ПОЛИТОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ ОБЩИННЫХ ОТНОШЕНИЙ НА ЮГЕ УКРАИНЫ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ ХІХ ВЕКА



Название:
ПОЛИТОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ ОБЩИННЫХ ОТНОШЕНИЙ НА ЮГЕ УКРАИНЫ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ ХІХ ВЕКА
Альтернативное Название: Політологічних АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ громада ВІДНОСИН НА ПІВДНІ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовані вибір теми та її актуальність, визначені предмет та об’єкт дослідження, методологічна основа, мета та завдання, сформульована наукова новизна, практичне значення отриманих результатів та особистий внесок дисертанта в розробку проблеми.


Першій розділ Історіософія, джерелознавча база і методологія дослідження присвячений розкриттю етапів наукової розробки теми та характеристиці джерельної бази, яка висвітлює політологічні аспекти державного регулювання общинних відносин у другій половині XIX століття.


У першому підрозділі „Ступінь наукової розробки теми” показується, що аграрне питання було центральним політичним питанням, вихідним рубежем розмежування таких напрямків суспільно-політичної думок: охоронно-кріпосницького (консервативного), революційно-демократичного (радикального) і ліберально-буржуазного (прагматично-помірного).


Тут же доведено, що проведення реформи й збереження громади, общинної земельної власності підштовхнуло науковців к досліджуванню у напрямку вивчення такого явища як громада. Таки дослідники, як И. Енгельман, К. Качоровський, А. Кистяковський, П. Кованько, А. Корнілов, В. Постніков, В. Семевський, А. Скребицький, А. Титов, Е. Якушин почали звертати увагу на те, що селянська громада в післяреформений час впливала на політичну сферу життя суспільства, однак тільки з погляду загострення боротьби між селянами й поміщиками.


В дисертації проаналізовані важливі риси та різнопланове бачення ролі й місця общини. Народники, як наприклад І. Бєляєв а також український історик О. Єфименко, приділяли багато уваги селянській громаді, тому що бачили в ній особливий уклад народного життя. Вони, як і прихильники революційно-демократичного (радикального) табору О. Герцен, М. Чернишевський, ідеалізували селянську громаду, обґрунтовував ідею «селянського соціалізму».


Збереження общинної системи землекористування вимагало історичного обґрунтування походження селянської громади, її взаємин з державною владою, ролі й значенні в житті села. Тому в другій половині ХIХ століття розгорілася теоретична суперечка з проблеми й долі сільської громади. 60-і роки ХIХ століття характеризуються появою на сторінках газет і журналів публіцистичних нарисів, як російських, так й українських авторів (П. Чубинського, В. Тарновського, К. Кавеліна), що описують общинні порядки, сімейний побут, звичаї, традиції народу.


В даному підрозділі висвітлюється вплив публіцистичних матеріалів на теоретичну розробку питань, пов'язаних із дослідженням общин. Мова йде про наукові статті, монографії 70-80-х років ХIХ століття підготовлені А. Гакстгаузеном, А. Енгельгардом, С. Пахманом, А Постніковим, В. Тарновським, И. Тютрюмовим, Е. Якушіним та іншими авторами, а також праці Географічного і Вільного-економічного товариства, статистичні дослідження селянського господарства й землеробства видані повітовими й губернськими земствами.


Вагомий внесок у дослідження ролі „громади”, як об'єднання людей для виконання виробничих функцій і вирішення суспільних справ у 90-х роках XIX століття зробили такі українські суспільно-політичні діячі, письменники й публіцисти як Т Зінківський, М. Драгоманов, С. Подолинський, І. Франко. На їх думку громада повинна була залишитися основою майбутньої демократичної української держави.


Наприкінці XIX століття інтерес до громади зростає ще тому що вона як територіальне об’єднання, яке припускає певну автономію, відособленість у системі державної влади, стає гаслом політичних рухів і правових реформ в Європі. З’являються наукові роботи суспільствознавців, правознавців, істориків, таких як В. Алексєєв, Є. Вишнякова, В. Дроздов, К. Качоровскій, В. Пичет, А. Ріттіх, И. Соловьйов, А. Титов, та інших


У радянські часи питання селянської громади розглядалась фахівцями такими як В. Александров, А. Анфімова, В. Бонч-Бруевич, Н. Дружинін, Є. Дужиніна, П. Зайончковський, Л. Захарова, М. Найдьонов, И. Ковальченка та В. Федоров через призму марксистської ідеології й тісно поєднувалася із суспільно-політичною боротьбою. Наприклад  монографія В. Александрова «Сільська громада в Росії (XVII - поч. XIX в.) була присвячена історії селянської громади та селянської родини, їх внутрішній організації й ролі в житті суспільства.


Нинішній розвиток політичної науки спричинив появу цікавих методологічних робіт підготовлених М. Кармазиною, І. Курасом, Ю Левенецом, Л. Нагорною. Окремі аспекти селянських громад висвітлюють й такі авторі, як А. Волощенко, О. Гриневич, Е. Димо, А. Костін, В. Майснер, И. Сакур, О. Сидорчук, Н. Сугацька, И. Шайкін, В. Щукін.


З’явились й нові аналітичні матеріалі сучасних українських політологів, істориків, етнографів, правознавців, опубліковані М. Багметом, Б. Біликом, Я. Бойком й Н. Даниловою, Я. Грицаком, М. Рибачуком, В. Цвихом та іншими.


Однак проблема політологічних аспектів державного регулювання общинних відносин окремо системно не вивчалася й не має цілісного вигляду й залишається поза увагою дослідників. Все це дозволяє стверджувати, що дисертаційне дослідження заповнює певний пробіл в сучасній українській політичній науці.


У другому підрозділі „Джерелознавча база проблеми” зазначається, що з метою ретельного і детальнішого дослідження політологічних аспектів державного регулювання общинних відносин на півдні України в другій половині XIX століття залучено широке коло опублікованих і неопублікованих джерел, які умовно поділені на декілька груп.


Це – документи російського законодавства та інші державотворчі акти, опубліковані в повному зібранні законів Російської імперії, цивільні закони, Укази Його Імператорської Величності самодержця Всеросійського, Укази Сенату.


Вагому цінність складають архівні документи виборних органів селянського і волосного управління, матеріали волосних судів, книги для запису договорів, угод і реєстрації духівниць, переписка сільських сходів з волосним правлінням яки зберігаються у архівах Миколаївської, Херсонської, Одеської та інших південних областей України.


Етнографічні матеріали, яки дозволили зробити висновки про роль і значення звичаїв і традицій у формуванні громади в України.


Данні джерела дозволили показати роль держави в регулюванні общинних відносин, організації селянського самоврядування, відстежити складний механізм перетворення звичаєвого права в позитивне, зрозуміти роль таких інститутів як шлюб та опіка.


Для розуміння суті політики держави стосовно життєдіяльності існування німецьких, болгарських, білоруських, сербських, єврейських й інших громад національних меншин використані щорічні збірники Херсонського земства, статистико-економічні огляди губернії і її окремих повітів, військово-статистичний огляд Російської імперії, результати перепису 1897 р., а також дослідження довідкового характеру підготовлені К. Арсеньєвим, Д Багалієм, А Веліциним, А. Клаусом, Л. Падалкою, А. Скальковским, А. Шмідтом.


Цікавим різновидом джерел з політичної історії даного періоду є також спогади й щоденники державних діячів Н. Астирєва, П. Валуєва, С. Вітте, П. Столипіна.


Окрему групу складають нинішня документи, таки як Конституція України, закони, укази Президента України, урядові рішення виступи політичних діячів і т.д., а також роботи сучасників які друкувалися окремими виданнями у вигляді монографій, наукових збірників.


Використані джерела далі можливість чітко окреслити основні підходи по вивченню політологічних аспектів державного регулювання общинних відносин на півдні України в другій половині XIX століття:


У третьому підрозділі Теоретико-методологічна основа дослідження” розглядаються наукові принципи і методи пізнання як загальнонаукові, так і спеціальні в політичній науці (соціологічний, нормативний, системний, інституціональний, психологічний, порівняльний, субстанціональний, історичний), застосування яких дозволили викласти матеріал у послідовній і логічній завершеній формі та об’єктивно відобразити політологічні аспекти державного регулювання общинних відносин на півдні України в другій половині ХІХ століття.


Крім того, у роботі з нормативними актами автор користувався такими допоміжними інструментами як лінгвістичний, логічний, телеологічний і функціональний аналіз текстів.


Залучення опублікованих і неопублікованих джерел, розробка методики їхнього використання дозволили висвітити роль держави у житті селянської громади південного регіону України в другій половині XIX століття.


У другому розділі „Аналіз державного регулювання життєдіяльності селянської громади в південному регіоні України в другій половині XIX століття” розкриваються об’єктивні і суб’єктивні чинники впливу держави на життєдіяльність селянської громади.


Перший підрозділ „Характеристика селянської громади як станового інституту політичної системи феодального суспільства” містить аналіз такого інституту як селянська громада з урахуванням особливості розвитку селянської громади  у південному регіоні України.


Аналізуючи селянську громаду, як становий інститут політичної системи феодального суспільства, звертається увага на те, що вона в дореформений період не ставила перед собою яких-небудь нових суспільних завдань, вона могла боротися за своє існування, відбиваючи при цьому інтереси лише сільського населення, окремих своїх членів й їхніх родин.


На послідуючих сторінках дисертації показано як трансформувавшись у становий інститут політичної системи феодального суспільства, громада повністю «вписалася» у його структуру. Таким чином, громада на всіх етапах своєї історії для держави представляла становий інститут політичної системи, а для селянина - індивідуального виробника – організацію, силою свого існування перешкоджаючу крайнім проявам поміщицької влади. Крім того, громада як соціальний інститут політичної системи феодального суспільства, відбивала організацію селянства, що з метою самозбереження пристосувалося до системи сформованих суспільних відносин.


Для прикладу можна послатися на сторінки 60-61 де розглядаються функції сільської громади: адміністративні, фіскально-податкові, поліцейські, які підтримували встановлений соціальний правопорядок і далі впроваджували феодальну ренту. Ці функції сільської громади протягом тривалого часу підсилювалися в міру зростання державних повинностей, збільшуючи станову відособленість селянства і розвиваючи негативні риси общинного укладу. На подальших сторінках показано, що селянська громада, будучи становим органом, завжди мала певну автономію, усередині якої всі відносини будувалися на демократичній основі.


У другому підрозділі „Особливості державної політики регулювання господарських відносин у селянській громаді півдня України” знайшли відображення теоретичні аспекти особливостей державної політики стосовно общини.


У даному підрозділі відзначається, що саме через інститут громади держава одержала можливість як управляти, так і контролювати економічною й виробничою життєдіяльністю селянської громади, тому що селяни й після викупу земельних наділів мали обмежені права у порівнянні з іншими верствами населення.


Дослідження, показує, що держава на півдні України до кінця XIX в. використовувала норми звичаєвого права у порядку володіння землею, купівлі-продажу нерухомого майна й пов'язаних із цим окремих злочинів і покарань. Крім того, російська держава, прагнучи уніфікувати правові звичаї різнорідного етнічного населення півдня України, проводило асиміляційну русифікаторську політику.


Політологічний аналіз особливостей державного регулювання економічних відносин селянської громади на півдні України, дозволило зробити висновок про те, що протягом XIX століття втручання держави у виробничо-господарське життя селянської громади на півдні України було мотивовано тим, що через громаду держава прагнула до встановлення тотального контролю над кожним домохазяїном, щоб обмежити індивідуалізацію селянського хуторського господарства.


Третій підрозділ „Роль інституту опіки в соціальній політиці держави й зміцненні общинних відносин” присвячений функціонуванню такого інституту як опіка, тобто охорони особистих і майнових прав й інтересів недієздатних громадян.


Насамперед в роботі доведено, як інститут опіки на півдні України сприяв зміцненню общинних відносин, тому що зберігав селянина як податну одиницю. Що правда й громада, керуючись звичаєвим правом, вирішувала через опіку свої общинні проблеми. Аналіз проблем пов’язаних з існуванням інституту опіки зроблений в дисертації на сторінках 107-114 обумовив висновок про те, що вдосконалювання інституту опіки є показником удосконалювання цивільних правовідносин у Російському суспільстві й наочно ілюструє стирання станових розходжень.


У третьому розділі Політичні аспекти специфічних форм взаємодії держави й селянської громади на півдні України в другій половині  XIX століття розглянуте та проаналізоване політичне життя селянського суспільства, специфічні особливості його суспільної свідомості, духовної культури й суспільної психології, які формувалися не тільки під впливом особливостей історичного розвитку, традицій, звичаїв, але й тому, що явища духовного життя селянського суспільства пов'язувалися із релігійною ідеологією, пануючою в суспільстві.


Перший підрозділ „Роль церкви в нормалізації державно-общинних відносин” присвячений соціально-політичним діям російської православної церкви серед селян  її особливому привілейованому положенню в порівнянні з іншими конфесіями в таких специфічних питаннях, як релігійна обрядовість, оформлення шлюбу, релігійне навчання, проведення релігійних торжеств.


Другій підрозділ „Державне впорядкування культурно-побутових умов життєдіяльності селянських громад” присвячений впливу держави на розвиток культурно-побутових умов, сімейно-шлюбних і шлюборозлучних відносин, родильне-хрестильних і похоронно-поминальних обрядів і виникаючі на цій основі структури й відносини.


В роботі на чисельних фактах висвітлюється процеси як політичне, соціальне поводження людей багато в чому визначається культурно-побутовими умовами, у яких живе та або інша родина. Порівняльні та інші наукові методи пізнання надали змогу обґрунтувати доводи того, що саме сімейно-побутове життя селян зберігало й передавала з покоління в покоління елементи культурної спадщини. Українські переселенці на Південь України саме завдяки родинним традиціям зберегли свою етнічну, національну приналежність. І при певних обставинах могли зробити й робили більш сильний вплив на формування поводження українських селян, ніж реальні економічні фактори й пов'язані з ними потреби.


У третьому підрозділі „Специфічні форми державно-правового регулювання сімейних відносин у селянських громадах південної України” доводиться про постійний вплив органів державної влади на регулювання  любих аспектів общинних відносин яки стали невід’ємною частиною складного, багатогранного процесу взаємодії політичних, соціальних, економічних, психологічних факторів тогочасної держави. Насамперед мова ведеться проте, як держава за допомогою правових норм, закріплених у законах і суспільство - шляхом вироблення й застосування моральних норм, правил, звичаїв і традицій впливали на родину.


Далі в підрозділі зосереджувана увага на специфічні форми державного регулювання общинних відносин такі як: державне втручання в сімейно-правові відносини що виникають із шлюбу (споріднення, особливості спадкування майна і т.д.), господарські і внутрісімейні відносини (взаємини чоловіка, дружини, батьків і дітей),  контроль через громаду за моральним станом селянського суспільства й схоронністю родини.


Викладений матеріал надав змогу зробити узагальнення про те, що державне втручання в життя селянської громади в сімейно-правові, господарські, внутрісімейні відносини було викликано необхідністю, по-перше, забезпечити стабільність держави, по-друге, забезпечити впорядковану взаємодію всіх елементів державної політичної системи.


У висновках по дисертації зроблені узагальнення і підсумовані результати дослідження та сформульовані рекомендації.


1. Починаючи із другої половини XIX століття, окремі питання досліджуваної теми були предметом вивчення науковців, однак проблема політологічних аспектів державного регулювання общинних відносин на півдні України в другій половині XIX століття системно не вивчалося й у цілісному виді залишилася поза уваги дослідників. Використана джерельна база дала можливість авторові окреслити основні підходи по вивченню даної проблеми, а також дозволила зробити висновок про те, що державне регулювання общинних відносин на півдні України в другій половині XIX століття було складовою частиною стратегічної політики російської держави яка мала на меті: створення тотального державного контролю за всіма сферами общинного життя.


2.Теоретико-методологічною основою дослідження послужила система наукових принципів і методів пізнання, спрямованих на об'єктивне, всебічне висвітлення фактів й явищ, зв'язаних зі становленням і розвитком общинних відносин на півдні Україні в другій половині XIX століття. Проаналізовані опубліковані й неопубліковані джерела, розробка методики їхнього використання, дозволили розширити джерелознавчу базу при реконструкції ролі держави в процесі регулювання общинних відносин у південному регіоні України в другій половині XIX століття.


3. Дослідження еволюції селянської громади як станового інституту феодального ладу в системі державної політики дозволило констатувати те, що селянська громада, збережена державою й підлегла органам державного управління, стала гарантом виконання селянами своїх обов'язків стосовно держави й поміщиків. В той же час в роботі на чисельних фактах відмічається те як селянська громада півдня України її общинні відносини, відрізнялися від общинних відносин у Росії.


4. До особливостей державного регулювання економічних відносин життєдіяльності селянської громади на півдні України можна віднести те, що протягом усього XIX століття втручання держави в життя селянської громади було мотивовано тим, що через громаду держава прагнула встановити тотальний контроль над кожним господарством, звідси й постійне втручання сільського сходу в господарський побут селян. Тому як виробниче об'єднання, селянська громада до кінця XIX століття з початком процесу соціального розшарування в українському селі, появою індивідуальних подвірних господарств, перетворилася у фактор, що стримує подальший розвиток селянського господарства.


5. Характеризуючи роль інституту опіки у політиці уряду, в роботі відзначається, що система органів опіки в Російській імперії будувалася чітко на становому принципі під контролем органів державної влади й переслідувала одну важливу мету - зберегти селянина як податну одиницю й тим самим зміцнити общинні відносини.


6. Специфічною формою взаємодії держави й селянської громади на півдні України було те, що російська держава використала православну церкву, як провідника своєї політики й ідеології та інструмент утримання підданих у покорі й повазі до імперії. Православна релігія в Російській імперії була спрямована не на перетворення суспільства на християнських канонах, а на рішення сугубо внутрішніх соціально-політичних проблем, тому що залежала від існуючого суспільного ладу.


Держава всіляко підтримувала соціально-політичні дії православної церкви, надаючи їй особливе привілейоване положення в порівнянні з іншими конфесіями в таких специфічних питаннях, як релігійна обрядовість, оформлення шлюбу, освіта й т.д. В то же час православна церква зміцнювала духовну єдність країни, несла в суспільство дух смиренності й вірності існуючому ладу, й стала міцною ідеологічною опорою самодержавства.


7. Культурно-побутова життєдіяльність селян через православну церкву, та інші конфесії, також була під контролем держави. Церква регулювала такі специфічні сторони селянського побуту: сімейно-шлюбні відносини, родильне-хрестильне й похоронно-поминальні обряди. Всі здійснювані церквою культові дії спрямовувались на зміцнення існуючої політичної системи.


8.      Іншими специфічними формами державного регулювання общинних відносин були: втручання в сімейно-правові, господарські, внутрісімейні відносини, контроль через громаду за моральним станом селянського суспільства й родини. Ці та інші форми державного регулювання общинних відносин дозволяли державі втручатися в життя громади, родини, слідкувати за поводженням членів селянського суспільства.


В кінці роботи відзначено, що методи державного регулювання сільськогосподарської праці, селянського побуту, власності мають як позитивний так і негативний історичний досвід. Використання якого в сучасної моделі сільського суспільства, дозволить уникнути минулих помилок і врахувати наявний як позитивний так і негативний досвід.


Вивчений досвід вказує що реформи в аграрному секторі в сучасній України необхідно проводити комплексно разом з адміністративно-територіальною реформою яка повинна передбачать адміністративні, правові, освітянські, культурно-побутові, релігійні і інших напрямки.


Крім того реформування на селі мають відбуватись в умовах гласності й громадського контролю ураховуючи інтереси селян і суспільства.


На основі проведеного дослідження автор висловлює пропозиції про доцільність запровадження у ВНЗ для спеціальностей „державне управління”, „політологія” спеціального курсу: „Політологічні аспекти державного регулювання в агропромисловому секторі України: історія й сучасність”.


Крім того дисертант відзначає назрілу необхідність:


-           вивчення психологічного аспекту общинних відносин на півдні України після проведення Великої реформи для розуміння їх впливу на ставлення селян до влади, громади у південному регіоні України;


-            дослідження процесу впливу на звичайно-правову практику в сфері землекористування дрібних типів співтовариств усередині громади;


-            опублікувати в окремій роботі де б були б проаналізовані релігійно - етнічні уявлення, що лежать в основі відносин народів які населяють південний регіон України до праці, землі, сусідам, тобто, того, що становить господарсько-етичне життя селянського миру;


 


-            підготовки спеціальної узагальнюючої праці, де би системно досліджувався процес общинних відносин в Україні окреслювалися основні його напрями, тенденції та перспективи.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины