ЧУЖОМОВНІ СЛОВОТВІРНІ ЕЛЕМЕНТИ В УКРАЇНСЬКІЙ БІОЛОГІЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ : Иноязычные словообразовательные ЭЛЕМЕНТЫ В УКРАИНСКОЙ биологической терминологии

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено мету і завдання дослідження, предмет й об’єкт аналізу, наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження чужомовних терміноелементів» розглянуто лінгвістичні поняття, використання яких дає змогу провести багатоаспектний аналіз запозичених формантів. У підрозділі «Поняття «терміноелемент». Проблема визначення семантики чужомовних словотвірних елементів» викладено запропоновані в мовознавстві два підходи до тлумачення поняття «терміноелемент»: один із них орієнтований на змістовий аналіз терміна і його складників (роботи Т. Канделакі, І. Кочан, В. Лейчика, Д. Лотте), а другий – на дослідження лінійної структури лексеми (роботи В. Даниленко). Визначення сутності терміноелемента з урахуванням не лише його формальної ролі в структурі терміна, але й змістового наповнення є переконливішим, і в роботі використано цю термінологічну назву на позначення чужомовних словотвірних елементів, за допомогою яких оформлено українські біологічні терміни.

У сучасному термінознавстві дискусійним залишається питання про семантику чужомовних словотвірних елементів, особливо грецького та латинського походження. Ідеться про здатність чи нездатність таких морфем передавати однакове конкретне значення в усіх термінах, до складу яких вони входять. Розв’язуючи це питання, мовознавці висловлюють два різні погляди: дехто з науковців уважає, що семантика термінів, побудованих із використанням чужомовних словотвірних елементів, виводиться зі значень цих морфем (роботи М. Гнатишеної й Т. Кияка, А. Ніколаєвої, Ю. Старовойта та ін.), натомість інші вчені твердять, що значення чужомовних словотвірних елементів часто не «дешифрує» план змісту терміна (праці І. Кочан, А. Фоміна та ін.). Оптимальне розв’язання питання про співвідношення семантики терміна та значеннєвого наповнення словотвірного елемента у його структурі передбачає синтезування цих двох концепцій. Кожен із чужомовних формантів кореневого походження має кодифіковане у словниках значення, обсяг вияву якого у складі різних термінів може бути неоднаковим.

Другий підрозділ «Дискусійне в морфемній будові термінів» присвячений визначенню статусу чужомовних словотвірних елементів кореневого походження, оскільки широке використання таких одиниць потребує їхньої чіткої морфемної характеристики. На позначення аналізованих терміноелементів українськими та зарубіжними мовознавцями запропоновані різні термінологічні назви: афіксоїди, серед яких розрізнюють префіксоїди та суфіксоїди (О. Безпояско, К. Городенська, В. Горпинич, І. Муромцев, З. Осипенко та інші), компоненти (І. Кочан), корені (Є. Карпіловська), основи (Н. Клименко), афікси (Д. Лотте), афіксальні радиксоїди (Р. Сафін), міжнародні терміноелементи (В. Григор’єв), морфемоїди (Н. Васильєва), напівафікси (М. Степанова), препозитивні і постпозитивні міжнародні блоки (В. Акуленко) тощо. Під час визначення статусу аналізованих терміноелементів прийнятним є використання трирівневої класифікації морфем, за якою на дихотомічній осі «афікс – корінь» можна виділити клас перехідних одиниць – кореневих за походженням морфем, які частково десемантизувалися й функціонально наблизилися до афіксів, тобто афіксоїдів, що залежно від позиції у слові кваліфіковано як префіксоїди і суфіксоїди.

Дискусійним є питання не тільки про статус чужомовних терміноелементів, але й про морфемну будову мовних одиниць, до складу яких вони входять. Більшість учених (Л. Азарова, Н. Клименко, І. Кочан, А. Крижанівська, В. Лопатін, В. Немченко, З. Осипенко, І. Процик, Л. Симоненко та інші) кваліфікує слова з такими формантами як складні. Переконливішими видаються погляди О. Земської, І. Муромцева та Н. Янко‑Триницької, які розглядають слова, що мають у своїй структурі афіксоїди, як прості. Підґрунтям для визначення морфемної будови слів із кореневими за походженням елементами є критерій розгортання / не розгортання, запропонований у науковій літературі: терміни з чужомовними елементами, що розкладаються на словосполучення, слід кваліфікувати як складні слова, у структурі яких можна виділити більше одного кореня (наприклад, біогенетика – біологічна генетика, зоопсихологія – зоологічна психологія), натомість терміни, які мають у своєму складі два або більшу кількість структурних елементів, але не мотивуються словосполученнями, треба розглядати як прості слова, що складаються з кореня та афіксоїда (наприклад, амфіспора, екзомутація, мікрогамета, філокактус). Додатковим критерієм розмежування складних і простих слів із чужомовними складниками є здатність деяких терміноелементів уживатися як самостійна мовна одиниця: ті частини слова, що можуть функціонувати в мові як самостійні лексеми, у разі їхнього сполучання з іншими основами слід кваліфікувати як корені (наприклад, ‑ген, кіно-, ‑метр, радіо-); ті кореневі за походженням чужомовні елементи, які наближаються за функціями до афіксів і не вживаються в мові як самостійні слова, доцільно вважати афіксоїдами, що оформлюють прості за морфемною будовою термінологічні одиниці (наприклад, андро-, гетеро-, ентомо-, -міцет, -оїд, ‑цит).

Другий розділ «Походження чужомовних словотвірних елементів у сучасній біологічній термінології» присвячений теоретичним засадам дослідження запозичених одиниць, а також аналізу чужомовних пре- і постпозиційних дериваторів за генетичними джерелами. У першому підрозділі «Запозичене та інтернаціональне в термінології» подана багатоаспектна характеристика запозичених, зокрема інтернаціональних, елементів різного рівня. Дослідженню морфемних запозичень присвячені роботи С. Дорошенко, І. Кочан, А. Крижанівської, Н. Місник, О. Остапенко, І. Процик, Г. Ракшанової, Л. Симоненко, О. Стишова та інших дослідників.

Можна виділити кілька етапів асиміляції чужомовних словотвірних елементів після їхньої появи у складі термінів мови-реципієнта, перший із яких умовно називають проникненням, другий – адаптацією,  третій – засвоєнням. Не всі чужомовні словотвірні елементи проходять усі три етапи асиміляції і закорінюються в мові: деякі з них надовго, а ймовірно, і назавжди можуть залишатися на першому ступені. У межах біологічної термінології це форманти кореневого походження, які виражають суто спеціальні значення цієї галузі.

В українській біологічній термінології виявлено 138 чужомовних препозиційних і 40 постпозиційних елементів. У другому підрозділі «Походження чужомовних префіксів та префіксоїдів в українській біологічній термінології» здійснено аналіз чужомовних препозиційних морфем за генетичними джерелами. Пріоритетними серед них є терміноелементи, запозичені з класичних мов – давньогрецької та латинської. Зокрема можна виділити понад 10 префіксів (наприклад, а‑/ан-, амфі-/амфо-, анти-, гіпер-, гіпо-) та 100 префіксоїдів (наприклад, андро-, дендро-, ентомо-, каріо-, фіто-) грецького походження. З латинської мови запозичені 14 префіксів (наприклад, амбі-, де-, ім-/ін-, ре-, ультра-) та  10 префіксоїдів (наприклад, лакто-, муко-, мульти-, нуклео-, фібрино-). Джерелом запозичення префіксів бі- та дис- може бути як грецька, так і латинська мова, оскільки у складі названих мов функціонували форманти з однаковим значенням та схожим звучанням. Усі чужомовні препозиційні елементи, використовувані в біологічних термінах, потрапили до складу української мови безпосередньо або через російську.

Третій підрозділ «Походження чужомовних суфіксів та суфіксоїдів в українській біологічній термінології» присвячений аналізу запозичених постпозиційних дериваторів за генетичними джерелами. Виявлено 9 суфіксів (наприклад, -ант-, -ат-, ‑аціj-, ‑ист-/-іст-, ‑ур-) латинського походження, дві морфеми, джерелом запозичення яких може бути як грецька, так і латинська мови (суфікси ‑изм-/‑ізм- та -ик-), а також три гібридні одиниці (суфікси ‑альн-, -ичн- та ‑озн-). Більшість суфіксоїдів, використовуваних для творення українських біологічних термінів, має грецькомовну основу (наприклад, ‑ангіj, ‑гаміj, ‑фаг, ‑філ, ‑фоб); лише два постпозиційні афіксоїди (-аріj, ‑ол) запозичені з латинської мови. Частина післякореневих морфем (-ант-, ‑ат-, -ент-, ‑ур-) запозичена українською мовою за посередництвом французької, суфікс -ер- – англійської мови, інші потрапили до складу української мови безпосередньо або через російську. Пріоритетну роль класичних мов для запозичення словотвірних елементів можна пояснити тим, що саме вони історично були мовами науки, а також тенденцією до інтернаціоналізації, яка має вияв і в термінотворчих процесах української мови.

У третьому розділі «Словотвірний потенціал чужомовних словотвірних елементів в українській біологічній термінології» запозичені дериватори проаналізовані за рівнем продуктивності. У першому підрозділі «Основні поняття словотвору» визначено та схарактеризовано категорії дериватології, необхідні для виявлення словотвірного потенціалу формантів (словотвірна пара, словотвірне значення, словотвірна модель, морфонологічний варіант словотвірної моделі, словотвірний тип, словотвірний підтип, гібридна одиниця, продуктивність). З’ясуванню сутності таких категорій присвячені роботи В. Горпинича, К. Городенської, Н. Клименко, І. Ковалика, Г. Циганенко та інших учених. Під час аналізу чужомовних терміноелементів в українській біологічній термінології дотримано усталених у науковій літературі трактувань цих понять. На позначення сполучуваності дериваторів запроваджено термін «словотвірна валентність», тобто здатність певного мовного знака, зокрема запозиченого форманта, вступати у зв’язок з іншими знаками, у цьому випадку – основами, для утворення мовних одиниць. Афікси та афіксоїди, які можуть поєднуватися і з автохтонними, і з запозиченими основами, виявляють повну словотвірну валентність. Формантам, що сполучаються лише з одним типом основ, властива обмежена словотвірна валентність.

 У підрозділі також обґрунтовано введення поняття «афіксоїдний спосіб словотворення» як різновид морфологічної деривації. Значна кількість проаналізованих у роботі термінів, що є простими словами, утворена за допомогою афіксоїдів, проте деривація за участю цих елементів не може бути розглянута в межах жодного з виділених науковцями морфологічних способів словотворення. З огляду на це доцільно виділити серед морфологічних способів словотворення афіксоїдний, різновидами якого є префіксоїдний і суфіксоїдний. Специфіка афіксоїдного словотворення порівняно з афіксальним зумовлена генетичною спорідненістю афіксоїдів як морфем перехідного типу з коренями й виявляється в більшій пов’язаності їхнього морфемного та словотвірного значень.

Другий підрозділ «Словотвірний потенціал чужомовних препозиційних терміноелементів» складається з шести пунктів, три з яких («Продуктивні словотвірні типи з чужомовними препозиційними терміноелементами», «Середньопродуктивні словотвірні типи з чужомовними препозиційними терміноелементами», «Малопродуктивні словотвірні типи з чужомовними препозиційними терміноелементами») присвячені аналізу продуктивності словотвірних типів, оформлених запозиченими формантами. У межах продуктивних (об’єднують понад 20 похідних термінів),  середньопродуктивних (від 10 до 20 утворень) і малопродуктивних (менше 10 дериватів) словотвірних типів термінотворення за участю препозиційних дериваторів здебільшого відбувається за двома моделями: Pr + N → N, Prd + N → N (Pr – префікс, Prd – префіксоїд,  N – іменник). Виявлено понад 20 продуктивних словотвірних типів біологічних термінів, оформлених препозиційними дериваторами, наприклад: типи з префіксами  амфі- («подвійність того, що назване твірною основою»: амфібластула, амфігаструла, амфімутація, амфіспора), анти- («протилежність»: антивітамін, антиген, антигормон, антидарвінізм); із префіксоїдами фіто- («зв’язок із рослинами»: фітогормони, фітопаразит, фітопланктон, фітосередовище), цито- («зв’язок із клітинами»: цитогенетика, цитолімфа, цитомембрана, цитоспороз) тощо. Понад 40 формантів утворюють біологічні терміни, що можуть бути об’єднані в середньопродуктивні словотвірні типи, наприклад: префікси бі- («подвійність»: білатеральність, біполярність, бісексуалізм, біспора), пре- («передування чомусь»: преадаптація, прекапіляр, преклімакс, прередукція); префіксоїди андро- («зв’язок із чоловічою статтю»: андрогамета, андроген, андрогермафродит, андроспора), каріо- («зв’язок із ядром клітини»: каріолімфа, каріоплазма, каріосфера, каріотип) тощо. Дослідження українських біологічних термінів дало змогу виявити 70 препозиційних формантів, які утворюють менше 10 дериватів, тобто оформлюють малопродуктивні словотвірні типи, причому лише 28 префіксоїдів із їхнього складу співвідносні саме з біологічним термінологічним ресурсом, наприклад: антропо- («зв’язок із людиною, людством»: антропогенетика, антропосфера, антропотоксин), дендро-  («зв’язок із деревами»: дендробіонт, дендроутворення, дендрофаза).

У пунктах «Словотвірна синонімія чужомовних препозиційних терміноелементів» і «Словотвірна антонімія чужомовних препозиційних терміноелементів» досліджено системні відношення за участю аналізованих дериваторів. На словотвірному рівні виділено три різновиди синонімії та антонімії, перший із яких стосується терміноелементів (наприклад, синонімічними є префіксоїди мульти- і полі-; антонімічними – нео- // палео-), другий – похідних лексем, утворених від тієї самої основи за допомогою синонімічних або антонімічних формантів (наприклад, лексичні синоніми макрогамета – мегагамета; лексичні антоніми преадаптація – постадаптація), а третій – словотвірних типів, зокрема синонімічними можна вважати словотвірні типи зі значенням «заперечення того, що назване твірною основою» і префіксами а-/ан-, анти-, апо-, де-, дез-, дис-, контр-; антонімічними – із префіксами гіпер- («перебільшення, підвищення, надмірність того, що назване твірною основою») // гіпо- («зниження, зменшення того, що назване твірною основою»). 

У пункті «Словотвірні розряди з чужомовними препозиційними терміноелементами» визначено чотири словотвірні розряди («інтенсивність вияву ознаки», «квантитативне значення», «локальне значення», «темпоральне значення»), які об’єднують певні словотвірні типи, оформлені препозиційними формантами, що дозволяє встановити спільне й відмінне у структурі словотвірних значень різних дериваційних типів.

У третьому підрозділі «Словотвірний потенціал чужомовних постпозиційних терміноелементів» розглянуто чужомовні суфікси та суфіксоїди в зазначеному аспекті. У трьох пунктах («Продуктивні словотвірні типи з чужомовними постпозиційними терміноелементами», «Середньопродуктивні словотвірні типи з чужомовними постпозиційними терміноелементами», «Малопродуктивні словотвірні типи з чужомовними постпозиційними терміноелементами») запозичені форманти скласифіковано за рівнем їхньої дериваційної активності. Термінотворення з використанням цих елементів здебільшого відбувається за моделями N + Sf → N, N + Sfd → N, N + Sf → Adj, V + Sf → N (Sf – суфікс,  Sfd – суфіксоїд, Adj – прикметник, V – дієслово). Виявлено 7 продуктивних словотвірних типів біологічних термінів, оформлених постпозиційними дериваторами, зокрема типи з суфіксами ‑изм-/-ізм- («діяльність, якість, властивість»: гермафродитизм, гігантизм, паразитизм, мутаціонізм), -ик- («спеціальна діяльність людей, галузі наук»: генетика, діагностика, фауністика, флористика); із суфіксоїдами ‑генез («утворення, виникнення»: гаметогенез, ембріогенез, органогенез, спорогенез), -логіj («сфери діяльності, галузі науки»: бактеріологія, гібридологія, паразитологія, приматологія). П’ять дериваторів утворюють середньопродуктивні типи українських біологічних термінів, наприклад, типи з суфіксом -ат- («явище, предмет, речовина, на яку спрямована дія або яка є результатом дії»: аглютинат, дифузат, лактат, трансплантат); із суфіксоїдами -аріj («розплідник для вирощування, розведення»: георгінарій, лимонарій, пінгвінарій, фазанарій), ‑бласт («зв’язок із зародком»: гаметобласт, лімфобласт, споробласт, фібробласт). Майже 30 постпозиційних формантів оформлюють малопродуктивні словотвірні типи, зокрема суфікс -ант- («особа чи предмет за ознакою їх відношення до предметів або дії»: гідранти, коагулянт, мутант, регенерант); суфіксоїди -ангіj («місце утворення»: гаметангій, сперматангій, спорангій), -міцет («зв’язок із грибами»: гумусоміцет, дискоміцет, планктоміцет). Аналіз біологічних термінів, утворених за участю чужомовних суфіксів і суфіксоїдів, дав змогу виділити лише один словотвірний розряд – «номінація осіб».

Невисока продуктивність більшості словотвірних типів, оформлених постпозиційними дериваторами, пов’язана з меншою потребою в таких формантах. Переважна кількість цих елементів використовується для творення вузькоспеціалізованих термінів, що позначають останні винаходи біологічної науки і якими послуговується лише обмежена кількість фахівців.

У пункті «Словотвірна синонімія та антонімія чужомовних постпозиційних терміноелементів» досліджено системні відношення запозичених дериваторів. Постпозиційні форманти меншою мірою вступають у системні відношення, ніж препозиційні. Виявлено два різновиди словотвірної синонімії та антонімії – терміноелементів (наприклад, синонімічними є суфіксоїди -генез, -гоніj та -поез, антонімічними – -філ  та -фоб) і, відповідно, оформлених за їхньою участю словотвірних типів. 

Лише деякі з чужомовних препозиційних елементів виявляють повну словотвірну валентність на матеріалі української біологічної термінології (це форманти анти-, гіпер-, макро-, мікро-, псевдо-, фіто- тощо). Жоден із постпозиційних словотвірних елементів українських біологічних термінів не утворює термінів-гібридів.

У підрозділі «Взаємозв’язок словотвірного потенціалу, продуктивності та адаптації чужомовних терміноелементів» досліджено причини різного ступеня дериваційної активності чужомовних словотвірних елементів. Більшість параметрів, за якими схарактеризовано чужомовні пре- та постпозиційні дериватори, що утворюють українські біологічні терміни, пов’язана передусім зі ступенем асиміляції формантів. Нещодавно запозичені елементи можна віднести до першого рівня асиміляції: вони оформлюють малопродуктивні словотвірні типи, що об’єднують рідко вживані в наукових текстах терміни. Середньопродуктивні словотвірні типи оформлено переважно дериваторами, які перебувають на другому рівні адаптації, уже є активними членами дериваційної системи мови та продукують значну кількість похідних. Чужомовні словотвірні елементи, що беруть участь у творенні термінів, об’єднаних у продуктивні типи, переважно поліфункціональні й перебувають на третьому ступені асиміляції. Рівень дериваційної активності таких формантів високий: вони здатні оформлювати довгі ряди похідних, сполучаючись і з вільними, і зі зв’язаними основами, а також терміни-гібриди, і можуть комбінуватися один із одним або приєднуватися до вже наявних основ, надаючи їм нову семантику.

Додатковим чинником, який впливає на рівень дериваційної активності чужомовних словотвірних елементів, є їхня категоріальна спеціалізація: усі дериватори можна скласифікувати за певними семантичними класами. У межах препозиційних формантів виділено шість груп (ознака, число, місце, час, відношення, розмір / величина), постпозиційних – п’ять (ознака, дія, діяльність, відношення, процес / стан). Семантика більшості формантів, які співвідносні із групою «ознака», вузько спеціалізована, що спричинює обмежене використання і, відповідно, невисоку продуктивність таких дериваторів. Елементи, які оформлюють середньопродуктивні та продуктивні словотвірні типи, мають переважно квантитативну, локальну чи темпоральну семантику або вказують на відношення, діяльність, процес, тобто їм властива більша універсальність значення, що зумовлює й вищий рівень їхньої дериваційної активності.

Запропонована в роботі класифікація словотвірних типів, оформлених чужомовними словотвірними  елементами, за ступенем продуктивності відображає стан на початок XXI ст. і стосується лише українських біологічних термінів. Морфемний статус та ступінь дериваційної активності певного запозиченого форманта, особливо інтернаціонального, може змінюватися разом із розвитком науки. Імовірним є, по-перше, збільшення кількості афіксоїдів у мові, а по-друге, змінення ступеня продуктивності оформлюваних ними словотвірних типів у бік підвищення. Насамперед це може стосуватися тих дериваторів, яким властива категоріальна спеціалізація «відношення», «число», «час», «місце» через узагальненість їхньої семантики та постійну потребу в дериваційних засобах на позначення квантитативних і локально-темпоральних понять. Дещо повільніше відбуватиметься асиміляція і змінення рівня продуктивності формантів, які мають загальнокатегоріальне значення «ознака», з огляду на конкретність і, відповідно, меншу універсальність їхньої семантики.

У висновках подано теоретичне узагальнення результатів дослідження:

1.     На сучасному етапі запозичення, у тому числі на морфемному рівні, – це один із найпродуктивніших шляхів розширення українського термінофонду, зокрема біологічної термінології. Потрапляючи до мови-реципієнта, чужомовні терміноелементи проходять кілька етапів асиміляції. Частина запозичених дериваторів є інтернаціональною, що вимагає чіткого розрізнення понять «запозичення» та «інтернаціоналізм». Використання інтернаціональних елементів полегшує спілкування на міжнародному науковому рівні, а також засвідчує тенденцію до глобалізації.

2.     Одна з релевантних рис морфемної системи кожної мови – динамічність, що полягає в перетвореннях, які відбуваються протягом історичного розвитку мови і виявляються в нових категоріях цієї системи, а також наявності явищ перехідного характеру. Для визначення статусу значеннєвих частин слів прийнятним є використання трирівневої класифікації морфем і виділення проміжного між коренями та афіксами класу елементів – афіксоїдів. В основу тлумачення термінів «префіксоїд» і «суфіксоїд» покладено дві основні властивості афіксоїдів: кореневість за походженням та афіксальні функції. Терміни, до складу яких уходять афіксоїди, слід кваліфікувати за морфемною будовою як прості.

3.     Аналіз українських біологічних термінів засвідчує, що на сьогодні у їхньому творенні використовується 138 препозиційних формантів (27 префіксів та 111 префіксоїдів) і 40 постпозиційних (14 суфіксів та 26 суфіксоїдів). Препозиційних дериваторів, які оформлюють українські біологічні терміни, набагато більше, ніж постпозиційних, що є особливістю термінології, натомість у загальновживаній мові група суфіксів і суфіксоїдів численніша. Більшість чужомовних словотвірних елементів, що бере участь у творенні біологічних термінів, запозичена з класичних мов – давньогрецької чи латинської. Переважна частина афіксів походить із латинської мови, афіксоїди здебільшого мають грецькомовну основу. Пріоритетна роль грецько- та латинськомовних елементів у термінотворенні зумовлена традиційністю їхнього використання, а також моносемічністю, стислістю, широкими комбінаторними властивостями, що робить їх зручним засобом термінотворення.

