Уркевич В.Ю. Правові проблеми становлення сільськогосподарських кооперативів в умовах ринкової економіки України

Краткое содержание

У всту­пі об­ґру­н­то­ву­єть­ся ак­ту­а­ль­ність та но­ви­з­на об­ра­ної те­ми, ви­зна­ча­ють­ся ме­та та за­дач до­слі­джен­ня, стан на­у­ко­вої роз­ро­б­ки про­бле­ми; ха­ра­к­те­ри­зу­єть­ся об’­єкт, пред­мет та ме­то­ди до­слі­джен­ня; роз­кри­ва­ють­ся ос­но­в­ні ре­зуль­та­ти, отри­ма­ні вна­слі­док до­слі­джен­ня, їх те­о­ре­ти­ч­не та прак­ти­ч­не зна­чен­ня, а та­кож на­во­дить­ся ін­фо­р­ма­ція про їх ап­ро­ба­ці­ю.

Роз­діл 1 – “Становлення сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­тивів як суб’єктів аг­ра­р­но­го пра­ва” скла­да­єть­ся з трьох під­роз­ді­лів. Він при­свя­че­ний роз­гля­до­ві іс­то­ри­ч­но­го роз­ви­т­ку пра­во­во­го по­ло­жен­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­ти­вів, ви­зна­чен­ню їх де­фі­ні­ції та ви­вчен­ню їх ор­га­ні­за­цій­но-­пра­во­вих форм, а та­кож ви­сві­т­лен­ню пи­тань пра­во­су­б’є­к­т­но­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­ти­вів у су­час­них умо­вах по­бу­до­ви ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки.

У під­роз­ді­лі 1.1. ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­“З іс­то­рії роз­ви­т­ку сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої ко­о­пе­ра­ції в Україні (іс­то­ри­ко-­пра­во­вий ас­пект)” ана­лі­зу­єть­ся іс­то­рія ви­ни­к­нен­ня, роз­ви­т­ку та іс­ну­ван­ня ко­о­пе­ра­ти­вів у сіль­сь­ко­му го­с­по­дар­с­т­ві.

До­слі­джу­єть­ся окре­мі пра­во­ві ак­ти що­до ство­рен­ня та фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­ти­вів у рі­з­них кра­ї­нах сві­ту, в то­му чи­с­лі і в Укра­ї­ні, по­чи­на­ю­чи від ета­пу їх за­ро­джен­ня, й за­кін­чу­ю­чи те­пе­рі­ш­нім ча­сом. Осо­б­ли­ву ува­гу при­ді­ле­но ви­сві­т­лен­ню іс­то­рії роз­ви­т­ку пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня ді­я­ль­но­с­ті ко­о­пе­ра­ти­вів в сіль­сь­ко­му го­с­по­дар­с­т­ві ко­ли­ш­ньо­го СРСР.

За­зна­ча­єть­ся, що весь іс­то­ри­ч­ний шлях роз­ви­т­ку сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої ко­о­пе­ра­ції сві­д­чить про те, що ко­о­пе­ра­ція зав­жди від­ро­джу­єть­ся при по­во­ро­ті вла­ди до де­мо­к­ра­тії, до лі­бе­ра­лі­за­ції еко­но­мі­ч­них від­но­син. Ко­о­пе­ра­ція є од­ним з тих ін­сти­ту­тів, які спри­я­ють роз­де­р­жа­в­лен­ню, пе­ре­хо­ду до ри­н­ко­вих від­но­син з їх рі­з­но­ма­ні­т­ні­с­тю та ба­га­то­ве­к­то­р­ні­с­тю. Од­но­стай­ність форм су­пе­ре­чить са­мій ідеї ко­о­пе­ра­ці­ї.

Ав­тор за­зна­чає, що з при­йн­ят­тям За­ко­ну Укра­ї­ни “Про сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ку ко­о­пе­ра­ці­ю”, фа­к­ти­ч­но роз­по­ча­в­ся но­вий етап роз­ви­т­ку сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої ко­о­пе­ра­ції в Укра­ї­ні. Цей За­кон га­ра­н­тує мо­ж­ли­вість ство­рен­ня ко­о­пе­ра­ти­вів у сіль­сь­ко­му го­с­по­дар­с­т­ві на під­ста­ві за­га­ль­но­ви­зна­них ко­о­пе­ра­ти­в­них прин­ци­пів.

У під­роз­ді­лі 1.2. “Пра­во­ві ас­пе­к­ти від­ро­джен­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­ти­вів в умо­вах ри­н­ку” до­слі­джу­єть­ся ни­з­ка пи­тань, по­в’я­за­них з відродженням сільськогосподарських кооперативів, ви­зна­чен­ням де­фі­ні­цій “ко­о­пе­ра­тив”, “сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кий ко­о­пе­ра­тив”, а та­кож по­нять рі­з­но­ви­дів сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву.

Роз­гля­да­ють­ся ряд кла­си­ч­них ви­зна­чень по­нят­тя “ко­о­пе­ра­тив”, за­про­по­но­ва­них О. М. Ан­ци­фе­ро­вим, М.Л. Ме­ще­ря­ко­вим, М. І. Ту­ган-­Ба­ра­нов­сь­ким, С. М. Про­ко­по­ви­чем то­що, а та­кож по­ло­жен­ня окре­мих за­ко­но­да­в­чих ак­тів по­ча­т­ку ХХ ст. що­до цьо­го по­нят­тя. Ав­тор та­кож ана­лі­зує то­ч­ки зо­ру су­час­них вче­них що­до ви­зна­чен­ня по­нят­тя “ко­о­пе­ра­тив”, і бе­ру­чи за ос­но­ву йо­го озна­ки, сфо­р­му­льо­ва­ні В. І. Фе­до­ро­ви­чем,  ро­бить ви­сно­вок, що ко­о­пе­ра­тив – це до­б­ро­ві­ль­не об’­єд­нан­ня осіб на під­ста­ві член­с­т­ва для спі­ль­но­го ве­дін­ня ді­я­ль­но­с­ті, за­сно­ва­не на прин­ци­пах рі­в­но­пра­в­но­с­ті чле­нів, обо­в’я­з­ко­вій уча­с­ті їх у ді­я­ль­но­с­ті та­ко­го об’­єд­нан­ня, ви­ко­ри­с­тан­ня май­на, створеного, як пра­ви­ло, за ра­ху­нок вне­с­ків чле­нів і яке на­ле­жить та­ко­му об’­єд­нан­ню на пра­ві вла­с­но­с­ті для за­до­во­лен­ня ма­те­рі­а­ль­них та ін­ших по­треб його чле­нів.

При роз­гля­до­ві ви­зна­чен­ня по­нят­тя “сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кий ко­о­пе­ра­тив” за­зна­ча­єть­ся, що єди­ною спе­ци­фі­ч­ною озна­кою сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву є ве­дін­ня ним сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті. Усі ін­ші озна­ки не є не­об­хід­ни­ми, кон­сти­ту­ю­ю­чи­ми для сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву. Ро­бить­ся ви­сно­вок, що сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ка ді­я­ль­ність, - це ді­я­ль­ність, по­в’я­за­на з сіль­сь­ким го­с­по­дар­с­т­вом, з ви­ро­б­ни­ц­т­вом сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції та си­ро­ви­ни. У зв’я­з­ку з роз­ши­рен­ням сфе­ри ре­гу­лю­ван­ня су­с­пі­ль­них від­но­син, за до­по­мо­гою норм аг­ра­р­но­го пра­ва, яке від­бу­ло­ся в остан­ній час, пред­мет аг­ра­р­но­го пра­ва, крім тра­ди­цій­них від­но­син, при­та­ман­них вла­с­не сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті при об­ро­б­ці зе­м­лі, ви­ро­б­ни­ц­т­ві про­ду­к­ції ро­с­лин­ни­ц­т­ва та тва­рин­ни­ц­т­ва, скла­да­ють та­кож і від­но­си­ни, що ви­ни­ка­ють при пе­ре­ро­б­ці сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції, ви­ро­б­ни­ц­т­ві про­до­во­ль­с­т­ва, аг­ро­об­с­лу­го­ву­ван­ні, аг­ро­се­р­ві­сі. Під­су­мо­ву­єть­ся, що до сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву мо­ж­на від­не­с­ти ко­о­пе­ра­тив, який за­йма­єть­ся ви­ро­б­ни­ц­т­вом, пе­ре­ро­б­кою та ре­а­лі­за­ці­єю (збу­том) сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції та (або) об­слу­го­ву­ван­ням сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва. Ця “ла­н­ка” ви­ро­б­ни­ц­т­во-­пе­ре­ро­б­ка-­ре­а­лі­зація є не­по­ру­ш­ною і ко­о­пе­ра­тив не мо­же бу­ти ви­зна­ний сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ким як­що, на­при­клад, він за­йма­єть­ся ли­ше збу­том сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ці­ї. Ви­зна­ча­ль­ним в сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кій ді­я­ль­но­с­ті є ви­ро­б­ни­ц­т­во про­ду­к­ції, а пе­ре­ро­б­ка та збут є ло­гі­ч­ним її про­до­в­жен­ням на шля­ху ру­ху сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції до спо­жи­ва­ча.

На під­ста­ві ви­кла­де­но­го ав­тор ро­бить ви­сно­вок, що сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кий ко­о­пе­ра­тив – це до­б­ро­ві­ль­не об’­єд­нан­ня осіб на під­ста­ві член­с­т­ва для спі­ль­но­го ве­дін­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті, за­сно­ва­не на прин­ци­пах рі­в­но­пра­в­но­с­ті чле­нів, обо­в’я­з­ко­вої уча­с­ті їх у ді­я­ль­но­с­ті та­ко­го об’­єд­нан­ня, ви­ко­ри­с­тан­ня май­на, ство­ре­ного, як пра­ви­ло, за ра­ху­нок вне­с­ків  чле­нів і яке на­ле­жить об’­єд­нан­ню на пра­ві вла­с­но­с­ті для за­до­во­лен­ня ма­те­рі­а­ль­них та ін­ших по­треб його чле­нів.

На­да­лі роз­гля­да­єть­ся за­ко­но­да­в­че ви­зна­чен­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву, на­ве­де­не  в За­ко­ні Укра­ї­ни “Про сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ку ко­о­пе­ра­цію”, а та­кож вка­зу­ють­ся йо­го окре­мі не­до­лі­ки.

Зве­р­та­ю­чись до про­блем кла­си­фі­ка­ції сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­ти­вів, ав­тор, по­чи­на­ю­чи роз­гляд їх роз­по­ді­лен­ня ав­то­ра­ми по­ча­т­ку ХХ ст., пе­ре­хо­дить до ви­сві­т­лен­ня ознак, за яки­ми мо­жуть кла­си­фі­ку­ва­ти­ся сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кі ко­о­пе­ра­ти­ви за су­час­них умов, таких як: рід ді­я­ль­но­с­ті; пред­мет ді­я­ль­но­с­ті; спо­сіб утво­рен­ня ко­о­пе­ра­ти­вів; рі­вень усу­с­пі­ль­нен­ня май­на; пра­во­вий ре­жим зе­мель; фу­н­к­ці­о­на­ль­на спря­мо­ва­ність; те­ри­то­рія ді­я­ль­но­с­ті; сту­пінь вклю­чен­ня в го­с­по­дар­сь­кий обіг; участь у рі­з­них фа­зах су­с­пі­ль­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва; га­лузь на­род­но­го го­с­по­дар­с­т­ва; під­ста­ви об’­єд­нан­ня у ко­о­пе­ра­тив; під­га­лу­зе­ва озна­ка; кон­к­ре­т­но-­ро­до­ва озна­ка; со­ці­а­ль­ний склад; сфе­ра ді­я­ль­но­с­ті; ціль ді­я­ль­но­с­ті й об’­єк­ти вла­с­но­с­ті; вид про­ду­к­ції, що ви­ро­б­ля­єть­ся; мі­с­це в ор­га­ні­за­цій­но-­го­с­по­дар­сь­кій стру­к­ту­рі; рі­вень спе­ці­а­лі­за­ції; дже­ре­ла за­без­пе­чен­ня ма­те­рі­а­ль­ни­ми ре­сур­са­ми то­що, в за­ле­ж­но­с­ті від ко­т­рих ви­ді­ля­ють від­по­ві­д­ні гру­пи ко­о­пе­ра­ти­вів.

Ак­це­н­ту­єть­ся ува­га на ви­рі­шен­ні цих пи­тань в за­ко­но­дав­ст­ві Укра­ї­ни. Згі­д­но із За­ко­ном Укра­ї­ни “Про сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ку ко­о­пе­ра­ці­ю” мо­жуть ство­рю­ва­ти­ся та фу­н­к­ці­о­ну­ва­ти два ви­ди сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­ти­вів: ви­ро­б­ни­чі та об­слу­го­ву­ю­чі. Ви­сло­в­лю­ю­чись кри­ти­ч­но що­до ле­га­ль­них озна­чень цих рі­з­но­ви­дів сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву, а та­кож окре­мих по­ло­жень за­ко­но­дав­ст­ва що­до ви­зна­чен­ня їх ста­ту­су, ав­тор про­по­нує та­кі ви­зна­чен­ня: сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кий ви­ро­б­ни­чий ко­о­пе­ра­тив – ко­о­пе­ра­тив, ство­ре­ний фі­зи­ч­ним осо­ба­ми для спі­ль­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції або про­ду­к­ції сіль­сь­ко­го, ри­б­но­го і лі­со­во­го го­с­по­дар­с­т­ва, з обо­в’я­з­ко­вою тру­до­вою уча­с­тю чле­нів у йо­го ді­я­ль­но­с­ті; сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кий об­слу­го­ву­ю­чий ко­о­пе­ра­тив – ко­о­пе­ра­тив, ство­ре­ний ви­ро­б­ни­ка­ми сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції для здій­с­нен­ня об­слу­го­ву­ван­ня пе­ре­ва­ж­но своїх чле­нів, з  обо­в’я­з­ко­вою їх уча­с­тю в го­с­по­дар­сь­кій ді­я­ль­но­с­ті та­ко­го кооперативу.

На­при­кі­н­ці під­роз­ді­лу ви­сло­в­лю­єть­ся то­ч­ка зо­ру ав­то­ра що­до вне­сен­ня від­по­ві­д­них змін до За­ко­ну Укра­ї­ни “Про сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ку ко­о­пе­ра­ці­ю” з ме­тою усу­нен­ня вста­но­в­ле­них су­пе­ре­ч­но­с­тей.

У під­роз­ді­лі 1.3. “Інститут пра­во­су­б’є­к­т­ності сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­ти­вів: розвиток на сучасному етапі” роз­гля­да­ють­ся пи­тан­ня пра­во­су­б’є­к­т­но­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­ти­вів як юри­ди­ч­них осі­б в умо­вах ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки.

Ав­тор ро­бить ви­сно­вок, що в су­час­них умо­вах юри­ди­ч­на осо­ба (сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кий ко­о­пе­ра­тив) має пра­во за­крі­пи­ти в уста­но­в­чих до­ку­ме­н­тах та во­ло­ді­ти усі­єю су­ку­п­ні­с­тю прав та обо­в’я­з­ків, за ви­клю­чен­ням тих, ко­т­рі в си­лу їх пра­во­вої при­ро­ди вла­с­ти­ві ви­клю­ч­но осо­бі фі­зи­ч­ній. 

Зміст ін­сти­ту­ту пра­во­су­б’є­к­т­но­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву не ви­че­р­пу­єть­ся ли­ше зда­т­ні­с­тю до во­ло­дін­ня пра­ва­ми та обо­в’я­з­ка­ми юри­ди­ч­ної осо­би (ци­ві­ль­ної пра­во­су­б’є­к­т­но­с­ті). Во­на є більш ши­р­шою, ба­га­то­гран­ні­шою і є од­ним з еле­ме­н­тів пра­во­во­го ста­но­ви­ща сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву.

Ро­бить­ся ви­сно­вок, що пра­во­су­б’є­к­т­ність сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву в су­час­них умо­вах по­ви­нна бу­ти най­більш ши­ро­кою (зви­чай­но ж в ме­жах ді­ю­чо­го за­ко­но­дав­ст­ва), але її зміст по­ви­нен спів­від­но­си­ти­ся з ме­тою та ці­ля­ми йо­го ді­я­ль­но­с­ті – чи то отри­ман­ня при­бу­т­ку (для сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ви­ро­б­ни­чих ко­о­пе­ра­ти­вів) чи то за­до­во­лен­ня рі­з­но­ма­ні­т­них ін­те­ре­сів за­сно­в­ни­ків (чле­нів) (для сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких об­слу­го­ву­ю­чих ко­о­пе­ра­ти­вів). Оскі­ль­ки во­на ви­зна­ча­єть­ся ста­ту­том ко­ж­но­го ко­о­пе­ра­ти­ву, то її тре­ба на­зи­ва­ти ста­ту­т­ною (ло­ка­лі­зо­ва­ною).

Сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кий ко­о­пе­ра­тив ви­сту­пає єди­ним су­б’єк­том пра­ва, але в за­ле­ж­но­с­ті від осо­б­ли­во­с­тей пра­во­від­но­син, в яких він при­ймає участь, про­яв­ля­ють­ся рі­з­ні сто­ро­ни йо­го пра­во­су­б’є­к­т­но­с­ті. Ця цілісна пра­во­су­б’є­к­т­ність сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву є ком­пле­к­с­ною, то­му що він є уча­с­ни­ком і ци­ві­ль­них, і май­но­вих, і го­с­по­дар­сь­ких, і зе­ме­ль­них, і тру­до­вих, і ор­га­ні­за­цій­них, і управ­лін­сь­ких, і фі­нан­со­вих та ін­ших пра­во­від­но­син, що ре­гу­лю­ють­ся но­р­ма­ми від­по­ві­д­них га­лу­зей пра­ва. От­же, скла­до­ви­ми ча­с­ти­на­ми ком­пле­к­с­ної пра­во­су­б’є­к­т­но­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву є ци­ві­ль­на, май­но­ва, го­с­по­дар­сь­ка, зе­ме­ль­на, тру­до­ва, ор­га­ні­за­цій­на, управ­лін­сь­ка, фі­нан­со­ва пра­во­су­б’є­к­т­ність. Ком­пле­к­с­ність ін­сти­ту­ту йо­го пра­во­су­б’є­к­т­но­с­ті зу­мо­в­ле­на осо­б­ли­во­с­тя­ми йо­го ста­ту­т­ної ді­я­ль­но­с­ті, на яку, в свою чер­гу, впли­ває се­зон­ність сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва.  При цьо­му сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кий ко­о­пе­ра­тив має від­по­ві­д­ні пра­ва та обо­в’я­з­ки як у зо­в­ні­ш­ніх, так і у вну­т­рі­шніх (вну­т­рі­ш­ньо­ко­о­пе­ра­ти­в­них) від­но­си­нах.

Розглядаючи різновиди правосуб’єктності сільськогосподарського кооперативу, робиться висновок, що в її змі­с­ті чи не най­го­ло­в­ні­шу роль ві­ді­гра­ють пра­ва та обо­в’я­з­ки, по­в’я­за­ні з ви­ро­б­ни­ц­т­вом сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції, ви­ко­ри­с­тан­ням зе­м­лі у яко­с­ті ос­но­в­но­го за­со­бу ви­ро­б­ни­ц­т­ва. Ав­тор по­го­джу­єть­ся з тим, що зе­ме­ль­на пра­во­су­б’є­к­т­ність сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву яв­ляє со­бою зда­т­ність ці­єї юри­ди­ч­ної осо­би ма­ти пра­ва та не­сти обо­в’я­з­ки в га­лу­зі ви­ко­ри­с­тан­ня й охо­ро­ни зе­мель, а та­кож зда­т­ність сво­ї­ми ді­я­ми на­бу­ва­ти пра­ва і ство­рю­ва­ти для се­бе обо­в’я­з­ки й ви­ко­ну­ва­ти їх. Об­сяг зе­ме­ль­ної пра­во­су­б’є­к­т­но­с­ті кон­к­ре­т­но­го сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву ви­зна­ча­єть­ся в за­ле­ж­но­с­ті від пра­во­во­го ти­ту­лу йо­го зе­м­лі (зе­ме­ль­них ді­ля­нок).

