СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ РАЗВИТИЯ АВТОНОМНОСТИ ЛИЧНОСТИ В ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, подано відомості про апробацію і впровадження основних наукових положень.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження образу життєвого шляху в молодшому шкільному віці» – розкрито методологічну базу дослідження, здійснено аналіз загальнотеоретичних аспектів вивчення життєвого шляху особистості, розглянуто підходи вітчизняних та зарубіжних фахівців до визначення сутності, детермінант та механізмів розгортання даного феномену в структурі як свідомості, так і самосвідомості особистості; розкрито динаміку становлення образу життєвого шляху в молодшому шкільному віці.

В роботі показано, що концептуальні підходи до розгортання часо-просторової організації життєвого шляху особистості достатньо чітко окреслені багатьма дослідниками (Б. Ананьєв, Ш. Бюллер, О. Кронік, Х. Леман, Н. Логінова, В. Роменець, Л. Сохань, Т. Титаренко та ін.). У дисертації представлено три напрямки вивчення феномену життєвого шляху: 1) як «об’єктивного» процесу, зумовленого зовнішніми умовами життя особистості (Б. Ананьв, Н. Логінова,), «суб’єктивного» – такого,  що відображається  в її індивідуальній свідомості (В. Роменець, С. Рубінштейн, Т. Титаренко) і «суб’єктного», пов’язаного із аспектами її оволодіння буттям, самореалізацією у світі (К. Абульханова-Славська, З. Карпенко).

Систематизація різних підходів до вивчення життєвого шляху в межах означених напрямків об’єктивує багатогранність, складність даного феномену. Спільним для них можна вважати таке тлумачення поняття «життєвого шляху», що відображає розуміння психологічної природи і динаміки процесу особистісного становлення як індивідуальної форми соціального розвитку (К. Абульханова-Славська, О. Кронік, В. Роменець, Т. Титаренко та ін.). Психологічний аналіз життєвого шляху особистості, насамперед, орієнтований на відтворення картини її духовності – рівня ціннісно-смислової детермінації у світі, адже для неї «основна площина руху – морально-ціннісна» (Б. Зейгарник, Б. Братусь, М.Савчин).

 На основі здійсненого аналізу показано, що важливими аспектами життєвого шляху особистості є виявлення здатності диференціювати світ через пізнання його цілісності, виробляти його образ та образ себе у ньому як умови реалізації способу здійснення власного буття (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, Л. Сохань та ін.). Ціннісно-смислова свідомість є основою розбудови індивідуального життя, поєднання суспільних та особистих інтересів.

 У дисертації зазначено, що активна робота свідомості та самосвідомості є передумовою біографічної рефлексії, вироблення картини саморозвитку. У дослідженнях Б. Ананьєва, Л. Рубінштейна, А. Кроніка поняття «суб’єктивної кар-тини життєвого шляху» визначається як образ, що відображає просторово-часові параметри життя особистості в контексті минулого, теперішнього, майбутнього. Він інтегрально виражає свідоме ставлення особистості до власного життя.

Вироблення концептуальних засад дослідження ґрунтується на таких важливих положеннях: усвідомлення життя в динаміці особистісного зростання є особливою дією привнесення в актуальну поведінку глибоких особистісних смислів, цінностей, переконань, вироблення на цій основі життєставлення (Л. Іванова, Ломов, І. Маноха, О. Осніцький). За таких умов у свідомості особистості представлені ідея, сенс свого життя як переживання своєї причетності до соціально-морального і водночас особисто значущого, а також самореалізація у світі.

Самостійним предметом розгляду у теоретичному розділі роботи постає аналіз основних детермінант процесу усвідомлення власного життєвого шляху молодшими школярами. Особлива увага приділена якісним змінам у пізнавальному, моральному розвитку дітей, виробленню у них емоційно-ціннісного ставлення до оточуючого світу крізь систему суспільно схвалюваних моральних критеріїв (Л. Венгер, О. Запо-рожець, В. Мухіна, Д. Фельдштейн).

З метою змістової конкретизації досліджуваного феномену показано, що у молодшому шкільному віці розвиваються і вдосконалюються такі важливі підсистеми та механізми самосвідомості, як самооцінка, образ-Я, рівень домагань, рефлексія, децентрація, ідентифікація, диференціація зовнішнього і внутрішнього життя (Л. Божович, Г. Дюпон, О. Захарова). Вони зумовлюють здатність дитини усвідомити себе як цілісність, осмислити процес та цілі саморозвитку, а відтак апробувати  здатність  співвідноситися  зі  своїм  життям  (І. Кулагіна,  Т. Титаренко, О. Хухлаєва).

На основі аналізу існуючих підходів до дослідження суб’єктивної картини власного життя в онтогенезі робиться висновок про недостатню розробленість даної проблеми, зокрема тих її аспектів, які стосуються теоретичного осмислення та емпіричного обґрунтування поняття «усвідомлення часо-просторових характеристик життя молодшими школярами», характеру і динаміки вікових модифікацій його перебігу. На цій підставі обґрунтовується правомірність постановки власного дослідження, в межах якого робиться спроба реалізувати комплексний підхід до вивчення особливостей суб’єктивної картини життєвого шляху в молодшому шкільному віці. 

У другому розділі – «Експериментально-діагностичне дослідження особливостей усвідомлення молодшими школярами власного життєвого шляху» – репрезентовано обґрунтування системи психометричних критеріїв, принципів дослідження означеного феномену та методики констатувального експерименту, охарактеризовано психодіагностичний інструментарій та описано послідовність його застосування у процедурі дослідження, подано якісно-кількісний аналіз одержаних результатів.

Базуючись на існуючих підходах до визначення сутності досліджуваного феномену, обрано напрям дослідження, визначено його концепцію, згідно з якою усвідомлення власного життєвого шляху молодшим школярем є процесом осмислення свого місця у динамічних умовах життя як низки цілей та засобів їх досягнення у складній системі людських взаємин. Чим повніше у свідомості дитини відображений зовнішній світ, тим ефективніша взаємодія з дійсністю, змістовніше «Я», а відтак, чіткіше усвідомлюється місце у житті. У молодшому шкільному віці активно формується система ставлень зростаючої особистості до світу на основі переживання свого  місця  у  ньому (Л. Божович, О. Запорожець, В. Зеньковський, Л. Обухова, Д. Фельдштейн). Це, у свою чергу, забезпечує спроможність дитини інтегрувати свої провідні потреби, життєві цінності, виокремлювати ставлення до власного життя загалом, виробляти спосіб взаємодії з оточуючими людьми та дійсністю, що є основою становлення життєвої позиції молодшого школяра.