СПІВВІДНОШЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ТА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
СПІВВІДНОШЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ТА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ
Альтернативное Название: СООТНОШЕНИЕ национальных и интернациональных терминов В УКРАИНСКОЙ терминологии ОБЛАСТИ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ И СПОРТА
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі до дисертації подано загальну характеристику вивчення проблем української спортивної термінології в сучасному мовознавстві, що дало змогу обґрунтувати актуальність теми дослідження, визначити його об’єкт та предмет. Також сформульовано мету й основні завдання, зясовано  наукову новизну, вказано на теоретичне та практичне значення одержаних результатів роботи і форми її апробації. У вступі окреслено й методологічне спрямування, названо методи, за допомогою яких опрацьовувався аналізований матеріал.


 


У першому розділі “Українська термінологія галузі фізичної культури та спорту як наукова проблема” йдеться про розвиток української національної термінології, починаючи з кінця ХІХ століття і до сьогодення. Подано короткий огляд наукових праць з теми дослідження і в його контексті розглянуто проблему формування та стандартизації української термінології галузі фізичної культури і спорту.


Проблема визначення понять “термін” і “термінологія” є актуальною в сучасних наукових дослідженнях. Існує чимало найрізноманітніших спроб їхнього тлумачення. Проте термін, як і всі інші мовні універсалії, важко дефініювати.


Проаналізувавши сучасні підходи до розвязання  цієї проблеми в науковій літературі (Т.Р. Кияк, Т.І. Панько, Л.М. Полюга, Р.В. Іваницький, Л.О. Симоненко), ми окреслили коло термінів, які входять до поняття “спортивна термінологія”. На нашу думку, спортивний термін – це слово або словосполучення, вживані на позначення спортивних дій, місця та особливостей їхнього перебігу, виконавців, діячів спорту, а також предметів, спортивного спорядження, певних рис та особливостей спортивної дії, спортивних титулів і звань.


 


 


У другому розділі “Шляхи поповнення української термінології галузі фізичної культури та спорту” значну увагу приділено передумовам та особливостям історичного розвитку національної терміносистеми галузі.


Термінолексика фізичної культури та спорту формується на базі національного корпусу мови. Процес творення нових термінів у цій галузі є досить інтенсивним. Спортивна термінологія почала розвиватися наприкінці ХІХ століття і остаточно сформувалася вже за радянської доби. Визначальним соціолінгвальним фактором у цьому було домінування російської мови, унаслідок якого окремі деривативні та семантичні моделі термінотворення уподібнювалися до відповідних російських зразків.


До екстралінгвальних факторів формування аналізованої термінолексики належить також розвиток власне спорту та фізичної культури, соціально-культурна та військово-політична ситуація в суспільстві. Як відомо, суспільно-політичні умови, які складалися на різних етапах історичного розвитку України часто були несприятливими для налагодження тісних звязків між східною та західною частинами країни, а також для формування єдиної національної мови. Українська спортивна термінологія не була винятком у цій ситуації. Східна Україна тяжіла до російськомовних моделей та зразків термінотворення, а Західна – до польських та німецьких. На Східній Україні були створені та функціонували, наприклад, такі специфічні терміни, як плигун, пішоходець, м’ясень, серцевожильна система, корегувальна гімнастика, ковзанева спілка, лижвяні станції, перебіг (забіг), веслування двопарне зі стерначем, гонові судна, трав’яний гокей, скраклі, зарахувальні змагання, безбол; у Західній Україні – відбиванка, кошиківка, ситківка, гаківка, копаний м‘яч, лещетарство, наколесництво, санкарство, біжня, скічня, одягальня, мет списом, стусан кулею.


Щодо лінгвальних чинників впливу на процес формування української спортивної термінології, вважаємо за доцільне виділити власне розвиток української мови, вплив на неї інших мов, як з огляду на загальномовний континуум, так і спортивну термінологію зокрема.


У цьому розділі проаналізовано автентичні терміни галузі фізичної культури та спорту, визначено основні шляхи творення спортивних термінів з внутрішніх ресурсів української мови.


Проаналізувавши вибірку автентичних лексичних одиниць у сучасній українській спортивній термінології, ми виявили, що поміж них найбільшу частину становлять іменники (62%), потім дієслова (12%), прикметники (9%), прислівники (7%); найменшу частину – числівники (1%). Термінологічні сполуки налічують 32% (рис.1).


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины