ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЛЕКСИКИ АНГЛОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ В УКРАЇНСЬКИХ ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, з’ясовано теоретичне та практичне значення роботи, її наукову новизну.

У першому розділі – „Еволюція поглядів на лексику англомовного походження в словниковому складі сучасної української мови” – розмежовано поняття „іншомовне слово”, „запозичене слово”, сформульовано поняття „англізм”; виявлено екстралінгвальні та інтралінгвальні чинники запозичень лексики англомовного походження й розкрито наслідки цього процесу; досліджено проблеми адаптації англізмів в українській мові.

Уважаємо, що англізм – це запозичена з англійської мови чи за її посередництва лексична одиниця, яка має щонайменше одну семему, що виникла під домінантним впливом англійської мови.

Узагальнюючи матеріал праць сучасних лінгвістів, подаємо визначення іншомовних слів (ІС). Це слова з іншої мови, які, на відміну від запозичених, не засвоєні повністю мовою, що їх успадкувала, а мовці усвідомлюють їх як чужорідні. ІС зберігають ознаки свого походження. Це виявлено в їхній формі та семантиці. Запозичені слова (ЗС) – іншомовні слова, цілком засвоєні мовою, що їх перейняла.

Полеміку про доцільність чи недоцільність іншомовних лексичних запозичень, їхній статус, специфіку лексичних значень і функцій учені ведуть упродовж багатьох років. Деякі з науковців (Д. Баранник, Я. Битківська, І. Лосєв, П. Селігей, О. Стишов та ін.) уважають запозичення природним процесом збагачення мови, а інші (у минулому – Б. Грінченко, А. Кримський, М. Левченко, І. Огієнко, М. Сумцов, на сучасному етапі розвитку мовознавства – В. Гвоздєв, І. Фаріон та ін.), виступаючи за чистоту мови, здебільшого кваліфікують іншомовні лексеми як потік слів, що порушує стабільність та самобутність української мови.

Проникнення запозичень у лексичну систему української мови пов’язане з трансформаційними процесами, спричиненими зовнішніми (екстралінгвальними) і внутрішніми (інтралінгвальними) чинниками. Виділяємо й розглядаємо найбільш важливі, на нашу думку, екстралінгвальні причини запозичення слів іншомовного походження: економічні, суспільно-політичні, культурні й культурно-побутові, наукові, соціально-психологічні.

Серед інтралінгвальних причин запозичення лексики англомовного походження визначаємо такі:

1.          Комунікативні: потреба у використанні нових слів (ньюс-мейкер, спічрайтер).

2.          Наукові: відсутність у мові слова на позначення нового поняття (нейл-арт, оф-лайн, пейсмейкер, скринінг); необхідність більш конкретного трактування нових понять у тій чи тій сфері життя (кастинг-директор – той, хто відбирає акторів) тощо.

3.          Виробничі: поява нових назв, формально схожих на наявні в українській мові, але відмінних за значенням (передвиборча кампанія – піар-кампанія та ін.).

4.          Словотворчі: на базі новозапозиченої соціально-економічної лексики відбувається процес активної деривації за допомогою суфіксів -ик, -ник (мобільник, парник); -ець (бізнесовець); -к- (бізнесменка); -изац- (доларизація).

Виокремлюємо такі етапи засвоєння англізмів: 1) початковий (чи етап проникнення іншомовної лексеми до мови-рецептора); 2) період запозичання; 3) підпорядкування законам сучасної української літературної мови; 4) реєстрація іншомовних слів у словниках та фіксація їхнього входження до складу фразеологічних зворотів тощо.

Оцінюючи доцільність запозичення соціально-економічної термінології, варто врахувати сукупність усіх наслідків залучення іншомовної лексики, а також значення й функції інтеграційних процесів.

У другому розділі – „Особливості функціонально-семантичного розвитку соціально-економічної лексики англомовного походження в українських ЗМІ кінця ХХ – початку ХХІ ст.” – з’ясовано зміст поняття „соціально-економічна лексика”, визначено його компоненти, розподілено на лексико-тематичні групи (ЛТГ), здійснено повний функціонально-семантичний аналіз частовживаних у мові українських ЗМІ лексем англомовного походження.

На ґрунті вивчення великого масиву лексичного матеріалу укладено тезаурус англомовних лексичних запозичень, який нараховує за станом на 2008 р. 2465 словникових одиниць.

