ВСЕУКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНОПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА 1998–2006 рр. (В КОНТЕКСТІ УТВЕРДЖЕННЯ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ В УКРАЇНІ)

Краткое содержание

У „ВСТУПІ” обгрунтовано актуальність теми, її хронологічні межі, визначено мету й основні завдання, об’єкт, предмет, наукові принципи і методи дослідження, аргументовано наукову новизну та практичне значення дисертації.

У першому розділі „Наукова розробка проблеми моралі друкованих ЗМІ в Україні та за її межами” окреслено основні етапи розвитку журналістикознавства, зокрема в морально-етичному аспекті, подано загальну характеристику джерел досліджуваної проблеми. Наукове вивчення історії журналістики розпочалося в кінці ХІХ – на початку ХХ ст., і пов’язано з іменами дослідників Б.Грінченка, М.Грушевського, І.Франка, О.Маковея, А.Животка.

З 90-х років у вітчизняному журналістикознавстві сформувався новий підхід до вивчення періодики – переосмислення наукових спадків минулого та поява принципово нових комплексних досліджень фундаментального плану з новою методологією аналізу періодичних видань. Цінним внеском у теорію й практику української журналістики, зокрема її морально-етичного регулювання, стали дослідження А.Москаленка, В.Різуна, Н.Сидоренко, Т.Приступенко, В.Здоровеги, В.Іванова, В.Лизанчука, О.Коновця, І.Крупського, О. Мукомели, В.Шкляра, А.Чічановського, Ю.Ярмиша, О.Глушка, К.Серажим, І.Гутирі, О.Мелещенка, Б.Чернякова, М.Тимошика, М.Подоляна, Д.Прилюка,. М.Недопитанського, В.Бадрака, М.Карася, О.Гриценко, Н.Остапенко, І.Михайлина, О.Школьної, Г.Кривошеї, М.Василенка, В.Гвоздєва, О.Бєлякова, Г.Вартанова, Н.Зелінської.

Серед досліджень, які глибоко аналізують питання журналістської етики та захисту суспільної моралі в ЗМІ, ґрунтовними, ми вважаємо, роботи „Теорія журналістики: етичні та правові засади діяльності засобів масової інформації” Т.Приступенко, „Патогенний текст в масовій комунікації” Б.Потятиника, „Ціннісно-етичне регулювання журналістської діяльності в Україні” О.Кузнецової, „Професійна етика журналіста на сучасному етапі розвитку демократії в Україні” С.Криворучко, „Етика засобів масової інформації в сучасних політичних процесах” Г.Хлистун.

 З огляду наукових доробків вчених у галузі ціннісно-етичного регулювання діяльності ЗМІ, стає зрозуміло, що в цій сфері постійно виникає безліч невирішених гостро актуальних проблем, які є перспективними для подальших досліджень. Одним із питань є проблема низького морального рівня діяльності друкованих ЗМІ та винайдення нових ефективних шляхів утвердження суспільної моралі в пресі. Практично всі наукові доробки з цієї галузі досліджують етичні аспекти діяльності в журналістиці, тоді як проблема захисту суспільної моралі не виокремлюється. Окремо варто зазначити, що й всеукраїнська загальнополітична газета як тип друкованої періодики досі розглядалася лише фрагментарно, тому наукових напрацювань у цьому напрямі небагато, проте ті, що існують становлять велику цінність для українського журналістикознавства.

Другий розділ „Українська журналістика і мораль. Проблеми і перспективи” складається з шести підрозділів.

У першому підрозділі „Мораль і особистість” охарактеризовано стан моралі в українському суспільстві, окреслено історичні витоки дослідження понять суспільної моралі, цінностей від античних часів і донині.

У зв’язку з осучасненням моральних проблем і повернення розуміння на новому рівні традиційної моралі, нині науковці прагнуть на прикладах довести неповноту діалектико-матеріалістичного розуміння суспільного життя і моралі в радянські часи.

