Задоянчук Оксана Олександрівна. Особливості сприйняття УПЦ в засобах масової інформації України

brief description

Задоянчук Оксана Олександрівна. Назва дисертаційної роботи: "Особливості сприйняття УПЦ в засобах масової інформації України"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ЗАДОЯНЧУК ОКСАНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 271.2(477):316.77
ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ УПЦ В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ
ІНФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ
спеціальність 09.00.11 ― релігієзнавство
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Науковий керівник
д. філос. наук, доц. Швед Зоя Володимирівна
Київ ― 2016
2
Зміст
ВСТУП..................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Методологія дослідження та аналітичний огляд літератури........ 13
ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ ............................................................................ 67
РОЗДІЛ 2. Свобода совісті як підґрунтя ідентифікації сприйняття УПЦ в
засобах масової інформації України ................................................................... 69
2.1. Плюралізм світських ЗМІ у питанні висвітлення діяльності УПЦ........... 83
2.2. Самоактуалізація УПЦ в поліконфесійних інтернет-проектах................. 97
2.3. Репрезентація УПЦ в іноконфесійних ЗМІ України ................................ 106
ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ .......................................................................... 119
РОЗДІЛ 3. Ресурси і потенціал впливу на сприйняття УПЦ у власних засобах
масової інформації .............................................................................................. 123
3.1. Друковані засоби масової інформації церкви як спосіб реалізації
інформаційної та світоглядної функцій............................................................ 130
3.2. Результати діяльності УПЦ в теле- та радіомовленні України............... 159
3.3. Динаміка репрезентації УПЦ в мережі інтернет ...................................... 173
ВИСНОВКИ ДО 3 РОЗДІЛУ .......................................................................... 179
ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ….. ................... 191
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Релігійний чинник, що є однією з
визначальних складових поступального процесу формування сучасності,
перебуває у фактичній взаємодії із засобами масової інформації. За таких
обставин зв'язок релігії з трансформаційними процесами в культурі, що
активно послуговується новітнім інструментарієм передачі інформації, часто
постає як тематичний напрям у дослідженнях сучасних релігієзнавців. Роль
медіа в суспільному житті актуалізувалася в ХХІ столітті настільки, що
кожне суспільно значуще релігійне явище, поширене завдяки
модернізованим ретранслятивним каналам, отримує не тільки великий
суспільний резонанс, але й впливає на формування світоглядної парадигми
цілого покоління. З огляду на це, зв'язки релігії та засобів масової інформації
репрезентують нову предметну галузь, в якій досліджуються їх види та
функції. Саме тому аналіз сприйняття конфесійно визначених релігійних
інститутів у ЗМІ є актуальним завданням для сучасного релігієзнавства, а
напрацювання в психології, соціології та інших галузях гуманітарного знання
щодо ролі ЗМІ в суспільному бутті є підставою для даного комплексного
релігієзнавчого дослідження. Оскільки православ'я є домінуючою конфесією
на території України як в історичній ретроспективі, так і сьогоденні, позиції
та місце релігійних організацій стають все більш обговорюваними та
значимими у таких процесах сучасності, як православний розкол, що має
місце в українських реаліях, зміна векторів спрямування внутрішньої та
зовнішньої політики держави в новітній історії України (євроінтеграційні чи
проросійські настрої). Водночас ці процеси стимулюють релігійні організації
діяти відповідно до суспільного запиту, що особливо стало можливим і
помітним з прийняттям Закону України «Про свободу совісті та релігійні
організації» (1991 р.), коли релігійні організації, серед іншого, отримали
право на самостійну видавничу діяльність та проведення незалежної від
держави інформаційної роботи, тоді як світські видання, звертаючись до
висвітлення питань релігійного життя, розглядають останню як одну із
4
складових життя суспільства. Зважаючи на це, особливості сприйняття
конкретних релігійних організацій у світських, поліконфесійних та
релігійних (власних конфесійних та іноконфесійних) засобах масової
інформації різняться. У нашому дослідженні ми зосередимо свою увагу на
виокремленні та аналізі особливостей сприйняття УПЦ у вищеозначених
засобах масової інформації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано на кафедрі релігієзнавства філософського факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах
комплексної наукової програми «Модернізація суспільного розвитку України
в умовах світових процесів глобалізації», науково-дослідної теми
філософського факультету № 11БФ041- 01 «Філософсько-світоглядні та
політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного суспільства».
Мета нашого дослідження – виявити особливості сприйняття
Української православної церкви (УПЦ) в медійному просторі України.
Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких
завдань:
- проаналізувати світську періодику щодо висвітлення діяльності
УПЦ та її сприйняття;
- визначити інформаційне спрямування та рівні впливу
поліконфесійних проектів;
- установити функціональні особливості використання медіа
представниками іноконфесійних засобів масової інформації та особливості
сприйняття в них УПЦ;
- здійснити аналіз та контент-моніторинг друкованих засобів
масової інформації церкви щодо функціональних особливостей їх
спрямованості;
- виявити своєрідність репрезентації церкви в теле- та
радіомовленні;
5
- проаналізувати особливості використання представниками
церкви медійної платформи інтернет;
- виявити спільне та відмінне у сприйнятті УПЦ у світських та
релігійних ЗМІ України.
Об’єктом дослідження є Українська православна церква, а предметом
- особливості її сприйняття в світських та релігійних засобах масової
інформації.
Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження
стали праці сучасних вітчизняних науковців та релігієзнавців М. Бабія, В.
Бондаренка, О. Бучми, Л. Владиченко, В. Єленського, О. Здіорука, В.
Климова, А. Колодного, Л. Конотоп, М. Петрушкевич, О. Предко, О. Сагана,
Г. Середи, Л. Филипович, Є. Харьковщенка, З. Швед.
У дисертації було використано ресурси електронних засобів масової
інформації, опубліковані у всесвітній інформаційній мережі інтернет.
Автором було використано інформацію та дані з офіційних сайтів Верховної
Ради, Української православної церкви, громадських організацій, публікації,
розміщені на офіційних сайтах газет та журналів, теле- та радіопроектів.
Дисертаційне дослідження ґрунтується на загальних методах
соціогуманітарної сфери наукового пізнання. Системний аналіз засобів
масової інформації України дав змогу виокремити їх характерні риси,
зробити акцент на відмінностях, що наявні в різних виданнях, проектах,
ресурсах. Ознайомлення зі змістовним наповненням друкованих матеріалів,
прослуховування теле- та радіоефірів, робота з інтернет-ресурсами,
спілкування з офіційними представниками церкви та авторами матеріалів
світських видань надало можливість детально розглянути інформаційну
діяльність церкви та сформулювати висновки дисертаційного дослідження.
За допомогою контент-аналізу ми розглянули значеннєвий зміст друкованої
преси, виступів на телебаченні та радіо, наповнення світських та релігійних
сайтів тощо.
6
Контент-моніторинг як світських, так і релігійних видань здійснювався
протягом усього процесу написання роботи з метою змістовного аналізу
інформаційних потоків та отримання обґрунтованих висновків проведеного
дослідження.
Структурно-функціональний метод був застосований у процесі аналізу
засобів масової інформації, котрі використовує УПЦ у своїй інформаційній
діяльності, для виокремлення специфічних рис і особливостей, що
притаманні кожному окремому елементу, зокрема пресі, радіо, телебаченню,
мережі інтернет, а саме: на які вікові групи вони спрямовані, які питання
висвітлюють тощо.
Компаративний аналіз відіграв значну роль при обранні релігійної
організації на розгляд, оскільки УПЦ сьогодні є не лише лідером серед
православних церков, що діють в Україні, за кількістю медійних проектів, а
ще й демонструє постійний розвиток у напрямі інформаційної підтримки
своєї організації, що підтверджується появою нових проектів,
реорганізаціями синодальних відділів, підвищенням якості продукту, який
випускається, тощо.
Історичний підхід до даної проблематики надав нам можливість
простежити певні тенденції у сприйнятті релігійної організації після
проведення Харківського собору та визначити фактори, що відіграють
важливу роль у даному процесі.
У своєму дослідженні ми дотримуємося загальних наукових принципів
гуманізму, системності та світоглядного плюралізму, а також принципів
академічного релігієзнавства: об’єктивності, позаконфесійності,
нейтральності в питаннях релігії.
Джерельною базою дослідження є правові документи української
держави, офіційна позиція та заяви представників церкви, світські та
релігійні ЗМІ України і їх наповнення.
7
Окрім того, було використано праці, в яких здійснено осмислення
комунікації, її рівнів та функціональних особливостей у цілому та релігійної,
зокрема – К.-О. Апеля, Ю. Габермаса, Г. Д. Лассуела, Д. Мак-Квейла.
У процесі розгляду питання щодо трансформаційних процесів, які
притаманні релігійним організаціям, у контексті інформатизації суспільства,
медіатизації релігії та використання засобів масової інформації у їх
діяльності, було використано напрацювання М. Балаклицького, С. БоллРокеш, В. Єленського, І. Жердєвої, А. Колодного, Е. Мартинюка, М.
Петрушкевич, Г. Середи, Л. Филипович, М. де Флера, Є. Харьковщенка, С.
Хьюгварда, З. Швед, Є. Юнусової, А. Юраша.
Під час дослідження історії державно-церковних відносин в Україні та
зовнішніх впливів у цьому процесі, ми звернулися до наукового доробку В.
Бондаренка, О. Бучми, Л. Владиченко, М. Галіченка, С. Гантінгтона, А.
Деркача, В. Єленського, С. Здіорука, В. Климова, А. Колодного, О. Сагана.
З метою осмислення категорій «свобода совісті», «свобода слова», що є
ключовими в дослідженні релігійної сфери в державі та релігійних засобів
масової інформації, зокрема, ми використали напрацювання М. Бабія, А.
Колодного, Дж. Локка, Дж. Мільтона, М. Падуанського, Л. Филипович.
Щодо питання діяльності православних засобів масової інформації
було розглянуто роботи та проаналізовано позиції А. Бойко, В. Бондаренка,
О. Драбинка, І. Жердєвої, Г. Коваленка, А. Стародуба, Ю. Чорноморця.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в
українському релігієзнавстві на основі системно-аналітичного підходу до
УПЦ було визначено особливості сприйняття церкви у засобах масової
інформації з урахуванням процесу медіатизації релігії, моделі
медіазалежності, розбудови інформаційного суспільства та суспільнополітичних подій в Україні. Найсуттєвіші наукові результати, які
висвітлюють новизну дисертаційної роботи, внесок автора в розроблення
проблеми, що виноситься на захист, конкретизуються в наступних
положеннях:
8
Вперше:
- визначено поняття «медіатизації релігії» як процесу, що
характеризується активним використанням медіа в релігійній сфері, з метою
виконання в її межах ряду функцій: комунікативної, культурно-освітньої,
ідеологічної, пізнавальної, маніпулятивної, соціально-організаторської,
рекламно-інформаційної тощо. У такий спосіб представники релігійних
громад через ЗМІ звертаються до об’єктивного/необ’єктивного висвітлення
новин, тенденцій тощо. Поняття «релігієзація медіа» визначено як процес, що
характеризується підвищенням кількості релігійних ЗМІ (останні є
авторитетними ресурсами отримання інформації з життя релігійних громад)
та співпадінням медійних функцій і функцій релігійних організацій. Ці
процеси є двосторонніми та взаємопов’язаними;
- виявлено та обґрунтовано, що в сприйнятті УПЦ у світських
засобах масової інформації України наявні тенденції як до упередженого
ставлення до релігійної організації, так і до об’єктивного висвітлення
значущих подій, аналітики та прогнозування, хоча звернення до подій з
життя церкви в цілому відбувається доволі нечасто, що залежить більшою
мірою від соціально-політичних настроїв у суспільстві та власної позиції
автора матеріалу. У процесі розгляду Української православної церкви в
розрізі її власної інформаційної діяльності доведено, що розгалужена система
інформаційної діяльності церкви має формувати власне інформаційне поле та
виконувати низку функцій у межах релігійної організації: інформаційну,
просвітницьку, комунікативну, світоглядну тощо;
- у результаті детального розгляду явищ віртуалізації релігії та
медіатизації релігії було виокремлено їх спільні та відмінні риси. Спільні:
вони є формами прояву більш широких явищ – віртуалізації та медіатизації,
що можуть бути представлені як в окремих сферах – релігії, культурі,
мистецтві тощо, так і в цілому в суспільстві; вони є процесами, що
характеризують розвиток суспільства в XXI столітті; безпосередньо пов’язані
з активним використанням ЗМІ в релігійній сфері та інформатизацією
9
суспільства; віртуалізація релігії, медіатизація релігії не замінює традиційні
форми комунікації в православній церкві – вони є реакцією на вимогу часу.
Віртуалізацію релігії розуміємо як зростання ролі кібернетичних ЗМІ, що
активно використовують релігійні організації в процесі розбудови своїх
комунікаційних систем. У такому вузькому значенні віртуалізація співпадає з
медіатизацією, проте останнє не вичерпується ним. Серед відмінних рис
відмічаємо: явище медіатизації релігії є ширшим за явище віртуалізації
релігії, оскільки останнє, хоча і може розглядатися поза межами мережі
інтернет, не враховує розширення ролі та значення друкованих джерел; через
консервативність православної церкви явище віртуалізації релігії в широкому
сенсі є менш характерним для неї, тоді як медіатизація релігії у значенні
активного залучення медіа в своїй діяльності чітко простежується. Доведено,
що вони мають ряд спільних ознак, саме тому можуть використовуватись як
синонімічні, проте є недоречним говорити про повне співпадіння їх змісту.
Уточнено:
- правову базу діяльності засобів масової інформації (Конституція
України, Закони України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в
Україні», «Про інформацію», «Про телебачення та радіомовлення»). Перед
світськими, як і перед релігійними засобами масової інформації, стоїть
завдання повністю відповідати чинному законодавству в питаннях
забезпечення свободи совісті та віросповідань, тоді як до релігійних засобів
масової інформації, котрі не мають окремого статусу в українській державі та
виступають складовою українського інформаційного простору, не висунуто
специфічних вимог;
- інформаційну діяльність УПЦ – її ресурси й потенціал впливу на
віруючих через релігійні засоби масової інформації, які ми класифікували
територіально (відповідно до єпархії, котра займається їх виходом), за
статусом цих проектів (офіційний-неофіційний), цільовою аудиторією, до
якої більшою мірою звернений проект (діти, молодь, старше покоління) та
типом (друковані видання (газети, журнали, календарі) та аудіовізуальні
10
проекти (радіопередача, телепроект, канал на відеохостингу Youtube,
інтернет-сайт).
Набуло подальшого розвитку:
- розгляд ролі світських та релігійних ЗМІ в контексті медіатизації
релігії та суспільства в цілому та аналіз процесу входження релігійних
організацій до інформаційного простору України.
Теоретичне й практичне значення дослідження полягає в тому, що
матеріали, теоретичні положення й висновки дисертації можуть бути
використані в подальших дослідженнях, що стосуватимуться православ’я,
медіатизації релігії, трансформації релігійних систем у контексті їх
функціонування в інформаційному суспільстві. Положення, сформульовані
та обґрунтовані в дослідженні, можуть бути використані у розробці та
викладанні нормативних курсів та спецкурсів – «Історія релігії», «Соціологія
релігії», «Свобода совісті», «Медіатизація релігії в Україні» тощо. Практичне
значення полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані у
процесі підготовки експертних висновків щодо функціонування УПЦ та
представлення церкви в інформаційному просторі України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою
роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані автором
самостійно.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження
оприлюднені автором у доповідях на міжнародних наукових конференціях,
зокрема: Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського
факультету – 2014» (м. Київ, 2014 р.), Міжнародна науково-практична
конференція «Пріоритети розвитку суспільних наук у XXI ст.» (м. Одеса,
2014 р.), Міжнародна наукова конференція «Україна―Ватикан:
християнство в контексті його включення в різноманіття сфер суспільного
буття» (м. Київ, 2014 р.), Міжнародна науково-практична конференція
«Релігія і/ або повсякденність» (м. Мінськ, 2015 р.), Міжнародна наукова
конференція «Дні науки філософського факультету – 2015» (м. Київ, 2015 р.),
11
ІІІ Міжнародна наукова конференція «Авраамічні релігії: проблеми свободи
совісті й віросповідання в контексті міжрелігійних чинників у сфері
суспільного буття в Україні та світі» (м. Галич, 2015 р.), XXI Світовий
конгрес Міжнародної асоціації історії релігії «Динаміка релігії: минуле і
теперішнє» (м. Ерфурт, 2015 р.), Міжнародна наукова конференція «Перші
Танчерівські читання «Методологічні проблеми сучасного релігієзнавства»
(м. Київ, 2015 р.), Міжнародна наукова конференція «Дні науки
філософського факультету – 2016» (м. Київ, 2016 р.); всеукраїнських
конференціях: Конгрес молодих дослідників релігії «Релігія в сучасній
культурі» (до 10-річчя МАР) (м. Київ, 2014 р.), Всеукраїнська науковопрактична конференція «Релігієзнавство в Київському університеті:
інституційний та персональний виміри» (м. Київ, 2014 р.), «Сучасні наукові
дослідження представників суспільних наук – прогрес майбутнього» (м.
Львів, 2015 р.); круглих столах: «Правове регулювання релігійного життя:
історія, сучасність, перспективи» (м. Харків, 2014 р.), «Філософська
антропологія у теоретичних та практичних вимірах: освіта, наука, мистецтво,
медіа-простір» (м. Київ, 2015 р.), семінарі з православ'я МАН тощо.
Результати дослідження доповідались та обговорювались на науковометодологічних семінарах кафедри релігієзнавства Київського національного
університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основний зміст дисертації висвітлено у 5 наукових
статтях, що вміщені у фахових виданнях, визначених ДАК Міністерства
освіти і науки України, 2 наукових статтях, що вміщені у виданнях, котрі
входять до міжнародних наукометричних баз даних, і 10 тезах наукових
доповідей.
Структура дисертаційного дослідження зумовлена специфікою
об’єкта аналізу та логікою його дослідження, що випливає із поставленої
мети й завдань. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що
поділяються на підрозділи, висновків та списку використаної літератури.
Обсяг дисертації (без списку використаних джерел) – 190 сторінок, загальний
12
обсяг – 210 сторінок. Список використаних джерел займає 20 сторінок і
містить 180 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
У нашому дослідженні було виявлено особливості сприйняття УПЦ в
медійному просторі України.
Теоретико-методологічну основу роботи склали праці зарубіжних та
вітчизняних науковців, котрі зосереджували свої дослідження на вивченні
комунікації, теоріях мовної комунікації, моделях комунікативного акту,
рівнях комунікаційних процесів, релігійній комунікації християнства,
трансформаціях релігійного життя, історії православної церкви, становленні
та особливостях державно-церковних відносин в Україні, специфіці
православної комунікації тощо.
Оскільки об’єктом нашого дослідження визначено УПЦ, а
предметом ― особливості сприйняття УПЦ в світських та релігійних засобах
масової інформації, то необхідно було встановити правовий статус цих ЗМІ.
Так, ми зробили висновок, що нормативно-правовою базою для
виокремлення правових засад функціонування релігійних ЗМІ в країні є
Конституція України та міжнародні правові документи, що імплементовані
державою. Окрім цього, на рівні державних структур та громадських
організацій ведеться контроль та створюються ініціативи щодо подальшого
вдосконалення основних та другорядних положень. Крім того, в роботі
набули розгляду Закони України, зокрема ті частини, що стосуються
друкованих ЗМІ, теле- та радіопроектів тощо.
Дослідження питання функціонування українського православ’я в
медійній сфері показало, що попередні розвідки здебільшого були здійснені
журналістами, тому вони є більш загальними та мають на меті виявляти
загальні тенденції явища релігійної преси, розглядаючи її на кшталт
світської. Представленість православних церков у теле- та радіоефірах, в
мережі інтернет раніше не розглядалася.
Відзначаючи високий рівень впливу ЗМІ на традиційні системи в
цілому, погоджуючись з тим, що рівень залученості до трансформаційних
процесів православних церков як у світі, так і в Україні перебуває на етапі
185
становлення, нам вдалося довести, що представники УПЦ займають
лідируючі позиції серед православних церков в Україні. Останнє було
здійснено шляхом контент-моніторингу друкованих ЗМІ, телепроектів,
радіопроектів, перегляду інтернет-джерел.
Отже, ми констатуємо, що особливість сприйняття УПЦ в засобах
масової інформації полягає у таких положеннях:
1. Проаналізувавши світські засоби масової інформації, ми
констатуємо, що в них релігійна сфера розглядається як одна із сфер життя
суспільства – щоденні видання здебільшого інформують про події з життя
церкви, тоді як щотижневі та щомісячні матеріали мають аналітичний
характер. Висвітлення цих подій та реакція на них здійснюється через
світські видання безпосередньо або у відповідних рубриках та на
поліконфесійних платформах. Світські платформи передачі інформації також
використовуються представниками релігійних організацій задля непрямих
дебатів та закидів до інших релігійних організацій, рідше – задля донесення
власної позиції. Так, представники УПЦ частіше виправдовують дії
представників своєї церкви або в цілому роз’яснюють свою позицію.
2. Особливість сприйняття УПЦ в світських засобах масової
інформації та суспільстві в цілому безпосередньо пов’язана з динамікою
суспільно-політичного життя та соціально-політичними настроями в країні,
оскільки приналежність церкви до Московського патріархату виступає
ключовою у розгляді організації. Здійснення впливу на реципієнтів,
відповідно до моделі М. де Флера і С. Болл-Рокеш, відбувається,
здебільшого, на когнітивному рівні (на цьому рівні відбувається раціональне,
критичне, логічне сприйняття та переробка інформації). Водночас
особливостями такого сприйняття є предметність, цілісність, структурність,
константність, вибірковість, осмисленість. Крім того, відмічається плюралізм
світських ЗМІ у питанні висвітлення діяльності УПЦ.
3. Інформаційне спрямування поліконфесійних проектів пов’язане
із прагненням надавати об’єктивну інформаційно-аналітичну інформацію та
186
експертну оцінку у сфері суспільно-релігійних та державно-церковних
відносин в Україні. І хоча деякі проекти не відповідають заявленому курсу,
проте сьогодні в Україні функціонують декілька авторитетних інтернетплатформ поліконфесійного спрямування, котрі також здійснюють вплив на
сприйняття УПЦ на когнітивному рівні, представляючи релігійну
організацію як одну з тих, що діють в Україні, рідше – на афективному рівні.
Серед особливостей сприйняття УПЦ варто відзначити предметність,
цілісність, константність (частково стереотипну та упереджену), вибірковість
у наданні інформації.
4. На підставі проведеного аналізу було встановлено функціональні
особливості використання засобів масової інформації представниками
іноконфесійних засобів масової інформації (УПЦ КП та УАПЦ). У своїх
медіа представники УПЦ КП роблять акцент на проповідь; інформаційна
діяльність в єпархіях покладена на місцеве духовенство, велика увага
приділяється патріарху Філарету та його візитам, проповідям, коментарям.
