Якуненко Костянтин Вікторович. РОЗВИТОК ІНТЕГРАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ ЕНЕРГЕТИЧНИМ СПІВТОВАРИСТВОМ (НА ПРИКЛАДІ ВУГІЛЬНОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ)

brief description

Якуненко Костянтин Вікторович. Назва дисертаційної роботи: "РОЗВИТОК ІНТЕГРАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ ЕНЕРГЕТИЧНИМ СПІВТОВАРИСТВОМ (НА ПРИКЛАДІ ВУГІЛЬНОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ)"

Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Якуненко Костянтин Вікторович
УДК 339.924:(477+4)(061.1ЄС)
РОЗВИТОК ІНТЕГРАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ
З ЄВРОПЕЙСЬКИМ ЕНЕРГЕТИЧНИМ
СПІВТОВАРИСТВОМ
(НА ПРИКЛАДІ ВУГІЛЬНОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ)
Спеціальність 08.00.02 — світове
господарство і міжнародні економічні відносини
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Науковий керівник:
д. е. н., проф. Бураковський Ігор Валентинович
Київ — 2015
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ПРОЦЕСУ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ В ЕНЕРГЕТИЦІ 14
1.1. Теоретичні та історичні передумови розвитку євроінтеграції в енергетиці 14
1.2. Методологічні засади дослідження процесу євроінтеграції в енергетиці 33
1.3. Особливості розвитку економіки електроенергетики в умовах
євроінтеграції 47
Висновки до Розділу 1 62
РОЗДІЛ 2 ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ІНТЕГРАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ З ЕНС 65
1.4. Аналіз вступу України до ЕнС з позицій теорій євроінтеграції 65
1.5. Структура механізму інтеграційної взаємодії в галузі електроенергетики в
рамках ЕнС 76
1.6. Напрями поглиблення інтеграції електроенергетики України з
енергетичним простором ЕнС 100
Висновки до розділу 2 116
РОЗДІЛ 3 ЕКОНОМІЧНІ ЕФЕКТИ ВІД ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ З ЕНС:
НА ПРИКЛАДІ ВУГІЛЬНОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ 119
1.7. Економічні характеристики вугільної електроенергетики України 119
1.8. Моделювання потенційних економічних ефектів у вугільній
електроенергетиці в умовах екологічної модернізації 146
1.9. Потенційні економічні ефекти у вугільній електроенергетиці від
імплементації директиви 2001/80/EC 161
Висновки до розділу 3 172
ВИСНОВКИ 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182
ДОДАТКИ 216
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ
АЕС атомна електростанція;
ВЕС вітрова електростанція;
ВЕЕУ вугільна електроенергетика України;
ВК власний капітал;
ВПТ вставка постійного струму;
ГЕС гідроелектростанція;
ГАЕС гідроакумулювальна електростанція;
ГК (генеруюча компанія);
ДП державне підприємство;
ДТС доступ третіх сторін;
ЕнС Енергетичне Співтовариство;
ЕПП еквівалент підкислювального потенціалу;
ЄІЕЕ європейська інтеграція в електроенергетиці;
ЄС Європейський Союз;
ЄСВС Європейська спільнота з вугілля та сталі;
ЛЕП лінії електропередач;
МОКА модель оцінки капітальних активів;
НКРЕКП Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах
енергетики та комунальних послуг;
ОРЕ оптовий ринок електроенергії;
ПЗ паливозабезпечення
РК компанія з розподілу електроенергії;
скор. скорочено;
ССДВК справедлива ставка доходності на власний капітал;
СЕС сонячна електростанція;
т.зв. так званий;
ТЕС теплова електростанція;
ТМУВ теорія міжурядових відносин (інтерґовернменталізм);
УА Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським
Союзом і його державами-членами, з іншої сторони;
ALB Албанія;
BIG Боснія і Герцеговина;
KOS Республіка Косово;
LCPD Директива Європарламенту та Ради 2001/80/EC;
MAC КЮР Македонія;
MOL Молдова;
MON Чорногорія;
SER Сербія;
TVA Tennessee Valley Authority, Адміністрація Долини Теннессі;
UKR Україна.
ВСТУП
Поширення європейської економічної інтеграції в електроенергетиці (ЄІЕЕ)
за межі ЄС є прямим наслідком та елементом процесу економічної інтеграції як
такої. Саму ж інтеграцію слід розглядати в декількох функціональних формах, які
розвиваються одночасно: як теоретичну концепцію, як економіко-інституційний
процес, як економічну політику та як становлення єдиного енергетичного ринку.
У процесі європейської інтеграції в електроенергетиці було сформовано нові
механізми організації, які діють в енергетичній сфері загалом (у міжнародному
масштабі), а відповідні механізми на державному рівні зазнали докорінних змін.
Важливою складовою цього процесу стали міжнародні організації, до яких
належить засноване в 2005 р. під егідою ЄС Енергетичне Співтовариство (Energy
Community; далі — ЕнС). Україна бере участь у процесі євроінтеграції у сфері
електроенергетики через членство в ЕнС, місією якого є поширення енергоринку
ЄС на Південно-Східну Європу, при цьому зобов’язання країн-членів перед ЕнС є
одночасно умовами вступу до ЄС та вільного доступу до його енергоринку.
Приєднання України у 2011 р. до ЕнС та набуття чинності Угоди про асоціацію
між Україною та ЄС відкривають для країни низку можливостей, але водночас
породжують виклики, які потребують дослідження в теоретико-методологічній
площині та вироблення на цій основі адекватної політики.
Інтеграційні процеси в електроенергетиці та зовнішні відносини у сфері
енергетичної політики є пріоритетами стратегії ЄС «Європа 2020: стратегія
розумного, сталого та всеохоплюючого зростання». Водночас, одним з основних
інструментів ЕнС для виконання своєї місії є поширення на його країни-учасниці
енергетичної політики ЄС. Тому вступ України до ЕнС і підписання Угоди про
асоціацію між Україною та ЄС (яка в частині енергетики зобов’язує країну до
співпраці з ЕнС) створюють необхідність зрозуміти основні напрями впливу
членства в організації на українську електроенергетику, а також на пов’язані
галузі та сфери діяльності: вуглевидобування, соціальну політику, інтеграцію
енергетичної й природоохоронної політик та ін. Окрім того, актуальність
5
дослідження обумовлена браком кількісних оцінок ефектів від інтеграції в межах
ЕнС електроенергетики України.
Окремі теоретичні аспекти процесів ЄІЕЕ загалом та такої її складової як
ЕнС зокрема, відповідні теоретичні положення щодо інтеграційних процесів, а
також методологічні підходи до оцінювання ефектів від інтеграції енергоринків
були проаналізовані в публікаціях: А. Абеля, І. Блера, Т. Бьорзел, Х. Вайта,
А. Вінера, Ж.-А. Вінуа, М. Дедмана, Н. Делкура, Ж. Делора, Т. Діза, П. Гертлера,
К. Кеске, І. Кроншоу, У. Кюрта, С. Лангсдорфа, Р. Літценбергера, Ф. Ліува,
С. Мартінеза, П. Малвестіті, Р. Малко, Д. Мітрані, Ж. Моне, Е. Моравчіка,
А. Морісона-Сондерса, В. Нгейра, М. О’Ніла, М. Поллітта, А. Поповіціу,
К. Рамасвамі, С. Растієска, С. Реннер, Б. Росамонд, А. Самі, Ф. Сіошансі,
Р. Скіннера, П.-Г. Спаака, Р. Суругіу, О. Тріба, П. Фонтейна, М. Харріса,
С. Хендкера, С. Хоффмана, Н. ван Хюлста, Ф. Шміттера, У. Штрідбека,
Т. Ямасба, М. Яхтенфюхса та ін.
Крім того, різні аспекти процесів співробітництва України з інтеграційними
об’єднаннями були розкриті в працях сучасних вітчизняних учених-дослідників:
Н. Андрусевича, І. Богатирьова, І. Бураковського, Г. Вороновського, І. Газізуліна,
М. Гончара, К. Деделюк, І. Коссе, Д. Науменка, Ю. Огаренко, О. Павленко,
А. Румянцева, А. Філіпенка, О. Шниркова.
Попри значний науковий і практичний доробок з питань співробітництва в
умовах інтеграційних процесів і його беззаперечну практичну важливість, поки
що невирішеними залишаються проблеми, які стосуються наступного питання:
яка теорія євроінтеграції (або принаймні сукупність положень різних теорій)
спроможна комплексно пояснити такий феномен ЄІЕЕ як ЕнС? Відповіді на це
питання та вирішенню відповідної проблематики й присвячена дана дисертаційна
робота. Автор спирається на існуючі наукові розробки, водночас пропонуючи
своє бачення ЄІЕЕ та ЕнС. Вирішення зазначеного питання в практичній площині
дає можливість оцінити економічні ефекти від інтеграції української
електроенергетики до ЕнС. На основі закордонних розробок автор пропонує
власну комплексну методику оцінювання відповідних ефектів.
6
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економічної
теорії Національного університету «Києво-Могилянська академія». Зокрема, у
рамках розробки наукової теми «Соціально-економічна політика в умовах
сучасного економічного циклу» (державний реєстраційний № 0110U001274)
дисертант дослідив особливості ЄІЕЕ, визначив ефекти від інтеграції України до
ЕнС (на прикладі вугільної електроенергетики) та запропонував заходи, які
необхідно вжити під час цього довготривалого процесу.
Мета дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз
передумов, елементів механізму та наслідків процесу ЄІЕЕ в умовах його
поширення за межі ЄС, а також визначення на цій основі основних напрямів
інтеграційної взаємодії України з ЕнС у сфері електроенергетики та оцінювання
економічних наслідків такої взаємодії. Оцінювання ефектів здійснено на прикладі
екологічної модернізації вугільної електроенергетики України (ВЕЕУ), найбільш
проблемної складової в комплексі взаємовідносин України з ЕнС.
Завдання дослідження:
– дослідити історичні передумови й теоретичні засади розвитку європейської
інтеграції в електроенергетиці та на їх основі сформулювати теоретичні підходи
до аналізу інтеграційної взаємодії України з ЕнС;
– проаналізувати інтеграційну взаємодію України з ЕнС із позицій різних
теорій і концепцій євроінтеграції (функціоналізму, неофункціоналізму,
інтерґовернменталізму та ін.);
– визначити основні елементи механізму інтеграційних процесів в
електроенергетиці ЕнС, їхні особливості та структурні взаємозв’язки між ними;
– окреслити особливості та пріоритетні напрями інтеграції
електроенергетики України в межах ЕнС;
– виокремити основні особливості ВЕЕУ в контексті інтеграційної взаємодії
України з ЕнС, зокрема, екологічної модернізації відповідно до acquis
communautaire;
7
– розробити модель прогнозування та оцінки економічних ефектів від
інтеграційної взаємодії з ЕнС на прикладі екологічної модернізації ВЕЕУ
відповідно до різних сценаріїв імплементації acquis;
– проаналізувати (на основі результатів моделювання) сценарії виконання
Україною зобов’язань перед ЕнС, оцінити основні потенційні економічні ефекти в
секторі ВЕЕУ від інтеграційної взаємодії з ЕнС. На основі аналізу можливих
економічних ефектів сформулювати практичні рекомендації щодо змісту та
інструментів державної політики, спрямованої на виконання Україною
зобов’язань перед ЕнС.
Об’єктом дослідження є участь України в поширенні за межі ЄС процесу
європейської економічної інтеграції у сфері електроенергетики.
Предметом дослідження є розвиток інтеграційної взаємодії України з ЕнС у
сфері електроенергетики, у тому числі економічні наслідки цього процесу для
вугільної електроенергетики країни.
Методи дослідження. Теоретичну базу дослідження становлять: система
економічних теорій; категорійний апарат; окремі концептуальні положення
економічної інтеграції, а також методології оцінювання ефектів, які виникають у
процесі інтеграції. Для виконання поставлених завдань у роботі
використовуються загальнонаукові та спеціальні методи. Для дослідження
теоретико-методологічних засад аналізу процесу євроінтеграції в енергетиці
застосовано історико-логічний (§ 1.1, § 1.2) та описовий методи (§ 1.3); для
аналізу механізму інтеграційної взаємодії електроенергетики України з ЕнС —
методи абстракції, аналізу й синтезу (§ 2.1), аналітичних порівнянь та
узагальнення (§ 2.1), групування (§ 2.2), абстрактно-логічний метод і метод
системотехнічного аналізу (§ 2.2, § 2.3); для оцінювання економічних ефектів від
зазначеної взаємодії — методи оцінювання тенденцій (§ 3.1), статистичної
обробки даних (§ 3.2), експертних оцінок (§ 3.2) та прогнозного економікофінансового моделювання (§ 3.3).
Інформаційну основу дослідження становлять: теоретичні розробки
зарубіжних і вітчизняних учених-економістів; значний обсяг фактологічної
8
інформації (офіційні статистичні дані органів виконавчої влади України, офіційні
матеріали Секретаріату Енергетичного Співтовариства, статистичні додатки
журналу «Енергобізнес», інформаційна система «Блумберг», дані Агентства з
розвитку інфраструктури фондового ринку України, річні та квартальні звіти
енергетичних компаній, дані оператора ринку електроенергії ДП «Енергоринок»
та диспетчера ДП «Укренерго», статистичної служби «Євростат», Європейської
мережі системних операторів передачі електроенергії та ін.); аналітична
інформація (публікації Світового банку, Групи європейських органів регулювання
електроенергетики та газу, Європейської ради органів регулювання,
консалтингових компаній «Pöyry» та «Finergy»; звіти: Національної комісії, що
здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, Міжнародного
центру перспективних досліджень, аналітичного центру «Діксі-Груп» та ін.);
нормативно-правова база (законодавство України, міжнародні договори,
директиви, регламенти та комюніке ЄС).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні
теоретико-методологічних засад аналізу євроінтеграційних процесів у
електроенергетиці та здійсненні оцінки низки потенційних економічних ефектів
(зокрема, від екологічної модернізації вугільної електроенергетики України) у
рамках входження країни в енергетичний простір ЕнС. Найсуттєвіші теоретичні
та практичні результати, які характеризують наукову новизну дослідження та
особистий внесок автора, є такі:
уперше:
– розроблено й обґрунтовано еклектичний підхід до аналізу теоретичних
засад процесу інтеграційної взаємодії України з ЕнС, який поєднує елементи
теорій неофункціоналізму та інтерґовернменталізму (або теорії міжурядових
відносин). З позицій даного підходу доведено, що неофункціоналізм як теорія
євроінтеграції та усталений підхід до її теоретичного розуміння хоч і здатний
пояснити передумови, заснування та ранній етап функціонування ЕнС, проте не
може дати вичерпного пояснення роботи ЕнС на перспективу (зокрема, на етапі
9
вступу до нього України). Своєї черги, інтерґовернменталізм як теорія
євроінтеграції є альтернативним підходом до розуміння ЕнС та свідчить, що
провідним рушієм інтеграційного процесу в електроенергетиці є уряди, а не
міжнародні організації;
– розроблено модель для оцінювання різноманітних сценаріїв та відповідних
потенційних економічних ефектів від екологічної модернізації вугільної
електроенергетики в контексті одночасного виконання Україною зовнішніх
зобов’язань перед ЕнС та вирішення комплексу внутрішніх проблем. За
допомогою моделі сформульовано сценарії модернізації залежно від
довготермінової структури паливозабезпечення, характеру оновлення основних
фондів, характеру оподаткування викидів забруднювальних речовин в атмосферу;
оцінено кількісні галузеві ефекти (операційні та фінансові) від сценаріїв та
перевірено можливість упровадження їх в установлений для України термін (у
рамках зобов’язань перед ЕнС); на основі оцінених ефектів запропоновано
практичні рекомендації щодо виконання цих зобов’язань;
удосконалено:
– концептуальні засади аналізу ґенези європейської інтеграції в
електроенергетиці з позицій неофункціональної теорії інтеграції. Виявлено низку
подібностей між концепцією антикризової регіональної інтеграції в
електроенергетиці США часів Великої депресії та функціональним підходом до
економічної інтеграції країн повоєнної Європи. Це дає підстави вважати, що
електроенергетична компанія «Адміністрація Долини Теннессі» в США в 1930-і
рр. (втілення концепції Франкліна Рузвельта) значною мірою є прототипом
Європейської спільноти з вугілля та сталі (ЄСВС; втілення концепції одного з
основоположників функціональної теорії євроінтеграції Девіда Мітрані в рамках
політики інтеграції Жана Моне). Своєї черги, ЄСВС є прототипом сучасного ЕнС,
до якого вступила Україна і який охоплює практично весь масив співробітництва
в енергетиці в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Аналіз досвіду
цих інтеграційних проектів дозволив зробити висновок про необхідність
запровадження інституту де факто незалежного галузевого регулятора в Україні, а
10
також обґрунтувати припущення, що сучасний процес залучення країн поза ЄС до
його єдиного ринку значною мірою розвивається в площині енергетики, подібно
до процесу заснування ЄСВС понад 60 років тому;
– підхід до аналізу інтеграційних процесів у ЕнС. Зокрема, виділено та
проаналізовано основні елементи їх механізму: учасники, їхні економічні інтереси
та похідні спільні стратегічні цілі, спільні інституції (acquis, міжнародні
організації, стратегії, програми та ін.), ринкові відносини як результат реалізації
економічних інтересів за допомогою спільних інституцій. Виходячи зі структури
механізму та характеристик його елементів, виокремлено пріоритетні напрями
подальшого входження України в енергетичний простір ЕнС: т.зв. «сполучення»
національного ринку з регіональним ринком ЕнС (market coupling), фізична
синхронізація енергосистеми України з європейською мережею, імплементація
Третього енергетичного пакету (у т. ч. екологічна модернізація потужностей
вугільної електроенергетики), а також збільшення частки конкурентоспроможної
відновлювальної енергетики. Обґрунтовано, що хоча ці напрями і продиктовані
міжнародними зобов’язаннями України (окрім синхронізації з європейською
мережею), за своєю економічною суттю вони є способами вирішення внутрішніх
проблем;
набули подальшого розвитку:
– методика оцінювання економічних ефектів на основі контрфактуального
аналізу за допомогою розробленої облікової (детерміністичної) моделі змішаного
типу, яка поєднує елементи моделі аналізу ланцюга створення вартості (слугує
для моделювання операційної діяльності вугільної електроенергетики України) і
моделі аналізу вигід та витрат (фінансового аспекту її роботи). Така гібридна
модель є відносно простою для моделювання показників, які характеризують
співробітництво з ЕнС, у їхній динаміці: моделюються проміжні та кінцеві ефекти
по роках у період від початку до повної екологічної модернізації;
– систематизація засадничих змін в економічних поглядах на галузь
електроенергетики в умовах європейської інтеграції. Зокрема, виділено й
систематизовано такі їхні особливості, як: лібералізація національних ринків
11
електроенергетики на спільних для всього ЄС засадах, об’єднання енергетичної та
природоохоронної політик, формування регіональних ринків як проміжний етап
на шляху до створення єдиного європейського ринку електроенергії, відведення
провідного місця електроенергетичній інтеграції в енергетичній стратегії ЄС
тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені
в роботі висновки та рекомендації можуть бути використані для розробки
напрямів стратегічного розвитку української електроенергетики в контексті її
інтеграції з енергетичним простором ЕнС, а також механізмів керування цим
процесом та поточного оцінювання його економічних ефектів.
Основні результати дослідження обговорювалися та отримали позитивну
оцінку на засіданнях кафедри економічної теорії Національного університету
«Києво-Могилянська академія», засіданнях кафедри світового господарства та
міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин КНУ імені
Тараса Шевченка, міжнародних та загальнонаціональних науково-практичних
конференціях і семінарах та були опубліковані у фахових наукових виданнях.
Теоретичні розробки автора щодо інтеграції в електроенергетичній сфері,
особливостей економіки електроенергетики в умовах євроінтеграції, енергетичної
стратегії ЄС використовуються в навчальному процесі Національного
університету «Києво-Могилянська академія» (магістерська програма з
економічної теорії) при викладанні курсів: «Політична економія європейської
інтеграції», «Стратегія економічного зростання Європейського Союзу»,
«Навчально-науковий семінар», а також були використані при підготовці
авторського розділу до колективного навчального посібника, опублікованого в
Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (Якуненко К. В.
Глава 8. Ресурсоефективна Європа: подолання негативних наслідків зміни
клімату, підвищення енергетичної безпеки // Стратегія економічного зростання
Європейського Союзу : навч. посібн. для вищ. навч. закл. / під ред. Ю. М.
Бажала. — К. : Пульсари, 2013. — 280 с. — С. 185–206. — ISBN 978-617-615-039-
8.) (Довідка № 02/467 від 18.03.2015 р.).
12
Розроблена автором модель оцінювання потенційних ефектів у ВЕЕУ від
імплементації директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС 2001/80/EC «Про
великі спалювальні установки» (Large Combustion Plants Directive; далі — LCPD),
сформульовані за її допомогою сценарії та здійснені відповідно до них
обчислення використано в процесі реалізації проекту «Торговельна політика та
практика в Україні» (2012–2013 рр.), який спрямовано на гармонізацію політик в
окремих економічних сферах із політикою ЄС та на вдосконалення діяльності
України в рамках СОТ. Проект було реалізовано Інститутом економічних
досліджень та політичних консультацій (ІЕД) у співпраці з Міністерством
економічного розвитку і торгівлі України та Національною Радою Торгівлі Швеції
за фінансової підтримки Шведського агентства розвитку (довідка
№ 11102013/00124 від 11.10.2013 р.).
Результати обчислень необхідних інвестицій, обсягів і структури
фінансування екологічної модернізації ВЕЕУ в рамках виконання Україною
зобов’язань перед ЕнС використані при реалізації проекту «Інвестиційна
привабливість регіонів — 2014», який було реалізовано ІЕД спільно з Київським
міжнародним інститутом соціології (довідка № 04022014/00018 від 04.02.2014 р.).
Розроблені дисертантом методика визначення необхідної ставки доходності
на акціонерний капітал енергетичних компаній і методика моделювання
прогнозних операційних і фінансових показників енергокомпаній
використовуються інвестиційною компанією «Адамант Капітал» у процесі
залучення фінансування для підприємств, які мають іноземні аналоги (довідка
№ 13/03-15/01 від 18.03.2015 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі теоретичні, методологічні та практичні
результати, викладені в дисертаційній роботі та винесені на захист, розроблені
автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у
дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які є результатом
особистої роботи автора та становлять його індивідуальний внесок.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати та
висновки дослідження було покладено в основу доповідей на 32 закордонних,
13
міжнародних й українських конференціях, семінарах і короткотермінових
академічних програмах, зокрема: «Актуальні проблеми теорії та практики
міжнародної економіки та глобальних трансформацій» (м. Київ, КНУ ім.
