ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПОНЯТІЙНОГО АПАРАТУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Краткое содержание

У вступі розкрито сутність наукового завдання, що вирішується; обґрунтовано вибір й актуальність теми дисертації; показано її зв’язок з тематикою наукових досліджень Національної академії державного управління при Президентові України; визначено мету та завдання дослідження, а також наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх упровадження, апробації та опублікування.

У першому розділі – “Аналіз стану наукової розробки проблеми” – проаналізовано ступінь наукової розробки проблеми та стан джерельної бази, на основі якої здійснювалося дослідження, а також удосконалено визначення термінів “понятійний апарат державного управління”, “термін державного управління”, “терміни державного управління латинського і грецького походження”, “терміноелемент”, “національний термін державного управління”, “інтернаціональний термін державного управління”.

Аналіз нормативно-правової бази свідчить про наявність законів, указів, постанов, розпоряджень тощо, у яких йдеться про необ­хід­ність розширення сфери функціонування української мови, створення галу­зе­вих словників: Закон „Про мови в Українській РСР” № 8313-11 від 28 жовт­ня 1989 р. (із змінами); Конституція України від 28 червня 1996 р.; Постанова Кабі­нету Міністрів України № 1546 від 2 жовтня 2003 р. “Про затвердження Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 роки”; Указ Президента України “Про розвиток національної словникової бази” від 7 серпня 1999 р. № 967/99 тощо.

Значну увагу в дисертації приділено вивченню джерельної бази – словників термінів державного управління за під­галузями (теорія і методологія державного управління, управління суспільним розвитком, економічних, юридичних термінів, що використовуються в державному управлінні), з яких було вибрано терміни латинського і грецького походження. Проблему лексикографічного закріплення понятійного апарату державного управління досліджували В.Бакуменко, Д.Безносенко, І.Грицяк, О.Кілієвич, В.Князєв, С.Кравченко, В.Малиновський, Н.Нижник, О.Оболенський, Я.Радиш, Г.Райт, Л.Штика та інші науковці (наприклад, укладено словники: “Методологія державного управління. Словник-довідник”, “Державне управління: словник-довідник”; “Державне управління та державна служба: Словник-довідник”; “Термінологічний словник-довідник менеджера охорони здоров’я” тощо). На основі цих словників підраховано, що терміни латинського і грецького походження в них становлять 76% від загальної кількості термінів.

З метою виявлення доцільності використання запозичень з латинської та грецької мов у понятійному апараті державного управління, а також визначення шляхів його вдосконалення використано термінознавчі дослідження В.Акуленка, О.Глоби, В.Даниленка, В.Деркача, Я.Думашівського, Т.Панько, О.Потебні, Г.Рефор­матського, Т.Секунди, С.Гриценко, Л.Полюги та ін. Для дослідження способів адаптації та творення термінів латинського і грецького походження понятійного апарату державного управління застосовано мовні підходи, розроблені на основі різних наукових галузей А.Білецьким, О.Боровською, Н.Васильєвою, І.Волковою, А.Критенком, О.Пономаревом, Н.Цимбал та ін.

У дисертації зазначається, що методологічною та теоретичною основою розвитку науки державного управління та її понятійного апарату стали здобутки античних авторів, у творах яких висвітлюються досвід державотворення та державного управління, основи науки про ораторське мистецтво (праці Аристотеля, Квінтіліана, Платона, Полібія, Цицерона та ін.).

Аналіз зазначених джерел свідчить про те, що особливості формування та розвитку понятійного апарату державного управління в термінах латинського і грецького походження не були предметом спеціальних досліджень. Відсутня нормативно-правова база, яка б регламентувала використання іншомовних запозичень в офіційних текстах у сфері державного управління. У зв’язку з цим необхідним є вивчення особливостей формування та розвитку понятійного апарату державного управління та визначення шляхів удосконалення вживання термінів латинського і грецького походження для становлення понятійного апарату та самої галузі державного управління, оскільки їх правильне вживання є одним із засобів підвищення мовленнєвої ефективності державних службовців.

У другому розділі – “Особливості формування понятійного апарату державного управління” – окреслено межі дослідження за темою дисертації, визначено загальну методику його проведення, проаналізовано особливості формування понятійного апарату державного управління в термінах латинського і грецького походження, а також удосконалено типізацію та класифікацію цих термінів.

Для досягнення мети та вирішення завдань, поставлених у дисертації, було розроблено відповідну програму. Дослідження проводилось у п’ять основних етапів: 1) формулювання проблеми (виділення ключових питань у дослідженні); 2) аналіз достовірності інформації (системний аналіз інформації, її систематизація); 3) встановлення (розмежування) загальної мети і специфічних завдань; 4) вибір конкретної спрямованості; 5) оцінка й узагальнення результатів. Це забезпечило можливість отримати повну і достовірну інформацію щодо кожного з поставлених завдань.

Згідно з розробленою загальною методикою комплексно досліджено особливості формування в Україні понятійного апарату державного управління в термінах латинського і грецького походження.

 Установлено, що запозичені слова можуть змінювати своє значення (у сучасному розумінні термін ліцензія – це документ, що демонструє певний дозвіл, у латинській мові цей термін мав інші значення – “свобода, право, влада, сваволя, примха тощо”); уживатися в сучасному понятійному апараті державного управління лише з одним із колишніх значень (термін аналіз, крім сучасного значення, в латинській мові означав також “звільнення, позбавлення”); не змінювати значення (термін реформа і в латинській мові означав “перетворювати, перебудовувати, поліпшувати, поновлювати”).

Частина термінів державного управління латинського або грецького походження у процесі засвоєння для використання в державно-управлінській діяльності зазнала змін відміни (адміністрація, агресія, апарат, криза, муніципія), роду (документ, територія, орган, парадигма), числа (політика, грамота).

Виявлено, що у процесі адаптації українською мовою терміни латинського і грецького походження змінюють належність до певної частини мови. Терміни державного управління, що належать до категорії іменника, утворилися не тільки від іменників (принцип), а й від дієслів (комітет), прикметників (легітимність), дієприкметників (депутат), віддієслівних прикметників (референдум).

Визначено, що у термінах державного управління латинського і грецького походження змінюються ті частини слова, які не характерні для української мови: documentum (лат.) ® документ (укр.), principium (лат.) ® принцип (укр.)  o>konomik/ (грец.) ® економіка (укр.), krѕtѕk/  (грец.) ® критика (укр.).

У результаті дослідження особливостей формування понятійного апарату державного управління було визначено, що використовуються всі способи словотворення української мови. Це доводить, що його терміносистема органічно ввійшла до складу української мови як одна з її термінологічних складових. Визначено, що для творення термінів державного управління часто використовуються слова або частини слів латинського і грецького походження, які можуть додаватися до слів латинського та грецького походження і до власне українських (антидемократичний, антиправний).

Проаналізувавши структуру сучасних термінів латинського і грецького походження, які складають понятійний апарат державного управління в Україні, встановлено, що терміни можуть бути виражені як одним словом (автономія, міністр), так і словосполученням (кадрова політика, організаційна структура державного управління). Більшість термінів латинського і грецького походження функціонує у сфері державного управління саме у вигляді словосполучень. Чимало термінів державного управління мають два і більше компонентів у своєму складі. Як правило, це поєднання іменників з прикметниками (управлінська еліта). Складові терміносполучення можуть походити з латинської, грецької або української мов (ієрархія рішень у державному управлінні).

Зазначається, що терміни державного управління латинського і грецького походження в державно-управлінській діяльності можуть втрачати певні компоненти свого складу, однак мати одне й те саме значення: законодавчі акти Верховної Ради України – акти Верховної Ради; Кабінет Міністрів України – Кабінет Міністрів.

Відповідно до вказаних особливостей формується сучасний понятійний апарат державного управління в Україні, терміни якого, що зазнали впливу класичних мов, можна класифікувати за значенням на такі групи: 1) назви осіб і посад (віце-консул, депутат); 2) узагальнюючі назви (делегація, депутація); 3) назви державних органів влади та належних державі структур (Секретаріат Кабінету Міністрів України, інститут президентства); 4) назви документів, нормативно-правових актів (протокол, програма); 5) найменування форм державного управління (демократія, монархія); 6) процеси (програмний аналіз, конституалізація); 7) явища (політична криза, агресія); 8) властивості (ефективність державного управління, легітимність); 9) терміни, поняття з теорії державного управління (ієрархія рішень у державному управлінні, функції влади).

Проведено типізацію мовних засобів впливу на аудиторію у процесі вживання термінів латинського і грецького походження державними службовцями, при­пустимих виключно в усному діловому мовленні. Серед основних типів цих засобів виділено такі: 1) запитання, які не потребують відповіді: “Яке це партнерство? Яка це підтримка національних інтересів?”; 2) роз’єднання пов’язаних слів, незвичний порядок слів у реченні для виділення окремих його складових: “А якщо подивитися на те, як буде ситуація розвиватися і сьогодні”; 3) уживання в реченні одного й того самого слова або сполучення слів: “Я переконаний, що сьогодні політики повинні сказати про те, що вони робили, і як вони робили. Політики повинні сказати, що ми допустили дуже багато помилок…”; 4) перенесення ознак й особливостей одного явища на інше з метою розкриття суті останнього та досягнення певного естетичного ефекту, образності мови: “Депутатська фракція Партії регіонів “Регіони України” змушена вкотре повернутися до надзвичайно гострих проблем,…”; 5) заміна назви одного явища іншим, суміжним за суттю: “У цьому виборі, що ми маємо, яке політичне рішення повинна прийняти Україна?”; 6) нанизування близьких за змістом слів із поступово зростаючим або спадним значенням: “… саме тоді була фальсифікація, масштабна фальсифікація валового внутрішнього продукту”; 7) надання явищам рис і властивостей людини, живих істот: “Конституція каже, що це фракції утворюють, регламент допускає участь окремих депутатів у цьому”; 8) зіставлення протилежних явищ для підсилення, загострення враження: “Ми приїхали не агітувати, а звітувати”.

У третьому розділі – “Розвиток понятійного апарату державного управління: тенденції та шляхи вдосконалення” – виокремлено основні тенденції розвитку понятійного апарату державного управління в процесі адаптації термінів латинського і грецького походження в державно‑
уп­рав­лінській діяльності, а також визначено шляхи більш ефективного їх використання.

Установлено, що понятійний апарат державного управління розвивається за такими тенденціями: 1) виникнення в понятійному апараті термінів із однаковим або по­дібним значенням, але різним написанням;
2) функціонування термінів із по­дібним написанням; 3) використання іншомовного відповідника за наявності уста­леного українського;
4) уживання термінів із протилежним значенням; 5) утво­рення нових назв для вже наявних понять; 6) функціонування багатозначних слів і слів з однаковим написанням, але різним значенням. Також визначено, що з одного боку, надмірний акцент робиться на національній основі, а з іншого – безпідставно використовуються терміноелементи латинського або грецького походження.

З огляду на ці тенденції розвитку досліджено невирішені питання використання термінів державного управління латинського і грецького походження. У понятійному апараті державного управління існують терміни з абсолютно однаковим значенням, що призводить до використання їх в одному реченні або словосполученні (повна абсолютна конкуренція). Якщо у терміносистемі є два слова, що називають одне поняття, нормалізація понятійного апарату державного управління можлива за умови вилучення одного з них. Вибираючи термін, який потрібно залишити у сфері державного управління, слід керуватися критеріями зрозумілості значення, звичності у використанні, усталеності функціонування (медіанний виборець – пересічний виборець).

У процесі дослідження виявлено випадки, коли існування термінів-дублетів свідчить про нестандартизованість передачі запозиченої лексики (реципієнт – реціпієнт, меморіал – меморіял). За наявності національного та інтернаціонального термінів перевагу бажано віддавати національному (звертатися замість апелювати, згода замість консенсус). Однак, якщо певному поняттю галузі державного управління вже існує назва, прийнятна для багатьох країн світу і яка може адаптуватися (чи адаптувалася) до граматичної системи української мови за визначеними у другому розділі засадами, то має функціонувати саме такий термін (референдум, а не всенародне опитування).

Звертається увага на доцільність використання елементів латинської і грецької мов для називання нових явищ у сфері державного управління, оскільки такі терміни, у свою чергу, можуть легко сприйматися іншими мовами і з часом, можливо, стануть інтернаціональними. Подібний досвід накопичено в галузі клінічної медицини (arthrotomia (суглоб + розтин) – розтин суглоба).

У результаті вивчення функціонування слів із подібним написанням зроблено акцент на необхідності розуміння й розмежування їх за значеннями з метою уникнення помилок. Наприклад, термін депресивний тлума­читься як пов’язаний із хворобливим станом пригніченості, відчаю, скорботи, тоді як депресійний – як такий, що стосується застою в економіці капіталістичних країн. Однак у державно-управлінських текстах уживається термін депресивний зі значенням терміна депресійний (“Зараз центральними органами виконавчої влади ведеться робота з підготовки проекту Закону України “Про засади підтримки регіонального розвитку”, який, зокрема, повинен врегулювати питання розвитку депресивних територій”). У “Словнику термінів і понять з державного управління” цей термін уживається в такому самому значенні: “депресивні території - регіони чи їх частини, рівень розвитку яких за показниками, визначеними у законодавчому порядку, є найнижчим серед територій відповідного типу”. Таким чином, у галузі державного управління назва одного поняття передається назвою іншого.

Установлено, що найбільше помилок трапляється у процесі вживання слів іншомовного походження, серед яких більшість походить з латинської або грецької мови. Тому необхідно знати і вивчати значення термінів з метою уникнення помилок у професійній діяльності державних службовців. Вирішенню цієї проблеми сприяло б створення словників термінів державного управління із тлумаченням їх походження, значення, а також прикладами вживання, оскільки контекстуальне оточення дає змогу якнайлегше і якнайшвидше зрозуміти і запам’ятати значення того чи іншого терміна. Для уникнення плутанини в понятійному апараті державного управління варто також створити словник термінів державного управління, що походять з інших мов.

Визначено, що державні службовці використовують слова латинського і грецького походження, коли є власне українські слова. Іноді утворюються нові, не завжди зрозумілі назви, наприклад “політикум”, за наявності усталених назв (політична еліта, політики). Подібні новостворені терміни починають використовуватися і в текстах наказів, постанов, розпоряджень (“З метою забезпечення реалізації конституційного права громадян брати участь в управлінні державними справами, залучення представників громадськості та політикуму, знаних науковців, фахівців до підготовки проектів найважливіших рішень глави держави, більш повного врахування при цьому громадської думки  та відповідно  до  пункту 28  частини  першої статті 106 Конституції України постановляю...”). Утворення промовцями нових термінів на базі латинських або грецьких основ є негативним явищем, оскільки поповнюються ряди термінів із подібним значенням, і до того ж такі назви можуть сприйматися слухачами як іронія. Якщо новоутворені слова або риторичні засоби вживаються з метою досягнення певного ефекту (іронізації або показу свого негативного ставлення) в усному діловому мовленні, то не слід такі засоби використовувати у текстах нормативних актів, різних документів.

Виявлено, що на противагу звичному й усталеному функціонуванню слів латинського або грецького походження вживаються українські слова або частини слів. Це переважно спостерігається у процесі творення похідних слів, а також термінів із протилежним значенням, наприклад: монопольний –протимонопольний (замість усталеного антимонопольний).

У результаті аналізу творення та використання термінів латинського і грецького походження у сфері державного управління виявлено численні випадки недостатнього розуміння значення запозичених слів. Наприклад: “Ми пропонуємо пропозицію” (правильні варіанти: робити пропозицію або пропонувати, оскільки у наведеному реченні дієслово й іменник є спільнокореневими, вони утворені від одного й того самого латинського дієслова); ключові пріоритети (прикметник ключовий має значення “основний, першочерговий”, іменник латинського походження пріоритет утворено від латинського prior – “перший”).