Тобто друковані матеріали церкви мають більш внутрішньо-духовну
направленість, тоді як теле-, радіодебати та спілкування з журналістами рідко
обходяться без згадування УПЦ. Серед особливостей сприйняття УПЦ тут
варто наголосити на частковій предметності, цілісності, структурності,
осмисленості та вибірковості у сприйнятті релігійної організації, оскільки
про дану релігійну організацію майже не згадують у матеріалах. Тоді як
осмисленість та вибірковість більшою мірою виражається у віднесенні УПЦ
до певної групи, котра досить сильно відрізняється від поглядів УПЦ КП у
питаннях соціально-політичного характеру, об’єднання православних церков
тощо. Водночас медіа УАПЦ не відповідають заявленій періодичності
виходу та недоступні широкому загалу. У ході дослідження було відзначено
відсутність чітко сформованої інформаційної підтримки, прямого контакту з
представниками церкви. Оскільки представники церкви не з’являються в
ефірах поліконфесійних проектів, то це унеможливлює висновки стосовно
особливостей сприйняття УПЦ в їхніх медіа.
187
5. Серед спільних рис світських, поліконфесійних та
іноконфесійних видань щодо сприйняття УПЦ варто наголосити на
наступному: УПЦ розглядається як одна із православних церков, що діє в
Україні; звернення до висвітлення питань з життя церкви відбувається у
періоди християнських свят, значимих подій у житті церкви та під час
активних обговорень щодо необхідності залучення церкви до суспільнополітичних подій тощо; фрагментарне та упереджене сприйняття організації
внаслідок компрометуючих УПЦ висловлювань та дій окремих
представників церкви, котрі відрізняються від офіційної позиції церкви та
прикладу життя духовенства в цілому. Серед відмінних рис варто зазначити
наступне: конфесійно-орієнтовані видання (матимемо на увазі ресурси УПЦ
КП та УАПЦ) у своїх матеріалах не звертаються до висвітлення питань із
життя УПЦ, використовуючи для дискусій поліконфесійні або світські
платформи; залежно від авторства та суспільних настроїв матеріали світських
та поліконфесійних видань можуть носити як об’єктивний, так і упереджений
характер відносно УПЦ. Матеріали про УПЦ в іноконфесійних виданнях
відсутні; звернення до позиції представників УПЦ зі сторони представників
інших православних церков відбувається задля демонстрації відмінностей у
позиції з різних питань; конфліктогенні питання православного середовища,
що періодично загострюються, отримують своє відображення та активно
обговорюються у світських та поліконфесійних ЗМІ. Іноконфесійні медіа не
залишають обговорення поза увагою, використовуючи свої платформи лише
для озвучення власної позиції. Отже, світські та поліконфесійні ЗМІ мають
дещо більше спільних ознак у питанні сприйняття УПЦ, тоді як
іноконфесійні видання у власних матеріалах не звертаються до інших
релігійних організацій, використовуючи для цього світські та поліконфесійні
ЗМІ.
6. Наявність конфліктогенного потенціалу в православному
середовищі держави загрожує вже не тільки локальними конфліктами і
дестабілізацією всього українського суспільства, оскільки ця полеміка має
188
місце не лише в міжцерковних колах, але й публічно обговорюється в
світських та релігійних ЗМІ. З-поміж питань, що мають конфліктогенний
характер, в різний час отримують підтримку від тих чи інших науковців та
релігієзнавців, формують особливість сприйняття УПЦ, слід назвати такі:
відстоювання необхідності об’єднання православних церков в Україні /
заперечення необхідності даного об’єднання; реалізація отримання
автокефалії через радикальну модель на базі УПЦ КП чи помірковану на базі
УПЦ; підтримка УПЦ чи УПЦ КП зі сторони політичних лідерів; належність
УПЦ до Московського патріархату може відігравати діаметрально
протилежну роль залежно від суспільно-політичних настроїв суспільства та
зовнішньої політики держави.
7. Своєрідність сприйняття УПЦ на різних етапах формування
державної політики держави та політичних настроїв громадян певною мірою
посприяли оформленню інформаційної підтримки церкви, котра формує
власне інформаційне поле та здатна закриватися від зовнішніх суспільних
настроїв та впливів: УПЦ активно залучена до процесу медіатизації релігії,
котрий характеризує сучасний стан розвитку багатьох країн світу та яскраво
представлений в українському суспільстві – сьогодні вона має власні
друковані видання, випускає радіопередачі, телепроекти, має канали на
відеохостингу Youtube, інтернет-сайти, представлена в найбільш популярних
соціальних мережах та є лідером за кількісним показником серед
православних церков, що діють в Україні. Власні релігійні ЗМІ
представляють діяльність церкви та мають на меті інформувати суспільство
про події в церкві, виконувати інформаційну, світоглядну та просвітницьку
функцію в її межах, а досить часті реорганізації інформаційної роботи церкви
свідчать про намагання удосконалювати роботу та відповідати викликам
сучасного інформаційного суспільства.
