Рапацька Л.П. Правове регулювання мовної політики в Україні наприкінці XVIII - на початку XXI ст. (на матеріалах Криму)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Характерною особливістю сучасної вітчизняної історико-правової науки є недостатній рівень дослідження процесів правового регулювання мовних відносин та мовної політики в Україні. Водночас в умовах відродження національної незалежності, розбудови суверенної Української держави все більшого значення набувають питання функціонування української мови в усіх сферах політичного, економічного і культурного життя країни. Гостро піднімається й проблема правового статусу мов національних меншин, зокрема й тих, представники яких проживають на території АРК. Саме тому дослідження актуальних історичних проблем, до яких належить й правове регулювання мовної політики, активний пошук оптимальних шляхів правового вирішення питань щодо статусу мов за допомогою сучасних теоретико-методологічних підходів вбачається одним із важливих завдань історико-правової науки. Крім того, певний дослідницький інтерес становить проблема пов’язана, з правовим регулюванням, правовим впливом.

У спадщину нашій державі лишилося чимало нерозв’язаних питань, пов’язаних з вирішенням національно-культурних проблем, до яких належать негативні наслідки орієнтованої на етнічне домінування політики Російської імперії у ХVІІІ – на початку ХХ ст., правлячої комуністичної партії та в СРСР у ХХ ст., що викликала нестабільність, могла призвести до соціального вибуху в суспільстві. Наукове осмислення здобутків і прорахунків правового регулювання мовної політики в Україні після здобуття нею незалежності, а також спроб юридичного вирішення питання щодо статусу української, російської та кримськотатарської мов в Автономній Республіці Крим, громадського руху за збереження рідної мови різними національними громадами, які проживали на території України та, зокрема, у Криму наприкінці дозволить вирішити доволі широке коло питань, які нещодавно стали актуальними в ході активного державотворчого процесу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 2.1 Постанови Президії Національної академії наук України від 27 вересня 2000 р. № 257, п.1.2 Переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 р. № 1716, п.10 Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період  2002-2005 рр., затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635, п. 1.1 Головних напрямів наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр., а також планів наукових досліджень кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у здійсненні спеціального комплексного історико-правового дослідження правових основ мовної політики в Україні, виявленні закономірностей та особливостей розвитку нормативно-правового регулювання мовної політики, а також правозастосовної практики, розкритті причин та наслідків русифікації в усіх сферах суспільного життя, визначенні правових шляхів її подолання на сучасному етапі.

Відповідно до поставленої мети, увагу зосереджено на вирішенні таких основних завдань:

–– визначити основні етапи формування комплексу законодавчих актів та актів підзаконної нормотворчості Російської імперії, якими визначався порядок застосування мов в органах державної влади, освітніх закладах, друкованих виданнях тощо;

–– виявити загальні та специфічні риси законодавства та актів підзаконної нормотворчості, пов’язаних із формуванням мовної політики в УНР і Українській державі та кримських урядів у 1917-1920 рр.;

–– з’ясувати правові основи мовної політики в УСРР та Кримській АРСР у 20-х рр. ХХ ст. в умовах здійснення „коренізації”;

–– дати оцінку політико-правовим документам КПРС та КПУ, радянської держави, які обґрунтовували теорію “зближення націй”, поняття “єдиної спільності – радянський народ”;

–– з’ясувати характерні риси опрацювання законодавства про мови в Україні протягом 1991-2004 рр.;

–– спираючись на досі невідомі науковцям архівні джерела висвітлити процес опрацювання нормативно-правових засад регулювання мовної політики в АРК у 1991-2004 рр.

–– виявити спільні та специфічні риси правового регулювання мовної політики в Україні та Криму протягом кінця ХVІІІ – початку ХХІ  ст.

–– виробити практичні рекомендації щодо вдосконаленню мовного законодавства України на сучасному етапі.

Об’єктом дослідження виступає мовна політика уряду Російської імперії, спрямована на утвердження російської мови, мовна політика Центральної Ради, уряду Української Держави, Директорії, кримських урядів 1918-1920 рр., мовна політика УРСР та СРСР, незалежної України.