Виділено 23 лексико-тематичні групи англомовних запозичень, найбільшими з яких є: „фінансово-економічна, торговельна термінологія” – 14 %; „транспорт і засоби зв’язку” – 12 % ; „суспільно-політична лексика” – 11 %; „мистецтво” та „наука” – по 9 %. Інші ЛТГ становлять від 1% до 8% від ЗКА.

На підставі дослідження фактичного матеріалу сформульовано базове поняття дисертаційної праці – соціально-економічна лексика. До неї відносимо не лише номінації на позначення певних понять у галузі політики, соціології, філософії, юриспруденції, психології (за В. Ващенком), а й частину спеціальної термінології, якою описуємо повсякденне життя переважної частини соціуму. Отже, до СЕЛ належать слова, що функціонують у сфері громадського та господарсько-економічного життя суспільства, виражають стосунки, становище людей у соціумі.

СЕЛ охарактеризовано за чотирма ознаками: 1) за джерелами формування; 2) за тематичними групами СЕЛ; 3) залежно від лексико-семантичних ознак СЕЛ; 4) за частиномовною належністю СЕЛ.

Соціально-економічну термінологію за джерелами формування розрізняємо за такими особливостями: 1) базова СЕЛ, здавна вживана в українській мові. Це так званий постійний фонд соціально-економічної термінології (незалежно від типу економіки), напр.: імпорт, капітал та ін.; 2) СЕЛ капіталістичного „забарвлення” – соціально-економічні терміни, які вживали в радянський час як атрибути та реалії капіталістичної економіки: інфляція, біржа, банкір тощо; 3) інтернаціональна СЕЛ, до якої відносимо іншомовні запозичення (переважно з англійської мови, американізми).

На основі семантичних ознак виділено чотири лексико-семантичні групи СЕЛ:

1.          Назви суб’єктів: 1) назви осіб за ознаками суспільного статусу: джентрі, лорд; 2) назви осіб за місцем в ієрархічній структурі управління, професійними якостями, а також назви осіб за професіями: брокер-аутсайдер, дистриб’ютор та ін.; 3) назви осіб за статусом зайнятості в секторах економіки: бізнес-леді, інсайдер; 4) назви осіб за рівнем грошових виплат і безплатних (пільгових) послуг, одержуваних із суспільних фондів споживання: фрешмен, фригольдери; 5) назви осіб за належністю до „тіньової” економіки та отриманням нелегальних прибутків: корупціонер, рекетир; 6) назви установ, організацій, які беруть участь у соціально-економічних процесах, та їхніх відділів: грантор, хоспіс.

2.          Назви об’єктів: 1) назви документів: гомстед-акт, медикер; 2) назви властивостей: ексклюзивність; 3) назви наук, наукових напрямів, теорій, галузей, концепцій: ескапізм, статистика; 4) назви розрахункових понять, а також понять, пов’язаних зі сферою грошового чи матеріального стимулювання суб’єктів господарських відносин: дедактебл, медикейт; 5) назви інших соціально-економічних понять та реалій: бізнес, трест.

3.          Назви дій та процесів: шопінгувати, пікапити тощо.

4.          Назви ознак суб’єктів та об’єктів: промоутерський, спікерський тощо.

У складі СЕЛ виділено лексико-тематичні групи: 1) фінансово-економічна, торговельна термінологія, напр.: ф’ючерсні операції, арт-бізнес; 2) суспільно-політична лексика, напр.: промоушн, кліпмейкер; 3) комп’ютерна термінологія, напр.: провайдер, сплітер; 4) назви їжі, напр.: спрайт, фаст-фуд; 5) найменування одягу, взуття та їхніх частин, напр.: мокасини, топлес, джинси; 6) терміни медицини та соціальної допомоги, напр.: тайлерон,  ліфтинг-крем; 7) назви поселень, будівель та їхніх частин, напр.: тауер, ферма; 8) слова, що репрезентують сферу культури, напр.: сейшн, паті; 9) людина, сім’я, напр.: плейбой, пікапер.

Так само економічну лексику (346 одиниць) було розподілено на кілька лексико-тематичних підгруп: фінансова, банківська лексика (блокейдж, екаунтинг); бухгалтерська (актив, сальдо); маркетингова (синхромаркетинг); термінологія менеджменту (лідер, інжиніринг); макро- та мікроекономічна лексика (імпорт, пропозиція). Експериментальним шляхом визначено, що найбільша кількість англізмів (175 лексем) входить до складу двох підгруп: маркетингової термінології й термінології менеджменту (директ-мейл, пабліситі).

Численну групу актуалізованої в сучасних ЗМІ лексики англомовного походження становлять терміни з галузі економіки (блю-чип, стенд-бай тощо).

Активно використовують лексеми, неадаптовані графічно й фонетично, зокрема абревіатури: IQ (Intelligence Quotient) – ‘коефіцієнт розвитку, який вираховують як відношення т. зв. „розумного віку” до справжнього хронологічного віку особи’; VIP (very important  person) – ‘абревіатура, уживана (також і в офіційних документах) для позначення відомих державних і політичних діячів, впливових чиновників, знаменитих людей зі світу культури та мистецтва, які мають привілеї в аеропортах, на залізничних вокзалах (спеціальні зали), на транспорті тощо’.

Набули поширення назви осіб за родом діяльності (спічрайтер, веб-ридер).

Аналіз новозапозичених англізмів засвідчує тенденцію до стрімкого зростання кількості СЕЛ англомовного походження в мові мас-медіа в часовому зрізі до 2008 р. (2005 – 0,7 %; 2007 – 1,3 %; 2008 – 4 %). На початок 2009 року фіксуємо зниження цього показника до 1,5 %.

Нині новозапозиченими вважаємо соціально-економічні лексеми, як-от: пікап – ‘мистецтво спокуси’; пікапити – ‘фліртувати’; тренд-кетчер – ‘той, хто створює ідею та оформлює її в концепцію’; тренд-прогнозист – ‘маркетолог’ та ін.

Відзначено так звану „міграцію” (чи „дифузію”) деяких поширених термінів англомовного походження до складу СЕЛ, напр., ЛО лексико-тематичної групи радіотехніки вжито на позначення реалій і понять Інтернету та мобільного зв’язку. Вони стали джерелом формування низки актуальних метафоричних моделей: веб-сайт, слайдер тощо. Їхнє вживання в мові ЗМІ сприяє розширенню кола синтагматичних відношень, унаслідок чого термін набуває специфічного лексичного значення, тобто стає конотативно забарвленим словом.

Важливою рисою аналізованих англізмів є їхнє вузьке дериваційне коло, а здебільшого його відсутність, проте, асимілюючись, ці лексеми можуть налічувати велику кількість похідних, як, наприклад, сталося зі словом бізнес: бізнес-клас, бізнес-операція, бізнес-план, бізнес-центр, бізнес-леді, бізнесмен, бізнесовий, бізнесюк (розм.).

У третьому розділі – „Комунікативний аспект англізмів соціально-економічної тематики” – проаналізовано різноаспектні зміни в структурі соціально-економічної лексики англомовного походження, зокрема явища продуктивної деривації, актуалізації, пасивізації, розвитку та зникнення синонімії, зміни значення внаслідок детермінологізації; проведено соціолінгвістичне дослідження рівня розуміння читачами, глядачами та слухачами ЗМІ новозапозичених англомовних слів.

Виділено кілька десятків груп слів, на базі яких у мові ЗМІ відбулася продуктивна семантична деривація.

На прикладі запозиченої з англійської мови лексеми менеджер показано, як одне слово може стати базою для багатьох новоутворень (37 ЛО).

Лексема піар / пі-ар / PR / pr у мові ЗМІ має кілька варіантів написання, що зумовлено, на нашу думку, її популярністю, відсутністю єдиних правил написання запозичених слів та способів їхньої транслітерації, причому до словників української мови занесено лише два з них – піар та пі-ар (44 ЛО).

Найбільше словотвірне гніздо має лексема віп / ВІП / VIP / Vip / vip (60 ЛО), серед правописних варіантів перевагу надають українськоподібному віп чи графічно-англійському VIP.

У роботі реалізовано умовний розподіл жанрів ЗМІ на групи: 1) інформаційні (замітка, репортаж, звіт, інтерв’ю); 2) аналітичні (кореспонденція, коментар, рецензія, лист, стаття); 3) художньо-публіцистичні (нарис, есей, фейлетон, памфлет, гумореска, пародія, епіграма, сатирична нотатка, пасквіль). Найбільшу кількість англізмів соціально-економічної тематики, вилучених нами із джерел ЗМІ, використано в різновидах інформаційного жанру.