Т. Шевченка, 2010 р.); «Energy and environment in Eastern Europe — energy and
economic growth» (м. Тутцинґ, Osteuropa-Institut Regensburg, 2011 р.); «Investing in
emerging markets» (м. Сібіу, Бізнес-школа при Університеті «Лучіана Блага», 2011
р.); «Розвиток екологічної економіки й освіти в Україні і в світі» (м. Київ, КНУ ім.
Шевченка, 2011 р.); «Соціально-економічний розвиток України: європейський
вибір» (м. Одеса, Центр економічних досліджень та розвитку, 2011 р.);
«Шевченківська весна: економіка» (2012 р.), «Конвергенція економік України та
Європейського Союзу: проблеми і перспективи» (м. Київ, НаУКМА, 2012 р.);
«Розвиток економічної інфраструктури України: теоретико-методологічні
аспекти» (м. Київ, АЦ «Нова економіка», 2012 р.); «Сьома щорічна зустріч
EURENSSA» (м. Капельскар, European Environmental Sciences Student Association,
2012 р.); «Energy Security and Eastern Partnership» (м. Варшава, Warsaw EuroAtlantic Summer Academy при Коледжі Європи, 2015 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 34 наукові праці
загальним обсягом 10,4 друк. арк. — із них 10,2 друк. арк. належить авторові.
У т. ч. 6 статей у наукових фахових виданнях (1 стаття — у співавторстві)
загальним обсягом 3,4 друк. арк., серед яких 1 стаття — у науковому фаховому
виданні України, зареєстрованому в міжнародній наукометричній базі (0,7 друк.
арк.), та 28 публікацій у збірниках тез доповідей і матеріалів за результатами
конференцій (загальний обсяг 7,0 друк. арк.).
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі
вступу, трьох розділів (дев’яти підрозділів), висновків, 4 додатків (на 33
сторінках), списку використаних джерел із 304 найменувань (на 33 сторінках).
Загальний обсяг дисертації — 250 сторінок, обсяг основного тексту —
181 сторінка, включаючи 29 таблиць та 16 рисунків

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено системне дослідження передумов і теоретичних
засад євроінтеграції в електроенергетиці в умовах розширення енергетичного
простору ЄС на терени Енергетичного Співтовариства, визначено основні
напрями активізації входження електроенергетики України в цей простір, а
також за допомогою спеціально розробленої моделі оцінено потенційні
економічні ефекти від інтеграційної взаємодії України з ЕнС на прикладі
екологічної модернізації вугільної електроенергетики. На основі всебічного
аналізу сформульовано наступні ключові висновки.
1. Дослідження інтеграційної взаємодії України з Енергетичним
Співтовариством у сфері електроенергетики потребує розуміння взаємного
впливу теорій євроінтеграції та інтеграційного процесу в електроенергетиці, які
розвивалися паралельно. Зокрема, антикризовий проект регіональної інтеграції
в електроенергетиці США часів Великої депресії — заснована Ф. Рузвельтом
державна електроенергетична компанія «Адміністрація долини Теннессі» —
слугував інтелектуальним підґрунтям для розробки функціонального підходу
до інтеграції країн повоєнної Європи у 1940-х рр. На основі цього підходу у
1951 р. було засновано Європейську спільноту вугілля та сталі, подальший
розвиток якої став емпіричним підґрунтям для розробки таких теорій
євроінтеграції як неофункціоналізм (припускає, що основним рушієм інтеграції
є вузькоспеціалізовані «функціональні» міжнародні організації) та, згодом,
інтерґовернменталізм (припускає, що таким рушієм є уряди).
Неофункціональний підхід до інтеграції був також реалізований у 2005 р. при
заснуванні під егідою ЄС Енергетичного Співтовариства. Основною ідеєю було
відтворення успішного досвіду ЄСВС для повоєнного відновлення країн
Балканського п-ва (зокрема, зруйнованої енергетичної інфраструктури регіону,
що було найгострішою проблемою), а в довготерміновій перспективі —
інтегрування всього регіону до ЄС.
177
2. Для аналізу інтеграційної взаємодії України з ЕнС розроблено
еклектичний підхід, який поєднує положення двох теорій євроінтеграції —
неофункціоналізму (з позицій якого пояснюється заснування та ранній розвиток
ЕнС) та інтерґовернменталізму (подальше входження України до ЕнС). На
основі цього підходу встановлено, що заснуванню та ранньому розвиткові ЕнС
притаманні всі три ознаки функціональної інтеграції: Співтовариство є
регіональним об’єднанням (у межах Балканського п-ва), інтеграція має
функціональний характер (розбудова спільного ринку електроенергії та газу),
мають місце деякі ефекти поширення (у соціальну сферу, пов’язану з
енергетикою).
3. Однак, процес функціональної інтеграції послаблюється з відсутністю
значущих ефектів поширення та вступом у 2011 р. до ЕнС географічно
віддалених України та Молдови, чиї енергетичні інфраструктури не мають
безпосередніх зв’язків з Балканським п-вом (так само, як і Грузія, яка сьогодні
перебуває в процесі вступу до ЕнС). За таких умов подальший розвиток
інтеграційних процесів потребує додаткових пояснень з позицій
інтерґовернменталізму, у центрі дослідження якого перебувають економічні
інтереси країн-учасниць євроінтеграції. З боку України такий інтерес полягає в
реформі енергоринку з урахуванням соціальних наслідків функціонування
сектору електроенергетики; для енергетично залежного ЄС — безперебійний
імпорт енергоносіїв та безпечні умови інвестування в енергетику сусідніх країн.
Закладений в організаційну структуру ЕнС компроміс (що водночас є
принциповою відмінністю від ЄСВС) полягає у відсутності судової гілки, яка
слугувала б дієвим інструментом примусу країн-учасниць виконувати взяті на
себе зобов’язання. Основним рушієм інтеграції є не міжнародні економічні
структури (як постулює неофункціоналізм), а уряди: ЄС був рушієм заснування
ЕнС, але подальша динаміка інтеграції визначається переважно урядами країн
ЕнС. У вступі України та Молдови до ЕнС можна вбачати пряму історичну
аналогію з першою хвилею розширення Європейської Економічної Спільноти,
178
яка призвела до кризи неофункціоналізму та дала поштовх розвиткові теорії
міжурядових відносин.
4. Вступ України та Молдови до ЕнС означав зміну концепції
функціональної інтеграції. Ідеться про доповнення функції процесу
формування регіонального ринку функцією поширення енергетичної політики
та правил енергоринку ЄС на сусідні країни. Інтеграційна взаємодія країн ЕнС
на практиці зводиться до поширення на їх терени acquis із метою формування
регіонального ринку електроенергії як проміжного ступеня до створення
єдиного європейського енергоринку. Тому інтеграційні процеси в
електроенергетиці ЕнС на даному етапі відбуваються переважно в площині
створення спільних інститутів, які стануть основою цього регіонального ринку.
При цьому електроенергетика посідає основне місце в енергетичній стратегії
ЄС (у контексті інноваційного розвитку та декарбонізації економіки ЄС), а
енергетика загалом стає основною складовою зовнішньої політики ЄС.
5. Елементами механізму інтеграційних процесів у електроенергетиці в
рамках ЕнС є (1) ЄС та країни ЕнС (як окремі члени Співтовариства), які мають
відповідні економічні інтереси та цілі, (2) спільні інституції (acquis, міжнародні
організації, стратегії та програми тощо), та, власне, ринкові відносини як
результат реалізації економічних інтересів за допомогою спільних інституцій.
Перед ЄС та ЕнС стоїть проблема зниження ризиків перебоїв у постачанні
електроенергії. Ця проблема є менш гострою для ЄС (тому тут вона
розглядається в контексті забезпечення стійкого зростання та
конкурентоспроможності економіки), але більш гострою для ЕнС, оскільки
члени Співтовариства мають зношені потужності та гостру потребу в
інвестиціях для їх оновлення в умовах слабких державних інститутів і,
здебільшого, сильно зарегульованих і неефективних національних
енергоринків.
6. Розвиток інтеграційної взаємодії України та ЕнС у сфері
електроенергетики відбувається переважно у формі запровадження Третього
енергопакету («європеїзації» сектору), а не повноцінного входження
179
національного ринку до регіонального. Це зумовлено великим розміром галузі
(багато країн ЕнС є занадто малими для формування повноцінного
національного ринку з конкуренцією), її відносною незалежністю від експорту
й імпорту та фізичною відокремленістю від загальноєвропейської
електромережі.
7. Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС є додатковим
поштовхом інтеграційній взаємодії з ЕнС, оскільки положення зазначеної
Угоди в частині енергетики практично дублюють пакет зобов’язань перед ЕнС.
Основними напрямами поглиблення інтеграції в енергетичний простір ЕнС є:
(1) екологічна модернізація вугільної електроенергетики, (2) синхронізація із
загальноєвропейською електросистемою, (3) імплементація Третього
енергопакету загалом та, зокрема, (4) розвиток конкурентоспроможної
відновлювальної енергетики. Формально, наведені напрями є продиктованими
міжнародними зобов’язаннями України (окрім синхронізації), проте фактично
всі вони є способами вирішення внутрішніх проблем шляхом реформи, курс на
яку було задекларовано задовго до вступу в ЕнС та підписання Угоди про
асоціацію з ЄС.
8. У сфері електроенергетики найгострішим питанням виконання
Україною зобов’язань перед ЕнС є саме екологічна модернізація: норми
викидів в Україні перевищують відповідні ліміти в ЄС у 5–24 рази через
застарілі та зношені потужності, які гостро потребують модернізації. Адже на
сьогодні ВЕЕУ працює у квазіринковому режимі через значне втручання
держави в ціноутворення на ринках вугілля та електроенергії. Зниження
викидів шкідливих речовин у повітря до 2018 р. (упровадження директиви
LCPD) вимагає докорінної модернізації фізично та морально застарілих
потужностей ВЕЕУ, більша частина яких працює в надкритичному віці.
Інвестиційна привабливість ВЕЕУ спирається на низьку залишкову вартість
активів галузі: дешевше придбати зношені потужності та модернізувати їх, аніж
споруджувати нові «з нуля».
180
9. Кількісне оцінювання ефектів від інтеграційної взаємодії здійснено на
прикладі екологічної модернізації вугільної електроенергетики згідно з
директивою Європейського Парламенту та Ради ЄС 2001/80/EC «Про великі
спалювальні установки». Для цього було розроблено детерміністичну облікову
модель (deterministic accounting-framework model) змішаного типу, яка поєднує
елементи моделей аналізу ланцюга створення вартості (слугує для
моделювання операційної діяльності галузі) і моделі аналізу вигід і витрат
(фінансового аспекту галузі). Така модель дає можливість здійснювати
сценарний аналіз, ураховуючи довготермінову структуру паливозабезпечення,
характер оновлення основних фондів, характер оподаткування викидів
забруднювальних речовин у повітря та інші параметри роботи галузі, а також
дозволяє здійснювати аналіз таких сценаріїв щодо фінансової досяжності в
терміни, які ЕнС встановив для України.
10. За результатами моделювання та порівняння отриманих показників
було встановлено наступні кількісні ефекти. По-перше, така екологічна
модернізація сприятиме майже чотирикратному зниженню економічних втрат
суспільства (до 50 млрд. грн. щорічно) від викидів шкідливих речовин
електростанціями ВЕЕУ. По-друге, ця модернізація є фінансово досяжною,
якщо інвесторам буде гарантовано ставку доходності на рівні 19% річних
(обчислено автором на основі спеціально адаптованої для ВЕЕУ моделі
оцінювання капітальних активів), кредиторам — 10%, а боргове навантаження
буде стабілізовано на рівні прийнятних 50% від активів (еталонний рівень для
міжнародних фірм-аналогів). По-третє, оціночна реальна ціна електроенергії з
ВЕЕУ (з урахуванням завданої шкоди суспільству) становить
близько 3,78 грн./кВт-год. (порівняно з номінальною поточною ціною —
близько 1,00 грн./кВт-год.), що показано на рис. 2. Модернізація за інших
рівних умов дасть можливість знизити ціну до 2,11 грн./кВт-год. в 2026 р. (у
поточних цінах). Фактично, за нашими оцінками мова йде про необхідність
залучення інвестицій в обсязі близько 122 млрд. грн. для модернізації
потужностей ВЕЕУ обсягом не менше 8,7 ГВт.
181
11. На сьогодні лише близько 5% встановленої потужності ГК ВЕЕУ
відповідають вимогам директиви LCPD (2001/80/EC). За нашими оцінками,
повна імплементація можлива не раніше 2026 р., і тому Україна як договірна
сторона ЕнС має пришвидшити її втілення та одночасно ініціювати
відтермінування граничного терміну її виконання (1 січня 2018 р.)
12. Залучення інвестицій, необхідних для екологічної модернізації ВЕЕУ,
потребує такого інвестиційного середовища, в якому інвестори та кредитори
могли б отримати гарантовану ренту на свій капітал. А це, своєї черги, свідчить
про важливість запровадження справді незалежного галузевого регулятора та
актуальність застосування нових форм управління у ВЕЕУ.
13. Членство в ЕнС вимагає від України гармонізації законодавства та
політики у сфері електроенергетики із законодавством ЕнС та одночасно ЄС
(тобто, 3-м енергопакетом). До напрямів такої гармонізації належать:
запровадження реально незалежного регулювання, запровадження
недискримінаційного доступу учасників ринку до міждержавних перетоків
(third party access), відокремлення (unbundling) функції диспетчеризації від
функції управління магістральними ЛЕП, сприяння розвиткові
конкурентоспроможної відновлювальної енергетики, координування своєї
енергетичної політики з ЕнС, скорочення викидів шкідливих речовин (і
водночас транскордонного забруднення сусідніх країн ЕнС) та ін. Таку
гармонізацію можна назвати регуляторною.
14. Участь України в процесі європейської інтеграції в сфері
електроенергетики, зокрема екологічна модернізація ВЕЕУ, є важливою
складовою вирішення внутрішніх проблем.