РЕГУЛЮВАННЯ КОЛЕКТИВНИХ ТРУДОВИХ СПОРІВ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА В УКРАЇНІ

Краткое содержание

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його предмет і об'єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи регулювання колективних трудових спорів в системі соціального партнерства»  досліджено теоретичні основи регулювання трудових спорів; проаналізовано організаційно-економічні засади діагностики та вирішення колективних трудових спорів (КТС) в системі соціального партнерства; досліджено зарубіжні системи соціального партнерства та досвіду регулювання колективних трудових спорів.

Будь-яка організована група людей, зокрема трудовий колектив, являє собою складний багаторівневий соціальний інститут, який характеризується наявністю конфліктного потенціалу. Це пояснюється як об’єктивними (протилежність інтересів сторін соціально-трудових відносин; обмеженість ресурсів та боротьба за право володіння, використання та розпорядження ними; недосконалість комунікацій, громіздкість та неефективність системи управління; організаційна недосконалість; відсутність системи зворотного зв’язку тощо), так і суб’єктивними (наявність у складі персоналу підприємства, організації працівників, природно схильних до конфліктної поведінки і застосування конфліктних методів вирішення розбіжностей) чинниками.

У результаті дослідження еволюції наукових поглядів у рамках проблеми соціальних конфліктів (табл. 1), визначення недоліків розглянутих теорій (високий рівень абстракції; недостатньо чітке визначення поняття «соціальний конфлікт»; односторонній підхід до пояснення причин, функцій, факторів та наслідків соціальних конфліктів), з використанням міждисциплінарного підходу запропоновано визначення соціального конфлікту як форми взаємодії між актуальними (дійсними) або уявними супротивниками (сторонами конфлікту), що характеризується несумісністю їх інтересів, позицій і цілей, загостренням протиріч, що виявляється у формі відкритої або прихованої боротьби, та невизначеністю результату; колективного трудового конфлікту – як форми взаємодії між сторонами соціально-трудових відносин (колективами найманих працівників та роботодавцями), що викликана дійсним або уявним конфліктом інтересів, позицій, цілей, проявляється у формі відкритої або прихованої боротьби та характеризується невизначеним результатом; колективного трудового спору – як інституціолізованої стадії колективного трудового конфлікту, яка має законодавчо визначені межі: розпочинається, якщо відповідь роботодавця не надається у встановлений термін, або якщо наймані працівники (представницький орган найманих працівників) прийняли рішення щодо незгоди з рішенням роботодавця (уповноваженого ним органа), та закінчується прийняттям рішення примирною комісією, трудовим арбітражем, винесенням судового рішення, підписанням мирової угоди.

З використанням одеражних результатів розроблено типологію трудових конфліктів: за кількістю суб’єктів (внутрішньо особистісний, міжособистісний, між особистістю та групою, міжгруповий); за сферою інтересів (економічний, політичний, соціальний); за сферою життєдіяльності (трудовий, політичний, сімейний, побутовий, педагогічний, військовий); за змістом (ресурсний, статусний, комунікативний, ідеологічний); за ознакою підлеглості (горизонтальний, вертикальний, змішаний); за характером  об’єкта (реалістичний, нереалістичний); за ступенем легальності (легальний, легальний з окремими порушеннями, стихійний); за ступенем вираженості (прихований, відкритий); за ступенем адекватності сприйняття конфлікту (істинний, випадковий, зміщений, неправильно приписаний, неправдивий, потенційний); залежно від способів вирішення (антагоністичний, компромісний); за походженням (ендогенний, екзогенний); за можливістю відводу напруження (каналізуючий, ескалуючий); за показником динаміки (стрімкий, уповільнений); за часовими параметрами (короткочасний, довготривалий); за рівнем інтенсивності (із високою інтенсивністю, з середньою інтенсивністю, з низькою інтенсивністю); за рівнем насильства (насильницький, ненасильницький); за результатом (конструктивний, деструктивний); за предметом (конфлікт права, конфлікт інтересів).