Методом аналізу новозапозичених англізмів виділено групи, до складу яких входять конкурентні номінації, різні за формою, змістовими, стилістичними властивостями, походженням та функціонуванням у мові. Ці номінації виявляють різний ступінь здатності до конкуренції в мові ЗМІ. Напр., новозапозичення ньюсмейкер не лише часто вживане, але й досить популярне, проте активно функціонують і такі інновації-деривати, як новинар, новиннар, новиннєвик, новинник, хоча їх ще не зафіксовано в загальномовних українських словниках. Вони утворені на базі власної лексеми „новий” й позначають нову спеціалізацію праці журналістів: добір, підготовка та поширення новин – оперативної інформації про останні відмітні події в житті країни та світу.

Проведене анкетне опитування (грудень 2005 р.) учнів старших класів і студентів ВНЗ виявило низький рівень семантичного освоєння СЕЛ англомовного походження, що ввійшла до складу сучасної української мови наприкінці ХХ – на поч. ХХІ ст. через ЗМІ (високий рівень знання семантики англомовних запозичень соціально-економічної підгрупи продемонстрували 20 % респондентів, достатній – 20 %, середній – 14 %, низький – 47 %, тобто майже половина опитаних).

Дослідження рівня розуміння соціально-економічної лексики англомовного походження в групі респондентів „Молодь, яка навчається” засвідчило нерозуміння лише 10 % слів, зазначених в анкеті, логічну інтерпретованість – 32 % запозичених лексем. Серед поданих у контексті англізмів абсолютно незрозумілими залишилися 7 % слів, достатнє знання семантики виявили 36 % опитаних. Установлено, що студенти, які добре навчаються, цікавляться новинами, успішно впоралися з поставленими завданнями.

Інші результати виявлено в групі респондентів „Робітник заводу”. Дослідження, проведене у вересні 2007 р., засвідчило кращі показники: 25 % опитаних виявили високий рівень знання семантики новозапозичених на цей час англізмів, 75 % респондентів – достатній. 

Перенасичення мови сучасних ЗМІ іншомовними запозиченнями призводить до їхньої неінформативності, тобто втрати основної функції мас-медіа.

ВИСНОВКИ

1.              В умовах утвердження ринкових відносин в Україні найбільш динамічною частиною лексико-семантичної системи української мови є соціально-економічна лексика. У зв’язку з прогресом науки й техніки, розвитком мас-медійних технологій з’являються нові поняття, реалії, на позначення яких найчастіше використовують запозичення з інших мов, передусім з англійської, а через ЗМІ відбувається бурхливе проникнення нових лексем до усталеного словникового складу мови, що призводить нерідко до певної невпорядкованості цього процесу, тому й виникає потреба термінологічної стандартизації, мотивованої регуляції відповідних явищ. Ця проблема привертає до себе увагу щораз більшого кола мовознавців.

2.              Аналіз запозичень, уживаних у мові мас-медіа, засвідчує те, що лексикографи не встигають включати ці новотвори до складу нових довідників, лексикографічних праць, тому важливою є необхідність фіксації, класифікації та визначення функціональної ролі переймань з інших мов.

3.              Ураховуючи сутність слів іншомовного походження, етапи адаптації їх в українській мові, уважаємо за доцільне розрізняти поняття „іншомовне слово” та „запозичене слово”. До першої групи належать усі слова з іншої мови, які не повністю асимільовані в мові-реципієнті й перебувають на початковому етапі адаптації. Термін „запозичене слово” ширший, він уживаний для позначення „іншомовної” чи „запозиченої” лексики, тобто будь-яких засвоєних мовою-реципієнтом слів.

4.              Серед зовнішніх (екстралінгвальних) причин запозичення лексики англомовного походження важливе значення мають економічні, суспільно-політичні, культурні й культурно-побутові, наукові та соціально-психологічні чинники, які сприяють збільшенню лексичних запозичень та їхньому активному вживанню в ЗМІ. Внутрішні (інтралінгвальні) причини запозичення англізмів пов’язані з необхідністю задоволення комунікативних потреб, зокрема у сфері науки та виробництва. Це сприяло активізації словотворчих процесів української мови, зокрема утворенню іменників суфіксальним способом.

