СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ГЕНДЕРНОЇ ПОВЕДІНКИ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА В УЯВЛЕННЯХ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено її об’єкт та предмет, сформульовано мету та головні завдання, гіпотези, висвітлено наукову новизну, розкрито практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію роботи.

Перший розділ “Гендерна поведінка політичного лідера як предмет соціально-психологічного дослідження” присвячено загальному теоретич­ному аналізу проблеми гендерних особливостей поведінки політиків.

У підрозділі “Гендерний підхід до вивчення соціально-психологічних явищ” проаналізовано основні напрями, в межах яких відбувалася розробка поняття “гендер” та підходи до його розуміння.

Однією з найбільш значущих характеристик кожної людини, у тому числі й політичних лідерів, є належність до певної статі. Стать – це комплекс анатомічних, поведінкових та соціальних ознак, які визначають людину як чоловіка або жінку. Розрізняють статі: біологічну (анатомічні, фізіологічні відмінності між статями), психологічну (характеристика особистості та її поведінки під кутом зору маскулінності / фемінінності). Маскулінність / фемінінність – сукупність глибинних психологічних ознак (характеристик), які визначають відмінності в чоловічій і жіночій поведінці. Це особистісна категорія, тоді як гендер є соціальною категорією. Поняття гендер відображає те, як риси маскулінності / фемінінності виявляються в соціальній поведінці.

Встановлено, що гендер – це комплекс соціально сконструйованих відмінностей: психологічних, соціальних та культурних ознак, за якими розрізняють особи чоловічої та жіночої статі – маскулінні та фемінінні. На рівні буденної свідомості уявлення про чоловіче і жіноче функціонує у вигляді гендерних стереотипів – стандартизованих уявлень про відповідні їм моделі соціальної поведінки та риси характеру, які утворюють певні типи: “маскулінний”, “фемінінний” та “андрогінний”.

Гендерна поведінка політичного лідера – це виконання соціальної функції політика з огляду на стать  як соціальне явище (гендер).

На основі теоретичного узагальнення наукових даних щодо типових гендерно-психологічних відмінностей чоловіків та жінок було виокремлено такі критерії розрізнення маскулінних/фемінінних рис: 1) соціально орієнтовані ознаки – ступінь домінування та ступінь автономності; 2) індивідуально орієнтовані ознаки – емоційність – раціональність; інтуїтив­ність – розсудливість; форми мислення, а також спрямованість особистості.

У підрозділі “Класифікація соціально-психологічних характеристик поведінки політичних лідерів” проаналізовано наукові джерела з питань політичного лідерства та узагальнено риси, що визначаються дослідниками як найбільш притаманні ідеальному лідеру. Виділено перелік основних критеріїв, за якими можна класифікувати соціально-психологічні характеристики поведінки політичних лідерів. А саме: 1) соціально орієнтовані ознаки: домінування, комунікативні та моральні характеристики; 2) індивідуально орієнтовані ознаки: психодинамічні характеристики, інтелектуально-когнітивні, вольові та емоційні, а також спрямованість особистості. Встановлено, що гендерний критерій при оцінці політичних лідерів належним чином не враховувався.

У підрозділі “Гендерні аспекти соціально-психологічного дослідження поведінки політичних лідерів” проаналізовано результати теоретичних та емпіричних досліджень з питань політичного лідерства у гендерному вимірі. Виділено два основних напрями дослідження означеного феномену. До першого з них належать ті, що спрямовані на вивчення власне політичних лідерів. У межах цього напряму найпомітнішими є “біографічний”, представлений біографіями, мемуарами, публіцистичними роботами; “політико-соціологічний”, у рамках якого збиралися статистичні дані про участь чоловіків і жінок у політичному житті, аналізувалися причини зниження представництва жінок у владних структурах за часів демократії та низької представленості жінок у парламентах Росії й України, а також перешкоди, які постають на шляху жінок до політичної влади; та “соціально-психологічний”, спрямований переважно на виявлення іміджевих характеристик політичних лідерів – чоловіків і жінок – підходи.

Другий напрям дослідження гендерних аспектів політичного лідерства – вивчення буденної свідомості (тобто того, якими постають політичні лідери в масовій свідомості). Він менш розроблений і представлений лише окремими  дослідженнями. Так, вивчалися найпоширеніші серед населення іміджі бажаного кандидата у президенти України, в т.ч. й типи іміджів гендерного плану (Інститут соціальної та політичної психології АПН України); досліджувались основні смислові компоненти іміджу політиків, у т.ч. й жіночої статі (А.П.Супрун, Н.Г.Янова); вивчалися стереотипи сприйняття портретних зображень політичних лідерів, у т.ч. враховувався гендерний критерій (О.Л.Вознесенська) та деякі інші. У більшості досліджень не ставилося спеціальне завдання вивчити й порівняти гендерну поведінку політичних лідерів різної статі чи існуючі в масовій свідомості гендерно-психологічні образи політиків тощо. Окремі дані виявлялись як додаткові факти в ході вирішення інших наукових завдань. Встановлено, що існує як гендерний стереотип, так і лідерський. Водночас гендерний критерій для оцінки політичних лідерів практично не застосовувався. Аналіз наукової літератури засвідчив нерозробленість питань, пов’язаних з вивченням гендерно-психологічних характеристик поведінки політичних лідерів.

У другому розділі “Емпіричне дослідження гендерних аспектів поведінки політичних лідерів” описано етапи, завдання та процедура емпіричного дослідження, дано характеристику основних методів та обґрунтовано підбір дослідницького інструментарію, проаналізовано отримані емпіричні дані.

Показано, що засобом (формою) репрезентації досліджуваного явища (в тому числі й гендерної поведінки політичного лідера)  може бути модель, яка є спрощеним аналогом явища (об’єкта, феномена тощо), в якому збережено його найсуттєвіші ознаки та випущено випадкові. Це замінник оригіналу, який дає змогу вивчити або відзначити різні його якості (властивості).

Для вивчення гендерних характеристик поведінки політичних лідерів, які існують в уявленнях молоді, нами була розроблена програма емпіричного дослідження. Вона передбачає поетапну реалізацію серії дослідницьких процедур, об’єднаних єдиною логікою, що зумовлена дослідницькими завданнями. Вивчення гендерних характеристик поведінки політичних лідерів відбувалося у три послідовних етапи: 1) добір, уточнення та доповнення емпіричних індикаторів, що ре­пре­зентують простір гендерних ознак;                2) з’ясування гендер­них профілів поведінки абстрактних ліде­рів обох статей;  3) визначення гендерних складових психологічних профілів поведінки реальних політичних лідерів.

На першому етапі дослідження було визначено якості, які вичерпно описують маскулінні / фемінінні характеристики поведінки чоловіка та жінки. Ми отримали набір гендерних якостей, що в подальшому слугували базовими ознаками (дескрипторами) для опису гендерної поведінки політичних лідерів (чоловіків і жінок). Такими оцінними дескрипторами визначено: “автономність – залежність”, “агресивність – поступливість”, “владність – виконання”, глобальний інтелект – конкретний інтелект”, “дистанційованість – емпатія”, “об’єктна спрямованість – суб’єктна спрямованість”, розсудливість – інтуїтивність”, “раціональність – емоційність”, “рефлексивність – самопереживання” та “спрощеність – витонченість”. Для реалізації завдання було використано методи: класифікації об’єктів Г.Міллера, модифікований нами для завдань дослідження; опитування, анкетування. На цьому етапі в дослідженні взяли участь 182 респонденти – студенти та аспіранти різних вузів м.Києва віком від 17 до 30 років. Серед них 93 особи чоловічої статі та 89 –жіночої.

На другому етапі дослідження було розроблено гендерні профілі поведінки абстрактних лідерів обох статей. Для їх оцінки та відтворення було використано техніку “Профіль психологічного гендера особистості” (О.Б.Старовойтенко), методику Т.Лірі. Було опитано 101 молоду особу (52 чоловіки та 49 жінок) – студентів київських вузів віком від 17 до 30 років.

Встановлено, що гендерний профіль поведінки лідера-чоловіка є переважно маскулінним та наближається до стереотипу чоловіка. У ньому яскраво виражені такі маскулінні гендерні фактори, як домінування та інтелект.

З’ясовано, що гендерний профіль поведінки жінки-лідера є андрогінним. У ньому виражені такі фемінінні гендерні фактори, як емоційність та самопрезентація. Зазначені якості стосуються в основному не ділових чи професійних, а “суто жіночих” характеристик, що пояснюється впливом гендерного стереотипу. Маскулінні якості в психологічному профілі поведінки жінки-лідера представлено “автономністю”, “владністю” та “об’єктною спрямованістю”. Найважче було оцінити респондентам інтелект жінки-лідера. Стійким та доволі сталим виявилось уявлення про  те, що жінці, навіть  лідеру, не обов’язково бути розумною.

Щодо жінки-лідера висуваються вимоги одночасно і як до лідера (бажають, щоб була незалежною, “діловою” та домінантною), і як до жінки (очікують від неї поступливості, емпатійності, дружелюбності та естетичності).

На третьому етапі дослідження було виявлено гендерні компоненти профілей поведінки реальних політичних лідерів. Для оцінки поведінки політичних лідерів було використано методи: особистісний семантичний диференціал Ч.Осгуда, техніка “Профіль психологічного гендера особистості” (О.Б.Старовойтенко). Було залучено 302 респонденти – студенти різних спеціальностей 9-ти вузів м.Києва. Серед них чоловіків – 150, жінок – 152 особи. Вік респондентів – від 17 до 30 років.

Встановлено, що гендерні профілі поведінки політичних лідерів-чоловіків та лідерів-жінок, за невеликими винятками, відрізняються неістотно. Респонденти схильні приписувати майже всім політикам “автономність”, “агресивність”, “владність”, “об’єктну спрямованість”, “розсудливість”, “раціональність” та “рефлексивність”, тобто маскулінність.

Жінки-політики отримали більш високі оцінки за показниками автономності,  агресивності та інтелекту.

Показано, що істотно відрізняється самопрезентація політичних лідерів – чоловіків та жінок. “Витонченість” як самоестетизація, уміння “подати” себе – жіноча якість, яка є прийнятною в сучасній політиці. 

З’ясовано, що уявлення респондентів про політиків-чоловіків більш схожі між собою, тоді як оцінки щодо жінок-лідерів варіюють більшою мірою. Це пояснюється тим, що еталонний стереотип політика-чоловіка вже існує, тоді як стосовно політиків-жінок він ще не сформований.

Дані, отримані нами на цих трьох етапах, було покладено в основу аналізу гендерних характеристик поведінки політичних лідерів, відображених в уявленнях молоді.

У третьому розділі “Особливості гендерної поведінки політичних лідерів в уявленнях молоді” реконструйовано соціально-психологічну модель гендерної поведінки політичного лідера та представлено ймовірні емпіричні варіанти цієї моделі, а також визначено критерії оцінки гендерної поведінки політичних лідерів.

За критерієм співвідношення гендерних якостей виявлено три основні групи, на які в уявленнях молоді поділяються політичні лідери: політики маскулінного типу поведінки; політики маскулінно-фемінінного типу поведінки і  тип політиків з “розмитим”, невизначеним гендерним статусом.

На основі даних, отриманих в емпіричному дослідженні, було відтворено соціально-психологічні форми прояву гендерної поведінки політичних лідерів у вигляді моделей.

Модель поведінки політика маскулінного типу передбачає демонстрацію характеристик сили, домінування, незалежності та інтелекту.

Особливості та своєрідність поєднання у різних співвідношеннях аспектів маскулінності та фемінінності визначають можливі варіанти поведінки політичного лідера маскулінно-фемінінного типу: 1) маскулінно-фемінінного типу з позитивним впливом фемінінності на професійний стиль (для такої моделі гендерної поведінки характерні демонстрація інтелекту, незалежності, поступливості, емпатичності, витонченості),  2) маскулінно-фемінінного типу з негативним впливом фемінінності на професійний стиль (визначається такими характеристиками: домінування, незалежність, дистанційованість, рефлексивність, спрощеність, надмірна емоційність, імпульсивність),                3) скомпенсованого  маскулінно-фемінінного типу, адаптованого до професії (характеризується виявами ознак: домінування, незалежності, об’єктної спрямо­ваності, розсудливості, раціональності, витонченості, конкретного інтелекту) та 4) врівноваженого фемінінно-маскулінного типу, що вміло використовує переваги своєї статі (такій моделі властива демонстрація ознак: незалежності, домінування, інтелекту, інтуїтивності, емпатійності, витонченості).

Як відносно самостійна існує модель гендерної поведінки політичного лідера з невизначеним гендерним статусом, для якої характерна демонстрація  маскулінних якостей (спрощеність, відсутність естетики самовираження, невміння презентувати себе, агресивність, владність та залежність). Проте вони не є яскраво вираженими, а, навпаки, невизначені, розмиті, невиразні, надто звичайні.

У дослідженні розроблено такі критерії оцінки гендерної поведінки політичних лідерів: 1) диференційованість за ознакою полярності; 2) соціально орієнтовані ознаки: якість (властивість), спрямованість та тип взаємодії;           3) індивідуально орієнтовані ознаки: якість (властивість), спрямованість та тип взаємодії.