СУБЪЕКТНО-ОБЪЕКТНЫЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ В СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧЕСКОЙ СТРУКТУРЕ ПРОСТОГО ПРЕДЛОЖЕНИЯ В СОВРЕМЕННОМ РУССКОМ ЯЗЫКЕ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету дослідження і його завдання, визначено об׳єкт, предмет, наукову новизну роботи, окреслено методи, теоретичну і практичну цінність одержаних результатів, форми їх апробації.

У першому розділі «Граматична характеристика семантико-синтаксичних типів суб׳єктно-об׳єктних детермінантів сучасноï російськоï мови» викладено теоретичні аспекти проблеми детермінантних членів як неприслiвних поширювачів речення в цiлому, проаналiзовано суб׳єктно-об׳єктнi детермiнанти в структурному i семантичному аспектах: подано семантико-синтаксичний аналіз, класифікацію й опис семантичних типів суб׳єктно-об׳єктних детермінантів, установлено моделi детермінантних структур, визначено основні й периферійні форми вираження дослiджуваних одиниць та їх продуктивність залежно від семантичного типу, розглянуто комунiкативнi функцiï суб׳єктно-об׳єктних детермiнантiв, визначено ïх роль при модусно-диктумному членуваннi висловлювання.

У науковiй лiтературi до цього часу вiдсутнiй однозначний погляд на проблему детермiнантних членiв речення. Деякi науковцi пiдтримують зазначену теорiю в iнтерпретацiï ïï засновника Н.Ю.Шведовоï, частина лiнгвiстiв намагається ïï уточнити та вдосконалити. Утiм, попри рiзноманiтнiсть часткових розходжень з цього питання, в сучасному синтаксисi росiйськоï мови виокремлюються в особливу категорiю члени речення, що пов׳язанi з конструктивним центром «пiдмет-присудок» або головним членом односкладного речення та: а) не зумовленi його граматичною формою або лексичним значенням; б) не безпосередньо вiдносяться до нього, а визначають структурно-змiстову основу в цiлому; в) поєднуються з ним зв׳язком «вiльного приєднувального характеру».

Узагальненi граматичнi особливостi детермінантних членів, що визначають ïх специфіку як самостійної семантико-синтаксичноії категорії рівня речення, систематизовано у вигляді таких релевантних ознак:

– поєднання з предикативною основою за допомогою зв׳язку «вільного  приєднання»;

– визначення предикативного центру разом iз його прислівними поширювачами;

– переважальна синтаксична позиція на початку речення;

– здатність до перетворення в реченнєву структуру;

          – придатнiсть до поєднання iз структурами різноï граматичноï будови.

Різноманітність синтаксичних структур речення зумовлює виникнення контекстуальних або часткових ознак детермінантних членів:

– здатнiсть поширюватися на підставі прислівних зв׳язків;

– можливiсть утворювати детермінантні ряди.

У роботі до суб׳єктно-об׳єктних детермінантів з огляду на їх форми та функціï віднесено відмінкові форми i прийменниково-відмінкові сполучення з суб׳єктним, об׳єктним або недиференційованим суб׳єктно-обставинним і об׳єктно-обставинним значеннями, що пов׳язані з предикативною основою речення за допомогою зв׳язку «вільного приєднання» i визначають предикативний центр iз його прислівними поширювачами в цілому: Для меня культура выше всего (К.Паустовский); У него и кругозор шире, и вера крепче (В.Балязин); Он всегда писал стихи, когда ему было плохо (М.Алигер); Ночь. Мне не спится. Вместе с другими мыслями имя тревожит меня (Л.Васильева); На душе у меня было ясно и покойно (М.Алигер) // Для орла орлиці треба (Л.Забашта).

İз урахуванням функцiонально-семантичноï єдностi (наявностi загальноï семи) i ролi в реченнi суб׳єктно-об׳єктнi детермiнанти об׳єднано в певнi типи. Виділено два головнi, найбільш продуктивнi й уживанi семантичнi типи суб׳єктно-об׳єктних детермінантів: 1) моносемнi детермінанти і 2) дисемнi детермінанти. Підставою для зазначеноï класифiкацiï слугує кількість семантичних компонентів у детермінантному члені речення. Моносемний детермінант представлено одним семантичним компонентом. Це або суб׳єкт, або об׳єкт. Суб׳єктне чи об׳єктне значення може бути присутнє також у детермінанті за формою обставинному – просторовому або часовому. Такі детермінанти, що поєднують два семантичнi компоненти, названо дисемними детермінантами. У межах кожної з названих груп суб׳єктно-об׳єктних детермінантів виділено підгрупи, специфiка яких з׳ясовується із бiльш конкретних семантичних ознак.

Моносемнi детермінанти з суб׳єктним значенням називають того, хто діє, хто перебуває в якомусь стані, того, від кого походить, ким спонукається або з ким пов׳язана будь-яка ситуація.

За значенням суб׳єктні детермінанти членуються на семантичні групи, до складу яких входять детермінанти, що називають: а) суб׳єкт стану, наприклад: У меня от изумления и восхищения сперло дыхание (М.Алигер) // Мар׳яні стало легко, наче найважчі хвилини прощання вже минули (Н.Ковалик); б) суб׳єкт ситуації, наприклад: С Корнеем Ивановичем следовало быть во всеоружии (М.Алигер) // Мені не щастить на справжнє (Р.Іваничук); в) суб׳єкт притаманностi, наприклад: У Пушкина была еще одна особенность (К.Паустовский) // У неї м׳які рожеві руки (Н.Ковалик); г) суб׳єкт кількості, множинностi, наприклад: Коновалов давно находил, что из красивых женщин ему могут нравиться не все подряд, а только похожие на его Лидию Викторовну (В.Владимиров) // І жодного торбохвата серед нас не виросло (О.Зима); д) суб׳єкт дії, діяльності, наприклад: Любовь Михайловна ахнула оттого, что Эренбург срезал розу, что у него поднялась рука (М.Алигер) // У князя сьогодні пишний банкет (Л.Забашта); е) суб׳єкт бажання, волевиявлення, наприклад: Мне хочется плакать от этого звука (И.Тальков) // Любці хотілося потонути в тих Богданових очах (Н.Ковалик); ж) суб׳єкт модальної характеристики, наприклад: Нам нужно все, что обогащает внутренний мир человека (К.Паустовский) // Просто людині для перемоги потрібне, крім сили, бажання (Н.Ковалик); з) суб׳єкт – оцінювач, наприклад: Вам же тяжело (В.Астафьев) // Для вас бої – то лиш хлоп׳яче грище (Л.Забашта).

Головним засобом вираження детермінантів iз суб׳єктним значенням є відмінкові й прийменниково-відмінкові форми. До них належать: 1) У N2(Pron2), Для N2(Pron2), От N2(Pron2), Из N2(Pron2), Среди N2(Pron2) у російській мові й відповідно У(В) N2(Pron2), Для N2(Pron2), Від N2(Pron2), З N2(Pron2), Серед N2(Pron2) в українській мові; 2) N3(Pron3) у російській та українській мовах; 3) С N5(Pron5), За N5(Pron5), Между N5(Pron5) у російській мові й відповідно З N5(Pron5), За N5(Pron5), Між N5(Pron5) в українській.

 Моносемнi детермінанти з об׳єктним значенням виражають семантичний об׳єкт, тобто той(те), на кого (що) спрямована дія, відношення або вся ситуація в цілому.

Об׳єктні детермінанти залежно від семантики поділяються на кілька груп, де виявлено: а) об׳єкт-адресат, наприклад: Ему даже дали немного денег (А.Гончар) // Тобі два листи і телеграма (О.Зима); б) об׳єкт кількісноï вичерпаностi, наприклад: Всем будет хорошо: рабочим, крестьянам, интеллигенции (В.Астафьев) // Хто прийде, сяде за стіл, місця для всіх вистачить (З.Легкий); в) об׳єкт думки, знання, мовлення, відношення, наприклад: Все уже давно с книгой Сошнина решено (В.Астафьев) // Зі мною, мабуть, важко (Н.Ковалик); г) об׳єкт вимоги, бажання, наприклад: От тех женщин, которые с ее сыновьями сегодня рядом, требует только одного – любить ее мальчиков (Н.Федорова) // Від нього (вимагає праці), може, особливо винахідливої (Н.Ковалик); д) об׳єкт спрямованоï діяльності, наприклад: С тобой уже неинтересно работать (Н.Омельченко) // Треба вміти з ними боротися (Н.Ковалик); е) об׳єкт спрямованого ставлення, наприклад: А Карп Иванович молчаливо не одобрил некорректного поведения по отношению к отсутствующему коллеге (В.Балязин) // Перед сусідами навіть соромно (Б.Харчук).

Об׳єктні детермінанти репрезентовано такими моделями відмінкових та прийменниково-відмінкових конструкцій: 1) Для N2(Pron2), От N2(Pron2) – у російській мові, Для N2(Pron2), Від N2(Pron2) – в українській; 2) По отношению к N3(Pron3), N3(Pron3) – у російській мові, N3(Pron3) – в українській мові; 3) На N4(Pron4) – у російській мові, На N4(Pron4) – в українській мові; 4) С N5(Pron5), Перед N5(Pron5) – у російській мові, З N5(Pron5), Перед N5(Pron5) – в українській мові; 5) О N6(Pron6) – у російській мові, Про N6(Pron6) – в українській мові.

 Дисемнi суб׳єктно-обставиннi детермінанти контамінують у собі значення суб׳єкта-діяча або суб׳єкта, що перебуває в якому-небудь стані та значення просторової або часової віднесеності цього суб׳єкта до місця, в якому він знаходиться, або часу, моменту, з яким суб׳єкт так чи інакше співвідноситься. Аналiзовану групу представлено суб׳єктно-просторовими і суб׳єктно-часовими детермiнантами.

На підставі спільності семи в підгрупі суб׳єктно-просторових виділяються детермінанти, що називають: а) місце, яке об׳єднує, мiстить у собi того, хто діє, перебуває в якому-небудь стані, хто володіє чим-небудь, наприклад: Дома он стал нервным, да и на работе разок-другой-третий срывался (В.Владимиров) // Поки вона не мала чоловіка і жила з ними, в хаті був «святий спокій» (Н.Ковалик); б) того, хто (що) може виражати стан (з обмеженою кількістю слів відповідних лексичних значень), наприклад: На непроницаемом лице бритоголового зама появилось подобие легкого замешательства (В.Владимиров) // В голові якась пустка, в погляді – байдужість (Н.Ковалик); в) суб׳єкт стану, діючий, наприклад: Что-то сломилось во мне или, напротив, окрепло (Л.Васильева) // Можливо, лінивство в нас живуче (Р.Іваничук); г) суб׳єкт як носій, володар, наприклад: И тут Коновалов снова замечает, что на Нее, кроме колечка, нет никаких других украшений (В.Владимиров) // На плечах невiльників зотліла одежа, на руках криваві сліди від кайданів, на ногах постоли в׳язові (Л.Забашта); д) суб׳єкт, який опинився в якому-небудь стані, зiткнувся з якоюсь ситуацiєю, наприклад: И в минуту страданья, когда передо мной все вокруг восстает неприступной стеной, невозможно кричать, невозможно молчать, и никто не способен меня понимать (Л.Васильева) // В порожній напівтемній бібліотеці патриція вона годинами розповідала й пояснювала все, прочиняючи, таким чином, переді мною двері прекрасного й світлого храму, ім׳я якому – еллінська культура (І.Немирович).

 Активно функцiонує підгрупа суб׳єктно-часових детермінантів: Подростком я прочла «Тринадцать трубок» и «Хулио Хуренито» (М.Алигер); Все на свете впервые от поступков до слов, будто нет у России за плечами веков (Л.Васильева) // У двадцять років можна цілком розчаруватися в житті (Н.Ковалик); Її в юні роки украли морські пірати (І.Немирович).

Суб׳єктно-обставинні детермінанти репрезентовано такими прийменниково-іменниковими моделями: 1) Из N2(Pron2) – у російській мові, Із N2(Pron2) – в українській мові; 2) N5(Pron5), Перед N5(Pron5), За N5(Pron5) (лексично закрита форма: за плечима, за спиною) – у російській мові, N5(Pron5), Перед N5(Pron5), За N5(Pron5) (лексично закрита форма: за плечима, за спиною) – в українській мові; 3) В N6(Pron6), На N6(Pron6) – у російській мові, В(У) N6(Pron6), На N6(Pron6) – в українській мові.

 Типовим засобом вираження детермінантів з суб׳єктно-просторовою семантикою є й займенникові прислівники з просторовим значенням (Advpron), а також прислівник «дома» (Adv).

Дисемнi об׳єктно-обставиннi детермінанти мiстять значення семантичного об׳єкта і значення просторової або часової віднесеності цього об׳єкта до того місця, в якому він знаходиться, або часу, моменту, з яким об׳єкт так чи інакше співвіднесений. Наприклад: Во мне отпечаталось время такое: посмей, полюби, помоги, подскажи! (Л.Васильева); В этой книге он как бы нащупывает еще зыбкую для него почву литературного мастерства (К.Паустовский) // А на виставку попадемо? (Н.Ковалик); І ти в ньому, князю, шукай нових сил (Р. Іваничук).

Основними формами вираження об׳єктно-обставинних детермінантів є прийменниково-відмінкові форми імені: 1) В N4(Pron4), На N4(Pron4) – у російській мові, В(У) N4(Pron4), На N4(Pron4) – в українській мові; 2) В N6(Pron6), На N6(Pron6) – у російській мові, В(У) N6(Pron6), На N6(Pron6) – в українській мові.

Детермiнантнi конструкції цього типу також можуть виражатися займенниковими прислівниками (Advpron), прислівником «дома» (Adv).

У проаналiзованому масивi прикладiв найбiльш продуктивною виявилася детермiнацiя речення суб׳єктними детермiнантами. Вона становить 46% вiд загальноï кiлькостi суб׳єктно-об׳єктних детермiнантiв вибiрки в росiйськiй мовi, 44% – в украïнськiй. Продуктивна також детермiнацiя речення суб׳єктно-обставинними детермiнантами – 33% вибiрки в росiйськiй мовi, 38% – в украïнськiй. Менш продуктивна детермiнацiя речення об׳єктними детермiнантами, що склала 18% вибiрки в росiйськiй мовi, 15% – в украïнськiй. Непродуктивною групою суб׳єктно-об׳єктних детермiнантiв є об׳єктно-обставиннi детермiнанти – по 3% вибiрки в росiйськiй та украïнськiй мовах.

Бiльш детальний опис об׳єкта нашого дослiдження вимагає аналiзу суб׳єктно-об׳єктноï детермiнацiï ще в одному аспектi – семантичному. Поняття «змiстовний бiк речення» дуже широке. У змiстi речення вiдображується не тiльки зв׳язок мови з мисленням i дiйснiстю, у ньому перехрещуються i взаємодiють номiнативна, комунiкативна, експресивна та iншi функцiï.

Мета висловлювання визначає вибiр функцiонального типу речення, мисленнєву актуалiзацiю тих чи iнших семантичних компонентiв. Таким чином, комунiкативний аспект висвiтлює вже найперший етап формування думки i супроводжує всi етапи формування речення, вiн вiдображається в актуальному членуваннi та порядку слiв.

Мiсце детермiнантiв, як i мiсце головних членiв речення – пiдмета i присудка, пiдпорядковуються правилам, що вимагають закони актуального членування речення.

І. При прямому (об׳єктивному) порядку слiв:

1. Суб׳єктно-об׳єктний детермiнант-тема розмiщується на першому мiсцi, перед ремою. Наприклад: В доме Маяковского сохранилась атмосфера гостеприимства и радушия (М.Алигер) // Їй потрiбна робота спокiйна, творча (Н.Ковалик). Схема актуального членування: детермiнант (тема) – присудок + (пiдмет) (рема).

2. Суб׳єктно-об׳єктний детермiнант може бути першою частиною в складi комплексноï теми (або першою темою), якщо другою частиною (другою темою) є або пiдмет, або суб׳єктно-об׳єктний детермiнант, що називає ту особу, або той предмет, про який iдеться. Наприклад: Для меня слово Антона Павловича всегда было законом (М.Алигер) // В серцi щось ворухнулось i обiрвалося важким тягарем (Н.Ковалик). Схема актуального членування: детермiнант (тема₁ ) + пiдмет (тема₂) – присудок (рема).

3. Суб׳єктно-об׳єктний детермiнант-рема постпозитивний по вiдношенню до теми. Наприклад: Она очень обрадовалась мне (М.Алигер) // Я побачив миттєвий спалах ненавистi й погорди в його очах (Р.İваничук). Схема актуального членування: Весь склад речення, за винятком детермiнантного члена (тема) – цей детермiнантний член (рема).

ІІ. Зворотний (суб׳єктивний) порядок слiв виникає тодi, коли порушується логiчно послiдовне, «об׳єктивне» розгортання думки вiд вихiдного до повiдомлюваного, тобто вiд теми до реми.

Порушення порядку слiв може бути двох видiв:

1. Прямий порядок слiв мiняється на зворотний, при якому рема передує темi. У реченнях, що будуються за схемою: детермiнант (тема) – присудок + пiдмет (рема), зворотний порядок слiв буде подано такими варiантами: 1) присудок + пiдмет (рема) – детермiнант (тема). Наприклад: Решаются все вопросы в главке (В.Владимиров) // З’явились сльози на очах (Н.Ковалик); 2) пiдмет + присудок (рема) – детермiнант (тема). Наприклад: Это было самым трудным для него (В.Новожилов) // Новi iдеï вже роïлися в головi (О.Гончар).

Iнверсiйний порядок слiв може виникнути i тодi, коли тема i рема не змiнюються мiсцями, але порушується послiдовнiсть присудок + пiдмет у складi реми. Схема цього варiанту: детермiнант (тема) – пiдмет + присудок (рема). Наприклад: У него руки дрожали (К.Федин) (Сравним: У него дрожали руки) // Глухо хруснули суглоби, до лиця кров прилинула (Н.Ковалик).

2. Прямий контактний порядок слiв змiнюється на дистантний, при якому частини одного компонента актуального членування (частини теми або реми) вiддiленi одна вiд одноï iншим компонентом актуального членування. Схематично дистантне словорозташування можна визначити так: Р – Т – Р.

Вставка детермiнанта-теми у середину речення створює iнверсiйний порядок слiв iз дистантним розташуванням компонентiв реми. Наприклад: Конка у нас от Страстного ходила (М.Алигер) // А iнодi, не зiзнаючись сама собi, колисала в душi заздрiсть (Н.Ковалик).

Як бачимо, для детермiнантних членiв нормальним можна вважати ïх розташування не тiльки на початку, але i в серединi, i в кiнцi речення, хоча такi позицiï є нехарактерними. Аналiз фактичного матерiалу доводить, що випадкiв розташування детермiнантного члена в абсолютному початку речення переважна бiльшiсть, а основною комунiкативною функцiєю детермiнантного члена є його вживання в ролi теми.

При модусно/диктумному членуваннi речення висловлювання, що вмiщують модуснi категорiï, за семантикою i синтаксичною структурою можна подiлити на конструкцiï de re, в яких немає явного подiлу висловлювання на модусну i диктумну частини; конструкцiï de dicto, що є висловлюваннями структури «модус/диктум», в яких модус виступає самостiйно i приєднує до себе диктум.

Суб׳єктно-об׳єктнi детермiнанти активно функцiонують у складi обох конструкцiй.

І. Суб׳єктно-об׳єктнi детермiнанти у складi конструкцiï de re: Мне очень нравился север (К.Паустовский) // Не суджено тобi, красо, весiлля (Л.Забашта).

ІІ. Суб׳єктно-об׳єктнi детермiнанти у складi конструкцiï de dicto:

1) у складi модусноï частини, наприклад: Мне всегда было любопытно, как Корней Иванович прочтет то или иное произведение (М.Алигер) // Андрiєвi стало ясно: Максим пiшов на полювання (Н.Ковалик).

У розглянутих конструкцiях суб׳єктно-об׳єктнi детермiнанти виступають у ролi суб׳єкта, що конкретизує дiяча ознаки i бере участь у формуваннi семантико-синтаксичноï структури певного типу речення;

2) у складi диктумноï частини, наприклад: Конечно, есть у нас упущения (В.Владимиров) // Лессiнг мав рацiю, людям властиво помилятися (Р.İваничук). У цiй конструкцiï суб׳єктно-об׳єктнi детермiнанти виступають як субстанцiйна категорiя диктуму.

Дехто з сучасних дослiдникiв пов׳язує диктум i поняття валентностi, що було введене у захiдноєвропейське мовознавство французьким лiнгвiстом Л.Теньєром для позначення сполучуваностi дiєслова, його можливостi приєднувати певну кiлькiсть актантiв.

У цьому дисертацiйному дослiдженнi, на вiдмiну вiд крайнього вербоцентризму Л.Теньєра, дотримуємося думки (за О.О.Шахматовим) про бiнарнiсть речення. Разом з тим, визнаючи, що iснує багато точок пересiчення теорiï Л.Теньєра i теорiï детермiнацiï, та розглядаючи детермiнуючi члени речення через призму «Структурного синтаксису» Л.Теньєра, отримуємо такi аналогiï:

1. Суб׳єктно-об׳єктнi детермiнанти (моносемнi i дисемнi) у системi Л.Теньєра вiдповiдають третьому актанту (найчастiше за вiдсутностi при дiєсловi iнших актантiв).

2. Дисемнi детермiнанти можуть вiдповiдати також i сирконстантам.

3. Обставиннi детермiнанти можуть бути тiльки сирконстантами.

Встановлюючи межу мiж актантом i сирконстантом, Л.Теньєр пропонує шукати ïï мiж третiм актантом та сирконстантами, якi виражаються iменниками з прийменниками.

У теорiï детермiнацiï також суперечливим є питання про межу мiж суб׳єктно-об׳єктними i обставинними детермiнантами, у зв׳язку з чим видiляються «перехiднi» групи детермiнуючих членiв: суб׳єктно-обставиннi та об׳єктно-обставиннi.

У другому розділі «Роль суб׳єктно-об׳єктних детермінантів у формуванні семантико-синтаксичної структури речення сучасноï російськоï мови» описано дослiджуванi одиницi у функцiональному аспектi: на теоретичному пiдґрунтi вчення про структурну схему речення окреслено межi основи в ïï спiввiдношеннi з облігаторними та факультативними членами, описано роль суб׳єктно-об׳єктних детермінантів у формуванні семантико-синтаксичної структури різних типів речення.

З огляду на те, що, виражаючи й повідомляючи ту чи іншу думку, речення обов׳язково називає яку-небудь ситуацію реальної дійсності, що складає зміст думки, пiд «основою речення» лiнгвiсти розумiють таку семантико-синтаксичну структуру, що виступає поєднанням головних членів (або одного головного члена односкладного речення) з компонентами, необхідними для незалежного функціонування висловлювання, або без них, якщо словоформи, що є головними членами, семантично і граматично самодостатні.

Аналіз мовного матеріалу показав, що суб׳єктно-об׳єктні детермінанти вільно функціонують не тiльки у двоскладних, але й в усіх типах односкладних речень. При цьому роль облігаторного компонента основи речення суб׳єктно-об׳єктні детермінанти виконують тільки в односкладних реченнях. З׳ясовано, що вони розрізняються за своєю функцiєю в конструюванні семантико-синтаксичної структури речення. У зв׳язку з цим у дослiдженому фактичному матерiалi виявлено конструктивно-обумовленi та семантико-обумовленi суб׳єктно-об׳єктнi детермiнанти.

Конструктивно-обумовлені суб׳єктно-об׳єктні детермінанти диференціюють типи предикативних конструкцій (у розчленованих номiнативних, розчленованих генiтивних, iнфiнiтивних реченнях).

1. У розчленованих номінативних реченнях (РНР – односкладне речення, структурними елементами якого є головний член, виражений формою називного відмінка іменника або його еквівалентом, та другорядний член «приосновного» характеру (детермінант)) суб׳єктно-об׳єктнi детермінанти відносяться до структурної основи речення i є ïï незалежними поширювачами. На відміну від прислiвних другорядних членів речення, що утворюють з головним словосполучення, вони не поширюють іменник як слово, як лексико-граматичну одиницю, а є структурним елементом речення, за допомогою якого виражаються значущі елементи змісту. Наявність детермінантних другорядних членів є визначальною для структури речення: РНР поряд з «класичними» номінативними реченнями є самостійним типом називного односкладного речення, а детермінанти в цьому випадку виступають головним показником РНР, що у свою чергу обумовлює їх конструктивну облігаторність. Наприклад: У тебя тяжелый норов, буйный, встречный взгляд (Н.Скребов); В голове полный сумбур (В.Сологуб); С остальными ребятами полная неразбериха (В.Астафьев) // В Роми своя сім׳я, своя квартира (Н.Ковалик).

У РНР уживаються всі класи суб׳єктно-об׳єктних детермінантів. Виділяються такі семантико-синтаксичні моделі РНР, у яких функціонують: а) суб׳єктні детермінанти: УN2(Pron2)N1, ОтN2(Pron2)N1, СредиN2(Pron2)N1, N3(Pron3)Nquant, СN5(Pron5)N1, ЗаN5(Pron5)N1, МеждуN5(Pron5)N1 у російській мові та У(В)N2(Pron2)N1, ВідN2(Pron2)N1, СередN2(Pron2)N1, N3(Pron3)Nquant, ЗN5(Pron5)N1, ЗаN5(Pron5)N1, МіжN5(Pron5)N1 в українській мові; б) об׳єктні детермінанти: ДляN2(Pron2)N1, N3(Pron3)N1, СN5(Pron5)N1, ОN6(Pron6)N1 у російській мові та ДляN2(Pron2)N1, N3(Pron3)N1, ЗN5(Pron5)N1, ПроN6(Pron6)N1 в українській мові; в) суб׳єктно-обставинні детермінанти: ВN6N1, НаN6N1, AdvpronN1, AdvN1 у російській мові, В(У)N6N1, НаN6N1, AdvpronN1, AdvN1 в українській мові; г) об׳єктно-обставинні детермінанти: ВN6(Pron6)N1 у російській мові. В українській мові випадкiв функціонування у РНР об׳єктно-обставинних детермінантів не зафіксовано.

2. Характер поширення розчленованих генітивних речень (РГР – односкладне речення, структурними елементами якого є головний член, виражений синтаксично незалежною формою родового відмінка іменника або її еквівалентом, та другорядний член – детермiнант) теж підтверджує їх функціонування як самостійного типу називних односкладних речень. Суб׳єктно-об׳єктні детермінанти в РГР функціонують як конструктивно-обумовлені компоненти основи речення. Наприклад: У меня десять наград в ящике! (В.Астафьев); Для народа препятствия нет (Л.Васильева) // Найменшому року ще нема (О.Зима).

Виділено такі моделі РГР, у яких функціонують: а) суб׳єктні детермінанти: УN2(Pron2)N2, ДляN2(Pron2)N2, ОтN2(Pron2)N2, ИзN2(Pron2)N2, УN2(Pron2)QuantitN2, ДляN2(Pron2)QuantitN2, УN2(Pron2)negN2, ДляN2(Pron2)negN2, ОтN2(Pron2)negN2, ИзN2(Pron2)negN2, N3(Pron3)negN2, МеждуN5(Pron5)нетN2 у російській мові, У(В)N2(Pron2)N2, ДляN2(Pron2)N2, ВідN2(Pron2)N2, ЗN2(Pron2)N2, У(В)N2(Pron2)QuantitN2, ДляN2(Pron2)QuantitN2, У(В)N2(Pron2)negN2, ДляN2(Pron2)negN2, ВідN2(Pron2)negN2, ЗN2(Pron2)negN2, N3(Pron3)negN2, МіжN5(Pron5)немаєN2 в українській мові; б) об׳єктні детермінанти: ДляN2(Pron2)QuantitN2, N3(Pron3)QuantitN2, ДляN2(Pron2)negN2, N3(Pron3)negN2, НаN4(Pron4)negN2 у російській мові, НаN4(Pron4)N2, ЗN5(Pron5)N2, ДляN2(Pron2)QuantitN2, N3(Pron3)QuantitN2, ДляN2(Pron2)negN2, N3(Pron3)negN2, НаN4(Pron4)negN2, ЗN5(Pron5)negN2 в українській мові; в) суб׳єктно-обставинні детермінанти: ВN6N2, НаN6N2, AdvpronN2, ВN6negN2, НаN6negN2, ЗаN6negN2, AdvpronnegN2 у російській мові, ВN6N2, НаN6N2, ВN6negN2, НаN6negN2, AdvpronnegN2, AdvnegN2 в українській мові; г) об׳єктно-обставинні детермінанти: НаN4(Pron4)negN2, НаN6(Pron6)negN2 у російській мові, В(У)N6(Pron6)negN2, НаN6(Pron6)negN2 в українській мові.

