ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету; сформульовано гіпотезу, основні завдання, показано зв’язок роботи з науковими програмами, концептуальну ідею дослідження; представлено методологічну та теоретичну основу дослідження, його методи; вказана експериментальна база; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації та впровадження.

У першому розділі “Формування комунікативних якостей фахівця податкової міліції як психологічна проблема” розглянуто результати аналізу проблеми формування комунікативних якостей особистості у професійній діяльності, сформульовано проблему розвитку комунікативних якостей особистості фахівців органів державної податкової служби, представлено методологічний підхід до вивчення і формування комунікативних якостей майбутнього фахівця податкової міліції у вищому навчальному закладі.

У першому підрозділі проаналізовано проблему вивчення і формування комунікативних якостей особистості як необхідних для здійснення професійної діяльності фахівців типу “людина-людина”.

На сучасному етапі розвитку психологічної науки сформовано декілька підходів до вивчення комунікативних якостей особистості: інформаційно-комунікативний, інтеракційний, гносеологічний, аксіологічний, нормативний, семіотичний, соціально-практичний. У спеціальних дослідженнях зазначається, що представники професій типу “людина-людина” – педагоги, вихователі, юристи, менеджери по роботі з персоналом та ін. – в силу своєї специфіки повинні проходити подвійну підготовку, тобто бути компетентними у своїй галузі та підготовленими до ефективного ділового спілкування. Ґрунтовні наукові пошуки в цьому плані здійснено В.І.Барком, І.А.Зязюном, О.М.Ігнатович, Н.Л.Коломінським, О.В.Морозовим, Н.Г.Ничкало, В.В.Рибалкою, В.А.Семиченко, С.О.Сисоєвою, З.Л.Становських, Л.О.Хомич, Т.С.Яценко  та ін.

На підставі теоретичного аналізу відповідних психологічних концепцій виокремлено низку аспектів проблеми вивчення та формування комунікативних якостей особистості: комунікативні якості розглядаються як складові характеру, що властиво для наукових праць Б.Г.Ананьєва, С.Л.Рубінштейна, А.Г.Ковальова, Н.Д.Левітова, К.К.Платонова та ін.; комунікативні якості формуються в активній діяльності, що підкреслюється у дослідженнях Г.М.Андреєвої, О.І.Донцова, О.О.Леонтьєва, Б.Ф.Ломова, В.М.Мясищева та ін.; комунікативні якості виокремлюються як компонент структури особистості в теорії Р.Кеттелла, К.Роджерса; комунікативні якості розглядаються як здібності в роботах С.Л.Рубінштейна, Б.М.Теплова, В.Д.Шадрікова, А.В.Батаршева та ін.; виявлення впливу професійної деформації на професійно важливі комунікативні якості, що показано в дослідженнях А.М.Бандурки, Е.І.Драніщевої, С.П.Бочарової, Е.В.Землянської, Е.І.Рогова та ін.

            На сучасному етапі реформування професійної підготовки проблема вивчення та розвитку комунікативних якостей особистості визнається важливою для підвищення ефективності професійної діяльності. Особливо актуальною дана проблема є для професій  типу “людина – людина”, що вимагає поглибленого її вивчення на основі сучасного методологічного підходу.

У другому підрозділі проаналізовано проблему розвитку комунікативних якостей особистості фахівців органів державної податкової служби. Здійснено аналіз найбільш вагомих для нашого дослідження аспектів, представлених у працях В.І.Барко, О.М.Бандурки, В.Т.Білоуса, Л.В.Васильєва, М.І.Єнікеєва, В.В.Лисенка, В.Є.Коновалової, В.С.Медведєва, І.М.Мостової, С.І.Яковенка та ін. Розглянуто інформаційно-комунікативний, нормативний, інтеракційний та перцептивний аспекти комунікативної діяльності слідчого податкової міліції.

Розкрито специфіку комунікативних якостей слідчого під час проведення основних видів процесуальних дій, представлено класифікації комунікативних якостей у професійному спілкуванні податківця. При цьому враховано, що у Кримінально-процесуальному кодексі України чітко регламентована процедура професійного спілкування слідчого, який зобов’язаний роз’яснити та допитати свідків (ст. 167), експерта (ст. 201), підозрюваного (ст. 107), обвинуваченого (ст. 143). Найбільшою мірою комунікативні якості особистості у професійному спілкуванні слідчого податкової міліції виявляються саме при допиті. Результативність допиту та інших процесуальних дій безпосередньо залежить від  формування професійно важливих комунікативних якостей особистості  слідчого.

У третьому підрозділі запропоновано й обґрунтовано сучасний методологічний підхід до вивчення і формування комунікативних якостей фахівців податкової міліції, який базується на найбільш вагомих для дослідження наукових положеннях таких підходів, як особистісно орієнтований, представлений у працях Б.Г.Ананьєва, Г.О.Балла, І.Д.Беха, І.А.Зязюна, Л.А.Петровської, В.А.Семиченко, Б.О.Федоришина; діяльнісного, презентованого у дослідженнях В.В.Давидова, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, С.М.Рубінштейна та ін; соціологічного, запропонованого Е.Дюркгеймом, Е.Еріксоном, П.Жане, Е.Фромом та ін.; індивідуально-психологічного, опрацьованого у роботах Б.М.Теплова, В.Д.Небиліцина, В.М.Русалова та ін.; вікового, який розроблений Л.І.Божович, Л.Бернаром, Ш.Бюлером, Л.С.Виготським, І.С.Коном, Д.Б.Ельконіним, В.Ф.Моргуном, Н.Ю.Ткачовою та ін.; особистісного підходу, визначеного в роботах Л.І.Божович, Н.С.Лейтеса, К.К.Платонова, В.В.Рибалки та ін.; суб’єктно-діяльнісного, дослідженого К.О.Альбухановою-Славською, В.В.Зеньківським, В.О.Татенком та ін.; соціально-психологічного, опрацьованого у роботах Т.С.Яценко.

На основі проведеного аналізу й узагальнення запропоновано особистісно-процесуальний підхід, який дозволяє розглядати взаємодію між слідчим і допитуваним у двох вимірах: міжособистісному, тобто суб’єкт-суб’єктному, і процесуальному, за яким взаємодія між слідчим і порушником здійснюється згідно із Законом України “Про систему оподаткування”, який визначає процесуальні норми комунікативних дій.

Особистісно-процесуальний підхід здійснюється через сукупність принципів:

1.   Принцип цілісного концептуального уявлення про комунікативні якості особистості, які є найбільш значущими для професійно-правовової діяльності та спілкування слідчого податкової міліції з учасниками процесуальних дій.

2.   Принцип комплексності у розумінні та психодіагностичному вивченні комунікативних якостей у взаємозв’язку з іншими якостями особистості курсантів.

3.   Принцип єдності й узгодженості процесуальних норм у комунікативній взаємодії особистості слідчого податкової міліції з особистістю правопорушника.

4.   Принцип інтеграції комунікативних якостей особистості із процесуально-психологічними та процесуально-нормативними характеристиками професійної діяльності слідчого податкової міліції.

5.   Принцип особистісно орієнтованого розвитку професійно важливих комунікативних якостей майбутніх фахівців податкової міліції через активні форми та методи навчання.

Реалізація вказаних принципів в єдиному особистісно-процесуальному підході передбачає створення цілісної концептуальної моделі, в якій вони взаємопов’язані та взаємозалежні.

У другому розділі “Емпіричне вивчення комунікативних якостей особистості курсантів вищого навчального закладу податкової служби” науково обґрунтована концептуальна модель комунікативних якостей особистості працівників податкової міліції, представлені дані щодо її експертної оцінки, наведена комплексна методика і результати констатуючого експерименту з вивчення рівня розвитку комунікативних якостей курсантів факультету податкової міліції, сформульовані висновки до розділу.

У першому підрозділі обґрунтована загальна концептуальна модель комунікативних якостей особистості працівників податкової міліції, яка розроблялася переважно за діяльнісним виміром психологічної структури особистості, запропонованої В.В.Рибалкою. В ній виділено наступні компоненти: мотиваційно-пошуковий, інформаційно-аналітичний, версійно-тактичний, результативно-доказовий, емоційно-регулятивний, в яких відображається психологічна і професійна логіка діяльності слідчого податкової міліції.

Відповідно до конкретних розшуково-процесуальних ситуацій (виїмка, обшук, пред’явлення предметів і документів, що мають доказове значення; судово-бухгалтерська експертиза; допит свідка; допит підозрюваного; очна ставка) в дисертації представлено п’ять спеціальних варіантів вказаної концептуальної моделі.

Кожен із варіантів концептуальної моделі комунікативних якостей особистості слідчого податкової міліції може бути конкретизований через наступні компоненти:

- мотиваційно-пошуковий компонент, що характеризується мотивацією професійного спілкування слідчого, прагненням до об’єктивного розкриття злочину, до дослідження причин діяльності злочинця, до послідовного встановлення істини. Усвідомлення слідчим потреб і мотивів професійного спілкування впливає на ефективність усієї діяльності;

- інформаційно-аналітичний компонент професійного спілкування виявляється у формально-комунікативній та когнітивно-комунікативній діяльності. У процесі професійного спілкування слідчий повинен встановити контакт, отримати та проаналізувати необхідну інформацію, що важлива для розслідування та розкриття злочину. Професійне спілкування вимагає від слідчого здатності до активізації спілкування, вміння вислухати, застосувати адекватні тактичні прийоми опитування, правомірно впливати на допитуваних із метою отримання необхідної інформації;

- версійно-тактичний компонент професійного спілкування визначається здатністю до розуміння слідчим податкової міліції осіб, які є суб’єктами розслідування (свідків, підозрюваних, обвинувачених, колег тощо). Основу такого розуміння складають інтенціональні, цілеутворюючі процеси і ймовірнісні передбачення. Кожна із сторін представляє собою джерело та  одержувача інформації, на основі якої сторони оцінюють одна одну, розробляють відповідну стратегію і тактику поведінки. У цій ситуації слідчий формує версії і тактику своєї поведінки;

- результативно-доказовий компонент у професійному спілкуванні в умовах розслідування характеризується доведенням істини на основі уточнення та вибору головної версії, при цьому відбувається усунення психологічних бар’єрів та організація таких умов, за яких допитуваний свідомо вступає в міжособистісний контакт і вирішує ті завдання, які ставить перед ними слідчий. У разі виникнення конфлікту слідчий повинен визначити оптимальну стратегію і тактику доказової поведінки, враховуючи індивідуальні особливості допитуваного, та довести факт правопорушення;

- емоційно-регулятивний компонент пов’язаний із підвищеною емоційною напругою професійного спілкування, з необхідністю контролювати власний емоційний стан, уміти управляти ним, визначати емоційний стан допитуваних (наприклад, гнів, страх, обурення) та будувати свою поведінку залежно від цього.

Науковий аналіз концептуальної моделі комунікативних якостей особистості слідчого податкової міліції дозволив також визначити ті підструктури особистості, а саме характерологічні та інтелектуальні якості, які тісно взаємопов’язані із комунікативними та забезпечують ефективне виконання професійних функцій податківця.

Концептуальна модель комунікативних якостей особистості слідчого податкової міліції, у взаємозв’язку із характерологічними та інтелектуальними якостями представлена на рис. 1.

У другому підрозділі наведено результати експертної оцінки концептуальної моделі комунікативних якостей особистості слідчого податкової міліції. Формування групи експертів здійснювалося за такими критеріями: наявність відповідної освіти, компетентність, посада, стаж роботи слідчих (не менше п’яти років). Для визна­чення групи експертів використовувалися два методи: самооцінка експертів і колективна оцінка компетентності кожного експерта. Це забезпечило надійність і повноту експертної інформації, можливість її перевірки, статистичну стійкість. Експертиза концептуальної моделі комунікативних якостей особистості слідчого податкової міліції проводилася в три етапи: формування групи експертів; проведення бесід, дискусій, роз’яснень; оцінка значимості представлених у концептуальній моделі комунікативних якостей. Основним предметом експертної оцінки були професійно важливі комунікативні якості слідчого податкової міліції, презентовані у спеціальних варіантах концептуальної моделі.

Аналіз результатів експертної оцінки дає підстави стверджувати, що запропоновані професійно важливі комунікативні якості необхідні для здійснення професійного спілкування слідчого. Ранжуювання експертних оцінок свідчить про те, що найбільший ранговий коефіцієнт розвитку комунікативних якостей становить 100%, а найменший – 44%. Такі показники підтверджують доцільність проведеного підбору професійно важливих комунікативних якостей слідчого податкової міліції, оскільки всі запропоновані якості були відмічені експертами як необхідні.

Так, для проведення допиту експерти вважають необхідними такі комунікативні якості, як:

у мотиваційно-пошуковому компонентні – потреба у професійній самореалізації в процесі спілкування – 74%.

у інформаційно-аналітичному компоненті – володіння знаннями та вміннями працювати з документацією – 90%, вміння психологічно підготувати на очній ставці допитуваного, який розкрив би правду – 89%, дотримування в розмові з допитуваними процесуальних та моральних норм – 84%;

у версійно-тактичному компоненті – вміння розробити тактику пред’явлення послідовності запитань – 100%; здатність виявляти дезінформацію та обман – 83,5%; здатність на очній ставці враховувати особистісні особливості  допитуваних – 78%;

у результативно-доказовому компоненті – здатність моделювати і передбачувати динаміку зміни позиції допитуваних та їх наслідки – 90%, вміння використовувати прийоми правомірного впливу – 78%, вміння оперувати доказами – 76%, здатність на очній ставці переконливо наводити докази – 79%, професійна тактовність при спілкуванні – 78%, вміння та навички досягати результатів слідчої дії – 74%, володіння методами навіювання – 44%;

у емоційно-регулятивному компоненті – вміння виявляти позитивне ставлення до допитуваних та формувати у них позитивні емоції – атракцію – 90%, вміння нейтралізувати емоційно-негативне ставлення до підозрюваного – 60%.