ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ПАРАМЕТРИЧНОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ : Функционально-семантическое ПОЛЕ ПАРАМЕТРИЧНОСТИ В УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано її мету, завдання, окреслено наукову новизну проведеного дослідження, визначено теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості про методи дослідження, вказано матеріал дослідження, перераховано форми апробації результатів дисертації.

Перший розділ „Мовні засоби вираження параметричності як об’єкт функціонально-семантичного дослідження” складається з двох підрозділів. У першому підрозділі „Польовий метод як основний у вивченні функціонально-семантичного поля параметричності в сучасній українській літературній мові” об­ґрунтовано теоретичну базу дослідження, розглянуто історію польового методу у світовому та слов’янському мовознавстві. Також пояснюється об’єднання в єдине системне утворення із зв’язками та відношеннями – ФСП параметричності – різнорівневих мовних одиниць на основі їх семантичної та функціональної спільності. Загальне поле параметричності, як й інші ФСП, складається з конституентів, які знаходяться між собою у системних відношеннях та зв’язках різного рівня. Воно не має чітких меж через постійну взаємодію з іншими полями, а також через архаїзацію і вихід з ужитку ряду назв розміру і поповнення складу української мови численними неологічними параметризмами. Досліджуване поле містить центральну та периферійну зони.

У другому підрозділі „Структура функціонально-семантичного поля параметричності” проаналізовано принципи систематизації, якими користувалися мовознавці, що досліджували лексеми зі значенням розміру та простору (класифікації О.Кривченка та В.Любкіна, О.Кшановського, Т.Линник, Т.Щебликіної), а також подано уточнену структуризацію поля параметричності, розроблену автором, за якою ФСП параметричності  є поліцентричним. У ньому виокремлюються 6 основних мікрополів (глибини, ширини, висоти, довжини, товщини, загального розміру) і 2 допоміжних мікрополя (середнього й однакового розміру). У кожному основному  мікрополі наявні групи великої і малої величини (групи великої і малої глибини, групи великої і малої товщини тощо). Мікрополя глибини, ширини, висоти, довжини, товщини означають величину в одному вимірі. Серед лексем, що означають розмір у кількох вимірах, виокремлюються слова, що означають величину у двох вимірах (висота-ширина, довжина-висота, довжина-ширина) і слова, що означають величину у трьох вимірах (висота-довжина-ширина). За походженням конституенти допоміжних мікрополів з’явилися пізніше конституентів основних мікрополів, чисельний склад їх набагато менший.

Другий розділ “ Семантичні і граматико-словотвірні особливості слів категорії параметричності ” складається з двох підрозділів. У першому підрозділі „Основні мікрополя загального поля параметричності” простежено семантичні і граматико-словотвірні особливості конституентів основних мікрополів ФСП параметричності. Розподіл їх між мікрополями відбувся таким чином:  лексеми мікрополя глибини складають 4,5 % від загальної кількості конституентів дослідженого ФСП, ширини – 7,6%, висоти – 7,8%, довжини – 13%, товщини – 21,7%, загального розміру – 42%. Кожне з мікрополів при аналізі поділяється на групи великого і малого розміру (великої і малої глибини, великої і малої висоти тощо) на основі конфронтованих значень. Лексеми з семантикою глибини і довжини такому розподілу були піддані вперше. У кожному мікрополі виокремлюються лексеми, що належать до ядерної або до периферійної зон. Найменшим серед основних є мікрополе глибини, найбільшим – загального розміру. Мікрополя висоти і довжини знаходяться в певному взаємозв’язку, оскільки цілий ряд назв розміру (вирощувальний, ростити, ростовитий та ін.) відноситься до обох з них, і лише опозиція горизонтальний/вертикальний допомагає зрозуміти крім величини предмета і його положення у просторі. Ряд конституентів ФСП параметричності в різних своїх значеннях може входити до інших різних мікрополів поля параметричності або й узагалі до інших ФСП (темпоральності – довгий, партитивності – клаптичок, дрібка).

Репрезентантами кожного з мікрополів є прикметники (міленький, дрібнюсінький), іменники (карлик, колос), дієслова (коротити, мілішати) і прислівники (вузько, низенько). Найчисленнішою лексико-семантичною групою є прикметникова.  Переважна кількість назв розміру утворена  афіксальними способами (префіксальним – завеликий, суфіксальним – товстелющий, конфіксальним – нескінченність), у тому числі нульсуфіксальним (шир, глиб), а також основоскладанням (куцохвостий, малокаліберний). Серед параметризмів наявні такі, що утворені додаванням іншомовних формантів (репрезентанти мікрополів довжини та загального розміру), які інколи мають обмежену сполучуваність (максі-, міні- сполучаються часто з назвами довгого чи короткого одягу: максі-спідниця/ міні-спідниця і т. ін.).

Серед лексем, що репрезентують мікрополя висоти, довжини, товщини, ширини, загального розміру, є складні слова з першою частиною – ядерним коренем групи. Такі складні слова часто утворюють антонімічні пари (широкочолий – вузькочолий, довгоногий – коротконогий, товстостінний – тонкостінний).

У кожній з груп основних мікрополів наявні інтенсифікаційні ряди різної довжини (широкуватий – широченький – широкий – широчезний – широченний; довгастий, довгуватий, подовгуватий – довгий – наддовгий, задовгий – довжезний, довжелезний, довженний).  У великій кількості представлені градаційні прикметники. Ряд прикметників і поодинокі прислівники мають чітко виражений відтінок пестливості (низенький, широченько).

До аналізу було залучено діалектні назви розміру (з бойківських говірок, говірок Нижньої Наддніпрянщини, поліських, полтавських говорів), що часто мають фамільярний, іронічний, жартівливий, зневажливий характер (халабуда, помазок, довжа, брюхач, ропавка). Було зафіксовано параметричні жаргонізми та сленгові слова з семантикою висоти (курдупель, шкварка), товщини (тролейбус, маслак) та загального розміру (амбал, ласенький), а також параметричні прізвиська Нижньої Наддніпрянщини, які мотивуються назвами споруд (Башта), предметів (Піпетка), тварин (Горобчик), їжі (Крашанка), іменами історичних осіб (Наполеон), відомих людей (Тарапунька), літературних героїв (Санчо Панса), іменами міфічних (Циклоп) і казкових персонажів (Котигорошко), запозиченими лексемами (Літл), говірковими словами (Швайка) тощо. Значення величини подібні лексеми отримують внаслідок конотативності. Значна кількість іронічних неофіційних імен виражає не справжню, а протилежну ознаку розміру: Дюймовочка (товста), Містер Мускул (маленький, худий) і т. ін.

До конституентів ФСП параметричності зараховуємо і загальнонародні фразеологічні звороти (які фіксуємо у всіх основних мікрополях) на зразок: старій жабі по коліна (мілкий), аршин у плечах (про широкоплечу людину), верства келебердянська (високий), як собаки обгризли (короткий), аж ребра знати (худий), нема берегів (великий). Зауважується, що категорія параметричності знаходить вихід і у діалектній фразеології. Фразеологічні одиниці з семантикою величини наявні в говірках Нижньої Наддніпрянщини (як корабель – великий, тіки хату мазать - висока) і у східнослобожанських і степових говірках Донбасу (світиться, як газета – худий, мурав’ю по шию – низький).

Тільки мікрополе загального розміру характеризується наявністю в ньому параметризмів, вимова яких супроводжується звичайно жестом, що вказує на розмір (оттакезний, отакісінький, такенний, такісічний тощо).

Лексичний  склад мови є надзвичайно рухомим. Це стосується й ФСП параметричності, межі якого не є чітко фіксованими внаслідок постійної зміни кількості його конституентів. Серед назв розміру наявні застарілі, архаїчні слова (галанці, повузький, обмакотирити, боклатий, оклецьок), а також неологізми (нанотехнологія, ультрадисперсний), які найчастіше є спеціальними термінами з різних галузей науки. У процесі роботи було зафіксовано розмовні неологічні параметризми („емка”, „еска” – назви розмірів гумових рукавичок) і такі, що ще не знайшли свого відображення у сучасних словниках української мови (міні-міс).

Категорія параметричності має широкий вихід і в топоніміку (ріка Глибочанка, протока Широка, курган Висока могила, балка Куца, острів Довгий, гора Мала Чучель тощо).

У другому підрозділі “Допоміжні мікрополя” подається детальний опис конституентів 2 допоміжних мікрополів – однакового (однаковісінький, половинити, навпіл) і середнього (усереднений, стандартизований, міді-спідниця) розміру – оскільки їм в українській лінгвістиці не приділялося належної уваги. Хоча ці мікрополя численно набагато менші за основні (разом складають приблизно 3,4% від загальної кількості назв розміру, що формують ФСП параметричності), вони є надзвичайно важливими для найповнішого уявлення людини про світ і простір. Параметризми, які означають середній розмір, є центральною та найважливішою точкою відліку, по відношенню до якої, по обидва боки її розташовуються антонімічні назви величини (високий – середній – низький, худий – нормальний – товстий). Характерною особливістю конституентів допоміжних мікрополів є те, що вони не мають експресивних синонімів, на відміну від конституентів основних мікрополів.

Третій розділ “ Функціонально-частотні, жанрово-стильові та стилістичні особливості параметризмів ” складається з двох підрозділів. У підрозділі “ Функціонально-частотні та жанрово-стильові особливості параметричних лексем ” з’ясовується частотність вживання у мовленні параметризмів, що належать різним частинам мови, частотність конституентів різних мікрополів загального поля параметричності, простежується, як виявляється специфіка використання параметризмів української мови в залежності від того, у зразках якого функціонального стиля або якого жанру української літератури вони вживаються.

Давнє виникнення і довге існування назв розміру доводить фіксація їх у мові фольклорних творів. З усіх мікрополів загального поля параметричності в мові зразків різних стилів української мови зафіксовано найбільше конституентів мікрополя загального розміру, найменше – допоміжних мікрополів (середнього та однакового розміру). Це пояснюється, по-перше, їх семантичними специфікаторами, бо необхідність назвати саме такі величини предмета у повсякденному життя виникають набагато рідше за основні і, по-друге, залежністю частоти вживання параметризмів у мовленні від кількості конституентів конкретного мікрополя: чим більше конституентів складає мікрополе, тим частіше вони вживаються у мовленні. У проаналізованих зразках епістолярії, ораторського стилю, щоденників взагалі не було зафіксовано репрезентантів одного або двох допоміжних мікрополів, проте частотність лексем мікрополя загальної величини в них же є надзвичайно високою.

Найбільш уживаною лексико-семантичною групою в межах загального поля параметричності є прикметники (нестягнені форми яких характерні для календарно-обрядової поезії та поетичних творів ХІХ століття, хоча вони наявні також у мові сучасних зразків художнього стилю): Високії ті могили,/ Де лягло спочити/ Козацькеє біле тіло,/ В китайку повите (Т.Шевченко); Ніч темна людей всіх потомлених скрила/ Під чорні, широкії крила (Леся Українка). Рідше вживаються іменники (у тому числі й субстантивовані): Чи, може, й справді в цих плавнях діють якісь біостимулятори? Просто гігантизм якийсь! (О.Гончар), дієслова: Буде дешевше, та й ніхто не подумає, що мався замір побільшити книжку білим папером (з листа Лесі Українки); прислівники: Виберіть хвилинку часу і напишіть до мене хоч коротенько (з листа М.Коцюбинського). Прикметники зі значенням розміру (у різних стилях української мови) часто мають у своєму складі градаційні суфікси (збільшувальні та зменшено-пестливі), наявність яких часто зумовлена жанрово-стильовими особливостями: В чадній саламасі днів метались людські душі на вузюсінькій території одиночної камери... (І. Багряний); Художниця, хоч і метка, жвава... була маленька, сухенька, як билинка – куди їй до тих бетонних брил! (П.Загребельний).

Особлива схильність автора до використання параметризмів певного мікрополя чи групи може залежати від теми оповіді (І.Багряний у романі „Сад Гетсиманський” часто вживає лексеми зі значенням малої величини для показу нелюдських умов існування великої кількості людей у тісних, мізерних камерах, розрахованих на кількох). Також превалювання у текстах конституентів конкретного мікрополя є частиною ідіостилю письменника чи поета. О.Гончар у романі „Собор” активно використовує конституенти мікрополя глибини: Вода темніє глибінню, але чиста; Заводи дають плавку, і, мов над вулканами під час виверження, заграви бурхають у небо, і вся глибінь його, враз оживши, починає дихати, пульсувати; Туга віків промовляє з їхніх [циганок] очей бездонних, сумовитих... Зафіксовано особливості вживання параметризмів, характерні для пера одного митця слова. Так, у поезіях Кобзаря прикметники розміру можуть стояти без мотивуючих іменників – автор ніби впевнений, що читач сам здогадається, який саме іменник він має на увазі: А думка край світа на хмарі гуля./ Орлом сизокрилим літає, ширяє,/ Аж небо блакитне широкими б’є (про крила); Дивлюся, сміюся, дрібні утираю (про сльози).

Поруч зі словами з семантикою розміру українського походження (наприклад, великий, високий, малий, низько, широкий зафіксовано словниками української мови ХIV-XV, ХVI-XVII століть) у різних стилях української мови сьогодні активно вживаються й запозичення (з грецької, латинської, англійської, французької мов), що може бути пояснене розвитком міжнародних відношень України в останні кілька десятиліть і надзвичайним темпом науково-технічної революції у світі: Відпливають вокзали, як гігантські пороми... (Л.Голота); І враз – гопак серед мініатюрних потьомкінських хаток... (О.Гончар); І вже поготів партіям і блоками, які дружними рядами вже посунули до парламентів усіх рівнів. Авжеж, замість того, щоб прикрашати своїми „біг-мордами” наше й без того сіре життя, та засмічувати під’їзди газетками, брудними від ще бруднішого компромату один на одного, могли б „відстібнути” на дитячий журнал, видати кольорову, чисту і чесну, дитячу газету для малюків і підлітків того хутора, де ви за владу б’єтеся (з газети). У мові епістолярії окремих письменників зафіксовано параметризми, подані безпосередньо іншими мовами (французькою, російською, німецькою): Cher petit Radis! (Моя маленька Радо!); Бедненькая моя толстенькая Лидочка! (з листів Лесі Українки); Напишіть мені, чи Ви зможете подавати до „Gesell[schaft]” час від часу kurze Berichte über slawische Literatur (короткі статті про слов’янські літератури)? (з листа О.Кобилянської). Цю особливість використання слів із семантикою розміру можна вважати частиною ідіостилю автора. Використання лексем зі значенням величини подекуди має ґендерні особливості. Так, тільки в листах жінок-письменниць помічено випадки використання назв розміру для позначення зовнішності, адже жінкам від природи більше притаманне бажання гарно виглядати: Я вже дещо купила собі: дві спідниці нижні, накидку, літню довгу блузу... (з листа Лесі Українки); Перепрошую Вас дуже, що не всі ґердани суть однакової довгості, себто 14 cent., - однак робітниці декотрих тих взірців не могли поняти, що то треба коротеньких куснів, хоч я давала пожадану міру і наказувала остро не робити довших, та се не помагало нічо. Декотрі ґердани купувалися готові і суть тому довгі (з листа О.Кобилянської).

Оказіональні параметризми, притаманні мові публіцистики, ораторського стилю та художньої літератури, надають висловам, що їх містять, певної експресивності і є частиною ідіостилю митців слова. Їх творення авторами та використання на мовленнєвому тлі зумовлюються різними причинами (прагненням наголосити на думці, ідеї, бажанням зацікавити читача твором, необхідністю надати вислову експресії тощо): То ж таки був початок 80-х, коли мені на стіл Н. Фурса поклала добренну течку-доробок власних віршів (з журналу); Власне, благородне змагання, яке точиться в світовій літературі між талантами й стилями, між розмаїтими відкриттями у формі й тематиці і т. д. і т. д., тільки нам доступне на всю широчизну завдяки грандіозній перекладацькій та видавничій діяльності в соціалістичних країнах (Д.Павличко); ...і цілий всесвіт вималів до столу/ письмового, паперу і пера (В.Стус).

Для всіх стилів української мови і жанрів української літератури характерним є вживання різних параметризмів близько один до одного (в одному реченні, абзаці, у сусідніх абзацах тощо).

У другому підрозділі “Стилістичні можливості параметризмів” розкриваються виражально-зображальні можливості параметризмів. Назви розміру беруть участь у творенні великої кількості найрізноманітніших стилістичних прийомів. Найчастіше фіксованим є корелятивний або антонімічний контраст. Найширше він представлений в українських народних прислів’ях та приказках: У клячі грива довга, да ум короток, Додому широкі ворота, а з дому вузькі, а також у мові художньої літератури, публіцистики, щоденників: ..одні партії „біло-ультрамаринили”, інші „помаранчили” наші запаморочені дріб’язком голови, часто замалі для великого розуміння того, що прекрасне – ворог хорошого (з журналу); Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки/ Закритої душі і рамку цю дере! (О.Теліга). Експресивність таких контрастів часто зростає через емоційне афіксування одного чи обох елементів антонімічної пари, використання параметричних прикметників у формах ступенів порівняння, паралельність синтаксичної конструкції, вживання у корелятивній парі слів різних частин мови, поєднання в конфронтовану пару української і запозиченої лексеми, уживання синонімії тощо.

Слова категорії розміру зрідка утворюють синонімічний контраст: Осягаю душею просторінь, нескінченність і висоту... (Л.Костенко).

Параметризми української мови можуть вживатися також у редуплікаціях: Велике-велике рядно, а в ньому багато яєць (небо і зорі) (загадка), умовно-градаційних спареннях: При тій нагоді Андрій згадав, що його „справа” була товстюща-претовстюща (І.Багряний), повторах: А в ліску, ліску, на жовтім піску, Там дівчина мала-невеличка, Невеличка, сама робітничка (календарно-обрядова поезія), порівняннях: Кругом хвилі, як ті гори (Т.Шевченко); Раз лиш дивиться [леґінь] – назустріч скаче птах, та такий великий, як кінь (українська народна казка); Чому сучасна листівка величезна, мов кацапські лапті? (з газети), паралелізмах: Найдовша з усіх доріг –/ Дорога твого приходу./ Найбільша з усіх таємниць –/ Таємниця твого обличчя (Д.Павличко), евфемізмах: Впав у зажуру старий, недобрі думки закрадалися в голову, адже від таких затятих та баламутних всього можна ждати – на Дніпрі високі мости (О.Гончар) (замість „є місця, де можна покінчити життя самогубством, учинити акт суїциду”), фольклорно-епічних елементах: Ох, приїхав би лицар на білому коні, і кинулася б я йому на шию, і врятував би він мене, повіз за широкі моря, за високі гори, у далекі-далекі краї! (П.Загребельний).

Значну експресивність передають авторські неологічні параметризми, у тому числі й неологічні фраземи, зафіксовані в мові художньої літератури та публіцистики: Тут, на столі, присутність Титана не випадкова, серед купи паперів цей карликово-інтимний, змалілий Титан – як знак того, що в кабінеті повсякчас пам’ятають про нього (О.Гончар). У мові прози зафіксовано єдиний випадок використання імені літературного героя на заміну звичному параметризмові: Вчені дослідили, що середній зріст за останнє століття побільшився на скількись там вершків, чи то пак сантиметрів, хоча йому, як воєнкомові, і дрібнота потрібна, Тараса Бульбу в кабіну реактивного не впхнеш... (О.Гончар).

Слова категорії розміру, вжиті у строфічних анафорах, однакових чи схожих рядках, що починають і завершують поетичний твір, інверсіях, увиразнюють мову поезії.

У висновках систематизовано основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження.

1. Базові лексеми зі значенням розміру є дуже давніми щодо походження (окремі з них фіксуються словниками староукраїнської мови XIV – XV століть). Назви величини у значній кількості наявні у зразках різних жанрів фольклору, який є найпершою формою усного мистецтва. Вони належать спільнослов’янському фонду лексики.

2. За нашими підрахунками, ФСП параметричності української мови нараховує 1692 конституента. До його складу входять літературні назви розміру, слова зі значенням розміру діалектного походження, загальнонародні параметричні фразеологічні одиниці. Усі міжрівневі конституенти дослідженого ФСП об’єднуються в єдине ціле через складну систему взаємовідношень на основі семантичної спільності цих одиниць і спільності їх семантичних функцій: комунікативної, мислеоформлювальної, пізнавальної, експресивної, імпресивної, інформаційної, естетичної, метамовної, функції міжнаціонального та міжнародного спілкування. Назви величини найчастіше утворені афіксальними способами (суфіксальним, префіксальним, конфіксальним), рідше – основоскладанням, додаванням іншомовних формантів із семантикою розміру, серед яких є конфронтовані за значенням і неконфронтовані.

3. Шляхом компонентного аналізу лексем, що зафіксовані словниками української мови, конституенти ФСП параметричності за уточненою структуризацією розподіляються між 8 мікрополями: 6 основними (глибини, ширини, висоти, довжини, товщини, загального розміру) та 2 допоміжними (середнього та однакового розміру). Кожне з основних мікрополів на  основі конфронтованості ядерних слів, навколо яких групуються інші репрезентанти мікрополів як ядерної, так і периферійної зон, поділяється на групи великої і малої величини. Допоміжні мікрополя груп не мають. У мікрополі загального розміру додатково виокремлюються слова, що означають величину у двох і трьох вимірах. У першій групі  наявні підгрупи, що означають параметри у напрямках висота-ширина, висота-довжина і довжина-ширина. Лексеми, що означають розмір у трьох вимірах, поділяються на групи великого і малого загального розміру. Найбільшим кількісно є мікрополе загального розміру, найменшими – допоміжні мікрополя. Розмір мікрополя має зв’язок з виходом його у мовлення. Цілий ряд параметризмів можуть у різних своїх значеннях входити до різних мікрополів загального поля параметричності (наприклад, висоти і довжини), інколи до різних мікрополів – параметричності та темпоральності, партитивності тощо. Серед конституентів мікрополів наявні прикметники (найчисленніша ЛСГ), іменники, дієслова та прислівники.

4. Антропоніми загального поля величини можуть називати окремих осіб і групи людей (родини, подружжя, друзів тощо). Параметричні прізвища, що походять від „вуличних” імен категорії розміру, мотивуються назвами частин тіла, рослин, тварин, предметів, їжі, посуду, одягу, будівель, іменами людей, іменами історичних постатей, іменами міфічних, казкових персонажів, іншомовними, діалектними лексемами тощо. Серед неофіційних імен людей наявний цілий ряд прізвиськ, які утворені внаслідок використання лексеми зі значенням протилежної ознаки, ніж її має носій прізвиська (коли, наприклад, товсту людину називають Дюймовочка).

5. Серед конституентів ФСП параметричності велику частину складають діалектні слова-назви тварин, рослин, предметів побуту, одягу, назви людей. Діалектні лексеми з семантикою величини частіше, ніж назви розміру в літературній мові, мають маркованість фамільярності, жартівливості, іронічності, зневаги, інколи лайливості. Параметричні слова були зафіксовані й  серед жаргонізмів – у мові злочинців  й у молодіжному слензі.

6. Частина назв розміру за останні кілька століть вийшла з широкого вжитку й архаїзувалася. Натомість у складі ФСП параметричності з’являється велика кількість неологічних лексем зі значенням розміру (в тому   числі й у розмовному стилі української мови), частина з яких уже зафіксована сучасними тлумачними словниками і словниками іншомовних слів. Адаптовані й неадаптовані назви розміру іншомовного походження є характерними для сучасного мовлення, а також для мови сучасних поезії, прози, публіцистики тощо.

7. Семантика розміру може передаватися не окремими лексемами, а й фразеологізмами (загальнонародними і діалектними), які вступають у синонімічні та антонімічні відношення. Часто фраземи з семантикою розміру, як і літературні й діалектні параметризми, мають, крім основних, додаткові відтінки значення.

8. Параметризми використовуються у стилістичних фігурах, покликаних надавати мовленню інтенсифікованої виразності: інверсіях, повторах, порівняннях, плеоназмах, евфемізмах, редуплікаціях, строфічних анафорах, однакових чи схожих рядках, що починають і завершують поетичний твір, в антонімічних контрастах (найчастотніший прийом, експресивність якого часто додатково підсилюється завдяки використанню форм ступенів порівняння параметричних прикметників, паралельних конструкцій, назв розміру іншомовного походження, синонімів, різних афіксів). Зрідка в мові художньої літератури, публіцистики, ораторського стилю трапляються параметричні неологізми, в тому числі й фраземи.

9. Кожен функціональний стиль української мови і жанр української літератури, навіть жанр фольклору мають певні особливості використання у їх зразках назв розміру. Нестягнені форми параметричних прикметників характерні для календарно-обрядової поезії, інколи вони вживаються в мові художньої літератури зі стилістичною метою. У мові загадок прикметники групи малого загального розміру часто узгоджуються в роді з іменником-відгадкою або вживаються у формі середнього роду, в мові чарівних казок частим є вживання параметричних прикметників зі збільшувальними суфіксами. У зразках наукового й офіційно-ділового стилів назви величини беруть участь у створенні термінів, професіоналізмів, кліше, усталених словосполучень. Мова ораторського та публіцистичного стилів характеризується значною кількістю параметричних неологізмів. Для мови поезії характерні нерівномірне використання репрезентантів конфронтованих груп у межах одного мікрополя, а також вживання лексем зі значенням розміру в портретних замальовках імпресіоністичного характеру. Функціонування в мовленні параметризмів має ґендерні та ідіостилістичні особливості.