3. Інфінітив набуває статусу головного члена односкладного інфінітивного речення, співвідносячись з формою давального відмінка, що є маркером предикативної ознаки, переданоï інфінітивом. При цьому функціонування давального відмінка в інфінітивних реченнях зумовлене саме інфінітивною формою дієслова. İншi дієслiвнi форми не сполучаються з давальним відмінком, що має суб׳єктне значення. Відсутність цього зв׳язку підтверджується при парадигматичних змінах дієслова. Пор.: Йому їхати // Він їхав // Він їде // Він поїде. Таким чином, давальний відмінок є показником інфінітивного речення як самостійного типу односкладних речень. Семантико-синтаксична модель аналiзованого типу речень представлена моделлю N3(Pron3)Inf. Наприклад: Да мне и писать некому (К.Паустовский); Не о чем нам говорить (Л.Васильева) // Ϊм їхати на південь, до моря (О.Зима).

Семантико-обумовлені суб׳єктно-об׳єктні детермінанти виконують функцію вираження семантичних моделей предикативних одиниць (у безособових та неозначено-особових реченнях).

1. У структурі безособового речення суб׳єктно-об׳єктні детермінанти виступають у ролi допоміжних засобів, що оформлюють безособові конструкції й необхідні для вираження певної семантики речення в цілому. Одна з типових моделей безособового речення складається з головного члена і форми давального відмінка. Наприклад: Если нам удавалось включиться в игру, это доставляло Марье Павловне большое удовольствие (М.Алигер) // На цей раз Максимові Савенку як ніколи соромно було їхати до рідного села (Н.Ковалик).

Аналіз фактичного матеріалу показав, що давальний відмінок має свої особливi ознаки й функції в реченні. Семантична синоніміка давального суб׳єкта і номінатива, що передає значення суб׳єкта, є ознакою облігаторностi давального відмінка в структурі безособового речення. Таким чином, у безособовiй односкладній конструкції суб׳єктно-об׳єктні детермінанти функціонують як семантико-обумовленi компоненти основи речення, тобто значення і форма детермінантів визначають семантичну структуру моделей безособових речень.

За допомогою давального суб׳єкта (N3(Pron3)) передаються такi значення: а) легкiсть, а при запереченнi, навпаки, складнiсть або навiть неможливiсть перебування у певному станi суб׳єкта, у тому числi в станi певноï дiяльностi, наприклад: Вчера мне не работалось, я не написал ни одной строчки (К.Паустовский) // Йому не сидiлось на мiсцi (Ю.Щербак); б) суб׳єкта фiзичного стану або внутрiшнього – iнтелектуального, емоцiйного, наприклад: Тебе немного страшновато увидеть боль нежнейших глаз…(Н.Скребов) // Менi стало неймовiрно радiсно, що знайшов у Адрiанi цiкаву спiврозмовницю (Р.İваничук).

За допомогою суб׳єктного детермiнанта у формi орудного вiдмiнка з прийменником С(З)  (СN5(Pron5) – у росiйськiй мовi, ЗN5(Pron5) – в украïнськiй мовi) виражається значення «стану» справ, наприклад: С математикой  и вообще было скверно (А.Гончар) // Русалки вийшли добре, а от з козаком  Андрiєвi не таланило (Н.Ковалик).

Прийменниково-вiдмiнковi  конструкцiï суб׳єктно-обставинних детермiнантiв у формi мiсцевого вiдмiнка з прийменниками В(У) i На (ВN6, НаN6  – у росiйськiй мовi та   В(У)N6,  НаN6   – в украïнськiй мовi) передають значення того, що може бути зосередженням стану живоï iстоти, наприклад: В голове  до сих пор стучит (В.Владимиров) // Лише на Бородина пекла  злiсть у грудях, змотував у тужаву грудку тверезий глузд, i в очах темнiло од безсилля (О.Зима).

Зафіксовано такі моделі безособових речень з облігаторними суб׳єктно-об׳єктними детермінантами: а) з суб׳єктними детермінантами: N3(Pron3)Vf3s, N3(Pron3)Praed, СN5(Pron5)Vf3s, СN5(Pron5)Praed у російській мові та N3(Pron3)Vf3s, N3(Pron3)Praed, ЗN5(Pron5)Vf3s, ЗN5(Pron5)Praed в українській мові; б) з суб׳єктно-обставинними детермінантами: ВN6Vf3s, ВN6Praed, НаN6Vf3s, НаN6Praed у російській мові, ВN6Vf3s, В(У)N6Praed, НаN6Vf3s, НаN6Praed в українській мові.

2. Головний член неозначено-особових речень не спроможний утворювати закінченого висловлювання через незаміщеність суб׳єктної валентності дієслівної форми 3 особи множини, тому особлива роль у неозначено-особовому реченні належить другорядним членам, що можуть у сполученні з головним членом виражати відношення рівня речення.  У ролi таких поширювачiв найчастiше виступають суб׳єктно-обставиннi детермiнанти. Словоформи, що називають мiсце або спрямування дiï (ИзN2(Pron2), ВN6, НаN6, Advpron,   Adv – у росiйськiй мовi та  ЗN2(Pron2), ВN6, НаN6, Advpron,   Adv – в украïнськiй мовi) в неозначено-особових реченнях обмежують коло дiйових осiб рамками зазначеного мiсцезнаходження. Наприклад: Да не забудь в финале помянуть, что в главке  теперь удовлетворят все наши заявки (В.Астафьев) // У школi мiлiцiï  ïх тiльки нацiлювали, наводили приклади й можливi прийоми розслiдування злочинiв (Н.Ковалик).

Цi словоформи реалiзують обов׳язкову вiднесенiсть дiï до суб׳єкта, тобто виконують функцiю другого компонента структури, завершуючи тим самим конструкцiю в неозначено-особовому значеннi. У сполученнi з предикативною основою розглядуванi словоформи утворюють типову семантику неозначено-особового речення. За умови вилучення суб׳єктно-обставинного детермiнанта синтаксичне значення неозначеноï особи руйнується, конструкцiя втрачає комунiкативну завершенiсть. Пор.: За соседним столиком читали стихи (М.Алигер). – Читали стихи // На вулицях Львова не розмовляють iншою мовою, крiм польськоï (Р.İваничук). – Не розмовляють iншою мовою, крiм польськоï.

У ролi облiгаторного компонента основи неозначено-особових речень функцiонують також об׳єктнi детермiнанти: а) у формi давального вiдмiнка (N3(Pron3)), що передає значення об׳єкта-адресата, наприклад: Ему даже дали немного денег (К.Паустовский) // –Женчику!– розцвiв у трубцi голос Марка.– Нам дають квартиру (Н.Ковалик); б) у формi мiсцевого вiдмiнка з прийменником О(Про) (ОN6(Pron6) – у росiйськiй мовi, ПроN6(Pron6) – в украïнськiй мовi), що передають значення об׳єкта мови, думки, наприклад:  О нас же то же самое говорили: куда, мол, вам, желторотым (В.Владимиров) // Про неï  тут зараз тiльки й говорять (О.Гончар).

Виділено такі моделі неозначено-особових речень iз семантико-обумовленими суб׳єктно-об׳єктними детермінантами: а) з об׳єктними детермінантами: ИзN2(Pron2)Vf3pl, N3(Pron3)Vf3pl у російській мові та ЗN2(Pron2)Vf3pl, N3(Pron3)Vf3pl в українській мові; б) iз суб׳єктно-обставинними детермінантами: ВN6Vf3pl, НаN6Vf3pl, ОN6(Pron6)Vf3pl, AdvpronVf3pl, AdvVf3pl у російській мові та В(У)N6Vf3pl, НаN6Vf3pl, ПроN6(Pron6)Vf3pl, AdvpronVf3pl, AdvVf3pl в українській мові.

Фактичний матерiал свiдчить про найбiльшу продуктивнiсть суб׳єктно-об׳єктних детермiнантiв при поширеннi РНР, що склало 36% вибiрки в росiйськiй мовi вiд загальноï кiлькостi облiгаторних детермiнантних компонентiв основи речення та 30% – в украïнськiй. Продуктивна також детермiнацiя безособових речень в украïнськiй мовi (32% вибiрки). Менш продуктивним виявилося функцiонування суб׳єктно-об׳єктних детермiнантiв у безособових реченнях росiйськоï мови (22% вибiрки), у РГР – 16% вибiрки у росiйськiй мовi, 19% – в украïнськiй, у неозначено-особових реченнях – 17% вибiрки у росiйськiй мовi, 16% – в украïнськiй, в iнфiнiтивних реченнях у росiйськiй мовi – 9% вибiрки. Непродуктивною є детермiнацiя iнфiнiтивного речення в украïнськiй мовi (3% вибiрки).

Факультативні суб׳єктно-об׳єктні детермінанти функціонують i у двоскладних, i в односкладних реченнях. Але найбільшу продуктивність вони виявляють у двоскладних реченнях: Мне снился снег среди проталин и тот, кто властью повелел (Л.Васильева); У нас сейчас заседание кафедры начинается, надо в институт (В.Балязин) // Але ж від батька мого приїхав посланець (Л.Забашта).

В означено-особових реченнях також уживаються факультативнi суб׳єктно-об׳єктнi детермінанти: Ну, а со мной что хотите делать? (В.Маканин); Жен твоих по пальцам перечла, перед каждой странно виновата, что тебя у них не отняла, а случайно увела куда-то (Л.Васильева) // З цим чоловіком розмовляю про всесвіт, а навіть не знаю його ім׳я (Р.Іваничук).

Особливістю функціонування факультативних детермінантних членів інших типiв односкладних речень (розчленованого номінативного, розчленованого генітивного, інфінітивного, безособового, неозначено-особового) є те, що вони найчастіше приєднуються до основи односкладного речення, компонентом якої вже є облігаторний детермінант: Коновалову стало неловко перед собой, когда он вспомнил про табличку, но он любил эту табличку, в чем, правда, никому не признался бы никогда (В.Владимиров); Среди ленинградцев мне тогда указали и Заболоцкого (М.Алигер) // Нас у сім׳ї восьмеро (О.Зима); Це каже той, кого на фронті в нас називали «літаючим барсом» (О.Гончар).

У висновках узагальнено результати дослідження.

1. Встановлено, що за сутнiстю основних ознак – зв׳язку вiльного приєднання з предикативною основою речення та ïï визначення в цiлому, синтаксичноï позицiï на початку речення, можливостi до перетворення в реченнєву структуру, здатностi до поєднання iз структурами рiзноï граматичноï будови, часткових ознак – здатностi поширюватися на пiдставi прислiвних зв׳язкiв, можливостi утворювати детермiнантнi ряди – детермiнантнi члени речення є самостiйною семантико-синтаксичною категорiєю рiвня речення.

2. При структурному аналiзi суб׳єктно-об׳єктних детермінантів виявлено функцiонування 2 основних, найбільш продуктивних та вживаних семантичних типiв: 1) моносемнi детермінанти, що містять один семантичний компонент: суб׳єкт (суб׳єктні детермінанти) або об׳єкт (об׳єктні детермінанти); 2) дисемнi детермінанти, що містять два семантичнi компоненти, поєднуючи суб׳єктне і обставинне значення (суб׳єктно-обставинні детермінанти), об׳єктне та обставинне значення (об׳єктно-обставинні детермінанти). Зазначені групи у свою чергу диференцiюються на семантичні підгрупи.

3. З׳ясовано, що форми вираження незалежного поширювача характеризуються різноманітністю (відмінкові, прийменниково-відмінкові форми іменника, займенника, прислівник), але найбільш уживана в цій ролі прийменниково-відмінкова форма імені, що передає спектр суб׳єктно-об׳єктних детермінантних значень: вона майже однаково продуктивна в усіх семантичних типах суб׳єктно-об׳єктних детермінантів. Прислівники у функції суб׳єктно-об׳єктних детермінантів менш уживані й використовуються для передачі семантики дисемних детермінантів.

4. У процесi аналiзу суб׳єктно-об׳єктних детермiнантiв у семантичному аспектi визначено ïх комунiкативну спрямованiсть. При актуальному членуваннi речення суб׳єктно-об׳єктний детермiнант може виступати як у ролi теми, так i в ролi реми, займаючи при цьому пре-, iнтер- або постпозицiю. Проте головним є функцiонування дослiджуваних одиниць у ролi теми, а характерною та переважаючою позицiєю – позицiя суб׳єктно-об׳єктних детермiнантiв на початку речення.

5. При вивченнi суб׳єктно-об׳єктноï детермiнацiï в модально-номiнативному аспектi розкрито ïх роль при модусно/диктумному членуваннi речення. Детермiнант, що вживається в модуснiй частинi висловлювання, вiдiграє роль суб׳єкта, що конкретизує дiяча предикативноï ознаки i бере участь у формуваннi семантико-синтаксичноï структури певного типу речення. У диктумнiй частинi висловлювання суб׳єктно-об׳єктний детермiнант виступає як субстанцiйна категорiя диктума.

6. Зiставлення теорiï детермiнацiï з теорiєю Л.Теньєра, викладеною в «Структурному синтаксисi», виявило деякi паралелi. Суб׳єктно-об׳єктнi детермiнанти (моносемнi та дисемнi) найчастiше вiдповiдають третьому актанту (за вiдсутностi перших двох) у системi Л.Теньєра. Дисемнi детермiнанти можуть вiдповiдати i сирконстантам, тодi як найчастiше сирконстанти спiввiдносяться з обставинними детермiнантами. Межа мiж актантами та сирконстантами є такою ж нечiткою, як i межа мiж суб׳єктно-об׳єктними та обставинними детермiнантами, у зв׳язку з чим у теорiï детермiнацiï видiляються перехiднi групи з нерозчленованими суб׳єктно-обставинними та об׳єктно-обставинними значеннями. Цi групи вiдносимо до суб׳єктно-об׳єктних детермiнантiв, але в деяких умовах (мiсце в реченнi, препозицiя суб׳єктного або об׳єктного детермiнанта) вони переходять до класу обставинних детермiнантiв.

7. Функцiональний аспект дослiдження показав, що головною для суб׳єктно-об׳єктних детермінантів є функція облігаторного компонента основи односкладного речення (розчленованого номінативного, розчленованого генітивного, інфінітивного, безособового, неозначено-особового), у ролi якого вони формують елементарнi семантичнi компоненти основи речення: суб׳єкт, об׳єкт, а також компоненти, що поєднують у собi цi значення з обставинними. Облігаторність зазначених компонентів обумовлена тим, що в односкладних реченнях цих типів найбільш яскраво виражено неозначеність предиката. Без детермінантного члена такі речення стають семантично недостатніми.

8. Суб׳єктно-об׳єктнi детермінанти виконують різні функції в конструюванні семантико-синтаксичної основи односкладних речень. У розчленованому номінативному, розчленованому генітивному, інфінітивному реченнях суб׳єктно-об׳єктний детермінант – конструктивно-обумовлений компонент основи, тобто диференціює типи предикативних конструкцій. У безособовому, неозначено-особовому – семантико-обумовлений компонент, що виконує функцію вираження певних семантичних моделей предикативних одиниць.

9. У двоскладних реченнях суб׳єктно-об׳єктні детермінанти виступають як факультативнi члени речення, що поширюють семантико-синтаксичну структуру, але не впливають на семантичний мінімум.

Основи означено-особових речень характеризуються найбільшою визначеністю діяча i допускають уживання факультативних суб׳єктно-об׳єктних детермінантів.

Дослiджуванi одиницi виконують функцію факультативних членів речення і в інших типах односкладних речень (розчленованому номінативному, розчленованому генітивному, інфінітивному, безособовому, неозначено-особовому), але такі випадки малочастотні. Особливiстю функцiонування таких детермiнантних членiв є те, що вони найчастiше приєднуються до основи односкладного речення, компонентом якоï вже є облігаторний детермінант.

10. Компаративний аспект вивчення суб׳єктно-об׳єктної детермінації в сучасній російській та українській мовах насамперед свiдчить про подібність синтаксичних систем. Дослiджуванi одиницi активно функціонують у простому реченні двох близькоспоріднених мов. Виявлено переважну iдентичнiсть семантики, форм, лексико-граматичних засобiв вираження, характеру поширення суб׳єктно-об׳єктних детермiнантних структур. Розбiжностi в основному зафiксовано в продуктивностi функцiонування тiєï чи iншоï форми. Роль, що виконують суб׳єктно-об׳єктнi детермiнанти у формуваннi семантико-синтаксичноï структури речення, однакова як у росiйськiй, так i в украïнськiй мовах. Це зумовлено паралельнiстю iснування в синтаксичних системах двох мов таких понять, як основа речення, облiгаторний компонент основи, факультативний член речення та iншi. Розбiжностi спостерiгаємо в продуктивностi певного класу суб׳єктно-об׳єктних детермiнантiв у формуваннi семантико-синтаксичноï структури односкладних речень того чи iншого типу.