Сьогодні поняття „мораль”, „моральна свідомість”, „система цінностей” розглянуто в доробках науковців в Україні та Росії – В.Малахова, Д.Авраамова, О.Кузнецової, С.Криворучко. Дослідження морально-етичних аспектів діяльності екстраполюється й на журналістикознавство. Цікавими в цьому плані є спостереження журналістикознавців А.Москаленка, В.Здоровеги, М.Василенка, В.Сердюка, В.Шкляра. Ці доробки відтворюють реальну картину морально-етичних відносин журналістів як на різних рівнях – індивідуальному, груповому, колективному, так і в різноманітних ситуаціях – в гострих конфліктах, у „гарячих” точках.

У ХХ-ХХІ ст. явище моральної нерозбірливості поширилось на всі сфери суспільного життя. Завдяки вибору між добром і злом, потребі морального осмислення діяльності людини у всіх сферах життя, зростає роль моральної особистої відповідальності, зокрема й в журналістиці.

У другому підрозділі „Значення суспільних цінностей і моральних принципів для журналіста” обгрунтовується важливість значення суспільних цінностей і моральних принципів та дотримання морально-етичних норм у журналістиці. Для журналіста постійно постає питання вибору цінностей і проблема узгодження їх між собою, адже морально-етичні принципи реалізуються в роботі журналіста на індивідуальному, груповому, колективному рівнях. Етика преси вимагає узгодження суспільних інтересів та особистих, одночасно з тим, як сучасність вимагає формування моральності, духовності журналіста і журналістики в цілому. Цей процес передбачує виховання і самовиховання в людині стійкості до порушень моральних принципів і норм.

Вітчизняні дослідники наголошують на тому, що моральні принципи, як одна з форм моральної свідомості, є узагальненим вираженням основних вимог системи моралі до духовної сутності людини, її призначення, сенсу життя, характеру взаємин між людьми. Вони є виразниками сутності моральних стосунків і забезпечують соціальну орієнтацію діяльності. Дискусії на тему моралі загострюються дедалі більше з огляду на суцільний диктат „зелених” в суспільстві, за якого економічні цінності переважають духовні.

У третьому підрозділі „Результативність преси. Морально-виховна функція” наголошується на важливості морально-виховної функції преси в системі функцій ЗМІ, її морально-етичного навантаження. Для реалізації функцій журналістики важливим є знання і очікувань аудиторії, спроможність програмувати свою діяльність з урахуванням цих факторів, враховуючи знання закономірностей функціонування і розвитку суспільства. Завдання журналістики полягає в дотриманні, насамперед інтересів самої людини як індивідуальної особистості, з одного боку, і елемента суспільного механізму – з іншого. Тільки демократичні, моральні засоби масової інформації у змозі здійснити захист прав громадян України.

У четвертому підрозділі „Суспільна і професійна мораль в журналістиці” увага акцентується на проблемі суперечностей між професіональною етикою журналіста та загальновизнаними нормами суспільної моралі. Професійна і загальна етика здійснює істотний вплив на журналістську професійну діяльність через систему цінностей, проте ієрархія цінностей у суспільній та професійній моралі не збігається. Журналістикознавці наголошують, що це виявляється, по-перше, у відповідності професійним ситуаціям, які є в роботі журналіста й у тому, що професійна мораль відображає ті цінності й норми, якими характеризується певна суспільна інституція, до якої належить та чи інша редакція.

Нині актуалізується потреба у специфічній етиці преси, яка б природно спиралася на загальнолюдські моральні принципи. Така етика матиме свої відмінні принципи і правила, що уможливлюють здійснення журналістської діяльності з максимальною ефективністю та мінімальними відхиленнями від загальноприйнятої моралі.

У п’ятому підрозділі „Підготовка журналістських кадрів у контексті утвердження суспільної моралі” йдеться про те, що сьогодні в Україні більшість концепцій виховання визнає сучасну українську освіту як орієнтовану на пріорітет суспільної моралі й духовних цінностей. Вихованість та індивідуальна моральність стає їй практично рівноцінною. Це підтверджує „Концепція національного виховання”, яку було прийнято Всеукраїнською педагогічною радою в 1996 році. Одним із факторів нормального існування системи ЗМІ є характер освіти та рівень культури, який отримує молодь у вищих навчальних закладах. У сучасній науково-педагогічній літературі питанню морального виховання відводиться особлива роль і місце. Цим займаються і досліджують провідні журналістикознавці. Серед них: В.Різун, В.Іванов, Г.Гримич, Н.Сидоренко, О.Гоян, А.Мамалига, Т.Петрів, М.Тимошик, І.Хоменко, О.Чекмишев, М.Василенко, Ю.Ярмиш, О.Бєляков.

Сьогодні найголовнішим негативним регулятором у роботі журналіста є загальний низький морально-ціннісний рівень населення, корумповані правоохоронні органи, загальна корумпованість влади та залежність судової системи. Усе це перетворює роботу журналіста, що має дотримуватись моральних принципів, у постійне нелегке випробування на стійкість. Вирішення проблеми підготовки майбутніх журналістів, заохочення талановитої, обдарованої молоді на належному державному рівні у змозі допомогти відновити ті моральні фільтри, які втрачені українським суспільством.

У шостому підрозділі „Свобода преси. Негативна сфера впливу” доведено, що проблема моральності ЗМІ прямо стосується лібералізму, демократії та свободи слова. У наукових колах проблема свободи слова і свободи преси тісно пов’язується з проблемою утвердження суспільної моралі. Поняття свободи преси розмежовується науковцями на дві сфери впливу – позитивну, що захищає моральні принципи, і негативну, де свобода існує на межі зі спекуляцією, брехнею, зловживанням. Саме негативна практика, за якої преса використовує дане їй за законом право на свободу проти принципів суспільної моралі, сьогодні реалізується в повну силу.

Третій розділ „Правове регулювання в сфері захисту суспільної моралі ЗМІ в Україні” складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі „Захист суспільної моралі в українських друкованих ЗМІ” йдеться про захист суспільної моралі в українських ЗМІ, що реалізується в багатьох чинних законодавчих актах, нормативних документах, які діють в Україні. Це Закон України „Про захист суспільної моралі”, Конституція України, Указ „Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя”, Постанова „Про Національну експертну комісію з питнь захисту суспільної моралі”, Положення „Про державну реєстрацію фільмів”, Положення „Про громадську експертну раду з питань захисту суспільної моралі”, Положення „Про експертну комісію з питань розповсюдження і демонстрування фільмів”, Закон „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення при розповсюдженні кіно- та відеопродукції”.

Захищають суспільну моральність в Україні закони „Про інформацію”, „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, „Про рекламу”, „Про інформаційні агентства”, „Про телебачення і радіомовлення”.

Спираючись на аналіз законодавства України, можна стверджувати, що захист цінностей суспільної моралі та методи цього захисту від негативного впливу ЗМІ нормативно стосуються переважно саме аудіовізуальних мас-медіа, тоді як друковані засоби масової інформації не мають достатнього законодавчо окресленого матеріального вираження у сфері захисту суспільної моралі.

Доцільним у законі „Про захист суспільної моралі в Україні” визначається доповнення пункту про лудоманію до забороненого пропагування наркотиків, алкоголю, тютюну. Це явище в Україні швидко розвивається, проте не регламентується на належному рівні. Релігієзнавці та психологи вже давно ввели в обіг термін „лудоманія”, і визначають це явище як передусім моральну проблему нашого суспільства, як величезну загрозу психічному, моральному та матеріальному стану людини.

Значні зміни в соціальній сфері породжують ситуації, коли звичні зразки поведінки перестають слугувати орієнтирами, адже були продиктовані за інших умов. Отже, виникає небезпека появи в практиці преси обставин, коли не знайдеться відповідностей ані в законодавстві світової практики, ані у власному досвіді.

У другому підрозділі „Практика і теорія морально-етичного регулювання” мова йде про те, що на відміну від загальних моральних приписів, етичні кодекси здобувають підтримку не лише з боку громадської думки чи звички, за дотриманням їхніх норм слідкують редакційні колективи, організації, спілки журналістів, створені для цього ради з професійної етики.

 Аналіз українського кодексу професійної етики, проведений українськими науковцями Т.Приступенко, О.Кузнецовою, С.Криворучко, виявив чималу кількість неточностей, логічних помилок, законодавчих бар’єрів і розбіжностей, що значно гальмує процес вдосконалення морально-етичного регулювання в українській журналістиці.Це наявність тавтологій, недоречностей, що виявляють недосконалість документу, непідготовленість української преси до корегування власних етичних норм; відсутність відображення суттєвих змін у системі ЗМІ, одночасне функціонування державних та комерційних, приватних ЗМІ, непередбачення відповідальності за шкоду, завдану суспільству або третім особам у процесі діяльності в разі недотримання морально-етичних норм; статті, яка б засуджувала приховану рекламу, зокрема політичну; недосконала форма, відсутність самостійної юридичної сили, недостатнє поширення Кодексу.

Його норми не визнані в широких журналістських колах, адже недостатньо відповідають сучасній ситуації роботи ЗМІ. Отже, спираючись на даний аналіз, можна зробити висновок, що Кодекс професійної етики українського журналіста все ще не набув належного суспільного значення та визнання за межами Національної спілки, отже етика преси в Україні не може вважатися зафіксованою, хоча й потребує матеріалізації.

Між тим, преса продовжує вдосконалювати свою практику, і виникають ситуації, коли не знаходиться аналогій ані у вітчизняному, ні в інших кодексах.

Четвертий розділ „Утвердження суспільної моралі на шпальтах всеукраїнських загальнополітичних газет” складається з п’яти підрозділів.

У першому підрозділі „Друкована преса в системі засобів масової інформації” розглядається роль, функції та призначення друкованої журналістики (преси) у системі мас-медіа. З виникненням електронних видань деякі дослідники прогнозували занепад друкованої преси, проте цього не сталося. Це пояснюється тим фактом, що кожна з підсистем виконує свою, пов’язану з її специфікою функцію та обслуговує конкретно визначені суспільні потреби.

За даними дослідження, проведеним у ході виборів Інститутами держави і права та соціології Національної Академії Наук України, найдієвішим засобом інформаційно-пропагандистського впливу на вибір громадянами України своєї політичної позиції все ж таки лишаються саме друковані (переважно газетні) видання. На прикладі української преси можна переконатися, що внаслідок усе більшого монополізму друковані медіа привласнюються економічними магнатами, тому все важчим стає утвердження їх статусу на ринку „вільних ідей”, адже вони стають цілком залежними, не кажучи вже про залежність політичну. Так преса стає передусім засобом здобуття максимальних прибутків, в гонитві за сенсаціями, скандалами все частіше порушуючи права людини, слугуючи бізнесу, а не інтересам суспільства.

У другому підрозділі „Сучасна преса в Україні: проблеми і перспективи” охарактеризовано головні проблеми і перспективи розвитку українських газет.

Складність ситуації в українському інформаційному просторі, на думку дослідників преси, сьогодні полягає у прагненні суспільства до оновлення життя та у неможливості негайної ліквідації дій негативних чинників минулого. Саме цей факт породжує серйозні суперечності у становищі вітчизняної журналістики. Із катастрофічною силою сьогодні спостерігається звуження аудиторії україномовної преси. Як наслідок, частка україномовних періодичних видань не тільки не зросла, а ще й скоротилась під тиском ринкового механізму.

Вчені зазначають небезпеку придушення економічним тиском (особливо у східних та південних регіонах) україномовних видань, етноциду національної журналістики за мовою і змістом. У Харкові залишилася тільки одна українська газета „Слобідський край”, і лише з тієї причини, що вона є органом обласної ради народних депутатів. У Криму ситуація гірша – анульовано єдину україномовну газету „Кримська світлиця”. Функціонування періодики в Україні прямо залежить від багатьох факторів, які в правовій державі повинні підтримуватися на законодавчому рівні, адже крім правових гарантій видання потребують ще й соціального захисту.

У третьому підрозділі „Свобода вибору” у пресі як стимуляція „жовтої лихоманки”„ мова йде про „жовту пресу” та її негативні прояви – експлуатацію теми сексу, насилля, агресії, жорстокості, вплив на дитячу, підліткову аудиторію, вторгнення в приватне життя, порушення честі, гідності репутації. У наукових колах „жовта преса”розглядається, з одного боку, як успішний прибутковий інформаційний бізнес, а з іншого – як „брудна” журналістика, яка суперечить нормам суспільної моралі, негативно впливає на виховання молоді.

У дослідницьких роботах українських науковців О.Мелещенка, М.Василенка, Б.Потятиника, О.Кузнецової ця проблема широко обговорюється, проте спеціально присвячених дисертаційних досліджень недостатньо. У зв’язку з цим постає потреба в науково-теоретичному розмежуванні рівнів якості преси, яке здатне вдосконалити критерії ідентифікації сучасної періодики та допомогти позбавитися більшості негативу, який властивий деяким газетам.

У четвертому підрозділі „Особливості системи рубрикації всеукраїнської загальнополітичної газети” досліджується система рубрикації газет „Дзеркало тижня”, „2000”, „День”, „Молодь України”, „Кіевскій телеграф”.

Рубрики у виданнях висвітлюють розмаїту палітру інформації – політичну, економічну, історичну, соціальну, культурну, охорони здоров’я, релігійну, спортивну, розважальну тощо.

Прикрим залишається факт, що з величезної кількості проаналізованих рубрик не знайдено жодної спеціально призначеної рубрики, яка б висвітлювала суто моральну проблематику. Журналістикознавці справедливо наголошують на тому, що рубрикація сьогодні є невід’ємною частиною образу, іміджу періодичного видання, вона виступає не лише мистецтвом поліграфічного оформлення, а й засобом систематизації матеріалу. Рубрикація, багатожанровість матеріалів, широкий діапазон тематики обумовлюють численність заголовків, їхню візуальну (графічну) своєрідність, стиль. Аналіз особливостей видань доводить, що конструктивність впливу на аудиторію полягає насамперед у багатоманітній функціональності заголовків і рубрик, у лексичній виразності, логічній структурі та авторській образності. Система рубрикації, безумовно, допомагає цільовій аудиторії зрозуміти, що є спільного та відмінного у періодичних видань.

У п’ятому підрозділі „Висвітлення моральної проблематики в газетах „Дзеркало тижня”, „2000”, „День”, „Молодь України”, „Кіевскій телеграф” здійснено аналіз змістовного наповнення газет, визначено пріоритетність тем, жанрів, досліджено особливості висвітлення моральної проблематики. Забезпечення ефективності подачі матеріалів і розуміння проблеми моральності ЗМІ – доведення „небайдужості” української преси не лише до своєї нації, її культурної самобутності,а й до кожного з читачів. З аналізу періодики автором відзначається своєрідне, унікальне творче „обличчя” газет, яке виявляється в тематиці матеріалів, в їхньому оформленні, в особливостях редакційних колективів. Основними жанрами всеукраїнських газет залишаються проблемна стаття, інтерв’ю, замітка, огляд, рецензія, нарис, лист, репортаж, звіт.

„Дзеркало тижня” звертає увагу на вирішення проблеми порнографії на законодавчому рівні, активно засуджує прояви антисемітизму, расизму, націоналізму. Це практично єдине видання, в одному номері якого міститься подейкуди до трьох серйозних матеріалів з проблеми суспільної моралі. Спостерігаючи за процесом занепаду у пресі деяких жанрів, треба відзначити роль „Дзеркала тижня” у відродженні портретного нарису і рецензії.

Газета „День” зосереджується на проблемі моралі ЗМІ та журналістів, питанні засудження аморальності „жовтої преси” та необхідності обмеження свободи слова у ситуаціях, які суперечать нормам суспільної моралі. Одночасно з миттєвістю, оперативністю, лаконізмом інформаційних жанрів „День” помітно посилює аналітику інтерв’ю, статті, рецензії, коментаря, доводячи факт їх приналежності і популярним українським тижневикам й щоденним газетам. Уваги заслуговує й кваліфікований огляд телемедійного простору в морально-етичному аспекті висвітлення, що друкується на шпальтах газети.

Порівняно з іншими газетами, „2000” серйозніше наголошує на проблемі виховання у молоді відчуття патріотизму, поваги до історичного минулого, засуджує наркоманію, алкоголізм, будь-які прояви агресії, жорстокості, насильства серед молоді. З приводу обговорення питання експлуатації теми сексу, негативного впливу на молодь газета лишається пасивною.

„Молодь України” спеціалізується на тематиці утвердження культу сімейних цінностей, поваги до батьків, до інституту шлюбу, родинних відносин, морального виховання дітей, вшанування історичних постатей, меншою мірою – засудження порнографії, наркоманії, алкоголізму, паління, дитячої проституції. Зрідка газета приділяє увагу проблемі засилля інформаційного простору агресією, жорстокістю, насильством.

Одним з провідних тематичних напрямів із моральної проблематики газети „Кіевскій телеграф” є випуск спеціальної вкладки „Православній Міръ”. Публікації вкладки відзначаються особливим духовно-емоційним, морально-насиченим змістом релігієзнавчого характеру. Крім церковних календарів, інформаційних повідомлень у релігійному світі, у вкладці зустрічаються надзвичайно гострі аналітичні матеріали, статті та інтерв’ю, в яких засуджуються наркоманія, алкоголізм, паління, лудоманія, прояви антесемітизму, расизму, націоналізму. Видання не виокремлює для себе єдиної тематичної тенденції в утвердженні суспільної моралі та намагається висвітлювати всі аспекти цієї сфери. „Кіевскій телеграфъ” є „найстарішим” виданням, ретро-стильовим за зовнішнім оформленням. Це засвідчує вигляд шрифтів, розміщення на останній сторінці витягів із газетних повідомлень ХІХ ст., а також часте використання замість фотоілюстрацій відомих репродукцій відповідно ідейно-тематичному напряму публікації, старовинних листівок, мініатюр, графічних зображень на кшталт сепії.

У „Висновках” узагальнено результати проведеного дослідження і викладено основні положення дисертації. Визначено поняття суспільна мораль, цінність, моральна норма в журналістиці. З’ясовано, що професійна і загальна етика здійснює істотний вплив на журналістську діяльність саме через систему цінностей, які в свою чергу відтворюються у формі моральних принципів, норм та ідеалів і є критеріями й способами оцінки значення об’єктів навколишності для людини.

Автором дисертації виявлено певні суперечності та особливості в діяльності журналіста в морально-етичному аспекті. Морально-етичні принципи преси ґрунтуються на приписах ,ієрархії цінностей” загальної моралі, проте у своїй конкретиці з нею не збігаються. За обставин постійного конфлікту між професійними завданнями журналіста та нормами суспільної моралі актуалізується потреба у специфічній етиці преси. Це уможливлює здійснення журналістської діяльності максимально ефективною, з мінімальними відхиленнями від загальноприйнятої моралі.

В процесі дослідження автором вивчено нові закони, постанови, положення, укази, прийняті в сфері захисту суспільної моралі в Україні. Спираючись на аналіз законодавчої бази у вищеозначеній сфері, можна стверджувати, що задекларовані принципи суспільної моралі та методи її захисту від негативного впливу ЗМІ сьогодні стосуються переважно аудіовізуальних медіа (теле-, відеопродукції), в той час як друковані ЗМІ не мають належного законодавчо окресленого матеріального вираження.

В період 1998-2006 рр. всеукраїнські загальнополітичні газети „День”, „Дзеркало тижня”, „2000”, „Молодь України”, „Кіевскій телеграфъ” висвітлюють моральну проблематику та її значимість.

Визначено головні тематичні тенденції в публікаціях: утвердження культу поваги до національних і релігійних святинь, засудження будь-яких форм приниження нації та особистості за певними ознаками – расизму, націоналізму, приниження людини через її розумові чи фізичні вади; пропагування наркоманії, алкоголізму, лудоманії, різних форм агресивної поведінки серед молоді; порнографії, насильства, жорстокості, утвердження сімейних цінностей, поваги до інституції шлюбу, національно-культурних цінностей, патріотизму.

Характерною ознакою газетних матеріалів 1998-2006 рр. є те, що майже кожному з проаналізованих видань притаманна власна визначена тенденція з вищезазначених. Приміром, газета „Дзеркало тижня” обрала провідною проблему порнографії в ЗМІ, порнографії як потужного бізнесу в Україні, її негативного руйнівного впливу на молоде покоління аудиторії. Газета „2000” акцентує на утвердженні поваги до національних, релігійних святинь, патріотизму. „Молодь України” – до інституції шлюбу, родинних відносин, поваги до батьків, засудженні наркоманії, алкоголізму. Газета „День” зосереджується здебільшого на проблемі моральності ЗМІ і журналістів, критиці „жовтої” преси, обговоренні питання обмеження свободи преси в цьому аспекті. На шпальтах „Кіевского телеграфа” найчастіше з усіх видань з’являються матеріали, що стосуються засудження лудоманії

Узагальнюючи викладене вище, тему засудження порнографії в ЗМІ можна визначити найбільш популярною та актуальною на сьогодні для всіх друкованих ЗМІ. Дослідження частотності публікацій на тему утвердження суспільної моралі (засудження аморальних проявів) у всеукраїнських загальнополітичних газет засвідчило її достатньо високі показники у видань „Дзеркало тижня”, „Молодь України”, „2000”, „День”. Вивчення системи рубрикацій всеукраїнських газет, здійснене з метою виокремлення спеціально призначених рубрик, що висвітлюють суто моральну проблематику, засвідчило невтішний результат: питання моральності обговорюються здебільшого на фоні політичної інформації або з-поміж соціально-культурної тематики.

Вивчення жанрових особливостей публікацій, які стосуються утвердження моралі в пресі, дозволило дійти висновку, що більший відсоток матеріалів за цієї тематики становлять журналістські виступи аналітичного та інформаційного жанрів. З цього приводу необхідно зазначити доцільність вибору журналістами саме аналітичних жанрів для написання матеріалу з морально-етичної проблематики з огляду їх ґрунтовності, авторських висновків і пропозицій стосовно вирішення шляхів подолання проблеми. Проте, виявляється й негативний бік цього вибору: спостерігається значне зменшення у цих газетах фейлетону, памфлету, есе, пародії, зарисовки.

Окремо варто зазначити необхідність збагачення тематики соціологічних опитувань в проаналізованих виданнях, в яких одночасно з проблемами політичними, економічними повинні обговорюватися проблеми морально-етичного змісту, адже в цьому питанні громадська думка відіграє роль нарівні з владою – з цією метою в дисертації запропоновано відповідні теми для анкетування громадськості, пов’язані з питаннями духовності, релігії, моралі.

Вивчення практичної діяльності всеукраїнських загальнополітичних газет „День”, „Дзеркало тижня”, „Молодь України”, „2000”, „Кіевскій телеграфъ” довело, що успішна редакційна політика друкованого видання передбачає два підходи: коли до написання матеріалу залучаються фахівці з політичних, економічних, юридичних, філологічних, філософських, історичних наук, релігієзнавства, мистецтвознавства, а також професійні працівники редакції, які спеціалізуються з моральної проблематики, а отже, мають грунтовні знання, кваліфікацію, досвід.

Згадаємо журналістів, публікації яких сьогодні всеоб’ємно і ґрунтовно розкривають моральну проблематику : К.Щоткіну, О.Вергеліса, Т.Паньо, Я.Паньо, І.Ведерникову, Я.Дубинянську, В.Дружбинського („Дзеркало тижня”), А.Підлужну, О.Старостіну, Г.Даер, Є.Шибалова („Кіевскій телеграфъ”), Л.Денисенко, І.Боброву, Л.Аврааменка, Р.Барашева, О.Векшина, С.Гордієнка, О.Власенка, О.Герасименко, О.Дзисяк, В.Количева, О.Лемиша („2000”), В.Тарасюка, В.Рудника, Г.Кривенка, І.Іваницького, Д.П’ятковську, Н.Макаренко, Ю.Віленського, Ю.Косинську, С.Дзюбу („Молодь України”), С.Кульчицького, Є.Головаху, Ю.Шаповала, О.Леваду, В.Панченка, В.Карасьова, А.Єрмолаєва, С.Кримського, М.Слюсаревського, Г.Шеремет, Д.Десятерика („День”).

У процесі свого становлення і розвитку досліджувані видання виявляють позитивні і негативні риси. Серед позитивних варто відзначити всебічне висвітлення моральноЇ, духовної проблематики, прагнення до формування цінностей і норм моралі у читача, до реалізації культурно-виховної функції, багату жанрову палітру відтворення публікацій.

До негативних варто віднести недостатню кількість ілюстративного матеріалу до публікацій на теми моральності, необережність з емоційними і мовностилістичними засобами аргументації, зокрема морально-етичної, фотографії еротичного змісту, скандальність, недостатність висвітлення проблеми законодавства у сфері захисту суспільної моралі, відсутність ґрунтовних пропозицій до вирішення проблеми з метою здійснення впливу на владу, скеровуючи її дії у потрібне русло, адже від прийняття владою дієвих законів, активного їх впровадження залежить успішна політика у сфері захисту суспільної моралі. У зв’язку з цим автором у процесі роботи зазначено особливі вимоги до написання журналістського виступу з моральної проблематики, здатного переконати читацьку аудиторію, вплинути на неї, а також здійснити вплив на владні органи, регулюючи їх дії у потрібному напрямку. Надзвичайно важливою у публікації є морально-етична аргументація, яка грунтується на відповідності (невідповідності) судження реаліям, відповідним нормам моралі й має супроводжуватись безпосередньо емоційними оцінками, які психологічно впливають на аудиторію. Головними у проблемному матеріалі лишаються такі моменти як всебічність дослідження проблеми, авторська обережність із емоційними та мовностилістичними засобами аргументації, ґрунтовні висновки, чіткі змістовні пропозиції стосовно вирішення проблеми, обов’язкова присутність в матеріалі статистичних даних, фактологічної інформації з даного питання, наявність спеціально підібраного ілюстративного матеріалу.

Звичайно, дисертаційна робота не в змозі охопити всю специфіку досліджуваного об’єкта. Нерозкритими лишилися такі питання, як авторський стиль написання публикацій, технології та прийоми редакційної політики, особистості самих журналістів, специфіка зовнішнього вигляду всеукраїнських загальнополітичних газет.

Процес реформування соціуму серйозно закцентував увагу української громадськості до моральних принципів журналістської діяльності, моральної оцінки ЗМІ. У зв’язку з цим, значно зростає потреба у подальшому вирішенні проблеми захисту суспільної моралі в Україні на всіх його рівнях, задля вдосконалення суспільно-політичного устрою та успішного розвитку процесу демократизації.