Предметом дослідження є правові основи та організація діяльності органів державної влади в Україні, їх структур у регіонах, у Криму, по реалізації мовної  політики на різних етапах історичного розвитку.

Методологічною основою дослідження є загальні та спеціально-наукові методи пізнання: діалектичний метод дослідження суспільних явищ, системний метод, формально-юридичний та порівняльно-правовий методи; дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах об’єктивності та історизму. Особливо важливим вбачається наголосити на необхідності використання в ході дослідження загальних та специфічних рис правового регулювання мовної політики в Україні та Криму (у складі різних держав) наприкінці ХVІІІ – на початку ХХІ ст. методу історичних аналогій, залучивши широкий спектр матеріалів з історії іноземних держав, а також порівняльно-правового методу.

Хронологічні межі  дисертації охоплюють період з кінця ХVІІІ до початку ХХІ  ст. Нижня їх межа зумовлена ліквідацією автономії України у складі Російської імперії та включенням до меж імперії внаслідок російсько-турецьких війн північнопричорноморських територій включно з Кримом, що певним чином позначилося й на національно-мовній сфері. Верхня межа пов’язана із процесами, покликаними до життя проголошенням державної незалежності України та перетворенням Кримської області у складі УРСР на Автономну Республіку Крим, прийняттям Конституції України та Конституції АРК, подальшим опрацюванням мовного законодавства.

Територіальні межі дослідження зумовлені фактором політико-адміністративного поділу території України на різних етапах історії її державності. Хоча переважно увага все ж зверталася на Лівобережжя та Південь України, включно з Кримом.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації. На основі здійсненого аналізу законодавства, даних, опублікованих у збірках документів та матеріалів, різноманітних фактичних відомостей, що містяться у періодиці, а також шляхом залучення до наукового обігу широкого кола виявлених архівних джерел, автором:

–– вперше узагальнено та систематизовано нормативно-правову (не лише законодавчу, а й підзаконну) базу та визначено організаційно-правові засади здійснення мовної політики в Україні наприкінці ХVІІІ – на початку ХХІ  ст.;

–– на широкій документальній основі досліджено питання формування становлення та утвердження мовної політики в Україні, аналізуються її наслідки для українського суспільства;

–– показано поступову трансформацію правосвідомості народу України  загалом та представників національних меншин, зокрема, щодо статусу мов, поступову відмову від пасивної позиції та перехід до розробки фундаментальних засад концепції своєї діяльності і здійснення активної, систематичної, цілеспрямованої мовної політики через органи державної влади;

–– доведено, що політика русифікації не спиралася на об’єктивні чинники, здійснювалася вищим політичним керівництвом СРСР та УРСР на основі необґрунтованої і невиправданої тези щодо “злиття націй і народностей” та формування “єдиної спільності – радянський народ”;

–– на підставі різнобічного аналізу нормотворчої та правозастосовної практики розкрито позицію вищого державного керівництва УРСР, місцевих радянських органів, громадських організацій в процесі підготовки і прийняття Закону про мови в Українській РСР;

–– системно узагальнено практичний досвід органів державної влади України по реалізації мовної політики;

–– введено в науковий обіг маловідомі матеріали вищого політичного керівництва, органів державної влади та управління України та АРК, громадських організацій стосовно мовних проблем.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальших узагальнюючих досліджень з історії держави і права України, теорії держави і права, конституційного права України. Матеріали дисертації можуть бути використані у викладацькій роботі при читанні лекцій, проведенні семінарських занять з історії держави і права України, інших загальних та спеціальних курсів із фундаментальних, а також деяких галузевих юридичних дисциплін, формуванні і реалізації загальнодержавних та регіональних національно-культурних програм.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Положення і висновки наукового дослідження відображені у публікаціях автора, обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на таких наукових форумах:

Міжнародні конференції: І міжнародна наукоlevelstartat1