УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; розкрито сутність
наукової проблеми і стан досліджень з питань управління дебіторською заборгованістю підприємств; сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; відображено наукову новизну одержаних результатів і практичне значення запропонованих рекомендацій, інформацію про їх апробацію та публікації основних результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади управління дебіторською заборгованістю підприємств» узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід щодо визначення поняття дебіторської заборгованості та її місця в боргових відносинах між підприємствами; виділено та систематизовано фактори впливу на динаміку та якість дебіторської заборгованості підприємств; досліджено механізм управління дебіторською заборгованістю підприємств оптової торгівлі; узагальнено теоретичні положення щодо визначення поняття «управління дебіторською заборгованістю».

Обґрунтовано, що поняття дебіторської заборгованості тісно пов’язане з поняттям боргу, боргових відносин, кредиту, в тому числі товарного, зобов’язання та формується на їх основі. Дебіторська заборгованість, як наслідок операції кредитного характеру, є однією з важливих складових боргових відносин взагалі, ключовим елементом для розрахунку показників їх результативності. Виникнення дебіторської заборгованості за товари − це результат товарного кредитування. Встановлено, що товарний кредит має платну основу. Плата за його використання може бути як у вигляді відсотків, що нараховуються, так і включатися у вартість товару. Характер боргових відносин багато в чому залежить від міжгосподарських зв'язків між постачальником і покупцем.

З урахуванням результатів дослідження категоріального апарату в науковий обіг введено нове визначення дебіторської заборгованості, згідно з яким вона являє собою грошове вираження результату вимушеної або заздалегідь запланованої господарсько-економічної операції кредитного характеру, що мала місце у минулому, борг за неї може бути достовірно визначений, узгоджений із контрагентом та погашений у майбутньому в будь-якій формі, не забороненій законодавством.

Важливою методичною проблемою оцінювання стану боргових відносин між підприємствами є визначення якості дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість як актив має потенційні можливості прямо або опосередковано сприяти припливу коштів до підприємства, що характеризує її економічну вигідність. «Якість» дебіторської заборгованості слід розглядати з урахуванням економічної вигідності даної конкретної дебіторської заборгованості для даного конкретного підприємства. Як основний показник якості дебіторської заборгованості  пропонується застосовувати частку прострочених боргів у загальному її обсязі, що дасть змогу характеризувати стан боргових відносин між підприємствами на різних рівнях.

У результаті дослідження та синтезу точок зору науковців удосконалено систему факторів впливу на динаміку і якість дебіторської заборгованості підприємств (рис. 1). Теоретичний аналіз сукупності факторів дозволив запропонувати опис їх взаємодії у вигляді дворівневої моделі D_m = f (X₁ … X_n). Перший рівень описує взаємозв’язок показника стану боргових відносин між підприємствами України D_m (якість дебіторської заборгованості підприємств України) і факторів макросередовища X₁…X_n, що його обумовлюють. У моделі другого рівня показник D_m розглядається як фактор впливу на якість дебіторської заборгованості окремого підприємства разом із факторами мікросередовища
D_q = f (D_m ,m₁…m_n). Ця модель надає можливість оцінити сумісний вплив факторів макро- та мікросередовища на якість дебіторської заборгованості окремого підприємства D_q.

Обґрунтовано, що питання підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю постає у першу чергу перед підприємствами оптової торгівлі.  У результаті порівняння частки дебіторської заборгованості в активах підприємств різних галузей економіки за 2008-2012 рр. доведено, що цей показник є найбільшим у підприємств оптової торгівлі. Так, за даними Державної служби статистики України на початок 2012 р. частка дебіторської заборгованості в активах промислових підприємств, підприємств роздрібної торгівлі та сільськогосподарських підприємств складала 32,8; 23,6; 27,8% відповідно, у той час як на підприємствах оптової торгівлі – 52,2%.

Встановлено, що на підприємствах відбувається формування переважно дебіторської заборгованості за товари, тому виникає необхідність у розробці параметрів реалізації товарів із відстроченням платежу (строк надання товарного кредиту; обсяг  реалізації  товару; система  знижок; штрафні  санкції  за  несвоєчасне погашення боргу; спосіб погашення заборгованості).