Ана­лі­зу­ю­чи то­ч­ки зо­ру що­до розподілення пра­во­су­б’є­к­т­ність сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву на зо­в­ні­ш­ню (ту, яка про­яв­ля­єть­ся у зо­в­ні­ш­ніх від­но­си­нах) та вну­т­рі­шню (вну­т­рі­ш­ньо­ко­о­пе­ра­ти­в­ну), ав­тор ро­бить ви­сно­вок, що та­ке роз­рі­з­нен­ня має бі­ль­ше те­о­ре­ти­ч­не ніж прак­ти­ч­не зна­чен­ня, оскі­ль­ки су­б’єкт пра­ва (у на­шо­му ви­па­д­ку – сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кий ко­о­пе­ра­тив), не­за­ле­ж­но від то­го, в яких від­но­си­нах він при­ймає участь, зав­жди за­ли­ша­єть­ся тим са­мим су­б’єк­том пра­ва з пе­в­ним ста­ту­сом, су­ку­п­ні­с­тю прав та обо­в’я­з­ків. Ін­ша спра­ва, що в за­ле­ж­но­с­ті від спе­ци­фі­ки, ви­ду кон­к­ре­т­них від­но­син, які ма­ють мі­с­це з уча­с­тю сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву у кон­к­ре­т­но­му ви­па­д­ку, мо­жуть ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти­ся (або ні) ті чи ін­ші пра­ва та обо­в’я­з­ки. 

Ав­тор ро­бить вла­с­ні ви­сно­в­ки сто­со­в­но прав та обо­в’я­з­ків вну­т­рі­ш­ньо­го­с­по­дар­сь­ких під­роз­ді­лів сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву, від­по­ві­д­но до яких, оскі­ль­ки во­ни (вну­т­рі­ш­ньо­го­с­по­дар­сь­кі під­роз­ді­ли) на­ді­ле­ні за­ко­но­дав­ст­вом пе­в­ним ком­пле­к­сом прав та обо­в’я­з­ків (на­при­клад, пра­ва та обо­в’я­з­ки що­до ви­ко­ри­с­тан­ня май­на сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву, пра­ва та обо­в’я­з­ки в га­лу­зі управ­лін­ня сво­ї­ми спра­ва­ми то­що), то во­ни мо­жуть ви­сту­па­ти су­б’єк­та­ми пе­в­них вну­т­рі­ш­ньо­го­с­по­дар­сь­ких (внутрі­ш­ньо­ко­о­пе­ра­ти­в­них) від­но­син. Але цю їх зда­т­ність не мо­ж­на на­зва­ти пра­во­су­б’є­к­т­ні­с­тю, оскі­ль­ки остан­ня є вла­с­ти­ві­с­тю ви­клю­ч­но су­б’єк­ту пра­ва. Усі їх пра­во­мо­ч­но­с­ті об­ме­жу­ють­ся ви­клю­ч­но сфе­рою вну­т­рі­шніх від­но­син.

За­кін­чу­ю­чи роз­гляд, під­су­мо­ву­єть­ся, що по­єд­нан­ня різних видів правосуб’єктності в хо­ді го­с­по­да­рю­ван­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву, яке на­пра­в­ле­не на ве­ден­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті, дає під­ста­ви ка­за­ти про те, що пра­во­су­б’є­к­т­ність сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву є аг­ра­р­ною, ви­зна­ча­єть­ся но­р­ма­ми аг­ра­р­но­го пра­ва. Зміст аг­ра­р­ної пра­во­су­б’є­к­т­но­с­ті скла­дає зда­т­ність до во­ло­дін­ня та ре­а­лі­за­ції су­ку­п­ні­с­тю прав та обо­в’я­з­ків, які ви­ни­ка­ють при ве­ден­ні сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті.

Роз­діл 2 – “Розвиток пра­ва вла­с­но­с­ті в сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кій ко­о­пе­ра­ці­ї”, який мі­с­тить два під­роз­ді­ли, при­свя­че­ний до­слі­джен­ню розвитку, по­нят­тя, змі­с­ту, су­б’єк­тів та об’­єк­тів пра­ва вла­с­но­с­ті в сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кій ко­о­пе­ра­ції, пра­во­во­го ста­ту­су май­но­вий фо­н­дів сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­ти­вів.

У під­роз­ді­лі 2.1. “Розвиток права вла­с­но­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ративів у ринкових умовах” ав­тор до­слі­джує те­о­ре­ти­ч­ні пи­тан­ня пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня та розвитку від­но­син вла­с­но­с­ті, що ви­ни­ка­ють у сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­ти­вах. 

Роз­гля­да­ють­ся за­га­ль­но­те­о­ре­ти­ч­ні по­нят­тя що­до пра­ва вла­с­но­с­ті, йо­го змі­с­ту від­но­с­но юри­ди­ч­них осіб.  Ро­бить­ся ви­сно­вок, що  роз­ме­жу­ван­ня в на­у­ці аг­ра­р­но­го пра­ва правомочності роз­по­ря­джен­ня за дво­ма ас­пе­к­та­ми не має юри­ди­ч­но­го зна­чен­ня. Роз­по­ря­джен­ня як ор­га­ні­за­ція по­ряд­ку вну­т­рі­ш­ньо­го­с­по­дар­сь­ко­го ви­ко­ри­с­тан­ня об’­єк­тів вла­с­но­с­ті не змі­нює пра­во­во­го ста­ну ре­чей, оскі­ль­ки у цьо­му ви­па­д­ку не від­бу­ва­єть­ся змі­ни вла­с­ни­ка. При ре­а­лі­за­ції ж пра­ва роз­по­ря­джен­ня в та­ко­му ро­зу­мін­ні від­бу­ва­єть­ся ви­ді­лен­ня й за­крі­п­лен­ня май­на за стру­к­ту­р­ни­ми під­роз­ді­ла­ми юри­ди­ч­ної осо­би, об­лік й збе­ре­жен­ня отри­ма­ної про­ду­к­ції, роз­по­діл отри­ма­них до­хо­дів то­що. 

Ана­лі­зу­ю­чи дис­ку­сію що­до роз­ро­б­ки в те­о­рії зе­ме­ль­но­го та кол­го­с­п­но­го пра­ва че­т­ве­р­то­го еле­ме­н­ту пра­ва вла­с­но­с­ті – пра­во­мо­ч­но­с­ті управ­лін­ня, ав­тор по­го­джу­єть­ся з В. І. Се­м­чи­ком, що ін­сти­тут управ­лін­ня май­ном не є окре­мою са­мо­стій­ною пра­во­мо­ч­ні­с­тю вла­с­ни­ка, а фу­н­к­ці­єю су­во­ро управ­лін­ня.

На під­ста­ві ви­кла­де­но­го ди­се­р­та­н­том ро­бить­ся ви­сно­вок, що пра­во вла­с­но­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву – це су­ку­п­ність пра­во­вих норм, по­кли­ка­них ре­гу­лю­ва­ти від­но­си­ни що­до во­ло­дін­ня, ко­ри­с­ту­ван­ня й роз­по­ря­джен­ня власним май­ном на свій роз­суд.

До­слі­джу­ю­чи то­ч­ки зо­ру що­до до­ці­ль­но­с­ті іс­ну­ван­ня так зва­ної “ко­ле­к­ти­в­но­ї” фо­р­ми вла­с­но­с­ті, ав­тор під­три­мує по­зи­цію про те, що тре­ба ве­с­ти мо­ву про пра­во вла­с­но­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву як про пра­во вла­с­но­с­ті юри­ди­ч­ної осо­би, яке, в свою чер­гу, є рі­з­но­ви­дом пра­ва при­ва­т­ної вла­с­но­с­ті.

Роз­гля­да­ю­чи су­б’єк­т­ний склад пра­ва вла­с­но­с­ті в сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­му ко­о­пе­ра­ти­ві, під­кре­с­лю­єть­ся, що від­по­ві­д­но до ст. 20 За­ко­ну Укра­ї­ни “Про сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ку ко­о­пе­ра­ці­ю”, єди­ним вла­с­ни­ком май­на ви­зна­но сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кий ко­о­пе­ра­тив. Що сто­су­єть­ся прав за­сно­в­ни­ків (чле­нів) сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву на йо­го май­но, то ав­тор по­го­джу­єть­ся з В.І. Се­м­чиком, який вва­жає, що у за­сно­в­ни­ків (чле­нів)  сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву ви­ни­кає пра­во на пай (май­но­вий або зе­ме­ль­ний). Але це не пра­во вла­с­но­с­ті, як один з ви­дів ре­чо­вих прав, а пра­во ви­мо­ги, як один з ви­дів зо­бо­в’я­за­ль­но­го пра­ва. Пай не має ре­че­вих ознак. Він ви­мі­рю­єть­ся ли­ше у ва­р­ті­с­но­му ви­ра­жен­ні, а то­му не мо­же бу­ти об’­єк­том пра­ва вла­с­но­с­ті.

Але, на ду­м­ку ав­то­ра, зміст пра­ва на пай не ви­че­р­пу­єть­ся ли­ше пра­вом ви­мо­ги. Як й ін­ші ви­ди зо­бо­в’я­за­ль­них прав, зміст пра­ва на пай скла­дає пе­в­ний ком­плекс прав та обо­в’я­з­ків, що їх ма­ють сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кий ко­о­пе­ра­тив та йо­го чле­ни. Так, член сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву, в зв’я­з­ку з вне­сен­ням май­на, має пра­во на участь в управ­лін­ні май­но­ви­ми об’­єк­та­ми ко­о­пе­ра­ти­ву, пра­во ви­ма­га­ти роз­по­ді­лен­ня ча­с­ти­ни до­хо­ду ко­о­пе­ра­ти­ву на паї, пра­во ви­ма­га­ти по­ве­р­нен­ня паю (май­на, яке при­па­дає на пай) у ра­зі ви­хо­ду з ко­о­пе­ра­ти­ву. На чле­на сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву по­кла­де­но обо­в’я­зок що­до вне­сен­ня май­но­во­го вне­с­ку, який ґру­н­ту­єть­ся на ін­сти­ту­ті член­с­т­ва. Що сто­су­єть­ся сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву, то він має ана­ло­гі­ч­ні обо­в’я­з­ки по від­но­шен­ню до чле­ну ко­о­пе­ра­ти­ву.

Мо­ме­н­том ви­ни­к­нен­ня пра­ва на пай є мо­мент при­йн­ят­тя осо­би до сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву у яко­с­ті чле­на (тоб­то ви­ни­к­нен­ня член­с­т­ва), а то­ч­ні­ше, мо­мент пе­ре­да­чі май­на (вне­с­ку) ко­о­пе­ра­ти­во­ві. Увесь час іс­ну­ван­ня член­сь­ких від­но­син іс­нує й пра­во на пай. Що сто­су­єть­ся йо­го при­пи­нен­ня, то, на ду­м­ку ди­се­р­та­н­та, во­но при­пи­ня­єть­ся ра­зом з при­пи­нен­ням член­с­т­ва (ви­бут­тям чле­ну зі скла­ду ко­о­пе­ра­ти­ву), а то­ч­ні­ше, з мо­ме­н­ту отри­ман­ня май­на осо­бою від ко­о­пе­ра­ти­ву. Пра­во на пай при­пи­ня­єть­ся та­кож у ра­зі лі­к­ві­да­ції са­мо­го сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву. Пи­тан­ня ви­ни­к­нен­ня та при­пи­нен­ня пра­ва на пай тре­ба чі­т­ко вре­гу­лю­ва­ти в За­ко­ні Укра­ї­ни “Про сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ку ко­о­пе­ра­ці­ю”.

Роз­гля­да­ю­чи ко­ло об’­єк­тів, які мо­жуть на­ле­жа­ти на пра­ві вла­с­но­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­му ко­о­пе­ра­ти­ву, ав­тор ро­бить ви­сно­вок, що серед них осо­б­ли­ве мі­с­це за­ймає зе­м­ля (зе­ме­ль­ні ді­ля­н­ки). Зе­м­ля є осо­б­ли­вим при­ро­д­ним об’­єк­том (при­ро­д­ним ті­лом), за­ймає до­мі­ну­ю­че мі­с­це в скла­ді єди­но­го при­ро­д­но­го ком­пле­к­су. Су­час­на те­о­рія зе­ме­ль­но­го пра­ва роз­гля­дає зе­м­лю як осо­б­ли­вий вид не­ру­хо­мо­с­ті. Ці фа­к­то­ри бе­з­у­мо­в­но по­ви­нні вра­хо­ву­ва­ти­ся при вста­но­в­лен­ні пра­во­во­го ре­жи­му зе­м­лі (зе­ме­ль­ної ді­ля­н­ки) у скла­ді ін­шо­го не­ру­хо­мо­го май­на.

Всупереч то­му, що де­які на­у­ко­вці се­ред об’­єк­тів пра­ва вла­с­но­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких під­при­ємств (ко­о­пе­ра­ти­вів) на­зи­ва­ють ви­ро­б­ни­чо-­го­с­по­дар­сь­кі під­роз­ді­ли цих під­при­ємств, ди­се­р­тант до­три­му­єть­ся ду­м­ки, що вну­т­рі­ш­ньо­го­с­по­дар­сь­кі під­роз­ді­ли сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го під­при­єм­с­т­ва (ко­о­пе­ра­ти­ву) не мо­жуть ви­сту­па­ти об’­єк­та­ми пра­ва вла­с­но­с­ті. Во­ни є фо­р­мою ор­га­ні­за­ції пра­ці, спе­ци­фі­ч­ни­ми вну­т­рі­ш­ньо­го­с­по­дар­сь­ки­ми су­б’єк­та­ми.

У під­роз­ді­лі 2.2. “Май­но­ві фо­н­ди сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­ти­вів: формування та порядок використання в умо­вах ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки” ана­лі­зу­ють­ся пра­во­ві пи­тан­ня що­до ство­рен­ня та фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня май­но­вих фо­н­дів сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву, і перш за все – не­по­ді­ль­но­го та па­йо­во­го фо­н­дів.

Май­но­ві фо­н­ди - це ви­зна­че­на,  ві­до­кре­м­ле­на ча­с­ти­на май­на,  що має своє ці­льо­ве (го­с­по­дар­сь­ке) при­зна­чен­ня.  Роз­ме­жу­ван­ня май­на на фо­н­ди зу­мо­в­ле­но рі­з­ни­ми по­тре­ба­ми під­при­ємств.

Спе­ци­фі­кою ство­рен­ня й ді­я­ль­но­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву є те, що за ра­ху­нок йо­го май­на фо­р­му­ють­ся та­кі спе­ці­а­ль­ні май­но­ві фо­н­ди як па­йо­вий і не­по­ді­ль­ний. Фо­р­му­ван­ня са­ме та­ких май­но­вих фо­н­дів як­раз є од­ні­єю з рис, що від­рі­з­ня­ють ко­о­пе­ра­ти­в­ні ор­га­ні­за­ції від будь-­яких ін­ших. Роз­ме­жу­ван­ня май­на сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву на па­йо­вий та не­по­ді­ль­ний фонд ві­до­бра­жає спе­ци­фі­ку май­но­вих від­но­син, ко­т­рі іс­ну­ють між са­мим ко­о­пе­ра­ти­вом та йо­го чле­на­ми і має са­мо­стій­не юри­ди­ч­не зна­чен­ня.

Від­по­ві­д­но до за­ко­ну, не­по­ді­ль­ний фонд утво­рю­єть­ся за ра­ху­нок всту­п­них вне­с­ків та май­на ко­о­пе­ра­ти­ву (за ви­ня­т­ком зе­м­лі). Па­йо­ві вне­с­ки чле­нів ко­о­пе­ра­ти­ву до ньо­го не    вклю­ча­ю­ть­ся. Всту­п­ни­ми вне­с­ка­ми фо­р­му­ван­ня не­по­ді­ль­но­го фо­н­ду ли­ше за­по­ча­т­ко­ву­є­ть­ся. На­да­лі він по­пов­ню­єть­ся ва­р­ті­с­тю май­на, яке на­ко­пи­чу­єть­ся ко­о­пе­ра­ти­вом в про­це­сі йо­го ді­я­ль­но­с­ті – за ра­ху­нок від­ра­ху­вань від до­хо­ду ко­о­пе­ра­ти­ву. При ви­хо­ді з ко­о­пе­ра­ти­ву чле­ни отри­му­ють тіль­ки ту су­му, яку во­ни вне­с­ли при всту­пі. Ав­тор по­го­джу­єть­ся з В.І. Се­м­чи­ком, що пі­с­ля ви­хо­ду з ко­о­пе­ра­ти­ву член не мо­же пре­те­н­ду­ва­ти на будь-яку ча­с­ти­ну не­по­ді­ль­но­го фо­н­ду. Те, що він вклав у ство­рен­ня цьо­го фо­н­ду, пе­ре­тво­рю­єть­ся на не­по­ді­ль­ний гро­мад­сь­кий ка­пі­тал. Згі­д­но з цим прин­ци­пом, на­віть при при­пи­нен­ні ді­я­ль­но­с­ті ко­о­пе­ра­ти­ву, цей гро­мад­сь­кий ка­пі­тал не по­ви­нен роз­по­ді­ля­ти­ся між чле­на­ми ко­о­пе­ра­ти­ву, а бу­ти ви­ко­ри­с­та­ний для ін­ших ко­о­пе­ра­ти­в­них ці­лей. Роз­по­ді­лен­ня май­на ко­о­пе­ра­ти­ву при лі­к­ві­да­ції між йо­го чле­на­ми су­пе­ре­чить ко­о­пе­ра­ти­в­ним прин­ци­пам, то­му що не­по­ді­ль­ний фонд не по­ви­нен ді­ли­ти­ся між чле­на­ми ко­о­пе­ра­ти­ву. На жаль, ді­ю­че за­ко­но­дав­ст­во Укра­ї­ни ві­ді­йш­ло від цьо­го пра­ви­ла (див. ст. 38 За­ко­ну Укра­ї­ни “Про сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ку ко­о­пе­ра­ці­ю”). Та­кож до­ці­ль­но бу­ло б під­кре­с­ли­ти в те­к­с­ті за­ко­ну, що до не­по­ді­ль­но­го фо­н­ду (як і до па­йо­во­го) ча­с­ти­на май­на сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву за­ра­хо­ву­єть­ся у ва­р­ті­с­но­му ви­ра­жен­ні. Фо­н­ди ко­о­пе­ра­ти­ву не ма­ють май­но­во­го змі­с­ту. Май­но, ча­с­ти­на ва­р­то­с­ті яко­го скла­дає всту­п­ний (па­йо­вий) вне­сок чле­ну ко­о­пе­ра­ти­ву, не роз­по­ді­ля­єть­ся в на­ту­рі і у ви­ро­б­ни­чій ді­я­ль­но­с­ті фу­н­к­ці­о­нує од­на­ко­во з усі­ма ін­ши­ми за­со­ба­ми ви­ро­б­ни­ц­т­ва, ва­р­тість яких вхо­дить до не­по­ді­ль­но­го (па­йо­во­го) фо­н­ду. От­же, тре­ба ка­за­ти не про те, що “не­по­ді­ль­ний фонд утво­рю­єть­ся за ра­ху­нок всту­п­них вне­с­ків та май­на ко­о­пе­ра­ти­ву”, а про те, що до не­по­ді­ль­но­го фо­н­ду вклю­ча­єть­ся ва­р­тість всту­п­них вне­с­ків та ін­шо­го май­на ко­о­пе­ра­ти­ву.

Розглядаючи ха­ра­к­те­р­ні ознаки не­по­ді­ль­но­го фо­н­ду май­на, ав­тор ро­бить ви­сно­вок, що не­по­ді­ль­ний фонд – це ча­с­ти­на майна сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву  у ва­р­ті­с­но­му ви­разі, до якої вклю­ча­єть­ся ва­р­тість всту­п­них вне­с­ків та ін­шо­го май­на ко­о­пе­ра­ти­ву, що ха­ра­к­те­ри­зу­єть­ся не­по­ді­ль­ні­с­тю й ці­льо­вим при­зна­чен­ням.

Що сто­су­єть­ся правового режиму па­йо­во­го фо­н­ду май­на,  то тре­ба чі­т­ко ус­ві­до­м­лю­ва­ти, що па­йо­вий вне­сок і пай це не од­не і те ж. Їх слід чі­т­ко від­ме­жо­ву­ва­ти. До паю, ос­но­ву яко­го ста­но­вить па­йо­вий вне­сок, вклю­ча­ють­ся та­кож до­да­т­ко­ві вне­с­ки (як­що та­кі є) та ча­с­т­ка май­на ко­о­пе­ра­ти­ву, ко­т­ра бу­ла роз­по­ді­ле­на на паї чле­нів (ко­о­пе­ра­ти­в­ні ви­пла­ти). На жаль, но­р­ми За­ко­ну Укра­ї­ни “Про сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ку ко­о­пе­ра­ці­ю” не тіль­ки не да­ють чі­т­ко­го роз­ме­жу­ван­ня по­нят­тя “пай” та “па­йо­вий вне­сок”, а й фа­к­ти­ч­но ото­то­ж­ню­ють ці ка­те­го­рії (ст.1). Роз­мір паю (а ра­зом з ним і роз­мір па­йо­во­го фо­н­ду сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву) не є не­по­ру­ш­ною ве­ли­чи­ною, він мо­же змі­ню­ва­ти­ся.

Розглядаючи питання пра­во­вого ре­жиму па­йо­во­го фо­н­ду май­на сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву ди­се­р­тант ро­бить ви­сно­вок, що па­йо­вий фонд – це ча­с­ти­на майна сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву у ва­р­ті­с­но­му ви­разі, до якої вклю­ча­єть­ся ва­р­тість па­йо­вих вне­с­ків чле­нів ко­о­пе­ра­ти­ву, що ха­ра­к­те­ри­зу­єть­ся по­ді­ль­ні­с­тю, зво­ро­т­ні­с­тю вне­с­ків, а та­кож на­ра­ху­ван­ням в уста­но­в­ле­них роз­мі­рах від­со­т­ків із до­хо­ду ко­о­пе­ра­ти­ву.

Що­до ре­гу­лю­ван­ня  від­но­син, по­в’я­за­них із фо­р­му­ван­ням зе­ме­ль­но­го ма­си­ву  сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву, то ва­р­тість зе­ме­ль­ної ді­ля­н­ки мо­же вхо­ди­ти або до па­йо­во­го фо­н­ду сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву (при пе­ре­да­чі її чле­ном у яко­с­ті па­йо­во­го вне­с­ку) або ж до скла­ду не­по­ді­ль­но­го фо­н­ду (при пе­ре­да­чі її у ко­ри­с­ту­ван­ня ко­о­пе­ра­ти­во­ві або при при­дбан­ні її ко­о­пе­ра­ти­вом у вла­с­ність не в ре­зуль­та­ті отри­ман­ня від чле­ну у яко­с­ті па­йо­во­го вне­с­ку). Як­що ж в яко­с­ті па­йо­во­го вне­с­ку до ко­о­пе­ра­ти­ву пе­ре­да­єть­ся пра­во ко­ри­с­ту­ван­ня зе­ме­ль­ною ді­ля­н­кою, то во­но, здо­бу­в­ши від­по­ві­д­ну гро­шо­ву оці­н­ку з бо­ку за­га­ль­них збо­рів ко­о­пе­ра­ти­ву, вхо­дить до па­йо­во­го фо­н­ду май­на (у ва­р­ті­с­но­му ви­ра­жен­ні). В За­кон Укра­ї­ни “Про сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ку ко­о­пе­ра­ці­ю” тре­ба вне­с­ти від­по­ві­д­ні уто­ч­нен­ня.

Що сто­су­єть­ся отри­ман­ня паю, то ав­тор вва­жає що пай (для за­без­пе­чен­ня ін­те­ре­сів ко­о­пе­ра­ти­ву, чле­нів, які за­ли­ша­ють­ся) по­ви­нен по­ве­р­та­ти­ся перш за все у гро­шо­вій фо­р­мі, а у ви­клю­ч­них ви­па­д­ках – в на­ту­рі. Це за­га­ль­не пра­ви­ло не сто­су­єть­ся зе­ме­ль­ної ді­ля­н­ки, оскі­ль­ки во­на ха­ра­к­те­ри­зу­єть­ся осо­б­ли­ви­ми озна­ка­ми, і по­ви­нна по­ве­р­та­ти­ся чле­но­ві в на­ту­рі (на мі­с­це­во­с­ті). Але зро­зу­мі­ло, що як пра­ви­ло, чле­но­ві по­ве­р­та­єть­ся не та ж са­ма зе­ме­ль­на ді­ля­н­ка. В цих ви­па­д­ках, ко­о­пе­ра­тив по­ви­нен ком­пе­н­су­ва­ти чле­но­ві рі­з­ни­цю між ва­р­ті­с­тю зе­ме­ль­ної ді­ля­н­ки, що бу­ла пе­ре­да­на, та ті­єї, що по­ве­р­та­єть­ся, у гро­шо­вій, май­но­вій фо­р­мах (за ви­бо­ром чле­ну ко­о­пе­ра­ти­ву). На жаль, пи­тан­ня що­до по­ве­р­нен­ня зе­ме­ль­ної ді­ля­н­ки чле­но­ві ко­о­пе­ра­ти­ву в за­ко­но­дав­ст­ві Укра­ї­ни чі­т­ко не вре­гу­льо­ва­но.

Ди­се­р­тант та­кож за­ува­жує, що на від­мі­ну від ін­ших фо­н­дів сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву, па­йо­вий та не­по­ді­ль­ний фо­н­ди іс­ну­ють про­тя­гом всьо­го ча­су іс­ну­ван­ня са­мо­го ко­о­пе­ра­ти­ву. Во­ни фо­р­му­ють­ся ра­зом з утво­рен­ням сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву й при­пи­ня­ють своє іс­ну­ван­ня з при­пи­нен­ням йо­го ді­я­ль­но­с­ті. 

Слід по­си­ли­ти роль вну­т­рі­ш­ньо­ко­о­пе­ра­ти­в­них но­р­ма­ти­в­них ак­тів в ре­гу­лю­ван­ні від­но­син що­до фо­р­му­ван­ня май­но­вих фо­н­дів сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­ти­вів (в ко­ж­но­му ко­о­пе­ра­ти­ві окрім Ста­ту­ту по­ви­нні бу­ти при­йн­я­ті По­ло­жен­ня про па­йо­вий і не­по­ді­ль­ний фо­н­ди, По­ло­жен­ня про ко­о­пе­ра­ти­в­ні ви­пла­ти на паї то­що). Ко­жен ко­о­пе­ра­тив по­ви­нен знай­ти оп­ти­ма­ль­не спів­від­но­шен­ня роз­мі­рів па­йо­во­го та не­по­ді­ль­но­го фо­н­дів, та за­крі­пи­ти йо­го у сво­їх ло­ка­ль­них но­р­ма­ти­в­них ак­тах.

Висновки

            У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що  виявляється у розкритті особливостей правового становища сільськогосподарських кооперативів в умовах ринкової економіки України. Автором формулюються пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про сільськогосподарську кооперацію. Найбільш важливі серед них наступні.

Із при­йн­ят­тям у 1997 р. За­ко­ну Укра­ї­ни “Про сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ку ко­о­пе­ра­цію” роз­по­ча­в­ся но­вий етап роз­ви­т­ку сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої ко­о­пе­ра­ції в Укра­ї­ні. Цей За­кон га­ра­н­тує мо­ж­ли­вість ство­рен­ня ко­о­пе­ра­ти­вів у сіль­сь­ко­му го­с­по­дар­с­т­ві на під­ста­ві за­га­ль­но­ви­зна­них ко­о­пе­ра­ти­в­них прин­ци­пів.

Визначальною спе­ци­фі­ч­ною озна­кою сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву є ве­дін­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті, яку слід ро­зу­мі­ти в ши­ро­ко­му ас­пе­к­ті як ви­ро­б­ни­ц­т­во, пе­ре­ро­б­ка й ре­а­лі­за­ція (збут) сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції та (або) об­слу­го­ву­ван­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті.

  Зміст ін­сти­ту­ту пра­во­су­б’є­к­т­но­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву не ви­че­р­пу­єть­ся ли­ше ци­ві­ль­но­ю. Во­на є більш ба­га­то­гран­ні­ша і по­ви­нна бу­ти най­більш ши­ро­кою, але її зміст має спів­від­но­си­ти­ся з ме­тою й ці­ля­ми ді­я­ль­но­с­ті кооперативу, що ві­до­бра­же­но в Ста­ту­ті.

  Пра­во на пай ви­ни­кає з мо­ме­н­ту при­йн­ят­тя осо­би до сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву як чле­на (тоб­то ви­ни­к­нен­ня член­с­т­ва), а то­ч­ні­ше, з мо­ме­н­ту пе­ре­да­чі май­на (вне­с­ку) ко­о­пе­ра­ти­ву. Пра­во на пай триває увесь час іс­ну­ван­ня член­сь­ких від­но­син і при­пи­ня­єть­ся ра­зом з при­пи­нен­ням член­с­т­ва. Та­кож во­но при­пи­ня­єть­ся у ра­зі лі­к­ві­да­ції сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву.

  По­тре­бу­ють більш чі­т­ко­го пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня май­но­ві пи­тан­ня, що ви­ни­ка­ють у ра­зі сме­р­ті чле­ну ко­о­пе­ра­ти­ву – фі­зи­ч­ної осо­би. Тре­ба за­крі­пи­ти в но­р­ма­ти­в­них ак­тах положення, що у ви­па­д­ку сме­р­ті чле­на ко­о­пе­ра­ти­ву – фі­зи­ч­ної осо­би до спад­ко­єм­ців пе­ре­хо­дять від­по­ві­д­ні пра­ва й обо­в’я­з­ки, що ста­но­в­лять зміст пра­ва на пай.

  Ство­рен­ня спе­ці­а­ль­них май­но­вих фо­н­дів – не­по­ді­ль­но­го і па­йо­во­го, є обо­в’я­з­ко­вим і являє собою один із ви­хі­д­них прин­ци­пів ді­я­ль­но­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ко­о­пе­ра­ти­вів. 

  Не­по­ді­ль­ний фонд сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву утво­рю­єть­ся за ра­ху­нок всту­п­них вне­с­ків та ін­шо­го май­на ко­о­пе­ра­ти­ву.  Пі­с­ля ви­хо­ду з ко­о­пе­ра­ти­ву його члени не мо­жуть пре­те­н­ду­ва­ти на будь-­яку ча­с­ти­ну цього фо­н­ду. На­віть після при­пи­нен­ня ді­я­ль­но­с­ті ко­о­пе­ра­ти­ву, не­по­ді­ль­ний фонд не по­ви­нен роз­по­ді­ля­ти­ся між його чле­на­ми, що є однією з умов не ли­ше збе­ре­жен­ня си­с­те­ми ви­ро­б­ни­ц­т­ва сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції, мо­ж­ли­во­с­ті йо­го роз­ши­рен­ня, а й за­без­пе­чен­ня про­до­во­ль­чої без­пе­ки в Укра­ї­ні.   

Па­йо­вий вне­сок і пай – рі­з­ні юри­ди­ч­ні ка­те­го­рі­ї. До паю, ос­но­ву яко­го ста­но­вить па­йо­вий вне­сок, вклю­ча­ють­ся та­кож до­да­т­ко­ві вне­с­ки (як­що та­кі є) і ча­с­т­ка май­на ко­о­пе­ра­ти­ву, яка бу­ла роз­по­ді­ле­на на паї чле­нів (ко­о­пе­ра­ти­в­ні ви­пла­ти). У но­р­мах За­ко­ну Укра­ї­ни “Про сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ку ко­о­пе­ра­ці­ю” по­нят­тя “пай” та “па­йо­вий вне­сок” переплутуються.

За­про­по­но­ва­но текст При­мі­р­но­го по­ло­жен­ня про май­но­ві фо­н­ди сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ко­о­пе­ра­ти­ву.

Врахування запропонованих висновків і пропозиції, на думку автора, дозволить усунути окремі недоліки чинного законодавства України, що регулює становище сільськогосподарських кооперативів.