ВІДОБРАЖЕННЯ СИНТАКСИЧНОЇ ТА ЛЕКСИЧНОЇ ЦІЛІСНОСТІ РЕЧЕННЯ ЧЕРЕЗ ЗОНИ ЗВ\'ЯЗКІВ СЛОВОФОРМ : ОТОБРАЖЕНИЕ синтаксической и лексической ЦЕЛОСТНОСТИ ПРЕДЛОЖЕНИЯ ИЗ ЗОНЫ СВЯЗЕЙ словоформ



Название:
ВІДОБРАЖЕННЯ СИНТАКСИЧНОЇ ТА ЛЕКСИЧНОЇ ЦІЛІСНОСТІ РЕЧЕННЯ ЧЕРЕЗ ЗОНИ ЗВ\'ЯЗКІВ СЛОВОФОРМ
Альтернативное Название: ОТОБРАЖЕНИЕ синтаксической и лексической ЦЕЛОСТНОСТИ ПРЕДЛОЖЕНИЯ ИЗ ЗОНЫ СВЯЗЕЙ словоформ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання дисертаційної праці, названо об'єкт і предмет вивчення, охарактеризовано наукову новизну й теоретичне та практичне значення результатів дослідження.


У першому розділі «Становлення та розвиток методу зон зв'язків словоформ» викладено основні теоретичні засади та визначено поняття, якими ми оперували у процесі викладу результатів дослідження. Розглянуто розвиток методу ЗЗС та висвітлено основні наукові здобутки, досягнуті попередниками.


У дисертаційній праці за реченням визнано статус синтаксичної одиниці:


1) утвореної на основі мовних механізмів, зокрема структурної схеми та правил синтаксичної та лексичної сполучуваності словоформ;


2) такої, що існує в складі певного тексту й підпорядковується дії мовленнєвих законів.


Синтаксичну структуру речення досліджено в таких аспектах.


1. Лінійний аспект передбачав аналіз реалізованого в мовленні речення як лінійної послідовності його мінімальних компонентів – елементів речення. У письмовому варіанті тексту елемент речення (ЕР) дорівнює сукупності буквених символів між двома пробілами.


2. Структурний аспект полягав у тому, що речення вивчено на основі аналізу сукупності синтаксичних зв'язків між його компонентами. Структуру речення розглянуто як організовану за допомогою синтаксичних зв'язків ієрархію ЕР, представлену у вигляді дерева залежностей. Вузли дерева відповідають елементам речення, ребра – зв'язкам між ЕР.


Функціонування синтаксичних зв'язків у реченні проаналізовано  із застосуванням методу зон зв'язків словоформ. Зоною зв'язків словоформи (ЗЗС) називають ту частину речення, у якій реалізуються всі синтаксичні зв'язки словоформи. ЗЗС визначалися з урахуванням особливостей входження словоформи до складу певного члена речення, тобто на основі власне синтаксичного критерію.


Метод ЗЗС передбачає, що ЗЗС відображаються графічно шляхом проведення відрізка через усі словоформи, пов'язані з аналізованою. Представивши в такий спосіб зони зв'язків для всіх елементів речення, стає можливим обчислити, скільки ЗЗС припадає на інтервал між кожними двома елементами речення, лінійно розташованими поряд, тобто визначити силу їхньої синтаксичної спаяності. На рис. 1. відображені ЗЗС для всіх дванадцяти елементів речення: в інтервалах між кожними двома елементами, розташованими поряд, наведено числовий показник, що дорівнює кількості ЗЗС, які містяться в цьому інтервалі. Цей показник називають силою спаяності ЕР. Чим більша кількість ЗЗС припадає на інтервал між двома елементами речення, тим більш зв'язними в лінійному потоці мовлення вважаються ці елементи. Найбільший показник сили спаяності в реченні називають піком спаяності ЕР. Якщо кілька послідовно розташованих показників мають однакове найбільше значення, таку послідовність називають плато спаяності ЕР. У реальному реченні може бути кілька піків та плато спаяності. Елементи речення, між якими сила спаяності максимальна, утворюють блок спаяності ЕР.


Метод ЗЗС виявився продуктивним засобом для вивчення сполучуваності різних лексико-граматичних класів і на матеріалі англійської та російської мов засвідчив дію закону переваги серед моделей граматичної сполучуваності класів слів: у межах певного класу слів можна визначити незначну кількість моделей сполучуваності, які є найбільш частотними, решта моделей, хоча й становить велику кількість, проте характеризується невисокою частотою. Дослідниками встановлено також закон простоти: найбільш уживаними є моделі сполучуваності, які складаються з двох-трьох компонентів, тобто є відносно простими.


 


В. І. Перебийніс довела, що на основі аналізу числових показників сили спаяності ЕР можна виявити закономірності структурної організації речення. Крім того, була висловлена гіпотеза, що до блоків спаяності ЕР потрапляють ті ЛСВ, які мають найбільше смислове навантаження в межах речення. Н. П. Дарчук показала, що в науковому тексті на блоки спаяності ЕР припадають або терміни, або відрізки речення, які передають основний зміст повідомлюваного.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины