Активізація розвитку допитливості школярів підліткового віку

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність дисертаційного дослідження проблеми, визначено його об’єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано гіпотезу, завдання, розкрито теоретико-методологічні засади, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну цінність роботи, розкрито форми її апробації та наведено відомості про структуру дисертації.

У першому розділі – “Проблема допитливості особистості як предмет наукового аналізу” представлено історичний огляд психологічних концепцій допитливості та засобу її формування – метафори. Показано складність та неоднозначність трактування структури допитливості у психологічній науці.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про відмінності у поглядах на сутність допитливості як психологічного феномена. Допитливість розглядається або як пізнавальна потреба (С.Л.Рубінштейн, С.А.Соловейчик та ін.), або як пізнавальний інтерес (М.В.Бєляєв, В.М.Гвоздирьова, І.Д.Звєрєв, Л.М.Проколієнко та ін.), або як пізнавальна мотивація (Д.В.Берлайн). Розглядається допитливість як інтелектуальне почуття (А.І.Аржанова, Н.Д.Богояв­ленська, В.В.Давидов, В.Л.Поплужний, О.П.Сауліна та ін.), як риса характеру (Б.Г.Ананьєв, В.І.Абраменко, А.В.Петровський, Н.А.Погорєлова, В.О.Сухом­линський), як властивість особистості і як мотив діяльності (Н.І.Рейнвальд, Г.І.Щукіна).

В.А.Крутецький розглядає допитливість як активне пізнавальне ставлення людини до дійсності. Вчений вважає, що на відміну від інтересів, допитливість має більш загальний характер і не завжди пов’язана із певним предметом або видом діяльності.

Розгляд основних положень названих підходів показав, що поняття “допитливість” не отримало однозначного й загальноприйнятого трактування. Спроба пов’язати, а часом підмінити визначення допитливості емоційно забарвленим ставленням до навколишнього (інтерес), чи пізнавальними потребами, або рисами характеру особистості, мотивами, інтелектуальними почуттями не дозволяє повністю визначити своєрідний психологічний зміст поняття допитливості.

Недостатня диференційованість поняття “допитливість” обмежує науковий аналіз цієї категорії. Така ситуація пов’язана перш за все з тим, що існує лише незначна кількість спеціальних експериментальних досліджень, присвячених даній проблемі (О.І.Крупнов, С.І.Кудінов, Н.Т.Лобова, О.М.Матюшкін), в яких з’ясовано природу феномену “допитливість”, визначено об’єктивні та суб’єктивні детермінанти її виявлення і функціонування.

Далі у дисертації розкривається сутність функціонування допитливості, визначається місце допитливості в психологічній структурі особистості та органічний взаємозв’язок допитливості з пізнавальною потребою та активністю індивіда. Рядом авторів допитливість розкривається як поведінка та мотив навчально-пізнавальної діяльності учня (М.І.Алєксєєва, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Г.І.Щукіна та інші), що виступає чинником навчально-пізнавального процесу і потребує постійної активізації.

У дослідженні представлено теоретичний аналіз важливого чинника формування допитливості підлітків – метафори. Проаналізовано широкий спектр теорій, в яких окреслено поняття метафори (від Арістотеля до Руссо і Гегеля і далі до Є.Кассірера, Х.Ортеги-і-Гасета і багатьох інших). У працях зарубіжних вчених (М.Еріксон, Е.Фром, А.Міллер, К.Роджерс та ін.) показаний вплив уяви, відчуттів, почуттів, які відбиваються на семантичному аспекті метафори і сприяють її інформативній значущості. Визначено роль феномену метафори у процесі пізнання, де метафора виступає лінгвістичною моделлю, засобом розвитку цінної риси особистості – допитливості.

Теоретичний аналіз допитливості та метафори як засобу її розвитку дозволив визначити такі концептуальні положення:

– допитливість – комплексна якість особистості, що включає в себе динамічний, мотиваційний, когнітивний, емоційний, продуктивний і регулятивний компоненти, які забезпечують готовність особистості до пошуку й засвоєння нової інформації;

 – розвиток допитливості пов’язаний з необхідністю одержувати і оцінювати нову інформацію про світ;

 – передумовою розвитку допитливості є наявність особистісного смислу, іноді недостатньо усвідомленого, який підліток вбачає в отримуваній інформації;

 – допитливість, виявляючись у прагненні до самостійного пізнання, до засвоєння і перетворення інформації, постає важливою психологічною умовою успішної діяльності;

– допитливість школярів розвивається за допомогою функціонування у процесі навчальної діяльності стимулів, таких як новизна інформації ( поновлення набутих знань, повідомлення нової думки, емоційно-образне висвітлення матеріалу); практична необхідність у знаннях; проблемність; самостійна діяльність; творчість (побудова гіпотез, використання уяви, індивідуальний дослідницький пошук, евристичний пошук). У розділі обґрунтовано взаємозв’язок системи стимулів новизни інформації та емоційного тону в активізації допитливості школярів.

У другому розділі – “Постановка проблеми і методика експериментального вивчення допитливості школярів” висвітлено методичні засади дослідження, дано короткий огляд методів і конкретних методик дослідження. Беручи до уваги результати аналізу, здійсненого О.І.Крупновим, С.І.Кудіновим, Н.Т.Лобовою та іншими авторами, ми виділяємо у структурі допитливості такі компоненти: динамічний, мотиваційний, когнітивний, емоційний, регулятивний і продуктивний. Кожен із перерахованих компонентів характеризується двома змінними, що доповнюють характеристику допитливості як властивості особистості.