ТРУДОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ТА СФЕРА ЙОГО ЧИННОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, характеризується стан її наукової розробки, визначаються мета, основні задачі, предмет, об’єкт і методологічні засади дисертаційного дослідження та формулюються наукова новизна й отримані теоретичні та практичні результати.

Розділ 1 «Роль і значення трудового законодавства у забезпеченні соціально-трудових відносин» складається з трьох підрозділів, в яких досліджується соціальна спрямованість трудового законодавства, поняття та види суспільно-трудових відносин як об’єкта правого регулювання, а також визначення сфери застосування трудового законодавства.

Підрозділ 1.1 «Соціальна спрямованість трудового законодавства» присвячений проблемі необхідності реформування нині існуючого трудового законодавства, оскільки суспільні відносини в Україні, в тому числі й ті, що регулюються трудовим законодавством, зазнали суттєвих змін.

В сучасних умовах розширюється охоронна функція трудового законодавства за рахунок зарахування до сфери її застосування нових елементів: заборона дискримінації; заборона втручання в особисте життя працівника; захист працівників від посягань з боку роботодавця і т.д.

Чимало уваги в роботі приділено забороні дискримінації у трудових правовідносинах. Під дискримінацією автор розуміє пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ-СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання, якщо вони не обумовлені особливими вимогами щодо працівників або турботою держави про осіб, які потребують особливого соціального та правового захисту.

Ще одним елементом охоронної функції є заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу для окремих категорій громадян. Пропонуємо у проекті Трудового кодексу встановити заборону такої відмови лише у випадку працевлаштування працівників за направленням органів зайнятості у межах квоти робочих місць, визначених законом.

У підрозділі 1.2 «Суспільно-трудові відносини як об’єкт правового регулювання» проведено аналіз видів суспільно-трудових відносин та ступінь поширення норм трудового законодавства на кожен із них. Автор розмежовує: трудові відносини, що виникають на підставі трудового договору; адміністративні відносини, що виникають на підставі адміністративного акту, та цивільні відносини, що виникають на підставі цивільно-правового договору.

Основними ознаками трудових відносин є: 1) виконання обов’язків за укладеним трудовим договором; 2) необхідність організації роботодавцем (наймачем) праці найманих працівників з урахуванням вимог, встановлених законодавством; 3) здійснення трудової діяльності під керівництвом роботодавця, що передбачає певну підпорядкованість працівника; 4) договірно-правовий характер розподілу результатів праці між працівником та наймачем у межах, визначених законодавством.

У підрозділі 1.3 «Визначення сфери застосування трудового законодавства» досліджується поняття «сфера чинності законодавства про працю». У роботі пропонується таке визначення поняття «сфера чинності трудового законодавства»: коло суспільних відносин та суб’єктів, на які поширюється дія норм цього законодавства. Автор робить висновок про неможливість ототожнення предмета трудового права зі сферою дії трудового законодавства. Остання не обмежується лише відносинами, що становлять предмет трудового права. Запропоновано виділяти два способи поширення трудового законодавства на відносини, які не є складовою предмета трудового права: 1) сфера дії трудового законодавства визначається ним самим; 2) сфера дії трудового законодавства визначається також і актами спеціального законодавства, яке допускає поширення трудового законодавства на відносини, що є предметом регулювання інших галузей права, наприклад, адміністративного.

Розділ 2 «Сфера чинності трудового законодавства за видами суспільно-трудових відносин» складається із трьох підрозділів, в яких досліджується питання поширення трудового законодавства на відносини найманої праці, на службово-трудові відносини, а також на інші види суспільно-трудових відносин, які не входять до предмета трудового права.

Підрозділ 2.1 «Поширення трудового законодавства на відносини найманої праці» містить дослідження сфери чинності трудового законодавства на відносини цього виду.

Трудовим відносинам притаманні три основні ознаки: особистісна, організаційна та майнова.