4.     Аналіз української біологічної термінології виявляє тенденцію до поширення термінів, оформлених афіксоїдами. Відповідно виникає потреба визначити спосіб творення лексем, побудованих за участю елементів перехідного типу. Для розв’язання цього питання в межах морфологічної деривації можливе виділення ще одного способу словотворення – афіксоїдного (префіксоїдного й суфіксоїдного). Специфіка афіксоїдів як засобів деривації полягає в більшій, порівняно з афіксами, пов’язаності вираженого ними морфемного й словотвірного значень.

5.     Дослідження рівня дериваційного потенціалу чужомовних пре- та постпозиційних терміноелементів української біологічної термінології показує, що вони можуть оформлювати продуктивні, середньопродуктивні й малопродуктивні словотвірні типи, причому префікси та префіксоїди переважно використовуються у продуктивних і середньопродуктивних типах, а суфікси та суфіксоїди – у малопродуктивних. Рівень продуктивності словотвірних типів зумовлений ступенем асиміляції та категоріальною спеціалізацією формантів, які їх утворюють.

6.     У системі словотвірних типів українських біологічних термінів переважають відіменникові. Кількість відприкметникових і віддієслівних  типів набагато менша. Відприслівникових та відчислівникових типів не виявлено.

7.     Чужомовні словотвірні елементи й оформлювані ними словотвірні типи українських біологічних термінів здатні вступати в різні семантичні відношення. Зокрема зафіксовано синонімічність та антонімічність деяких препозиційних дериваторів й оформлених ними словотвірних типів. Постпозиційні словотвірні елементи менш активно вступають у семантичні відношення, що свідчить про невисокий рівень їхньої адаптації в мові.

8.     Визначений у роботі рівень дериваційної активності чужомовних словотвірних елементів стосується лише аналізованого термінологічного матеріалу, оскільки у складі інших терміносистем української мови досліджені дериватори виявляють неоднакові словотвірні можливості. Дериваційний потенціал досліджених формантів може зазнавати змінень у разі послаблення або інтенсифікації використання їх під час термінотворення.

9.      Здійснений структурно-семантичний аналіз українських біологічних термінів засвідчує, що в термінотворенні виявляються основні тенденції загальномовного словотворення, зокрема регулярність і системність використання певних словотвірних моделей, диференціація дериваційних одиниць за ступенем продуктивності, прагнення до оптимального залучання словотвірних ресурсів. Специфіка термінотворення порівняно із загальномовною деривацією полягає в накопиченні власного словотвірного фонду, до складу якого входять форманти, що оформлюють терміни певної галузі знань, і це притаманне також українській біологічній термінології. Проникнення, адаптація, закорінення запозичених морфем, що утворюють терміни різних терміносистем та лексеми загальновживаної мови, відбивають екстралінгвальний план існування реалій, у номінації яких зазначені дериватори беруть участь. Дослідження зумовленої інтра- та екстралінгвальними чинниками дериваційної активності чужомовних словотвірних префіксів, префіксоїдів, суфіксів, суфіксоїдів, що утворюють українські біологічні терміни, аналіз змінення їхніх семантичних та словотвірних рис дає змогу об’єктивно оцінити дериваційні можливості всіх запозичених пре- та постпозиційних формантів.

Запропоновані в роботі критерії виділення афіксоїдів та визначення морфемної будови біологічних термінів, до складу яких вони входять, можуть бути використані під час дослідження чужомовних терміноелементів, уживаних в інших терміносистемах української мови.