Особливості самоактуалізації жінки у професійній діяльності

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність та ступінь розробленості проблеми, визначено мету, об’єкт та предмет дослідження, сформульовано завдання, розкрито науково-теоретичну основу дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, описано форми апробації результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретичні аспекти проблеми самоактуалізації жінки” – розглядається проблема самоактуалізації у психоаналітичному, біхевіористичному та гуманістичному напрямках психологічної науки, а також у теоріях радянських та вітчизняних психологів. У психоаналітичній парадигмі самоактуалізація тлумачиться як поєднання свідомого й неусвідомлюваного, яке відбувається у результаті самопізнання, робить індивіда цілісною особистістю, самим собою, індивідуальністю, якій властиве прагнення до подальшого самовдосконалення. У біхевіористичній парадигмі самоактуалізація пов’язується з поведінкою людини, яка регулюється складними взаємодіями між внутрішніми явищами та соціальним оточенням. Основний акцент робиться на навчанні через спостереження і набуття навичок поведінки. Радянські та вітчизняні психологи співвідносять самоактуалізацію з творчим процесом, саморозвитком, особистісним зростанням.

Найбільш розгорнутим та продуктивним у дисертації визнається розуміння самоактуалізації у гуманістичній парадигмі. Самоактуалізація являє собою генетично притаманну людині, вроджену тенденцію до безперервного розгортання свого безмежного творчого потенціалу у різних сферах життєдіяльності.

Самоактуалізація включає в себе реалізацію людиною своїх здібностей поряд з реалізацією особистісного потенціалу. Дана категорія знаменує собою неперервний рух у бік професійного та загальноособистісного зростання. Найбільш сприятливим для обох процесів є відповідність між професійним та особистісним розвитком, коли досягнення професійних вер­шин є одночасно і вершиною розквіту особистості.

Під професійним зростанням розуміється індивідуальний особистісний процес розвитку здатності самостійно осмислювати свою діяльність і шукати шляхи вдосконалення себе в цій діяльності, будувати свою кар’єру.

 Під особистісним зростанням розуміється наближення людини до розуміння та здійснення сенсу свого життя через набуття особистісного досвіду, який включає в себе самопізнання, довіру, самоприйняття, свободу, природність, демократичність, співпричетність, незалежність та ін.

 Професійна самоактуалізація – це „пошук себе у професії”, становлення власної професійної ролі, образу Я, професійного іміджу, індивідуального стилю професійної діяльності, з’ясування для себе професійних перспектив, досягнення їх, встановлення нових професійних цілей, прагнення до гармонійного розкриття та ствердження власного творчого потенціалу.

При визначенні сфер самоактуалізації жінки найбільш загальною основою можуть виступати провідні види людської діяльності, а саме: гра, навчання, праця. Найбільш важливою сферою самоактуалізації сучасної жінки можна вважати професійну діяльність, якій вона присвячує більшу частину свого життя. Конкретнішою основою може виступати розподіл активності жінки на сферу діяльності та сферу спілкування. Кожна з цих сфер розподіляється на окремі сегменти, в залежності від видів діяльності (предметно-матеріальна, духовно-культурна, професійна, аматорська та ін.) та спілкування (рольове, офіційне, дружньо-інтимне та ін.).

Самоактуалізація жінки у професійній сфері перш за все проявляється у задоволеності обраною професією. Важливими факторами самоактуалізації жінки у соціономічній професійній діяльності виступають: потяг та інтерес до людини, розуміння складного внутрішнього світу людини, здатність позитивно впливати на особистість, відповідальність, альтруїзм, висока комунікабельність та мотивація до самоактуалізації і прагнення до професійного зростання, самопізнання.

Умовами успішної самоактуалізації жінки у професійній діяльності виступають:

1)   усвідомлення нею власного потенціалу, сильних і слабких сторін, здібностей, бажань та прагнень;

2)   сприятливі зовнішні обставини, які б не придушували тенденцію жінки до самоактуалізації, а сприяли їй;

3)   відкритість жінки до нових ідей, нового соціального досвіду, готовність ризикувати, помилятись, відмовлятись від старих звичок.

            Умовою успішної самоактуалізації жінки може бути проведення тренінгового заняття.

У другому розділі – „Організаційно-методичні засади емпіричного дослідження самоактуалізації жінки у соціономічних професіях” – розкриваються процедура та методи отримання емпіричного матеріалу, дається характеристика вибірки та способів обробки отриманих даних.

Безпосередню основу емпіричного дослідження становить положення про те, що праця та професійна зайнятість належать до ключових сфер людської життєдіяльності. Можна припустити, що особливості самоактуалізації сучасної працюючої жінки пов’язані із задоволеністю потреб у сімейній та професійній сферах, а також реалізацією системи її ціннісних орієнтацій. Досягнення рівня самоактуалізації особистості залежить від життєво-професійних цілей, особистісної зрілості та зумовлює індивідуально-нерівномірний характер особистісно-професійного зростання жінки.

