ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ АНТРОПОНІМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДРАМАТУРГІЇ ХІХ-ХХ СТ.



Название:
ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ АНТРОПОНІМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДРАМАТУРГІЇ ХІХ-ХХ СТ.
Альтернативное Название: Литературно-художественная антропонимия УКРАИНСКОЙ ДРАМАТУРГИИ ХIХ-ХХ СТ.
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, з’ясовано мету, основні завдання, об’єкт і методи дослідження, окреслено джерельну базу, визначено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, подано історіографічну частину


У першому розділі – “Термінологія літературно-художньої антропоніміки” – з’ясовано й уточнено зміст та обсяг основних термінів  літературно-художньої антропоніміки.


Протягом останніх десятиріч увагу дослідників привертають питання термінології у сфері літературно-художньої ономастики. Як наука літературно-художня ономастика має свій аспект дослідження, свої проблеми й завдання,   свої підходи тощо. Термінологія літературно-художньої ономастики відзначається строкатістю та неоднозначністю її тлумачення. Серед завдань, які стоять нині перед дослідниками літературно-художньої ономастики, є й необхідність упорядкування термінології.


Справді, на позначення одного і того ж поняття використовуються такі термінологічні сполучення, як літературна ономастика (Ю. О. Карпенко), ономастика поетична (ономатопоетика) (Н. В. Подольська), художньо-літературна ономастика (М. Л. Худаш), літературно-художня ономастика (Л. О. Белей) та ін.


Частина науковців надає перевагу таким одиницям, як художньо-літературна антропонімія (М. Л. Худаш), літературна антропонімія – сукупність  власних імен художнього текста  (М. В. Карпенко), поетична антропонімія (Е. Б. Магазаник), літературно-художня антропонімія (Л. О. Белей) та ін.


У термінології літературно-художньої ономастики використовуються також такі терміносполучення, як літературна антропоніміка – розділ антропоніміки, який вивчає художнє використання власних імен   (М. В. Карпенко), антропоніміка поетична – розділ антропоніміки, який вивчає поетичні антропоніми, їх художнє використання (Н. В. Подольська),  художньо-літературна антропоніміка – об’єкт антропоніміки (М. Л. Худаш), літературно-художня антропоніміка – розділ ономастики, який займається вивченням літературно-художньої антропонімії, досліджує власні назви персонажів у літературно-художніх творах (Л. О. Белей) та ін.


На позначення поняття „власне іменування персонажа” у наукових дослідженнях літературно-художньої ономастики найчастіше використовуються такі терміносполучення, як поетичний антропонім (Н. В. Подольська, М. І. Зубов, Т. Н. Кондратьєва, Е. Б. Магазаник), літературний антропонім (М. В. Карпенко), промовисте ім’я (Л. Ю. Вакалюк, В. Д. Познанська), художній антропонім (Л. П. Волкова), антропонімічний поетонім (Г. П. Лукаш), художньо-літературний антропонім (В. Ю. Олинська), літературно-художній антропонім (Л. О. Белей) та ін.


До термінології літературно-художньої ономастики включають також поетонімію як неструктуровану сукупність поетонімів, поетонімікон як список, словник, систему поетонімів, поетонімізацію як процес трансформації оніма в поетонім, а терміносполученням “поетика оніма” окреслюється розділ ономастики, який займається дослідженням функціонування власних найменувань у художньому мовленні (В. М. Калінкін).


Протягом останніх десятиріч термінологія літературно-художньої ономастики      поповнилася      також     такими     одиницями,     як     конотонім,


   

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины