СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ МЕНЕДЖЕРА ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, виокремлено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано його мету, гіпотезу та головні завдання. Визначено теоретико-методологічні основи, методи досліджень та перевірки гіпотез. Розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, форми їх апробації.

У першому розділі – “Становлення менеджера  виробничої сфери як психологічна проблема” ­– викладено концептуальні положення теоретичних підходів до вивчення постаті керівника та його становлення в різних галузях психологічної науки, проведено аналіз соціально-психологічного контексту становлення менеджера виробничої сфери.

Дослідження особистості керівника та його становлення здійснюється в різних галузях психологічного знання. Аналіз наукової літератури дозволив виокремити ряд підходів, які виявились плідними у даній сфері.

 Основну увагу науковців гуманістичного підходу зосереджено на пріори­тетності людського чинника; розвитку соціально-психологічного, професійного, морального потенціалу особистості, що забезпечує формування культури управ­ління на гуманістичних засадах (Г.Балл, В.Киричук, В.Шепель та ін.). Гендерний підхід розкриває значення категорії статі для розуміння психологічних особли­востей індивіда, специфіки його професійного самовизначення та становлення в якості суб’єкта діяльності, а також досліджує роль гендерних стереотипів в процесі самореалізації жінки (О.Бондарчук, Е.Чугунова, Я.Шкурко, І.Шлапакова та ін.).

 Керуючись відповідними принципами в рамках системного підходу,  науков­ці досліджують особистість керівника як цілісний складно організований об’єкт, з врахуванням багаточисельних, різнонаправлених характеристик і всієї сукуп­ності детермінантів (В.Казьміренко, Л.Кудряшова, В.Третьяченко, Г.Юркевич та ін.).

Акмеологічний підхід розглядає процес становлення і розвитку суб’єкта управління як шлях до вершин професіоналізму; досліджує напрямки, методи, чинники акмеологічного супроводу з метою забезпечення оптимального особис­тісного та професійно-ділового розвитку (А.Деркач,  В.Дюков,  Г.Марасанов, Л.Орбан-Лембрик, І.Семенов та ін.).

В контексті соціокультурного та етнопсихологічного підходів  розкривається зв’язок управління із соціальним середовищем, його історико-культурним напов­ненням. Менеджер розглядається як конкретна особа, розвиток і становлення якої відбувається в певних просторових і часових межах, тобто в певному культурному середовищі і на конкретному етапі розвитку суспільства. Досліджується вплив етнонаціональних особливостей на формування ціннісних орієнтацій, мотиваційної спрямованості, емоційно-вольової, комунікативно-поведінкової та інших сфер мене­джера та на їх відображення у професійно-діловій поведінці (В.Крисько, В.Ку­дін, В.Москаленко, Л.Орбан-Лембрик, Ю.Палеха, Ю.Пачковський, М.Пірен та ін.).

 Соціально-психологічний – зорієнтований на пошук і розкриття ролі соціаль­но-психологічних особливостей, чинників, детермінант, що забезпечують опти­мальну самореалізацію особистості, ефективну взаємодію суб’єкта управління з системним оточенням, а також продуктивне особистісне та професійно-ділове зрос­тання, розробку принципів та програм соціально-психологічного забезпечення підготовки спеціалістів управлінської сфери (В.Казьміренко, Л.Карамушка, М.Корнєв, Г.Ложкін, Л.Орбан-Лембрик, М.Пірен, В.Третьяченко, та ін.).

Показано, що досліджуючи проблему становлення особистості в якості суб’єкта управління, науковці констатують детермінованість цього процесу складною взаємодією об’єктивних та суб’єктивних чинників. У контексті суб’єк­тивних чинників Л.Карамушка, Н.Коломінський та ін. звертають увагу на важ­ливість соціально-психологічної готовності до управлінської діяльності, як  внут­ріш­ньої стартової умови становлення і розвитку суб’єктів управління. В.Казь­міренко, О.Молл, Л.Орбан-Лембрик зупиняються на ролі адаптивних процесів, що забезпечують стійкість регуляції поведінки в середовищі діяльності і позначаються на задоволеності роботою, психологічному настрої і активності. На ролі рефлексії наголошують В.Давидов, С.Неверкович, В.Дюков, І.Семенов,  С.Степанов та ін. Значення мотиваційної сфери розкривають, І.Ільїн, С.Москвичов, В.Циба, Х.Швальбе та ін.  Як необхідну умову ефективної реалізації управлінських функцій Л.Карамушка, М.Пірен, В.Третьяченко, В.Шепель, Я.Шкурко та ін.  визначають комунікативну компетентність.

 Систематизація наукових даних засвідчує, що однією з найважливіших скла­дових кваліфікації керівника є управлінська підготовка, в системі якої чільна роль належить наставництву (А.Журавльов,  О.Молл, В.Шепель та ін.). Перехід зовніш­ніх впливів середовища у внутрішні регулятори, за переконанням психологів, перед­бачає також дію таких механізмів як наслідування, ідентифікація, навіювання, авторитет (Д.Гриджук,  О.Молл, Л.Орбан-Лембрик та ін). Наголошується й на ролі соціально-психологічного простору як формотворчого чинника, що обумовлює розгортання всіх форм активності особистості і різних видів соціально-психо­логічних процесів.  Дослідники звертають увагу на тому, що можливість вияву рольових якостей суб’єкта управління залежить від відносин, які складаються між членами колективу на рівні формальних та неформальних стосунків;  розкривають вплив соціокультурних і етнопсихологічних чинників (Ю.Палеха, В.Кудін, В.Циба, М.Пірен, А.Деркач, В.Третьяченко, О.Молл та ін.).

Загалом, опрацювання наукового доробку щодо психологічного контексту становлення менеджера сфери виробництва сприяло усвідомленню важливості в цьому процесі соціально-психологічних чинників. На основі проведеного сутнісного науково-теоретичного аналізу обґрунтовано необхідність експеримент­таль­ного відстеження зумовленості успішності процесу становлення менеджера виробничої сфери специфікою вияву притаманних менеджеру соціально-психо­логічних особливостей, а також ролі і місця в цьому контексті цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення. 

У другому розділі – “Емпіричне вивчення соціально-психологічних чинників становлення менеджера сфери виробництва” – розкрито загальну процедуру організації дослідження, а також результати констатуючого експерименту, спрямованого на вивчення специфіки вияву соціально-психологічних особливостей становлення менеджера сфери виробництва в реальній управлінській практиці.

Дослідження складалося з трьох етапів: констатуючого, формуючого та контрольного, кожен з яких передбачав реалізацію певних завдань і мав свій методичний інструментарій. Основними методами були: констатуючий (пілотажне опитування) та формуючий експерименти, спостереження, інтерв’ю, бесіди, аналіз документації, експертне оцінювання.

 Перший етап дослідження передбачав вивчення специфіки вияву соціально-психологічних особливостей становлення менеджера сфери виробництва в реальній управлінській практиці. Експериментом було охоплено 197 респондентів – керів­ників виробничих підрозділів та допоміжних служб середньої та нижчої ланки. Основним матеріалом дослідження на цьому етапі стали відповіді його учасників на запитання розробленого автором опитувальника керівника сфери виробництва. В процесі аналізу відповідей на запитання опитувальника до уваги бралися: вік респондентів, стать, стаж управлінської роботи, освіта, перебування на курсах підвищення кваліфікації,  а також належність до того чи іншого підприємства.

З допомогою опитувальника керівника сфери виробництва вивчались: мотиви, потреби, задоволеність власним управлінським розвитком та становленням на виробництві. Також  з'ясовувались труднощі на етапі входження в посаду та в процесі подальшої управлінської діяльності, відстежувалась значущість тих чи інших знань під час становлення, потреба в консультаціях психолога. Відповіді респондентів у рамках опитування дали можливість окреслити загальну картину найбільш значущих чинників, які, на думку опитаних, впливають на професійне становлення керівника, та особистісних характеристик, що обумовлюють ефек­тивне просування вгору по ієрархії.

Крім того, з метою реалізації поставленого дослідженням завдання було використано і ряд стандартизованих методик. Для виявлення ієрархічної структури термінальних та інструментальних цінностей менеджерів виробничої сфери застосовувалась адаптована В.Ядовим методика дослідження ціннісних орієнтацій (М.Рокич). За допомогою методики “Комунікативний мінімум менеджера” (В.Снет­ков) досліджувались наявні комунікативні уміння і навички респондентів. З метою відстеження взаємозв’язку між комунікативними особливостями та стилем керівництва, використовувалась методика “Схильність до певного стилю керів­ництва” (Е.Ільїн).

Другим етапом було проведення формуючого експерименту, спрямованого на розробку та експериментальну апробацію цілеспрямованого соціально-психоло­гічного забезпечення становлення менеджера сфери виробництва.  Експеримен­тальна перевірка ефективності цілеспрямованого соціально-психологічного забез­пе­чення проводилась  на базі структурних підрозділів ВАТ “Оріана”. Зі спеціалістів було сформовано експериментальну групу, взаємодія з якою протягом усього фор­муючого етапу дала змогу здійснити аналіз змін, спричинених умовами експе­рименту. Дослідження передбачало застосування методик, використовуваних на попередньому етапі, опитувальника керівника сфери виробництва, а також ряд інших методик: “Мотивація успіху і страху невдач” (А.Реан), ”Діагностика ригід­ності” (Г.Айзенк),  “Особистісна агресивність і конфліктність” (Е.Ільїн, П.Кова­льов), “Q-сортування: діагностика основних тенденцій поведінки в реальній групі” (В.Стефансон), “Діагностика структури мотивів трудової діяльності” (Т.Бадоєв), “Соціально-психологічна адаптація працівника підприємства” (М.Дмитрієва).

Ефективності дослідження сприяла й безпосередня робота автора на цьому ж виробництві на посаді соціолога, що забезпечило можливість автору протягом експерименту підтримувати тісний зв’язок з його учасниками, здійснювати ціле­спрямоване спостереження за їх поведінкою в процесі реалізації управлінських функцій, відвідувати наради, спілкуватись як з самими досліджуваними, так і з їхніми керівниками та підлеглими.

На третьому етапі було проведено контрольний зріз, в ході якого здійснено порівняльний аналіз результатів в експериментальній та контрольній групах.

Пілотажне дослідження сприяло вивченню думки респондентів щодо чинників професійного становлення суб’єктів управління сфери виробництва.  Підтверджено важливість ролі в цьому процесі  соціально-психологічного компо­ненту. Соціально-психологічну компетентність до складу найважливіших умов професійного зростання віднесло 52,3 % респондентів. Зафіксовано важливість схильності до саморозвитку й самоосвіти, критичного ставлення до себе і наявності дієвих систем підготовки, навчання і консультування. В переліку характеристик, що обумовлюють успішну кар’єру, за оцінкою виробничих менеджерів, перші місця посіли також соціально-психологічні характеристики (на першому місці вміння налагоджувати контакти і зв’язки, далі здатність організовувати спільну діяльність та аналітичний склад розуму).

Проте аналіз результатів констатуючого експерименту виявив суперечність між усвідомленням важливості соціально-психологічних особливостей та їх реаль­ним виявом. Зафіксовано доволі обширний спектр труднощів соціально-психо­логічного характеру, з якими стикаються менеджери в процесі реалізації управлінських функцій. 47% керівників відчувають себе не надто компетентними в питаннях оцінювання та стимулювання праці підлеглих; 32,5% зустрічаються з труднощами в ході взаємодії з вищим керівництвом. Для 30,5% опитаних пробле­матичним є конструктивне вирішення конфліктних ситуацій, а 29,8% – забезпеч­чення належної трудової дисципліни в колективі. 29,8% мають справу з труд­нощами, обумовленими незнанням психологічних особливостей людей; 24,5% – не завжди справляються з вибором адекватних стратегій та тактик взаємодії з підлеглими; 17,9% відчувають комунікативні труднощі; 16,6% не володіють в достатній мірі техніками впливу; 15,9% зазначили, що вони не мають повної інформації про власні потенційні можливості, що є серйозним бар’єром на шляху саморозвитку, самовдосконалення й самореалізації.

Дослідження виявило переважання в процесі управління авторитарних тенденцій (у 49,7% менеджерів зафіксовано авторитарно-демократичний стиль керівництва, 11,9% – ліберально-демократичний, 9,2% демократично-авторитар­ний, 27,8% демократичний); домінування мотиву матеріальної винагороди (65,7% менеджерів визначили її в числі найважливіших стимулів), значимість якого з віком зростає. В системі потреб менеджерів, залучених до констатуючого експерименту, вагоме місце займає потреба у відчутті власної значущості, яка з віком посилюється. Натомість потреба в розвитку з набуттям досвіду зменшується, що, на нашу думку, може мати негативні наслідки для роботи менеджера  в умовах динамічних змін чи при впровадженні нововведень.

Пілотажне вивчення задоволеності роботою як важливого чинника станов­лення менеджера сфери виробництва, виявило обумовленість динаміки задоволеності особливостями організаційних умов, а також провідними  профе­сійними мотивами та потребами.

В ході констатуючого експерименту також відстежено позитивний вплив професійного досвіду та підвищення освітнього рівня на динаміку ціннісних орієнтацій, потребово-мотиваційної сфери керівника та його комунікативної компетентності.  Все це підтверджує потребу в спеціально організованому соціаль­но-психологічному супроводі становлення менеджера досліджуваної сфери з метою  оптимізації цього процесу.

У третьому розділі – “Аналіз впливу соціально-психологічних чинників на ефективність становлення менеджера сфери виробництва” розкрито змістове наповнення структури цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення, викладено результати формуючого та контрольного етапів дослідження та проведено їх аналіз, на основі чого визначено особливості соціально-психологічних змін особистісної структури менеджера, охарактеризовано складові соціально-психологічної моделі становлення менеджера сфери виробництва у супроводі цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення та визначено соціально-психологічні шляхи оптимізації процесу становлення.

В результаті аналізу даних емпіричного дослідження відстежено динаміку становлення менеджерів сфери виробництва під впливом цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення, що представлене системою заходів підвищення рівня соціально-психологічної  компетентності суб’єкта управління з метою досягнення більш високого професійно-ділового рівня.

Оскільки соціально-психологічне забезпечення становлення менеджерів сфери виробництва мало на меті не просто озброєння їх необхідною базою соціально-психологічних  знань, а  й розвиток  відповідних професійно важливих в галузі управління умінь та навичок, то основний акцент було зроблено на соціально-психологічний тренінг становлення менеджера сфери виробництва, який передбачав реалізацію двох блоків — мотиваційного та комунікативного, кожен з яких містив ще ряд циклів.  

Порівняльний аналіз систем ціннісних орієнтацій менеджерів експери­ментальної групи до і після проведення експерименту виявив, що їх ієрархічна структура зазнала певних змін. Так, за підсумками дослідження, значно вищу позицію серед інструментальних цінностей зайняв раціоналізм (зміна рангу з 13 до 3,8), тверда воля (з 9 до 3,8), самоконтроль (з 10 до 8,5),  незалежність (з 17,5 до 10,6). Не суттєво, але все ж таки трохи вище в ієрархічній структурі піднялася широта поглядів. У системі термінальних цінностей керівників, які були залучені до експерименту, зафіксовано підвищення ієрархічного рівня таких цінностей як активне діяльне життя (з 7 до 3), самостійність (з 15 до 12,5).  Натомість значущість матеріально забезпеченого життя  значно зменшилась (зміна середнього рангу від 5,5 до 10).