 В емпіричному дослідженні використано комплекс методик:

–        опитувальник ціннісних орієнтацій особистості М.Рокіча;

–        методика міжперсональної діагностики Т.Лірі;

–        самоактуалізаційний тест „САМОАЛ”;

–        опитувальник ФРІ шкала „маскулінність – фемінінність”;

–        авторський опитувальник;

–        тренінг.

У дослідженні використано російсько- та українськомовні варіанти методик дослідження.

Валідність авторського опитувальника перевірялась за стандартною психометричною процедурою із залученням 5 фахівців – експертів. За допомогою опитувальника було з’ясовано суттєві моменти життя жінок, пов’язані з їх професійним становленням: чим визначений вибір професії, як приймалося рішення про вибір професії, задоволеність на даний момент своїм професійним вибором та рівень реалізованості в обраній професії та ін.

Вибірку емпіричного дослідження склали 378 осіб жіночої статі, які займаються соціономічної професійною діяльністю:

1.    „Педагоги” – 75 осіб (вчителі Чернігівської загальноосвітньої школи № 33 та вихователі дошкільного дитячого закладу №68 „Пізнайко” м. Чернігова).

2.    „Медики” – 75 осіб (лікарі та медсестри обласної дитячої лікарні та пологового будинку м. Чернігова).

3.     „Керівники” – 77 осіб (жінки-управлінці різних ланок: керівники підприємств, установ, менеджери приватних фірм, які здійснюють керівні функції).

4.    „Військовослужбовці” – 70 осіб (жінки, що проходять службу у ЗСУ у військовій частині, яка дислокується у м. Чернігові).

5.    У якості контрольної обрано групу домогосподарок – 81 особа (мешканки м. Чернігова, які на момент обстеження не займались професійною діяльністю протягом не менше одного року).

Така вибірка респондентів обґрунтовується відповідно до гендерних стереотипів, які склались у суспільстві щодо професій: професії педагога та медика вважаються фемінінними, професії військовослужбовців та керівників – маскулінними.

Вік опитуваних становив у середньому 30 – 40 років. Якщо розглядати вікові категорії жінок відповідно до професійних груп, то серед військових переважали жінки у віці 30 – 40 років; у групі медиків, так як і у домогосподарок, середній вік становив 25 – 30 років; у педагогів середній вік складав 45 років і вище; у керівників 40 – 45 років. 40% жінок мали вищу освіту, 40% – середню спеціальну освіту і 10% – незакінчену вищу освіту, 10% – не мають спеціальної освіти. Кількість дітей у сім’ях піддослідних становила: 186 жінок мали одну дитину; 137 жінок мали двоє дітей; 55 жінок не мали дітей.

Первинна статистична обробка даних здійснювалась за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу ANOVA та тесту Дункана; вираховування кореляційних зв’язків здійснювалось за допомогою показників кореляції Пірсона; статистична значущість перевірялась за t-критерієм Ст’юдента. Обробка емпіричних даних проводилась за допомогою статистичної програми SPSS та Microsoft Excel.

            Третій розділ – „Аналіз та інтерпретація результатів емпіричного дослідження”.            Порівняльний аналіз за використаними методиками засвідчив наступне. За методикою САМОАЛ жінки всіх груп, окрім контрольної групи домогосподарок, зорієнтовані на вміння жити сьогоднішнім днем за принципом „тут і зараз” і показали високий рівень інтегративної самоактуалізації. При цьому високий бал по шкалі пізнання свідчить про творчу спрямованість жінок у процесі професійної діяльності. Контрольна група домогосподарок продемонструвала нижчі показники самоактуалізації, оскільки дана група жінок більшу частину часу проводить вдома, обслуговуючи сім’ю та господарство, і володіє обмеженим обсягом соціально значущої інформації. Відсутність необхідних умов для подальшого розвитку та росту особистості, самовдосконалення обмежує дану групу жінок у процесі самоактуалізації. Отже, чим більше жінка взаємодіє з соціальним оточенням, тим яскравіше її потреба у самоактуалізації.

Найвищій рівень самоактуалізації був зафіксований серед жінок-керівників, і вони поділяють цінності самоактуалізованої особистості, використовують творчий підхід у своїй діяльності, проявляють розуміння стосовно оточуючих людей, легко встановлюють контакти з іншими, що важливо для соціономічної діяльності. На основі емпірично отриманих даних можна виділити основні характеристики, що сприяють самоактуалізації особистості жінки-керівника: вміння працювати з людьми, спілкуватись, переконувати, знаходити нестандартні способи виходу з ситуації; почуття відповідальності, висока професійна компетентність; впевненість у собі; незалежність, самостійність у прийнятті рішень.

Аналіз результатів, отриманих в групі жінок-військовослужбовців, засвідчив, що її представники краще за інших зорієнтовані у сучасному суспільстві та використовують принцип екзистенціальності у житті – „тут і зараз”, здатні насолоджуватись життям, яке б воно не було. У той же час, у них низький результат за шкалою „контактності”, тобто вони мають труднощі у налагоджувані взаємовигідних контактів з оточуючими. Можна виділити наступні характеристики самоактуалізації жінок-військовослужбовців: прагнення до досягнення мети і наполегливість; відповідальність і надійність у виконанні завдань, чесність, вірність; здатність керувати собою; високий професіоналізм; навички системного вирішення проблем; винахідливість і здатність до інновацій; ефективна взаємодія з людьми ; здатність керувати; вміння навчати і розвивати підлеглих.

Групи педагогів та медиків порівняно з іншими мають більш стійку адекватну самооцінку, що являється основою психічного здоров’я та цілісності особистості. Це характеризує їх як особистостей, що підвищено прагнуть до самоактуалізації. Даним групам жінок притаманні наступні характеристики: емоційна врівноваженість і стресостійкість; креативність, здатність до творчого вирішення завдань; високий практичний інтелект; гнучкість поведінки у ситуаціях, що змінюються; товариськість, уміння спілкуватись, взаємодіяти з людьми; креативний підхід до вирішення проблем.

            Контрольна група домогосподарок, у порівнянні з іншими групами, засвідчила низькі показники самоактуалізації за шкалами: „цінності”, „пізнання”. Жінки цієї групи не відчувають себе самодостатніми особистостями на шляху до самовдосконалення.

            У використаних нами методиках виокремлюються такі якості особисті жінки, які сприяють її самоактуалізації у професійній діяльності:

–        впевненість у собі;

–        відкритість до досвіду;

–        емоційна врівноваженість і стресостійкість;

–        креативність, здатність творчо вирішувати проблеми;

–        високий соціальний інтелект;

–        прагнення до досягнень;

–        готовність брати на себе відповідальність у вирішенні проблем;

–        відповідальність та надійність у виконанні завдань;

–        чесність, вірність обіцянкам;

–        незалежність та самостійність;

–        гнучкість поведінки;

–        товариськість, вміння спілкуватися з людьми.

            Діагностика міжособистісної взаємодії жінок з оточенням показала, що для всіх груп жінок характерна адаптивна поведінка, що відповідає визначенню „гармонійно розвинена особистість”. Для перевірки значущості відмінностей між реальним та ідеальним образом „Я” жінок використано Independent Samples Test (тест для незалежних вибірок). При порівнянні циркограм за методикою діагностики міжособистісних відносин Т.Лірі у жінок різної професійної спрямованості в образі “Я-актуальне” – “Я-ідеальне” найбільше відмінностей виявилось у домогосподарок, це можна пояснити таким чином: чим менше можливостей для самоактуалізації у жінки, тим виразніше демонструється її неадекватна самооцінка та позиція недовірливо-скептичного, покірно-сором’язливого, залежно-слухняного типів міжособистісних стосунків. Це ускладнює адаптацію до сучасних соціальних умов.

Що стосується жінок-педагогів та жінок-медиків, то тут виявлено перевагу в обох образах “Я” відповідально-великодушного типу поведінки, а також спостерігається тяжіння до владно-лідируючого стилю міжособистісних взаємовідносин у “Я-ідеальному”. Це характеризує їх як особистостей, що перебувають у стані постійного пошуку, поглиблення саморозуміння, не є самодостатніми і прагнуть до самоактуалізації.

Найближче до гармонійного розуміння та сприйняття себе наближені циркограми “Я-актуального” та “Я-ідеального” у жінок-керівників та жінок – військовослужбовців. На нашу думку, це пов’язано з тим, що вони є самодостатніми особистостями в плані пропорційного розподілу власних зусиль на сім’ю, себе, друзів, роботу, дітей, розваги та ін.

Вивчення структури ціннісних орієнтацій досліджуваних дозволило отримати наступні результати. Всі групи респонденток віддали перевагу таким термінальним цінностям, а саме – здоров’я, любов, щасливе сімейне життя. Контрольна група домогосподарок поруч із зазначеними цінностями виділяє ще таку цінність, як матеріально забезпечене життя. Показовим є те, що жінки, які не працюють, у системі цінностей матеріальну забезпеченість ставлять вище, ніж любов.

Як засвідчують результати, важливою життєвою цінністю жінки всіх груп вважають освіту. Підвищення освітнього рівня розглядається ними як умова професійного росту, підвищення матеріального стану та самоактуалізації. Значущими для всіх груп виявились також такі риси: чесність та альтруїзм, що характеризує виражену потребу у відповідності соціальним нормам; прагнення бути в колективі та довіряти йому; гнучкість у контактах, комунікабельність, доброзичливість, прагнення до діяльності, корисної для всіх людей, милосердя, добродійності.