Особливості психологічних детермінант агресивних проявів особистості

Краткое содержание

У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, мета роботи, завдання дослідження, розкривається наукове, практичне, теоретичне значення роботи.

Перший розділ “Психологічні аспекти аналізу агресивного реагування особистості” складається з трьох підрозділів.

В першому підрозділі подається аналіз статусу агресії як психологічного явища та розглядаються теоретичні підходи щодо сутності агресії.

На основі теоретичного аналізу підходів вітчизняних та зарубіжних психологів щодо дефініцій агресії як психологічного явища запропоновані робочі визначення:

1) агресія – як психічний стан – на певний час обумовлює ставлення до самої людини і до інших об’єктів (живих та неживих) та характеризується пізнавальним, емоційним та вольовим компонентами;

2) агресія – як властивість особистості – по-перше, виступає як мотиваційна тенденція, внутрішнє спонукання до здійснення агресивних дій, по-друге, відображає відносно стабільну готовність до агресивних дій в самих різних ситуаціях за наявності потенційно агресивного сприймання та потенційно агресивної інтерпретації як стійкої особистісної особливості світосприйняття та світорозуміння, по-третє, характеризується наявністю деструктивних тенденцій у відносинах з іншими людьми;

3) агресія – як об’єкт потреби – виступає метою і мотивом поведінки, як самостійна цінність;

4) агресія – як поведінковий прояв – це поведінка, котра характеризується спрямованістю, по-перше, на заподіяння шкоди неживим об’єктам, по-друге, на здійснення дій, які спричиняють шкоду (фізичну, моральну чи матеріальну) живим істотам, які мають мотивацію уникнення такого ставлення.

В другому підрозділі викладені основні теоретичні засади дослідження проблеми функціонального призначення агресивних проявів особистості. Розглядаються позитивні, негативні та амбівалентні функції агресії.

Зазначено, що особливої уваги, як менш досліджені, заслуговують наступні функції агресивних проявів особистості: 1) позитивні: спосіб захисту [В.В. Лебединський, О.С. Нікольська, Е.Р. Баєнська, М.М. Ліблінг, 1990; М.Д. Левітов, 1972]; 2) негативні: спосіб здійснення впливу на іншу людину [G.R. Patterson, 1976]; демонстрація власної сили [Р. Берон, Д. Річардсон, 1998]; 3) амбівалентні: спосіб вираження гніву, зняття стресу, тобто розрядка емоційного напруження [S. Feschbach, 1964, 1971; С.С. Занюк, 1997]; засіб для досягнення певних цілей [А.А. Бандура, 2000; Р. Берон, Д. Річардсон, 1998]; помста за агресивну поведінку іншої людини [Р. Берон, Д. Річардсон, 1998; С.С. Занюк, 1997]; можливість відчути задоволення [М.Д. Левітов, 1972].

Виділені аспекти вказують на важливість аналізу обумовленості агресивної поведінки особистості особливостями прийняття нею функцій власної агресії.

Третій підрозділ присвячено аналізу теоретичних засад дослідження особливостей агресивного реагування особистості в критичній ситуації. За результатами аналізу існуючих з цих питань досліджень (А.Г. Амбрумова, 1985; Е.С. Мазур, В.Б. Гельфанд, П.В. Качалов, 1992; Г. Сельє, 1979; Л.Н. Юр’єва, 1998; S. Rosencweigg, 1938 та інші) встановлено, що одним із видів емоційного реагування у критичних ситуаціях виступають агресивні прояви, вираженість яких може відрізнятися змістовними характеристиками, що потребує вивчення їх детермінації психологічними чинниками.

Таким чином, в першому розділі, по-перше, на основі теоретичного аналізу підходів щодо визначення агресії були запропоновані робочі визначення агресії як поведінкового прояву та агресії як властивості особистості; по-друге, проаналізовані позитивні, негативні та амбівалентні функції агресії в житті людини та показана важливість дослідження особливостей прийняття функцій власної агресії як психологічного чинника агресії особистості; по-третє, з’ясовано, що агресивні прояви виступають одним з видів реагування в критичній ситуації, яка провокує агресію.

Другий розділ “Методологічні засади та програма дослідження психологічних детермінант агресивних проявів” складається з трьох підрозділів. В першому підрозділі “Постановка проблеми: ситуаційні та індивідуально-особистісні детермінанти агресивного реагування особистості” подається аналіз підходів до розв’язання проблеми ролі психологічних чинників поведінкових проявів. Виділено два підходи щодо обумовленості поведінки особистості: 1) реакції людей в значній мірі обумовлені ситуаційними факторами [Л. Росс, Р. Нісбетт, 1999]; 2) особистісні фактори відіграють важливу роль в багатьох моделях поведінки, в число яких входить і агресія [Р. Берон, Д. Річардсон, 1998].

При розкритті проблеми детермінації поведінки вчені акцентують увагу на біологічних (гормони, нервова система тощо), суспільних (спостереження сцен насилля, схвалення використання агресії тощо), зовнішніх (шум, скупченність, неприємні запахи тощо), індивідуальних (особистісні риси, гендерні відмінності в агресії, установки тощо) факторах (М.В. Алфімова, В.І. Трубніков, 2000; Р. Берон, Д. Річардсон, 1998; К.Е. Ізард, 1999; С.С. Занюк, 1997; Н.Д. Левітов, 1972 та інші). В якості сильної і стійкої детермінанти агресії виступає провокація [Р. Берон, Д. Річардсон, 1998; Д. Майерс, 1996].

Аналіз питання про детермінацію агресивної поведінки дозволив з’ясувати найменш досліджені аспекти: по-перше, особливості ситуаційної детермінанти агресивних проявів особистості, а саме: особа за статтю, що провокує агресію; по-друге, особливості індивідуально-особистісних детермінант агресивних проявів особистості в ситуації з провокацією: статеві відмінності, особистісні властивості, особливості прагнення до самоактуалізації, особливості типів міжособистісних стосунків, особливості прийняття функцій власної агресії. Тому для дослідження були вибрані саме ці психологічні детермінанти агресивних проявів особистості.

Другий підрозділ “Методичне забезпечення емпіричного дослідження психологічних детермінант агресивних проявів особистості” включає обгрунтування методів дослідження.

Для вивчення особливостей реагування особистості на ситуацію з провокацією була розроблена спеціальна дослідницька анкета, яка включає опис трьох критичних ситуацій.

При розробці ситуацій враховувались: 1) тип: ситуації організовані на основі протидії об’єктів: Особа, що провокує агресію – Особистість, що реагує на провокацію; 2) умова: в кожну ситуацію введені, по-перше, провокація у формі вербальної агресії особою, що відрізняється за статтю, та, по-друге, способи реагування на провокацію; 3) вид: в кожну ситуацію введені життєві події з різною мірою їх стресогенності за шкалою соціальної адаптації Холмса та Раге [1995]; 4) характер: всі три критичні ситуації розроблені на основі проективного психодіагностичного підходу.

Адаптація розробленої дослідницької анкети здійснювалась під час пілотажного дослідження. Виявились високі позитивні значущі зв’язки між характером рішення завдання (вибору або не вибору вербальної агресії) з сумарною оцінкою всіх пунктів анкети, пов’язаних з досліджуваним показником – проявами вербальної агресії.

Результати перевірки надійності-узгодженості психологічного інструмента щодо шкали – прояви вербальної агресії – показали, що кореляція кожного пункта з загальним сумарним балом висока. Крім того, значення альфа Кронбаха для шкали – прояви вербальної агресії – в цілому досить високе (відповідно 0,78). Згідно коефіцієнту кореляції Пірсона, наявний прямий значний зв’язок загального сумарного балу за шкалою розробленої анкети – прояви вербальної агресії –  з показником вербальної агресії за опитувальником Басса-Дарки (r = 0,301, де P < 0,01). Під час проведення основного дослідження було з’ясовано, що, згідно коефіцієнту кореляції Спірмена, існує позитивний значний зв’язок загального сумарного балу за шкалою розробленої анкети – прояви вербальної агресії – з показником вербальної агресії за опитувальником Басса-Дарки (r = 0,439, де P < 0,01), з показником агресивності за опитувальником Басса-Дарки (r = 0,238, де P < 0,01), з показником спонтанної агресивності за Фрайбурзьким особистісним опитувальником (r = 0,420, де P < 0,01), з показником реактивної агресивності за Фрайбурзьким особистісним опитувальником (r = 0,231, де P < 0,01), з показником агресивності (прямолінійно-агресивним типом міжособистісних стосунків) за опитувальником Т. Лірі (r = 0,341, де P < 0,01).