КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ІМПЛІЦИТНИХ СМИСЛІВ У НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ДИСКУРСІ

Краткое содержание

У розділі 1 “Теоретико-методологічні засади когнітивно-прагмалінгвістичного аналізу імпліцитних смислів” окреслено теоретико-методологічну базу, методику дослідження й обраний дослідницький корпус.

Згідно з когнітивістським підходом, і значення, і смисл приписуються використанню мовних одиниць у мовленні комунікантом, що мислить і діє. Значення слова / речення визначаємо як вербалізований продукт конструювання світу комунікантами, який відображає історично й соціально закріплений зв’язок між акустичним образом слова / речення і найменованим об’єктом. Смисл слова / речення / висловлення / МА визначаємо як вербалізований продукт конструювання світу комунікантами, який утворюється в мовленні в результаті актуалізації значення (М.Ф. Алефіренко, І.М. Кобозєва, О.М. Леонтьєв, М.В. Нікітін).

Значення й смисл є взаємно пов’язаними: смисл базується на актуалізації в мовленні значення мовної одиниці, яке, в свою чергу, виникає на ґрунті певного смислу як його потенційний виразник. Актуалізація значення у вигляді смислу співпадає з актом референції, коли здійснюється перехід від узагальненої (потенційної) семантики конвенціональної моделі мовної системи до конкретної мовленнєвої (Ш. Баллі).

Компоненти МА (експліцитного / імпліцитного) постають носіями смислів (експліцитних / імпліцитних). Категоризація мовленнєвоактового ІС здійснюється за двома критеріями:

• 
  

  за критерієм компонентів МА розрізняємо пропозиціональні, іллокутивні та перлокутивні ІС, функціонування яких в дискурсі базується на їхній взаємодії в окремо взятому МА;