До облігаторних (постійних) причин запозичень належить сам факт зв’язку запозичення з розвитком суспільних відносин, економіки, культури. Проте кожен період розвитку суспільства, а отже, й мови має конкретні причини активізації запозичень, їх іменують факультативними.

5.              Корпус соціально-економічної лексики формують назви на позначення громадсько-політичного й економічного життя, одиниці тематичних груп лексики „людина, сім’я”, „назви взуття, одягу та їхніх частин”; а також частина наукової лексики таких галузей, як філософія, логіка, психологія, історія. СЕЛ, за нашими підрахунками, об’єднує понад 1000 одиниць. Досліджуваний шар лексики складає 30 % від усіх англомовних запозичень. Соціально-економічну лексику англомовного походження поділяємо на чотири основні лексико-семантичні групи: 1) назви суб’єктів (за ознаками суспільного статусу; місця в ієрархічній структурі управління, професійними якостями; статусом зайнятості в секторах економіки; послуг, одержуваних із суспільних фондів споживання; соціально-економічних процесів); 2) назви об’єктів (документів; наук, наукових напрямків, теорій, галузей, концепцій; розрахункових понять, понять стимулювання суб’єктів); 3) назви дій та процесів; 4) назви ознак суб’єктів та об’єктів.

6.              Соціально-економічна лексика обіймає тематичні групи та лексико-семантичні підгрупи, що характеризують: державно-суспільний лад та історію української держави; діяльність політичних партій; міжнародні відносини; загальнополітичні поняття; загальноюридичні процеси; фінансово-економічну та комерційну сферу.

Економічну лексику за семантичними ознаками поділяємо на кілька підгруп: фінансову та банківську, бухгалтерську, маркетингову, термінологію менеджменту, макро- та мікроекономічні терміносистеми.

7.          За джерелами формування корпусу СЕЛ виділено такі групи: загальноекономічні поняття та категорії, які становлять постійний фонд економічної термінології; економічні терміни на позначення реалій капіталістичного життя; інтернаціоналізована економічна лексика іншомовного походження (загалом англомовного).

8.           За специфікою адаптування в мові українських мас-медіа визначено 4 ступені функціонального освоєння соціально-економічної лексики кінця ХХ – поч. ХХІ ст.: входження до словозмінної та словотвірної систем; утворення синонімічних рядів та розширення антонімічних зв’язків; частотність фразеологічних одиниць з відповідними компонентами.

9.          Особливу роль у мові ЗМІ відіграють інноваційні процеси, семантичні зрушення (кастинг, промоушен), детермінологізація (блокбастер, істеблішмент), „трансляція” термінів (скринсейвер, рингтон), „міграція” чи „дифузія” деяких поширених термінів до складу СЕЛ (веб-сайт, інтернет-провайдер, інтерфейс, ноутбук, флопі-диск). Уживання таких лексем у мові ЗМІ сприяє розширенню кола синтагматичних відношень, унаслідок чого термін набуває специфічного лексичного значення, тобто стає конотативно забарвленим.

10.           На основі кількох десятків груп слів фіксуємо продуктивну семантичну деривацію. Поділяючи англізми на суфіксальні іменники, прикметники, прислівники, дієслова, слова, утворені за допомогою префіксів чи конфіксів, складні слова, об’єднуємо їх у словотвірні гнізда.

Найбільшу кількість похідних лексем мають слова флеш (73 похідних ЛО), віп (60 ЛО), мейкер (46 ЛО), пі-ар (44 ЛО), перфоменс (28 ЛО).

11.           Для мови сучасних мас-медіа характерні такі ознаки: зникнення деяких лексем із ЗМІ, хоч певний період вони були досить модними (інтерквіз, кіднеп, аудіоплеєр, бартер); припинення активного вжитку частини запозиченої лексики (сканер, спонсор, грант); наплив нової лексики (гудвіл, біг-бід); міграція термінів (трансляція) (спонсор, кастинг, пікап); варіативність новотворів (месидж / меседж, сейшн / сешн, піар / пі-ар); неоднорідність фонемного та графемного складу СЕЛ англомовного походження, передусім унаслідок розбіжностей транслітерації (g, h, w) (пінг-понг замість пінґ-понґ, Хемінгуей замість Гемінґвей, Уолт-Дисней замість Волт-Дисней).

