ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В процесі формування іміджу політика

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюється основне припущення дослідження, формулюються мета, зміст поставлених завдань,  об’єкт, предмет, зазначаються обрані методи дослідження, визначається прикладна значущість отриманих результатів, окреслюються положення, винесені на захист.

Перший розділ “ЗМІ: проблеми дослідження процесів утворення та руйнування іміджу політиків” присвячений аналізу особливостей формування інструментарію ЗМІ при створенні іміджу політиків, а також пошуку зв’язку інструментарію ЗМІ з технологіями маркетингової комунікації. У розділі розглядається інструментарій ЗМІ в системі психолінгвістики і теорії масової комунікації. Подано аналіз використання журналістами інструментарію ЗМІ у процесах презентації іміджу політиків. Розглянуто інструментарій ЗМІ як елемент системи іміджології при створенні та руйнуванні образів політиків.

Розглянувши у підрозділі 1.1. теоретичні роботи дослідників, ми дійшли таких висновків. Виконуючи місію “забезпечення масового розуміння”, ЗМІ як соціальний канал формують парадигми психолінгвістичного інструментарію при іміджуванні політиків. Про згадану роль ЗМІ у вітчизняній літературі не повідомляється. Ті джерела, які на сьогодні описують роль ЗМІ у суспільстві, згадують і про роль лінгвістичного й психолінгвістичного показників.

У науковій літературі (наприклад, Жоль К.К.) описують такі психолінгвістичні інструменти: поєднання конотованих висловiв, поєднання метафор;  конфлiкт-контраст мiж стандартом лiтературної мови у газетнiй статтi та експресiєю; формування негативного враження про журналістський матеріал під впливом стилiстико-логiчних помилок та елементарних друкарських недоліків; використання діалогічних тактик; ситуативно-когнітивний вектор висвітлення гендерних закономірностей поведінки політиків; маніпулювання просодичними засобами (використання цілеспрямованої хезитації, інтонаційних або звукових жестів тощо); постійне нагадування споживачам інформації про лексичні та когнітивні помилки в промовах перших осіб держав; навмисний показ тих фрагментів інтерв’ю політиків, у яких промовець використовує брутальну лексику як засіб епатажу; використання ЗМІ вербально-комічних фрагментів під час формування відеоряду та інші інструменти. Пропонується всі описані в літературі психолінгвістичні інструменти ЗМІ, за допомогою яких утворюється або руйнується імідж політиків, вважати такими, що можуть бути об’єднаними у парадигму. Кожні ЗМІ у залежності від своєї “журналістської стратифікації”, визначеної очима споживачів інформації, обирають певну парадигму психолінгвістичного інструментарію для формування іміджу політичних лідерів.

У підрозділі 1.2. досліджується зв’язок інструментарію ЗМІ з технологіями маркетингової комунікації у процесі формування іміджу політиків. Було встановлено, що засоби масової комунікації при іміджуванні політиків завдяки психолінгвістичному інструментарію є засобами, які діють за технологіями маркетингової  комунікації.

Теоретичне дослідження дозволило встановити, що проблемі зв’язку психолінгвістичного інструментарію ЗМІ з технологіями маркетингової комунікації при іміджуванні політиків приділяється недостатньо уваги. Саме тому, на наш погляд, не можна говорити про розробленість проблеми, яку ми розглядаємо.

Слід зазначити, що твердження про реальний зв’язок психолінгвістичного інструментарію ЗМІ з технологіями маркетингової комунікації при іміджуванні політиків не можна приймати однозначно. З одного боку, ми бачимо реальність існування такого зв’язку, з іншого – велике провалля. Сутність провалля полягає у таких особливостях:

ступінь ефективності використання технологій маркетингової комунікації у ЗМІ диктується не результатами наукового аналізу, а більше інтуїцією та досвідом працівників ЗМІ;

ЗМІ використовують далеко не всі можливі й ефективні, на наш погляд, технології маркетингової комунікації для іміджування політиків;

ЗМІ при використанні технологій маркетингової комунікації не йдуть сліпо існуючими в маркетингу напрацьованими шляхами, а звертаються до творчих можливостей своїх працівників і, як результат, запобігають плагіату й пропагують креативно-евристичний підхід до іміджування політиків, що, у свою чергу, веде до постійних тактичних помилок (певна частотність появлення рубрики, в якій журналісти вибачаються за помилки у викладенні фактажу, за допущені друкарські помилки й неточності тощо);

ЗМІ, використовуючи в певній мірі потенціал психолінгвістичного інструментарію при іміджуванні політиків,  не відслідковують їх прагматичний ефект, тобто не відслідковують результати впливу журналістської інформації на свідомість і поведінку споживачів такої інформації.

Усе, зазначене вище, дає нам право говорити про те, що технології маркетингової комунікації не можуть бути використаними у повному обсязі в ЗМІ при іміджуванні політиків. Причини в тому, що ЗМІ мають специфіку подавання інформації з ефективними, на наш погляд, психолінгвістичними інструментами ЗМІ при іміджуванні політиків.

У підрозділі 1.3. ми захищаємо тезу про те, що ЗМІ, у процесі формування іміджу політиків за допомогою свого інструментарію, пов’язані з системою психолінгвістики й теорії масової комунікації. Аналіз джерел дозволив дійти висновку про те, що психолінгвістичні інструменти ЗМІ, завдяки яким відбувається іміджування політиків, можна вбачати у моделях масової комунікації. На базі теоретичного аналізу, що здійснюється нами в підрозділі 1.3, ми робимо такі висновки. 

Доведено, що ЗМІ, іміджуючи політиків за допомогою психолінгвістичного інструментарію при подаванні інформації, пов’язані із системою психолінгвістики й теорії масової комунікації.  Разом з тим ми довели, що не всі можливі складові системи психолінгвістики й теорії масової комунікації можуть бути визнані як реальні для ЗМІ під час подавання образу політиків. Певні моделі масової комунікації імпліцитно містять ті елементи, назви яких передбачають уключеність у їх семантику факту наявності смислу назв психолінгвістичних інструментів ЗМІ при іміджуванні політиків (наприклад, загальновідома модель контакту W. G. Stephan (1987).

Для побудування моделі психолінгвістичного інструментарію ЗМІ при іміджуванні політиків слід використати ідею Н. Хомського про реальність функцій “глибинних” та “поверхневих” синтаксичних структур мовлення. Досить цікавим, на наш погляд, є зауваження В.В. Різуна про можливу психологічну мотивацію архітектонічних особливостей тексту.  Ми стверджуємо, що текст необхідно визнавати психолінгвістичною, а не тільки лінгвістичною одиницею у роботі журналістів. Виходячи з цього, текст можна вважати одним із ключових інструментів ЗМІ при іміджуванні політиків. Разом із тим, слід визнати  інструментом ЗМІ текст, що є психологічною, лінгвістичною, соціальною та філософською реаліями, які утворюють певний образ (у нашому випадку, образ політичного діяча).

Реципiєнт, сприймаючи мовленнєве журналістське повiдомлення про полiтика, виступає в ролi творця. На характер породжуваного журналістом тексту про полiтика та того повiдомлення ЗМІ, яке сприймається масовим споживачем, впливають соцiально-політичнi умови. Експлiкацiя актуалiзованого фрагмента когнiтивного фону журналіста при іміджуванні полiтика завдяки мовленнєвим побудуванням виступає яскравим психолінгвістичним інструментом ЗМІ. Журналіст, іміджуючи полiтиків вербально, робить це не стільки  шляхом передавання iнформацiї та своїх почуттiв, скільки шляхом  збудження нових почуттiв у своїх слухачiв та читачiв (глядачiв) та тим самим закрiплює головнi семiотичнi ознаки iмiджу політика в ЗМІ. Таке “збудження” ми вважаємо психолінгвістичним інструментом ЗМІ. Для ефективного подання iмiджу полiтика психолінгвістичними інструментами ЗМI потрiбнi такi умови: соцiальнi настанови при сприйняттi текстiв ЗМI, факт знайомостi-незнайомостi об'єкта комунiкацiї, ступінь традицiйностi-нетрадицiйностi змicту та форми тексту, або його новизни, з точки зору комунiкативного досвiду масового споживача.

Спiввiдношення мiж психологічним типом диктора, який подає  інформацію про полiтика, та текстом, що надає можливiсть за його особливостями уявити того, хто створив текст, тобто - журналіст-автор, а також за психологiчним типом журналіста-автора передбачити тип тексту про політика, який журналіст може утворити. Іншими словами, синтез індивідуальних особливостей творця тексту й рис типа тексту при іміджуванні політика ми вважаємо психолінгвістичним інструментом ЗМІ. Спiввiдношення мiж типами масового споживача інформації та типом тексту, який іміджує політиків, дозволяє за текстом передбачити особливості зорiєнтованого на цей текст масового споживача.

Таким чином, розглядаючи інструментарій ЗМІ в системі психолінгвістики й теорії комунікації при подаванні іміджу політиків, ми визначили їх конкретний перелік. Такий перелік став основою для утворення моделі інструментарію ЗМІ при іміджуванні політиків.

У підрозділі 1.4. було доведено, що психолінгвістичний інструментарій, який ЗМІ використовує для маніпуляції процесами сприйняття іміджу політиків, має особливості. Утворення інформаційного повідомлення у ЗМІ при іміджуванні політиків відбувається з урахуванням як суспільно-політичних знань та досвіду журналіста, так і з орієнтацією на суспільно-політичний досвід споживачів інформації, використання методу впливу, або “навіювального ефекту”. Використання суперечностей комунікативного акту: власне мовленнєвих, психологічних, інформаційних, логічних та естетичних.  Використання прийомів маніпуляції масовою свідомістю: фабрикація фактів, нечесна пропаганда,  відбір реальних подій, «великі психози», зміна значення слова й поняття, ствердження й повторення, «терміновість і роздрібленість». Використання мовленнєвих дій рекламних текстів при впливі на споживача: запит відомостей, негативна-позитивна реакція, волевиявлення, емоційно-почуттєва реакція, репліка-стимул, репліка-уточнення модусу. Урахування жірналістами того, що під час “переопрацювання” інформації ЗМІ при іміджуванні політиків споживачі виступають співтворцями. Коригування поведінки психологічного типу споживачів інформації ЗМІ при іміджуванні політиків через прагматизацію повідомлень журналістів, які, у свою чергу, мають той самий психологічний тип. Використання ЗМІ вмілого збудження журналістськими текстами при формуванні іміджу політиків актуальних фрагментів суспільно-політичного досвіду споживачів інформації.

У підрозділі 1.5. була запропонована теза: ЗМІ, утворюючи імідж політика за допомогою психолінгвістичного інструментарію, використовують іміджологічні закономірності та принципи, тобто ЗМІ пов’язані з системою іміджології. Наше дослідження, аналiз джерел, основнi положення яких було висвiтлено раніше, а також інтерпретація отриманих даних щодо поставленої у дослідженні мети дозволяють формулювати такi висновки до підрозділу 1.5.

1. Психолінгвістичні інструменти ЗМІ при іміджуванні політиків тісно пов’язані з системою іміджології, з тими прийомами та технологіями, які вона використовує для утворення або руйнування образу політичного лідера.

2. Питання аналізу психолінгвістичної специфіки прийомів та технологій, які використовують журналісти (ЗМІ) для іміджування політиків, у журналістиці обговорюється недостатньо. Досить активний аналіз засобів іміджування політичних фігурантів подає іміджологія. Зв’язок між згаданими науковими дисциплінами у даному напрямку досліджень фіксується. На жаль, такий зв’язок настільки тісний, що іноді одні й ті ж поняття й процеси тлумачаться різними термінами. Такий факт свідчить про відсутність досліджень, які б могли чітко розмежувати сфери наукового впливу на формування термінів і понятійного апарату, з одного боку, або стати на чолі нового - синкретичного – дослідницького напрямку, який би об’єднав журналістикознавство з іміджологією, при цьому в розумних межах зберігаючи оригінальність та доцільність кожної з дисциплін, з іншого боку.

3. ЗМІ для іміджування політиків часто звертаються до вербалiзацiї  як прийому iмiджологiї. На нашу думку, вербалізація в іміджології описує поняття й процеси досить близькі до того, що ми називаємо “психолінгвістичний інструмент ЗМІ”.

4. Серед тих психолінгвістичних інструментів ЗМІ, які ми теоретично виокремили, можна назвати: “вживання журналістами пестливих, повних та неповних імен політиків”; “навмисне уведення споживача інформації від процесу формування реального іміджу політика”; “утворення ефекту об’єктивності через приєднання журналіста до думки політика”; “посилання ЗМІ на фіктивні дослідницькі центри та організації, які проводять соціо-політичне вимірювання”; “некоректна інтерпретація журналістами даних, які подають соціологи: а)суб’єктивне, буквальне, тлумачення журналістами результатів соціологічних та політологічних досліджень; б) подавання в інформаційних матеріалах ЗМІ результатів опитувань як чогось постійного й того, що не змінюється; в)подавання сумарної кількості телефонувань в інтерактивному спілкуванні як об’єктивного показника”; “позиціювання авторитетної думки журналіста”; “рема-тематичне членування мовленнєвого потоку”; “наявність-відсутність емоціоналізації у вербальній поведінці журналіста”; “постановка питань журналіста, що провокують опозиційні думки політиків, які беруть участь у ток-шоу в прямому ефірі”; “відпускання журналістом “пружини””; “вказування журналіста на манеру або особливості мовлення політика”; “подавання інформації з метою відведення уваги споживача від політика, якого ЗМІ іміджує позитивно”; “дублювання іміджевих ярликів політиків в ЗМІ”.

Перелічені психолінгвістичні інструменти ЗМІ для іміджування політиків досить тісно пов’язані із системою іміджологічних прийомів та технологій і, на наш погляд, не можуть вважатися суто журналістськими та тими, які вивчає тільки журналістикознавство.

На основі проведеного й описаного у розділі I теоретичного дослідження були сформульовані висновки.

1. Серед основних проблем дослідження процесів утворення та руйнування іміджу політиків слід назвати проблеми, пов’язані з особливостями формування інструментарію ЗМІ при утворенні іміджу політиків, проблему зв’язку інструментарію ЗМІ з технологіями маркетингової комунікації у процесі формування іміджу політиків, проблеми аналізу інструментарію ЗМІ в системі психолінгвістики і теорії комунікації, проблеми використання журналістами інструментарію ЗМІ у процесах формування іміджу політиків, а також проблеми аналізу інструментарію ЗМІ як складової системи іміджології при утворенні та руйнуванні образів політиків.

2. Зазначені проблеми вирішуються у рамках українського журналістикознавства з позицій різних дисциплін, але не з позицій синергетичних, тобто не з позицій, які своїм ядром повинні мати орієнтацію на одну наскрізну теорію функціонування інструментарію ЗМІ.

3. Умовами формування синергетичної позиції, на наш погляд, можуть бути ті, які не обмежать, з одного боку, позицію, згідно з якою пізнання специфіки функцій інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків є неможливим з причин багатогалузевого характеру предмету дослідження. З іншого боку, реальність формування синергетичного погляду на інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу політиків зумовлюється передусім пошуком, описом і номенклатуризацією повного переліку згаданих інструментів. Окрім цього, за необхідне ми вважаємо виокремлення дійсно функціональних інструментів ЗМІ у процесі формування іміджу політиків, що не входить у діапазон питань нашого дослідження.

4. Таким чином, ми декларуємо об’єктивну необхідність гіпотетичного обґрунтування функцій інструментарію ЗМІ у контексті формування іміджу політиків, що детально описано нами у наступному розділі.

У другому розділі “Моделювання й аналіз інструментарію ЗМІ у процесі  формування іміджу політиків” обґрунтовується реальність функцій інструментарію ЗМІ у контексті формування іміджу політиків. Подається теоретична модель інструментарію ЗМІ, в рамках якої детально розглядаються такі складові: мовознавча, маркетингова, маніпулятивна та іміджологічна. Також розглядаються інструменти ЗМІ з точки зору теорій масової комунікації і методологічні основи реальності функціонування моделі інструментарію ЗМІ при створенні іміджу політиків. Усі п’ять підрозділів другого розділу мають багато прикладів із практики українських ЗМІ.

Підрозділ 2.1. присвячений обговоренню проблем утворення теоретичної моделі, за допомогою якої можна пояснити функції інструментарію ЗМІ при утворенні іміджу політиків. 

Будь-яка модель ЗМІ як психолінгвістичного інструменту іміджування політиків (чи то модель лінгвіста, чи то модель психолога, чи то модель психолінгвіста)  відбиває штучне уявлення дослідника  про фрагмент реальної дійсності, в якому він досліджує найсуттєвіші та найяскравіші елементи системи. Для обґрунтування реальності функцій психолінгвістичного інструментарію ЗМІ при іміджуванні політиків найбільше підходить модель функцiональна та синтетична, або синтез моделi мовленнєвої дiяльностi та метамоделi. Існує спеціальна семіотична модель керування мовленнєвою поведінкою журналістів при іміджуванні політиків.Специфіка такої моделі зумовлюється специфікою мовленнєвих картин свiту журналістів. Структура моделі частіше має ієрархічний принцип організації. Мовленнєва діяльність журналістів при іміджуванні політиків виступає як синтетичне полотно, що трансформує світ у розумових і мовленнєвих операціях, які реалізуються через психолінгвістичний інструментарій ЗМІ. Будь-який мовленнєвий продукт журналіста (ширше - ЗМІ) має когнітивну структуру. Такий мовленнєвий продукт (текст) обов’язково трансформує актуальний суб’єктивний фрагмент картини світу журналіста. Мовлення журналіста слід вважати способом події, тобто журналіст, іміджуючи політика, не просто трансформує актуальні фрагменти суб’єктивної картини світу, але ще й утворює подію, яка має окреме значення для самого політика, для журналіста і для споживача інформації. Ефективність іміджування політика в ЗМІ залежить від творчого й динамічного характеру картини світу журналіста. При цьому творчість слід розглядати як атрибут динамічності та, навпаки, динамічність картини світу журналіста слід розглядати як атрибут творчості.

У підрозділі 2.2. висунуто таке передбачення: мовознавчі та маркетингові складові інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків можна відобразити у теоретичній моделі. Для того, щоб утворити модель інструментарію ЗМІ у контексті формування іміджу політиків (модель ЗМІ-ФІП), нам необхідно було скласти загальну модель ЗМІ, в якій можна побачити всі можливі зв’язки елементів, що складають поняття “ЗМІ”. Таку модель ми утворили шляхом a priore. Тлумачення теоретичної моделі подаємо нижче.

Так, поняття «ментальний архетип громадянина» слід вважати складником поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”, тому що аналіз ЗМІ будь-якої країни можна розглядати тільки через національні особливості та характеристики носіїв інформації. Саме такі національні характерні особливості, що ретельно передаються від покоління до покоління в рамках певного етносу, складають поняття архетипу. Отже, ментальний архетип українців – це той, що притаманний більшості громадян України. Звідси слід вважати вірним твердження про те, що ментальний архетип громадянина будь-якої країни є важливою часткою поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”.

Другим складником поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”, не менш важливою, на наш погляд, слід вважати соціальні стосунки. Інформацію, яка циркулює в інформаційному полі (ЗМІ), розповсюджують, передають, транслюють один від одного саме за допомогою соціальних стосунків, або стосунків, що виникають між членами суспільства. Таким чином, інформаційне поле (ЗМІ) не могло б функціонувати без членів соціуму, без стосунків між ними. Саме інформаційне поле не виникло б без соціальних стосунків.

Третьою складовою частиною поняття “інформаційне поле (ЗМІ)” ми вважаємо культурні стосунки. Передавання інформації є необхідністю для членів соціуму так само, як є необхідністю спілкування людей на теми, не пов’язані з виробництвом, з економічними стосунками. Скажімо, такі новини – культурні – стимулюють активність людини і повною мірою вважаються важливою частиною поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”.

Економічні стосунки ми вважаємо також складовими поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”. Економічні стосунки породжуються під час комунікації, що об’єктивно виникає у виробничому процесі. Економічні стосунки породжують події, які відображаються у трансформованому вигляді в інформаційному просторі. Ми вважаємо об’єктивно зумовленим включення економічних стосунків у поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”.

У такій саме мірі об’єктивним слід вважати і включення до поняття “інформаційне поле (ЗМІ)” поняття “політична діяльність”. Події, що виникають на тлі політичного життя будь-якої країни, першочергово входять до інформаційного поля (ЗМІ) і швидко розповсюджуються між членами суспільства (соціуму). Висвітлення у ЗМІ політичних подій можна вважати основною темою новин у пресі.

Неполітичне життя, тобто життя, що не пов’язане з політичними новинами та подіями, також утворює поняття “неполітична діяльність”, яке, у свою чергу, органічно входить як складовий елемент у поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”. Спортивні, культурні або виробничі події не підпадають під визначення “політичних”, але активно висвітлюються в інформаційному полі (ЗМІ). Саме тому неполітична діяльність також може вважатися на повних правах частини поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”.

Усі шість зазначених складових ми вважаємо органічними елементами поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”, які транслюються через суб’єкт подавання інформації, або через інформаційні канали (ЗМІ).

Таким чином, у підрозділі 2.2. ми виклали сутність теоретичної загальної моделі ЗМІ, яка стала основою утворення часткової моделі ЗМІ як психолінгвістичного інструментарію формування іміджу політиків (модель ЗМІ-ФІП).

У підрозділі 2.3. ми передбачили, що інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу політиків можна відобразити в теоретичній моделі. До структури психолінгвістичних інструментів ЗМІ, що аналізуються теоріями масової комунікації при подаванні іміджевої інформації про політиків ми віднесли такі складові: психо-структурні інструменти ЗМІ; психо-прагматичні інструменти ЗМІ; психо-когнітивні інструменти ЗМІ; психо-соціо-дискурсивні інструменти ЗМІ; психо-ментальні інструменти ЗМІ; психо-онто- та філогенетичні інструменти ЗМІ; психо-креативні інструменти ЗМІ; психо-емоційні інструменти ЗМІ.

Психо-структурні інструменти ЗМІ ми розуміємо як систематизовані цілеспрямовані вербальні знаряддя (процеси, форми) висловлення та опису іміджу політиків, за допомогою яких утворюється цілісний (іноді – фрагментарний) образ політичного фігуранта.

ЗМІ активно користуються психо-прагматичними інструментами при іміджуванні політиків. Можна виокремити такі дві основні групи психо-прагматичних інструментів ЗМІ: 1) “порушення балансу” та 2) "іміджева вербальна тріщина”.

Сутність інструменту ЗМІ, наприклад, “іміджева вербальна тріщина” полягає у неспівпадінні заданої програми мовленнєвої поведінки журналіста при іміджуванні політика з реально-ситуативною мовленнєвою поведінкою, яка утворює або руйнує вже існуюче в свідомості журналіста уявлення про імідж політика. Іміджева вербальна тріщина не використовується журналістами цілеспрямовано, тому що вона виникає спонтанно, без очікування з боку, наприклад, інтерв’юера. Наслідки використання такого психо-прагматичного інструменту ЗМІ можуть бути негативними для іміджу політика.

До психолінгвістичних інструментів ЗМІ, що аналізуються теоріями масової комунікації при подаванні іміджевої інформації про політиків, ми відносимо когнітивні інструменти ЗМІ. До складу таких інструментів входять: співвідношення когнітивного фонду журналіста, який іміджує політика, з когнітивним фондом споживача інформації; утворення певних денотатних образів-схем у свідомості журналіста при іміджуванні політиків; вплив міцних стимулів, які «витягають» у певну мить потрібну журналісту інформацію про імідж політика; експлікація актуалізованого фрагменту когнітивного фонду журналіста при іміджуванні політика.

Наступна група психолінгвістичних інструментів ЗМІ при іміджуванні політиків одержала назву «ментальні інструменти ЗМІ». Ми виокремили тільки одну форму прояву в рамках згаданої групи – «психологічна мотивація архітектонічних особливостей тексту» (термін В.В. Різуна). Хоча автор терміну детально не пояснює смисл терміну «психологічної мотивації архітектонічних особливостей тексту», ми вважаємо, з суб'єктивної точки зору, що тлумачення терміну може мати такий вигляд: побудова тексту журналіста при іміджуванні політика відбувається з урахуванням тієї ідеї, яку слід вважати основним поштовхом до породження тексту.

До психолінгвістичних інструментів ЗМІ, що аналізуються теоріями масової комунікації при подаванні іміджевої інформації про політиків, ми відносимо психо-соціо-дискурсивні інструменти ЗМІ, а саме: вербальна рефлексія журналістів результатів упливу соціально-політичних умов, які трансформують образ політика в картині світу журналіста та споживача; вербальна рефлексія наслідків процесу евристичного впливу несподіваної ситуації та змінення якості масмедійного іміджування політиків; актуалізація фрагментів «зарядженої у пам’яті» журналіста інформації під впливом обставин, ситуації; урахування умов ефективного подання іміджу політика психолінгвістичними інструментами ЗМІ.

До складу психолінгвістичних інструментів ЗМІ, що аналізуються теоріями масової комунікації при подаванні іміджевої інформації про політиків, ми відносимо психо-онто- та філогенетичні інструменти. Таких інструментів є дві групи: 1) синтез індивідуальних особливостей творця тексту й рис типу тексту при іміджуванні політика, 2) співвідношення між типами масового споживача інформації та текстом, який іміджує політиків.

Психо-онто- та філогенетичний інструмент ЗМІ, наприклад, “Синтез індивідуальних особливостей творця тексту й рис типу тексту при іміджуванні політика” ми розглядаємо як процес поєднання, з одного боку, індивідуальних особливостей того, хто складає текст – журналіста, з іншого боку, рис типа тексту, завдяки якому відбувається іміджування політиків.

У групі психо-креативних інструментів ЗМІ при іміджуванні політиків ми дослідницьким шляхом виокремили тільки один елемент – «споживач інформації як співавтор (творець) образу політика». Сутність згаданого інструменту ЗМІ для іміджування політиків полягає у тому, що професійний журналіст, будуючи текст, розраховує на ефект трансформації у свідомості споживача, з одного боку, аспекту, який подає журналіст, з іншого боку, аспекту образу політика, який уже виокремився (або не виокремився) у свідомості споживача. У випадку, коли образ політика розмитий і нечіткий у свідомості споживача інформації, журналіст своїм текстом «підштовхує» читача, слухача до тієї політико-громадянської позиції, яка потрібна ЗМІ.

У підрозділі 2.4. ми розглядаємо проблеми, пов’язані з технологіями маніпуляції з боку ЗМІ.  У системі ЗМІ як психолінгвістичному інструментарії іміджування політиків важливу, на наш погляд, роль виконують маніпулятивні інструменти, серед яких ми виокремлюємо такі: психо-когнітивні інструменти ЗМІ, психо-експансивні інструменти ЗМІ, психо-комунікативні інструменти суперечливості, психо-коригуючі інструменти ЗМІ, психо-рекламні інструменти мовленнєвих дій, психо-прагматичні інструменти ЗМІ, інструменти психо-“накладання”, психо-емоційно-когнітивні інструменти ЗМІ.

Згідно з дослідженням, усі згадані вище елементи моделі ЗМІ-ФІП пов’язані між собою та утворюють певну систему.

Разом із тим у дослідженні було встановлено, що характер зв’язку маніпулятивної складової моделі ЗМІ-ФІП із такими складовими, як мовознавча, маркетингова та така, яку аналізують теорії масової комунікації, більш складний, ніж передбачалося на початку дослідження. Теоретичне дослідження, описане раніше, підтверджує наше переконання у тому, що елементи моделі ЗМІ-ФІП, які повторюються, пов’язані між собою. Але таких елементів усього п’ять: психо-емоційні, психо-когнітивні, психо-семантичні, психо-конструктивні та психо-прагматичні. Високий показник частотності згаданих інструментів ЗМІ при іміджуванні політиків дозволяє в робочому порядку називати такі інструменти основними в нашій моделі. Окрім основних п’яти видо-типових елементів інструментів ЗМІ в моделі ЗМІ-ФІП є ще десять: 1) психо-фонетичні інструменти ЗМІ, 2) психо-креативні,  3) психо-онто- та філогенетичні інструменти ЗМІ, 4) психо-соціо-дискурсивні, 5) психо-рекламні, 6) психо-ментальні інструменти ЗМІ, 7) психо-комунікативні, 8) інструменти психо-“накладання”, 9) психо-експансивні та 10) психо-коригуючі інструменти ЗМІ при іміджуванні політиків.

У підрозділі 2.5. ми висунули дві гіпотези. Гіпотеза 1: іміджологічні інструменти ЗМІ у процесі формування іміджу політиків пов’язані з іншими психолінгвістичними інструментами ЗМІ, а саме: загальномовознавчими, маркетинговими; такими, що аналізуються теоріями масової комунікації, та маніпулятивними. При такій взаємопов’язаності інструменти моделі ЗМІ-ФІП утворюють чітку функціональну систему. Гіпотеза 2: існують методологічні умови функціонування інструментарію ЗМІ при іміджуванні політиків.

На базі описаного у підрозділі 2.5. аналізу основних показників та тенденцій ЗМІ у використанні ними психолінгвістичних інструментів для іміджування політиків, ми сформулювали такі висновки. 1. Зазначені елементи моделі ЗМІ як психолінгвістичного інструментарію іміджування політиків (скорочено – модель ЗМІ-ФІП) мають свої функції. 2. Усі п’ять зазначених функціональних елементів моделі ЗМІ-ФІП  пов’язані між собою. 3. Характер зазначеної пов’язаності взаємний, тобто п’ять елементів моделі ЗМІ-ФІП взаємопов’язані між собою. 4. Було доведено, що фіксація функцій елементів моделі ЗМІ-ФІП можлива при певних умовах. 5. Такі умови є методологічними, тобто саме за таких умов можна констатувати ті функції інструментів ЗМІ при іміджуванні політиків, які були виокремленні нами у дослідженні.

Третій розділ дисертації “Верифікація інструментів ЗМІ у процесі формування іміджу політиків” присвячений емпіричному підтвердженню розробленої моделі.

У підрозділі 3.1. аналізуються інструменти друкованих газетних ЗМІ.  Перевірці піддаються психолінгвістичні ознаки інмутаційного інструменту «Використання ЗМІ вмілого збудження журналістськими текстами у процесі формування іміджу політиків актуальних фрагментів суспільно-політичного досвіду споживачів інформації», який фіксувався під час висування кандидатів у президенти України у період з 03 до 26 липня 2004 року. Психолінгвістичними ознаками згаданого інмутаційного інструменту вважаються такі чотири, що пов'язані із: 1) суб’єктом мовлення; 2) адресатом мовлення; 3) взаємодією членів комунікації; 4) ситуацією спілкування.

Нами було відібрано 212 газетних статей, що були надруковані за період з 28.06.2004 до 29.07.2004 в різних номерах таких газет: «Дзеркало тижня», «Сільські вісті», «Так!», «Персонал плюс». Із зазначеного числа шляхом додаткового відбору та відбракування залишили 97 текстів статей. За допомогою контент-аналізу, порівняльного та якісного аналізу з усіх текстів були ідентифіковані чотири типи психолінгвістичних ознак інмутаційного інструменту «Вміле збудження журналістськими текстами при іміджуванні політиків актуальних фрагментів суспільно-політичного досвіду споживачів інформації».

Під час верифікації психолінгвістичних ознак згаданого інмутаційного інструменту ЗМІ ми дійшли висновків.

Було передбачено: інмутаційний інструмент «Використання ЗМІ вмілого збудження …» має психолінгвістичні ознаки у процесі висвітлення в ЗМІ подій, пов’язаних з висуванням кандидатів на посаду президента України  під час виборів у 2004 році (03 – 26 липня). Висунуте передбачення повністю підтвердилося.

Усі чотири типи психолінгвістичних ознак дійсно фіксуються у текстах 97 аналізованих нами газетних статей.

Таким чином, ми можемо констатувати об’єктивність твердження про наявність психолінгвістичних ознак у інмутаційного інструменту «Використання ЗМІ вмілого збудження …»,  який     активно використовувався у процесі висвітлення у друкованих газетних ЗМІ подій, пов’язаних із висуванням кандидатів на посаду президента України  під час виборів у 2004 році (03 – 26 липня).

Практичній перевірці піддані риторичні інструменти маніпуляції ЗМІ у процесі формування іміджу політиків та “Логічні маніпулятивні інструменти суперечливості ЗМІ”.

Підрозділ 3.2. присвячений аналізу інструментарію ЗМІ у процесі самопрезентації політиків і презентації їх іміджу з боку опозиції. Передбачення  було сформульовано таким чином: перший та другий елементи моделі ЗМІ-ФІП при подаванні іміджу українських політиків з позицій їх захисників та противників функціональні. Наше передбачення повністю підтвердилося.

У результаті використання методу датчика випадкових чисел було відібрано п’ять елементів моделі ЗМІ-ФІП, з яких у підрозділі 3.2 нашого дослідження два були верифікованими. Серед верифікованих елементів були:

мовознавчі загальні психолінгвістичні інструменти ЗМІ для іміджування політиків,

психолінгвістичні інструменти технології маркетингових комунікацій, що використовують ЗМІ.

У свою чергу, з кожного елементу моделі ЗМІ-ФІП із тих двох, які згадані вище, також за методом датчика випадкових чисел ми обрали по одному психолінгвістичному інструменту ЗМІ для іміджування політиків. Серед таких опинилися: 1) психолінгвістичний інструмент ЗМІ (“Конфлікт-контраст між стандартом літературної мови та експресією журналістів”) для іміджування українських політиків із позицій їх захисників та противників (який є складовою першого елементу моделі ЗМІ-ФІП “Мовознавчі загальні психолінгвістичні інструменти ЗМІ для іміджування політиків”); 2) психолінгвістичний інструмент ЗМІ (“Асиндентон, або коментування зображення політика поруч з об’єктами, до яких споживач ставиться позитивно”) при, утворенні-руйнуванні образу українських політиків з позицій їх захисників та противників (який є складовою другого елементу моделі ЗМІ-ФІП “Психолінгвістичні інструменти технології маркетингових комунікацій, що використовують ЗМІ”).

Було встановлено, що обидва згаданих психолінгвістичних інструменти ЗМІ для іміджування політиків ефективно й дієво функціонують у процесі подавання журналістами іміджу українських політиків з позицій їх захисників та противників. Додатково ми встановили факт різного ступеня функціональності психолінгвістичних інструментів ЗМІ, що залежить від політичних орієнтацій, замовлень та переваг як самих журналістів, так і редакторів та власників засобів масової інформації.

Підрозділ 3.3. присвячений аналізу Інтернет-засобів як інструментів формування іміджу політиків. Передбачалося, що третій і четвертий елементи моделі ЗМІ-ФІП при іміджуванні в Інтернеті політичних лідерів у процесі обговорення проекту політичної реформи України  функціональні. Ми практично перевірили електронні (Інтернет) інструменти ЗМІ як інструменти створення іміджу політиків. Методом випадкового вибору ми верифікували функціональність такого інструментів ЗМІ, як "Іміджева вербальна тріщина" та "Терміновість та роздрібненість". 

Верифікація згаданих двох психолінгвістичних інструментів ЗМІ для формування іміджу політиків у ході обговорення політичної реформи України дозволила довести, що:

психолінгвістичні інструменти ЗМІ “Іміджева вербальна тріщина” та “Терміновість і роздрібненість” функціональні;

прояв функцій (ступінь функціональності) згаданих психолінгвістичних інструментів ЗМІ для формування іміджу політиків різний;

ступінь функціональності психолінгвістичних інструментів ЗМІ для формування іміджу політиків залежить від рівня кореляції, з одного боку, між самими інструментами ЗМІ, з іншого боку, між такими факторами, як: а) “політична позиція автора Інтернет-тексту”, б) “посадове положення автора Інтернет-тексту”, в) “актуалізований фрагмент картини світу автора Інтернет-тексту”, г) “задум автора Інтернет-тексту та пов’язані з таким задумом засоби його психо-вербальної реалізації”, д) «особливість віку респондентів, що є споживачами інформації про політичну реформу України в Інтернеті”; е) “звертання уваги споживачами Інтернет-інформації про політичну реформу в Україні на її зміст”.

У підрозділі 3.4 здійснена верифікація функціональності інструментів маніпуляції ЗМІ у процесі формування іміджу політиків дозволила нам вважати об’єктом дослідження такий: риторична маніпуляція у газеті “Правда” у період  примусової колективізації в Україні 1929-1930 років.

У дослідженні було передбачено, що використання інструментів риторичної маніпуляції у ЗМІ (газета “Правда”) під час подій примусової колективізації 1929-1930 років має специфіку, що зумовлена як суб’єктивними, з боку І.В. Сталіна, так і об’єктивними, з боку суспільно-історичної ситуації,  причинами. Висунута гіпотеза повністю підтвердилася.

Дійсно, частотне використання таких інструментів риторичної маніпуляції ЗМІ (далі - ІРМ-ЗМІ), як “семи негативної семантики” та “речення з повторенням головного слова одного із словосполучень тексту” залежить від суб’єктивних настанов автора (у нашому випадку – політика І.В. Сталіна) та від суспільно-історичних умов (примусова колективізація) друкування статей у ЗМІ.

Нами було доведено, що інтенсивність вживання ІРМ-ЗМІ також зумовлена згаданими причинами і є однією із багатьох недосліджених на сьогодні умов ефективного функціонування інструментів риторичної маніпуляції ЗМІ.

Предметом дослідження верифікації наступного інструменту ЗМІ стала функціональність логічних маніпулятивних інструментів суперечливості ЗМІ під час висвітлення подій, пов’язаних із продовольчою кризою в Україні влітку 2003 року. Результати практичної перевірки засвідчили таке.

У відомих в Україні періодичних виданнях (газети: «Факты», «Урядовий кур’єр») журналісти припускаються великої кількості логічних помилок.

Зазначені логічні помилки пояснюються характером публіцистичних текстів. Такий характер текстів ми визначаємо як «офіційне повідомлення». Саме вказаний характер дозволяє журналістам (може, навіть, вимагає від автора) нехтувати «Логічними правилами доведень», бо саме логічного доведення у газетному тексті на передових сторінках не потрібно в силу особливостей офіційної інформації, наприклад, про пересування голови держави, голови уряду, перших осіб області тощо. Самі по собі факти, викладені в офіційних повідомленнях, не є логічними посиланнями, тому не потребують аргументації та демонстрації доведення.

Логічні інструменти суперечливості ЗМІ при іміджуванні політиків є функціональним. До того, згаданий інструмент ЗМІ за характером своїх функцій може називатися не інструментом, а помилкою, яка пояснюється ефектом змушеного логічного контролю.

У підрозділі 3.5. ми розглядаємо інструментарій телевізійних ЗМІ в процесі формування іміджу політиків у новинному дискурсі України.

Предметом дослідження виокремлено «ефект навіювання» як маніпуляційний психолінгвістичний інструмент телевізійних масмедіа у процесі формування іміджу політиків у новинному дискурсі.

Нами було передбачено, що у процесі формування іміджу політиків засоби масової інформації (телевізійні інформаційні програми, новини) активно використовують маніпуляційний психолінгвістичний інструмент масмедіа «ефект навіювання».

Для дослідження було здійснено спостереження за вербальною поведінкою журналістів, які вели інформаційні передачі, брали участь у телевізійних інтерв’ю, вели авторські програми на таких дев’яти каналах українського телебачення: УТ-1, Ера, Інтер, ICTV, 1+1, Новий,  Україна, СТБ, 5 канал, НТН. Аналізу підлягали 111 телевізійних публіцистичних матеріалів, що виходили в ефір у період з 4 по 15 серпня 2006 року.

Висунуте передбачення підтвердилося частково, бо найактивнішим у мовленнєвій поведінці репортерів та ведучих на телебаченні виявилися тільки три таких мовленнєво-кінесичних маркери «Ефекту навіювання»: 1) розтягування голосних звуків у середині слова; 2) надмірна паузація та 3) завершення суггестії клішованими словами.

Результати емпіричного дослідження, що описані у третьому розділі, дозволили нам сформулювати такі висновки.

Усі п’ять елементів моделі ЗМІ-ФІП, а саме: мовознавчі, маркетологічні; ті, що аналізуються теоріями масової комунікації; маніпулятивні та іміджологічні – функціональні, а їх складові, тобто 91 конкретний інструмент, - взаємопов’язані між собою та утворюють систему.

Детально, було доведено, що такі інструменти моделі ЗМІ-ФІП, як: 1) “пряме коментування у ЗМІ”, 2) “віз” неіміджевої інформації та маленький “возик” іміджевої інформації про політика у ЗМІ”, 3) “співвідношення когнітивного фонду журналіста, який іміджує політика, з когнітивним фондом споживача інформації ЗМІ”, а також 4) “логічні інструменти суперечливості ЗМІ, 5) “конфлікт-контраст між стандартом літературної мови та експресією журналістів”, 6) “асиндентон, або коментування зображення політика поруч з об’єктами, до яких споживач ставиться позитивно”, 7) “іміджева вербальна тріщина” та 8) “терміновість і роздрібненість” – функціональні.

Верифікація функціональності психолінгвістичного інструменту ЗМІ “Логічні інструменти суперечливості ЗМІ при іміджуванні політиків” довела, що у текстах журналістів фіксуються більше не суперечливості письмового мовлення ЗМІ, а помилки “Логічних правил доведення”, що ми назвали “Ефектом змушеного логічного контролю”; саме згаданий ефект ще раз підтверджує наше припущення щодо функціональності інструментів ЗМІ у контексті формування іміджу політиків.

4. Шляхом практичної верифікації нами було встановлено, що згадані інструменти ЗМІ для формування іміджу політиків ефективно й дієво функціонують у процесі формування журналістами іміджу українських політиків з позицій їх захисників та противників, а також у процесі формування іміджу політиків у період продовольчої кризи 2003 року в Україні і при утворенні в Інтернеті іміджу політичних лідерів у процесі обговорення проекту політичної реформи України.

5. Додатково ми довели факт різного ступеня функціональності інструментів ЗМІ в процесі формування іміджу політиків.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі досліджувалася проблема утворення теоретичної  моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків.

За результатами теоретичного та практичного досліджень ми дійшли таких загальних висновків.

1. Основним припущенням у роботі виступило твердження про те, що  інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу політиків відбивається в теоретичній моделі, елементи якої при верифікації є реальними й ефективними.

Висунуте припущення було доведено.

2. За допомогою теоретичної моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків (та практичної перевірки її положень), яка виступила в ролі засобу пошуку й опису функцій такого інструментарію ЗМІ, ми довели: ЗМІ мають систему щільно пов’язаних та взаємозумовлених психолінгвістичних інструментів, що в різній мірі  актуалізовано використовуються у процесі формування іміджу політиків.

Окрім зазначеного, було виявлено, описано та класифіковано перелік, що складається з 91 психолінгвістичного інструменту ЗМІ для утворення та руйнування образів політиків. Виявлений та описаний психолінгвістичний інструментарій ЗМІ в процесі формування іміджу політиків ми вважаємо принципово новим і таким, що складає сутність всього дисертаційного дослідження.

3. Виявлений, описаний та класифікований перелік 91 психолінгвістичного інструменту ЗМІ у процесі формування іміджу політиків був розподілений нами на 31 психолінгвістичну групу інструментів ЗМІ, які, у свою чергу, склали взаємопов’язані 5 елементів моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків.

4. За допомогою класифікації основних положень наукових джерел останніх років були сформульовані головні принципи утворення теоретичної моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків.

Гіпотеза була перевірена через теоретичну модель інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків  (таку модель ми скорочено, через абревіатуру, назвали “ЗМІ-ФІП” і обґрунтували всім дослідженням доцільність уведення такого терміну та його змісту в науковий обіг).

Особливістю нашого дослідження інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків є:

пошук, ідентифікація та опис конкретних інструментів (засобів, прийомів, форм);

з багаточисельних інструментів ЗМІ виокремлено такі, завдяки яким в інформаційному просторі засоби масової інформації формують імідж політиків;

протягом усього дослідження доводилася гіпотеза про те, що інструментарій ЗМІ є важливим чинником формування іміджу політиків;

практична перевірка функціональності ідентифікованих інструментів ЗМІ у процесі формування іміджу політиків підтвердила основне передбачення про те, що  велика кількість прийомів та засобів, які використовують ЗМІ та які, на перший погляд, недотичні до формування іміджу політиків, взаємопов'язані між собою;

подібний взаємозв'язок системний, бо у випадку функціонального "збою", "виходу з ладу" одного-двох видів таких прийомів ЗМІ починають виконувати зворотну функцію - руйнівну; звідси є об'єктивним те, що у нашому дослідженні визначається системний характер ідентифікованих інструментів ЗМІ у процесі формування іміджу політиків;

згадану системність ми знайшли і визначили через теоретичну модель;

модель ЗМІ-ФІП не може вважатися такою, яка пояснює механізми утворення політичного іміджу, політичного портрету чи політичної біографії; запропонована нами модель ЗМІ-ФІП також не може розглядатися як така, що пояснює закономірності політичної реклами чи, ширше, рекламної комунікації в журналістиці;

модель ЗМІ-ФІП уперше в українському журналістикознавстві описує та пояснює механізми і закономірності психолінгвістичного характеру інструментів ЗМІ, які використовуються у процесі формування іміджу політиків;

оскільки в Україні психолінгвістичний напрямок майже не розробляється як базовий, теоретичний у рамках журналістикознавства, остільки є об'єктивні причини вважати результати нашого дослідження новим напрямком у журналістикознавстві.

7. Одержані нами у дослідженні результати можуть вважатися такими, що мають наукову новизну. По-перше, ми утворили нову теоретичну модель інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків (модель ЗМІ-ФІП). По-друге, наша модель ЗМІ-ФІП удосконалила існуючі моделі масової комунікації (наприклад, синтетичну модель масової комунікації Т. Гобан-Класа та семіотичну модель масової комунікації Г.Г. Почепцова з боку психолінгвістичної деталізації їх функцій та складових. По-третє, через доведення реальності функцій моделі ЗМІ-ФІП ми здійснили психолінгвістичне тлумачення інструментарію ЗМІ, що використовується журналістами під час утворення та руйнування образу політиків.

8. Одержані у нашому дослідженні результати та їх інтерпретація мають, на наш погляд, практичне значення, перш за все, для розвитку в Україні теорії масової комунікації, тому що дозволяють переглянути існуючі положення із синтетичної точки зору соціопсихолінгвістичного тлумачення процесів формування іміджу політиків.

9. Цінність одержаних нами результатів для журналістикознавства України полягає у чітко номенклатуризованому описі психолінгвістичних інструментів, завдяки яким ЗМІ утворює або руйнує образ політиків.

10. Діапазон практичного використання результатів, одержаних нами в дослідженні, для роботи ЗМІ може бути розповсюдженим на аналітичні програми та програми новин, на ток-шоу, телемости, інтерактивне спілкування журналістів зі споживачами інформації, в якій формується імідж політиків.

11.Ураховуючи узагальнену підсумкову оцінку результатів нашого дослідження, слід зазначити перспективні напрямки та шляхи, наукові завдання, що постають перед майбутніми дослідниками.

По-перше, запропоновану нами теоретичну модель ЗМІ-ФІП слід верифікувати не тільки через велику кількість вітчизняних каналів масової інформації (періодичних друкованих, телевізійних, віртуальних видань тощо), але й через, спочатку фокус-групи, потім через цілеспрямовані диференційовані вибірки, і, нарешті, через дослідження великої кількості іноземних інформаційних каналів. Такий пропонований порядок дослідження особливостей моделі ЗМІ-ФІП дозволить підтвердити перспективну гіпотезу щодо універсального характеру функцій нашої моделі.

По-друге, у майбутньому, разом зі змінами, які об’єктивно та необхідно будуть відбуватися у суспільстві, а також у свідомості споживачів інформації ЗМІ, слід не тільки практично перевіряти (досліджувати) запропоновану нами модель ЗМІ-ФІП (її доцільність, функціональність, ефективність та дієвість), але й ураховувати необхідність доповнення діапазону функцій, переліку кількості та якості психолінгвістичних інструментів ЗМІ для утворення та руйнування образу політиків.

По-третє, тому що прогресивна зміна та уніфікація каналів транслювання інформації вимагатиме змін у прийомах та формах презентації в ЗМІ іміджу політиків, необхідно буде досліджувати вплив на свідомість споживачів інформації як нових каналів трансляції, так і саму специфіку нових психолінгвістичних інструментів ЗМІ.

Результати, одержані нами в ході теоретичного та практичного досліджень, дозволяють сформулювати декілька таких практичних пропозицій.

А. Менеджерам ЗМІ, у тому числі редакторам, необхідно ознайомитися з конкретним переліком психолінгвістичних інструментів ЗМІ для формування іміджу політиків. Після детального вивчення запропонованих нами результатів дослідження прийняти рішення про дозований доступ до них низових працівників ЗМІ з метою обмеження їх неконтрольованого та некоректного негативного використання. 

Б. Після набуття навичок та оволодіння технологією використання запропонованого нами психолінгвістичного інструментарію ЗМІ для формування іміджу політиків конкретними журналістами та ведучими популярних теле- та радіопрограм пропонуємо дозволити використовувати 91 психолінгвістичний інструмент ЗМІ як засіб інформаційної війни з метою необхідності дотримуватися суперечними сторонами основних принципів журналістики (розуміємо - людяності), а саме: чесності, правдивості, об’єктивності, справедливості та неупередженості.

В. Пропонуємо широкому колу авторів Інтернет-продукції (як вербальної, так і невербальної) урахувати встановлений нами факт її низької ефективності у процесі формування іміджу політиків.

Г. Пропонуємо шефам-редакторам, редакторам та відповідальним за випуски інформаційних матеріалів (у будь-якому вигляді) звернути увагу на низький логічний рівень текстів журналістів та позаштатних дописувачів. Серед поширених помилок, особливо у газетних та журнальних текстах, ми виокремлюємо такі, які виникають із причин незнання або неволодіння авторами текстів “Правилами логічного доведення”.