ОБҐРУНТУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ЗАГОРТАЮЧИХ РОБОЧИХ ОРГАНІВ ДЛЯ ПРЯМОЇ СІВБИ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і задачі досліджень, визначено наукову та практичну цінність отриманих результатів досліджень.

У першому розділі «Сучасний стан проблеми і вибір напрямів дослі­джень» проведено аналіз негативного впливу на екологічний стан ґрунтів традиційних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Розг­лянуто технічне забезпечення для сівби зернових культур в технологіях міні­мального і нульового обробітку ґрунту, проведений його аналіз за основними показниками виконання технологічного процесу. Наведено характеристику основних типів загораючих робочих органів та проаналізовано можливість їх використання в таких технологіях. Проведено огляд теоретичних досліджень роботи сошників з різними кутами входження в грунт та умов відведення ро­слинних решток із зони їх дії. Обґрунтовано необхідність удосконалення за­гортаючих робочих органів посівних машин для прямої сівби зернових куль­тур з гострим кутом входження в грунт для забезпечення їх працездатності і підвищення ефективності функціонування.

Вагомий внесок в розвиток теоретичних основ процесів землеробства та створення посівних машин в свій час внесли Горячкін В.П., Лєтошнєв М.М., Василенко П.М., Пігулєвський М.Х., Сабліков В.М., Погорілий Л.В., Морозов І.В., Аніскевич Л.В., Сисолін П.В., Шмат С.І., Бакум М.В. та ін.

Проведений огляд наукових досліджень показав, що на цей час не дос­татньо обґрунтовано наукові підходи до розробки конструкцій сошників для прямої сівби зернових культур в умовах наявності на поверхні поля великої кількості післяжнивних рослинних решток. Вирішення проблеми в багатьох випадках здійснюється створенням надто складних конструкцій сошників, що в результаті призводить до значного підвищення енергетичних витрат та під­вищення питомої металоємності.

Аналіз конструкцій сівалок показує, що досить високу питому метало­ємність мають сівалки обладнані загортаючими робочими органами з тупим кутом входження в ґрунт. Збільшення ширини захвату таких сівалок можна досягти тільки за рахунок збільшення маси, при цьому питома металоємність практично залишається на одному рівні і сягає більше одної тонни на метр ширини захвату.

Кращі агроекологічні показники мають сівалки з сошниками із гострим кутом входження в ґрунт, проблемою широкого впровадження яких є забива-ння їх стояків рослинними рештками. Вирішення цієї проблеми відкриє шлях до суттєвого зниження металоємкості посівних машин, а отже і негативного їх впливу на основний засіб сільськогосподарського виробництва – грунт.

У другому розділі «Теоретичний аналіз взаємодії конструкції сошника з рослинними рештками» проведено теоретичні дослідження процесу взаємодії із стеблевідводом та умови сходження з його поверхні рослинних решток різних видів, геометричних та технологічних параметрів.

Для вирішення поставленої задачі запропоновано конструкцію посівної секції, сошник (рис. 1) якої виконаний у вигляді долотоподібної лапи 1 прик- ріпленої до стояка 3, з відігнутим від вісі сошника стеблевідводом 2.

Рух рослинних решток досліджували у випадку коли вони знаходяться на стеблевідводі на трьох ділянках: крутий підйом без відведення рослинних решток – S1; пологий підйом з відведенням рослинних решток від стояка – S2; пологий спуск із скиданням рослинних решток – S3. Основними конструк-тивними параметрами стеблевідводу, від яких залежить робота сошника в цілому є: a,  b, g, H1, H2, H3 – кути нахилу стеблевідводу до поверхні ґрунту та його висота відповідно на першій, другій та третій ділянках; l1 – довжина першої ділянки стеблевідводу; l2, l3 – відстань від вісі стояка сошника до стеблевідводу, відповідно на другій та третій ділянках; R1, R2 – радіус стеблевідводу відповідно на другій і третій ділянках;

Зменшення довжини стеблевідводу на першій ділянці S1 можна досягти при більших значеннях кута a, величина якого обмежується критичним зна-ченням кута j при якому настає опускання рослинних решток і вони не змо-жуть самостійно піднятися на його горизонтальну ділянку.