8. Аналіз та контент-моніторинг друкованих засобів масової
інформації церкви щодо функціональних особливостей їх спрямованості
показав, що ці ЗМІ створюються синодальними відділами в межах єпархій
189
або за ініціативи представників церкви, відповідальність за цю діяльність
покладена на інформаційно-просвітницький відділ церкви та на однойменні
єпархіальні відділи та окремі структурні одиниці церкви (наприклад, СвятоТроїцький Іонинський монастир). Вони мають різне спрямування, різну
тематику (релігійно-філософську, обрядову, просвітницьку, інформаційну),
поділ за віковими категоріями (діти, молодь, старше покоління) тощо.
9. Своєрідність репрезентації церкви в теле- та радіомовленні
полягає в існуванні низки теле- та радіопередач, котрі мають свою цільову
аудиторію, періодичність виходу та покликані виконувати інформаційну,
просвітницьку та світоглядну функцію. Таким чином реалізується прагнення
церкви стати невід’ємною складовою інформаційного суспільства, бути
авторитетним джерелом надання інформації. Щодо сприйняття, то вплив на
реципієнтів на когнітивному рівні відбувається лише у випадку
інформаційних проектів, тобто новин. Решта просвітницьких проектів
здійснює вплив на афективному рівні, зачіпаючи сферу емоційних та
чуттєвих характеристик з акцентом на приналежності до культурної
спадщини українського народу, православної традиції, УПЦ. Предметність,
цілісність, структурність, константність, осмисленість та вибірковість
сприйняття УПЦ продовжує бути представленою (так само як і в друкованих
виданнях церкви).
10. У результаті аналізу особливостей використання медійної
платформи інтернет представниками церкви було доведено, що присутня
динаміка свідчить про значну зацікавленість у процесах переходу до
інформаційного суспільства представників церкви, котрі активно
використовують інформаційні технології в своїй діяльності. Відмічаючи
значні впливи інформаційних технологій на когнітивний рівень сприйняття,
констатуємо, що когнітивний вплив присутній і в сприйнятті УПЦ. Як
дослідниками, так і віруючими відзначається і прагнення представників
церкви налагодити контакт із суспільством через мережу інтернет, і суттєві
результати цієї діяльності. Завдяки мережі church.ua УПЦ в мережі інтернет
190
сприймається як цілісна організація з окремим представленням єпархій,
монастирів та храмів. І хоча рано говорити про тотальність і цілісність
сприйняття всіх структурних складових церкви, все ж відмічаємо тенденцію
до розбудови інформаційної діяльності. Осмисленість сприйняття УПЦ
проявляється в озвученні й розумінні позицій церкви, що знаходить своє
вираження в мережі інтернет. Тим самим формується вибірковість
сприйняття церкви щодо ставлення до новітніх засобів комунікації та зв’язку.
Таким чином, особливості сприйняття УПЦ представлені через ряд
властивостей, котрі характеризують процес сприйняття в цілому.
11. Головними відмінностями у сприйнятті УПЦ у світських та
релігійних засобах масової інформації є те, що автори матеріалу світських
медіа частіше прагнуть впливати на реципієнтів на когнітивному рівні
(логічному, критичному, аналітичному), тоді як конфесійні видання церкви
демонструють вплив більшою мірою на афективному рівні (ціннісний,
чуттєвий). Проте говорити про тотальність цих тенденцій нам видається
неправильним: і у світських виданнях можна зустріти впливи на
афективному рівні, тоді як конфесійні видання можуть впливати на
реципієнтів на когнітивному рівні.