Владичин Уляна Володимирівна. Банківський капітал в умовах ринкової трансформації економіки України

brief description

Владичин Уляна Володимирівна. Банківський капітал в умовах ринкової трансформації економіки України: дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Львівський національний ун- т ім. Івана Франка. - Л., 2005

Владичин У.В.Банківський капітал в умовах ринкової трансформації економіки України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Львівський національний університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України. Львів, 2005.
Досліджено суть та ознаки банківського капіталу. Виявлено та класифіковано основні мікро- і макроекономічні функції банківського капіталу. Проаналізовано та виділено основні етапи розвитку банківського капіталу в Україні та світі, виявлено особливості функціонування банківського капіталу на цих етапах. Визначено чинники, що впливають на розвиток банківського капіталу в Україні, та простежено взаємозв’язки між різними групами чинників та тенденціями, що спостерігаються у вітчизняному банківництві. Виділено етапи залучення іноземного банківського капіталу в Україну. Виявлено основні перешкоди ефективному функціонуванню банківського капіталу та окреслено головні шляхи підвищення рівня капіталізації вітчизняних банківських установ. На основі узагальнення зарубіжного досвіду визначено перспективні напрями вдосконалення формування банківського капіталу та підвищення ефективності його функціонування в Україні.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і подано практичні рекомендації для розв’язання наукової проблеми щодо становлення та підвищення ефективності функціонування банківського капіталу в Україні в період ринкової трансформації економіки, що виявляється в обґрунтуванні функцій банківського капіталу як на мікро-, так і на макроекономічному рівні, розробленні концепційних засад розвитку банківського капіталу, виявленні чинників впливу і головних тенденцій розвитку капіталу вітчизняних банків. Дослідження важливої наукової проблеми становлення та вдосконалення ефективного функціонування банківського капіталу в умовах ринкової трансформації економіки України дозволило, відповідно до поставленої мети дисертації, зробити такі висновки теоретичного та практичного характеру:
1. Теоретико-методологічні основи дослідження банківського капіталу в сучасній економіці ґрунтуються, перш за все, на підходах до визначення економічної категорії „капітал”. Наукові погляди на капітал є різнобічними, але спільною рисою в усіх тлумаченнях є те, що капітал розглядається у реальному секторі економіки передусім як засоби виробництва, матеріальне багатство. Водночас, у фінансовому секторі це поняття, окрім матеріального вираження, набуває й грошової форми. Банківський капітал це сукупність банківських ресурсів у матеріально-речовій формі, у формі нематеріальних та фінансових активів, що виражені у грошовій формі, сформованих за рахунок власних коштів (внесків акціонерів (учасників)), залучених (вкладів ділових одиниць та домогосподарств) і позичених коштів на грошовому ринку, які використовуються банком для здійснення банківської діяльності задля одержання прибутку.
2. Головними мікроекономічними функціями банківського капіталу та його складових є: стартова функція, яка є початком для здійснення банківської діяльності; захисна функція, що захищає кошти вкладників і кредиторів у разі виникнення непередбачених ситуацій; функція підтримання довіри до банку; функція забезпечення оперативної діяльності, яка слугує основою для структурного розвитку банку та здійснення банківської діяльності; функція економічної безпеки, яка спрямована на усунення чи зменшення ризику діяльності банку; управлінська функція, яка дає можливість виявити ступінь участі власників простих акцій в управлінні банком; регулювальна функція, яка дає змогу органам банківського нагляду регулювати діяльність банку; розподільна функція, з допомогою якої відбувається розподіл чистого прибутку між фондами банку та акціонерами; функція індикатора права власності, яка дозволяє визначити власників банківської установи; акумулювальна функція, що полягає в нагромадженні вільних грошових коштів ділових одиниць та домогосподарств. З’ясовано, що банківський капітал виконує також низку макроекономічних функцій, серед яких: сприяння і підтримання конкуренції у банківській сфері; стабілізаційна; забезпечення економічного зростання; стимулювальна, відтворювальна і функція стратегії.
3. Центральною проблемою розвитку банківництва у нашій країні і у зарубіжних державах є визначення достатності банківського капіталу та розроблення нових методів його регулювання. Величина банківського капіталу впливає не лише на обсяги банківського кредитування та здійснення банківських операцій, а й на фінансову стабільність та надійність самого банку. Рівень банківського капіталу залежить від багатьох чинників, головними серед яких є: необхідність достатнього обсягу власного капіталу для задоволення потреб клієнтів у кредитних ресурсах; залежність від специфіки його клієнтів та характеру активних операцій банку; довіра до банківської установи; економічна і політична ситуації в країні, а також рівень інфляції; рівень банківського нагляду та регулювання.
4. Дослідження сучасного стану розвитку банківського капіталу в Україні та аналіз основних показників банківської діяльності показали, що на даному етапі розвитку вітчизняної економіки існує об’єктивна необхідність підвищення рівня капіталізації банків. Для підвищення капіталізації банків важливе значення мають: збільшення банківського капіталу за рахунок прибутків банків; уведення податкових пільг на прибуток, який спрямовується банками на збільшення капіталу; злиття та об’єднання банків (передовсім малих банків, які є фінансово нестабільними і неприбутковими і не в змозі самостійно виконати вимоги з капіталізації); залучення інвесторів (у тому числі іноземних); сприяння збільшенню залучених капіталів (активно залучати кошти населення); збільшення власного капіталу шляхом випуску привілейованих акцій і виходу банків на світовий фондовий ринок.
5. Підвищення ефективності функціонування фондового ринку дозволить акумулювати та перерозподіляти власний капітал банків. В Україні банківський капітал переживає епоху „ренесансу”, про що свідчить посилення суперечок та активізація інтересу дослідників щодо формування та структуризації банківського капіталу; банківський капітал в Україні є дуже роздрібленим між малими банківськими установами; капітал банків є слабким і недостатнім для здійснення масштабного кредитування та інвестування в економіку.
6. Формування та функціонування банківського капіталу в Україні у трансформаційний період відбувається під впливом багатьох чинників (внутрішніх і зовнішніх), які, своєю чергою, можна поділити на економічні, політичні, правові та соціальні. Критерієм поділу на внутрішні та зовнішні чинники є вплив на розвиток банківського капіталу всередині країни та з-за її меж. До внутрішніх чинників зачислено обсяги ВВП і рівень інфляції; рівень безробіття в країні; податкову та монетарну політику; збільшення готівкового обігу; організацію внутрішньобанківської роботи; науково-технічний прогрес; рівень організації регулювання та нагляду за банківською діяльністю; конкуренцію; банківське законодавство; довіру населення до банків тощо. Посеред зовнішніх чинників найвагомішими є привабливість банківського бізнесу для залучення іноземного капіталу; вступ України в СОТ та інтеграція до Євросоюзу; здійснення офшорного банківського бізнесу; відносини з іншими країнами та міжнародними організаціями; Базельська угода достатності капіталу тощо.
7. Основними тенденціями у функціонуванні та розвитку банківського капіталу в умовах ринкової трансформації економіки України основними тенденціями є: укрупнення банківського капіталу шляхом злиття та об’єднання банківських установ; збільшення сукупного обсягу капіталу банківської системи; зростання частки довгострокового кредитування; збільшення обсягів залученого капіталу, зокрема вкладів домогосподарств; зміна частки іноземного банківського капіталу у сукупному капіталі банків України тощо.
8. На основі аналізу процесу становлення іноземного банківського капіталу в Україні виокремлено основні етапи залучення іноземних інвесторів у банківську діяльність. Визначено перспективні шляхи подальшого розвитку іноземного банківського капіталу: створення нових законодавчих та нормативних актів, підвищення інвестиційної привабливості банківського сектора та зменшення ризиків банківської діяльності, а також розвиток інших секторів економіки, зокрема фондового ринку, страхового бізнесу, податкової і пенсійної систем.
9. Важливе значення для забезпечення нормального розвитку банківського капіталу в Україні має організація регулювання та нагляду за банківською діяльністю, а також відповідне законодавчо-нормативне забезпечення. Доцільним є створення Комітету з питань капіталізації банків, окремі відділи якого здійснюватимуть оцінку достатності банківського капіталу, надаватимуть рекомендації щодо злиття і поглинання банків та вдосконалення нормативно-правових актів тощо.