Для англізмів характерне переважне вживання СЕЛ у суспільно-політичних та економічних публікаціях: гоу-слоу, коучер, аутрайт, топ-менеджер тощо; розширення семантичних меж лексем унаслідок адаптації (пресинг, хакер, месидж тощо).

12.                Використання соціолінгвального експерименту допомогло визначити рівень розуміння семантики соціально-економічної лексики англомовного походження представниками різних верств суспільства. Результати експерименту засвідчують, що респонденти виявили загалом недостатній рівень володіння СЕЛ, незважаючи на те, що запропоновані лексичні одиниці здебільшого є широковживаними в мові ЗМІ й закріпленими в словниках української мови.

Найкращі результати було виявлено серед тих представників суспільства, які мають вищу освіту (а подекуди й другу економічну), застосовують комп’ютерні технології та постійно оперують новозапозиченими англомовними лексемами. У цій групі респондентів „Робітник заводу (інженери та економісти)” зафіксовано високий рівень володіння 14 із запропонованих в анкеті 28 англізмів, достатній – 11, а низький – лише 4. За результатами анкетування встановлено, що рівень освоєння новозапозиченої лексики англомовного походження є високим. Приблизно 25 % опитаних мають високий рівень володіння семантикою новозапозичених англізмів, а 75 % – достатній. Найбільш освоєними з погляду семантичного усвідомлення виявлено такі запозичення: бебі-бум (100 %), бренд (99 %), веб-сайт (100 %), віп-зона (100 %), дистриб’ютор (100 %), ноу-хау (100 %), мас-медіа (100 %), саміт (100 %), спіч (100 %), PR-компанія (100 %), фармамаркет (100 %), TV-маркетинг (100 %), VIP-ложа (100 %), арт-директор (73  %), медіа (74 %), піар (70 %), піарити (74 %), піаритися (74 %), піарівський (74 %), промоушен (68 %), райдер (70 %), супервайзер (74 %), топ-менеджер (71 %), ІТ-менеджер (74 %).

Уважаємо, що соціальний статус, наявність чи відсутність вищої освіти є визначальними чинниками в освоєнні пересічним мовцем лексики англомовного походження. Такий висновок  підтверджують результати опитування двох інших груп респондентів, де показники є абсолютно протилежними. У групі „Студент Слов’янського державного педагогічного університету” фіксуємо високий рівень знання семантики 9 із запропонованих 30 в анкеті слів, достатній – 2, середній – 3, а низький – 14. Отже, на першому етапі експерименту виявлено, що половина проанкетованих не знає значень новозапозичених на цей час та частовживаних у мові мас-медіа слів англомовного походження: низький рівень володіння англомовними запозиченнями соціально-економічної лексики продемонстрували 50 %; високий – 32 % респондентів, достатній – 7 %, середній – 11 % опитаних. Найбільш освоєними з погляду семантичного усвідомлення виявлено такі запозичення: бебі-бум (100 %), веб-сайт (100 %), віп-зона (100 %), дистриб’ютор (100 %), мас-медіа (100 %), ноу-хау (100 %), саміт (100 %), фармамаркет (100 %), піар (50 %), TV-маркетинг (54 %).

Установлено, що філологічна освіта в процесі освоєння запозичень є позитивним чинником, проте не вирішальним у тих випадках, коли в українській мові слово набуває відмінної семантики від тієї, яка була в мові-джерелі, тобто значення слова не завжди можна зрозуміти внаслідок дослівного перекладу англізмів українською мовою.

У групі „Молодь, яка навчається” відмічаємо невисокі показники засвоєння новозапозиченої СЕЛ. Виявлено високий рівень знання семантики лише 6 англізмів, середній – 4, достатній – 6, а низький – 14 слів. Найбільш освоєними з погляду семантичного усвідомлення є такі запозичення: іміджмейкер (87 %), кастинг (90 %), кастинг-директор (83 %), web-сайт (97 %). Фіксуємо високий рівень володіння англомовними запозиченнями соціально-економічної підгрупи у 20 % респондентів, достатній – у 20 %, середній – у 13 % опитаних, низький – у 47 %, тобто майже половини проанкетованих. Респонденти цієї групи є учнями загальноосвітніх шкіл, які ще не мають повної базової