Окремо проведено аналіз відносин, тісно пов’язаних із трудовими. Усіх їх можна поділити на наступні групи: 1) відносини, що виникають в результаті реалізації права на працю – частина відносин із працевлаштування, які виникають між працівником та роботодавцем, і відносини професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників; 2) відносини, що забезпечують охорону та розвиток трудової діяльності працівників – відносини виборного профспілкового органу і роботодавця з участі в управлінні виробництвом і встановленні колективних умов праці; відносини з приводу вирішення трудових спорів; 3) відносини, що виникають в результаті неналежного виконання трудових обов’язків – відносини, які виникають при вчиненні дисциплінарного проступку; 4) відносини з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником.

Відносини державного нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства не є об’єктом регулювання трудового законодавства, оскільки це відносини державного управління, що підпадають під регулювання нормами адміністративного законодавства. В свою чергу відносини громадського контролю за дотриманням трудового законодавства – складова предмета трудового права і регулюється трудовим законодавством. Належну увагу в підрозділі присвячено аналізу відносин соціального партнерства, що здійснюється на локальному, територіальному та національному рівнях. У випадку регулювання трудовим законодавством відносин соціального партнерства на галузевому, територіальному та національному рівнях норми трудового законодавства регулюють відносини, що виникають не на підприємстві, а виходять за його межі, у тому числі на державний рівень.

Підрозділ 2.2 «Службові трудові відносини як об’єкт регулювання трудового законодавства» присвячено з’ясуванню особливостей застосування трудового законодавства з метою регулювання цього виду відносин. Автор поділяє службові трудові відносини на дві групи: відносини цивільної служби та мілітаризованої служби. З’ясовано, що у цивільній державній службі існують два види відносин: перший – відносини зовнішні, тобто такі, що складаються між державним службовцем як представником держави і громадянами чи іншими органами, організаціями та підпадають під сферу регулювання адміністративного права; другий – відносини між державним службовцем як працівником і державним органом як роботодавцем, що охоплюються сферою регулювання трудового законодавства.

Проаналізувавши всі можливі підстави виникнення трудових відносин, що передбачає чинне законодавство (укладення трудового договору, призначення на посаду, обрання на посаду, конкурс, рішення суду), автор доводить, що вступ на державну службу в кінцевому результаті передбачає укладення трудового договору. Крім того, автор наголошує, що ці відносини є відносинами найманої праці, а відтак, без сумніву, підпадають під сферу регулювання трудового законодавства.

Автор робить висновок про те, що Закон України «Про державну службу» потребує вдосконалення з метою уніфікації сфери застосування трудового законодавства відносно різних категорій державних службовців. Тому пропонує доповнити вказаний закон статтею наступного змісту:

«Застосування трудового законодавства до відносин державних службовців.

Трудове законодавство застосовується до відносин державних службовців у частині неврегульованій цим законом.

Трудові відносини суддів, прокурорсько-слідчих працівників, службових осіб дипломатичної служби, митних органів регулюються трудовим законодавством у частині неврегульованій цим законом та спеціальними законами».

У підрозділі 2.3 «Проблема поширення трудового законодавства на інші види суспільно-трудових відносин» досліджено проблеми визначення сфери поширення трудового законодавства на відносини, що не є предметом трудового права. Трудове законодавство поширюється на такі відносини або за наявності вказівки в спеціальному законі, або в силу аналогії права чи аналогії закону, або якщо це встановлено угодою сторін.

Обґрунтовано, що відносини проходження альтернативної служби не є предметом трудового права, оскільки вони не виникають внаслідок взаємного та вільного волевиявлення сторін. Трудове законодавство поширюється на ці відносини за наявності прямої вказівки закону.

У роботі обґрунтовано необхідність уніфікації законодавства, що регулює службово-трудові відносини у правоохоронних органах шляхом прийняття відповідного закону «Про службу у правоохоронних органах». Наголошено на необхідності посилення соціального захисту працівників цієї сфери шляхом поширення на них дії трудового законодавства.

Автор прийшов до висновку, що кримінально-виконавчі відносини регулюються трудовим законодавством у частині охорони праці, а у випадках, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом – в частині відносин робочого часу та часу відпочинку.