Формування і реалізація удосконаленої моделі контролю за наявністю й рухом грошових коштів та їх еквівалентів

Краткое содержание

Суб’єкти господарювання різних галузей та форм власності, домогосподарства, державні структури, біржі активно еволюціонують, постійно формуючи нові інформаційні взаємозв’язки, які виникають, розвиваються і зникають, формуючи після себе сотні й тисячі нових, і керівнику вже недостатньо отримувати за результатами контролю висновок на зразок „внаслідок реалізації контрольних процедур на ділянці А, встановлено проблему B, у виникненні якої винен C; для усунення цієї проблеми слід виконати послідовність дій D”. Він вимагає відходу від шаблонних дій і процедур, зростання інтелектуалізації контролю, що виявляється не лише в усуненні виявленої проблеми, а й у забезпеченні передумов для її недопущення в майбутньому; не просто в досягненні позитивного результату після здійснення всіх контрольних процедур, а (і це головне) в його оптимізації. Намітилася стійка тенденція до переходу від „пасивної” (традиційної) системи контролю, при якій цикл завершується на етапі формування висновків і рекомендацій, до „активної” (новітньої) – контроль триває аж до досягнення об’єктом своїх оптимальних параметрів.

При застосуванні традиційного контролю коли у функції контролера входить виключно встановлення відхилень, подання рекомендацій щодо їх усунення та покарання винних, перевіряючий прагне мінімізувати власний вплив на подальший розвиток об’єкта контролю, уникаючи відповідальності та мінімізуючи ризик формування невірного судження. В цьому випадку суб’єкт контролю досить часто зумисне чи незумисне випускає з поля зору інформацію, що є суттєвою для майбутнього поступального розвитку господарюючої системи, прикриваючись функціональними обов’язками чи умовами контракту. Така система контролю незважаючи на максимальну розповсюдженість на підприємствах України все ж не відповідає вимогам часу та повинна бути замінена на систему активного контролю при якій до функції контролера входить окрім всього іншого також формулювання рекомендацій щодо оптимізації стану об’єкта дослідження.

При використанні новітніх засобів контролю на перший план, поряд з класичними прийомами перевірки на зразок інвентаризації, спостереження, контрольного перерахунку, перевірки виконання прийнятих рішень тощо виходять методи, яким при застосуванні „пасивного” контролю відводилась другорядна роль: економічний аналіз, логічне осмислення, прогнозування, моделювання та ін. Контролер повинен бути готовим брати на себе відповідальність не лише за формування і подання неправдивих суджень щодо стану об’єкту перевірки, а й додаткову відповідальність за стан, в якому об’єкт опиниться після реалізації всіх рекомендацій перевіряючого, очікуючи при цьому на адекватну додаткову винагороду.