатолій Іванович
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ .................................................................................... 12
ВСТУП ................................................................................................................... 13
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА
НА МИРНІ ЗІБРАННЯ ...................................................................................... 22
1.1 Місце права на мирні зібрання в системі прав людини і громадянина,
його поняття та зміст ............................................................................................ 22
1.2 Історико-правові засади дослідження забезпечення права на мирні
зібрання .................................................................................................................. 41
1.3 Особливості зарубіжного досвіду у забезпеченні реалізації та захисту
права на мирні зібрання ........................................................................................ 66
Висновки до Розділу 1 ....................................................................................... 108
РОЗДІЛ 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ
І ЗАХИСТУ ПРАВА НА МИРНІ ЗІБРАННЯ В УКРАЇНІ ........................ 112
2.1 Поняття та зміст адміністративно-правового механізму забезпечення
реалізації і захисту прав на мирні зібрання в Україні ..................................... 112
2.2 Суб’єкти адміністративно-правового механізму забезпечення реалізації і
захисту права на мирні зібрання в Україні ....................................................... 126
2.3 Суди як суб’єкти адміністративно-правового механізму забезпечення
реалізації і захисту права на мирні зібрання в Україні ................................... 147
2.4 Удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення
реалізації і захисту права на мирні зібрання в Україні ................................... 181
Висновки до Розділу 2 ....................................................................................... 197
ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 200
11
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................... 205
ДОДАТОК 1 ........................................................................................................ 227
ДОДАТОК 2 ........................................................................................................ 230
ДОДАТОК 3 ........................................................................................................ 233
ДОДАТОК 4 ........................................................................................................ 236
ДОДАТОК 5 ........................................................................................................ 238
ДОДАТОК 6 ........................................................................................................ 240

bibliography

ВИСНОВКИ
У дослідженні наведено теоретичне узагальнення і практичне
вирішення наукового завдання, яке полягає у розробленні комплексних
адміністративно-правових засад правового механізму забезпечення реалізації
та захисту права на мирні зібрання в Україні та наданні науковообґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері.
Основні наукові та практичні результати дослідження полягають у
такому:
1. Право на мирні зібрання є одним із основоположних прав людини,
яке відіграє роль інструмента прямої демократії. Право на мирні є
колективним правом тимчасово утвореного колективу людей, природним
правом, активним, як правило, політичним, проте необмежене лише
політичною спрямованістю.
Авторська дефініція поняття «право на мирне зібрання» запропонована
в об’єктивному і суб’єктивному розумінні – як основне право людини,
реалізація і захист якого закріплено в системі міжнародних та національних
правових норм, і яке полягає у свободі, наданій кожній людині, незалежно
від громадянства, походження, соціального і майнового стану, расової та
національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних
переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин,
спільно збиратися мирно, у будь-якій незабороненій законом формі, для
соціальної комунікації із щонайменше однією людиною з усвідомленням
спільної цілі з метою вираження поглядів або їх формування та поширення,
за загальним правилом, у публічних місцях на необмежений у часі строк.
Представлена у дослідженні дефініція є узагальненням визначальних
характеристик права на мирне зібрання: мінімальної кількості людей, мети,
місця, часу, способу, характеру зібрання.
Мирне зібрання запропоновано розглядати як реальний прояв
відповідного права щонайменше двох осіб на проведення у мирний спосіб
будь-яких не заборонених Конституцією та законами України заходів та дій,
201
спрямованих на висловлення та оприлюднення позиції щодо визначеного
питання або питань, які становлять соціальну або групову значущість, у
місцях із необмеженим публічним доступом.
2. Право на мирні зібрання як природне право людини
об’єднуватись із іншими з метою чинити супротив, вільно поширювати
погляди у своєму зародку існувало ще за часів первіснообщинного ладу і
супроводжувало людину протягом століть, еволюціонуючи до врегульованої
позитивним правом свободи мирно збиратися у її сучасному розумінні.
Запропоновано авторську періодизацію розвитку ідеї права на мирні зібрання
на території сучасної України, яка налічує десять історичних періодів,
кожному з яких притаманні свої особливості і здобутки у питанні
становлення свободи збиратися мирно.
3. Встановлено, що у процесі розробки спеціального закону про
мирні зібрання в Україні варто врахувати окремі положення із позитивного
досвіду ФРН у забезпеченні реалізації права на мирні зібрання, зокрема,
визначення місця зібрань; визнання спонтанних мирних зібрань і їх захист,
принципи позитивних зобов’язань держави; непорушність права на мирні
зібрання; пропорційність втручання держави у процес реалізації права на
мирні зібрання, деталізовані повноваження органів місцевого
самоврядування (консультації з організаторами мирних зібрань, організація
благоустрою під час і після проведення зібрання) і поліції (забезпечення
мирного характеру заходу, фото-/відео фіксація, припинення зібрання за
нагальної необхідності) та інші.
Україна в умовах відсутності детальної регламентації права на мирні
зібрання може заповнити прогалини в законодавстві шляхом формулювання
правових позицій Великою Палатою Верховного Суду. Зазначена позиція є
особливо актуальною у розрізі використання позитивного досвіду США
щодо особливостей забезпечення реалізації та захисту права на мирні
зібрання із притаманною специфікою правового регулювання зазначеної
202
сфери. Також на увагу заслуговує деталізація повноважень поліції у сфері
забезпечення реалізації та захисту права на мирні зібрання у США
У процесі вдосконалення законодавства України у сфері мирних зібрань
важливо врахувати як кращі практики зарубіжних країн у сфері забезпечення
реалізації та захисту права на мирні зібрання, так і ризики, які загрожують
свободі мирних зібрань, як це спостерігається у Російській Федерації. Адже
спеціальне законодавство щодо мирних зібрань у РФ слугує репресивним
інструментом у політиці тотального незаконного обмеження і знецінення
права на мирні зібрання. Зроблені висновки є визначальними у процесі
вдосконалення нормативного забезпечення права на мирні зібрання в
Україні, а саме, профільний закон має стати гарантією максимального
сприяння реалізації права на мирні зібрання і обмежити дискреційні
повноваження органів влади у сфері мирних зібрань.
4. Обґрунтовано визначення дефініції «адміністративно-правове
забезпечення реалізації та захисту права на мирні зібрання» – це здійснюване
державою за допомогою спеціального механізму упорядкування суспільних
відносин, які виникають у процесі реалізації права на мирні зібрання, що
полягає у створенні сприятливих умов для неухильного дотримання цього
права, запобігання його порушенню та у разі необхідності його відновлення.
У свою чергу, «адміністративно-правовий механізм забезпечення
реалізації та захисту права на мирні зібрання в Україні» - комплексне
поняття, що включає в себе систему норм права, заходів, суб’єктів владних
повноважень, недержавних інституцій, їх повноважень, а також гарантій, які
покликані сприяти неухильному дотриманню і реалізації права на мирні
зібрання в Україні, а також недопущення його порушення, а у разі
необхідності ‒ захисту і відновленню.
5. Визначено, що основними суб’єктами в адміністративноправовому механізмі забезпечення реалізації та захисту права на мирні
зібрання є Президент України, ВР України, Уповноважений Верховної Ради
України з прав людини, Національна поліція, національні суди та
203
Європейський суд з прав людини, місцеві державні адміністрації та органи
місцевого самоврядування, кожен із яких завдяки визначеним у
законодавстві повноваженням у сфері мирних зібрань, функціонуючи у
зв’язку один із одним, відіграють провідну роль у процесі забезпечення
реалізації і захисту права на мирні зібрання в Україні.
6. На основі узагальнення судової практики у сфері мирних зібрань
доведено, що кількість судових заборон на проведення мирних зібрань
залежить від незрілості політичних сил, котрі перебувають при владі. Аналіз
рішень Європейського Суду з прав людини у справах щодо свободи мирних
зібрань дозволив узагальнити основні принципи у сфері забезпечення
реалізації та захисту права на мирні зібрання, серед яких: презумпція
правомірності мирного зібрання, позитивні зобов’язання держави у процесі
дотримання права на мирні зібрання, обов’язковість законодавчого
врегулювання порядку проведення і організації мирних зібрань та інші.
7. З метою удосконалення адміністративно-правового механізму
забезпечення реалізації та захисту права на мирні зібрання в Україні
підсилено аргументацію щодо необхідності прийняття спеціального закону,
присвяченого врегулюванню відносин, які виникають у процесі реалізації
права на мирні зібрання. У цьому законі варто закріпити повідомний
характер мирних зібрань, принцип правомірності мирного зібрання, принцип
позитивних зобов’язань держави у сфері дотримання права на мирні
зібрання, принцип пропорційності втручання держави, принцип
недискримінації, принцип визнання спонтанних мирних зібрань. Доцільне
також запровадження медіації двох видів – превентивної – до проведення
мирного зібрання (між організатором і органом, до якого подається
повідомлення про намір провести мирне зібрання) і нагальної – під час
проведення мирного зібрання (між організаторами/учасниками мирного
зібрання і поліцією). Слід закріпити у законі спосіб розв’язання конфлікту
між правом власності і правом на мирні зібрання шляхом визначення місця
204
проведення мирних зібрань як публічного місця, відкритого для загальної
громадськості, незалежно від форм власності.