КОНТРОЛЬ МОМЕНТУ ІНЕРЦІЇ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИХ КОМПЛЕКСІВ ТА СИСТЕМ НА ОСНОВІ УДОСКОНАЛЕНОЇ ТЕОРІЇ ЕЛЕКТРОДИНАМІЧНИХ АНАЛОГІЙ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв'язок з науковими програмами, сформульовано мету і задачі дослідження, висвітлено наукову новизну отриманих результатів, показано їх практичне значення та рівень апробації, встановлено особистий внесок автора з посиланнями на його публікації.  

В першому розділі розкрито сучасний стан теорії контролю моменту інерції електротехнічних комплексів і систем з обертальною та складною формами руху, у зв’язку з чим обґрунтовано необхідність, окреслено область, виявлено задачі і сформовано основні напрямки дослідження. Для цього: 1) проаналізовано значення і вплив моменту інерції на роботу електротехнічних установок, комплексів та систем. Показано, що момент інерції є важливим динамічним параметром. Водночас встановлено недостатньо адекватне відображення його значення в довідниках і технічних умовах; 2) проведено огляд і систематизацію відомих методів і засобів контролю моменту інерції, здійснено їх порівняльний аналіз. Встановлено, що на сьогодні основними методами контролю моменту інерції є експериментальні методи, які переважно орієнтовані на руйнівну форму контролю, що для більшості електротехнічних систем з економічних і технічних причин є неприйнятним. Інші ж методи (методи допоміжного маятника, крутильних коливань, самогальмування, прямий метод) не забезпечують необхідної точності під час визначення моменту інерції; 3) з позицій теорії множин і відношень доведена невідповідність між емпіричною і теоретичною основами теорії контролю моменту інерції. Показано, що задача розробки нових методів і засобів неруйнівного контролю є окремим проявом цієї наукової задачі і потребує попереднього створення додаткових базисних елементів в теорії контролю; 4) розкрито і сформовано коло істотних задач, які пов’язані з першою і породжені проблемою невідповідності; 5) для розв’язування виявлених задач за основу обрано гіпотетико-дедуктивний підхід.

В другому розділі закладено, розроблено і розвинуто окремі базисні елементи теорії контролю моменту інерції електротехнічних комплексів і систем з обертальною та складною формами руху. Для цього введено нове теоретичне поняття – система узагальненого перетворювача моменту інерції.