ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, мету та завдання дослідження, об’єкт і предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію результатів дисертації та публікації.
Розділ 1 «Загальнотеоретична характеристика адміністративної відповідальності за порушення у сфері використання та охорони водних ресурсів» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «Вплив сучасних тенденцій державної політики
на адміністративну відповідальність у сфері використання та охорони водних ресурсів України» досліджено правові аспекти державної водної політики; виокремлено та проаналізовано сучасні тенденції державної водної політики України; встановлено, що одним з основних засобів адміністративно-правової охорони у сфері використання та охорони водних ресурсів є юридична відповідальність, яка наразі потребує вдосконалення.
Акцентується увага на необхідності підвищення ролі та значення компенсаційно-відновлювальної функції адміністративної відповідальності, що відповідає загальним ідеям гуманізації адміністративної відповідальності. Державна водна політика розглядається як правовий інструмент, який спрямований на запобігання вчиненню правопорушень у сфері використання водних ресурсів та створення умов для правомірної поведінки у сфері використання та охорони водних ресурсів.
В підрозділі 1.2 «Адміністративна відповідальність у системі засобів адміністративно-правової охорони водних ресурсів України» з огляду на ст. ст. 13, 14 та 92 Конституції України, відповідно до яких природні ресурси, в тому числі водні ресурси, перебувають під особливою охороною держави, особливу увагу приділено аналізу адміністративної відповідальності як одного з основних засобів адміністративно-правової охорони водних ресурсів шляхом виявлення та аналізу ознак адміністративної відповідальності у сфері використання та охорони водних ресурсів.
Дослідження адміністративної відповідальності у сфері використання водних ресурсів здійснюється шляхом висвітлення нормативних, фактичних і процесуальних (документальних) підстав. Звертається увага на те, що недостатня чіткість у законодавстві щодо розмежування правопорушень, за які настає адміністративна, а за які - кримінальна відповідальність, призводить на практиці до непоодиноких випадків, коли матеріали направляються для притягнення до адміністративної відповідальності замість передачі їх слідчим органам з метою притягнення до кримінальної відповідальності.
В підрозділі 1.3 «Юридичний склад адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони водних ресурсів як підстава адміністративної відповідальності» здійснено аналіз основних юридичних складів адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони водних ресурсів (надалі - водних правопорушень) шляхом характеристики встановлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які в сукупності характеризують діяння як адміністративне правопорушення.
Визначено загальний та родовий об’єкти, а також безпосередній предмет посягання. Характеризуючи ознаки об’єктивної сторони автором зазначається, що протиправне адміністративно-правове діяння (обов’язкова ознака водного правопорушення) може бути вчинено як активна протиправна дія (ст. 59 «Порушення правил охорони водних ресурсів»), так і шляхом невиконання обов’язків, тобто бездіяльності (ст. 62 «Невиконання обов’язків з реєстрації в суднових документах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами»). Аналізуючи факультативні ознаки водного правопорушення, акцентовано увагу на проблемі визначення та доведення факту шкідливих наслідків, які через особливості водних ресурсів, можуть виявитися не відразу, а зі спливом певного часу та в іншому місці, а шкода, може бути завдана також іншим природним ресурсам (водним живим ресурсам, ґрунтам тощо).
Доведено, що при визначенні суб’єктного складу існує неузгодженість між нормами екологічного та адміністративного законодавства щодо визнання суб’єктами правопорушення юридичних осіб. Оскільки згідно з Водним кодексом України суб’єктами водокористування є як фізичні, так і юридичні особи, обґрунтовано доцільність внесення змін до ст. ст. 48, 59, 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо визнання суб’єктом правопорушення - суб’єкта господарювання.
Зроблено висновок, що адміністративне водне правопорушення - це особливий вид галузевих правопорушень, який містить загальні та специфічні ознаки правопорушень.
В
* * <“"4 Т • • • •• •
розділі 2 «Індивідуалізація адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері використання та охорони водних ресурсів», який складається з чотирьох підрозділів, досліджуються окремі питання реалізації принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності.
Підрозділ 2.1 «Адміністративно-правове регулювання діяльності органів публічної влади у сфері використання та охорони водних ресурсів» присвячено з’ясуванню управлінської діяльності органів публічної влади. Правові засади адміністративної відповідальності в сфері використання та охорони водних ресурсів формуються під впливом державної водної політики України. Реалізація контрольно-наглядових повноважень органами публічної влади дозволяє виявити адміністративні водні правопорушення та притягнути винних до адміністративної відповідальності.
Автором наведено перелік органів публічної влади, до яких включено органи, які здійснюють контрольно-наглядові повноваження, та органи, які мають координаційний характер (контрольно-дорадчий). Уточнено перелік органів публічної влади у сфері використання та охорони водних ресурсів, у складі органів спеціальної компетенції виділено органи, які здійснюють контрольно-наглядові повноваження та органи, які мають повноваження координаційного характеру (консультативно-дорадчі). Їх діяльність спрямована на адміністративно-правову охорону водних ресурсів та регулювання відносин адміністративної відповідальності у сфері використання та охорони водних ресурсів.
Відзначається, що роль органів публічної влади у регулюванні відносин адміністративної відповідальності залежить від їх функціональної спрямованості та знаходить прояв у правотворчій, виконавчо-розпорядчій чи правоохоронній діяльності. Охарактеризовано запобіжні заходи та заходи адміністративної відповідальності (адміністративного примусу).
В підрозділі 2.2 «Адміністративна відповідальність фізичних осіб у сфері використання та охорони водних ресурсів» розглянуто три групи ознак - загальні, спеціальні, особливі, які в сукупності впливають на кваліфікацію водного правопорушення та особливості адміністративного провадження. Це дало змогу виділити та проаналізувати загальний, спеціальний та особливий суб’єкт.
Проведений аналіз дозволив сформулювати зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення ознак загального суб’єкта адміністративної відповідальності в частині уточнення віку фізичної особи щодо її адміністративної відповідальності та закріплення поняття і механізму визначення осудності фізичної особи.
Наукове опрацювання підходів до спеціальних ознак, які характеризують специфіку адміністративно-правового статусу фізичної особи дозволило виокремити та проаналізувати наступне: а) ознаки, що характеризують зв’язок суб’єкта адміністративного правопорушення з водними ресурсами (суб’єкти, яким водні ресурси належать на праві власності або праві користування); б) ознаки, які притаманні спеціальним суб’єктам, що відображають особливості службового становища особи (посадова особа, службова особа, працівник) як суб’єкта адміністративного правопорушення, та характеризують суб’єкта з огляду на наявність у нього відповідних повноважень, тобто пов’язані з певним видом діяльності суб’єкта (наприклад, капітан судна).
Детально аналізуються особливі ознаки суб’єктів адміністративних водних правопорушень. До них віднесено: а) ознаки, які вказують
на протиправну поведінку в минулому (фізична особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності, злісний правопорушник); б) інші особливості правового статусу громадян (громадянство, стать, соціальний статус, тощо). Доведено, якщо зазначені ознаки передбачені складом правопорушення, то вони набувають ознак спеціальних. Наприклад, громадянство особи може бути як особливою, так і спеціальною ознакою. Ст. 62 Кодексу України про адміністративні правопорушення суб’єктом адміністративного правопорушення визначає капітана судна, нормативні акти, які встановлюють кваліфікаційні вимоги до особи, яка може бути капітаном судна, до обов’язкових вимог відносять громадянство України. Щодо решти членів екіпажу судна, зареєстрованого у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, така ознака не передбачена, вони можуть бути громадянами будь-якої держави.
У підрозділі 2.3 «Особливості інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення законодавства у сфері використання та охорони водних ресурсів» обґрунтовано необхідність внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо визнання юридичних осіб суб’єктами адміністративної відповідальності у сфері використання та охорони водних ресурсів.
Зазначено, що до складностей у притягненні юридичних осіб до адміністративної відповідальності, слід віднести відсутність єдиного систематизованого нормативно-правового акту, який би чітко визначав механізм притягнення юридичних осіб до відповідальності у сфері використання та охорони водних ресурсів. Натомість існує велика кількість нормативно-правових актів, зі змісту яких випливає, що суб’єктами адміністративної відповідальності в сфері використання та охорони водних ресурсів можуть бути юридичні особи, що породжує окремі складнощі в сфері правозастосовчої діяльності органів адміністративної юрисдикції. Відсутність належного закріплення адміністративної відповідальності юридичних осіб в законодавстві України зводить нанівець принцип «забруднювач платить». Сьогодні іноземні компанії переводять в Україну свої екологічно шкідливі виробництва, які стають надто дорогими в експлуатації в ЄС, а в Україні, внаслідок наявних прогалин у законодавстві (малоефективної відповідальності), продовжують приносити доходи своїм власникам. Проаналізувавши законодавство зарубіжних країн, відзначено, що переважна більшість цих країн визнає юридичних осіб суб’єктами адміністративної відповідальності.
Аналіз адміністративного законодавства України та спеціальної літератури дав можливість зробити висновок, що адміністративній відповідальності юридичних осіб притаманні загальні ознаки юридичної відповідальності. Поряд з тим, адміністративна відповідальність юридичних осіб має свої особливості. Головною особливістю є те, що до адміністративної відповідальності притягають не конкретного громадянина чи посадову особу, а в цілому підприємство, установу, організацію в особі адміністрації підприємства. Об’єктивна сторона правопорушень юридичних осіб характеризуються тривалим характером проступків і повторюваністю. Тому в Кодексі України про адміністративні правопорушення мають бути закріплені не тільки положення про можливість притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб, але й види стягнень, які на них накладаються та, по можливості, склад правопорушень в сфері використання та охорони водних ресурсів.
Підрозділ 2.4 «Індивідуальні ознаки адміністративного провадження при розгляді адміністративних правопорушень у сфері використання та охорони водних ресурсів» присвячено процесуально-правовим аспектам адміністративної відповідальності щодо визначення індивідуальних ознак адміністративного провадження у сфері використання та охорони водних ресурсів.
Зазначено, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить загального визначення адміністративного провадження, відсутні тлумачення провадження у справах про правопорушення у сфері використання та охорони водних ресурсів. Адміністративне провадження, на думку автора, це з однієї сторони притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, а з іншої - попередження адміністративних правопорушень. Тому, провадження у справах про адміністративні правопорушення в сфері використання та охорони водних ресурсів є складовою частиною адміністративного процесу та видом адміністративного юрисдикційного провадження.
Таким чином, провадження у справах про адміністративні порушення у сфері використання та охорони водних ресурсів характеризується тим, що виникає у зв’язку із вчиненням адміністративного правопорушення та необхідністю проведення адміністративного розслідування; реалізується тільки визначеним колом суб’єктів особливе місце серед яких посідають органи виконавчої влади; процесуальні акти цього провадження мають певну специфіку; за допомогою даного провадження реалізуються норми адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері використання та охорони водних ресурсів; здійснюється, як правило, у позасудовому порядку; з усіх видів адміністративного процесу воно найбільш подібне до юрисдикційних проваджень в інших галузях права (зокрема, кримінально-процесуального).