Володимир Олександрович Замлинський – історик, джерелознавець, педагог (1930-1993 рр.)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, його хронологічні межі, підкреслено наукову новизну та практичне значення дисертації.

У першому розділі – «Історіографія та джерела дослідження» проаналізовано стан наукового розроблення проблеми та охарактеризовано джерельну базу дослідження. Розділ складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Стан наукового розроблення проблеми» за хронологічним принципом розглянуто науковий доробок вчених, котрі досліджували життєвий та творчий шлях В.О. Замлинського, окремі аспекти його наукової, педагогічної та організаційної діяльності.

Вивчення літератури дало можливість умовно визначити два історіографічні періоди: перший (1958-1993) – прижиттєві публікації, в яких досліджується творчість вченого. Як правило, це відгуки та рецензії на щойно опубліковані праці; другий (1994-2011) – висліди, написані після смерті історика, у яких вивчається біографія, аналізується наукова спадщина і оцінюється його внесок в історичну науку.

Протягом першого історіографічного періоду вийшло друком  близько 10 розвідок, у яких постать В.О. Замлинського висвітлювалась у контексті наукових та суспільних подій^[1] та понад 40 рефератів та рецензій на його опубліковані праці^[2]. У зв’язку зі смертю вченого було надруковано три некрологи^[3].

Підкреслюється, що прижиттєві публікації мали, здебільшого, оглядовий характер і стосувалися безпосередньо творчості вченого чи висвітлення його біографічних даних. Аналіз його наукових праць не був предметом окремого дослідження. Не розглядалась і його викладацька та організаційна діяльність.

Другий історіографічний період характерний більш поглибленим вивченням та аналізом життєвого шляху та творчості В.О. Замлинського.

Протягом останніх 18 років опубліковано близько 50 різнопланових праць, об’єктом дослідження яких стала постать В.О. Замлинського, його життя та творчість, наукова та педагогічна діяльність. Ці публікації можна систематизувати за трьома групами. До першої ми віднесли статті науково-довідкового характеру, опубліковані в енциклопедіях та довідниках^[4]; до другої–спеціальні праці, присвячені безпосередньо особистості В.О. Замлинського^[5]; до третьої – загальноісторичні праці, де постать вченого висвітлюється побіжно або фрагментарно у контексті вивчення різних історичних проблем^[6].

Інформативно насиченою є двотомна збірка наукових праць, присвячена пам’яті В.О. Замлинського^[7]. У виданні представлено розвідки про життя та творчість вченого, спогади колег та учнів, укладений покажчик його праць.

2008 р. вийшла друком монографія В.О. Замлинського «Гетьмани України», яка була підготовлена ним у 1993 р., але, через смерть історика, не була опублікована. Авторському тексту  передує вступна стаття про вченого, в якій використані численні архівні документи,  спогади рідних, друзів, аспірантів,  відзиви на наукові праці, листування тощо^[8].

Отже, аналіз історіографії життя та діяльності В.О. Замлинського дає підстави стверджувати, що попри наявність достатньої історіографічної бази для комплексного систематизованого дослідження життя та творчості В.О. Замлинського, багато сторін його життєдіяльності не отримали достатнього висвітлення у науковій літературі.

Підрозділ 1.2. «Джерельна база дослідження» містить аналіз комплексу джерел, які поділяються на архівні (неопубліковані документи) та актуалізовані  (видрукувані матеріали).

Перша група джерел (архівні матеріали) зосереджена в Державному архіві м. Києва, особистому архіві В.О. Замлинського, Державному архіві Волинської області, архіві Російського державного гуманітарного університету, архіві Київського національного університету імені Тараса Шевченка,  Житомирському краєзнавчому музеї. Найбільш інформативний комплекс документів зберігається в особовому архівному фонді вченого, який був переданий у Державний архів м. Києва у 1996 р. Хронологічно документи фонду охоплюють період з 1930 р. до 1993 р. Другим за чисельністю та інформативністю є сформований нами особистий архів В.О. Замлинського, зібрання якого налічує 241 справу, часові межі яких охоплюють період життєдіяльності вченого від 1950-х рр. до кінця життя.

Увесь наявний корпус архівних джерел умовно можна систематизувати за сімома групами: біографічні документи; наукові та творчі матеріали; документи педагогічної діяльності; матеріали науково-організаційної та громадської роботи; епістолярні документи; іконографічні (зображальні) джерела; матеріали інших осіб та установ.

До першої групи належать щоденники та записники В.О. Замлинського, автобіографії та характеристики вченого, документи про закінчення  середньої школи  та Московського державного історико-архівного інституту (МДІАІ), особові листки з обліку кадрів, атестат старшого наукового співробітника, трудова книжка, його численні посвідчення, почесні грамоти тощо^[9].

Другу групу джерел представлено текстами (повними та уривками) наукових і творчих матеріалів: рукописи та машинописи (з правками автора) монографій, статей, навчальних посібників, різнопланових наукових розробок, виписки з архівних документів та підготовчі матеріали до його видань.^[10]

До третьої групи включено документи, які відображають педагогічну діяльність вченого в Київському університеті у 1982-1993 рр.^[11]

Четверту групу складає комплекс джерел, що висвітлює науково-організаційну та громадську роботу історика. Він представлений низкою договорів з редакціями видавництв щодо публікування наукових видань вченого, підготовчими матеріалами до проведення V Всесоюзної конференції з джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін, пакетом документів, що відображають діяльність В.О. Замлинського в Експертній  раді секції історії при МВССО  УРСР тощо.^[12]

П’ята група містить листування вченого (упорядковане за абетковим принципом) з друзями, колегами, редакторами , рідними, читачами тощо^[13].

Шоста група представлена блоком фотографій та ілюстрацій,  зібраних В.О. Замлинським для своїх наукових праць, фотографіями родини вченого, його близьких та друзів.^[14]

Сьома група уміщує матеріали інших осіб, зокрема монографії, розділи до колективних праць, статті та ін.^[15]

Документи, які репрезентують різноманітні напрями діяльності вченого та окремі сторінки його життєвого шляху зберігаються також у фондах Державного архіву Волинської області^[16], в архівах Київського національного університету імені Тараса Шевченка^[17] та Російського державного гуманітарного університету.^[18] У Житомирському краєзнавчому музеї знаходиться колекція вченого, що налічує 85 од. документів і речових предметів. Хронологічно матеріали охоплюють 1946-1993 рр. і стосуються як наукової, педагогічної та громадської діяльності вченого, так і висвітлюють його побут^[19].

До другої групи (актуалізовані матеріали) належить науковий доробок вченого (опубліковані праці, доповіді на конференціях, рецензії та ін.) та спогади про нього. Бібліометричний аналіз творчості В.О. Замлинського свідчить, що за 35 років активного творчого життя вченим було опубліковано 352 наукові праці загальним обсягом понад 14 тис. сторінок (враховуючи колективні видання). Він є автором 24-х особистих та 28-и колективних монографій, 214 статей у часописах та збірниках наукових праць, 84-х газетних публікацій. У середньому за рік вчений писав понад 400 сторінок тексту, публікував 10 наукових розвідок.

Таким чином, виявлена та опрацьована історіографія та джерельна база проблеми є достатньою для здійснення комплексного наукового дослідження життя та діяльності В.О. Замлинського.

Другий розділ «Формування особистості та наукових поглядів ученого» складається з двох підрозділів, у яких розглянуто становлення світогляду, формування життєвих пріоритетів та наукових інтересів ученого.

У підрозділі 2.1. «Основні віхи життя та діяльності» на основі наявних джерел реконструйовано життєвий та творчий шлях ученого, який хронологічно відповідає двом основним етапам його життєдіяльності, наукової та педагогічної роботи. Перший–волинський етап (1956-1967) – пов'язаний з працею учителем в школі, завідувачем відділом Волинського обласного державного архіву, директором партійного архіву Волинського обкому КП України, співпрацею в газеті «Радянська Волинь», навчанням у Московському історико-архівному інституті, першими науковими публікаціями та захистом кандидатської дисертації.

Другий – київський етап (1968-1993), який у свою чергу можна поділити на два: роботу в Інституті історії партії при ЦК Компартії України (1968-1982) та працю на посаді завідувача кафедри Київського університету ім. Т.Г.  Шевченка (1982-1993). Кожен з них мав свої особливості, був насичений активною науковою та педагогічною діяльністю, участю в роботі громадських установ, товариств, комісій.

У підрозділі 2.2. «Становлення світогляду та визначення наукових інтересів» зазначено, що формування поглядів ученого відбулося під впливом низки факторів: родинних, освітніх, наукових. Формування світогляду В.О. Замлинського було закладено ще в дитячі роки, які припали на період  Великої Вітчизняної війни.

З’ясовано, що визначальним чинником, який вплинув на становлення наукових інтересів вченого було навчання у Московському державному історико-архівному інституті (1959-1964), де значний вплив на формування В.О. Замлинського  справили такі відомі історики-джерелознавці як М.В. Нєчкіна, О.М. Медушевська, С.О. Шмідт та ін.

Прикметну роль у  його становленні відіграла робота у Волинському обласному державному архіві та партійному архіві Волинського обкому КП України, що сприяло визначенню наукових пріоритетів В.О. Замлинського, зокрема появі інтересу до вивчення документальних (архівних) матеріалів, обрання ним фаху історика.

Третій розділ «Пріоритетна проблематика наукових студій В.О. Замлинського» містить аналіз основних напрямів наукових досліджень історика та складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 3.1. «Історія України в творчості вченого» присвячений вивченню наукового доробку В.О. Замлинського з історії України. Встановлено, що дослідження  вченого стосувалися різних періодів та проблем історії: Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.; участі українських солдат у лютневій революції 1917 р.; історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. та партизанського й підпільного рухів в Україні тощо. Проблемами, які позиціонували В.О. Замлинського в українській історіографії як вченого-дослідника були питання вивчення історії походження та діяльності гетьманів, а відтак упорядкована хронологія інституту гетьманства; постаті Б. Хмельницького як керівника визвольної боротьби українського народу, талановитого дипломата, державного та політичного діяча; тема участі Українського (Волинського) полку у лютневій революції 1917 р., над якою вчений працював понад 20 років і опублікував документальну повість «Волинський полк іде в революцію», яка витримала чотири видання (Львів, 1967; Львів, 1972; Львів, 1977; Київ, 1986). Одним з провідних напрямів наукової творчості вченого  була Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр., партизанський та підпільний рух, боротьба трудящих в тилу¸ дружба і спільна боротьба українського, російського та білоруського народів з німецько-фашистськими загарбниками.

У підрозділі 3.2. «Джерелознавчі галузі знань у працях історика» акцентується увага на доробку вченого з джерелознавства, архівістики та археографії.

Підкреслюється, що питання історичного джерелознавства вчений почав досліджувати ще у 1960-ті рр. під час навчання у МДІАІ. Його увага була зосереджена на вивченні судово-слідчих документів, літописів, епістолярних джерел. Згодом у своїх працях він розробляв проблеми теоретичного джерелознавства, зокрема принципи і методи наукового аналізу документів, застосування критеріїв об’єктивності та достовірності джерела, їх систематизації та введення до наукового обігу. Він довів тяглість традицій українського джерелознавства, що склалися наприкінці ХІХ ст. та визначив центри, у яких сформувалися джерелознавчі школи.

Встановлено, що вчений вивчав особливості писемних та зображальних документів при реставраційних роботах, археологічних та археографічних пошуках. Він виступав за збереження, облік та описування документальних пам’яток, удосконалення законодавства щодо збереження культурної спадщини України.

 Значну увагу вчений приділяв археографії, зокрема вивченню історії публікацій історичних документів, розробці теорії та методики їх видання. Безперечно, працюючи в умовах панування єдиної марксистсько-ленінської ідеології, В.О. Замлинський не завжди об’єктивно трактував окремі положення історичних документів, вимушений був обстоювати позиції, вигідні офіційній історіографії..

У підрозділі 3.3. «Дослідження комплексу спеціальних історичних дисциплін у науковому доробку В.О. Замлинського» встановлено, що вчений вивчав спеціальні історичні дисципліни, зокрема геральдику, генеалогію, символіку, біографістику тощо. Він був ініціатором створення та одним з авторів першого в Україні навчального посібника з курсу «Спеціальні історичні дисципліни», де було представлено 60 дисциплін. Внесок ученого в розвиток геральдики презентовано групою публікацій, яку умовно можна систематизувати за трьома блоками: а) українські земельні герби; б) міська геральдика України; в) родові герби гетьманів України. В.О. Замлинський  визначив основні засади процесу герботворчості та обґрунтував необхідність створення єдиного реєстру геральдичних пам’ятників  в Україні.

Біоісторіографічна складова у працях ученого представлена групою досліджень про гетьманів Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Дорошенка, І. Мазепу, П. Орлика, П. Полуботка та ін; одного з перших авіаконструкторів в Україні Ю. Кондратюка; першого ректора Київського університету М. Максимовича; історика М. Костомарова та ін.

Четвертий розділ «Педагогічна та організаційна діяльність вченого» складається з двох підрозділів та присвячений дослідженню викладацької та організаційної діяльності В.О. Замлинського.

У підрозділі 4.1. «Викладання лекційних курсів» досліджена  педагогічна  робота вченого у Київському університеті.

З’ясовано, що його діяльність була пов’язана з питаннями організації навчального процесу на кафедрі та спрямуванням її роботи на вдосконалення підготовки професійних істориків-джерелознавців. На основі аналізу програм нормативних курсів «Архівознавство», «Джерелознавство», «Основи науково-дослідної роботи студентів» та спецкурсів «Методика вивчення історичних джерел», «Джерелознавство Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.» та ін. доведено, що вчений застосовував комплексний підхід у викладанні лекцій, використовував нові методичні прийоми задля засвоєння матеріалу. З 1992 р. він забезпечує читання  таких спецкурсів, як «Символіка і емблематика», «Джерела української державності», «Атрибути державної влади». Введення нових курсів зумовило розробку вченим навчальних програм, тематики семінарських занять та видання методичних рекомендацій.

Значну увагу В.О. Замлинський приділяв підготовці молодих фахівців, керував аспірантами та здобувачами. Підраховано, що під керівництвом вченого було захищено 12 кандидатських дисертацій.

Підрозділ 4.2. «Організаційна діяльність» присвячений науково-організаційній та громадській діяльності В.О  Замлинського в роботі  наукових інституцій, товариств, редакціях часописів.

Встановлено, що вчений брав участь у роботі Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, республіканського товариства «Знання», був заступником головного редактора «Українського історичного журналу», членом редколегій журналів «Київська старовина», «Архіви України», видавничих серій «Реабілітовані історією» та «Пам’ятники історичної думки України», а також  членом 3-х спеціалізованих рад по захисту кандидатських та докторських дисертацій.

Тож, педагогічна та організаційна діяльність вченого складалася з кількох чинників: а) удосконалення рівня навчального процесу, введення нових лекційних курсів; б) підвищення кваліфікаційного рівня викладачів; в) організація та проведення методичних семінарів на факультеті; г) робота в Експертній раді Мінвузу та ін. наукових та освітянських установах; д) ініціювання заходів щодо започаткування наукових серій «Пам’ятники історичної думки України» та «Гетьмани України».

---

[1] Жученко І. Захист докторської дисертації В. Замлинським / І. Жученко // Укр. іст. журн. – 1978. – № 12. –  С. 144–145 ; Дубина М. Дума про Червону Волинь / М. Дубина // Сільські вісті. – 1974. – 18 трав. ; Депо Л. Грані між художником і дослідником / Л. Депо // Світло Жовтня. – 1967. –16 груд. ; Віктор В. Історія вчить, якщо її вчити / В. Віктор // Нар. трибуна. – 1993. – 7 квіт. ; Сургай Г. Кафедра архивоведения и специальных исторических дисциплин Киевского государственного университета /  Г. Сургай, Д. Табачник // АЕ за 1983 г. – М., 1985. – C. 174–177.

[2] Вартанов Г. Астронавт Юрій Кондратюк / Г. Вартанов // Україна. – 1964. – № 43. – С. 7 ; Білан М. Шлях у революцію / М. Білан // Літ. Україна. – 1967. – 17 листоп. ; Цьось С. Герой твору – мій земляк / С. Цьось // Світло жовтня (Рожищенський р-н, Волинська обл.). – 1967. – 16 груд. ; Олійник М. Слово про полк / М. Олійник // Літ. Україна. –1972. – 18 серп. ; Мельниченко В. Шлях у революцію / В. Мельниченко // Друг читача. – 1972. – 7 верес. ; Марущак П. Нескорений край / П. Марущак // Рад. Волинь. – 1965. – 29 жовт. ; Прокоп’юк М. Люди з чистою совістю / М. Прокоп’юк // Рад. Волинь. – 1979. – 6 лют. ; Зенина А. [Реферат] / А. Зенина  // Общественные науки в Украинской ССР. Великая Отечественная война 1941–1945 гг. : реф. сб. – М. ; Киев, 1985.  – Ч. 2. – С. 91–93. – Реф. кн.: Подвигом уславлені: герої Радянського Союзу – партизани і підпільники України в роки Великої Вітчизняної війни. – К. : Політвидав України, 1978. – 351 с. ; Волинец В. Днепр – река героев: свидетельства всенародного подвига / В. Волинец // Архіви України. – 1985. – № 2. – С. 75–76. – Рец. на кн.: Днепр – река героев: свидетельства всенародного подвига / [кол. авт.-сост.: Н. И. Луцев (рук.), П. Я. Добровольский, В. А. Замлинский и др. ; предисл. К. С. Москаленко]. – Киев : Политиздат Украины, 1983. – 371 с., ил. ; Котляр М. Слово про Богдана / М. Котляр // Комуніст України. – 1990. –  № 2. – С. 91.

[3] [Некролог] Замлинський Володимир Олександрович // Архіви України. – 1993. – № 4–6. – С. 76–77 ; [Некролог] Замлинський Володимир Олександрович // Укр. іст. журн. – 1994. – № 2/3. – С. 156–157 ; [Некролог] Замлинский Владимир Александрович // Киев. ведомости. – 1993. – 28 дек.

[4] Замлинський Володимир Олександрович // Джерелознавство історії України : довідник / редкол.: М. Я. Варшавчик (голова), Г. В. Боряк та ін. – К., 1998. – С. 170–171 ; Войцехівська І. Замлинський Володимир Олександрович / І. Войцехівська // Енциклопедія історії України / редкол. В. А. Смолій (голова) та ін. – К., 2006. – Т. 3. – С. 245–246 ; Замлинський Володимир Олександрович // Історичний факультет Київського національного університету : довідник / упоряд. Г. Д. Казьмирчук. – К., 2004.  С. 202 ; Войцехівська І. Замлинський Володимир Олександрович / І. Войцехівська, С. Севрюк // Українська архівна енциклопедія. – К., 2008. – С. 417–418.

[5] Джеджула Ю. Думка, перервана на злеті / Ю. Джеджула, І. Войцехівська // Київ. старовина. – 1994. – № 5. – С. 102–106 ; Слідзюк П. Музейний комплекс земляка / П. Слідзюк // Новини Андрушівщини. – 1996. – 18 трав. ; Севрюк С. Геральдична проблематика в працях Володимира Замлинського / С. Севрюк // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики : зб. наук. пр. : у 2 ч. – К., 2004. – Число 11, ч. 1. –  С. 165–174 ; Севрюк С. До проблеми вивчення інституту гетьманства у творчості Володимира Замлинського / С. Севрюк // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. : зб. наук. пр. : у 2 ч. – К., 2006. – Число 13, ч. 2. – С. 139–151.

[6]Калакура Я. Архівіст третього тисячоліття (модель історика-архівіста очима архівознавчої кафедри Національного університету імені Тараса Шевченка) / Я. Калакура // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. – К., 1999. – Вип. 1. – С. 37–45 ; Калакура Я. Спеціальні галузі та дисципліни історичної науки в системі підготовки істориків / Я. Калакура // Вісн. Київ. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Історія. – К., 1999. – Вип. 41. – С. 4–7.

[7] Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики : зб. наук. пр. : у 2 ч. – К., 2001. – Число 6 (7), ч. 1. – 416 с. ; ч. 2. – 444 с.

[8] Войцехівська І. Про автора й долю його книги [вступ. ст.] / І. Войцехівська, С. Севрюк // Замлинський В. О. Гетьмани України: монографія / В. О. Замлинський. – Луганськ, 2008. – С. 3–22.

[9] Державний архів м. Києва, ф. Р-1600, оп. 1, спр. 61–62, 64–65, 67, 74, 75 ; Особистий архів В. О. Замлинського, спр. 1, 4, 6–9, 14–15, 18, 20, 22–23, 28–29, 33.

[10]Державний архів м. Києва, ф. Р-1600, оп. 1, спр. 1–17, 20–29, 33, 34, 37, 39, 50, 51, 56, 60, 90–103, 109, 117 ; Особистий архів В. О. Замлинського, спр.34, 35, 42, 54, 56–59, 66, 71, 75, 82, 93, 96.

[11] Державний архів м. Києва, ф. Р-1600, оп.1, спр. 41, 58, 59, 66 ;  Особистий архів В. О. Замлинського, спр. 99–102, 106–110, 113, 114, 129.

[12] Державний архів м. Києва, ф. Р-1600, оп.1, спр.72, 78, 85 ;  Особистий архів В. О. Замлинського, спр. 130–135, 137, 138, 140–142.

[13] Державний архів м. Києва, ф. Р-1600, оп.1, спр. 79, 90, 93–94, 96 ; Особистий архів В. О. Замлинського, спр. 143–168, 185, 194, 197, 201-203.

[14] Державний архів м. Києва, ф. Р-1600, оп.1, спр. 128–132, 134–136, 139, 141, 143, 146, 148–150, 153–160 ; Особистий архів В. О. Замлинського, спр. 204, 209–211, 214, 216.

[15] Державний архів м. Києва, ф. Р-1600, оп.1, спр. 124, 125, 126 ; Особистий архів В. О. Замлинського, спр. 217, 224, 229-231, 237, 239, 241.

[16] Державний архів Волинської області, ф. Р-67, оп. 4, спр. 48, 52, 56 ; оп. 6, спр. 40–41 ; ф. П-1, оп. 6, спр.310 ; ф. П-597, оп. 2, спр. 58.

[17] Архів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Особова справа В. О. Замлинського. ПВС-70. – арк. 1–89.

[18] Архів Російського державного гуманітарного університету. Управління справами. Особова справа В. О. Замлинського № 116. 1959–1964. – арк.1–14.

[19] Житомирський краєзнавчий музей. Колекція В. О. Замлинського, спр. 1–43.